Загрузил Wladyslawa_Kobets

Гідронефроз

реклама
ГІДРОНЕФРОЗ
Підготувала
Студентка 4 курсу 4а групи
Кобець Владислава Василівна
 Гідронефротична трансформація нирки, або гідронефроз – це вроджена
патологія або набуте захворювання нирки, для якого характерне розширення
внутрішніх порожнин нирки, прогресуюча гіпотрофія тканин нирки, зниження
функції ниркових структур внаслідок порушення відтоку сечі з внутрішніх
порожнин нирки.
Класифікація
ІІ. За стороною ураження:
а) односторонній;
б) двосторонній.
І. За етіологією:
 а) первинний, або вроджений, що
розвивається внаслідок вродженої
перешкоди в області лоханочносечовідного сегмента або по ходу
сечовода
 б) вторинний, або набутий, який є
ускладненням будь-якої хвороби
(каменю нирки або сечоводу, педункуліт,
пухлини нирки та ін.).
ІІІ. За наявністю інфекційного компонента:
а) асептичний;
б) інфікований.
IV. За перебігом захворювання:
а) первинний;
б) рецидивуючий.
Клінічна класифікація
 І стадія – пієлоектазія(розширення тільки ниркової миски з помірним порушенням
функції нирки)
 ІІ стадія – прегідронефроз(розширення ниркової миски і ниркових чашечок –
гідрокалікоз, зменшення товщини паренхіми нирки з вираженим порушенням її
функції)
 ІІІ стадія – гідронефроз(атонія ниркової миски, атрофія паренхіми, втрата функції
нирки)
Клінічна картина
 Зазвичай хвороба перебігає безсимптомно, проте можлива поява
різних симптомів, картина яких досить різноманітна і залежить від
багатьох факторів – тривалості захворювання, наявності інфекції,
конкрементоутворення, ретенції сечі в мисці, наявності одно- чи
двобічного ураження тощо)
Клінічні прояви
Біль
Тупий
Постійний
Розпираючий
Нападоподібний(по типу
кольок)
Гематурія
Підвищення температури(іноді
з лихоманкою)
На початкових стадія виникає
внаслідок підвищення
внутрішньомискового тиску та
розриву форнікальних вен
На пізніших стадіях кровотеча
може виникати з варикозно
розширених вен внаслідок
стазу сечі
При приєднанні інфекції
Хронічна піурія
Діагностика
 Функція нирок повинна оцінюватися
комплексно з метою повної уяви про зміни
апренхіми ураженої та контрлатеральної
нирок
Дослідження повинні проводитися у
незагостреному періоді, особливо при
ускладненому гідронефрозі
Основні методи діагностики
 ЗАК
 ЗАС
 Креатинін сироватки крові
 УЗД нирок
 Оглядова урографія
 Екскреторна урографія
 Діурезна урографія
 УЗД є скриніговим методом, який дозволяє визначити розмір нирки, товщину паренхіми та
характеристику її структури, розміри чашечок та миски, стан внутрішньониркової
гемодинамікиза даними визначення індексу резистентності внутрішньониркових артерій(N
не менше 0,7)
 Рентгенологічні методи дослідження
займають провідне місце в діагностиці
гідронефрозу
 Оглядова урографія виявляє
рентгенконтрастні конкременти
 Екскреторна урографія дозволяє
отримати об’єктивну інформацію про
стан функції нирок, уродинаміку та
анатомічні особливості верхніх
сечових шляхів. За її даними можна
визначити протяжність стриктури
мисково-сечовідного сегмента та
ступінь порушення уродинаміки
Діурезна урограма
 Дозволяє диференціювати ідіопатичне розширення ниркової миски без
порушення прохідності мисково-сечовідного сегмента від гідронефрозу
 Проводиться при виконанні екскреторної урографії і проводиться за наступною
схемою:
 При виконанні класичної екскреторної урографії на 60 хвилині внутрішньовенно
вводять 1,0 мл фуросеміду та через 5 хв виконують рентгенограму нирок
 Повна евакуація рентгенконтрастної речовини з чашечок і миски є ознакою
нормальної прохідності мисково-сечовідного сегмента, відсутність евакуації є
ознакою обструкції
Ретроградна пієлографія
 Даний метод дослідження проводять
у випадку якщо екскреторна
урографія не дала необхідної
інформації
 Виконується ретроградна пієлографія
в день операції за суворими
показаннями у зв’язку з можливістю
інфікування сечових шляхів
 Для контрастування верхньої третини
сечоводу та мисково-сечовідного
сегмента катетер вводять у сечовід на
10-15 см та наповнюють контрастною
речовиною. При цьому проводиться
контроль електроннооптичним
перетворювачем, для запобігання
виникнення рефлюксу і правильного
вибору моменту для рентгенографії
Додаткові методи діагностики
 Радіоізотопна ренографія
 Динамічна нефросцинтиграфія
 Аналіз сечі за Нечипоренком
 Бактеріологічне дослідження сечі з визначенням чутливості збудників до
антибактеріальних препаратів
Комплексний підхід до діагностики гідронефрозу дає можливість точного встановлення діагнозу,
визначення стадії захворювання, функціонального стану контрлатеральної нирки та методу
лікування у відповідності з функціональними та анатомо-морфологічними змінами нирки
Лікування
 Лікування залежить від стадії і ступеня проявів симптомів захворювання
 При І стадії гідронефрозу без виражених суб’єктивних та функціональних розладів
встановлюється диспансерний нагляд з проведенням повторного комплексного
обстеження не рідше одного разу на рік
 Основу консервативного лікування становлять дієтично-гігієнічні заходи спрямовані на
попередження виникнення інфекції або боротьбу з нею
Хірургічне лікування
 Застосовується на ІІ та ІІІ стадіях
хвороби
 Методи хірургічного лікування:
1) Нефректомія
2) Органозберігаючі операції з
висіченням звуженої ділянки
мисково-сечовідного сегмента
та формуванням мисковосечовідного анастомозу
 Нефректомія при термінальному
гідронефрозі(ІІІ стадія) повинна бути суворо
обгрунтована з урахуванням функціонального
стану контрлатеральної нирки
 Незадовільні результати повторних пластичних
операцій, тривало незаживаючі гнійні та сечові
нориці, виражена гіпертензія змушують
видалити нирку, незважаючи на патологію
контрлатеральної
 При вираженій нирковій недостатності рішення
щодо нефректомії приймається конкретно у
кожного хворого. У таких випадкахспочатку
виконують корегуючу операцію на тій нирці яка
краще функціонує
 Контрольне обстеження проводиться через 3 місяці після операції, через рік та
щорічно в подальшому
 Прогноз сприятливий у І стадії та у ІІ, за умови проведення реконструктивної
операції; у ІІІ стадії прогноз може бути сприятливим за умови проведення
нефректомії з нормальним функціонуванням протилежної нирки
:)
Скачать