АКАДЕМІЯ ПРАЦІ, СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН І ТУРИЗМУ Факультет економіки, соціальних технологій і туризму Кафедра соціальної роботи та практичної психології КОНТРОЛЬНА РОБОТА з дисципліни «Менеджмент соціальної роботи» Виконав: студент ___ курсу заочної форми навчання Леванцова Перевірив: Грач Ю. . Дніпро – 2021 1 Варіант №3 1. Як розуміється менеджмент соціальної роботи в „широкому" і „вузькому" значенні? 2. Визначте сутність механізмів взаємозв'язку управління й суспільства. 3. Продемонструйте знання конкретних критеріїв ефективності менеджменту соціальної роботи. 4. Поясніть стратегічну місію менеджменту соціальної роботи як механізму реалізації соціальної політики. 2 1. Як розуміється менеджмент соціальної роботи в „широкому" і „вузькому" значенні? План 1. Сутність та зміст менеджменту соціальної роботи 2. Менеджмент соціальної роботи в „широкому" і „вузькому" значенні 1. Сутність та зміст менеджменту соціальної роботи У сучасній літературі з проблем соціальної роботи ще не склалося загальновизнаного розуміння щодо сутності та змісту менеджменту соціальної роботи. Однак існують певні перспективи щодо зближення різних позицій вчених стосовно цього суспільного явища[3]. Вони полягають, на наш погляд, у розумінні практично усіма дослідниками необхідності визнавати взаємозв'язок між менеджментом соціальної роботи та соціальним управлінням. Переважна більшість фахівців розуміє соціальне управління в широкому значенні, коли головною його ознакою є наявність людини як об'єкта і суб'єкта управління. Зрозуміло, що таке розширене розуміння соціального управління дає й широкі перспективи стосовно віднесення до нього самих різних точок зору, які визначають певне розуміння менеджменту соціальної роботи, а також характер його взаємовідносин із соціальним управлінням. При всій «різнобарвності» поглядів сучасних дослідників щодо характеру взаємовідносин між менеджментом соціальної роботи та соціальним управлінням серед них все ж таки можливо виділити декілька схожих позицій [1]. Одна точка зору полягає в тому, що менеджмент в соціальній роботі (а саме таке формулювання – «в соціальній роботі» дається авторами «Довідникового посібника з соціальної роботи» (М., 1997) є одним з видів соціального управління. Зазначимо, що позиція цих авторів найбільш розширено представлена та обґрунтована в соціальній літературі, через що й заслуговує на її повне висвітлення. Вона включає в себе шість основних значень розуміння менеджменту в соціальній роботі [2]. 3 Перше значення - організаційно-структурне. Ключовими проблемами тут є такі: «Хто повинний виконувати (або виконує) соціальну роботу?», «Які органи, установи повинні цим займатися (або займаються)?», «Яка ефективність (або результативність) їхньої діяльності, функціонування?». При цьому організовано) управління на регіональному, різних місцевому в соціальній ієрархічних і має роботі рівнях відповідні – організується (або загальнодержавному, організаційні структури управління – міністерство, комітети, відділи (управління) соціального захисту, або територіальні соціальні служби, центри тощо. Друге значення – функціональне, передбачає що різні організаційні структури управління в системі соціального захисту (допомоги) виконують визначені функції – загальні і конкретні. Загальними, тобто незалежно від рівня, суб'єкта управління, його компетенції і т.ін., вважаються такі функції, як соціальне прогнозування, планування (мотивація), маркетинг, паблік рілейшнз (зв'язки з громадськістю і питання іміджу організації), інновації (нововведення), надання соціальних послуг, облік і контроль. На конкретному рівні управління або на конкретній посаді визначається та складається певне співвідношення між загальними та конкретними функціями. В свою чергу, конкретні функції – це певні види робіт відповідно до конкретної посади (обов'язки і права), чи підрозділу (функції підрозділу), або підприємства, організації чи установи (напрямку діяльності). Третє значення – професійно-діяльнісне (трудове). Менеджмент у соціальній роботі – це особливий вид професійної діяльності, яким займається цілком визначена категорія людей, іменованих управлінськими кадрами, персоналом управління, або менеджерами соціальної роботи. Четверте значення – процесуальне, тобто менеджмент у соціальній роботі – це процес постановки цілей і завдань, а також організація практичної діяльності в сфері соціальної роботи, спрямованої на досягнення певної мети за допомогою різноманітних засобів, форм і методів управлінської діяльності. У процесі управління соціальною роботою важливо узгоджувати 4 цілі і задачі, а також приймати відповідні управлінські рішення, які мають бути забезпечені й певними ресурсами – інформаційними, матеріальними, трудовими, фінансовими, часовими тощо. Адже ресурсне забезпечення менеджменту у соціальній роботі – важлива умова виконання персоналом організації поставлених цілей, завдань та рішень. П'яте значення – гносеологічне, тобто менеджмент у соціальній роботі являє собою наукову дисципліну, що вивчає закономірності, принципи, структуру, функції, професійну діяльність і процес управління. Складовими частинами цієї науки є певна методологія (система методів пізнання, дослідження), відповідні теорії (структурні, функціональні, управлінських рішень, інформації тощо), певні методики (дослідницькі, праксеологічні, діагностичні, ділові й ін.), а також й мистецтво практичної управлінської діяльності (мистецтво керівництва, управління людьми, колективом). Шосте значення – навчально-освітнє, тобто менеджмент у соціальній роботі розглядається ще і як навчальна дисципліна, яка є складовою частиною навчальних планів і професійних програм щодо підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації управлінського персоналу для системи соціального захисту (допомоги). У сукупності приведених вище значень представлено декілька розумінь менеджменту в соціальній роботі, які, на наш погляд, вступають в певне протиріччя між собою. 2. Менеджмент соціальної роботи в „широкому" і „вузькому" значенні У широкому розумінні менеджмент – це вміння досягати поставлених цілей шляхом використання праці, інтелекту та мотивів поведінки інших людей [1]. Переважна більшість фахівців розуміє соціальний менеджмент в широкому значенні, коли головною його ознакою є наявність людини як об'єкта і суб'єкта управління. 5 Згідно зі Г. Щокіним, менеджмент у вузькому сенсі цього слова стосується сфери управління виробництвом (як матеріальним, так й духовним, не розповсюджуючись при цьому на сферу політики, де більш коректним буде вживання терміну адміністрування), а також безпосередньої організації роботи з досягнення (але не розробки) поставлених цілей [4]. Таким чином, менеджмент у широкому сенсі цього слова — це всезагальний принцип соціального управління. В цьому значенні він є тотожним поняттю соціального управління й означає процес планування, організації, мотивації та контролю, спрямований на розробку і досягнення цілей соціальної системи через інших людей. Відповідно розрізняють: соціально-політичний менеджмент, соціально-економічний та соціальнокультурний менеджмент. У вузькому значенні — менеджмент стосується безпосередньої організації роботи з досягнення (але не розробки) поставлених цілей у сфері виробництва, — матеріального і духовного, — й не розповсюджується на політичну сферу, де в цьому сенсі більш доцільним є термін «адміністрування». Основні поняття науки управління в їх широкому та вузькому значеннях можуть бути представлені у такій таблиці: Рис. 1 6 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Колбіна Л. А. Менеджмент соціальної роботи : навч. посіб. / Л. А.Колбіна. — Одеса : видавець Букаєв Вадим Вікторович, 2017. — 406 с. 2. Социальный менеджмент: Учебн. пособие/ под ред. В.Н. Иванова, В.И. Патрушева. – М., 2001. 3. Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник. – Львів, 2001. 4. Щокін Г. В. Закони соціального розвитку і управління. — К., 2006. 7 2. Визначте сутність механізмів взаємозв'язку управління й "вбудованість" у суспільства План 1. Структура механізму управління 2. Характеристика та поняття суспільства 1. Структура механізму управління Основними ознаками будь-якого механізму є регульовану систему та специфічний управлінський зміст функціонування [1]. Щодо механізму управління, то він є складовою управлінської системи, яка забезпечує вплив на фактори, від стану яких залежить результат діяльності суб'єкта управління. Відтак механізм управління може бути сформований тільки в межах загальної системи управління, декомпозиція якої забезпечує адресність і цільовий характер його дії. Системою, яка утворюється із взаємопов'язаних ланок (підсистем), що об'єднують множину різних елементів і блоків, забезпечуючи у процесі їх взаємодії функціонування всіх підсистем, називає механізм управління щодо організації відомий український учений — Ф. Хміль [3]. Діяльність елементів і блоків, у свою чергу, на його думку, зумовлюється зовнішніми та внутрішніми приводами. А метою функціонування механізму управління є забезпечення взаємо-узгодженої життєдіяльності економічної, соціальної та техніко-технологічної підсистем організації у стратегічному і в оперативному періодах. Автор дійшов таких висновків, спираючись на визначення поняття "механізм". Основним змістом системи управління є механізм управління, що складається з: - принципів керування; - функцій управління; - методи управління; 8 - стилю керування. 2. Характеристика та поняття суспільства Суспільство – це складна, динамічна система взаємодії людей, що пов’язані між собою інтересами в сфері виробництва, обміну, споживання життєвих благ і встановлюють межі поведінки в спільних інтересах за допомогою соціальних норм (у тому числі – юридичних). Суспільство – також система, заснована на співпраці людей, з власною динамічноюсистемою взаємозв’язків його членів, об’єднаних родинними зв’язками, груповими, становими, класовими, національними відносинами [1]. Відносини людей у межах суспільства називають соціальними. У кожному суспільстві є своя система відносин: економічних: форми власності, виробництво, розподіл, обмін та ін.; соціальних: відносини між різними групами населення; політичних: ставлення груп населення до політичної влади, участь громадян та їх об’єднань у політиці; ідеологічних (духовних): культура, характер світогляду (демократичний, тоталітарний). Якісні параметри громадянського суспільства [2]: Соціальній сфері – недержавні засоби масової інформації, а також механізм формування і вираження суспільної думки з метою вирішення соціальних конфліктів, розвиненість форм самоврядування, суспільних організацій і рухів. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Приходченко Л. Сутність понятьмеханізмів держави, державного управління та державного регулювання / Л. Приходченко // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. / ОРІДУ. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2008. - Вип. 3 (35). - С. 61-68. 2. Суспільство та влада: механізми взаємодії : навч.- метод. матеріали для слухачів дисципліни “Механізми взаємодії суспільства і влади” / А. М. Михненко, С. О. Кравченко, І. В. Пантелейчук та ін. – К. : НАДУ, 2013. – 80 с. 9 3. Хміль Ф.І. Основи менеджменту: підручник. — К.: Академвидав, 2003. — 608 с. — (Альма-матер). 10 3. Продемонструйте знання конкретних критеріїв ефективності менеджменту соціальної роботи. План 1. Ефективність менеджменту соціальної роботи 2. Критерії ефективності менеджменту соціальної роботи 1. Ефективність менеджменту соціальної роботи Ефективність менеджменту — показник результативності управлінської діяльності, що визначається як відношення отриманих результатів від реалізації певних управлінських важелів в організації до витрат, які супроводжують їх одержання. У менеджменті виділяють економічну, організаційну та соціальну ефективність [1]. Сутність ефективності соціальної роботи виражається у здатності цілісної системи або її окремих елементів позитивно реагувати і відповідати на запити, потреби населення, насамперед соціально вразливої його частини. Тому поняття ефективності соціальної роботи можна сформулювати наступним чином: це максимально можливе в даних умовах досягнення цілей щодо задоволення соціальних потреб населення (клієнта) при оптимальних витратах. Іншими словами, мова йде про необхідність здійснення в тій чи іншій формі порівняльного аналізу, в ході якого зіставляються новітні дані про об'єкт (клієнта) в процесі роботи соціальним працівником або соціальним органом, установою, з інформацією, отриманою раніше. Ефективність являє собою один з складних елементів у системі управління, складаний з мети, витрат, умов, результату, загальноприйнятих норм. У сучасній теорії і практиці соціальної роботи поняття ефективності має кілька значень. 11 Рис. 1 Оцінка ефективності соціальних служб передбачає такі різновиди: 1) оцінка якості - зазвичай її ще називають "контроль якості" або "забезпечення якості" (quality control або quality assurance) , 2) оцінка економічності (efficiency) , 3) оцінка дієвості (effectiveness) , 4) оцінка результативності (efficacy). Критерії ефективності соціального обслуговування носять комплексний характер. З одного боку, вони являють собою систему стандартів і нормативних соціального показників, що обслуговування, з відображають іншого - ефективність систему процесу показників, що відображають кількісні та якісні індикатори соціально-економічного, психологічного та іншого стану окремих особистостей, сім'ї в цілому, соціальної групи. Ефективність діяльності установ соціального обслуговування визначається, виходячи з таких показників, як розвиток мережі установ, якість наданих послуг, стан і використання матеріальних і людських (кадрових) ресурсів, відношення результату і витрат. 12 Для використання категорій якості, ефективності та результативності в практичній діяльності введемо для кожної з них набір конкретних параметрів, що виражають ключові характеристики, придатні для побудови вимірювальних інструментів (анкет, статистичних показників, зведених індексів) [3]. Якість послуги розуміється як ступінь відповідності корисних властивостей послуги потребам і перевагам споживачів і включає наступні параметри: повнота надання відповідно до вимог (стандартами), доступність, своєчасність, ефективність та результативність надання послуги. Ефективність послуги визначається як ступінь успішності діяльності по досягненню мети з найбільшою економією витрат, тобто до якої міри послуга сприяла своєчасному і об'єктивному вирішенню що стоять перед клієнтами проблем з найменшими витратами ресурсів різного роду. Результативність включає наступні параметри: ступінь вирішення матеріальних чи фінансових проблем клієнта, оцінювана безпосереднім контролем результатів виконання послуги; ступінь поліпшення емоційного, фізичного стану клієнта, вирішення його правових, побутових та інших проблем в результаті взаємодії з виконавцем послуги, оцінювана непрямим методом, за участю клієнта в оцінці якості послуги. 2. Критерії ефективності менеджменту соціальної роботи Визначення критеріїв та показників ефективності соціальної роботи має важливе значення як для наукової, так і практичної діяльності соціальних служб та окремих її фахівців. Індикатори ефективності соціального обслуговування, як правило, націлюють практичних соціальних працівників різної кваліфікації та функціональне призначення на досягнення конкретних результатів – проміжних і кінцевих [2]. У наявній літературі поняття "критерій" визначається як відмітна ознака, що об'єктивно відображає стан того чи іншого процесу, явища, об'єкта або суб'єкта. Але критеріями можуть бути не всякі ознаки стану, в даному випадку соціальної роботи, а тільки ті, які відповідають певним вимогам. 13 Перш за все, вони повинні бути об'єктивними, що відображають не другорядні і випадкові, а істотні і повторювані ознаки. Вони також повинні бути необхідними і достатніми, служити еталоном вимірювання для оцінки результатів діяльності, містити якісно-кількісну інформацію про функціонування системи. Критерії, так само як і показники ефективності здійснення соціальної роботи в країні можуть застосовуватися на макрорівні (на рівні держави), мезорівні (область, місто, район), і мікрорівні (на рівні індивіда, клієнта). Є декілька критеріїв визначення ефективності соціального менеджменту. Один з них - ефективність управлінської праці. Критерієм оцінки ефективності праці працівників апарату управління є також соціальна ефективність, яка через відсутність кількісних вимірників визначається головним чином якісними показниками. Критерій економічної ефективності управлінської праці дає можливість кількісно вимірити ефективність праці в апараті управління. Тому він знайшов більш широке практичне застосування. Для оцінки ефективності соціального менеджменту використовують три рівні критеріїв. Перший (або вищий) рівень охоплює критерії загальної соціальної ефективності управління як найзагальніші та найважливіші. Вони характеризують суспільну користь, надану людям (суспільству в цілому) у результаті функціонування відповідних систем управління. Цей рівень критеріїв, з одного боку, пов'язаний із потребами, інтересами і цілями суспільного розвитку (загальнодержавного, регіонального і місцевого), а з другого – дає можливість бачити (і вимірювати) ступінь (міру) задоволення відповідних потреб, узгодження інтересів, досягнення намічених цілей. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Осовська Г. Основи менеджменту: Підручник/ Галина Осовська, Олег Осовський,. — 3-е вид., перероб. и доп.. — К.: Кондор, 2006. — 661 с. 2. Хміль Ф.І. Основи менеджменту: підручник. — К.: Академвидав, 2003. — 608 с. — (Альма-матер). 14 3. Теория социальной работы: Учебник для магистров / Е. И. Холостова [и др.]; Под общ. ред. Е. И. Холостовой, Е. Г. Студёновой. — М.: Издательско=торговая корпорация «Дашков и К°», 2018. — 474 с. 15 4. Поясніть стратегічну місію менеджменту соціальної роботи як механізму реалізації соціальної політики. Установити взаємозв’язок соціальної роботи з соціальною політикою держави, з одного боку, не складно, оскільки в сучасній літературі існує досить багато публікацій з цього приводу, а з іншого, – навпаки, досить складно, оскільки в науку вводиться нове поняття менеджменту соціальної роботи. І це цілком закономірно, оскільки поняття соціальної політики відноситься до числа таких визначень, що надто часто використовуються в практиці державного будівництва, і прямо пов’язується з соціальною роботою. Одночасно воно є предметом широких наукових дискусій як в Україні, так і за кордоном. При цьому його обсяг та зміст у різних дослідників значно відрізняється. Це пов’язане з тим, що вона, соціальна політика, як інструмент державного управління, стала культивуватись на теренах СНД починаючи з середини 80-х років ХХ століття. Соціальна політика – це сукупність принципів, рішень, дій суспільних суб’єктів, що знаходять втілення в соціальних програмах і соціальній практиці з метою задоволення соціальних потреб та інтересів людини, соціальних спільностей і суспільства загалом. Соціальна політика – це сукупність різноманітних заходів, форм діяльності суб’єктів соціально-політичного життя, спрямованих на формування та реалізацію соціальних потреб, що відображають життєві інтереси людини і суспільства. Така соціальна політика – це заснована на пізнанні законів суспільного розвитку в цілому і закономірностей, тенденцій розвитку соціального буття зокрема, свідома цілеспрямована діяльність суспільних суб’єктів (і насамперед людини), спрямована на оптимізацію функціонування та розвиток суспільних, передусім соціальних відносин, освоєння і творення соціальних цінностей” [1, 2]. Не вдаючись у детальний аналіз наведених визначень соціальної політики, визначимо, що для менеджменту соціальної роботи такі визначення є 16 позитивним доробком, який треба ще теоретично обробити й дійти до більш ефективного трактування явища соціальної політики та її співвідношення з менеджментом соціальної роботи. Існує багато стратегічних цілей: від ролі організації в суспільстві в цілому до конкретних ділянок роботи чи обслуговування, які організація обирає для себе, аби безпосередньо брати в них участь, до того, як організація бажає поводитися в цій галузі, й, нарешті, до функціональних засобів, користуючись якими організація досягає своєї мети [3]. Підхід конкретної соціальної служби до вирішення такого типу стратегічних цілей буде, звичайно, змінюватися як функція від конкретного оточення, з одного боку, і від внутрішніх ресурсів — з іншого. Імовірність успіху конкретної стратегії залежатиме не лише від змісту, а й від способу її втілення в життя та дотримання принципів ефективної соціальної роботи [4]. Практичне завдання Тема «Сутність і структура менеджменту соціальної роботи» Мета: визначити сутність поняття «менеджмент соціальної роботи», існуючі підходи щодо вивчення проблем управління та структуру менеджменту соціальної роботи Питання для обговорення: 1. Поняття менеджменту соціальної роботи 2. Об’єкт та суб’єкт в соціальному менеджменті. 3. Наукові підходи щодо вивчення проблем управління. 4. Структура менеджменту соціальної роботи . Питання для самоконтролю 1. Як розуміється менеджмент соціальної роботи в «широкому» і «вузькому» значенні? 2. Чим різняться між собою поняття «менеджмент соціальної роботи» і «управління соціальною роботою»? 17 3. Які підходи склалися щодо визначення рівнів управління соціальною роботою? 4. В чому полягають основні сутнісно-змістовні характеристики менеджменту соціальної роботи? 5. З яких елементів складається структура менеджменту соціальної роботи? 6. Які підстави визнавати соціальну організацію об’єктом менеджменту соціальної роботи? Тестові завдання 1. Менеджмент – це: а) система організації праці; б) безперервний процес реалізації функцій планування, організування, мотивування і контролювання, необхідний для формулювання та досягнення завдань і цілей організації; в) вміння обходитись з чимось; г) діяльність, спрямована на отримання прибутку. 2. Об’єктом менеджменту є: а) керівники різних рівнів управління; б) окремі підрозділи організацій; в) процес управління виробничо-господарською діяльністю організацій; г) управлінські рішення. 3. Менеджер – це найманий працівник або власник підприємства, який займає керівну посаду і наділений повноваженнями прийняття рішень: а) так; б) ні. 4. Підприємець – це: а) людина, яка готова йти на ризик, новаторство, примноження багатства; б) людина, яка ризикує своїм майном для створення чогось нового; в) людина, яка завжди ризикує; 18 г) людина, яка створює матеріальні цінності. 5. Якого не існує рівня управління: а) академічний; б) технічний; в) адміністративний; г) інституційний. 6. Горизонтальний поділ праці – це: а) спеціалізація за галузями менеджменту; б) система, що утворює рівні управління; в) посадова ієрархія менеджерів; г) розміщення конкретних керівників по окремих підрозділах. 7. Підхід, який будується на виділенні окремих основних функцій менеджменту і вивченні теорій та рекомендацій щодо їх найефективнішої реалізації називається: а) поведінським; б) системним; в) процесним; г) ситуаційним. 8. До управлінських навичок менеджерів належать: а) особисті; б) концептуального мислення; в) моральні; г) соціально-психологічні. 9. Основними функціями менеджменту є: а) планування, організування, адміністрування та контролювання; б) планування, організування, прийняття рішень та контролювання; в) планування, організування, координація та контролювання; г) планування, організування, мотивування та контролювання. 10. Організація – це: а) відкрита система; 19 б) сукупність двох і більше людей, які працюють разом для досягнення спільних цілей; в) група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення спільної мети; г) усі відповіді правильні. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Скуратівський В.А., Палій О.М., Лібанова Е.М. Соціальна політика: Навчальний посібник для слухачів, аспірантів, докторантів спеціальності „Державне управління”. – К.: Видавництво УАДУ, 1997. – С. 5; 27-43. 2. Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. – К.: ДЦССМ, 2002. – 536 с. // Соціальна робота. Книга 4, та інші. 3. Социальный менеджмент / под ред. В.Н.Иванова. – М., 2001. 4. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Менеджмент соціальної роботи: Теорія і практика: начальний посібник. – К.: Каравела, 2007. – 296 с. 5. Холостова Е.И. Социальная политика и социальная работа: Учебное пособие. – М.: Дашков и К, 2008. – 216 с. 20
