Семінар підготувала студентка 5 курсу групи 51М Бондаренко Яна Семінар на тему: Внесок зарубіжних концепцій менеджменту в розвиток теорії управління освітою Очікувані результати заняття Після заняття студенти мають знати: періоди розвитку теорії і практики управління; характеризувати еволюцію управління як науки; розрізняти американську, японську та західноєвропейську моделі менеджменту; орієнтуватися в основних ідеях та концепціях стратегічного менеджменту; уміти: аргументовано висловлювати свою думку, складати якісні виховні плани різних видів, готувати методичну розробку диспуту та проводити його. Форма проведення: евристична бесіда Тривалість: 1 год, 20 хв. План 1. Історичні періоди розвитку теорії і практики управління; 2. Еволюція управління як науки. Школи в управлінні; 3.Американська, японська та західноєвропейська моделі менеджменту. 4. Основні ідеї та концепції сучасного менеджменту (теорії Л.Макгрегора, В.Оучі) та ін. Сутність процесного, системного і ситуаційного підходів у менеджменті. 5. Концепція стратегічного менеджменту Заздалегідь підготовлені доповіді. Питання для самоперевірки. ХІД ЗАНЯТТЯ 1. Завдання на тему «Історичні періоди розвитку теорії і практики управління» 1) Заповніть та схарактеризуйте за допомогою таблиці чотири історичні етапи розвитку теорії управління Таблиця 1. Історичні етапи розвитку теорії управління Основні етапи Назва періоду Дата Видатні постаті Головні ідеї I етап II етап III етап IV етап 2) Складіть схему та схарактеризуйте взаємозв’язок основних факторів та їх вплив на розвиток теорії управління Що зумовили? Зростаючі вимоги до управління закладом, підприємством Що зумовили? Нестабільність та конкуренція Що зумовили? Фактори розвитку теорії управління Поява великої кількості підприємств, організацій Підходи в розвитку теорії управління 3) Розкрийте письмово чотири основні підходи в розвитку теорії та практики управління за М. Месконом. Школи в управлінні Процесний підхід Системний підхід Ситуаційний підхід 4) Розгляньте розвиток теорії управління через використання управлінцями різних часів низки підходів та розробіть на цій основі шкалу часу за допомогою он-лайн редактора https://time.graphics/ru/ Рис. 1 Еволюціонування поглядів теорії управління в часі 5) Розгляньте таблицю та розкрийте ідеї та підходи різних шкіл більш детально за власним вибором. Теми рефератів: 1.Порівняльний аналіз управлінських практик в Спарті та Афінах. 2. Структура управління в християнських лицарських орденах. 3. Риси цілераціональності та патримоніальності управління державою в Кодексі Юстиніана. 4. Головні течії в протоуправлінській думці доби Відродження. Література: 1. Дідковська Л.Г., Гордієнко П.Л. Історія вчень менеджменту: Навчальний посібник / Л.Г. Дідковська – К.: Алерта, 2008. – 309с. 2. Кравченко, А.И. История менеджмента: учеб. пос. для вузов. – http://ebooks.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Inshi19/0012416.pdf 3. Наука управляти: з історії менеджменту. Хрестоматія: Навч. посібник / Упоряд, І. О. Слєпов, Пер. з рос. Л, І. Козій, М. І. Матрохіпа, П. Л. Пироженко, К., 1993. 2. Еволюція управління як науки. Школи в управлінні. 1. Бесіда за темою Еволюція управління як науки. Школи в управлінні. 1. Визначте головну ідею діяльності наукової школи управління. 2. Визначте головну ідею діяльності адміністративної школи управління. 3. Назвіть головні принципи наукового управління за Тейлором. 4. Чому наукова основа системи Тейлора мала недоліки. Як вони вплинули на управління організаціями того часу? 5. В чому полягала основна ідея досліджень подружжя Гілбрет? 6. Назвіть принципи організації роботи за Г.Фордом. 7. На яких ідеях базувалась школа адміністративного управління? Що було метою класичної школи? 8. Чи актуальні складові управлінської концепції видів діяльності в організації за А. Файолем та його чотирнадцять принципів для управління? 9. З чого складається процес управління за А. Файолем? Назвіть сучасні складові процесу управління. 10.Назвіть відмінності між принципами продуктивності Емерсона та принципами управління Джилберта. 11.Які якості ділової людини (управлінця) відмічав Слоун? 12.Чи має право на життя у сучасних умовах концепція «ідеальної бюрократії» Вебера? Теми рефератів 1) 2) 3) 4) Внесок Ч. Беббіджа у розвиток управлінської думки. Етапи життєвого шляху Ф. Тейлора. Наукова та громадська діяльність Ф. і .Л. Гілбретів. Практичні виміри реалізації принципів фордизму. Література: 4. Виханский О. С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник. – 3-е изд. / О.С. Виханский, А.И. Наумов – М.: Гардарики, 2002. – 528 с. 5. Дідковська Л.Г., Гордієнко П.Л. Історія вчень менеджменту: Навчальний посібник. / Л.Г. Дідковська – К.: Алерта, 2008. – 309с. 6. Тейлор Ф.У. Принципы научного менеджмента / Ф.У. Тейлор. - М.: Контроллинг, 1991. – 104 c. 7. Туленков М. В. Сучасні теорії менеджменту: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М. В. Туленков. - К. : Каравела, 2012. - 304 с. 8. Управление организацией : учебник / под ред. А. Г. Поршнева, З. П. Румянцевой, Н. А. Саломатина. – М. : ИНФРА-М, 2003. – 716 с. 9. Шелдрейк, Д. Теория менеджмента: от тейлоризма до японизации. – http://ebooks.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Inshi11/0008874.djvu 3. Американська, японська та західноєвропейська моделі менеджменту. 1) Завдання. Опрацюйте таблицю порівняння японської і американської системи менеджменту, додайте характеристику Західноєвропейської моделі. Критерії Японська модель Модель США 1.Характер прийняття управлінських рішень 2.Відповідальність 3.Структура управління 4.Характер контролю 5.Організація контролю Прийняття рішень Індивідуальний за принципом характер прийняття консенсусу рішень 6.Оцінка результатів діяльності керівника 7.Оцінка якостей керівника 8.Спрямованість управління 9.Оцінка результатів діяльності персоналу 10.Стосунки з підлеглими Колективна Нестандартна, гнучка Колективний Індивідуальна Суворо формалізована Індивідуальний контроль керівника М`який Чітко формалізована неформалізований жорстка процедура контроль контролю Сповільнені Швидка оцінка оцінка роботи результату та працівників і прискорене службове просування по службі зростання Вміння Професіоналізм та здійснювати ініціатива координацію дій та контролювати Орієнтація Орієнтація управління управління на на окрему особу, групу, підвищена увага до людини як до увага до людини виконавця Досягнення Досягнення колективного індивідуального результату результату Особисті неформальні Формальні стосунки Західноєвропейська модель 11.Кар`єра 12.Підготовка керівників 13.Оплата праці 14.Термін зайнятості на фірмі 15.Загальний принцип управління 16.Штатний розпис 17.Підвищення кваліфікації стосунки Просування по службі з врахуванням віку, вислуги років та лояльності до фірми Підготовка універсальних керівників Оплата праці за показниками роботи групи, стажем Довгострокова зайнятість керівника на фірмі, довічний найм “Знизу - догори” Відсутність чітко визначених посад і завдань всередині організації Без відриву від виробництва (на робочому місці) Ділова кар`єра зумовлюється особистими досягненнями Підготовка вузькоспеціалізованих керівників Оплата праці за індивідуальними досягненнями Зайнятість на контрактній, договірній основі, короткостроковий найм “Зверху - донизу” Функціональна підпорядкованість і чіткі межі повноважень Відокремлено, за спеціальними програмами підготовки Вправа “Сильні й слабкі сторони моделей менеджменту” Методичні вказівки: за допомогою різнокольорових жетонів у вигляді геометричних фігур (коло, квадрат, трикутник) учасники вправи об’єднуються в 3 малі групи за геометричною ознакою жетонів. Кожна група на основі порівняльної таблиці моделей менеджменту, робить висновки щодо переваг і недолікв вибраної моделі, отримує аркуш, і записує переваги та недоліки заданої моделі. Завдання для груп: 1.Ознайомтесь з вибраною моделлю; 2.Обговоріть, які, на вашу думку, “сильні”, а які “слабкі” сторони вибраної моделі; 3.Запишіть їх на аркуші, склавши “карту інформації”. 4. Презентуйте результати роботи одногрупникам Час виконання – 15 хв. Повідомлення результатів роботи - 5-7 хв. на групу Теми рефератів 1. Західноєвропейська модель менеджменту: історичні передумови та особливості формування. 2. Порівняльна характеристика менеджерів США та Англії. 3. Японська система прийняття рішень. 4. Найпридатніша модель менеджменту в Україні. Література: 1. Гріфін Р. В., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник. - Львів: Бак, 2001. - 624с 2. Сердюк О. Д. Теорія та практика менеджменту. - К.: Професіонал, 2004. - 432 с. 3. Хміль Ф. І. Основи теорії менеджменту. - К.: ІСДО, 1995. - 147с. 4. Хміль Ф. І. Менеджмент: Підручник. - К.: Вища школа, 1995. - 351 с. 5. Хміль Ф. І. Основи менеджменту. - К.: Академвидав, 2003. - 608с. 6. ШегдаА. В. Основы менеджмента. - К.: Знание, 1998. - 512 с. СЛОВНИК ТЕРМІНІВ Адміністративний менеджмент - один з сучасних напрямів теорії та практики управління, який включає адміністративно-розпорядчі форми управління. Це планування, встановлення стандартів ефективності, координація, комунікації та поширення інформації, оцінювання виконавців та вплив на них, а також обробка відповідної інформації. Основні сучасні підходи А.м.: бюрократичний (механістичний) підхід; кібернетичний підхід; управління як система агентських відносин; адміністративне управління як управління людськими ресурсами; системний підхід до управління; культурологічний підхід. Адміністрування– специфічна модель управління, за якого діяльність фокусується на процедурах і контролі правильного виконання розпоряджень. Базові положення теорії управління- низка наукових положень, необхідність врахування яких у сучасній управлінській діяльності, зокрема в процесі формування управлінських рішень, фактично є аксіомою. Вони складають основу управлінського мислення. Серед них такі: органічне поєднання і застосування системного та ситуаційного підходів; розгляд соціальних систем як сукупності суб'єкта та об'єкта управління, а управління в них як неперервного процесу, управлінські цикли якого складаються із стандартного набору певних функцій управління; надання управлінню соціальними системами, стратегічного характеру, що враховує актуальні проблеми світового розвитку та реалізується через певні політики; розвиток управлінських технологій шляхом типізації найбільш характерних процедур і операцій; необхідність дотримання та удосконалення управлінської культури. Валідність- у найзагальнiшому значеннi - мipа вiдповiдностi мiж тим, що конкpетнiй методицi пpиписується, й тим, що вона фактично собою являє. Едхократична організація- тип організацій, що є протилежністю бюрократичним, оскільки влада в них обумовлюється професійною компетентністю, контроль здійснюється за допомогою встановлення складних цілей, засоби досягнення яких визначають самі виконавці. Кадрові заходи – дії, спрямовані на досягнення відповідності персоналу задачам роботи організації, що проводяться з урахуванням конкретних задач етапу розвитку організації. Кoмерційнa oргaнізaція – гoспoдaрське тoвaриствo, вирoбничий кooперaтив, тoргoвa чи іншa oргaнізaція, підприємствo, щo зaймaється підприємництвoм, бізнесoм, які мaють нa меті oтримaння прибутку тa є юридичнoю oсoбoю. Корпоративна культура це система цінностей та переконань, які розділяє кожен працівник фірми та передбачає його поведінку, обумовлює характер життєдіяльності організації. Це спосіб і засіб створення організації, яка самостійно розвивається. Матрична організаційна структура (функціонально-тимчасовоцільова) характерна для організацій, для яких проектна форма постійна. У цьому випадку управлінська вертикаль будується відповідно окремим сферам діяльності організації, а по горизонталі здійснюється керування проектами. Менеджмент- це різновид управлінської діяльності, процес планування, організації, приведення в дію та контроль організації з метою досягнення координації людських і матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного виконання завдань. Місія організації – сукупність філософських принципів та світоглядних орієнтирів, зміст яких обґрунтовує необхідність існування організації в соціумі. Мотив багатозначний термін, що використовується у двох головних значеннях: 1) внутрішня рушійна сила, що спонукає людину до дії; 2) фрагмент загальної картини або об'єкта, що багаторазово повторюється з деякими змінами. Мотивація спонукання до дії; динамічний процес фізіологічного та психологічного плану, керуючий поведінкою людини, який визначає її організованість, активність і стійкість; здатність людини діяльно задовольняти свої потреби. Мотивування – підсистема мотивації, що пов’язана з актуалізацією у співробітника внутрішніх потреб та мотивів. Об'єкти управління - елементи структури системи управління та виробничі процеси, на які спрямований вплив функцій управління. Організаційна адаптація – це різновид організаційного процесу, в межах якого відбувається усвідомлення працівником свого місця й ролі в організації, набуття необхідного організаційного досвіду і культури, засвоєння "правил гри" тощо; це досягається при знайомстві з особливостями діяльності підрозділу, його місцем у загальній організаційній структурі, режимом роботи, системою управління, а також із механізмом функціонування всієї організації. Організаційна структура управління упорядкована сукупність служб, відділів, підрозділів і окремих посадових осіб, що знаходяться у взаємозв'язку і співпідпорядкованості і виконують певні управлінські функції Організація цільове об'єднання ресурсів для досягнення певної мети. Організована діяльність – це діяльність людей, об'єднаних в одну організацію, що підкоряються правилам і нормам цієї організації і виконують задану їм спільну роботу відповідно до економічних, технологічних, правових, організаційних і корпоративних вимог. Партисипативна організація– це організація, що використовує участь працівників в управлінні чим забезпечується вмотивованість їхньої праці, посилюється відчуття власника. Політика організації – система правил, відповідно до яких поводиться система в цілому і за якими діють люди, що входять у цю систему. Потреби це внутрішні спонукальні мотиви діяльності людини. Проектна організаційна структура являє собою тимчасове об'єднання фахівців усередині організації, що створюється для рішення конкретної задачі. Професійна адаптація - це різновид організаційного процесу, в межах якого відбувається освоєнням певного рівня професійних знань, умінь, навичок співпраці, формуванням професійно необхідних якостей і позитивного ставлення співробітника до своєї праці. Прoфесійні нoрми це кoдекс прaвил, щo визнaчaє пoведінку співрoбітникa у пoвсякденній трудoвій діяльнoсті, oбстaнoвці, які відпoвідaють існуючим зaкoнaм тa відoмчим нoрмaтивним дoкументaм, прoфесійним знaнням, стoсункaм у кoлективі, глибoкoму усвідoмленню мoрaльнoї відпoвідaльнoсті зa викoнaння прoфесійних oбoв'язків. Ситуаційне управління - прийняття стратегічних рішень в міру виявлення потенційних проблем. Соціальне управління є особливим видом діяльності, спрямованим на впорядкування, узгодження колективних дій людей для досягнення мети, яка стоїть перед ними. Стимул – це важіль зовнішнього тиску, що надає діяльності співробітника цілеспрямованого характеру. Стимулювання – підсистема мотивації, що являє собою використання важелів зовнішнього впливу з метою надання діяльності працівника цілеспрямованості. Стиль керівництва сукупність засобів впливу керівника на підлеглих, яка обумовлена специфікою завдань, поставлених перед підприємством, взаємовідносинами керівника з підлеглими, обсягом його посадових повноважень, особовими якостями всіх членів колективу. Стратегічне управлінняце сучасний різновид управління, що спирається на людський потенціал організації та являє собою процес оцінки зовнішнього середовища, формулювання організаційних цілей, ухвалення рішень, направлених на створення і утримання конкурентних переваг, здатних забезпечити прибуток в довгостроковій перспективі. Стратегія це довгостроковий, послідовний, конструктивний, раціональний, підкріплений ідеологією, стійкий до невизначеності умов середовища план, який супроводжується постійним аналізом та моніторингом в процесі його реалізації та спрямований з певною метою на досягнення успіху в кінцевому результаті. Структура організації (або організаційна структура) може і повинна розглядатися як відображення відносини організації до свого персоналу. Саме структура організації визначає ступінь занурення людей у справи підприємства, типи й принципи формування робочих груп і управлінських команд, особливості побудови мереж комунікації. Суб’єкт управління управлінська організаційна структура, що включена в певну систему, підсистему управління і наділена спеціальною компетенцією і необхідними ресурсами, яка здійснює цілеспрямовану діяльність щодо забезпечення виконання соціально-економічних завдань даної системи, підсистеми. Субординаційна форма спілкування – спілкування між керівниками і підлеглими, в основу якого покладені адміністративно-правові норми. Субординаційна форма спілкування може носити характер: лінійний, функціональний, змішаний (лінійно-функціональний). Тип управлінської ролі – наявність в організації керівників, здатних виконувати різні управлінські ролі, що також визначає вибір організаційної структури. Управління персоналом це система взаємопов'язаних теоретичних принципів, методологічних засад та організаційно-економічних заходів по створенню умов для нормального функціонування, розвитку ефективного використання кадрового потенціалу організації. Управління якістю - сукупність організаційної структури, методик, процесів і ресурсів, необхідних для загального керівництва якістю. Воно призначене для постійного поліпшення ефективності діяльності організацій, закладів, установ державного та приватного сектору. Управління якістю поділяється на управління якістю товарів, управління якістю інформації, управління якістю послуг. Складовою управління якістю є контроль та діагностика. Управлінська адаптація- це різновид організаційного процесу, в межах якого відбувається пристосування властивих суб'єкту управлінської діяльності стилів і методів керівництва до особливостей об'єкта управління. Це процес пристосування системи управління до умов зовнішнього і внутрішнього середовища або результат цього процесу (наявність у системи пристосованості до певного роду факторів середовища). Управлінська взаємодія- участь у спільній діяльності суб'єктів управління в процесі досягнення суспільно необхідних цілей. Управлінська команда – генерована суб’єктом управління інформація про те, де, як і коли повинен діяти об’єкт управління. Управлінське рішення – усвідомлений, раціональний вибір керівником подальшого шляху розвитку організації з існуючого переліку альтернатив. Управлінський алгоритм- точний припис, що задає послідовність прийняття та реалізації управлінського рішення за визначену послідовність кроків. SWOT аналіз - загальновизнаний інструмент стратегічного планування, який є системним способом аналізу зовнішнього оточення організації-суб'єкта планування та її внутрішнього середовища, зручним способом проведення діагностики стартових умов розробки стратегії. Управлінські сoціaльні технoлoгії – спеціaльнo oргaнізoвaнa гaлузь знaння прo спoсoби тa прoцедури oптимізaції життєдіяльнoсті людини в умoвaх зрoстaючoї взaємoзaлежнoсті, динaміки й oнoвлення суспільних прoцесів. Вoни є тaкoж зaсoбoм здійснення діяльнoсті нa oснoві рaціoнaльнoгo рoзпoділу її нa прoцедури й oперaції з їх пoдaльшoю кooрдинaцією, синхрoнізaцією тa вибoрoм oптимaльних знaрядь і метoдів для викoнaння. Управління – це перетворення інформації про стан об'єкта в командну інформацію від суб'єкта. Це цілеспрямований програмований чи довільний вплив на об'єкти задля досягнення кінцевої мети за допомогою процесорів, явищ, процесів, коли є з ними взаємодія в режимі детермінованої чи довільної програми/регламенту. Цільове управління – метод управлінської діяльності, оснований на виділенні найважливіших у даний період завдань, на здійснення яких спрямовуються головні зусилля керуючої організації.
