1. 2. 3. 4. 5. 6. Роль і задачі підприємства у розвитку економіки країни. Атестація і раціоналізація робочих місць Завдання1 Завдання2 Завдання3 Завдання 4 Список використаної літератури 1. Роль і задачі підприємства у розвитку економіки країни. Економічна сутність підприємства полягає в тому, що воно має на меті одержання прибутку, його діяльність спрямована на отримання прибутку після реалізації безперервний, товару, постійно об'єктивними умовами повторюваний процес його існування виробництва, є тобто відтворення. Чинниками виробництва його є робоча сила і виробничі фонди. Формування ефективної ринкової системи господарювання в Україні пов'язане з розвитком масштабів підприємницької діяльності в усіх галузях економіки. Підприємництво має на меті, з одного боку, одержання прибутку в результаті застосування новітніх технологій, розвитку нових методів організації виробництва, надання послуг; з іншого - найбільш ефективне використання ресурсів. Роль і значення підприємництва в економічному розвитку країни полягає у тому, що: - підприємництво впливає на структурну перебудову в економіці, збільшення обсягів виробництва і надання послуг, інвестиційної діяльності та на формування інфраструктури бізнесу; - підприємництво сприяє розвитку перспективних напрямків господарської діяльності, здійсненню інноваційних процесів, швидшому оновленню техніко-технологічної бази і номенклатури продукції; - розвиток підприємництва створює сприятливе середовище для конкуренції; - підприємництво забезпечує сильнодіючі стимули до високоефективної праці, сприяє економії і раціональному використанню всіх ресурсів. У більшості випадків особистості, котрі мають власний бізнес і завдяки цьому сильніші спонукальні мотиви, більше зацікавлені в якісній і продуктивній праці, ніж наймані працівники; - створює нові робочі місця, проводить благодійну діяльність. Отже, підприємництво відіграє особливу роль у національному господарстві країни, прискорюючи рух економіки шляхом підвищення ефективності та постійного оновлення. Нагромаджений досвід усіх без винятку індустріально розвинутих країн з ринковою економікою соціального спрямування незаперечно підтверджує, що підприємництво - необхідна умова досягнення економічного зростання. В Україні протягом останніх 20 років спостерігається процес формування ринкових відносин, у яких підприємництво відіграє основну роль. При будь-якій формі господарювання підприємства грають найважливішу роль в економіці держави. З мікроекономічних позицій підприємства є основою для: збільшення національного прибутку, валового внутрішнього продукту, валового національного продукту; можливості існування всієї держави і виконання нею своїх функцій. Це пов'язано з тим, що значна частина державного бюджету формується за рахунок податків і зборів із підприємств; забезпечення обороноздатності держави; простого і розширеного відтворення; розвиток національної науки і прискорення НТП; підвищення матеріального добробуту усіх верств громадян країни; розвиток медицини, культури, мистецтва та ін; вирішення проблеми зайнятості; вирішення багатьох інших соціальних проблем. Цю роль підприємства будуть виконувати тільки в тому випадку, якщо вони ефективно функціонують. Вся історія розвитку суспільного виробництва свідчить і доводити, що найбільше ефективно підприємства функціонують в умовах цивілізованого ринку, для якого характерна наявність різноманітних форм власності, здорова конкуренція, демонополізація економіки, вільне ціноутворення, наявність розвиненої ринкової інфраструктури, перевага споживача в порівнянні з виробником і інші необхідні атрибути. Перехідний період в Україні від планової економіки до ринкової затягнувся. Цей затяжний перехідної період обумовлений також політичною і соціальною нагруженістю в країні. Багато громадян країни, особливо середнього і пристаркуватого віку, у психологічному плані не були готові до переходові на ринкові відносини, за цей період вони багато чого втратили як в матеріальному (знецінення внесків населення), так і в соціальному плані. Природно, багато хто з них проти переходові на ринкові відносини. Є і досить міцні політичні сили, що проти ринку і за повернення до соціалізму. 2. Атестація і раціоналізація робочих місць Атестація робочих місць — комплексна перевірка робочих місць на відповідність технічним, економічним, організаційним і соціальним вимогам. Комплексна атестація робочих місць з наступною їхньою раціоналізацією — основа підвищення ефективності праці і виробництва, якості продукції, зниження її собівартості. Вирішення цих задач досягається за рахунок: • приведення робочих місць у відповідність з технічними і соціальними вимогами, скорочення застосування ручної, важкої фізичної праці, підвищення змістовності праці; • поліпшення використання основних фондів шляхом ліквідації зайвих робочих місць і робочих місць із застарілим обладнанням, концентрації робіт на більш прогресивному устаткуванні, підвищення змінності; • поліпшення умов праці на кожнім робочому місці; • підвищення кваліфікації працівників. Атестація робочих місць дозволяє обґрунтовано вирішувати питання оцінки умов праці на робочих місцях і встановлення пільг і доплат за роботу в несприятливих умовах; перевіряти обґрунтованість норм матеріальних витрат; повніше і раціональніше використовувати вкладення фінансових засобів і багато інших питань. Перший етап атестації робочих місць - їхній облік, що передбачає визначення числа робочих місць, класифікацію й угруповання їх по видах і характеру використання, по категоріях зайнятих на них працівників і ін. Кількість робочих місць визначається: • прямим рахунком по кількості верстатів, агрегатів, машин, механізмів, комплектам технологічного й організаційного оснащення при обслуговуванні (по нормі) кожної одиниці одним працівником; • за встановленими зонами обслуговування; • за робочими посадами. На окремих виробництвах (будівництво) кількість робочих місць визначається на основі нормативної трудомісткості по видах робіт, виробничим процесам або їхньої закінченої частини. Кожне робоче місце враховується як одне незалежно від того, використовується воно в одну, дві або більш зміни. Облік ведеться по спеціальній відомості. Другий етап - безпосередня атестація робочих місць, у ході якої кожне робоче місце оцінюється комплексно за наступними рівнями: • технічному; • організаційному; • умовам праці і техніки безпеки. Для оцінки технічного рівня робочого місця можуть використовуватися наступні основні показники: • відповідність технологічних процесів, устаткування, оснащення, інструмента і засобів контролю вимогам що висуваються до якості продукції; • рівень продуктивності устаткування; • співвідношення фактичної і проектної продуктивності устаткування; • технологічна оснащеність робочого місця; • виправданість ступеня механізації праці. При оцінці організаційного рівня робочого місця аналізуються наступні показники: • раціональність планування; • кількість і комплектність оргоснащення, прогресивність його конструкції і технічний стан; • застосування багатоверстатного обслуговування; • раціональність обслуговування робочих місць; • відповідність форм організації праці технологічному процесу, характеру й обсягу виконуваних робіт; • використання раціональних прийомів і методів праці; • кваліфікація працівника, її відповідність складності і необхідній якості виконуваних робіт; • якість діючих норм праці; • ефективність використання робочого місця: рівень використання устаткування в часі; коефіцієнт змінності, зайнятість працівника продуктивною працею протягом зміни. При оцінці умов праці і техніки безпеки аналізуються: • відповідність санітарно-гігієнічних умов нормативним вимогам; • відповідність виробничого процесу, устаткування, організації робочого місця стандартам безпеки і нормам охорони праці; • обсяги ручної і важкої фізичної праці; • наявність монотонної праці; • забезпеченість працюючих спецодягом і спецвзуттям, засобами захисту і їхня відповідність стандартам безпеки праці і встановлених норм. За результатами атестації робочих місць кожне з них може бути віднесене до однієї з трьох груп. 1) Атестовані робочі місця - робочі місця, показники яких цілком відповідають або вимогам перевищують їх. 2) Підлягають раціоналізації - робочі місця, окремі показники яких не відповідають установленим вимогам, але можуть бути доведені до рівня цих вимог у процесі раціоналізації. 3) Підлягають ліквідації - робочі місця, показники яких не відповідають і не можуть бути доведені до рівня установлених вимог у результаті раціоналізації. До цієї ж групи відносяться робочі місця, раціоналізація яких економічно не доцільна, а також зайві робочі місця. Третій етап — раціоналізація робочих місць. Розробка заходів щодо раціоналізації робочих місць проводиться на основі аналізу даних атестації. У ході техніко-економічного аналізу розглядаються результати оцінки робочих місць і пропозиції по їхньому удосконаленню, установлюється реальна потреба в кожному робочому місці, розраховується ефект від доведення робочих місць до нормативного рівня і необхідні витрати, виявляються можливості підприємства для проведення раціоналізації робочих місць. Заходи рекомендується розробляти по наступним основних напрямках: 1) підвищення технічного рівня робочих місць; 2) підвищення організаційного рівня робочих місць; 3) поліпшення умов праці і техніки безпеки на робочих місцях; 4) ліквідація зайвих і малоефективних робочих місць. Список використаної літератури 1. Виробничий менеджмент : підручник / за заг. Ред. д-ра економ. наук, проф. Ю. В. Гончарова; 2-ге вид., допов. і перероб. – К.: Кафедра, 2014. – 512 с. 2. Громовик Б.П. Менеджмент та маркетинг у фармації. / Громовик Б.П., Гасюк Г.Д., Левицька О.Р. / Посібник — Вінниця: Вид-во «Нова книга». 2009. — 438 с. 3. Бутенко Н. Виробничий менеджмент : підручник / Н. Бутенко. – К. : Центр навчальної літератури, 2015. – 420 с 4. Братішко Ю. С. оцінка трудового потенціа-лу фармацевтичних підприємств: методичні рекомендації / Ю. С. Братішко, о.в. Посилкіна, о.а. Яремчук. — Х.: НФаУ, 2008. 5. Системы менеджмента качества и процессный поход / а.в. владимирцев, о.а. Марцынковский, Ю. Ф. Ше-ханов // Методы менеджмента качества. — 2001. — № 2. — С. 4–7. 6. Управління фармацією: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / в. М. Толочко, І. в. Міщен-ко, Д.л. великий та ін.; за ред. в. М. Толоч-ка. — Х.: НФаУ, 2004. — 388 с. 7. Інноваційний розвиток підприємства [Текст] : навч. посіб. / Т. Є. Воронкова [та ін.] ; за ред. Т. Є. Воронкової [та ін.] ; М-во освіти і науки України, Київський нац. ун-т буд-ва і архітектури, Економічна школа акад. УАН В. Г. Федоренко. - К. : ДКС центр, 2014. - 354 с 8. Момот, Олександр Іванович. Менеджмент якості та елементи системи якості [Текст] : навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів / О. І. Момот. - К. : ЦУЛ, 2007. - 368 с. – 9. Соснін, Олексій Степанович. Виробничий і операційний менеджмент [Текст] : навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів / О. С. Соснін, В. В. Казарцев. - 3-тє вид. - К. : Вид-во Європ. ун-ту,
