Твір-есе на тему "Політика створила людину, щоб людина створила політику" від студента ФФІ-21С Ярошенка Дмитра Ми живемо у такому світі, в якому можемо спостерігати та віднайти багато явищ та об’єктів, які в світогляді та багажі понять не тільки обивателя, але й людини-вченого, спеціаліста не певної галузі, а життя, здаються достатньо зрозумілими та відомими, такими, що не потребують додаткового пояснення, але їхня сутність є досі не розкритою. Намагаючись показати та висвітлити певні реалії життя окремої особи, суспільства, держави вчені та дослідники ховаються за певну ширму буквальної пропаганди та графоманії. Усі сюжети розвитку політичного життя є зіпсовані та змінені в угоду отримання вигоди шляхом безвідповідальних маніпуляцій. Наша задача полягає у тому, щоб встати на істинний шлях опису політичного буття. Відповідаючи на питання нашого есе хочеться одразу свою візію даного питання. Нам усім треба зрозуміти, що ці категорії є відносними і такими, що залежить від світогляду окремої людини. Питання є онтологічними. Якщо брати релігійний світогляд, то все, що існує в всесвіті, є предметом божого створення. Тому самим заданням такого питання ми йдемо всупереч предмету Бога. Ні політика не може створювати, ні людина. Тому перший варіант показує свою неможливість існування. Наступним прикладом може бути розгляд даної теми з точки зору дарвіністів. Вони будуть яро настоювати на позиції того, що саме людина, як біологічний об’єкт, створила політичні відносини. І поняття людини є не філософським, а суто антропологічним. Таким, що легко доводиться за допомогою пояснення явища рекапітуляції та залежністю ведення будь-яких відносин у відповідності до конкретного біологічного виду. Дотримуючись справедливого порівняльного аналізу еволюції поняття «людини» протягом розвитку філософської думки ми знаємо, що вона залежала від культурної та політичної епохи. В античні часи вважали, що людину робить унікальним розум. У християнстві виникає уявлення про людину як особистість, яка має свободу вибору між добром і злом. Ідея гуманізму, яка з'явилася в епоху Відродження в Європі, стверджує людину як найвищу цінність, яка має своєрідну і самобутню індивідуальність. У добу Просвіти превалює сприйняття людини як незалежної і розумної особистості з необмеженими можливостями .Німецька класична філософія розглядає проблему свободи людини як духовної істоти. Різні погляди політологічної дискусії продовжуються до цих пір. Отже, для спроби вирішення даного питання, на мою думку, треба пояснити наступним шляхом. Людина, як біологічний об’єкт створює політичні відносини, які в свою чергу впливають на пояснення антропології поняття «людина». Цієї тезою хотілось би підсумувати вищенаписане.
