МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця тема: Виконавець: Методична розробка практичного заняття „ Центральні органи ендокринної системи" доцент кафедри гістології та ембріології Ритікова Н.В. Затверджено на засіданні кафедри гістології та ембріології _______________ 2020 року „ Протокол______ г' Завідувач кафедри гістології та ембріології член- кор. НАМИ України, професор професор Ю.Б. Чайковський Тема заняття 10: Центральні органи ендокринної системи 1. Актуальність теми: Ендокринна система є однією з найважливіших систем в організмі людини, яка разом з нервовою системою забезпечує нейроендокринну регуляцію роботи органів. Функція цих двох систем тісно пов’язана з діяльністю ще однієї регуляторної системи – імунної. Інтегративна, регуляторна та захисна функції усіх трьох систем реалізується за посередництва ще однієї системи – серцево-судинної. Наведені факти свідчать про те, що знання особливостей будови та функції ендокринної системи необхідні лікарю незалежно від його фаху. 2. Конкретні цілі : 1) Пояснити джерела розвитку та загальні принципи морфо-функціональної організації органів ендокринної системи. 2) Пояснити загальний план будови гіпоталамо-гіпофізарної нейросекреторної системи та особливості її функціонування. 3) Пояснити загальний план будови та функцій епіфізу. 4) Пояснити морфологічні прояви вікових змін в органах ендокринної системи. 5) Ідентифікувати органи ендокринної системи та їх основні структурні компоненти при вивченні мікропрепаратів органів цієї системи, користуючись допомогою електронних мікрофотографій. 3.Базові знання, вміння, навички для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція). Студенти мають знати з курсів біології та анатомії макроскопічну будову, топографію і функцію органів ендокринної системи, з курсу загальної гістології – будову епітеліальної та нервової тканин, крові та судин. 4.Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття: 4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти до заняття: Термін Гормон Визначення Біологічно активна речовина, яка продукується ендокринними залозами і регулює процеси життєдіяльності організму. Гіпоталамус Центральний нейроендокринний орган, який поєднує нервову і гуморальну регуляції діяльності основних вісцеральних систем організму Гіпофіз Центральний нейроендокринний орган, який забезпечує регуляцію діяльності периферійних ланок ендокринної системи Епіфіз Центральний нейроендокринний орган, який забезпечує регуляцію фотоперіодичності роботи органів і систем організму студент при підготовці 4.2 Теоретичні питання до заняття: 1. Загальна морфофункціональна характеристика органів ендокринної системи. Класифікація гормонів. Поняття про органи-цілі та клітини-цілі; принципи їх взаємодії з гормонами. Класифікація органів ендокринної системи. 2. Гіпоталамус: морфофункціональна характеристика гіпоталамо-аденогіпофізарної системи та гіпоталамонейрогіпофізарної системи, кровопостачання цих систем. 3. Гіпофіз: загальний план будови; будова строми та паренхіми органу. Функціональне значення залози. 4. Епіфіз: загальний план будови; особливості будови строми та паренхіми. Функціональне значення залози та її вікові зміни. 4.3 Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті: 1. За встановленою формою проводиться вивчення та замалювання препаратів: а) гіпофіз; забарвлення гематоксиліном та еозином. Об.40, ок.7 б) щитовидна залоза; забарвлення гематоксиліном та еозином. Об.40, ок.7 2. Проводиться вивчення: - електронних мікрофотографій: Рис. 332, 335, 336, 337. (Елисеев В. Г., Афанасьев Ю. И., Котовский Е. Ф. Атлас микроскопического и ультрамикроскопического строения клеток, тканей и органов. - М. Медицина, 1970) Зміст теми Органи ендокринної системи ЦЕНТРАЛЬНІ ЕНДОКРИННІ ОРГАНИ ГІПОТАЛАМУС ГІПОФІЗ ЕПІФІЗ ПЕРИФЕРИЧНІ ЕНДОКРИННІ ОРГАНИ ОРГАНИ ЗМІШАНОЇ СЕКРЕЦІЇ ЩИТОПОДІБНА ЗАЛОЗА ПІДШЛУНКОВА ЗАЛОЗА ПРИЩИТОПОДІБНА ЗАЛОЗА НАДНИРКОВІ ЗАЛОЗИ СТАТЕВІ ЗАЛОЗИ НИРКИ ПЛАЦЕНТА ПООДИНОКІ ГОРМОНПРОДУКУЮЧІ КЛІТИНИ НЕЙРАЛЬНОГО ПОХОДЖЕННЯ НЕНЕЙРАЛЬНОГО ПОХОДЖЕННЯ ЕНДОКРИННА СИСТЕМА Функції: разом з нервовою системою ендокринна система здійснює регуляцію і координацію всіх органів і систем організму. Всі органи ендокринної системи виділяють в кров гормони – біологічно активні речовини, які стимулюють основні функції організму (обмін речовин, репродуктивні функції, ріст). Властивості гормонів: - мають високу біологічну активність, тому виробляються в дуже малих кількостях; -дистантність дії ; -гормони мають специфічну дію на клітини-мішені, вони зв'язуються з рецепторами, які знаходяться в клітинах-мішенях за принципом «ключ-замок». Класифікація органів ендокринної системи I – центральні ендокринні органи (гіпоталамус, гіпофіз, епіфіз); II–периферійні ендокринні органи (щитоподібна залоза, прищитоподібні залози, надниркові залози) III – органи, об'єднуючі ендокринні і неендокринні функції ( статеві залози, плацента, підшлункова залоза) IV – поодинокі гормонопродукуючі клітини Центральні ендокринні органи Гіпоталамус Гіпоталамус-це вищий центр ендокринної регуляції. Він об'єднує нервову і гормональну регуляції всіх вісцелярних функцій організму. Гіпоталамус має 3 відділи (передній, середній і задній). В ньому знаходиться близько 30 пар ядер. Передній гіпоталамус містить 2 пари ядер, які виконують ендокринну функцію: супраоптичні і паравентрикулярні. Ці ядра складаються з крупних нейросекреторних клітин. Клітини супраоптичних ядер виробляють гормон вазопресин (антидіуретичний гормон). Вазопресин підвищує артеріальний тиск і збільшує всмоктування води (реабсорбцію) в нирках, у зв'язку з чим зменшує кількість сечі. Клітини паравентрикулярних ядер синтезують гормон окситоцин. Окситоцин стимулює скорочення гладких міоцитів матки і міоепітеліоцитов молочної залози. ГІПОТАЛАМУС НЕЙРОСЕКРЕТОРНІ КЛІТИНИ ЯДЕР ПЕРЕДНЬОГО ГІПОТАЛАМУСА ВАЗОПРЕСИН (АНТИДІУРЕТИЧНИЙ) ГОРМОН), ОКСИТОЦИН НЕЙРОСЕКРЕТОРНІ КЛІТИНИ ЯДЕР СЕРЕДНЬОГО ГІПОТАЛАМУСА РЕЛІЗІНГ-ФАКТОРИ (ЛІБЕРИНИ ТА СТАТИНИ) ЗАДНІЙ ГІПОТАЛАМУС ВЕГЕТАТИВНА НЕРВОВА СИСТЕМА Гормони переднього відділу гіпоталамуса по аксонах нейросекреторних клітин переміщуються в задній гіпофіз, де вони накопичуються в тільцях Херінга (термінальних розширеннях аксонів). Середній гіпоталамус містить аркуатне, дорсомедіальне, вентромедіальне, супрахіазматичне ядро і преоптичну зону. Нейросекреторні клітини середнього гіпоталамуса синтезують 2 групи біологічно активних речовин (ліберини і статини). Ліберини і статини регулюють діяльність аденогіпофіза: Ліберини стимулюють, а статини – пригнічують синтез і виведення гормонів гіпофіза. Ліберини і статини транспортуються в гіпофіз системою ворітних вен гіпофіза. Задній гіпоталамус забезпечує нервову регуляцію, гормони не виробляє. Гіпофіз Гіпофіз складається з 4 часток: передньої, середньої, задньої і туберальної. Передня, середня і туберальна утворюють аденогіпофіз, а задня – нейрогіпофіз. Передня (дистальна) частка містить 2 групи клітин: хромофільні і хромофобні. Хромофільні клітини містять в цитоплазмі гранули, які добре забарвлюються. У цитоплазмі хромофобних клітин гранули відсутні, їх цитоплазіа забарвлюється слабо. ГІПОФІЗ АДЕНОГІПОФІЗ ПЕРЕДНЯ ЧАСТКА НЕЙРОГІПОФІЗ ТУБЕРАЛЬНА ЧАСТКА ПРОМІЖНА ЧАСТКА ТІЛЬЦЯ ХЕРІНГА ПІТУІЦИТИ МЕЛАНОТРОПОЦИТИ ЛІПОТРОПОЦИТИ ХРОМОФІЛЬНІ КЛІТИНИ БАЗОФІЛЬНІ КЛІТИНИ АЦИДОФІЛЬНІ КЛІТИНИ ТИРОТРОПОЦИТИ ГОНАДОТРОПОЦИТИ АДРЕНОКОРТИКОТРОПОЦИТИ ХРОМОФОБНІ КЛІТИНИ СОМАТОТРОПОЦИТ МАМОТРОПОЦИТИ МАЛОДИФЕРЕНЦІЙОВАНІ КЛІТИНИ ФОЛІКУЛЯРНО -ЗІРЧАСТІ КЛІТИНИ КЛІТИНИ, ЩО ВИКИНУЛИ ГРАНУЛИ Базофільні ендокриноцити в цитоплазмі мають гранули, які забарвлюються основними барвниками (на препараті гранули фіолетового кольору). До них належать гонадотропоцити, тиротропоцити і адренокортикотропоцити. Гонадотропоцити виробляють 2 види гормонів – лютропін (лютеїнізуючий гормон) і фоллітропін (фоллікулостимулючий гормон). Лютропін стимулює синтез прогестерону в жіночому організмі і тестостерону - в чоловічому. Фоллітропін стимулює дозрівання фолікулів і синтез естрогену в яєчниках і сперматогенез в яєчках. Тиротропоцити синтезують тиротропний гормон, який стимулює утворення гормонів в щитовидній залозі. Кортикотропоцити синтезують адренокортикотропний гормон (АКТГ), він стимулює утворення гормонів в корі надниркових залоз. Ацидофільні ендокриноцити в цитоплазмі мають гранули, які забарвлюються кислими барвниками (на препараті гранули червоного кольору). До них відносяться лактотропоцити та соматотропоцити. Соматотропоцити довжину. синтезують соматотропний гормон (гормон росту), який стимулює ріст кісток в Лактотропоцити синтезують лактотропний гормон (пролактин), який стимулює утворення молока в молочній залозі. Туберальная частка гормони не виробляє. Проміжна (середня) частка складається з 2-х видів клітин: меланотропоцитів і ліпотропоцитів. Меланотропоцити виробляють меланотропний гормон, який регулює пігментний обмін. Ліпотропоцити синтезують ліпотропний гормон, він регулює обмін ліпідів. Задня частка гіпофіза (нейрогіпофіз) містить відростчасті клітини нейроглії – пітуїцити. У цій частці накопичуються гормони (вазопресин і окситоцин), які синтезуються в передньому гіпоталамусі. Вони накопичуються в розширеннях аксонів нейросекреторних клітин (тільцях Херінга). Розвиток гіпофіза Гіпофіз розвивається із 2-х зачатків – ектодермального і нейрального. З епітелію верхньої частини ротової ямки утворюється гіпофізарна кишеня (кишеня Ратке). З неї розвивається аденогіпофіз. Задня частина гіпофіза розвивається з нейроглії проміжного міхура головного мозку. ЕПІФІЗ Функції: забезпечує регуляцію фотоперіодичності роботи органів (коливання активності клітин вдень і вночі), регуляцію діяльності статевої системи. Епіфіз СТРОМА ПАРЕНХІМА ПІДТРИМУЮЧІ ГЛІОЦИТИ ПІНЕАЛОЦИТИ КАПСУЛА ПЕРЕГОРОДКИ ТЕМНІ ВНУТРІШНЯ СТРОМА КАПІЛЯРИ СВІТЛІ Епіфіз зовні покритий сполучнотканинною капсулою, від якої всередину відходять перегородки і розділяють його на часточки. Часточки складаються з нейросекреторних клітин (пінеалоцитів) і гліоцитів (астроцитарна нейроглія). Гліоцити виконують опорну, захисну, трофічну функцію. Основні гормони, які виробляє епіфіз – серотонін і мелатонін. Синтез мелатоніна здійснюється в темний час доби. Мелатонін пригнічує продукцію гонадоліберіну в гіпоталамусі і, таким чином, попереджає, передчасне статеве дозрівання. Серотонін виробляється в денний час. Недостачак серотоніну приводить до депресії (пригніченого настрою), а його надлишок - до ейфорії. Матеріали для самоконтролю 1. У хворої 25 років зменшене виділення сечі, спостерігаються набряки внаслідок підвищеної продукції антидіуретичного гормону. З порушенням функції якої ендокринної залози це може бути пов’язано? A. Надниркової залози B. Гіпофіза C. Щитовидної залози D. Епіфіза E. Гіпоталамуса 2. В дорзальній частині третього шлуночка розміщена залоза, яка регулює фотоперіодичність роботи органів. Як називається ця залоза? A. Епіфіз B. Нейрогіпофіз C. Гіпоталамус D. Прищитоподібна E. Аденогіпофіз 3. На гістологічному препараті задньої частки гіпофіза виявляються тільця Герінга. Яка функція цих структур? A. Синтез ліпотропіну. B. Накопичення вазопресину та окситоцину. C. Накопичення статинів та ліберинів. D. Синтез вазопресину. E. Синтез оситоцину. 4. На гістологічному препараті задньої частки гіпофіза виявляються тільця Герінга. Чим утворені ці структури? A. Розширеннями аксонів нейросекреторних клітин переднього гіпоталамуса B. Розширеннями аксонів нейросекреторних клітин середнього гіпоталамуса C. Розширеннями аксонів нейросекреторних клітин туберальної частки гіпофіза D. Розширеннями аксонів нейросекреторних клітин середньої частки гіпофіза E. Розширеннями аксонів нейросекреторних клітин передньої частки гіпофіза 5. При видаленні залози внутрішньої секреції у експериментальних тварин настає передчасне статеве дозрівання. При видаленні якої залози це відбувається? A. Епіфіза B. Наднирника C. Гіпофіза D. Прищитовидної залози E. Щитовидної залози 6. На гістологічному препараті препараті видно ендокринну залозу округлої форми, що складається із 4-х часток (дистальної, проміжної, туберальної та задньої). Яку функцію виконує задня частка цієї залози? A. Синтез ліпотропіну та меланотропіну B. Накопичення статинів та ліберинів. C. Синтез окситоцину. D. Накопичення вазопресину та окситоцину. E. Синтез вазопресину. 7. У хворого А. добовий діурез (кількість сечі, що виділяється протягом доби), сягає 15 л. Сеча характеризується низькою осмолярністю. Порушення секреції якого гормону може стати причиною цієї патології? A. Тироксину B. Вазопрессину C. Фолітропіну D. Окситоцину E. Альдостерону 8. На гістологічному препараті представлена проміжна частка гіпофіза? Які гормони синтезують клітини цієї частини гіпофіза? A. Окитоцин і вазопресин B. Серотонін і мелатонін C. Ліберини і статини D. Меланотропін і ліпотропін E. Фолітропін і лютропін 9. В гістологічному препараті аденогіпофізу серед ендокриноцитів можна бачити клітини, цитоплазма яких забарвлюється базофільно. Ці клітини синтезують фолікулостимулюючий та лютеїнізуючий гормони. Як називаються ці клітини? A. Соматотропоцити B. Мамотропоцити C. Гонадотропоцити D. Тиротропоцити E. Пітуїцити 10. В препараті дистальної частини аденогіпофізу виявляються клітини, в цитоплазмі яких містяться ацидофільні гранули розміром 200 нм. Який гормон секретують ці клітини? A. Аденокортикотропін B. Пролактин C. Фолітропін D. Меланотропін E. Лютропін Література Основна: 1. Луцик О. Д., Іванова А. Й., Кабак К. С., Гістологія людини,- Львів, Мир,1993. 2. Чайковський Ю.Б., Дельцова О.І., Геращенко С.Б. Практикум з гістології, цитології та ембріології (навчальний посібник)- Київ-Івано-Франківськ,-1996 3. Волков К.С., Пасєчко Н.В. Ультраструктура клітин та тканин (атлас)- «Укрмедкнига», Тернопіль; 1997. 4. Елисеев В. Г., Афанасьев Ю. И., Котовский Е. Ф. Атлас микроскопического и ультрамикроскопического строения клеток, тканей и органов.- М.: Медицина, 1978. 5. Алмазов И. В., Струков Л. С. Атлас по гистологии и эмбриологии.- М.: Медицина, 1978. Додаткова: 1.Гистология //Ред. Ю. И. Афанасьев, Н. А. Юрина.- М.: Медицина, 1989. 2.Быков В. Л. Частная гистология человека (краткий общий курс). 2-е изд.-СПб.: СОТИС, СанктПетербург,1997. 3.Хэм А., Кормак Д. Гистология, т.5, М.,Мир, 1983. МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця Методична розробка практичного заняття тема: Виконавець: „ Периферійні органи ендокринної системи" доцент кафедри гістології та ембріології Ритікова Н.В. Затверджено на засіданні кафедри гістології та ембріології _______________ 2020 року „ Протокол______ г' Завідувач кафедри гістології та ембріології член- кор. НАМИ України, професор професор Ю.Б. Чайковський Тема заняття 11: Периферійні органи ендокринної системи 2. Актуальність теми: Ендокринна система є однією з найважливіших систем в організмі людини, яка разом з нервовою системою забезпечує нейроендокринну регуляцію роботи органів. Функція цих двох систем тісно пов’язана з діяльністю ще однієї регуляторної системи – імунної. Інтегративна, регуляторна та захисна функції усіх трьох систем реалізується за посередництва ще однієї системи – серцево-судинної. Наведені факти свідчать про те, що знання особливостей будови та функції ендокринної системи необхідні лікарю незалежно від його фаху. 2. Конкретні цілі : 1) Пояснити загальний план будови та особливості функціонування щитовидної залози. 2) Пояснити загальний план будови та особливості функціонування прищитовидної залози. 3) Пояснити загальний план будови та особливості функціонування надниркових залоз. 4) Пояснити морфологічні прояви вікових змін в периферійних органах ендокринної системі. 5) Ідентифікувати периферійні органи ендокринної системи та їх основні структурні компоненти при вивченні мікропрепаратів органів цієї системи, користуючись допомогою електронних мікрофотографій. 3.Базові знання, вміння, навички для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція). Студенти мають знати з курсів біології та анатомії макроскопічну будову, топографію і функцію органів ендокринної системи, з курсу загальної гістології – будову епітеліальної та нервової тканин, крові та судин. 4.Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття: 4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття: Термін Щитоподібна залоза Визначення Периферійний орган ендокринної системи, який регулює основний обмін організму а також кальцієвий обмін Прищитоподібна Периферійний орган ендокринної системи, гормон якого підвищує залоза рівень кальцію у крові. Надниркова залоза Периферійний орган ендокринної системи, який регулює водноелектролітний та вуглеводний обмін, діяльність статевої системи, розвиток загального адаптаційного синдрому. Дисоційована ендокринна система Ізольовані ендокринні клітини, які розсіяні по переважній більшості органів і систем організму 4.2 Теоретичні питання до заняття: 1. Щитоподібна залоза: загальний план будови; особливості будови строми та паренхіми. Функціональне значення фолікулів. Регенерація органу. 2. Прищитоподібна залоза: загальний план будови; клітинний склад, функції залози. 3. Надниркові залози: загальний план будови; особливості будови строми та паренхіми. Ультраструктурна, гістохімічна та функціональна характеристика кіркових та мозкових ендокриноцитів. 4. Поодинокі гормонпродукуючі клітини локалізація, сучасна уява про джерела розвитку. морфофункціональна характеристика, 4.3 Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті: 1. За встановленою формою проводиться вивчення та замалювання препаратів: 1) прищитоподібна залоза; забарвлення гематоксиліном та еозином; Об.40, ок.7 2) надниркова залоза; забарвлення гематоксиліном та еозином. Об.40, ок.7 2. Проводиться вивчення: -електронних мікрофотографій Рис. 337,340-342,346-353, 355-356. (Елисеев В. Г., Афанасьев Ю. И., Котовский Е. Ф. Атлас микроскопического и ультрамикроскопического строения клеток, тканей и органов. - М. Медицина, 1970) Зміст теми ПЕРИФЕРИЧНІ ОРГАНИ ЕНДОКРИННОЇ СИСТЕМИ Щитоподібна залоза – це паренхіматозний орган. ЩИТОПОДІБНА ЗАЛОЗА СТРОМА ПАРЕНХІМА КАПСУЛА ТА ПЕРЕГОРОДКИ ТИРОЦИТИ Тироксин (тетрайодтиронін) Трийодтиронін ФОЛІКУЛИ ПАРАФОЛІКУЛЯРНІ КЛІТИНИ Кальцитонін КОЛОЇД Тироглобулін Соматостатін Щитоподібна залоза зовні покрита капсулою, від якої відходять сполучнотканинні перегородки і розділяють залозу на часточки. Часточки складаються з фолікулів. Фоллікул–це пухирець, стінка якого утворена одним шаром клітин – тироцитів. Усередині фолікулів знаходиться колоїд, він складається з білка тироглобуліну. Тироцити –це клітини кубічної форми, в цитоплазмі мають розвинену ендоплазматичну сітку, комплекс Гольджі, лізосоми, мітохондрії. При гіперфункції клітини мають циліндричну форму, а при гіпофункції – плоску. Фази секреції: 1) поглинання з крові йоду, амінокислот необхідних для синтезу тироглобуліну; 2) синтез тироглобуліну в канальцях ендоплазматичної сітки і комплексі Гольджі; 3) йодування тироглобуліну (приєднання атомів йоду) і накопичення в просвіті фолікула; 4) виведення гормону з фолікула в кров. При потребі організму в тироксині частинки колоїду фагоцитуються тироцитами, в їх лізосомах колоїд розщеплюється і тироксин (Т3 і Т4), який при цьому утворюється, виводиться в кров. Функції тироксину – прискорює основний обмін збільшує частоту серцевих скорочень. (обмін білків, жирів і вуглеводів), Парафоллікулярні клітини (кальцитоніноцити), С-клітини – це крупні клітини, які розташовуються між тироцитами і базальною мембраною, в цитоплазмі мають розвинену ендоплазматичну сітку, комплекс Гольджі. Вони синтезують гормон кальцитонін, який зменшує рівень кальцію в крові шляхом накопичення кальцію в кістковій тканині. Розвиток щитовидної залози Розвиток щитовидної залози починається на 4-му тижні ембріогенезу. Вона розвивається з випинання епітелію глоткової кишки. Спочатку вона складається з трабекул, а потім утворюються фолікули. Кальцитоніноцити розвиваються з нервового гребеня і виселяються спочатку в 5-у зяброву дугу, а потім в зачаток щитовидної залози. Прищитоподібні залози Прищитоподібні залози розташовані на задній поверхні щитоподібної залози і мають спільну з нею капсулу. Структурно-функціональна одиниця прищитоподібної залози – це трабекула. Трабекула складається з клітин паратироцитів. ПРИЩИТОПОДІБНА ЗАЛОЗА СТРОМА ПАРЕНХІМА КАПСУЛА ТА ПЕРЕГОРОДКИ ТРАБЕКУЛИ ПАРАТИРОЦИТИ Головні Оксифільні -темні -світлі Паратирин Паратироцити мають розвинену ендоплазматичну сітку, комплекс Гольджі, мітохондрії. Існує 2 типи паратироцитів: 1) головні паратироцити мають базофільну цитоплазму; 2) ацидофільні паратироцити, цитоплазма забарвлюється ацидофільно, їх кількість збільшується з віком. Паратироцити (головні) синтезують паратгормон (паратирин), який виводить кальцій з кісток і підвищує рівень кальцію в крові. Надниркові залози Надниркова залоза - це парний орган, розташований над верхнім полюсом нирки. Зовні надниркова залоза покрита сполучнотканинною капсулою. Паренхіма складається з кіркової і мозкової речовини. НАДНИРКОВІ ЗАЛОЗИ СТРОМА ПАРЕНХІМА КАПСУЛА, внутрішня строма. капіляри КІРКОВА РЕЧОВИНА ПЕРЕГОРОДКИ МОЗКОВА РЕЧОВИНА ЕПІНЕФРОЦИТИ КЛУБОЧКОВА ЗОНА СІТЧАСТА ЗОНА ПУЧКОВА ЗОНА Адреналін Мінерало кортикоїди - альдостерон Глюко кортикоїди -кортизон - гідрокортизон -кортикостерон НОРЕПІНЕФРОЦИТИ Норадреналін Стероїди -андрогенстероїдний гормон - естроген - прогестерон Кіркова речовина має 3 зони: 1) клубочкова – скупчення дрібних клітин в цій зоні утворюють клубочки. Клітини цієї зони виробляють альдостерон (мінералокортикоїд, який регулює обмін натрію в організмі); 2) пучкова – крупні клітини в цій зоні утворюють паралельні пучки. Клітини мають розвинену аганулярну ендоплазматичну сітку, комплекс Гольджі, мітохондрії, багато жирових включень. Клітини пучкової зони синтезують глюкокортикоїди (кортизол, кортикостерон). Ці гормони регулюють обмін вуглеводів, білків, ліпідів, зменшують запальні процеси; 3) сітчаста зона – тяжі кліток розташовуються під кутом і утворюють мережу. Ці клітини синтезують андрогенстероїди (гормони близькі до чоловічих статевих гормонів) в невеликій кількості. Мозкова речовина складається з хромаффінних клітин епінефроцитів і норепінефроцитів, які синтезують гормони стресу - адреналін і норадреналін. Ці клітини мають в цитоплазмі багато секреторних гранул, комплекс Гольджі, ендоплазматичну сітку. Розвиток надниркових залоз починається на 5-му тижні ембріогенезу. Кіркова речовина розвивається з целомічного епітелію, а мозкова - з парааортальних симпатичних гангліїв. Диссоційована ендокринна система Диссоційована ендокринна система складається з подиноких ендокриноцитів, які знаходяться в більшості органів. 2 види клітин: 1) клітини нейрального походження, які здатні накопичувати і декарбоксилувати попередники біологічно активних амінів (клітини APUD системи); до цієї групи відносяться ендокриноцити травної системи, клітини головного мозку, мозкової речовини надниркових залоз. 2) клітини, які не мають нейрального походження (ендокриноцити статевих залоз). Матеріали для самоконтролю 1. Більшість периферійних ендокринних залоз регулюється гормонами гіпофіза. Для якої з цих залоз не виявлені тропні гормони гіпофіза? A. Прищитовидної залози B. Надниркових залоз C. Яєчника D. Яєчка E. Щитовидної залози 2. На електронній мікрофотографії видно ендокринні клітини кубічної форми, на апікальній поверхні яких знаходяться мікроворсинки. В цитоплазмі цих клітин розвинута гранулярна ендоплазматична сітка та комплекс Гольджі. Ці клітини здатні поглинати йод. Назвіть ці клітини. A. Пітуїцити. B. Кальцитоніноцити C. Паратироцити. D. Пінеалоцити. E. Тироцити 3. На гістологічному зрізі однієї з ендокринних залоз видно округлі структури різних розмірів, стінка яких утворена одним шаром епітеліальних клітин на базальній мембрані, всередині ці структури містять гомогенну неклітинну масу. Які гормони продукує ця залоза? A. Глюкокортикоїди B. Серотонін та мелатонін C. Окситоцин та вазопресин D. Тироксин та кальцитонін E. Катехоламіни 4. Відомо, що альдостерон регулює вміст натрію в організмі. Які клітини наднирників виробляють цей гормон? A. Епінефроцити B. Норепінефроцити C. Клітини клубочкової зони D. Клітини сітчастої зони E. Клітини пучкової зони 5. Розрізняють кілька класів гормонів: пептиди, похідні амінокислот і стероїди. Які з цих клітин виробляють стероїдні гормони? A. Клітини пучкової зони наднирників B. Клітини мозкової речовини наднирників C. Базофільні клітини аденогіпофіза D. Ацидофільні клітини аденогіпофіза E. Нейросекреторні клітини переднього гіпоталамуса 6. Відомо, що клітини APUD-системи мають властивість накопичувати і декарбоксилювати попередники біологічно активних амінів. Які з цих клітин відносяться до APUD-системи? A. Фолікулярні клітини яєчників B. Ендокриноцити пучкової зони кори наднирників. C. Ендокриноцити яєчка D. Лютеоцити яєчників E. Норепінефроцити 7. В стінці фолікулів та в міжфолікулярних прошарках сполучної тканини щитовидної залози розміщуються великі ендокриноцити, секреторні гранули яких осміо- та аргірофільні. Назвіть ці клітини. A. Паратироцити. B. Кальцитоніноцити C. Пінеалоцити. D. Тироцити E. Пітуїцити. 8. У хворої 42 років після операції видалення щитовидної залози з’явилися судоми. Полегшення наступало при введені препаратів кальцію. Порушення функції яких ендокринних залоз викликає цей стан? A. Яєчників B. Прищитовидних залоз C. Епіфізу D. Наднирників E. Гіпофізу 9. В препараті ендокринної залози розрізняють кіркову та мозкову речовину, які розмежовані прошарком сполучної тканини. В кірковій речовині клітини паренхіми утворюють три зони: у поверхневій формують округлі скупчення, в середній – паралельні тяжі, у глибокій – клітинні тяжі утворюють сітчасту структуру. Яка це залоза? A. Гіпоталамус B. Щитоподібна C. Гіпофіз D. Надниркова E. Епіфіз 10. В препараті ендокринної залози виявлені паралельно розташовані тяжі великих клітин, які містять добре розвинену гладку ЕПС, мітохондрії та велику кількість ліпідних включень. Який гормон секретують ці клітини? A. Альдостерон B. Тироксин C. Кортизол D. Паратирин E. Вазопресин Література Основна: 1. Луцик О. Д., Іванова А. Й., Кабак К. С., Гістологія людини,- Львів, Мир,1993. 2. Чайковський Ю.Б., Дельцова О.І., Геращенко С.Б. Практикум з гістології, цитології та ембріології (навчальний посібник)- Київ-Івано-Франківськ,-1996 3. Волков К.С., Пасєчко Н.В. Ультраструктура клітин та тканин (атлас)- «Укрмедкнига», Тернопіль; 1997. 4. Елисеев В. Г., Афанасьев Ю. И., Котовский Е. Ф. Атлас микроскопического и ульт рамикроскопического строения клеток, тканей и органов.- М.: Медицина, 1978. 5. Алмазов И. В., Струков Л. С. Атлас по гистологии и эмбриологии.- М.: Медицина, 1978. Додаткова: 1.Гистология //Ред. Ю. И. Афанасьев, Н. А. Юрина.- М.: Медицина, 1989. 2.Быков В. Л. Частная гистология человека (краткий общий курс). 2-е изд.-СПб.: СОТИС, Санкт-Петербург,1997. 3.Хэм А., Кормак Д.Гистология,т.5, М.,Мир,1983.
