Урок 1 Тема. Біологія – наука про життя. Основні властивості живого. Мета. Освітня. Ознайомити учнів з наукою про життя – біологією; сформувати уявлення про біологію як науку, що вивчає живі організми; поглибити знання про відмінності живої і неживої природи; дати поняття про основні ознаки життя. Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати тіла природи між собою та робити відповідні висновки; уміння логічно мислити та давати розгорнуті відповіді на запитання. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища; проводити просвітницьку роботу з метою усвідомлення того, що біологія має важливе значення для вирішення проблем сьогодення, тому що її вважають наукою ХІХ століття. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Матеріали та обладнання: малюнки, слайди. Основні поняття та терміни: біологія, автотрофне і гетеротрофне дихання, біологічні науки: ботаніка, мікологія, зоологія, бактеріологія, анатомія, морфологія, фізіологія, екологія, систематика, таксон, вид, царство. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Методом фронтальної та індивідуальних бесід з’ясувати знання учнів про живі організми та неживі тіла. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Давайте поглянемо навколо себе. Скрізь можна побачити неживі і живі об’єкти природи. Чим же вони відрізняються між собою? В чому сутність життя? В цьому й будемо розбиратися на уроках біології. Повідомити тему, мету та завдання даного уроку. ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Вже багато століть люди намагаються знайти відповідь на питання про сутність життя на планеті. Але щоразу стикаються з новими таємницями. Провідником людини у вивченні живого є наука біологія. Розповідь: біологія як наука. Поняття “біологія” водночас запропонували незалежно один від одного у 1802 р. фр. учений Ж.Б.Ламарк та нім. учений Г.Тревіранус. «Біос» - життя. Основними властивостями або ознаками, які відрізняють живе від неживого це: обмін речовини та енергії на основі живлення, дихання, виділення, це рух, ріст, подразливість…., але головним є здатність живого до розмноження. Адже саме розмноження – це відтворення собі подібних. Тому, що кожен організм існує лише певний обмежений час. А завдяки розмноженню життя безперервно передається із покоління до покоління. На нашій планеті процес розмноження триває вже кілька мільярдів років. Усі процеси, які відбуваються в живому організмі, спрямовані на забезпечення передачі життя наступним поколінням. Перш ніж давати нащадків організм повинен досягти певних розмірів, маси тіла та накопичити ту кількість речовин, які будуть необхідні для продовження роду. Отже, організм повинен вирости. Ріст – це кількісні зміни в організмі, які призводять до збільшення розмірів тіла. Щоб забезпечити ріст ми повинні поглинати із зовнішнього середовища різноманітні речовини, свого роду «будівельний матеріал, щоб збудувати» здорове тіло. Тобто організм повинен живитися. В результаті живлення та перероблення спожитих речовин в живому організмі з’являються відходи, тобто такі речовини, які непотрібні, або, навіть, отруюють його. Тому організм повинен їх позбавитися. Процес видалення продуктів обміну (відходів) носить назву виділення. Таким чином, здійснюється обмін речовин між організмом і довкіллям. Обмін речовин здійснюється постійно і безперервно. Коли припиняється обмін практично припиняється і життя. Але для всіх цих процесів необхідна енергія. Організми отримують її також із навколишнього середовища. Енергія із довкілля надходить у вигляді світла або у вигляді органічних речовин. Отже, основними джерелами енергії для забезпечення життєдіяльності є саме сонячне світло і органічні речовини. Частина енергії витрачається на перебіг життєвих процесів (ріст, розмноження, дихання…), а частина виділяється у вигляді тепла. Отже, крім обміну речовин наявний і обмін енергією. А все це загальний і єдиний процес – метаболізм, що складається із обміну речовин і перетворення енергії. В результаті підтримання всіх процесів життєдіяльності організм пристосовується до умов існування, тобто пристосування до навколишнього середовища – це зміни живого організму у мінливому оточенні, які дають змогу вижити в цих умовах і дати потомство. Кожен живий організм пристосовується до виживання по-різному, наприклад, кактуси перетворили в процесі еволюції свої листки на колючки, ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. - Повторення ознак живого і неживого. Ознаки живого учні повинні вже назвати самі. - Вправа для порівняння. Знайти ознаки живого. 1.Сталактити і сталагміти – кам’яні нарости із солей кальцію в печерах, що збільшуються з кожним роком. Отже, вони ростуть. 2.Синичка щодня приносить своїм пташенятам гусінь та різних комашок. Вони їдять, отже, збільшуються у розмірах. 3.З великої гранітної брили шляхом подрібнення виробляють щебінь, тобто каменів стає багато, отже – це розмноження. 4.Кульбаба поширює вітром парашутики з насінинками, з яких виростають нові рослини. Це розмноження. 5.Під час дощу річка поповнюється водою – це називають живленням річки. 6.Рослина вбирає воду, вуглекислий газ та сонячне проміння, здійснює фотосинтез і так живиться. 7.На вершині гори є кратер вулкану, який періодично випускає дим – це дихання вулкану. 8.Дельфін вистрибує з води, вбирає повітря, так він дихає. 9.Дюни та бархани рухаються, коли вітер піднімає і перекидає пісок. 10.Соняшник рухається, повертаючи свої квіти до сонця. V. Узагальнення та систематизація знань. Учні діляться враженнями від першого уроку, коментуючи свої очікування. VІ. Підведення підсумків уроку. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Урок 2 Тема. РІЗНОМАНІТНІСТЬ ЖИТТЯ (на прикладах тварин, рослин, грибів, бактерій). Мета. Освітня. Ознайомити учнів з кількістю видів на планеті; ввести поняття “систематика”; розглянути основні одиниці класифікації; розкрити принципи поділу організмів на Царства живої природи і дати їм стислу характеристику. Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати тіла природи; уміння виділяти головне у матеріалі, що вивчається; уміння логічно мислити та робити висновки. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до живої природи планети; виховувати екологічне мислення. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, презентація «Різноманітність органічного світу». Основні поняття та терміни: систематика, систематична категорія, таксон, царство, вид, віруси, еволюція. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. З’ясувати знання учнів про біологію як науку про живі організми та суттєві відмінності живого і неживого. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Поставити проблемне завдання: Давньоіндійська легенда розповідає, що учитель послав свого учня до лісу принести кілька зовсім некорисних рослин. Повернувшись із лісу той сказав: “Учителю, я три дні ходив лісом і не знайшов жодної некорисної рослини”. А як на вашу думку, вірно це чи ні? Повідомити тему, мету та завдання уроку. ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. З давніх-давен і до ХVІІІ ст.. вважалося, що на планеті є лише дві групи живих організмів – це рослини і тварини. Але з часом люди, які займалися наукою переконалися, що існують ще й інші живі організми, тобто щоб описати різноманітність проявів життя на планеті рослин і тварин зовсім недостатньо. Так було з’ясовано, що у нас наявні ще і гриби, які поєднують ознаки рослин і тварин, а також невидимий світ мікроскопічних організмів, які невидимі оком людини. Тому в другій половині ХХ ст. вченими-біологами було виділено чотири групи живих організмів – рослини, тварини, гриби та мікроскопічний світ бактерій. Розповідь про Царства природи та кількість живих організмів на планеті. Нині відомо понад 100 тисяч видів грибів, 500 тисяч видів рослин і понад 1,5 млн. видів тварин. Клітини їх мають ядро, тому і входять до групи надцарство ядерних організмів – Еукаріоти. Бактерій відомо десь 30 тис. видів. В їхніх клітинах відсутнє ядро, тому їх називають Прокаріоти. Крім клітинних існують і неклітинні форми життя – віруси. Вони не виявляють ознак життя поза межами організму хазяїна, але, проникнувши в нього, починають рости і розмножуватися. Разом рослини, тварини, гриби, бактерії і віруси становлять світ живої природи. Кількість видів живих організмів є наслідком тривалого історичного розвитку життя на нашій планеті, під час якого одні види організмів утворювалися, інші вимирали або перетворювалися на інших. І цей процес носить назву еволюція. Розповідь про систематику та категорії. Основна одиниця систематики – вид – це група організмів, подібних за будовою та процесами життєдіяльності, які вільно схрещуються і дають плідне потомство. Нікому не є таємницею, що на кожному клаптику Землі хтось живе. Живі організми населяють досить різноманітні середовища і живуть у різних умовах: солоних і прісних водах, у лісах, пустелях, снігах… Розповідь про середовища існування організмів – частина природи, яка оточує живі організми, з якою вони взаємодіють: - водне – ставки, озера, річки, моря; - підземне – грунт; - наземне – ліси, степи, долини, пагорби, пустелі, луки, - організми – паразити. гори, болота; Кожен живий організм чи групи організмів мають певне значення на планеті, яке може бути не лише корисним, а й шкідливим чи нейтральним. Прослухати думки учнів про значення живих організмів і обговорення легенди, про яку було згадано на початку уроку. Наприклад, у залежності від використання рослини діляться на: 1.Їстівні та кормові: хлібні злаки, овочеві, бобові, олійні, плодоягідні, цукрові, кормові трави. 2.Технічні рослини: прядильні (льон, бавовник, кенаф); дубильні (дуб, ялина, верба); ефіроолійні для фармацевтичної, кондитерської, парфумерної пр-сті та миловарення (коріандр, тмин, аніс, роза, лаванда; каучукові (ваточник, кендир); красильні (дуб, барбарис, береза, бузина, плаун, спориш). 3.Лікарські рослини. 4.Дерев’янисті, з яких використовують деревину. 5.Декоративні. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Гра: “Знайти пару”. Учні в парах пригадують рослини своєї місцевості різних середовищ існування. Один називає середовище, а інший рослину цього середовища. Найкращі записують у зошит. Наприклад: -мішаний ліс – підсніжник звичайний; -болото – аїр тростинний; -лука – конюшина; -ставок – латаття біле; -хвойний ліс – сосна звичайна. V. Узагальнення та систематизація знань. VІ. Підведення підсумків уроку. Підніміть ліву руку вгору. Правою рукою візьміться за вказівний палець лівої – нехай він символізує царство Рослини. Уявіть свою улюблену квітку, яка виросла і зацвіла на вашому вказівному пальці. Середній палець буде уособлювати царство Тварини. Уявіть, як на нього вистрибнула ваша улюблена тварина і говорить до вас. А зараз візьміться за безіменний палець. Нехай він представляє царство Гриби. Уявіть, що цей палець перетворився на гриб (опеньок, білий…). Потім торкніться до мізинця. Він найменший і тому символізує мікроорганізми (бактерії), які входять до царства Дроб’янок (від дрібний, маленький). Залишається великий палець, який направлений вбік від інших – нехай він позначає царство Віра (віруси) – неклітинні форми життя. Щоб краще все запам’ятати, складіть кулак і побачите, що чотири пальці символізують рослин, тварин, грибів і бактерії (організми клітинної будови), бо вони тримаються разом, а великий - віруси (мають неклітинну будову), окремо, лише торкається до них. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. УРОК 3 Тема. ПОНЯТТЯ ПРО ВІРУСИ Мета. Освітня. Ознайомити учнів з особливостями існування особливих організмів на планеті – вірусів. Сформувати знання про віруси як неклітинні форми життя та внутрішньоклітинні паразити; розглянути особливості будови, життєві цикли та різноманітність вірусів, а також можливі шляхи появи вірусів на планеті; ознайомити із різноманітністю вірусних інфекцій людини і тварин; розкрити поняття «епідемія», «пандемія», «патогенність». Розвиваюча. Розвивати уміння учнів порівнювати неклітинні та клітинні форми життя, порівнювати віруси з рослинними і тваринними організмами; вміння аналізувати результати наукових дослідів та робити відповідні висновки та узагальнення. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до живої природи планети, до свого здоров’я та оточуючих людей, здійснювати валеологічне виховання та виховувати екологічне мислення. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Матеріали та обладнання: схеми, таблиці, презентація «Віруси». ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Дати відповіді на запитання: 1.Наскільки різноманітним є світ живих організмів? 2.Які особливості живих організмів їм властиві? 3.Що є елементарною структурною і функціональною одиницею живого? ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Повідомити тему, мету та завдання уроку. Прослухати повідомлення: «У минулих століттях від багатьох хвороб гинули тисячі та мільйони людей, наприклад, від віспи, грипу. Чим пояснити ці дані? Чому не всі люди хворіють? Чому після перенесення хвороби, люди більше не хворіють на таку хворобу?» ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. На початку ХХ ст. виникла вірусологія – наука про неклітинні форми життя віруси. Вважають, що ці організми стоять на межі живого і неживого. Їх відомо 10 тис. видів. З вивченого раніше ми знаємо, що тіло живих організмів складається із однієї або багатьох клітин, що функціонально взаємодіють і утворюють єдине ціле. Але в процесі еволюції з’явились структури, що можуть перебувати поза клітиною, не виявляючи жодних властивостей живого. Потрапляючи в клітину, ці структури використовують її органели і молекули для здійснення процесу власного розмноження. Нові частини, опинившись у навколишньому середовищі, знову не виявляють жодних властивостей живого. Такими організмами є віруси. Вони становлять окреме царство живої природи – царство Віра – Vira, що означає – отрута. Після відкриття вірусів Д.Івановським, вчених тривалий час вони не привертали до уваги із-за труднощів у вивченні. Але успіхи молекулярної біології привели до того, що таємниці вірусів було відкрито. Повідомлення (у вигляді слайдів) про історію відкриття вірусів, про науку вірусологію. Розповідь з використанням слайдів про будову вірусів, про поділ на прості та складні віруси. На основі багаторічних досліджень визначені такі властивості вірусів: -неклітинна будова; -облігатний паразитизм у прокаріотичних та еукаріотичних клітинах, тобто паразит здатний жити лише в певних умовах; -використання органел клітини-хазяїна для синтезу нових вірусних частин; -відсутність власного обміну речовин; -відсутність проявів життєдіяльності поза клітиною-хазяїном; -відсутність росту; -здатність до кристалізації. Багато властивостей вірусів не притаманні іншим організмам. Ще одна важлива відмінність вірусів від клітин полягає в їхньому унікальному способі утворювати віріони внаслідок самозбирання, утворюючи симетричні структури. Залежно від виду вірусу, віріони можуть мати ікосаедричний, спіральний або змішаний типи симетрії. Пристосування вірусів до паразитизму проявляються в різноманітності способів ефективного зараження хазяїв. Збудники потрапляють через органи дихання, органи травлення, покриви тіла, слизові оболонки. Переносниками збудників є членистоногі: кліщі, комарі. Зараження можливе також при недотриманні санітарних норм при переливанні крові або хірургічних операцій, при статевих контактах, у наркоманів при використанні одного шприца. Але не завжди потрапляння вірусу до організму призводить до розвитку хвороби. Це залежить від чутливості хазяїна, стану його імунної системи, концентрації вірусних частинок та їхньої патогенності. !Повідомлення учнів про епідемії та пандемії на планеті у минулі століття. Надійного захисту від більшості вірусних хвороб поки що немає. Антибіотики не завжди діють, тому вірусні хвороби посідають основне місце – 75% в інфекційній патології людини і тварин. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Робота з роздатковим матеріалом за розділами: -віруси рослин; -віруси тварин; -віруси людини; -віруси бактерій – бактеріофаги. Повторення ознак життєдіяльності вірусів. V. Узагальнення та систематизація знань. Поза клітинами живих організмів, тобто у зовнішньому середовищі, віруси перебувають у вигляді окремих часток – віріонів. Віруси, як і всі живі організми побудовані з органічних речовин, вони можуть вступати у симбіотичний зв’язок – паразитизм, їм також властиві спадковість і мінливість. Як і всі живі об’єкти, віруси здатні до розмноження, генетичної мінливості, адаптації до умов навколишнього середовища. Все це свідчить про належність вірусів до живої частини біосфери. VІ. Підведення підсумків уроку. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Поміркувати над таким запитанням: -Чи може планета Земля справитися із вірусами та знищити їх назавжди? УРОК 4 Тема. НАУКИ, ЩО ВИВЧАЮТЬ ЖИТТЯ. МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ ОРГАНІЗМІВ. Мета. Освітня. Ознайомити учнів з різноманітністю наук, що вивчають живі організми планети; з їхнім значенням для вивчення життя у різних його проявах. Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати значення наук для вивчення органічного світу; розвивати культуру спілкування; сприяти розвитку логічного і критичного мислення. Виховна. Здійснювати валеологічне виховання та виховувати екологічне мислення; виховувати бережливе ставлення до представників живої природи. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Форма уроку. Урок – дослідження. Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Розподілити дані організми відповідно до царств природи, причому кожен учень по черзі зачитує зі слайду дані організми і підходить та стає у «своє царство»: -кульбаба, ластівка, вірус грипу, ВІЛ, ромашка, боровик, дерево, дощовий черв’як, бактерії гниття, сироїжка, сажка на кукурудзі, подорожник, хрущ, людина, слон, печериці, троянда, кіт, мухомор, стафілокок, … ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Проблемне запитання: чи може біологія вивчати всі ці організми разом, чи можливо є науки, які допомагають розібратися у різноманітності органічного світу. ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Біологія – це система наук про живу природу. До неї входять: -ботаніка – вивчає рослини; -зоологія – вивчає тварини; -морфологія – вивчає організм в цілому; -мікологія – вивчає гриби; -мікробіологія – наука про мікроскопічні організми, до неї входять вірусологія та бактеріологія; -екологія – наука про взаємозв’язки між організмами та середовищем; -систематика – вивчає різноманітність організмів та класифікує їх; -анатомія – наука про будову організму; -фізіологія – наука про функції та процеси життєдіяльності організму; -гігієна – вивчає вплив різних факторів на організм та його здоров’я; -генетика – наука, що вивчає спадковість і мінливість організмів; -палеонтологія – вивчає вимерлі організми; -цитологія – вивчає клітини організмів. Більшість багатоклітинних організмів складаються із органів, органи утворені із тканин, тканини із клітин, клітини з молекул, молекули з атомів. Це називають рівнями організації життя. Атомний та молекулярний властивий і живій і неживій природі. Їх вивчають небіологічні, хоча й природничі науки – фізика та хімія. Наприклад, біохімія є поєднуючою наукою між біологією і хімією, біофізика – між фізикою і біологією. Взагалі в біології існують багато підпорядкованих наук, яких об’єднують у три великі розділи: «Структурні», «Функціональні», «Різноманітність». До наук, що вивчають структури належать цитологія, гістологія, морфологія, анатомія, біофізика та біохімія. До наук, що вивчають функції – фізіологія, генетика, екологія, а до наук, що вивчають різноманітність – ботаніка, зоологія, мікологія, арахнологія, вірусологія, бактеріологія… Крім того, існують ще й прикладні науки – охорона природи, агрономія, медицина. Вони допомагають використати набуті знання у господарській діяльності та взагалі у житті. Щоб вивчати живі організми кожна наука і біологія також використовує різноманітні методи. До них належать: порівняльно-описовий експериментальний, моніторинг, моделювання, історичний. За допомогою порівняльно-описового методу описують нові для науки види організмів, процеси чи явища. Однак часто замало просто описати новий вид організмів, процес, явище. Щоб встановити своєрідність об’єкта досліджень, його необхідно порівняти з іншими подібними об’єктами, процесами чи явищами. Експериментальний полягає в тому, що дослідники активно втручаються в будову об’єктів досліджень, перебіг процесів та явищ і спостерігають за наслідками такого втручання. Польові експерименти здійснюють у природних умовах. Лабораторні експерименти проводять у спеціально обладнаних приміщеннях. У таких дослідженнях часто використовують піддослідні організми, яких штучно розводять та утримують. Моніторинг – постійне стеження за перебігом певних процесів в природі. Він дає змогу не тільки визначати стан певних об’єктів, а й прогнозувати можливі зміни, аналізувати їхні наслідки. За допомогою моделювання учені прогнозують можливі наслідки тих чи інших процесів або явищ, створюють певні ідеальні об’єкти чи явища й порівнюють з ними реальні. Будь-який накопичений матеріал потребує статистичної обробки.Історичний метод з’ясовує закономірності появи та розвитку організмів, становлення їхньої структури та функцій у ході геологічної історії Землі. В основному ці методи будуть вивчатись у старших класах. Але головне, що необхідно знати – це: експериментальний метод є науковим. Припущення вчених під час багаторазових спостережень, але не підтверджені експериментами називають гіпотезою. Але коли припущення підтверджуються численними експериментами, то це вже стає теорією. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Доповнити схему. Знайти пару: 1 - Систематика.А – Туберкульозна паличка. 2 – Ботаніка.Б – Білий гриб. 3 – Зоологія.В – Гербарій. 4 – Мікробіологія.Г – Царство. 5 – Вірусологія.Д – Горобець. 6 – Мікологія.Е – Вірус грипу. V. Узагальнення та систематизація знань. Подумати над словами: квіти – улюблені супутники людини з давніх часів. Вони не лише милують зір, але й облагороджують душу. VІ. Підведення підсумків уроку. Біологію називають провідною наукою ХХІ ст. Без досягнень біології нині неможливий прогресивний розвиток людства! VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Підготувати повідомлення про: -рослини в культурі та мистецтві; -рослини в історії людства; -рослини – індикатори; -рослини в літературі… УРОК 5 Тема. Клітина – одиниця живого. Історія вивчення клітини Мета. Освітня. Почати формувати в учнів знання про клітинний рівень організації живих систем; розкрити поняття «клітина» та значення клітини як одиниці живого; ознайомити з етапами вивчення клітини; пояснити залежність розвитку вчення про клітину від удосконалення методів досліджень. Розвиваюча. Розвивати уміння виділяти головне у матеріалі, що вивчається; уміння порівнювати і робити висновки; розвивати комунікативні навички. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до живих організмів та власного здоров’я; виховувати в учнів відповідальність за справу, яку вони виконують. Тип уроку. Засвоєння нових знань Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Біологічний диктант із взаємоперевіркою «так» або «ні». 1.Ботаніка – це наука, яка вивчає всі царства живої природи. 2.Генетика вивчає гриби. 3.Екологія вивчає взаємозв’язки організмів з довкіллям. 4.До царств живої природи не належить царство Дроб’янки. 5.Термін «вірус» означає отрута. 6.Організми не бувають одноклітинними. 7.Серед біологічних наук існує наука цитологія, що вивчає клітини. 8.Метаболізм – це обмін речовин. 9.Рослини вдихають вуглекислий газ. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. «З чого складаються живі тіла?» - таке запитання хвилювало людей і тривалий час залишалося без відповіді. Це було тому, що структури, з яких складаються живі тіла досить малих розмірів. Який шлях пройшла наука, щоб вивчити мікроскопічну будову організмів? ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Клітина – найменша структурна і функціональна одиниця живих організмів. Клітини існують як самостійні організми і є також складовими частинами багатоклітинних організмів. Вони досить різноманітні за розмірами, формою, особливостями організації та функціями. У багатоклітинних організмів клітини тісно пов’язані між собою, але вони відрізняються за будовою та функціями. Багатоклітинний організм функціонує як єдине ціле, а клітини є його елементарними складовими частинами. Наука про клітину - цитологія. Предметом цитології є клітини живих організмів і одноклітинних і багатоклітинних. Зміст цитології: -вивчення й експериментальне дослідження будови й хімічного складу клітини; -функції внутрішньоклітинних структур; -функції клітин у живих організмів; -розмноження й розвиток клітин; -пристосування клітин до умов середовища. Розповідь про історію розвитку клітини у хронологічному порядку: Перший примітивний мікроскоп з’явився у ХVІ ст.. у Голландії і складався із трубки, прикріпленої до підставки. В цій трубці було два збільшувальних стекла. Але перший опис клітини було зроблено у 1665 р., тому саме ХVІІ ст.. вважається появою науки цитології. Зробив це англійський фізик та ботанік Р.Гук, який зрозумів і оцінив величезне значення цього приладу. Використав вчений мікроскоп для дослідження рослинних і тваринних тканин. Вивчаючи зріз стебла бузини, Гук помітив, що його складу входить велика кількість дуже малих порожнинок, схожих за формою на бджолині соти. Він дав їм назву комірки або клітини. З того часу термін «клітина» назавжди залишився в біології, хоча вчений бачив лише оболонки клітин. Всі спостереження Р.Гук виклав у праці «Мікрографія». Його сучасники італ. Мальпігі та англ.. Грю також виявили таку ж комірчасту будову багатьох рослинних об’єктів. Удосконалив мікроскоп гол. дослідник Антоні ван Левенгук, тому що його прилад давав збільшення вже у 270 разів. Він розглядав тваринні клітини, особливо інфузорії, які назвав анімалькулі, а також вперше побачив еритроцити, бактерії та сперматозоїди. У ХVІІ ст.. - ХVІІІ ст..було накопичено багато знань про клітину, але питання про те, чи входять клітини до складу всіх рослин і чи побудовані з них тваринні організми залишалось відкритим. У 1833 р. англ. ботанік Р.Броун зробив відкриття, що всередині рослинних клітин знаходиться ядро. У 1838-1839 р.р. нім. вчені М.Шлейден і Т.Шванн узагальнили знання про клітину і показали, що клітини становлять одиницю будови всіх живих організмів. Ними була сформульована клітинна теорія. У 1858 р. Р.Вірхов сформував положення про те, що кожна нова клітина походить від такої самої вихідної шляхом поділу. У ХІХ ст.. К.Бер сформулював положення, що клітина не тільки одиниця будови, а й одиниця розвитку живих організмів, тобто організм починає життя із заплідненої яйцеклітини. Розповідь про рослинну клітину та її складові частини: -целюлозна оболонка з порами; -цитоплазма з органелами: ЕПС; мітохондрії, пластиди, вакуолі; -ядро; -включення. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. V.Узагальнення та систематизація знань. Сформулювати основні положення клітинної теорії: а) зачитуємо кожне положення з підручника; б) обговорюємо його розуміння. Наголосити учням про те, що клітинна теорія була значним відкриттям і стала важливим етапом у розвитку біологічної науки. VІ. Підведення підсумків уроку. Учні, використовуючи метод мікрофону роблять висновки із вивченого на уроці: -я зрозумів, що живі організми, крім вірусів, мають клітинну будову; -мені стало відомо, що клітина – найменша жива одиниця, найменша складова частина живого; -я здивованим тим, що завдяки клітинам здійснюються всі функції живих істот; -мені було цікаво, що взаємодіючи одна з одною клітини забезпечують життєдіяльність багатоклітинного організму. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. УРОК 6 Тема. Лупа. Мікроскоп.Практична робота 1 «Будова світлового мікроскопа та робота з ним». Мета. Освітня. Ознайомити учнів з будовою збільшувальних приладів – лупи та мікроскопу; розкрити різницю між різними типами мікроскопів – світлового, електронного, скануючого; навчити розпізнавати особливості мікроскопічної будови живого; Розвиваюча. Виробити навички роботи з мікроскопом; розвивати уміння працювати з ним та мікропрепаратами; почати розвивати уміння оформляти практичні та лабораторні роботи. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до препарувальних інструментів. Тип уроку. Засвоєння нових знань та формування практичних умінь. Матеріали та обладнання: малюнки, таблиці, лупи, мікроскопи, м\м дошка. Основні поняття та терміни: лупа, мікроскоп, світловий мікроскоп, електронний мікроскоп, скануючий мікроскоп, тубус, окуляр, об’єктив, штатив, предметний столик. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. При повторенні вивченого на минулому уроці здійснити ігровий екскурс в історію вивчення клітини: -я зачитую речення про вклад вчених в розвиток біології, не називаючи прізвища, а учні потім їх називають; -після цього учні на дошці записують прізвища вчених в порядку, зважаючи на хронологію їхніх відкриттів. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Що означають слова «Подивитися в мікроскоп здатен кожний, однак тільки деякі можуть судити про побачене». Повідомити тему, мету та завдання уроку. Щоб зрозуміти дані завдання дати учням завдання підібрати слова-асоціації до поняття “клітина”. ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Лупа – найпростіший збільшуваний прилад, що пристосований для збільшення і спостереження дрібних предметів, розташованих на невеликій відстані. Вона складається з двоопуклої лінзи, яка закріплена в оправі. Лупи мають невелике збільшення – всього 40 – 50 разів. Тому за їх допомогою можна вивчати лише найбільш загальні деталі будови. Бувають ручні та штативні лупи. Ручна лупа збільшує предмети у 2 – 20 разів. При роботі її беруть за рукоятку і наближують до об’єкту на таку відстань, при якій зображення предмету найбільш чітке. Штативна лупа збільшує предмети у 10 – 25 разів. Розповідь про мікроскоп та його винахідників: -Роберт Гук – англ.. вчений сконструював перший примітивний мікроскоп – це трубка з лінзами; -Антоні ван Левенгук – удосконалив мікроскоп у 1683 р., він мав кілька лінз одна над одною і збільшував у 270 разів. Мікроскоп – грец. пох. “мікрос” малий, “скопео” розглядаю. Вивчення будови світлового мікроскопа та правил роботи. -Переносячи мікроскоп, одну руку розмістіть під його корпусом, а іншою тримайте за корпус. -Не нахиляйте оптичні прилади: з них можуть випасти й розбитись окуляри. -Після роботи поверхню окулярів та об’єктиви потрібно протерти м’якою чистою серветкою. У жодному разі не торкайтесь їх пальцями! -Обережно поводьтеся з мікропрепаратами. Після завершення роботи їх потрібно перенести на спеціальні лотки. При цьому беріть їх двома пальцями так, щоб не торкатися горизонтальної поверхні. -Переносячи мікроскоп, переконайтеся, що на його предметному столику не залишилося мікропрепарату. Інакше він може впасти й розбитись. -Не складайте мікропрепарати купками, це може їх пошкодити. -Якщо поверхню мікропрепарату забруднено, її слід протерти м’якою чистою серветкою. -Під час досліджень за допомогою оптичних приладів дотримуйтеся чистоти і порядку на робочому місці. Приберіть усі зайві предмети: одяг, сумки, їжу тощо. -Під час замальовування об’єктів дослідження зошит або альбом для малювання мають бути праворуч від оптичного приладу. Це дає змогу одночасно спостерігати за об’єктом дослідження та замальовувати його. -Об’єкт замальовуйте простим олівцем, розфарбуйте кольоровими. Малюнок має бути досить великим, щоб його деталі було чітко видно. Головна вимога до малюнка – правильне відображення форми об’єкта, співвідношення розмірів ( довжини, ширини). На малюнку потрібно позначити складові частини об’єкта. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Виконання практичного дослідження «Будова світлового мікроскопу та робота з ним». V. Узагальнення та систематизація знань. Обговорення малюнка підручника: Клітини листка, збільшені за допомогою світлового (А) та електронного (Б) мікроскопів VІ. Підведення підсумків уроку. Учні діляться враженнями від уроку. Відзначають найлегші і найважчі місця. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Урок 7 Тема. Будова клітини на світлооптичному та електронно-мікроскопічному рівнях. Мета. Освітня. Ознайомити учнів з будовою збільшувальних приладів – лупи та мікроскопу; розкрити різницю між різними типами мікроскопів – світлового, електронного, скануючого; навчити розпізнавати особливості мікроскопічної будови живого; Розвиваюча. Виробити навички роботи з мікроскопом; розвивати уміння працювати з ним та мікропрепаратами; почати розвивати уміння оформляти практичні та лабораторні роботи. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до препарувальних інструментів. Тип уроку. Засвоєння нових знань та формування практичних умінь. Матеріали та обладнання: малюнки, таблиці, лупи, мікроскопи, м\м дошка. Основні поняття та терміни: лупа, мікроскоп, світловий мікроскоп, електронний мікроскоп, скануючий мікроскоп, тубус, окуляр, об’єктив, штатив, предметний столик. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Біологічний диктант на знання будови мікроскопа. 1.Мікроскоп збільшує у …….разів (десятки, сотні і тисячі). 2.Головною частиною мікроскопу є ……(збільш. скло) 3.Збільшувальні стекла закріплені в трубку, назва якої …(тубус). 4.Верхня частина трубки …….(окуляр) 5.Нижня частина трубки …….. (об’єктив). 6.Об’єкт для дослідження кладуть на … (предметний столик). 7.В центрі предметного столика є .. (отвір) для проходження променів. 8.Під предметним столиком розміщене ….(дзеркальце) для уловлювання променів. 9.Для наведення різкості наявні …. (гвинти). 10.Всі частини мікроскопу прикріплені до …….. (штативу). ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Прослухати вірш. Ми чуємо часто: “Клітина жива!” А як же вона промовляє слова? Як ходить в крамниці, в кіно, в магазин? Чому для клітини шкідливий бензин? Тепер я вже знаю: рослина – це дім, де мешкає разом багато клітин. І кожна клітина в рослині жива, І в кожній клітині ядро - голова. Не треба клітинам ходить в магазин Їх функція – створювати їжу самим. І зайві розмови усі ці слова Як є всі умови – клітина жива! ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Вивчення будови клітини згідно її вигляду під світловим та електронним мікроскопами. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Подорож по клітині, уявивши свій клас клітиною, а учнів її складовими частинами. V. Узагальнення та систематизація знань. VІ. Підведення підсумків уроку. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Урок 8 Тема. Практична робота №2 «Виготовлення мікропрепаратів шкірки луски цибулі та розгляд її за допомогою оптичного мікроскопа». Мета. Освітня. Розширити знання учнів про збільшувальні прилади, виготовляючи та розглядаючи мікропрепарати; розкрити значення правильного приготування мікропрепарату для отримання необхідних результатів роботи. Розвиваюча. Виробляти навички роботи з мікроскопом; розвивати уміння працювати з мікропрепаратами та уміння оформляти практичні та лабораторні спостереження. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до препарувальних інструментів. Тип уроку. Засвоєння нових знань та формування практичних умінь. Матеріали та обладнання: малюнки, таблиці, м\м дошка. Основні поняття та терміни: мікропрепарат, препарувальні інструменти, тимчасові мікропрепарати, постійні мікропрепарати. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Пригадати будову і функції складових клітини, давши відповідь на запитання: -деякі вчені порівнюють клітину з фабрикою. Чи є підстави для такого порівняння? ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Щоб удосконалити вміння працювати з мікроскопом, практична робота по виготовленню мікропрепарату шкірки луски цибулі буде головною сходинкою у вивченні клітинної будови рослин. ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Виконання практичної роботи «Виготовлення мікропрепаратів шкірки луски цибулі та розгляд її за допомогою оптичного мікроскопа». ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Оформлення результатів роботи. V. Узагальнення та систематизація знань. VІ. Підведення підсумків уроку. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Урок 9 Тема. Будова рослинної і тваринної клітин. Лабораторне дослідження «Будова клітини листка елодеї» Мета. Освітня. Розширити знанняучнів про клітинну будову організмів, зосередивши увагу на будові рослинної і тваринної клітин та провівши лабораторне дослідження про будову клітин водної рослини елодеї; розкрити особливості, характерні лише для рослинної клітини. Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні об’єкти між собою на прикладі рослинних і тваринних клітин, прикладі клітин елодеї у порівнянні з клітинами луски цибулі; уміння виділяти суттєве у матеріалі, що вивчається та робити відповідні висновки і узагальнення. Виховна. Виховувати почуття гордості за наукові досягнення вчених у вивченні клітинної будови організмів та мікроскопічних досягнень. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Матеріали та обладнання: малюнки, таблиці, динамічний посібник «Клітина», м\м дошка. Основні поняття та терміни: плазматична мембрана, цитоплазма, органели, ЕПС, Апарат Гольджі, мітохондрія, пластиди, хлоропласти, хромопласти, лейкопласти, вакуолі, ядро. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Усне повторення знань про правила роботи з мікроскопом та мікропрепаратами: 1. Постійні мікропрепарати виготовляють для: а) негайного використання; б) тривалого зберігання. 2. Метод виготовлення тимчасових мікропрепаратів дає змогу детально вивчати: а) окремі процеси життєдіяльності клітини; б) усі структури клітини. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Метою даного уроку буде розібратися у будовах рослинної і тваринної клітин та знайти ознаки їх подібності та відмінності. ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. На початку уроку клас поділяється на дві групи: «Рослинна клітина» і «Тваринна клітина». Спочатку розглядаємо клітини на таблицях, малюнках, слайдах. Вивчаємо їх, зосереджуючи увагу на кожній органелі. Продовжуємо вивчення рослинної і тваринної клітин коли кожен учасник відповідає за одну складову частинку, визначаючи їхню назву, форму та значення в клітині. По можливості використати якомога різноманітніший роздатковий матеріал із зображенням рослинної і тваринної клітин.При вивченні будови цих клітин учні заповнюють порівняльну таблицю. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Лабораторне дослідження «Будова клітини листка елодеї» Заповнення схеми «Спільне у клітинах» V. Узагальнення та систематизація знань. VІ. Підведення підсумків уроку. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Урок 10 Тема. Надходження речовин у клітину. Лабораторне дослідження «Рух цитоплазми в клітинах листка елодеї». Мета. Освітня. Розширити знанняучнів про будову та життєдіяльність клітини, розкрити хімічний склад клітини, особливу увагу звернувши на процес надходження речовин. Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні процеси між собою на прикладі надходження речовин у клітину та робити відповідні висновки і узагальнення. Виховна. Виховувати почуття гордості за наукові досягнення вчених у вивченні клітинної будови організмів та мікроскопічних досягнень. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Матеріали та обладнання: малюнки, таблиці, динамічний посібник «Клітина», м\м дошка. Основні поняття та терміни: поживні речовини, обмін речовин, мінеральні речовини, органічні речовини, білки, вуглеводи, ліпіди. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Біологічний диктант «так» - «ні». 1.Кожна клітина вкрита плазматичною мембраною. 2.Цитоплазма як внутрішнє середовище об’єднує в єдине ціле всі клітинні структури. 3.Рослинна і тваринна клітини нічим не відрізняються. 4.Внутрішній вміст клітини називається целюлозою. 5.Процеси перетворення енергії в клітині властиві к. Гольджі. 6.У хлоропластах наявний хлорофіл. 7.Хромопласти зеленого забарвлення. 8.У лейкопластах запасаються поживні речовини. 9.У клітинах наявний клітинний скелет. 10.Не всі структури клітини є постійними, є також непостійні. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. На електронній дошці показати два малюнки – людини і рослини та поставити проблемне запитання: -чи необхідне надходження речовин у рослину так як це необхідно людині, щоб підтримувати життєдіяльність? ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Всі структури, які наявні в клітині, необхідні для здійснення тих чи інших життєво важливих функцій. А функції можливі лише з надходженням в клітини поживних речовин, які складаються з органічних і неорганічних. Жива клітина містить 70-90% води, яка визначає форму клітини та надає їй пружності. З води та вуглекислого газу в результаті фотосинтезу в клітинах утворюються вуглеводи. Корінь всмоктує з грунту розчинені у воді мінеральні речовини. І завдяки воді всі речовини: і органічні, і неорганічні, транспортуються по всій рослині. Крім води, мінеральних солей та органічних речовин в клітинах є гази: кисень та вуглекислий газ. З органічних речовин у живому вмісті клітини переважають білки, що входять до складу клітинної мембрани та органел. Білки є будівельним матеріалом для всіх клітин. З вуглеводів важливим є целюлоза – основний компонент клітинної стінки. Інші вуглеводи надають солодкого смаку плодам рослин. Ліпіди разом з білками входять до складу клітинних мембран. Найбільше із ліпідів у рослинних клітинах жирів, які відкладаються в основному у насінні, але зустрічається також і в квітках (троянда). Органічні речовини можуть відкладатися у клітинах про запас у вигляді включень. Вони можуть бути у твердому і рідкому станах у вигляді зерен чи краплин. Поживні речовини, що надходять в клітину, змінюються: вони розпадаються, або з них синтезуються нові. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Отже, речовини, які надходять в клітини, здійснюють досить важливий процес живих організмів – обмін речовин – метаболізм. Використовуючи метод фактів, метод «коло ідей» учні обговорюють важливість руху цитоплазми в клітині. V. Узагальнення та систематизація знань. VІ. Підведення підсумків уроку. Методом мікрофон учні виражають свої думки щодо проведеного уроку. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Урок 11 Тема. Утворення нових клітин. Ріст клітин. Мета. Освітня. Розширити знанняучнів про клітину рослин та процеси, які в них відбуваються, зосередивши увагу на утворенні нових клітин та їх рості;розкрити поняття «хромосоми», «спадковий матеріал», «ліпіди». Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні процеси на прикладі розмноження клітин та їхньому рості, розвивати уміння робити відповідні висновки і узагальнення. Виховна. Виховувати почуття гордості за наукові досягнення вчених у вивченні важливих процесів, що відбуваються в клітині. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Форма уроку. Синтетична. Матеріали та обладнання: малюнки, таблиці, динамічний посібник «Клітина», м\м дошка. Основні поняття та терміни: ядро, ядерце, ядерний сік, хромосоми, спадкова інформація, ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Повторення знань про транспорт речовин у клітині, заповнивши декілька схем на дошці. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Ми повинні з’ясувати досить важливе запитання: -Чи є в клітині центр діяльності? -Як забезпечується точна передача спадкового матеріалу від материнської клітини дочірнім? ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Клітини як одноклітинних, так і багатоклітинних організмів виявляють такі властивості живого: вони ростуть, розвиваються й розмножуються. Крім усіх вивчених структур клітини, у ній є головна складова частина – ядро. Воно оточене власною оболонкою, що забезпечує транспорт певних речовин з ядра в цитоплазму клітини й навпаки. Внутрішнє середовище – ядерний сік. До складу ядра входять структури з білків і ДНК, які під час поділу клітини ущільнюються в хромосоми. Хромосоми – щільні структури, які можна помітити лише під час поділу клітини. До складу хромосом входять молекули ДНК, які зберігають спадкову інформацію організму. Одними з основних ознак живих організмів та їхніх клітин - здатність до росту і розмноження. Всі клітини ростуть і доростаючи до певного стану вони починають ділитися. Поділ клітин – досить складний процес. (робота на електронній дошці: поділ клітини). ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Розглянути етапи поділу клітини. Основні функції ядра: збереження спадкової інформації та регуляція життєвих процесів у клітині. Насамперед ядро регулює процеси утворення білків. Під час поділу клітини зазвичай утворюються дві дочірні, які є точною копією материнської. Здатність клітин до розмноження забезпечує безперервність існування життя на нашій планеті. V. Узагальнення та систематизація знань. 1. Розміри клітин збільшуються завдяки: а) росту; б) розмноженню. 2. Безперервність життя на Землі забезпечується: а) ростом клітин; б) розмноженням клітин; в) обміном речовин; г) подразливістю клітин. 3. Установіть послідовність поділу клітин: а) утворення двох дочірніх клітин; б) розміщення хромосом посередині клітини; в) розходження частин хромосом до різних кінців клітини; г) ущільнення хромосом; д) поділ цитоплазми материнської клітини. 4. Установіть відповідність між органелами рослинної клітини та їхніми функціями (одна зайва). А ядро Б рибосоми В хлоропласти Г вакуолі з клітинним соком 1 фотосинтез 2 зберігання поживних речовин 3 захист від впливів зовнішнього середовища 4 участь в утворенні білків 5 місцезнаходження хромосом VІ. Підведення підсумків уроку. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання Урок 12 Тема. Основні положення клітинної теорії. Мета. Освітня. Завершити вивчення клітини рослин та процесів її життєдіяльності; розкрити основні положення клітинної теорії, як одного із головних відкриттів біологічної науки; Розвиваюча. Розвивати уміння систематизувати та узагальнювати набуті знання на прикладі клітинної будови рослин. Виховна. Виховувати почуття гордості за наукові досягнення вчених у цитології. Тип уроку. Систематизація та узагальнення знань. Форма уроку. Синтетична. Матеріали та обладнання: малюнки, таблиці, слайди, м\м дошка. Основні поняття та терміни: клітинна теорія, ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. 1. Яка будова та функції ядра? 2. Яка будова та функції хромосом? 3. Укажіть складову клітини, що є центром керування процесами її життєдіяльності: а) мітохондрія; б) хлоропласт; в) ядро; г) вакуоля. 4. Укажіть складові клітини, які забезпечують передачу спадкової інформації: а) хромосоми; б) вакуолі; в) ядерця; г) рибосоми. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Ми повинні з’ясувати питання про результати цитологічних досліджень, які дали можливість вченим для створення клітинної теорії. ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Методами фактів та конструювання правил пройти поетапно всі набуті знання про клітину, які ми розглядали протягом минулих уроків. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Положення клітинної теорії. 1.Усі організми складаються з клітин. 2.Клітина є одиницею будови і розвитку всіх організмів. 3.Клітини одноклітинних і багатоклітинних організмів подібні за планом будови та основними процесами життєдіяльності. 4.Поява нових клітин є наслідком розмноження материнської клітини. V. Узагальнення та систематизація знань. -Всі живі організми складаються з клітин. -Клітини виявляють такі властивості живого: вони ростуть, розвиваються й розмножуються. -Під час поділу клітини зазвичай утворюються дві дочірні, які є точною копією материнської. -Здатність клітин до розмноження забезпечує безперервність існування життя на нашій планеті. VІ. Підведення підсумків уроку. VІІ. Надання домашнього завдання. Урок 13 ТемаУзагальнення вивченого по темі «Клітина» Мета. Освітня.перевірити рівень засвоєних знань. Розвиваюча. Розвивати уміння виділяти головне у матеріалі, що вивчається; уміння порівнювати і робити висновки; розвивати комунікативні навички. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до живих організмів та власного здоров’я; виховувати в учнів відповідальність за справу, яку вони виконують. Тип уроку. Корекція і контроль знань Матеріали та обладнання: Індивідуальні завдання. ХІД УРОКУ І. Організаційний етап. ІІ. Узагальнення та систематизація знань. Узагальнення вивченого по темі «Клітина» Варіант 1 І рівень 0,5 бала 1. Біологія – це наука, що вивчає: а) мінерали; б) живі істоти; в) хімічний склад води; г) газовий склад повітря. 2. Життя рослин вивчає: а) зоологія; б) мікробіологія; в) ботаніка; г) екологія. 3. Вкажіть процес пов*язаний зі збільшенням маси і розмірів організмів: а) дихання; б) ріст; в) живлення; г) подразнення. 4. Кисень, необхідний для дихання організмів, виділяють: а) гриби; в)тварини; г) рослини; д) віруси. 5. Укажіть метод у природознавстві, яким користувався Арістотель: а) спостереження та опис; б) польовий експеримент; в) лабораторний експеримент. 6. Термін «клітина» запропонував : а) Левенгук; б) Гук; в) Пуркіньє; г) Броун 7. Для розглядання будови клітини використовують: а)лупу; б) світловий мікроскоп 8. Захищає клітину від проникнення хвороботворних організмів: а) клітинна оболонка; б) цитоплазма; в) ядро. 9. Непостійні структури клітини – це: а) органели; б) включення 10. Своєрідними енергетичними станціями клітини є: а) лейкопласти; б) хромопласти; в) вакуолі; г) мітохондрії ІІ рівень 1 бал (закінчіть речення) 11. Пластиди, що мають зелене забарвлення називаються …… ІІІ рівень 2 бали 12. Установіть відповідність між органелами рослинної клітини та їхніми функціями: А ядро 1 фотосинтез Б рибосома 2 зберігання поживних речовин В хлоропласти 3 захист від впливів зовнішнього середовища Г вакуолі 4 участь в утворенні білків 5 місцезнаходження хромосом ІV рівень 4 бали 13. Що таке мітоз? Варіант 2 І рівень 0,5 бала 1. Термін «біологія» запропонував: а) Теофраст; б) Ламарк; в) Арістотель. 2. Зв*язки між організмами вивчає: а) зоологія; б) мікробіологія; в) ботаніка; г) екологія. 3. Вкажіть процес пов*язаний зі здатністю організмів переходити зі стану спокою в активний стан у відповідь на дію певного чинника: а) дихання; б) ріст; в) живлення; г) подразливість. 4. До неклітинних форм життя належать: а) гриби; в)тварини; г) рослини; д) віруси. 5. Метод, за допомогою якого виявляють риси подібності й відмінності між об*єктами - це: а) спостереження; б) польовий експеримент; в) порівняння. 6. Уперше ядро в клітинах виявив : а) Левенгук; б) Гук; в) Пуркіньє; г) Броун 7. Для розглядання найдрібніших структур клітини використовують: а)електронний мікроскоп; б) світловий мікроскоп 8. Клітинна мембрана складається з: а) ліпідів і білків; б) вуглеводів і білків. 9. Постійні структури клітини – це: а) органели; б) включення 10. Своєрідними водними станціями клітини є: а) лейкопласти; б) хромопласти; в) вакуолі; г) мітохондрії ІІ рівень 1 бал (закінчіть речення) 11. Пластиди, що мають червоно-жовте забарвлення називаються …… ІІІ рівень 2 бали 12. Установіть відповідність між органелами рослинної клітини та їхніми функціями: А ботаніка 1 вивчає зв*язки між організмами і навколишнім середовищем Б зоологія 2 вивчає гриби В мікологія 3 вивчає рослини Г екологія 4 вивчає різноманітність всіх організмів 5 вивчає тварин ІV рівень 4 бали 13. Які функції ядра? ІІІ. Підбиття підсумків уроку ІV.Надання і пояснення домашнього завдання Урок 14 Тема. Амеба, інфузорія - одноклітинні тварини Лабораторне дослідження №3 «Спостереження інфузорій». Мета. Освітня. Почати формувати знання учнів про одноклітинних твариноподібних організмів – амебу та інфузорію; ознайомити із їх середовищем існування, будовою, процесами життєдіяльності та значенням у природі; розкрити поняття «еукаріоти», «псевдоніжки», «циста», «травна вакуоля», «скоротлива вакуоля», «порошиця». Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати організми згідно одноклітинності і багатоклітинності; уміння співставляти процеси життєдіяльності одно- і багатоклітинних; розвивати увагу, мислення, уяву та уміння робити висновки. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до оточуючого середовища і особливо до невидимих оку тварин та рослин; сприяти розумінню єдності походження представників різних царств. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Місце уроку в навчальній темі. Вступний. Методи і методичні прийоми: 1.Інформаційно-рецептивні: а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником. б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН; в) практичний: виконання лабораторного дослідження. Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом. 2.Репродуктивний. Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань. 3. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання. Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення. 4.Візуальний: складання схематичних малюнків. 5.Інтерактивні: аналіз і синтез думок, акваріум, мікрофон. 6.Сугестивні: застосування вірші (синквейнів), музика. 7.Релаксопедичний: фізкультхвилинка. Міжпредметні зв язки: література, Матеріали та обладнання: слайди, малюнки, таблиці. Основні поняття та терміни: еукаріоти, амеба, інфузорія, псевдоніжки, війки, травна вакуоля, скоротлива вакуоля, гетеротрофний тип живлення. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Повторення знань про клітинний рівень організації життя. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Як існує життя на одноклітинному рівні – головне завдання цього уроку і майже 10 наступних уроків. Проблемні запитання: -чи є одноклітинні істоти цілісними самостійними організмами, що рухаються, живляться, дихають, реагують на подразнення, розмножуються та мають всі ознаки живих організмів? -чи дійсно будова одноклітинних така вже проста? ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Використовуючи розмовні та ілюстраційні методи подати інформацію про амебу та інфузорію, як основних типових представників одноклітинних твариноподібних організмів. Звернути увагу на покриви тіла, живлення, дихання, виведення продуктів обміну, розмноження та переміщення в середовищі. А також роль у природі та житті людини. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. 1.Виконання лабораторного дослідження «Спостереження інфузорій» 2.Робота на електронній дошці: позначення будови амеби та інфузорії. V. Узагальнення та систематизація знань. Значення амеб та інфузорій -входять до ланцюгів живлення; -є складовою частиною бентосу і планктону; -є поживою для інших, особливо водних тварин; -є індикаторами визначення санітарного стану водойм. VІ. Підведення підсумків уроку. Поміркувати! - Помістивши найпростіших у проварену воду, подумати що з ними буде? (Загинуть, бо відсутній кисень, адже вони живі). Висновки. Найпростіші – еукаріотичні організми, що знаходяться на клітинному рівні організації. Морфологічно вони становлять собою одну клітину, а функціонально – цілісний організм. Тому клітина найпростіших організована складніше. Ніж будь-яка окремо взята клітина багатоклітинних тварин. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Урок 15 Тема. Хвороби людини, що викликаються одноклітинними тваринами (на прикладі малярійного плазмодія і дизентерійної амеби). Мета. Освітня. Розширити знання учнів про різноманітність одноклітинних твариноподібних організмів; ознайомити з паразитичними формами та їхнім впливом на інші живі організми. Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати корисні та шкідливі організми, давати їм відповідну характеристику та визначати значення у природі та житті людини; розвивати уміння спостерігати, уявляти та робити висновки. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до оточуючого середовища; сприяти формуванню Тип уроку. Засвоєння нових знань. Місце уроку в навчальній темі. Поточний. Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка. Основні поняття та терміни: прокаріоти, циста, паразитизм, симбіоз, мутуалізм, біомаса. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Замість крапок вставити пропущені слова: -амеби рухаються за допомогою …………(псевдоподій); -у прісноводних найпростіших продукти обміну та надлишки води виводяться через …….(скоротливу вакуолю); -здатність організмів реагувати на зміни навколишнього середовища називається ………..(подразливість); -інфузорія-туфелька рухається за допомогою ……(війок); -кисень у цитоплазму надходить через ……(поверхню тіла); -в інфузорії неперетравлені рештки їжі виводяться через …….. (порошицю); -переносити несприятливі умови найпростіші можуть за допомогою утворення ………(цисти). ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Розкрити особливості паразитизму на прикладі одноклітинних, які викликають хвороби людини. Повідомити тему, мету та завдання уроку. ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Розповідь про паразитичні види одноклітинних тварин згідно програми та коротка характеристика інших паразитичних форм. -дизентерійна амеба – знаходиться у просвіті кишечника, а проникаючи у стінки кишки, руйнує клітини слизової оболонки; -малярійний плазмодій – уражає клітини крові – еритроцити; -паразитична інфузорія – уражають шкіру та зі юра риб. -трипаносома – паразитує у крові, лімфі, спинномозковій рідині; у людини спричиняє сонну хворобу; -лейшманії – паразитують у клітинах, уражають шкіру, внутрішні органи (печінку, селезінку); -лямблії – паразитують у протоках печінки, тонкому кишечнику. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Робота з підручником ст. 53-54. Особливу увагу звернути на заходи профілактики та боротьби з паразитичними одноклітинними. Аби уникнути зараження одноклітинними паразитами, слід виявляти й лікувати хворих, дотримуватися правил особистої гігієни та знищувати кровосисних комах, здатних переносити збудників цих захворювань. Цікаво знати, що: -в давні часи вважали, що малярія спричиняється поганим повітрям біля гнилих боліт; -справжнього збудника цього захворювання в 1878 році виявив французький лікар А. Лаверан. 1887 року; -видатний український учений І.І. Мечников визначив, що збудник малярії належить до одноклітинних твариноподібних організмів; -ефективні заходи боротьби з малярією винайшли американські індіанці ще до появи на цьому континенті європейців. Як лікарський засіб вони використовували настій з кори хінного дерева. Європейці ознайомилися із цими ліками лише у XVII сторіччі. V. Узагальнення та систематизація знань. Серед одноклітинних твариноподібних організмів є багато видів, які паразитують в організмах людини і тварин. Поширені паразити людини – дизентерійна амеба та малярійний плазмодій. Дизентерійна амеба здатна проникати в стінки кишечнику людини й спричиняти їх виразки та кривавий пронос. Заразитися дизентерійною амебою людина може, проковтнувши її цисти. Малярійний плазмодій паразитує в еритроцитах людини. Його переносять від хворих людей до здорових самки малярійних комарів. VІ. Підведення підсумків уроку. Життєва ситуація. Ваш товариш розповів, що його сусід приїхав з Південної Америки й нездужає. Він скаржиться на напади пропасниці. Яка хвороба, на вашу думку, може мати такі ознаки? Що ви порадите товаришеві? VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Урок 16 Тема. Хламідомонада, хлорела, евглена зелена, – одноклітинні організми (середовища існування, процеси життєдіяльності, будова, роль у природі). Мета. Освітня. Розширити знання учнів про одноклітинних твариноподібних організмів, ознайомивши із тими, що здатні до фотосинтезу: хламідомонадою, хлорелою та евгленою зеленою; розкрити особливості їхнього середовища існування, будови, процесів життєдіяльності та значення у природі; дати поняття «пелікула», «спора».. Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати організми згідно одноклітинності і багатоклітинності; уміння співставляти процеси життєдіяльності одно- і багатоклітинних; розвивати увагу, мислення, уяву та уміння робити висновки. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до оточуючого середовища і особливо до невидимих оку тварин та рослин; сприяти розумінню єдності походження представників різних царств. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Матеріали та обладнання: слайди, малюнки, таблиці. Основні поняття та терміни: хламідомонада, хлорела, евглена зелена, хроматофор, змішаний тип живлення, ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Тестове експрес-опитування: 1. В організмі людини дизентерійна амеба найчастіше паразитує: а) у крові; б) у печінці; в) у кишечнику; г) у головному мозку. 2. Укажіть переносника збудника малярії: а) муха цеце; б) блоха людська; в) кровосисні комарі; г) іксодові кліщі. 3. Які організми називають паразитами: а) ті, що спричиняють хвороби; б) ті, що живуть за рахунок іншого живого організму; в) ті, що потрапляють всередину тіла людини. 4. Як можна уникнути зараження дизентерійною амебою: а) мити овочі, фрукти та руки перед вживанням їжі; б) не пити холодну воду; в) чистити зуби. 5. Як можна уникнути зараження малярійним плазмодієм: а) не вживати погано просмажені страви; б) проводити боротьбу з комарами-кровососами; в) полоскати ротову порожнину. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Ознайомитись з іншими одноклітинними твариноподібними організмами хлорелою, евгленою зеленою та хламідомонадою, що здатні до фотосинтезу та порівняти їх із вже вивченими амебою та інфузорією. ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Використовуючи різноманітні методи подати інформацію про одноклітинних організмів, що здатні до фотосинтезу: хламідомонадою, хлорелою та евгленою, яка має ще й змішаний тип живлення. Звернути увагу на покриви тіла, живлення, дихання, виведення продуктів обміну, розмноження та переміщення в середовищі, а також роль у природі та житті людини. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Провести гру про життя вивчених організмів, уявивши кабінет водоймою, а учнів одноклітинними організмами. За бажанням кожен розмірковує над «своїм» життям. Деякі учні не беруть участі в грі, а залишаються поза водоймою, щоб виправити помилки, які допустять гравці. V. Узагальнення та систематизація знань. Продовження ігрового моменту. 1.Подібне та відмінне у розглянутих тварин: на дошці записані складові частини клітин одноклітинних і учні усно розподіляють їх по амебі, інфузорії, хламідомонаді, хлорелі та евглені. 2.Окремо виписуються ускладнення в будові цих організмів, наприклад, два ядра інфузорії, її порошиця, хлоропласти в евглені і т.п. 3.Виберіть одну правильну відповідь 1. Хламідомонада й хлорела на світлі живляться: а) готовими органічними речовинами, які вони вбирають з води; б) за допомогою фотосинтезу. 2. Нерухомий спосіб життя веде: а) хламідомонада; б) хлорела; в) евглена зелена; г) амеба протей. 3. Хлорела розмножується за допомогою спор: а) рухомих; б) нерухомих. VІ. Підведення підсумків уроку. Евглена зелена – одноклітинний організм, якому притаманні ознаки як тваринних, так і рослинних клітин. Хламідомонада та хлорела – одноклітинні зелені водорості. Забарвлення їхнім клітинам надає зелений пігмент хлорофіл, який міститься в хлоропластах. Хламідомонада має два джгутики, за допомогою яких плаває в товщі води. Вона здатна розмножуватись як нестатево, за допомогою рухомих спор, так і статевим шляхом. Хлорела джгутиків не має, тому її клітина нерухома. Вона розмножується лише нестатево, за допомогою нерухомих спор. Хлорелу широко використовують як вітамінний та стимулюючий препарат. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Попереднє завдання для деяких учнів: історія дріжджів. Урок 17 Тема. Дріжджі – одноклітинні гриби. Мета. Освітня. Продовжити знайомити учнів з одноклітинними організмами, розкривши особливості надзвичайно цікавих представників царства Грибів – дріжджів; звернути увагу на будову клітини дріжджових грибів, їхнє поширення у природі та значення. Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати одноклітинні організми між собою, порівнявши дріжджі та хламідомонаду, евглену, інфузорію; розвивати увагу, пам'ять, уяву, уміння виділяти суттєве у матеріалі, що вивчається, уміння робити відповідні висновки. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до органічного світу та поняття єдності живих організмів між собою на основі клітинної будови. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиця «Дріжджі», слайди. Основні поняття та терміни: грибниця, хітин, гіфи, брунькування. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Гра “Конкурс одноклітинних тварин”. До дошки виходять учні і кожен трьома реченнями розповідає про якусь тварину. Всі інші повинні визначити, про кого мова. Наприклад, №1. -розмножуюся в клітинах крові, викликаючи їх розмноження; -за це людина мене недолюблює; -вона усіляко бореться з комарами. (це малярійний плазмодій) № 2. -маю небагато коротких, широких псевдоніжок; -живу у товстому кишечнику людини; -можу викликати у людини тяжке захворювання. (це амеба дизентерійна) № 3. -маю клітинний рот і навколоротову заглибину; -наявні два ядра; -тіло вкрите війками, за допомогою чого і рухаюсь. (інфузорія туфелька). ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Сьогодні ми повинні з’ясувати: -Чим подібні гриби до рослин? -Де і як можуть існувати дріжджі? -Що особливого в будові клітин дріжджів та процесах їхньої життєдіяльності. ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Починаємо із повідомлення учнів про історію дріжджів. Ще з найдавніших часів людина навчилася використовувати дріжджі в своїх цілях: пекти хліб, виготовляти вино і пиво. Люди користовувалися ними, не знаючи їх природи і походження, і навіть, не знаючи, що це - живі істоти. І лише кілька століть тому великий вчений Левенгук за допомогою мікроскопу побачив їх. Почалося вивчення дріжджів, постійно повідомлялося про нові відкриття і дослідження, які тривають і донині. Всю історію тісного спілкування людини зі своїми постійними одноклітинними мікроскопічними супутниками дріжджами можна умовно розділити на окремі періоди. Вже в ХХ столітті до нашої ери людина зуміла «приручити» дріжджі, навіть не знаючи про їх існування. Дріжджі працювали на людину, проводячи різні підбадьорливі напої, що містять етиловий спирт. Напій, що нагадує сучасне пиво («буза»), був відомий вже в Давньому Єгипті. Там же виник спосіб приготування хліба з кислого дріжджового тіста. Це стало ясно після того, як у розкопках храму і гробниць фараона Ехнатона і його дружини - легендарної Нефертіті, що жили в другій половині XIV століття до нашої ери, археологи натрапили на скупчення форм для випічки хліба та глечиків для пивоваріння. У Китаї вже в Х столітті до нашої ери вміли відганяти спирт з дріжджової бражки для отримання міцних спиртних напоїв. Європейці звикли до спиртного дещо пізніше: виробництво віскі почалося в Ірландії в ХI столітті, а в ХIII столітті в Європі широко поширилося пивоваріння. Вінцем цього періоду можна вважати перший опис дріжджів, які в 1680 р. побачив у краплі бродячого пива під мікроскопом голландець Антонії Ван Левенгук. Хоча він і не пов'язав процесс утворення пива з життям цих дрібних «анімалькулей», але його малюнки до цих пір вражають точністю зображення дріжджової клітини. Після цього нічого нового про дріжджах не з'являлося цілих 150 років. Другий період займає весь ХIХ століття, починаючи з 30-х років. Це період зародження наукових знань про дріжджі, коли були зроблені перші наукові описи дріжджів (Каньяр де Латур у Франції, Теодор Шванн і Фрідріх Кютцінг у Німеччині), способів їх розмноження, спороутворення, життєвих циклів. Саме в цей період дріжджі були названі цукровими грибами. Найважливішою подією цього періоду було дослідження Луї Пастером в 1860-1876 рр.. спиртового бродіння і доказ його біохімічної природи. У 1881 р. Емілем Хансеном у Данії були вперше отримані чисті культури дріжджів. Використання чистих культур перетворило виноробство і пивоваріння, перетворивши їх з виду мистецтва у велику галузь промисловості. У самому кінці ХІХ ст. Хансеном і Клекером в Данії була створена перша класифікація дріжджів. Третій період охоплює XX століття. Він характеризується диференціацією наукових напрямів у галузі вивчення дріжджів. У першій чверті минулого століття створюється еволюційний напрям в систематиці дріжджів, організовується перша колекція дріжджових культур. Таким чином, наука про дріжджі, виконавши більш ніж півторастолітній шлях, продовжує інтенсивно розвиватися і в XXI столітті. Робота з підручником, таблицями, слайдами із зображенням дріжджів. Вивчення їх будови та особливостей життєдіяльності. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. 1.Знайти відео про розмноження дріжджів. Охарактеризувати цей процес, беручи до уваги життєвий досвід по випіканню хлібних виробів. 2.Розкрити значення дріжджів у природі та житті людини. 3.Цікаво знати, що пивні дріжджі багаті на вітаміни. Як ви знаєте, вітаміни необхідні для нормального росту й розвитку нашого організму. Препарати із сухих пивних дріжджів можна придбати в аптеках. Такі самі вітамінні препарати на основі дріжджів використовують і для свійських тварин. V. Узагальнення та систематизація знань. Виписати значення дріжджів окремими пунктами (згідно тексту підручника). VІ. Підведення підсумків уроку. Дріжджі – це одноклітинні гриби. Їхні клітини мають овальну або кулясту форму. Вони не утворюють грибних ниток. Дріжджі надають перевагу середовищам з високим умістом цукру: поверхні плодів і листків, нектару квіток тощо. Розмножуються дріжджі брунькуванням. Цукрові дріжджі широко застосовують у хлібопекарській промисловості. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Попереднє навчання: приготувати повідомлення про відкриття і вивчення бактерій. Урок 18 Тема.Бактерії – найменші одноклітинні організми. Будова, поширення, розмноження бактерій. Мета. Освітня. Ознайомити учнів з найменшими одноклітинними організмами - бактеріями, як представниками прокаріотів; розкрити будову та процеси життєдіяльності; особливу увагу звернути на особливість їхнього існування у природі. Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні об’єкти між собою, аналізувати та робити відповідні висновки та узагальнення; розвивати пам’ять, увагу, спостережливість. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища та розуміння єдності всіх живих організмів. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Форма уроку. Синтетична. Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, слайди. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Повторення знань про дріжджі згідно зазначеного плану, порівнюючи їх з розглянутими раніше одноклітинними: -чи є особливості будови клітини дріжджів та якогось (за вибором) одноклітинного організму; -яке живленням одноклітинних і дріжджів; -як пожива надходить до клітини (особливості травлення, виділення неперетравлених решток); -розмноження одноклітинних та дріжджів; -значення одноклітинних та дріжджів. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Поміркуйте над словами М.Заболоцького та визначте тему нашого уроку. Чарівний прилад Левенгука Поверхню дослідив води, Щоб вивчила нова наука Життя незнаного сліди. ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Робота з різноманітним роздатковим та ілюстраційним матеріалом про особливості будови і життєдіяльності бактерій: -про різноманітність бактерій у залежності від живлення (сапротрофи; симбіотрофи; паразитичні; фототрофні, хемотрофні); -про форму їхніх клітин; -про особливості поширення; -про значення у житті інших живих організмів (корисне і шкідливе). Повідомлення учнів про вчених, які внесли неперевершений вклад у мікробіологічну науку: -у ХVІ ст. брати Ясени з Голландії сконструювали прилад із збільшувальних стекол для шліфування скла; -у ХVІІ ст. Г.Галілей виготовив перший мікроскоп; -у кінці ХVІІ ст. Р Гук та А.Левенгук удосконалили мікроскоп (мікроскоп Левенгука збільшував у 300 р); -у ХІХ ст. Луї Пастер став засновником науки мікробіології. Цікаво знати, що в 1 г ґрунту можуть існувати мільйони клітин бактерій. В 1 мл води забруднених водойм та повітря їхніх клітин налічують сотні тисяч. Спори бактерій знайдено в повітрі на висоті десятків кілометрів над поверхнею Землі. Є види бактерій, здатні оселятися навіть там, де немає кисню. Є види, поширені в гарячих джерелах, температура води в яких сягає +90 С. Деякі види бактерій виявлено в нафтоносних шарах на глибині кількох кілометрів. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Робота в зошиті: - малюнок із позначеннями будови клітини бактерій; - малюнки бактерій різної форми. V. Узагальнення та систематизація знань. Клітини бактерій не мають ядра. У них відсутні хлоропласти, мітохондрії, а часто й вакуолі. Їхня клітина оточена клітинною мембраною, над якою розташована клітинна оболонка. У цитоплазмі є зона з молекулою ДНК. Вона виконує функції ядра. У багатьох бактерій клітина має один, кілька або багато джгутиків. Є бактерії, здатні до фотосинтезу, інші – споживають готові органічні речовини. Розмножуються бактерії поділом або брунькуванням, нитчасті ціанобактерії – ще й відокремленням ділянок нитки. Несприятливі умови бактерії можуть переносити у стані спор або цист. VІ. Підведення підсумків уроку. 1. Де поширені бактерії? 2. Яка будова клітини бактерій? 3. Як бактерії та ціанобактерії можуть переживати періоди несприятливих умов? 4. Чому ціанобактерій не можна віднести до водоростей? VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Урок 19 Тема.Роль бактерій у природі та значення в житті людини Мета. Освітня. Закріпити знання учнів про бактерії; розкрити значення бактерій у природі та господарській діяльності людини; звернути увагу на профілактику організму від хвороботворних бактерій. Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати будову і процеси життєдіяльності бактерій та представників інших царств; уміння спостерігати, аналізувати та робити висновки і узагальнення. Виховна. Виховувати відповідальне ставлення до навколишнього середовища та розуміння того, що кожен організм необхідний для колообігу речовин на планеті. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Форма уроку. Синтетична. Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Тестове завдання на “+” та “-“. 1.Бактерії – це одноклітинні організми. – 2.Ціанобактерії мають назву синьо-зелені водорості. + 3.Мікробіологія – це наука про бактерії. – 4.Бактерії самостійно не рухаються. – 5.Коки – паличковидні бактерії. – 6.Лофотрихи мають віяло джгутиків. + 7.Бактерія в перекладі означає “паличка”. + 8.Всі бактерії безбарвні. – 9.Стафілококи – гілочка коків. + 10.Аероби дихають киснем. + 11.Розмноження бактерій залежить від умов.+ 12.Циста – міцна оболонка.+ 13.Одна і та ж бактерія може бути корисна і шкідлива. + 14.Найбільше бактерій у грунті.+ 15.Деякі корисні копалини утворилися за допомогою бактерій.+ ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Проблемне запитання: -Важко повірити, але існування життя на планеті залежить багато в чому від бактерій. Чи дійсно це так, будемо з’ясовувати. ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Розкрити взаємозв’язки бактерій з іншими живими організмами. Значення бактерій. 1.Ціанобактерії зробили можливість існування на планеті грибів. рослин, тварин. 2.Бактерії відіграють санітарну роль – бактерії гниття. 3.Здійснюють процеси ґрунтоутворення (сапротрофні). 4.Бульбочкові бактерії засвоюють з грунту азот і перетворюють його на доступну для споживання рослинами форму. 5.За участю бактерій відбувається утворення газу та нафти. 6.Бактерії використовують для отримання кисломолочних продуктів, оцтовокислих, дублення шкур, виготовлення волокна з льону. 7.У мікробіологічній промисловості застосовують для отримання антибіотиків, вітамінів. 8.Використовують для знищення комах-шкідників, підвищення врожайності, очищення стічних вод. 9.Викликають хвороби – туберкульоз, тиф, чуму, ангіну, дифтерію, ботулізм… 10.Створюють “цвітіння” води разом з водоростями, чим спричиняють пошкодження водоймищ. 11.У Японії та Китаї такі водорості як носток та спіруліну люди вживають у їжу. 12.На плантаціях рису ціанобактерії використовують як добриво, завдяки їх здатності до азотфіксації. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Опрацювати матеріал підручника про бактеріальні хвороби, причини зараження ними, шляхи проникнення бактерій та заходи профілактики. Розглянути малюнки тварин, які є переносниками збудників бактеріальних хвороб. V. Узагальнення та систематизація знань. Важлива роль бактерій і ціанобактерій у природі полягає в забезпеченні родючості ґрунтів, очищенні водойм, утворенні покладів залізних руд, родовищ нафти, природного газу тощо. Оселяючися в організмах інших істот, одні види бактерій спричиняють різноманітні захворювання, інші, навпаки, можуть приносити їм користь. Поширення хвороботворних бактерій можливе повітряно-крапельним шляхом, із сирою водою, їжею або через укуси кровосисних комах чи кліщів. Для запобігання захворюванню на бактеріальні хвороби слід виявляти та лікувати хворих людей і тварин, зокрема за допомогою антибіотиків. Також запроваджують карантин та профілактичні щеплення. VІ. Підведення підсумків уроку. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Урок 20 Мета.Вольвокс – колоніальний організм. Освітня. Продовжити знайомити учнів з одноклітинними організмами; розкрити особливості колонії одноклітинних – вольвоксу та ендорини; дати поняття «колоніальний організм». Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати будову і процеси життєдіяльності колоніального організму на відміну від одноклітинного; уміння спостерігати, аналізувати та робити висновки. Виховна. Виховувати відповідальне ставлення до навколишнього середовища та розуміння того, що кожен організм необхідний для колообігу речовин на планеті. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Місце уроку в навчальній темі. Поточний. Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Виберіть одну правильну відповідь 1. Укажіть способи розмноження бактерій: а) спорами; б) поділом клітин; в) цистами. 2. Укажіть ознаки, які відрізняють ціанобактерії від інших бактерій: а) наявність ядра; б) здатність до виділення кисню в процесі фотосинтезу; в) здатність до існування за відсутності кисню; г) наявність джгутиків. 3. Зазначте функцію, яку виконують спори бактерій: а) розмноження; б) переживання несприятливих умов; в) живлення; г) фотосинтез. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Від однієї клітини до багатоклітинності: чи є перехідні форми, чи є щаблі, по яких життя перейшло від однієї клітини до багатьох? ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Поява багатоклітинності стало важливим етапом у розвитку організмів на нашій планеті. Серед примітивних багатоклітинних відомі всім – це ендорина та вольвокс, хоча раніше їх вважали колоніальними. Їхні клітини подібні і досить схожі на хламідомонаду. Здається, кожна з цих клітин живе незалежно одна від одної, але сучасні дослідження доводять, що клітини мають певний взаємовплив, тобто одні клітини впливають на інші. Контактують клітини між собою за допомогою власних оболонок. Контакти щільніші у вольвоксу, так як у нього оболонки клітин зростаються. Клітини ендорини розміщені в 5 рядів в грудочці слизу. На одному з полюсів клітини дрібніші і не здатні до поділу. У вольвоксу крім дрібних клітин є й більші, що здатні до розмноження. Вони дають початок дочірнім особинам. Щоб вийти назовні, материнська оболонка руйнується і дочірня особина виходить назовні. Вченими доведено, що в ендорини і вольвоксу наявна спеціалізація клітин. Крім згаданих клітин різної величини, у них ще утворюються статеві клітини. Отже, клітини ендорини і вольвоксу відрізняються за будовою і функціями. Характеристика ульви – морського салату. Робота з підручником та роздатковим матеріалом (ст. 72). ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Конкретизувати, що ж спільного і відмінного у одноклітинних і багатоклітинних організмів, порівнюючи їх між собою (за вибором). V. Узагальнення та систематизація знань. Серед водоростей є і багатоклітинні (наприклад, евдорина, вольвокс, ульва та ін.) види. У примітивних зелених водоростей евдорини та вольвоксу зібрані разом клітини можуть бути подібними за будовою та життєвими функціями. При цьому кожна клітина часто виконує всі життєві функції: живлення, дихання, розмноження. В ульви клітини спеціалізуються на здійсненні певних функцій: одні забезпечують процеси фотосинтезу, інші – прикріплення до поверхонь тощо. VІ. Підведення підсумків уроку. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Урок 21 Тема. Губка та Ульва (зелений морський салат) – багатоклітинні організми Мета. Освітня. Продовжити формувати знання учнів про багатоклітинних організмів; ознайомити із примітивними багатоклітинними організмами – губками; дати їм загальну характеристику та визначити роль у природі. Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати будову та процеси життєдіяльності одноклітинних і багатоклітинних тварин; розвивати пам’ять, увагу, спостережливість, уяву. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до оточуючих організмів, до живої і неживої природи, до їх єдності та взаємозалежності. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Зачитуючи речення з підручника з різних параграфів учні повинні визначити, про які організми йде мова. Взяти речення про вольвокса, ендерину, ульву, хламідомонаду, хлорелу, можливо і про евглену. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Повідомити тему, мету та завдання уроку. Поставити проблемне запитання: - чому губки – найпримітивніші багатоклітинні тварини? ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Відомо близько 5000 видів губок, в Україні – 30 видів. Тип поділяють на 3 класи: вапнякові губки, скляні губки та звичайні губки. Більшість їх живе на дні морів, але існують і прісноводні. Найпоширенішою прісноводною є бодяга. Вона зустрічається в наших річках, озерах, заплавах… Поселяються на підводних предметах, на камінні, на дерев’яних сваях… Вони утворюють нарости сірого, жовтуватого або брудно-зеленого кольору. Зовнішньо бодяга нагадує грудочки неправильної форми, гілчасті кущики або просто кірочки. Вони нічим не нагадують живий організм. За будовою тіла губки – примітивні тварини, тому що тканини і органи у них не виражені. Тіло діаметром від кількох мм до 2м глечикоподібної, келихоподібної, кулястої або циліндричної форми. Складаються з ектодерми, ентодерми і мезоглеї. Все тіло пронизане великою кількістю тонких канальців. Місцями ці канальчики розширяються, утворюючи просторі камери. Внутрішня поверхня вислана шаром клітин, що мають довгі рухливі джгутики. Рух цих джгутиків викликає рух води. Вода входить у найдрібніші отвори – пори, якими пронизане тіло всієї губки, а виходить вода через більші отвори – устя. Вода приносить кисень та поживний матеріал – бактерії та дрібні залишки, що утворюються при розпаданні мертвих тіл тварин. Джгутикові клітини губок захоплюють харчові частинки і переварюють їх всередині своєї цитоплазми. Тобто, ніякої травної порожнини у них немає. Між зовнішнім шаром клітин і клітинами, які вистилають канали і камери всередині тіла, знаходиться проміжний желеподібний прошарок. В ньому розсіяні окремі клітини, які виділяють тверді скелетні частинки у вигляді дрібних кремнієвих голочок, склеєних між собою в пучки. Такі пучки перехрещуються між собою і утворюють міцну сітку – скелет, який дозволяє губкам зберігати певну форму тіла. Крім того, ці голочки слугують надійним захистом від поїдання. І, звичайно, неприємний запах робить їх неїстівними. Розмножуються бодяги так: на початку літа у желеподібному шарі утворюються яйця і після запліднення там же і розвиваються в маленьких багатоклітинних личинок. Зовнішні клітини цих личинок мають джгутики, за допомогою яких вони на протязі кількох годин плавають. Вільно плаваючі личинки – амфібластула, паренхімула. Потім личинка прикріплюється нерухомо до якогось підводного предмету і перетворюється в молоду губку, при цьому джгутикові клітини з поверхні входять всередину тіла і утворюють вистилаючи поверхню камер. Молода бодяга має вигляд маленького конічного бугорка з одним устям на верхівці. Потім з’являються бічні вирости – бруньки, що мають свої устя і врешті-решт утворюється колонія. Крім розмноження яйцями і бруньками бодяга може розмножуватися ще й так: на осінь у нижній частині тіла в желеподібному шарі утворюються маленькі шароподібні брунечки розміром 0,5 мм, що вкриті міцною оболонкою. З настанням холоду стара колонія губки гине, а молоді брунечки можуть перенести мороз. Весною із оболонки виповзає вміст, що складається з групи з’єднаних між собою клітин, з яких утворюється нова губка. Таким чином, губки мають статеве розмноження і дві форми безстатевого: шляхом бічного брунькування, з якого розростається великий колоніальний організм і утворення маленьких внутрішніх брунечок, що здатні пережити несприятливі умови. Серед морських губок є схожі на бодягу із кремнієвим скелетом і губки зі скелетом, що складається із вапнякових голочок і зірочок, з’єднаних органічною речовиною. У деяких глибоководних губок кремнієвий скелет утворює одну суцільну сітку зі спаяних між собою ниточок і перекладинок. Зовнішньо вони схожі на виріб зі скла, тому таких губок називають “скляними”. Для губок характерний процес регенерації – відновлення втрачених частин тіла. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Значення: -бодягу висушують і використовують у медичних цілях; -раніше натирали шкіру для приливу крові; -вилучених з води купальних (грецьких) губок Середземного моря віджимають і залишають на сонці гнити, при цьому м’які частини руйнуються, а роговий шар зберігається, його використовують для обтирання тіла під час миття і купання. V. Узагальнення та систематизація знань. Губки – загалом нерухомі багатоклітинні поодинокі або колоніальні тварини, що мешкають у морях або прісних водоймах. Тіло губок келихоподібне. У них є скелет з неорганічних та органічних речовин. Усередині тіла є порожнина, з’єднана із зовнішнім середовищем отвором на верхньому кінці тіла. Губки мають клітини різних типів: покривні, комірцеві, амебоїдні та інші. Покривні клітини утворюють зовнішній шар губок; клітини із джгутиками, які зазвичай вистеляють порожнину губок, забезпечують рух води через їхнє тіло; амебоподібні клітини слугують для перетравлення їжі та транспорту поживних речовин до іншої клітини. Вони мають статеве розмноження і дві форми безстатевого: шляхом бічного брунькування, з якого розростається великий колоніальний організм і утворення маленьких внутрішніх брунечок, що здатні пережити несприятливі умови. VІ. Підведення підсумків уроку. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання Урок 24 Тема. Рослина – живий організм. Органи рослин. Мета. Освітня. Сформувати знання учнів про рослин, як складових частин органічного світу планети та основних продуцентів органічної сировини; ознайомити з їхньою загальною будовою, різноманітністю та безмежними взаємозв’язками із довкіллям; намагатися створити в учнів цілісні уявлення про рослину, як єдине ціле. Розвиваюча. Розвивати уміння працювати з різнорівневими завданнями; уміння порівнювати, виділяти головне та робити відповідні висновки. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до оточуючого середовища, а саме до рослинного світу, що знаходиться від кожного з нас на відстані подиху, погляду, витягнутої руки; виховувати охайність і чіткість ведення записів у зошитах. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Матеріали та обладнання: живі рослини, схеми, малюнки, таблиці, слайди, гербарій. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Розминка. Протягом 1 хвилини учні по черзі називають всі терміни і поняття вже вивчені у попередніх темах «Клітина», «Одноклітинні організми». Знайти пару. 1. Клітина А. Грип. 2. Хлоропласти Б. Хламідомонада. 3. Бактерії В. Цитологія. 4. Водорості Г. Фотосинтез. 5. Епідемія Д. Кишкова паличка ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Конкурс " Рослинної краси”. Після чого учні повинні підійти до теми даного уроку. Одного разу струнка берізка запропонувала влаштувати конкурс рослинної краси. Але кожна рослина була по-своєму особлива. І тоді вирішили: нехай кожна рослина покаже свій найдосконаліший орган. Береза. Подивіться, яке в мене гарне стебло – високе і рівне. По ньому тече солодкий березовий сік, він живить мої листочки. Будяк. Це ще невідомо, чи розпустяться твої листочки. Адже люди можуть надрізати твою кору, щоб набрати соку. А от мене ніхто не чіпатиме, Мої гарні, великі, колючі листки всі обминають десятою дорогою, Мої яскраво-рожеві квіти – найкращі! Дуб. Про що гомоните? Хизуєтесь своїми органами. То я вам скажу: такого міцного коріння як у мене, годі й шукати. За товщиною стовбура і шириною крони я – чемпіон! Ялина. Візьміть і мене до конкурсу. Адже я маю такі красиві листочки-голочки. Вони в мене і взимку і влітку зелені. Я – улюблене дерево малят і всіх людей на Новий рік. Полуниця. Не знаю як ти, а я насправді улюблениця малят. Мої соковиті плоди-сунички знають усі. І я їх не ховаю під свої листочки, і діти, і дорослі легко їх знаходять. ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Довго можуть сперечалися рослини, давайте їм допоможемо. Розповідь-пояснення про вегетативні органи: 1.Корінь. 2.Пагін: а) стебло; б) листки; в) бруньки. Розповідь-пояснення про генеративні органи: 1.Квітка. 2.Плід. 3.Насіння. Рослина – цілісний організм (Можна використати мою презентацію "Органи рослин") ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Заповнити схеми. V. Узагальнення та систематизація знань. Учні зачитують повідомлення про найбільші органи рослин планети: -верблюжа колючка має корінь довжиною 25 м; -коренева система секвої гігантської займає площу 1-1,5 га; -листки пальми тейсманії з Бірми мають довжину 3 м і слугують людям парасольками; -найбільша квітка у тропіках рафлезія Арнольді з діаметром 1 м і масою 7 кг, а також запахом затхлого м’яса. VІ. Підведення підсумків уроку. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Урок 25 Тема. Фотосинтез як характерна особливість рослин. Живлення рослин (мінеральне, повітряне). Дихання рослин. Мета. Освітня. Ознайомити учнів з основними процесами життєдіяльності рослин: живлення, дихання, фотосинтезу. Розкрити суть цих процесів та взаємозалежність між ними. Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати процеси життєдіяльності рослин та робити відповідні висновки; розвивати критичне та логічне мислення. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Повторення знань про рослину як живий організм та органи рослини у вигляді діалогу. Учні працюють у малих групах попарно. Одні задають запитання – інші відповідають. Більший бал отримують, звичайно, ті пари, які дадуть змістовніші відповіді. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Поставити проблемне запитання: -Чи можемо ми побачити як дерева чи квіти дихають, як вони живляться? Якщо ми не бачимо, як вони дихають або живляться, то можливо вони не дихають і не живляться взагалі? ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Процеси дихання і фотосинтезу зовсім різні та водночас нерозривні і необхідні для рослин і всього живого, наприклад, для нас із вами. Маєте сумнів, слухайте: -зелені рослини – наші годувальники, але вони дають харчі не лише нам, а й тваринам; -учені переконані, що весь кисень повітря був утворений протягом мільйонів років саме зеленими рослинами; -учені стверджують, що зелені рослини за рік утворюють близько 150 млрд. т органічних речовин і виділяють понад 200 млрд. т вільного кисню; -якби не було б рослин, поверхня Землі нагадувала б поверхню Місяця: гострі скелі, рівнини з камінням і кратери вулканів. Розповідь про хлорофіл: рослини вдягають нашу планету в чудове вбрання – зелений колір, який залежить від наявності речовини, яка зветься хлорофілом. Хлорофіл – зелений пігмент, що міститься у хлоропластах листків. Ч.Дарвін назвав хлорофіл "найцікавішою з органічних речовин”. Розповідь про те, як відбувається фотосинтез: у хлоропластах, де є хлорофіл, з неорганічних сполук (води і вуглекислого газу), з допомогою світла утворюються органічні речовини – вуглеводи (глюкоза, крохмаль) – і виділяється кисень. Фотосинтез – у перекладі означає "створення за допомогою світла”, бо з грецької фотос – світло, а синтез – поєднання. У процесі фотосинтезу рослини самі собі створюють "їжу” (автотрофне живлення). Цей процес відносять до асиміляції (анаболізму) – процесу утворення з простих речовин більш складних. Дихання – газообмін між рослиною і середовищем, поглинання кисню та виведення вуглекислого газу. Дихання – це процес окислення органічних сполук, їх розклад на простіші речовини. Його відносять до дисиміляції – розпаду складних речовин, з яких побудоване тіло, на простіші.. Живлення – процес постачання клітинам поживних речовин, їх переробка та засвоєння. Зелені рослини – автотрофи, а тварини і людина – гетеротрофи. Тому живлення у рослин і складається із грунтового та повітряного. Транспірація – це ще одна досить важлива функція рослин – випаровування води листками. Вона напряму пов’язана з усіма іншими. Завдяки саме їй рослина має здатність не перегріватися і вижити в усі сезони. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Провести ігровий момент, де головними дійовими особами будуть складові частини: - фотосинтезу (хлорофіл, світло, вода, кисень, вуглекислий газ); - дихання (кисень, вуглекислий газ, день, ніч); - живлення (повітря, грунт, поживні речовини). V. Узагальнення та систематизація знань. Скорочений запис фотосинтезу: хлорофіл Вуг.газ + вода + енергія Сонця ======= вуглеводи + кисень. Обговорення притчи: -Одного разу зібралися гетеротрофи і почали міркувати, як стати незалежними від автотрофів, тобто зелених рослин. Як самим навчитися виробляти органічні речовини? Відправили гетеротрофи посильного на "зелену кухню”. Він довго спостерігав, розпитував і врешті-решт приніс рецепт: "Візьміть скільки загодно повітря, сонячного світла і цілу річку чистої води. Трішки попрацюйте і, органіка готова.” Гетеротрофи подумали, що зелені рослини глузують з них, і бажання самостійно створювати органіку зникло. -Чи глузувади зелені рослини, чи правда все? VІ. Підведення підсумків уроку. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Урок 26 Тема. Тканини рослин Мета. Освітня. Продовжити формувати знання про будову та життєдіяльність рослин; вивчити основні тканини рослин, встановити залежність між їх будовою і функціями. Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати будову тканин рослин між собою та функції, які вони виконують; розвивати критичне мислення; уміння логічно мислити і робити відповідні висновки. Виховна. Виховувати любов до природи та краси навколишнього світу. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Пригадати будову і функції складових клітини, давши відповідь на запитання: -деякі вчені порівнюють клітину з фабрикою. Чи є підстави для такого порівняння? Обговорити відповідь. Зробити доповнення щодо будови рослинних клітин: -"Я вважаю, що…” -"… тому, що…” -"Наприклад,…” ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Повідомити тему, мету та завдання уроку. Щоб зрозуміти дані завдання дати учням завдання підібрати слова-асоціації до поняття "тканина”: одяг, текстильна, лляна, рослинна, бавовняна, шовкова, нитка… ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Розглянути клаптики різних тканин. Неозброєним оком або за допомогою лупи можна побачити, що до складу тканини входять нитки. По довжині тканини тягнеться нитка основи, а по ширині – нитка витоку. Спробуйте підчепити голкою одну ниточку і витягнути її. Ви побачите, що це можна зробити, а на тому місці утвориться отвір. Проблемне запитання: чи можна витягнути одну клітину з рослини? Розповідь про: покривну, основну, механічну, провідну та твірну тканини рослин. Покривну можна порівняти з нашою шкірою; основна схожа на наші м’язи; механічну можна порівняти з нашими кістками, провідну з кровоносними судинами. Скласти таблицю за ознаками будови і функцій тканин. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Знайти у тексті біологічні помилки. Допоможіть основній тканині змінити свою функцію на якусь іншу. Уявіть і спрогнозуйте, якими можуть бути наслідки таких змін функцій тканинами? Помінялися якось в органах рослин усі тканини. "Не хочу, каже покривна тканина, захищати і край! Буду тепер запасати речовини” – і занурилася всередину стебла, полізла в бульби і плоди. Тут обізвалася твірна: "Скільки можна все утворювати і ділитися? У мене вже сил немає, хочу бути опорою – як механічна”, і побігла в жилки, деревину, кісточки плодів. Далі мовила провідна: "Хочу захищати, а не працювати все життя як насос”, - і перемістилася на зовнішню частину стебла і листків. Не забарилась і механічна тканина: "А я, бідолашна, для всіх завжди опорою була. А відтепер хочу, щоб з мене формувалися всі органи рослини, хочу бути твірною тканиною!” Основна ж сказала: "Ви, дівчата, вже всі "теплі” місця позаймали, а що ж мені залишили?” V. Узагальнення та систематизація знань. Учні діляться враженнями від уроку. Відзначають найлегші і найважчі місця. VІ. Підведення підсумків уроку. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Підготувати повідомлення про органи рослини з особистого досвіду. Урок 27 Тема. Корінь: будова, основні функції. Лабораторне дослідження: Будова кореня Мета. Освітня. Розкрити особливості будови кореня у зв’язку із його основними функціями - поглинання води та укріплення в ґрунті; дати поняття "кореневі волоски". Розвиваюча. Розвивати уміння визначати функції кореня за основними ознаками; удосконалювати навички роботи з гербарієм. Удосконалювати уміння і навички роботи з мікроскопом; розвивати спостережливість та уважність. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища; виховувати зацікавленість до природи, інтерес до науки біології. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, гербарій. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Доповнити схему ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Проблемне запитання. -У книзі "Життя рослин” К.Тімірязєв писав: "… Природа тут вдалася до хитрощів. Корінь за якнайменшої витрати будівельного матеріалу у змозі оббігти більшу кількість частинок грунту, якнайщільніше прилягти до нього…” Про які хитрощі говорив учений? (Мабуть, про можливості корені здобувати воду з поживними речовинами грунту.) ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Корінь – осьовий підземний вегетативний орган. Вивчення будови кореня, його видів та значення. (доцільно використати мою презентацію "Корінь Кореневі системи. Видозміни кореня") Значення кореня: -закріплює рослину в грунті; -поглинає і транспортує воду та розчинені в ній мінеральні солі до інших органів; -корені взаємопов’язані з мікроорганізмами і грибами; -виділяє в грунт продукти обміну речовин; -запасає поживні речовини. Розповідь про кореневі системи та їх характерні особливості: 1.Стрижнева коренева система має головний корінь, що галузиться за рахунок бічних. 2.Мичкувата коренева система не має головного кореня, а лише бічні, що галузяться за рахунок бічних. Корінь – орган поглинання води з розчиненими у ній мінеральними речовинами. Усі корені мають подібну будову. Якщо розглянути молодий корінець під мікроскопом. На корені розрізняють зони, що виконують певні міні-функції і таким чином забезпечують постачання рослини поживними речовинами. До таких зон належать: -зона поділу вкрита кореневим чохликом – утворює нові клітини і захищає клітини кореня, що розміщують під ним. Забезпечує просування кореня у грунті; -зона росту – забезпечує ріст клітин; -всисна зона з кореневими волосками – всмоктує воду і мінеральні речовини; -провідна зона - трансформує по судинах воду і мінеральні солі від всисної зони до пагона. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Лабораторне дослідження "Будова кореня”. V. Узагальнення та систематизація знань. Доповнити речення про будову та значення кореня: -корінь, що розвивається із зародкового корінця … (головний); -коренева система, яка має добре розвинений головний корінь …(стрижнева); -закріплює …. (рослину в грунті); -поглинає і транспортує …. (воду та розчинені в ній мінеральні солі до інших органів); -виділяє в грунт … (продукти обміну речовин); -запасає …. (поживні речовини). Заповнити схему (попередньо стрілочки пусті) VІ. Підведення підсумків уроку. Бесіда за такими запитаннями: -які функції виконує корінь; -назвати зони кореня; -які функції кореневого чохлика; -де містяться кореневі волоски та яку функцію вони виконують; -що таке судини, де вони розміщені, яке їх значення; -як пов’язана будова кореня з його функціями? Мікрофон. Учні по черзі роблять висновки про те, чого вони навчилися на уроці, якого результату досягли. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Урок 28 Тема.Різноманітність та видозміни кореня Мета. Продовжити формувати знання учнів про корінь як основний підземний орган рослин; ознайомити з різноманітністю коренів та видозмінами, як пристосуваннями до виживання. Тип уроку. Засвоєння нових знань. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Доповнити речення. 1.Тканина, що захищає корінь від механічних ушкоджень зовнішнього середовища – це …………. 2.Тканина, з якої утворений кореневий чохлик - ………. 3.У стрижневій кореневій системі добре розвинений … 4.Тканина, що утворює зону росту ……….. 5.Тканина, що забезпечує надходження води і мінеральних солей з грунту в надземну частину називається ……… 6.Верхівка кореня вкрита ………… 7.Під кореневим чохликом розміщена зона ………… 8.За рахунок зони поділу корінь …………. 9.Над зоною росту знаходиться …………… 10.Всисна зона має …………….. 11.Кореневі волоски – це …………….. 12.Вода з мінеральними речовинами потрапляє до ……… 13.Судинами вода з поживними речовинами потрапляє до … 14.Корінь має такі функції ……………. 15.Корінь росте …………… ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Проблемні запитання. -У пустелях денна температура піднімається до 80 градусів, уночі бувають приморозки, грунт сухий. -У болотистій місцевості у грунті недостатньо кисню. Який орган рослини допомагає вижити за таких умов? ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Корінь – осьовий підземний вегетативний орган. Але з кожного правила є винятки. Такими винятками серед коренів є видозмінені корені. Розповідь про видозміни кореня. Видозміни утворюються в процесі пристосування до певних умов існування. У зв’язку з цим вони можуть виконувати додаткові функції. До видозмін кореня належать: (можна скористатися презентацією "Корінь Кореневі системи. Видозміни кореня") -коренеплоди; -кореневі бульби (бульбокорені); -дихальні корені – пневматофори; -ходульні корені (опорні); -повітряні корені; -корені – присоски (гаусторії); -корені – причіпки; -грибокорені; -корені з бульбочковими бактеріями. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Протягом 2-3 хв. учні готують свою інформацію про те, неначе вони є одним із видозмінених коренів. Тому дають певну характеристику, як їм вижити в тих умовах. (аналіз думок) V. Узагальнення та систематизація знань. Робота зі слайдами: малюнок-запитання-відповідь VІ. Підведення підсумків уроку. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Урок 29 Тема. Пагін: будова (розвиток пагона з бруньки). Лабораторне дослідження «Будова пагона» Мета. Сформувати уявлення про пагін як складний, важливий надземний орган рослини, про його розвиток та особливості будови; ознайомити зі складовими частинами пагону; розкрити поняття «брунька – зачатковий пагін». Тип уроку. Засвоєння нових знань. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Без цієї речовини життя на планеті неможливе. Вона є складовою всіх живих речовин. Вона буває рідкою, твердою, газоподібною. У ній розчиняються прості речовини: сіль, цукор. Вона є основою життя. Про що йдеться? (Про воду). Як вона потрапляє у рослину? (За допомогою кореня – він всмоктує воду з грунту і передає її до стебла). Із наведеного переліку термінів і понять вказати ті, що відповідають визначенням. Терміни і поняття. А. Вегетативні органи. Є. Стрижнева кор. система Б. Корінь. Ж. Мичкувата кор. система. В. Головний корінь. З. Коренеплід. Г. Бічні корені. І. Корені-підпорки (ходульні) Д. Твірна К. Видозмінені корені Визначення. 1.Коренева система, утворена додатковими коренями. 2.Тканина, за рахунок якої відбувається ріст кореня. 3.Корінь, у якому запасаються поживні речовини. 4.Основний корінь стрижневої системи. 5.Вегетативний підземний орган рослин. 6.Корені, які підтримують рослину 7.Корені, що утворюються на головному і додаткових. 8.Коренева система, у якій основне значення має головний. 9.Органи, що забезпечують ріст і живлення рослин. 10.Корені, які мають незвичну форму і виконують пристосувальні функції. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Рослини бояться сильних вітрів, граду, злив, морозів, спеки, тварин, що їх шкодять, але найбільше – людину. Вона без потреби ламає гілки, обриває листки і квітки. Тоді весь рослинний організм гине, хіба що інколи корінь допомагає відродитися. Важко живеться нам і тоді, коли в повітрі з’являються отруйні речовини, які викидаються заводами та фабриками. Евристична бесіда з проблемним запитанням: чому рослини більше бояться людей? ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Пагін – надземний вегетативний орган, що складається з стебла, листків та бруньок. Стебло – це основна частина, листки – бічні органи, а бруньки – зачаткові пагони. Вони бувають: (можна використати матеріали презентації "Надземна частина рослин") а) за розташуванням – верхівкові, бічні, сплячі, додаткові; б) за призначенням – вегетативні і генеративні. Значення пагона: -фотосинтез; -транспортування речовин; -повітряне живлення; -винесення листків до світла; -розмноження рослин; -виділення продуктів розпаду. Нові пагони розвиваються з бруньок. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Лабораторне дослідження "Будова пагона”, метою якого є ознайомитися з особливістю будови пагонів, як складних надземних органів V. Узагальнення та систематизація знань. Дати відповідь на запитання: -чому пагін має складнішу будову ніж корінь? VІ. Підведення підсумків уроку. VІІ. Д/З § 25. Урок 30 Тема. Будова стебла. Мета. Поглибити знання учнів про будову пагона; ознайомити з стеблом – як основною його частиною та різноманітністю стебел; розкрити значення стебла у здійсненні зв’язку між листками та коренем; особливу увагу звернути на бруньку як зачатковий пагін та охарактеризувати особливості вегетативної та генеративної бруньок. Тип уроку. Засвоєння нових знань. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Повторення вивченого на попередньому уроці, поділивши учнів на дві групи «Вегетативні бруньки» та «Генеративні бруньки». Кожна група характеризує свої особливості. Перемогу отримає та команда, яка змістовніше і більше надасть інформації про свою бруньку. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Щоб повідомити тему та мету уроку необхідно дати відповідь на запитання: -куди поступають вода з поживними речовинами, які всмоктав корінь? Проробити дослід з рослиною: зріз пагона з гілки поставити у забарвлену воду, яка ніби заміняє мінеральні речовини, розчинені у воді. Розчини цих речовин, як і забарвлена вода, піднімається від кореня вгору судинами деревини. Забарвлені кола можна побачити на поперечному зрізі рослини. -Ми повинні розглянути як внутрішня будова стебла пов’язана з його функціями. ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Розповідь про: 1)стебло як складову частину пагона, вісь пагона, його роль у здійсненні зв’язку між листками та коренем; 2)різноманітність пагонів як результат пристосування до умов середовища; 3)транспорт речовин та опору рослини; 4)різноманітність стебел за зовнішніми ознаками (гладеньке, опушене, кругле, гранчасте…), за спрямованістю росту (прямостоячі, виткі, лежачі, повзучі, чіпкі, укорочені), за твердістю (трав’янисті, здерев’янілі); 5)галуження стебла та формування крони. Кора – зовнішній шар, що складається з зовнішнього шару шкірки – живих клітин та багатошарового корка – змертвілих клітин. Він має спеціальні отвори – сочевички. Внутрішній шар – флоема утворює луб. Камбій – шар клітин твірної тканини, клітини його довгасті, з тонкими оболонками. Деревина – щільний найтовстіший шар. Її складають провідна тканина – ситоподібні трубочки, механічна – луб’яні волокна, основна – заповнює проміжки між клітинами провідної та механічної тканин. Серцевина – пухка частина стебла, складається з великих клітин з тонкими оболонками. ІV. Узагальнення та систематизація знань. Учні за власним бажанням роблять висновки, щодо вивченої теми про стебло, як основний осьовий орган надземної частини рослин. V. Підведення підсумків уроку. VІ. Д/З § 26. Урок 31 Тема. Різноманітність та видозміни пагона. Лабораторне дослідження «Будова цибулини, кореневища, бульби картоплі, коренеплоду (на прикладі моркви»). Мета. Поглибити знання учнів про надземну частину рослин, розкривши питання про різноманітність пагонів та видозміни пагонів; ознайомити з особливостями будови цибулини, бульби та кореневища. Тип уроку. Засвоєння нових знань. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. ФРОНТАЛЬНА БЕСІДА Запитання: -Які функції виконує стебло? (А, Д) -Які функції виконує листок? (В) -Які функції виконує корінь? (Б, Г) Відповіді до тесту: А - підтримання листків. Б – поглинання мінеральних речовин з грунту. В – фотосинтез. Г – запасання речовин. Д – транспорт поживних речовин. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Щоб повідомити тему та мету уроку необхідно дати відповідь на запитання: -куди поступають вода з поживними речовинами, які всмоктав корінь? ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Розповідь про: -стебло як складову частину пагона, вісь пагона, його роль у здійсненні зв’язку між листками та коренем; -різноманітність пагонів як результат пристосування до умов середовища; -транспорт речовин та опору рослини; -різноманітність стебел за зовнішніми ознаками (гладеньке, опушене, кругле, гранчасте…), за спрямованістю росту (прямостоячі, виткі, лежачі, повзучі, чіпкі, укорочені), за твердістю (трав’янисті, здерев’янілі); -галуження стебла та формування крони. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Лабораторне дослідження «Будова цибулини, кореневища, бульби картоплі, коренеплоду (на прикладі моркви». Мета: переконатися, що бульба, цибулина та кореневище – підземні пагони; з’ясувати особливості їх будови та причини видозмін. V. Узагальнення та систематизація знань. Виконати тести. 1.Підземними видозміненими пагонами є: а) коренеплід; б) кореневі бульби; в) кореневище; г) вуса; д) бульба. 2.Вибрати з групи рослин тих, що мають цибулину: а) тюльпани, півники; б) підсніжники, тюльпани; в) нарциси, конвалії; г) півники, лілії; д) часник, лілії. VІ. Підведення підсумків уроку. Перевірити знання. -Що являє собою бульба картоплі? -Як довести, що бульба – видозмінений пагін? -Як можна визначити верхівку бульби? -Що являє собою цибулина? -Що таке кореневище? Як його відрізнити від кореня? VІІ. Д/З § 27. Урок 34 Тема. Будова та функції листка Мета. Освітня. Сформувати в учнів знання про будову листка як бічної частини пагону; ознайомити із різноманітністю простих і складних листків, а також розміщенням їх на стеблі; дати поняття "жилкування листків” та їх різновидністю; особливу увагу звернути на різноманітність форм листкових пластинок; особливу увагу звернути на клітинну будову листкової пластинки; навчитися розпізнавати листки за зовнішніми ознаками. Розвиваюча. Розвивати уміння використовувати набуті знання при вивченні нової теми; розвивати уяву учнів, логічне мислення, уміння робити висновки. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища та любов до рідного краю; виховувати культуру спілкування та толерантність. Тип уроку. Засвоєння нових знань, формування умінь і навичок. Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, гербарій. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Виконання інтерактивної технології "Незакінчене речення”. 1.Рослина має органи: корінь і ………… 2.Пагоном називають стебло з розташованими на ньому ….. 3.Пагін розвивається з вегетативної ……….. 4.Зовні брунька вкрита ……………….. 5.Брунька – це …………….. 6.Основною пагона є …………….. 7.За наявністю деревини стебла бувають …………… 8.Стебло росте в товщину за рахунок поділу ……………… 9.Стебла виконують функції ……………… 10.Ділянку стебла, до якої кріпиться листок називають ……… 11.Ділянку між двома найближчими листками називають ….. 12.До видозмінених пагонів належать …………….. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Ми вже багато знаємо про корінь, стебло, бруньки, а тепер настала черга листків. Прослухайте вірш. Коріння та листки. У літній день, хороший та ясний, Розкинувши далеко тінь у полі, Пишалися листки на дубі широчолім Життям розкішним та значним. І з вітром-ласкавцем гордяче шепотіли, Про гущину, про свої ярі сили: По правді, ми даєм одні Красу усій назовні! Та через нас, признатись, праве, Це дерево величне й кучеряве! А щоб без листиків рясних з ним сталося? То просто сміх і говорить! Не дуб би вийшов – пнище, Та ще й голісіньке, як днище… Й похитуватись нам не гріх: Хіба не ми від спеки вівчаря Й прихожого у холодку ховаєм? Хіба не ми, коли блисне зоря, Пишнотами дівчаток привабляєм? Де ж. як не тут, і пізно, і раненько Щебече любо соловейко? Та й ти, тихесенький, мовляв по правді, нас Не покидаєш і на час! Здається, слід би й нам хоч раз спасибі дати, Одмовило, щось тихо з-під землі. Яка мізерія ще має голос зняти? Хто ви і де там поросли, Що сміливо до нас себе зрівняли? А ми, панове, грабарі, Що риємось од зірки до зорі Та вас годуємо; невже нас не пізнали? Ви Листя, ви – пани, Убралися в розкішні жупани І нехтуєте нас, позбувшися сумління, І ми – робітники, Коріння. Пишайтесь же, але шануйте й нас Та пам’ятайте ще часами, Яка різниця поміж нами: Без вас там не яка пеня Бо й дерево щороку вас міня, А от, бува, хоч раз Коли коріння все зів’яне, То вже напевно, що не стане Ні дерева, ні вас! Проблемне запитання. - Хто ж має рацію: коріння чи листки? Як ви вважаєте? - Хто кому має дякувати і чому? ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Робота по вивченню матеріалів про: -будову листка; -поділ листків на прості та складні; -жилкування листків; -листкорозміщення; -форми листкових пластинок; -функції листка. (можна використати мою презентацію "Функції листка") ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Робота з роздатковим матеріалом – гербарієм. Розгляд та характеристика різноманітних листків: визначення їхньої форми, краю листкової пластинки та інших ознак. V. Узагальнення та систематизація знань. Творчий експеримент. -На розграфленому в клітинку папері накресліть квадрат площею 1 кв.см, у якому розмістіть спочатку 50 крапок прости олівцем, а потім ще 50. Якщо прийняти крапку за умовний продих, то поки що їх 100. Щоб розмістити на цій площі хоча б 5000, потрібно ще 50 разів виконати нанесення крапок. А до прикладу у рогози 130 000 продихів на 1 кв.см, то скільки крапок нам треба ще поставити? Завдання. Співставити розміри продиху з кінчиком простого олівця. VІ. Підведення підсумків уроку. Що найбільше сподобалося на уроці? Чи є бажання проводити дослідження далі? VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Урок 35 Різноманітність та видозміни листків Мета. Освітня. Поглибити знання учнів про листки, ознайомити із різноманітністю листків, їх залежністю від екологічних умов; навчитися розпізнавати листки за зовнішніми ознаками; розкрити значення видозмінених листків для адаптації рослин у довкіллі. Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні об’єкти у залежності від їхньої функціональної діяльності, уміння співставляти та робити відповідні висновки та узагальнення. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища та любов до рослин рідного краю. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Місце уроку в навчальній темі. Поточний. Методи і методичні прийоми: Інформаційно-рецептивні: а) словесний: пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником; б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН; Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом, з інструктивними картками. Репродуктивний. Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань. Проблемно-пошуковий: постановка проблемного питання. Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення. Інтерактивні: робота в малих групах, мозаїка, мікрофон Креативні: метод морфологічного ящика, метод гіперболізації Когнітивні: метод фактів, метод дослідження Візуальний: складання схем. Сугестивний: застосування віршів, музики, образ мистецтва Релаксопедичний: фізкультхвилинка. Міжпредметні зв язки: географія, природознавство, образотворче мистецтво Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка. Основні поняття та терміни: видозміни листків, вусики, колючки, комахоїдні рослини, листки-пастки, листки-глечики. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Робота за ігровими правилами. 1.Пригадати та написати терміни і поняття, які ми вже вивчили на уроках про корінь та пагін. Хто напише більше і вірніше. 2.Вправа "Я – тобі, ти – мені”: кожна група пропонує по команді, що сидить поруч за часовою стрілкою, впізнати термін і дати його визначення. 3.Кожна група має назвати якнайбільше кімнатних рослин, що є в кабінеті і визначити, які листки у цієї рослини – прості чи складні, яке жилкування, яке листкорозміщення. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Повідомлення теми, мети та завдань уроку. Перед цим показати таблиці та муляжі всіх вегетативних органів рослини і запропонувати визначити, які вже вивчені, а які ні! ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Із запропонованих малюнків учні повинні обрати такі, що на листки не зовсім схожі. Це повинні бути колючки барбарису, кактусу, білої акації, вусики гороху, листки-капкани венериної мухоловки, листки-глечики непентуса, клейкі листки росички… До кожного ілюстраційного матеріалу приготувати запитання, згідно будови, функцій та значень видозміненого листка. Розповідь про видозмінені листки та їхнє значення у адаптації рослин до місць існування та виживання у природі. Робота з роздатковим матеріалом, таблицями, малюнками, інтерактивною дошкою, слайдами про різноманітність листків, видозмінені листки та їхні пристосування до екологічних умов. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Доповнити схему Ключ до схеми: 1.Накопичення поживних речовин. 2.Накопичення води. 3.Захист від поїдання тваринами. 4.Вегетативне розмноження. 5.Ловіння і перетравлювання комах. 6.Рух і закріплення слабких стебел. 7.Видалення продуктів обміну речовин під час листопаду. V. Узагальнення та систематизація знань. Цікаво знати, що в кактусів жорсткі колючки не лише захищають від виїдання тваринами, а й зменшують випаровування води. Вода в кактусах накопичується у стеблі. У спекотних пустелях Центральної Америки зростають кактуси, здатні накопичувати у своєму тілі до 3 тонн води! VІ. Підведення підсумків уроку. Висновок. Видозмінені листки мають надзвичайне пристосувальне значення у природі. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Урок 36 Тема. Пагін: транспорт речовин Мета. Освітня. Продовжувати формувати знання учнів про будову та функції пагона, зосередивши основну увагу на транспортуванні речовин по рослині; ознайомити із висхідним і низхідним током; розкрити взаємозв’язки між різними частинами рослини. Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати та визначати залежність функцій від будови; уміння логічно мислити та робити відповідні висновки та узагальнення. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища та любов до природи рідного краю; виховувати естетичні почуття. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Повторити знання про клітинну будову стебла рослини за допомогою таблиць та об’ємних муляжів. Методом гри на магнітній дошці з’ясувати знання учнів про будову пагона, як складного вегетативного органу: ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Проробити дослід з рослиною: зріз пагона з гілки поставити у забарвлену воду, яка ніби заміняє мінеральні речовини, розчинені у воді. Розчини цих речовин, як і забарвлена вода, піднімається від кореня вгору судинами деревини. Забарвлені кола можна побачити на поперечному зрізі рослини. Обговорення малюнку, де зображено дерево, з якого зрізано кору. ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. На попередніх уроках ми вже вивчили більшість вегетативних органів рослин: багато знаємо, багато можемо порівняти та визначити значення. А тепер необхідно з’ясувати, як всі ці органи пов’язані між собою, адже організм – це єдине ціле. По-перше, цей зв'язок здійснюється за допомогою провідних тканин. Вони пронизують увесь організм - від кореня через стебло до кожного листка. Висхідні потоки розчинів поживних речовин прямують по судинах, а низхідні - по ситоподібних трубках. Горизонтальне переміщення органічних речовин по стеблу дерев’янистих рослин можливе по серцевинних променях. Воду й мінеральні речовини з ґрунту до пагона постачає корінь. Утворені в листках органічні речовини по стеблу транспортуються до кореневої системи. У клітинах і судинах кореня внаслідок заповнення їх водним розчином, який вбирається кореневими волосками з ґрунту, виникає кореневий тиск. Він забезпечує рух розчинів до надземної частини рослини. Випаровування води листками створює так звану присисну силу листків. Що більше води вони випаровують, то інтенсивніше корінь поглинає її з ґрунту і водний розчин швидше надходить до надземних органів рослин. Механізмами пересування речовин по рослині можна керувати. Так, щоб прискорити дозрівання помідорів, їх пасинкують, тобто видаляють бічні пагони. Для прискорення достигання плодів у винограду обрізують молоді пагони, що з’являються після формування виноградних грон. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Жива рослина - це цілісний організм, усі частини якого тісно взаємодіють, виконуючи певні життєві функції. Порушення будови чи функцій будь-якого з органів одразу ж позначається на діяльності інших, а отже, й організму в цілому. Наприклад, ушкодження та відмирання кореня не тільки порушить закріплення рослини в ґрунті, а й унеможливить вбирання нею з ґрунту розчинів мінеральних сполук. Рослина з відмерлими коренями неодмінно загине. Те саме станеться з рослиною, якщо зі стовбура молодого деревця зняти кору у вигляді пояска. Це зупинить надходження органічних речовин, утворених завдяки фотосинтезу, від листків до нижньої частини стебла та кореня. Рослина може загинути і внаслідок несвоєчасного скидання або відмирання листків, бо це унеможливить здійснення фотосинтезу. V. Узагальнення та систематизація знань. Закінчити речення. 1.Кора – … (зовнішній шар, що складається з зовнішнього шару шкірки – живих клітин та багатошарового корка – змертвілих клітин. Він має спеціальні отвори – сочевички). 2.Внутрішній шар кори – … (флоема, яка утворює луб). 3.Камбій – шар клітин твірної тканини, клітини його довгасті, з тонкими оболонками. 4.Деревина – … (щільний найтовстіший шар, яку складають провідна тканина – ситоподібні трубочки, механічна – луб’яні волокна, основна – заповнює проміжки між клітинами провідної та механічної тканин). 5.Серцевина – … (пухка частина стебла, складається з великих клітин з тонкими оболонками). VІ. Підведення підсумків уроку. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Урок 37 Тема. Рухи рослин. Мета. Освітня. Навчити учнів бачити непомітні рухи органів рослин, вивчивши та знаючи будову і головні функції складових частин пагона, тобто рух відносно джерела світла, вологості, температури…; розкрити біологічне значення тропізмів, настій, нутацій і таксисів. Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати та визначати залежність руху певних органів рослини від причини, яка це викликає; уміння логічно мислити та робити відповідні висновки та узагальнення. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища та любов до природи рідного краю; виховувати естетичні почуття. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Виберіть одну правильну відповідь 1. Назвати частини рослини, якими відбуваються висхідні потоки розчинів поживних речовин: а) судини; б) ситоподібні трубки; в) корок; г) шкірка. 2. Назвати частини рослини, якими відбуваються низхідні потоки розчинів поживних речовин: а) судини; б) ситоподібні трубки; в) серцевинні промені; г) корок. 3. Назвати біологічно активні речовини, які здатні захищати рослини від хвороботворних мікроорганізмів: а) фітогормони; б) фітонциди; в) вітаміни. Дайте відповідь на запитання 1. Завдяки яким структурам органічні речовини переміщуються по стеблу дерев'янистих рослин у горизонтальному напрямку? 2. Що таке кореневий тиск і присисна сила листків? 3. Як у рослин відбувається газообмін? ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Метою уроку буде розглянути різнохарактерні рухи органів рослин, порівняти їх між собою та довести, що рослинам, як і тваринам властивий рух у просторі. ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. На рослини впродовж життя впливають різні чинники навколишнього середовища (дощ, вітер, сила тяжіння, добові та сезонні коливання температури, тривалість освітлення, чергування дня й ночі). Рослина певним чином відповідає на такі впливи, бо їй притаманна загальна риса живих організмів - подразливість. Відповідь на дію подразників навколишнього середовища може проявлятися у вигляді рухових реакцій. Рослинам, зокрема, притаманні ростові рухи, зумовлені спрямованим впливом того чи іншого зовнішнього чинника: світла, сили тяжіння, тиску, дії хімічних сполук, вітру. Наприклад, пагони ростуть у бік джерела світла. Стебла витких рослин (наприклад, хмелю) здійснюють повільний рух у повітрі у вигляді спіралі. Це дає можливість рослинам обвиватися навколо опори. Вусики чіпких рослин, як-от квасолі, повільно здійснюють рухи, поки не торкнуться опори. Після цього вусик міцно обкручується навколо неї. Проведемо порівняльну характеристику основних рухів у рослин. Тропізми – ростова реакція органу або частини органу на певний зовнішній подразник. Розрізняють: -геотропізми – орієнтування органів рослин відносно напрямку земного тяжіння; -фототропізми зумовлюються дією одностороннього освітлення; -гідротропізми викликаються нерівномірним розподілом води в грунті і в повітрі; -хемотропізми виникають під впливом дії хімічних речовин; -термотропізми зумовлюються дією температури. Тропізми можуть бути позитивні, якщо виникають до джерела та негативні, якщо від нього. Нутації – обертальні рухи ростучих частин органів: стебел, листків, квітконіжок, вусиків, коренів… Ці рухи зумовлені періодично повторюваними змінами величин тургорного тиску та інтенсивності росту протилежних сторін певного органу. Найкраще нутації виявлені у витких рослин. Настії – рухи листків, пелюсток та інших органів рослин зумовлені зовнішніми подразниками. Ці ростові реакції пов’язані не з одностороннім впливом стимуляторів, а з дифузним. Розрізняють: -епінастії – рухи при швидкому рості верхньої сторони органа (при розкриванні бруньок та пуп’янків квіток); -гіпонастії виникають при швидкому рості нижньої сторони органів; -фотонастії – рухи відносно джерела світла; -термонастії – рухи відносно температури; -ніктинастії – рухи, спричинені зміною дня і ночі; -сейсмонастії – рухи у відповідь на механічні подразнення, наприклад, закривання листків у комахоїдних рослин; -хемонастії – рухи, спричинені дією хімічних речовин. Таксиси – рухові реакції нижчих рослин, тобто ростова реакція всього організму до чи від подразника. Вони бувають: -фототаксиси – рухи внаслідок дії світла; -гідротаксиси – рухи внаслідок дії вологи; -термотаксиси – рухи внаслідок дії температури; -хемотаксиси – рухи внаслідок дії хімічних речовин; -баротаксиси – рухи внаслідок дії механічних подразників. Рухи рослин можуть бути пов’язані не лише з ростом певних їхніх частин, а й з періодичними змінами тиску всередині певних груп клітин. Наприклад, якщо доторкнутися до мімози соромливої, окремі листочки її складних листків будуть складатись. Через деякий час після подразнення їхнє положення відновлюється. Рухи рослин можуть бути пов’язані з добовими чи сезонними ритмами. Наприклад, суцвіття кульбаби розкриваються о 6й ранку, а о 14-й закриваються. Якщо поглянути на деякі рослини перед заходом сонця або вночі, то може скластися враження, що вони зів’яли. Це відбувається тому, що після заходу сонця вони опускають або складають свої листки, а вдень їхня листкова пластинка знову розправляється (наприклад, у квасениці). У моркви молоді суцвіття вночі поникають, а рано-вранці ніби пробуджуються, відновлюючи попереднє положення. Періодична зміна положення певних органів - квіток, суцвіть, листків, пагонів, що збігається зі зміною дня та ночі, дістала назву «сон» рослин. Такі рухи можуть бути підпорядковані чіткому ритму впродовж доби. Добові ритми - це пристосування рослин до зміни погодних умов довкілля впродовж доби: вологості, освітленості, температури. Наприклад, у тих рослин, чиї квітки запилюють денні комахи, квітка також відкривається вдень, а вночі закривається. А в рослин, які запилюють нічні комахи, усе відбувається навпаки. Сезонні ритми в рослин пов’язані із чергуванням пір року. Більшість деревних рослин наших широт, готуючись до зими, скидає листя. Потім настає стан зимового спокою, а навесні рослини знову починають активно рости. Отже, рослини сприймають плин часу й реагують на періодичні зміни умов життя. Тому для рослин характерні добові та сезонні ритми. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Виконаємо такий дослід. Закріпимо молоду рослину так, щоб своєю верхівкою вона була спрямована горизонтально або донизу. Через певний час її стебло вигнеться і почне рости догори. Це пов’язано з тим, що пагін сприймає силу тяжіння і росте в протилежному від неї напрямку. Натомість корінь, як ви пам’ятаєте, уже під час проростання насіння росте в глиб ґрунту. Завдяки цьому коренева система рослин спрямована в глиб ґрунту, а стебло, навпаки, виносить листки до сонця. V. Узагальнення та систематизація знань. Серед фотосинтезуючих організмів вдатність пересуватися властива дише одноклітинним і небагатьом багатоклітинним водоростям. Типові рослини є прикріпленими і вони неспроможні змінювати своє положення у просторі. Певної «пасивної» рухливості рослинам надають їхні підземні або надземні пагони, у першу чергу, кореневища та вуса, які допомагають рослині «переростати» на нове місце. Проте справжні рухи можна спостерігати в окремих органів рослин. Рухи органів рослини у процесі її росту, напрямок яких визначає подразник (зовнішній чинник), називаються ростовими рухами. Оскільки рослини фотосинтезують, то їхні пагони ростуть, а листки повертаються своїми пластинками до джерела світла. Це добре помітно у рослин на підвіконнях» оскільки світло в кімнату завжди падає з вікна. VІ. Підведення підсумків уроку. Пояснити, чому орієнтацію соняшників до сонця вважають не ростовим рухом. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Урок 38 Тема. Розмноження рослин Мета. Освітня. Продовжити формувати знання учнів про розмноження рослин; ознайомити з вегетативним розмноженням та його видами; особливу увагу звернути на досягнення людства у використанні вегетативного розмноження; визначити загальне значення розмноження рослин у природі та житті людини. Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати життєві процеси між собою на прикладі статевого та нестатевого розмноження; робити відповідні висновки та узагальнення; уміння спостерігати, аналізувати; уміння логічно мислити; розвивати теоретичні уміння розмножувати рослини вегетативно. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища та любов до рідного краю, його флори та фауни; виховувати світоглядні думки про те, що рослини з’являються від собі подібних; сприяти трудовому вихованню. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Методом малюнків з’ясувати знання учнів про вегетативні та генеративні органи рослин: на SMARТ- дошці почергово показувати зображення органів рослин, учні повинні визначити їх належність до вегетативних чи репродуктивних. Останній малюнок повинен бути узагальнюючим, тобто із зображенням всіх розглянутих та вже згрупованих. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Повідомити тему, мету та завдання уроку. Перед цим учні повинні відповіси на запитання: що вони знають про стать організмів, про розмноження організмів. ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Розмноження є однією з важливих ознак живого. Воно полягає у здатності організмів відтворювати собі подібних, забезпечує неперервність і наступність життя, збереження видової різноманітності. Розрізняють дві форми розмноження, що здійснюються спеціальними клітинами або органами: нестатеве – спорами або частинами організму і статеве – гаметами (спеціальними статевими клітинами). Хоча більшість ботаніків дотримуються думки, що третім видом розмноження можна виділити вегетативне – це розмноження багатоклітинних організмів шляхом відокремлення частин і відновлення їх до цілого. Нестатеве розмноження – це розмноження, яке відбувається за участю нестатевих клітин лише одного організму. Всі нащадки, які утворилися з цих клітин, є подібними до батьківських , тому що спадкова інформація передається без змін. Нестатеве розмноження обмежує різноманітність ознак нових особин, але може за короткий час забезпечити утворення великої кількості нащадків. Нестатеве розмноження відбувається за участю нестатевих клітин. У рослин розрізняють такі види нестатевого розмноження: -поділ клітини навпіл; -спороутворення; -вегетативне розмноження. Поділ навпіл – це розмноження шляхом утворення з однієї материнської клітини двох дочірніх, які не завжди схожі одна на одну. Спороутворення – це розмноження шляхом утворення спеціальних клітин – спор, з яких виникає нове покоління. Спора – це спеціальна клітина, вкрита захисною міцною оболонкою. При вегетативному розмноженні новий організм бере початок із звичайних клітин тіла. У рослин цей вид найпоширеніший. Ми вже знаємо, що однією з основних властивостей живого є розмноження. Сьогодні ми продовжимо вивчати нестатеве розмноження, а саме вегетативне розмноження. Вегетативне розмноження – це розмноження вегетативними органами, їхніми видозмінами чи багатоклітинними частинами цих органів. Воно має широке поширення в природі та при вирощуванні людиною культурних рослин. Тому розрізняють природне та штучне вегетативне розмноження. Грунтується вегетативне розмноження на явищі регенерації, тобто здатність відновлювати цілий організм з його частин у результаті поділу та подальшої спеціалізації клітин. До способів вегетативного розмноження належать розмноження пагонами, коренями, листками… Кожен з них має свої різновидності. (можна скористатися моєю презентацією "Вегетативне розмноження рослин") До розмножень пагонами належать: -живцями (частинами стебла); -відсадками; -паростками (коли утворюються додаткові бруньки); -видозміненими пагонами; -вусами (повзучими стеблами); -щеплення (прищеплення частин вегетативного органа однієї рослини до другої; рослину, на якій роблять щеплення називають підщепою, а рослину, яку прищеплюють – прищепою). До розмножень коренями належать: -кореневими паростками (у хріну, кульбаби, малини, вишні, обліпихи, осики є горизонтальні корені на яких утворюються додаткові бруньки, а з них відростають молоді пагінці; біля пня спиляного дерева часто видно молоду парость); До розмноження листками належать: -листковими живцями; -живородіння (дітками). ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Кожна форма розмноження має свої переваги і недоліки. Так, для нестатевого розмноження не потрібно шукати партнера іншої статі. Вегетативне розмноження дає змогу швидко отримати велику кількість однакових рослин. При статевому розмноженні утворюються організми, які мають ознаки батька і матері, тобто одночасно і відрізняються від обох. Поява нових ознак дає змогу організму пристосуватись до певних умов зовнішнього середовища краще за батьківські форми. V. Узагальнення та систематизація знань. Розглянути таблиці, малюнки та інші матеріали з видами нестатевого розмноження. Вегетативне розмноження дає змогу швидко збільшити чисельність культурних рослин. Завдяки вегетативному розмноженню в нащадків зберігаються спадкові властивості материнської особини, тобто вони є копією. VІ. Підведення підсумків уроку. Нестатеве розмноження обмежує різноманітність ознак у нових особин, але може за короткий сприятливий період забезпечити швидке утворення великої кількості нащадків з одними й тими ж ознаками. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Урок 39 Тема. Квітка - орган статевого розмноження. Лабораторне дослідження «Будова квітки». Мета. Освітня. Поглибити знання учнів про будову та життєдіяльність рослин, розглянувши квітку як орган статевого розмноження; ознайомити з особливостями статевого розмноження; показати його значення у природі й використання людиною для виведення нових сортів культурних рослин. Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні об’єкти та робити відповідні висновки та узагальнення; уміння логічно мислити; розвивати увагу, спостережливість, уяву. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища та рослин рідного краю; виховувати гордість за досягнення українських селекціонерів. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Перевірити знання учнів про вегетативне розмноження та його способи. Згадати про репродуктивні органи та що до них належить. Поміркуйте! Білі, жовті, фіолетові, рожеві, червоні – яких тільки не побачиш у природі. Але квіток із зеленим забарвленням пелюсток майже немає, чому це так? ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Прослухайте вірш і поміркуйте, про що йде мова? Мідь і граніт, земля і океани Не вистоять під натиском часу, Тож як твою оборонить красу, Тендітна Квітко, витворе весняний? В.Шекспір. Ви проходите повз квітку! Нагніться, подивіться на диво, яке ви раніше бачити не могли. Вона вміє таке, що ніхто на землі не вміє! Це проблемне запитання, що ж вміють квіти на планеті? ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Квітка – це видозмінений пагін рослин, а в той же час, квітка – орган насінного розмноження рослин. Поява квітки в процесі еволюції забезпечила широке розселення покритонасінних на Землі. (доцільно скористатися моєю презентацією "Квітка") Квіткою закінчується головне стебло або бічні стебла. Безлиста частина стебла під квіткою називається квітконіжкою. Її добре видно в незабудки, конвалії, черешні, яблуні, а наприклад, у подорожника та вербени квітконіжка не розвинута, тому такі квітки називаються сидячими. Квітконіжка переходить у вкорочену вісь квітки, її стеблову частину — квітколоже. Форма квітколожа може бути видовженою, опуклою, плоскою, вгнутою. На квітколожі розташовані видозмінені листки (квітколистки): чашолистки, пелюстки, тичинки, маточки. Найчастіше вони розташовані колами. Квітконіжка і квітколоже — це видозмінене стебло пагона, а чашолистки, пелюстки, тичинки і плодолистки, що зростаються в маточку,— це видозмінені листки пагона. У квітці латаття крайові, зовнішні чашолистки дуже схожі на листки, із зовнішнього боку вони зеленого кольору, а з внутрішнього — білого. Що ближче до центра квітки, то білі пелюстки стають дедалі меншими та вужчими, на їхніх верхівках з’являються зачатки пиляків, які в середині латаття вже є справжніми тичинками. Тому квітка латаття є яскравим доказом того, що тичинки утворилися з пелюсток, а пелюстки — з листків. Чашечка складається з невеликих зелених листочків - чашолистків. У зелених чашолистках, які містять хлорофіл, відбувається фотосинтез. У деяких рослин (тюльпана, анемони) вони стають пелюстко-подібними і виконують функції пелюсток; можуть слугувати для захисту плодів, що дозрівають, для їхнього поширення. Віночок складається з листоподібних пелюсток — вільних або зрослих між собою. За формою, величиною, забарвленням віночки бувають різноманітні. Є квітки з нормально збільшеною кількістю пелюсток, їх називають махровими. Віночок так само, як і чашечка, може бути правильним, якщо через нього можна провести кілька площин симетрії, або неправильним, якщо через нього можна провести лише одну площину симетрії (фіалка). Є квітки, в яких не можна провести жодної площини симетрії — асиметричні (канна). Функції віночка — приваблювання комах для запилювання. Оцвітина. Більшість рослин (яблуня, вишня, огірки) мають у квітці і чашечку, і віночок. Разом вони утворюють подвійну оцвітину. Тичинка має тичинкову нитку та пиляк, що складається з двох половинок. У кожній з них є два пилкові гнізда (мікроспорангії), в яких утворюється значна кількість пилку (мікроспор). Тичинкові нитки бувають різної довжини і форми. У квітці може бути одна, дві і більше тичинок. Кількість тичинок є важливою систематичною ознакою під час класифікації рослин. Тичинки у квітці бувають вільними (жовтець) або зрослими. Вони можуть зростатися своїми нитками (горох, квасоля) або пиляками (волошка). Маточка розміщена всередині квітки. Вона утворюється з одного або кількох плодолистків (мегаспорофілів). Кожна дозріла маточка складається з нижньої розширеної частини — зав’язі, середньої циліндричної частини — стовпчика і верхньої, трохи розширеної частини — приймочки. Зав’язь може бути верхньою і нижньою залежно від положення щодо інших частин квітки. Якщо зав’язь прикріплюється до квітколожа тільки своєю основою, а вся інша частина її вільна, то її називають верхньою (картопля, помідори). Якщо зав’язь занурена у квітколоже, з яким вона зростається, то її називають нижньою. Опрацювання матеріалу (слайдів) про просту та подвійну оцвітини; про одностатеві та двостатеві квітки; пристосованість квіток до запилення. Розповідь про однодомні та дводомні рослини. Цікавинка про найбільшу за розмірами квітку з неприємним запахом. У 1818 р. натураліст Жозеф Арнольд подорожував тропічними лісами Суматри. Він побачив величезну квітку, що ніби була приклеєна до землі. Від неї йшов сильний неприємний запах гнилого м’яса. Квітка мала діаметр 1 м і масу 5 кг. У неї було п’ять червоних з плямами пелюсток, злегка загнутих на кінцях. Посередині квітки була впадина з великою кількістю тичинок і маточок. На честь ученого, котрий вперше побачив і описав цю квітку, її назвали рафлезією Арнольда. Листки у цієї рослини відсутні. Вона паразитує винятково на дикому винограді. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Лабораторне дослідження "Будова квітки”. V. Узагальнення та систематизація знань. Квітка – вкорочений, видозмінений і обмежений у рості пагін, який пристосований для статевого розмноження рослин. Основними функціями квітки є утворення спор, гамет, запилення, запліднення, формування насіння та плодів. Визначте, про який вид розмноження йдеться. 1. Може здійснюватись видозмінами стебла. 2. Здійснюється спорами. 3. Характерне утворення статевих клітин і їхнє злиття. 4. Суниці можна розмножити вусами. 5. Характерне утворення зиготи. 6. Листковими живцями розмножується бегонія. 7. У садівництві широко застосовується щеплення. 8. Так найпростіше розмножити тюльпан. 9. Спори мають тверду оболонку і розносяться вітром. 10. Цьому сприяє наявність квітки. 11. Півники і м’ята розмножуються кореневищами. 12. Більшість рослин можуть розмножуватися за допомогою листків, частин стебла, кореневищ. VІ. Підведення підсумків уроку. З давніх-давен наші далекі пращури, не маючи ні радіо, ні телебачення, лише будучи уважними спостерігачами, точно могли передбачити зміни в погоді. • Перед дощем розкриваються, виділяють багато нектару квітки акації, бузку, жасмину, буркуну та інших рослин. • Якщо о сьомій-восьмій годині ранку з води піднімається і розкривається латаття біле — буде ясно, коли ні — вдень буде дощ. Взагалі не піднімається — затяжна негода, похолодання. • Перед дощем квітки мати-й-мачухи, мальви, фіалки, березки, латаття закриваються. • У передчутті дощу не розкривають своїх бутонів троянда, шипшина. • Якщо квітки льону зі сходом сонця розкриваються — день буде ясний, не розкриваються — буде сиро і похмуро. • Лимонно-жовті квітки купальниці закриваються вдень — буде дощ. Квітку та її колір пов’язувати з певними подіями у житті. Так, айстра символізувала сум, лілія біла — чистоту, волошка — простоту, мак — красу, молодість, гвоздика — мужність, стійкість, нарцис — гордість, пеон — довголіття, дзвоник — вдячність, пролісок — ніжність і вірність, конвалія — приховане кохання, ромашка — кохання і мир, лавр — успіх, троянда — кохання і здоров’я, тюльпан — кохання. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Подумати, чому квітки відрізняються між собою? Яке їх значення? Урок 40 Тема. Суцвіття Мета. Освітня. Ознайомити учнів з особливостями утворення суцвіть та їхньою різноманітністю; розкрити біологічне значення суцвіть у природі; закріпити знання про квітку. Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні об’єкти та робити відповідні висновки; розвивати пам’ять, увагу, емоції, уміння спостерігати та виявляти особливості. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища та рослин рідного краю. Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Біологічний диктант. 1.Квітка – це видозмінений ………….. 2.В центрі квітки знаходяться ……………. 3.Головні частини квітки – це ………… 4.Навколо головних частин розміщена …………… 5.Подвійна оцвітина – це наявність у квітки …………… 6.Квітки розвиваються на ………………… 7.Квітконіжка розширяється в ………………… 8.Кожна тичинка складається з ……………….. 9.Маточка складається з ……………….. 10.Всередині зав’язі знаходяться ……………… 11.Двостатевими називаються квіти, що мають ………… 12.Одностатевими називаються квіти, що мають ………. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Демонстрування гербарних зразків, малюнків чи фотографій квітучих рослин: конвалія, жито, кукурудза, вишня, бузок, кульбаба, морква або інших, для яких характерно наявність суцвіть: - що їх відрізняє від таких рослин, як гарбуз, тюльпан, троянда; - що у цих рослин спільне і водночас відмінне; (учні повинні відповісти, що квітконосний пагін закінчується не поодинокою квіткою, а кількома чи навіть багатьма, значно дрібнішими. ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Квітки, які розміщені не поодиноко, утворюють суцвіття. Суцвіття – це сукупність квіток, розміщених у певному порядку, що мають спільну вісь. Це один пагін або система пагонів, що мають квітки. У суцвіттях є різна кількість квіток: від кількох штук до кількох тисяч. Суцвіття характеризуються тим, що їхні квітки розпускаються на осі знизу догори. Головна вісь суцвіття довго не припиняє росту і зацвітає останньою. Ці суцвіття можуть бути простими і складними. Прості суцвіття мають нерозгалужену квіткову вісь, на якій розміщуються квітки. До них належать китиця, колос, початок, щиток, зонтик, кошик, головка: • китиця — на видовженій головній осі сидять на квітконіжках окремі квітки (конвалія, черемха, люцерна, біла акація); • колос — на видовженій головній осі розмішені сидячі квітки без квітконіжок (подорожник, вербена, орхідеї), • початок — колос із товстою, м’ясистою віссю (лепеха, жіноче суцвіття кукурудзи — качан); • щиток простий — це суцвіття, в якого нижні квітконіжки довші, ніж верхні, і квітки розміщуються майже на одній висоті (яблуня, груша, глід); • зонтик простий — головна вісь вкорочена, квітконіжки всіх квіток начебто виходять з її верхівки і мають майже однакову довжину; тому квітки розміщуються майже на одній висоті, утворюючи купол (первоцвіт, вишня, цибуля); • кошик — суцвіття з розширеною блюдце-подібною віссю, на яких розміщуються квітки без квітконіжок. Зовні кошик вкритий обгорткою з верхівкових листків (соняшник, кульбаба, айстра, волошка); • головка — головна вісь потовщена і вкорочена, на ній тісно скупчені квітки на коротких квітконіжках або без них (конюшина, миколайчики). Складні суцвіття характеризуються тим, що головна вісь у них галузиться. Це волоть (складна китиця), складний колос, складний щиток, складний зонтик і сережка: • волоть — головна вісь на різній висоті дає відгалуження, які, в свою чергу, можуть також галузитись, утворюючи китиці, колоски або інші суцвіття (просо, рис, овес, тонконіг, бузок, виноград, полин); • складний колос — на головній осі колосоподібно розташовані колоски (пшениця, жито, ячмінь, житняк); • складний щиток має головну вісь, яка галузиться за типом простого щитка (горобина, бузина, калина); • складний зонтик — бічні осі розгалужуються за типом простого зонтика, але закінчуються розгалуження не окремими квітками, а простими зонтиками (морква, кріп, борщівник); Визначеними називаються такі суцвіття, в яких головна вісь закінчується квіткою, а ріст продовжує верхній бічний або бічні пагони, які, в свою чергу, так само продовжують свій ріст (росичка, гладіолус, синяк, медунка, гвоздика, молочай). Біологічне значення суцвіття зводиться до кращого забезпечення процесу запилення квіток. У комахозапильних рослин квітки зібрані в суцвіття, які добре помітні на відстані (наприклад, соняшник). У вітрозапильних рослин наявність суцвіть підвищує попадання пилку на маточку (пшениця). У суцвіттях утворюється більша кількість плодів, ніж в окремих квітках, а це сприяє зростанню чисельності виду та його поширення. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Робота в зошитах. Замалювати і описати характеристику простих суцвіть: -китиця; -колос; -зонтик; -щиток; -початок; -головка; -кошик. Замалювати і описати характеристику складних суцвіть: -складний колос; -складний зонтик; -складний щиток; -волоть; -сережка. Розповідь про розміри суцвіть, про їхні латинські назви. V. Узагальнення та систематизація знань. Утворення суцвіть, їхня будова, порядок розпускання квіток мають пристосувальний характер до різноманітних чинників запилення. VІ. Підведення підсумків уроку. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Урок 41 Тема. Запилення. Мета. Освітня. Продовжити знайомити учнів з процесами життєдіяльності квіткових рослин; сформувати знання про основні типи і засоби запилення квітів; дати поняття "перехресне запилення”; розкрити значення запилення у природі. Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні явища та процеси у житті рослин; уміння спостерігати та робити висновки і узагальнення; розвивати логічне мислення, мову, пам’ять, увагу. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища; любов до прекрасного, інтерес до предмету. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Місце уроку в навчальній темі. Поточний. Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка. Основні поняття та терміни: перехресне запилення, самозапилення, штучне запилення. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Перевірка знання попередніх уроків про квітку та суцвіття у вигляді гри "Лото”: -учні по черзі витягують із мішечка папірці із запитаннями і відповідають на них. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Поміркувати над словами, щоб зрозуміти, яку тему будемо сьогодні вивчати: -на Землі існує велика різноманітність квіток: є непримітні, є без запаху, є яскраві та запашні; є ті, що утворюють пилок у великій чи малій кількості. Причому ця різноманітність квіток створювалась тисячоліттями. Як ви думаєте, для чого? ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Запилення – це процес перенесення пилкових зерен із тичинок на маточки, у яких знаходяться насіння зачатки. Розрізняють два способи запилення: самозапилення та перехресне запилення. Можна розрізнити запилення за іншою ознакою — природне і штучне. (можна використати мою презентацію "Запилення квіток") Самозапилення — це процес перенесення пилку двостатевої Квітки на приймочку цієї самої квітки. Які квітки називають двостатевими? В рослинному світі спостерігається рідко. Самозапилюються такі рослини, як горох, квасоля, помідори, бавовник, льон, пшениця, ячмінь, овес тощо. Є самозапильні рослини з квітками, що зовсім не розкриваються (арахіс, копитняк, розрив-трава, фіалка, деякі види проса). Самозапилення обмежує пристосованість рослинних організмів до умов зовнішнього середовища і тому не сприяє розвитку виду. Слід зауважити, що самозапильні рослини часто можуть запилюватися і перехресно. Перехресне запилення — дуже поширений спосіб запилення. Властивість рослин перехресно запилюватись склалася в процесі еволюції як така, що забезпечує процвітання виду і можливість рости в різних умовах середовища. При такому запиленні зародок збагачується різною спадковою інформацією від обох батьківських форм. За способом перенесення пилку перехреснозапильні рослини поділяють на вітрозапильні, комахозапильні, запилювані птахами і запилювані за допомогою води. Кожна з цих груп рослин має характерні особливості в будові квітки, що забезпечує запилення. Запилення вітром властиве багатьом трав’янистим і деревним рослинам. До вітрозапильних рослин належить більшість лісових порід^ дуб, бук, береза, вільха, граб, ліщина, тополя, осика, хвойні, а з трав’янистих - представники родин лободових, подорожникових, коноплевих, осокових, ситникових, більшість злаків тощо. Серед культурних рослин вітром запилюються волоський горіх, шовковиця, жито, кукурудза, хміль, конопля, частково цукровий буряк. Вітрозапильні рослини виробляють багато дрібного легкого пилку, який переноситься на далекі відстані. Багато представників таких рослин цвіте до розпускання листків, що сприяє кращому перенесенню пилку вітром (ліщина, береза). Комахозапильними називають рослини, які запилюються перехресно за допомогою комах (бджіл, ос, джмелів, мух, метеликів, жуків, мурашок та ін.). Приблизно 90 % усіх видів квіткових рослин запилюються комахами. (Демонстрування таблиці "Запилення квіток комахами ’). Пригадайте, які ви бачили рослини, що запилювалися комахами. Що привабило комаху до цієї рослини? У комахозапильних рослин спостерігаються різноманітні пристосування, що сприяють запиленню комахами. Це нектарники, яскраве забарвлення оцвітини, суцвіття, запах та інші. Перенесенню пилку комахами сприяють його клейкість і горбкувата поверхня. Запилення птахами властиве тропічним рослинам. Рослини запилюються дрібними птахами (колібрі, медососами та ін.). Квітки цих рослин мають багато нектару й яскраве забарвлення (демонстрування фото орхідеї). Птахи, не сідаючи на квітку, висмоктують нектар, тримаючись на крилах у повітрі, при цьому клейкий пилок пристає до їхньої голови. Перелітаючи з квітки на квітку, птахи переносять пилок. До рослин, які запилюються водою, належать кушир, валіснерія, стрілолист. Характерна їхня ознака — утворення пилку, який не змочується і не гине у воді. У більшості цих рослин пилок ниткоподібний, що забезпечує кращий контакт з приймочкою. Запилення, в яке втручається людина, називається штучним. Його застосовують при виведенні нових сортів або для підвищення врожайності на виробничих посівах перехреснозапильних рослин. Розповідь про значення процесу запилення у природі. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Записати у зошит особливості квіток, які запилюються вітром і комахами: анемофільні та ентомофільні (можна у вигляді таблиці) за такими ознаками: 1. Великі та яскраві квітки 2. Дрібні яскраві квітки, зібрані у суцвіття 3. Наявність нектару 4. Дрібні неяскраві квітки, зібрані у суцвіття 5. Аромат 6. Багато пилку 7. Пилок великий, липкий 8. Утворюють зарості 9. Цвітуть навесні до розпускання листків. V. Узагальнення та систематизація знань. Конкурс "Склади віртуальний букет ” Групам учнів пропонуються картки з зображенням рослин. Одна група складає букет з комахозапильних рослин, а інша — з вітрозапильних. Кожна команда пояснює свій вибір. Учитель доповнює відповіді дітей. VІ. Підведення підсумків уроку. Подумати над словами, як можна це пояснити? -до запашних квіток багато бджіл летить, до вченої людини багато людей за порадою йде. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. (Китайська мудрість) Урок 42 Тема. Запліднення Мета. Освітня. Розширити знання учнів про основні процеси рослинного організму, зосередивши увагу на заплідненні; ознайомити з процесом запліднення та його значенням для життєдіяльності рослин; показати, що утворення нового організму відбувається із заплідненої яйцеклітини; розкрити роль подвійного запліднення. Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні об’єкти та процеси у життєдіяльності квіткових рослин; уміння логічно мислити, робити відповідні висновки та узагальнення; розвивати пам’ять, спостережливість, увагу. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища та любов до рослинності рідного краю. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Доповнити схему. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Повідомити тему, мету та завдання уроку. ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Запліднення – це процес злиття чоловічої та жіночої статевих клітин з утворенням зиготи. (доцільно використати мою презентацію "Запліднення у квіткових рослин") Розповідь про процес запліднення, про подвійне запліднення, відкрите С.Навашиним. особливу увагу звернути на те, що зародковий мішок насінного зачатка є місцем утворення жіночої статевої клітини — яйцеклітини. У більшості квіткових рослин він складається із семи клітин — великої центральної і шести менших за розміром, одна з яких і є яйцеклітиною. Коли пилкова трубка вростає у насінний зачаток і доростає до зародкового мішка, її кінчик розривається, а чоловічі статеві клітини — спермії — виходять в неї поблизу яйцеклітини. Після звільнення двох сперміїв із пилкової трубки починається характерний лише для квіткових рослин процес подвійного запліднення. Один із сперміїв зливається з яйцеклітиною. В результаті запліднення яйцеклітини утворюється зигота, яка дає початок зародку нової рослини. Другий спермій зливається з великою центральною клітиною зародкового мішка. Запліднена центральна клітина ділиться і утворює ендосперм — тканину, яка запасає поживні речовини. Зародок, що розвивається із зиготи, занурений в ендосперм і отримує з нього необхідні для розвитку поживні речовини. В результаті з насінного зачатка утворюється насінина. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Конкурс від Незнайка До нас у школу надійшли два листи від жителів квіткового міста. Ви всі, напевно, пам’ятаєте одного з жителів цього міста — Незнайка, якого придумав письменник М.Носов. Незнайко вирішив усерйоз зайнятися ботанікою, але, як завжди, все наплутав. Ваше завдання — знайти у нього біологічні помилки. 1. Поодинока квітка кульбаби безтурботно тремтить на вітрі. (У кульбаби суцвіття кошик). 2. Там у полі береза стояла, і її бджола запилювала. (Береза запилюється вітром). 3. Дзвіночки мої, квіточки, навесні разом з конвалією цвіли в полі, за річкою. (Дзвіночки цвітуть улітку, конвалії — у травні, крім того, ростуть у лісі). 4. Як на нашій грядці розцвів горошок солодкий. Мушки, бджілки налетять — будемо врожай чекати. (Горох — рослина, що самозапилюється). 5. Знають усі: і старий, і малий, що плід картоплі смачний, зелений і круглий такий. (Плід картоплі ягода і він отруйний. В їжу вживають видозмінені пагони — бульби). Конкурс від Знайка Він також просить вас відповісти на свої запитання, які, на відміну від питань Незнайка, відрізняються ґрунтовністю та правильністю. 1. Чому рослини, що цвітуть ввечері та вночі, частіше мають віночки білого і жовтого кольору? (Для залучення нічних комах). 2. Чому безвітряна погода під час цвітіння може стати причиною зниження врожайності жита, а на врожай пшениці така погода не вплине? (Жито запилюється вітром, пшениця — рослина, що самозапилюється). 3. Чому, коли в Австралію завезли насіння конюшини і посіяли його, конюшина добре цвіла, але плодів і насіння не було? (Не було природних запильників — джмелів). 4. Чому навесні мало хто з людей помічає цвітіння берези? (Суцвіття дрібні, непоказні). 5. Пустоцвіти, розташовані на головному стеблі та бічних пагонах огірків, не утворюють плодів. "Оскільки пустоцвіти не утворять плодів, то вони зайві”, — подумав недосвідчений городник і обірвав їх. Якої помилки він припустився? (Пустоцвіти — тичинкові квітки, у них утворюється пилок. Обірвавши їх, городник унеможливив запилення). 6. З двох квіток яблуні одна утворила плід, а інша — ні. Чому так відбулося? (Одна квітка була запилена комахами, а інша — ні). 7. Квітка томата ще в бутоні була закрита марлевим мішечком. Бутон розпустився, потім утворився плід. Яким шляхом відбулося запилення? (Самозапилення). 8. Квітка вишні ще в бутоні була закрита марлевим мішечком. Бутон розпустився, цвітіння закінчилося, але плід не утворився. Чому? (Вишня — комахозапильна рослина, через марлевий мішечок квітка не могла запилитися комахами). Після закінчення конкурсів підраховуються очки, зароблені командами. За кожну правильну відповідь — 1 бал. Називається команда-переможниця. V. Узагальнення та систематизація знань. Що відбувається в насінному зачатку під час запліднення? Що відбувається в насінному зачатку після запліднення? 1. Розташуйте процеси в порядку того, як вони відбуваються при заплідненні: а) утворення і ріст пилкової трубки; б) пилок потрапляє на приймочку маточки; в) злиття одного сперматозоїда з яйцеклітиною, а другого — з центральним ядром; г) рух сперматозоїдів пилковою трубкою до зародкового мішка. 2. Розташуйте процеси в порядку того, як вони відбуваються при утворенні насіння: а) ділення зиготи й утворення зародка; б) утворення покривів насінини; в) поділ клітин заплідненого центрального ядра й утворення ендосперму. VІ. Підведення підсумків уроку. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Урок 18 Тема. Плід, поширення плодів Мета. Освітня. Розширити знання учнів про запліднення, утворення плодів та насіння; ознайомити з різноманітністю плодів у природі; дати поняття "сухі” та "соковиті” плоди; розкрити процес поширення плодів і насіння у природі та значення плодів у житті людини. Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні процеси у природі; уміння спостерігати та робити відповідні висновки та узагальнення. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до довкілля, до природи рідного краю; виховувати науковий світогляд, що насінина- це майбутня рослина. Тип уроку. Засвоєння нових знань. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. У вигляді гри, яка схожа на "їстівне" та "неїстівне" і так знайома всім дітям, зясувати знання учнів про ознаки запилення вітром та комахами. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Повідомити тему, мету та завдання уроку. Поставити проблемне запитання: -довести, що плід – це орган, який дає початок наступним поколінням? ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Плід – репродуктивний орган, у якому знаходиться насіння, він призначений для його захисту. Плід – це видозмінена в результаті запліднення квітка отже, плід утворюється з квітки в результаті змін, які відбуваються в ній після запліднення. Під час формування плода стінки зав’язі розростаються й утворюють оплодень. Оплодень – це стінка плоду. Він захищає насіння від висихання, холоду, механічних пошкоджень і сприяє поширенню насіння. В оплодні розрізняють три шари: зовнішній (екзокарпій), середній (мезокарпій), внутрішній (ендокарпій). Плід утворюється із зав’язі маточки, але в його утворенні можуть брати участь й інші частини квітки. Квітконіжка перетворюється на плодоніжку. У деяких рослин плоди утворюються без попереднього запліднення. Вони зазвичай не містять насіння (деякі сорти винограду, груші, цитрусові). На відміну від плодів, супліддя утворюються з кількох квіток, які зрослися між собою (буряк), або усього суцвіття (шовковиця, інжир, ананас). Якщо плід утворений лише однією маточкою, його називають справжнім (вишня, виноград). Плоди, в утворенні яких беруть участь, крім зав’язі, ще й інші частини квітки (квітколоже, оцвітина), називають несправжніми (яблуня, груша). Різноманітність плодів зумовлюється переважно будовою оплодня, способами розкривання, особливостями їхнього розвитку і поширення. Залежно від консистенції та будови оплодня плоди поділяють на соковиті та сухі. Соковиті плоди мають соковитий, м’ясистий оплодень: -ягода - соковитий, багатонасінний, нерозкривний плід (виноград, помідор, смородина, аґрус, чорниці, картопля); -кістянка — здебільшого однонасінний плід, в якого під шкіркою міститься м’ясистий м’якуш, а всередині — дерев’яниста кісточка, в якій є насінина (абрикос, вишня, слива); -яблуко — багатонасінний плід, у формуванні якого беруть участь не тільки стінки зав’язі, а й інші частини квітки, В яблуні в плоді можна побачити п’ять гнізд, в яких містяться по дві насінини. Плід яблуко розвивається в яблуні, груші, айви; -гарбузина — плід гарбуза, огірка, кавуна, дині; -помаранча — плід цитрусових (мандарин, лимон, апельсин); -суничина — багатонасінний плід, утворений розрослим соковитим квітколожем (суниці, полуниці); -багатокістянка - плід, що складається з кістянок, утворених із багатьох маточок однієї квітки (малина, ожина тощо). У природі трапляються випадки, коли плоди, формуючись із квіток суцвіття, зростаються між собою; таку сукупність плодів називають супліддям (наприклад шовковиця, інжир, ананас). Сухі плоди мають сухий оплодень. Вони можуть бути розкривні та нерозкривні. Розкривні сухі плоди містять більш ніж одну насінину. При дозріванні ці плоди розкриваються, і насіння з них випадає. До таких плодів належать листянка (магнолієві, деякі жовтецеві, розові), біб (горох, квасоля, соя, робінія, буркун, конюшина), стручок (капуста, редька, гірчиця), стручечок (грицики, талабан), коробочка (бавовник, мак, блекота). Нерозкривні сухі плоди: горіх (дуб, ліщина, бук), горішок (гречка, липа), сім’янка (соняшник, кульбаба, ромашка), зернівка (пшениця, ячмінь та інші види з родини злаків), крилатка — всі однонасінні. У природі трапляються випадки, коли плоди, формуючись з квіток суцвіття, зростаються між собою, утворюючи з кількох плодів ніби один плід. Така сукупність плодів називається супліддям (буряк, шовковиця, інжир, ананас). З усіх розглянутих типів плодів найпоширеніші сухі розкривні плоди. Друге місце посідають плоди з сухими і нерозкривними оплоднями, рідше трапляються соковиті плоди. Розповсюдження плодів є важливим фактором для освоєння рослинами території і виживання виду. Плоди і насіння поширюються вітром, водою, тваринами і людиною. Багато рослин лісів, степів, луків, боліт, пустель тощо мають різноманітні пристосування для поширення плодів вітром. В одних рослин плоди і насіння дуже легкі (орхідеї, вовчок), в інших розвиваються різні вирости, волоски (верба, осика, кульбаба), крилатки (в’яз, клен) тощо. Чимало рослин мають різноманітні пристосування для поширення плодів і насіння тваринами. Таким способом розповсюджуються плоди горобини, терену, глоду - ними харчуються птахи. Часто плоди мають різні придатки, якими вони чіпляються за шерсть тварин і розносяться ними (череда, гравілат, парило). Мурашки розносять насіння, що має їстівні придатки (фіалка, чистотіл). Велике значення має розповсюдження плодів і насіння людиною. Насіння і плоди переносяться транспортом, з різними товарами, предметами, одягом людини. У такий спосіб розповсюджуються не тільки плоди і насіння, а й живці, кореневища, бульби, навіть цілі рослини. Плоди гороху, люпину, капусти, розрив-трави розкриваються з тріском і розкидають своє насіння. Вода переносить плоди й насіння, які мають у собі досить повітря і водонепроникну тканину, завдяки яким вони довго можуть бути на водяній поверхні (насіння півників, плоди кокосової пальми, багатьох болотних рослин). ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Заповнити схеми «Різноманітність плодів» та «Способи поширення плодів» (учні окремими групами самостійно готують схеми, а потім представляють їх однокласникам) V. Узагальнення та систематизація знань. Визначити значення плодів у природі та житті людини та записати головне у зошит. VІ. Підведення підсумків уроку. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Урок 44 Тема. Насінина. Проростання насінини. Лабораторне дослідження «Будова насінини» Мета. Освітня. Продовжувати формувати знання учнів про розвиток рослин; ознайомити з процесом утворення насіння; дати поняття про вплив умов середовища на проростання насіння. Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні процеси та виділяти головне у матеріалі; уміння спостерігати та робити висновки та узагальнення. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища до рослин рідного краю; виховувати розуміння того, що існує взаємозв’язок і причинна обумовленість життєвих явищ. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Методом фронтальної та індивідуальних бесід вияснити знання учнів про запилення та запліднення. Зачитуючи певні речення, учні повинні протягом 1-2 секунд визначити до якого процесу вони належать. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Подумати над словами і намагатись подумати над темою сьогоднішнього уроку: У пшеничній зернині більше як сто казок, У пшеничній зернині схований колосок. Д.Павличко. А що ж сховано в насінині квасолі? ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Поява насінини – найдосконаліше пристосування до розмноження і розселення рослин, що утворюється в результаті запліднення з насінного зачатку. Насінина складається із зародка і запасаючої тканини, вкритих насінною шкіркою. За несприятливих для проростання умов (холод, посуха) насінина може певний час перебувати у стані спокою. З настанням сприятливих умов (підвищення температури й зволоженості) насіння поглинає воду і при наявності достатньої кількості повітря проростає. Усі рослини, які мають у насінні дві сім’ядолі, об’єднані за цією ознакою у клас дводольних рослин. У деяких покритонасінних рослин у насінні є всього одна сім’ядоля і вони об’єднані у клас однодольних рослин. Насінина дводольної рослини, наприклад, квасолі, вкрита товстою шкірочкою. На вузькій увігнутій поверхні насінини розташований рубчик — місце прикріплення насінини до насінної ніжки. Поряд з рубчиком є отвір, через який до насінини під час його формування надходить зародок у вигляді двох добре розвинутих сім’ядолей, зародкового корінця, зародкового стебельця і брунечки. Всі поживні речовини містяться в сім’ядолях, які є першою парою видозмінених листків зародка. Насінина однодольної рослини, наприклад, зернівки пшениці, вкрита оплоднем, що зрісся зі шкірочкою насінини, а під нею містяться зародок і запасаюча тканина у вигляді ендосперму. Зародок має сформовані вегетативні органи майбутньої рослини: зародковий корінець з кореневим чохликом, зародкове стебельце і брунечку. В центрі брунечки добре помітний конус наростання, вкритий зародковими листочками. Верхній зародковий листок захищає проросток при проходженні крізь грунт. Частина зародка, що прилягає до ендосперму, є редукованою сім’ядолею і має назву щитка, через який зародок отримує поживні речовини і воду з ендосперму. Ріст – кількісне збільшення розмірів, об’єму та маси новоутворених клітин, органів і всього організму. Ріст починається з проростання насінини. Першою ознакою росту є поява зародкового кореня та зародкового пагона. Без росту неможливий розвиток. Розвиток – якісні зміни, що відбуваються в органах і в усьому організмі рослини. Сукупність перетворень рослинного організму від зародження до природного відмирання називають індивідуальним розвитком. Нормальний ріст і розвиток залежить від взаємодії зовнішніх і внутрішніх чинників. Зовнішні чинники – це: світло, волога, тепло, живлення… Внутрішні чинники – рослинні гормони – фітогормони. Це хімічні речовини, які в надзвичайно малих кількостях регулюють ріст і розвиток рослин. Розповідь про типи росту: верхівковий, вставний ріст, сезонні ростові процеси. Розповідь про пасинкування – видалення бічних пагонів; пікірування – підщипування кінчика кореня під час пересаджування розсади; вершкування – видалення квіток і суцвіть. Періоди і етапи розвитку рослин: зародковий і післязародковий. Післязародковий має стадії проростка, молодості, зрілості та старіння. Характеристика розвитку рослин за тривалістю життя: -однорічні: розвиваються з насіння, зацвітають, дають плоди і відмирають протягом одного вегетаційного періоду (огірки, овес…); -дворічні: на першому році життя утворюють тільки вегетативні органи, а після перезимівлі із бруньок, які є на підземних частинах рослини, формуються вегетативні і генеративні органи (капуста, морква, буряк…); -багаторічні: протягом кількох років утворюють лише вегетативні органи і лише після цього в них починається цвітіння, плодоношення, які тривають багато років підряд (яблуня, півонія, кульбаба…). ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Лабораторне дослідження «Умови проростання насіння на основі дослідів». Умови дослідів були задані певним учням додому щонайменше за тиждень до уроку. У шість посудин покласти по 10 насінин квасолі. В одну налити води таким чином, щоб насіння повністю було залите. В дві інші - стільки, щоб насіння трохи змочилось і до нього був вільний доступ повітря. Одну з них поставити у холодильник, іншу - в тепле місце. Слідкувати, щоб насіння не висихало. У четвертій і п’ятій посудинах зволожити насіння і поставити одну в темне тепле місце, а іншу - в освітлене тепле. Шосту посудину з сухою квасолею залишити для контролю. Результати дослідів чітко записати в зошит. Зашифрувати відповіді. 1.Багаторічна рослина. 2.Розвивається з насінного зачатку. 3.Розвивається із зав’язі. 4.Вкрите насінною шкіркою. 5.Захищає насіння від висихання і механічних пошкоджень. 6.Насіння з’єднується з оплоднем. 7.Має дві сім’ядолі і зародок. 8.Знаходиться запас поживних речовин. 9.Одна сім’ядоля, ендосперм, зародок. 10.Особливі клітини, у яких знаходиться запас поживних речовин Відповіді. А. Оплодень. Б. Ендосперм. В. Насінина. Г. Рубчик. Д. Однодольні. Е. Дводольні. Є. Насінна шкірка. Ж. Сім’ядолі, ендосперм. V. Узагальнення та систематизація знань. Дати відповіді на диференційовані запитання. Відповіді на 1 - 6 балів: -Назвати основні частини насіння? -Де відкладаються поживні речовини в насінні? -Які основні умови проростання насіння? -Що таке спокій насіння? Яке його значення? Відповіді на 7 - 9 балів: -Чи правильне твердження: "Кожна насінина завжди містить ендосперм”? -Пояснити результати дослідів. Відповіді на 10 – 12 балів: -Які функції сім’ядолей? -Чи залежить проростання насіння від вмісту поживних речовин? Обговорити результати дослідів та подумати над запитанням: - для чого насінинам багатьох рослин потрібен стан спокою? VІ. Підведення підсумків уроку. Учням видається на столи завчасно намочене насіння квасолі, зернівки пшениці та препарувальні набори. Учні відшукують потрібні частини насіння та розглядають його. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Тема . Узагальнення і систематизація вивченого з теми «Розмноження і розвиток рослин » І варіант І рівень (по 1 балу за кожне завдання) Позначте одну правильну відповідь. 1. Подвійне запліднення у квіткових рослин відкрив: А К. Лінней В Л. Пастер Б С. Навашин Г В. Вернадський 2. Розкривним плодом є: А горіх В зернівка Б коробочка Г сім’янка 3. Визначте спосіб запилення латаття білого: А водою В комахами Б вітром Г самозапилення ІІ рівень (завдання 4, 5 — по 1 балу, завдання 6 — 2 бали) Дайте визначення. 4. Суцвіття — це… 5. Розвиток — це… 6. Установіть відповідність між типом суцвіття та представниками рослин: Типи суцвіть Рослини 1 2 3 4 кріп волошка капуста смородина А Б В Г Д китиця кошик сережка зонтик складний зонтик ІІІ рівень (2 бали) 7. Біологічний диктант (вибрати окремо ознаки вітрозапильних рослин) 1. Квітки дрібні, безбарвні, запаху не мають. 2. Пилку багато, він сухий. 3. Квітки великі, яскраві. 4. Дрібні квітки зібрані в суцвіття. 5. Пилок липкий. 6. Квітки розцвітають рано, до розпускання листя. 7. Квітки мають запах, аромат. 8. У квітки великі пиляки на довгих тичинкових нитках. 9. Приймочка маточки липка. 10.Маточки з великими розділеними приймочками. 11.До цієї групи відносимо ліщину. 12.Так запиляються огірки, гарбузи. ІV рівень (3 бали) 8. Поясніть, чому в плодах вишні одна насінина, а в плодах смородини багато. Від чого залежить кількість насіння в плода? ІІ варіант І рівень (по 1 балу за кожне завдання) Позначте одну правильну відповідь. 1. До головної частини квітки належить: А тичинка В квітконіжка Б віночок Г чашечка 2. Соковитим однонасінним плодом є: А кістянка В ягода Б багатокістянка Г біб 3. Визначте спосіб поширення плодів клена: А водою В вітром Б птахами Г кажанами ІІ рівень (завдання 4, 5 — по 1 балу, завдання 6 — 2 бали) Дайте визначення. 4. Квітка — це… 5. Ріст — це… 6. Установіть відповідність між типом суцвіття та представниками рослин: Типи Рослини суцвіть 1 2 3 4 яблуня пшениця кульбаба бузок А Б В Г Д складний колос волоть колос щиток кошик ІІІ рівень (2 бали) 7. Біологічний диктант (вибрати окремо ознаки комахозапильних рослин) 1.Квітки дрібні, безбарвні, запаху не мають. 2.Пилку багато, він сухий. 3.Квітки великі, яскраві. 4.Дрібні квітки зібрані в суцвіття. 5.Пилок липкий. 6.Квітки розцвітають рано, до розпускання листя. 7.Квітки мають запах, аромат. 8.У квітки великі пиляки на довгих тичинкових нитках. 9.Приймочка маточки липка. 10.Маточки з великими розділеними приймочками. 11.До цієї групи відносимо ліщину. 12.Так запиляються огірки, гарбузи. ІV рівень (3 бали) 8. Поясніть, чому на деревах не буває чіпких плодів, а у трав’янистих рослин майже не буває плодів-крилаток. Чому плоди багатьох кущів (шипшини, горобини, бузини) мають яскраве забарвлення? Урок 47 Тема. Класифікація рослин. Водорості (зелені, бурі, червоні, діатомові). Лабораторне дослідження «Будова зелених нитчастих водоростей». Мета. Освітня. Сформувати в учнів уявлення про те, що водорості – нижчі рослини; ознайомити із середовищами їх існування, пристосувальними рисами будови та життєдіяльності; дати поняття "слань, талом”. ознайомити з різноманітністю водоростей у Світовому океані: червоні, бурі, золотисті, діатомові та їхнім значенням у природі та житті людини. Розвиваюча. Розвивати уміння виділяти головне у матеріалі, який вивчається; уміння пов’язувати будову і функції органів, розуміти взаємозв’язок причинно-наслідкових зв’язків у біології; робити висновки та узагальнення. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища; виховувати спостережливість, пам’ять, увагу, уяву та інтерес до гідробіології. виховувати допитливість, спостережливість, увагу та екологічно грамотного громадянина. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Провести гру "Експрес – тести”: 1.Клітинну будову мають: а) усі рослини;б) лише деякі рослини. 2.Хлоропласти – це пластиди: а) жовтого забарвлення;б) зеленого забарвлення. 3.У процесі фотосинтезу утворюється: а) крохмаль;б) білок. 4.Надає клітині постійної форми: а) оболонка;б) цитоплазма. 5.Вміст клітини є живим, за винятком: а) цитоплазми;б) вакуолей. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Слово "водорість” можна поділити на два слова: водо - "вода” та рість – "рости”. А чи тільки у воді існують водорості? Які вони? Скільки їх? Отже, ми повинні відшукати відповіді на ці запитання. Повідомити тему, мету та завдання уроку. ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Рослини надзвичайно різноманітні. Залежно від будови їх ділять на дві великі групи - водорості та вищі рослини. Тіло деяких водоростей може складатися з однієї клітини, як у хламідомонади та хлорели. Тіло багатоклітинних водоростей не має складної тканинної будови, коренів, стебла, листків. Які ж ознаки притаманні водоростям? Спільна ознака різних представників водоростей - наявність у їхніх клітинах хлоропластів із хлорофілом. Отже, ці рослини, так само як і вищі, здатні до фотосинтезу. Крім хлорофілу, хлоропласти водоростей часто можуть містити й інші пігменти. Це надає їм червоного, бурого або жовто-зеленого забарвлення. Водорості трапляються як у прісних, так і в солоних водоймах. Одні з них плавають на поверхні води, інші мешкають у її товщі або прикріплені до дна. Є види водоростей, якими обростають різноманітні предмети, розташовані у воді. Водорості можуть жити лише в тих шарах води, куди надходить світло: інакше фотосинтез не відбувається. На суходолі вони здатні оселятися лише на зволожених ділянках: на корі дерев, у розколинах скель, у верхніх шарах ґрунту. Які особливості властиві зеленим водоростям? Повторення знань про особливості будови та життєдіяльності хламідомонади і хлорели та зупинитися на вивченні спірогири, улотрикса, морських водоростей: червоні, бурі, діатомові, використовуючи таблиці та м\м дошку. Звернути увагу на загальну характеристику водоростей, про будову їх тіла, про спосіб живлення, про середовища існування, про розмноження. Улотрикс поширений переважно в солоних водоймах, але трапляється й у прісних. Його клітини розташовані в один ряд і утворюють нитку завдовжки до 10 см. Кожна з клітин містить ядро та один хлоропласт, що має вигляд незамкненого кільця, а також вакуолю з клітинним соком. Біля основи нитки улотрикса є безбарвна клітина, за допомогою якої ця водорість кріпиться до поверхонь. Розмножується улотрикс нестатево (уривками нитки або за участі чотириджгутикових спор) та статевим способом (за участі дводжгутикових статевих клітин). До нитчастих водоростей належить також спірогіра. Ця водорість поширена в стоячих або з повільною течією прісних водоймах. Вона може утворювати значні маси яскраво-зеленого ослизлого жабуриння. Її клітини здебільшого видовжені, так само, як і в улотрикса, розташовані в один ряд. У клітинах спірогіри містяться спірально закручені стрічкоподібні хлоропласти (їх може бути від 1 до 4). Більшу частину об’єму клітини займає вакуоля з клітинним соком. Розмножується ця водорість уривками нитки. Спірогіра статевих клітин не утворює, проте її клітини можуть обмінюватися спадковою інформацією через тимчасові цитоплазматичні містки. Діатомові водорості - мікроскопічні одноклітинні чи колоніальні організми, поширені по всій земній кулі. Вони мають своєрідну будову клітинної оболонки, що нагадує панцир. Він складається з двох половинок, що вкладаються одна в одну та містять сполуки Силіцію. Панцирі діатомових водоростей мають мікроскопічні отвори, крізь які здійснюється обмін речовин клітини із зовнішнім середовищем. На відміну від зелених і діатомових водоростей, усі бурі водорості - багатоклітинні. Їхнє тіло забарвлено в жовто-бурий колір, адже в їхніх хлоропластах, крім хлорофілу, є значна кількість інших пігментів коричневого та жовтого кольорів. Ці рослини мають найскладнішу будову з усіх водоростей. У деяких з них клітини зібрані у групи, які нагадують тканини вищих рослин. У клітинах бурих водоростей відкладається не крохмаль, як у зелених, а інший вуглевод - ламінарин. Бурі водорості розмножуються нестатево (рухомими спорами) та статевим способом. Можливе відокремлення ділянок пластинки. Найвідоміша бура водорість - ламінарія, або морська капуста. До поверхні каменів і каменистого дна ламінарія кріпиться міцними розгалуженими ризоїдами. Вони відростають від нижньої частини тіла - «стовбурця», що зовні схожий на черешок листка. «Стовбурець» розширюється у видовжену (до 3-4 м завдовжки) буро-зелену «листкову» пластинку. Червоні водорості - здебільшого багатоклітинні організми. Окрім хлорофілу, їхні клітини містять червоні та жовті пігменти, поєднання яких зумовлюють різноманітні забарвлення тіла - від темно-червоного до жовтого чи блакитнозеленого. Червоні пігменти дають змогу водоростям уловлювати слабке світло на глибинах до 200-250 м. Це найбільші глибини, на яких можуть мешкати водорості. Розмножуються статевим та нестатевим способами. Запасають червоні водорості особливий багрянковий крохмаль - речовину, за хімічною будовою подібну до вуглеводу, що запасається в клітинах тварин і грибів. Прослухати розповідь і дати пояснення: "Життя у вологих тропіках стало серйозною проблемою для двох полярних ведмедів, що живуть у сінгапурському зоопарку, - вони позеленіли від того, що на шерсті почали активно рости водорості. Це сталося внаслідок жаркого і вологого клімату Сінгапуру. Одного разу працівники зоопарку намагалися відчистити їх пероксидом водню. Стара ведмедиця побіліла, а от її внук – маленький ведмедик – ні.” Полярники кажуть, що у липні "цвіте” Арктика. Великі снігові простори стають червоними, неначе яскраві тропічні квіти виростають на полярних крижинах. Так здавалося здалеку. Зблизька ніяких рослин не видно. Але весь шар снігу завглибшки іноді до 5 см ніби хтось навмисне пофарбував. Учені дослідили дивний сніг під мікроскопом і виявили в ньому найдрібніші яскраво-червоні організми – живі хвостаті "кульки”. Коли сніг скуто морозом, кульки нерухомі. Та тільки-но влітку сонце розтопить сніг, як кульки оживають, починають рости і ділитися. З однієї утворюється 4, 6, іноді 8 нових організмів. "Новонароджені” крихітки теж мають ниткоподібні хвостики-джгутики. Вони плавають, ударяючи по воді джгутиками, ніби веслами. Що то за кульки? Чому вони червоні? Як вони живуть? До якої групи організмів вони належать? Мікроскопічні одноклітинні організми з "хвостиками” називають джгутиконосцями. Вони стоять на межі двох світів – рослин і тварин. Вони рухливі як тварини, а живляться як рослини. Робота зі слайдами. Значення зелених водоростей. 1.Накопичують органічні речовини. 2.Джерело кисню у водоймах. 3.Є поживою для тваринних організмів (улотрикс є кормом для прісноводних риб, молюсків). 4.Хлорела, ульва (морський салат) використовуються людиною в їжу. 5.Хлорела містить вітаміни і велику кількість білків, які рівноцінні білку сухого молока. 6.Японці переробляють хлорелу у порошок і додають до борошна при випіканні хліба. 7.У наукових дослідженнях використовують хлорелу, хламідомонаду, ацетабулярію, вольвокс… 8.Хлорела вважалась космічною водорістю, але сьогодні вчені дотримуються інших поглядів, тому що вона виділяє в атмосферу чадний газ і оксиди нітрогену. 9.Викликають "цвітіння води”, чим завдають великих збитків рибному господарству. 10.Зібрану зелену масу під час "цвітіння води” використовують як добриво, а також використовують для виготовлення паперу, картону, лаків, фарб. Значення діатомових водоростей. 1.Найважливіші виробники органічних речовин (25% всієї світової маси цих сполук). 2.Джерело їжі для прісноводних і морських тварин. 3.Відмираючи, діатомові водорості, стають джерелом поживних речовин для живлення бактерій і найпростіших тварин. 4.Поживна цінність діатомей не поступається поживній цінності картоплі та хлібних злаків. 5.У водоймах вони беруть участь у руйнуванні підводних споруд і мостів, забивають водопровідні труби. 6.Наземні діатомові водорості беруть участь у ґрунтоутворенні. 7.Панцири діатомових водоростей використовують для настроювання оптичних приладів і перевірки їх якості. 8.Кремнисті панцири відмерлих діатомей, що накопичувались мільйони р., утворили дрібнозернистий порошок – діатомовий мул. 9.Діатомовий мул використовується в техніці для полірування виробів і для фільтрування речовин. 10.З панцирів відмерлих утворилися осадові породи – діатоміт, доломіт, трепел. 11.Деякі види діатомових водоростей є індикаторами забруднення морської води різними відходами та нафтопродуктами. 12.Людина використовує накопичені осадові породи діатомових водоростей для свої потреб. Значення бурих водоростей. 1.Вони створюють в прибережній зоні органічну речовину, що використовується в їжу морськими тваринами помірних і приполярних широт. 2.Вимерлі бурі водорості утворили водоростеве вугілля. 3.Людина використовує їх у їжу, особливо ламінарію, оскільки в ній міститься багато поживних речовин, вітамінів, йоду.. 4.Ламінарія використовується як профілактичний засіб при шлунково-кишкових хворобах, склерозі, рахіті, зобі… 5.Велика кількість бурих водоростей збирається та використовується як добриво, тому що в них багато калію. 6.У медицині із них добувають йод, бром, замінники крові… 7.Бурі водорості є основним джерелом отримання альгінатів – сполук альгінової кислоти, яка використовується для покращення морозива, соків, та для проклеювання паперу. 8.З них виготовляють хірургічні нитки, а в хімічній промисловості – барвники, які використовують в поліграфії для кольорового друку. 9.У текстильній промисловості фарбування такими барвниками робить натуральні тканини стійкими до дії води та сонця. Значення червоних водоростей. 1.Утворюють кисень, беруть участь у процесах самоочищення води. 2.Вони є їжею для тварин. 3.У клітинних стінках банрянок відкладається карбонат кальцію. 4.Людина використовує багрянки в їжу (порфіра – червоний морський салат, який вважається делікатесом). 5.Кароліна використовується як лікарська водорость, виготовляючи з неї препарати для усунення печії. 6.Хондрус використовують як ліки при хворобах дихальних шляхів (у сухому вигляді). 7.Агар використовують у мікробіологічних дослідженнях як живильне середовище для вирощування мікробів. 8.Кондитери та пекарі додають агар у тісто, щоб хліб, батони та бісквіти не черствіли. 9.З філофори видобувають йод. 10.Коралінові водорості відіграють важливу роль в утворенні коралових рифів. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Виконання лабораторного дослідження «Будова зелених нитчастих водоростей». V. Узагальнення та систематизація знань. Перевірити знання про водорості у вигляді гри "Чи вірите ви, що…”: -усі водорості живуть у воді; -усі водорості багатоклітинні; -розмір водоростей може бути кілька десятків метрів; -водорості є різного кольору; -розмноження тільки статеве; -водорості живуть усередині інших організмів; -у клітинах водоростей одне ядро; -водорості автотрофи; -водоростям властиве чергування поколінь; -водорості не здатні до фотосинтезу. VІ. Підведення підсумків уроку. Заповнити схеми про будову та середовища існування водоростей. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Урок 487 Тема. Мохи. Лабораторне дослідження «Будова моху». Мета. Освітня. Дати уявлення про вищі спорові рослини; з’ясувати основні проблеми, з якими зіштовхнулися рослини при виході на суходіл; показати, як розв’язання цих проблем позначилося на будові рослин; ознайомити із особливостями вищих спорових рослин у порівнянні з нижчими, основну увагу зосередивши на життєдіяльності мохоподібних; охарактеризувати особливості мохів, як найменших за розмірами рослин лісу. Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати рослини між собою та робити відповідні висновки; уміння логічно мислити; розвивати спостережливість, увагу, пам’ять. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до оточуючого середовища і особливо до рослин лісу – мохів, проводити екологічне виховання. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, гербарій, сухі мохи, м\м дошка. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Повторення знань про водорості, використовуючи інтерактивну дошку, на якій змінюються зображення водоростей. Учні повинні чітко і швидко давати відповіді. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Сьогодні ми повинні вивчити особливості життєдіяльності і розмноження мохів. Дізнаємося, чому вчені вважають, що мохи першими з’явилися на Землі, чому їх називають "сліпою” гілкою розвитку рослинного світу. ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Наука, що вивчає мохи називається бріологією. До мохоподібних належить близько 25 тис видів. Основна маса мохоподібних зосереджена у вологих місцях північної півкулі, у районах із помірним і холодним кліматом, особливо в тундрі, на болотах. Рослина моху складається з єдиного нерозгалуженого стебла, густо вкритого спірально розміщеними листками. На верхній частині, на яку потрапляє світло, стебло та листки зелені, на нижній – жовто-бурі. У мохів немає коренів, а їх функцію виконують ризоїди – ниткоподібні коренеподібні нитчасті вирости, які утримують рослину і всмоктують поживні речовини. Робота з таблицями «Будова зозулиного льону», «Будова сфагнуму», «Цикл розвитку мохів». Зосередження уваги учнів на усвідомленні гаметофіту та спорофіту. Повідомлення: -«У Карпатах на скелях та в печерах існує особливий вид мохів – схістостега периста – зелена нитка, що проростає зі спор цього моху сягає значних розмірів і здатна світитися в напівтемряві. Особливі лінзоподібні клітини вловлюють слабке світло та спрямовують його на хлоропласти, завдяки чому мох світиться зеленим кольором. Світіння цього моху породило народні легенди про гномів, які ночами в печерах із ліхтарями охороняють скарби. -«Існує водяний мох – фонтіналіс, що має гаметофіт як розгалуджені стебла. Акваріумісти застосовують його під час нересту декоративних рибок. Ікра між цими густими переплетіннями пагонів моху надійно захищені від поїдання хижими рибками». Чи знаєте ви, що... -у коробочках мохів може бути від кількох десятків до мільйона спор; -коробочки моху можуть вистрілювати спорами у повітря на кілька метрів. Це схоже на "пневматичну гармату”. Значення мохів. 1.Утворюють лісові килими та зелені подушки. 2.Рослини, що можуть першими оселятися на камінні, піску, бо їм не потрібний родючий грунт. 3.Мохи – основа рослинного покриву боліт. 4.Утримуючи в собі воду, регулюють водний баланс грунту. 5.Перетворюють відмерлі органічні рештки на торф. Його використовують як органічне добриво та паливо. 6.Висушений сфагнум має знезаражувальні властивості, тому раніше його використовували для лікування ран. 7.Здатні накопичувати радіоактивні речовини. 8.Заболочуючи місцевість, ускладнюють аерацію грунту. 9.На заболочених місцях не може рости багато рослин. 10.Сфагнові мохи і торф можуть самозайматися і спричиняти пожежі. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Лабораторне дослідження "Будова моху”. V. Узагальнення та систематизація знань. Вставити пропущені слова у тексті про мохів: "Мохоподібні є надзвичайно своєрідною групою рослин, що … пристосувалися до життя на … . Злиття … клітин можливе лише за наявності … .Вони є "сліпою” гілкою в розвитку рослин”. "Мохоподібні є надзвичайно своєрідною групою рослин, що добре пристосувалися до життя на суходолі. Злиття статевих клітин можливе лише за наявності води. Вони є "сліпою” гілкою в розвитку рослин.” Сліпою гілкою мохів називають, тому що у циклі розвитку переважає гаметофіт, що не сприяє їх життєдіяльності. VІ. Підведення підсумків уроку. Дати однослівну відповідь: а) безстатеве покоління у життєвому циклі; б) клітина нестатевого розмноження; в) утвір, у якому формуються і дозрівають спори; г) коробочка на ніжці. (Відповіді: спорофіт, спора, спорангій, спорогон) VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Урок 49 Тема. Папороті, хвощі, плауни. Лабораторне дослідження «Будова папоротей». Мета. Освітня. Ознайомити учнів з особливостями будови і процесів життєдіяльності папоротей, хвощів та плаунів; розкрити їх індивідуальність у порівнянні з іншими рослинами, а також найдосконалішу організацію тіла папоротей у порівнянні з іншими споровими рослинами. Розвиваюча. Розвивати вміння проводити спостереження; удосконалювати навички самостійної роботи з підручником, з роздатковим гербарним матеріалом, вміння аналізувати, порівнювати, робити логічні висновки; Виховна. Виховувати бережливе ставлення до рослинності різних ландшафтних територій, до вищих спорових рослин, відповідальність за рослин, що зникають; проводити екологічне виховання. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, гербарій, таблиці, м\м дошка. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Пригадати, що таке кореневище, додаткові корені, ризоїди, статеве та нестатеве покоління. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Повідомлення теми, мети та завдань уроку. ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Розповідь про будову та процеси життєдіяльності папороті: - Цикл розвитку папороті. - Чергування спорофіту та гаметофіту. - Основні представники. - Вимерлі папороті, утворення кам’яного вугілля. - Повір’я про цвіт папороті. Чому цього цвіту знайти неможливо? Значення папоротей. 1. Папороті утворюють нижній ярус лісів. 2. Рештки давніх папоротеподібних разом з іншими споровими рослинами утворили поклади камяного вугілля.використовують як паливо, а воно є сировиною для виробництва пластмас, фарб, лаків... 3. Відвари деяких папоротей (ключ-траву, її ще називають гронянка півмісяцева) загоюють рани, зменшують біль. 4. Здавна люди помітили, що папороті передбачають погоду: перед спекою у них скручуються листки. 5. У народній медицині щитник чоловічий використовують у боротьбі з солітерами – паразитичними червами. 6. Листки щитника пахучого містять смоли, які використовують у парфумерії. ...Чи знаєте ви, що... -У країнах Азії на рисових полях розводять спеціальну папороть азолу, яку використовують як живе добриво для збагачення грунту азотом, тому що вона може засвоювати атмосферний азот. -У Китаї, Японії, Кореї молоді листки папороті орляка вживають у їжу. -Кореневище орляка містить 45% крохмалю і його використовують для виготовлення клею і виробництва пива. -У селах Франції кореневища орляка використовують як природне мило, бо воно добре милиться. Плауни - одні з найдавніших вищих рослин. Сотні мільйонів років тому серед них були й деревоподібні форми. Сучасні плауни - це лише багаторічні вічнозелені трав’янисті рослини. Нестатеве покоління - це багаторічна вічнозелена рослина, що зростає у зволожених ділянках хвойних лісів. Повзуче стебло вилчасто галузиться, його довжина може досягати 3 м. Стебла густо вкриті дрібними лускоподібними листками. Від горизонтального стебла відходять додаткові корені. На верхівках деяких вертикальних пагонів розташовані спорангії, зібрані в колоски. У колосках утворюється велика кількість спор. Сучасні хвощі - це виключно багаторічні трав’янисті рослини. Хвощ польовий практично бур’ян, що росте по всій території України на городах, полях, лісах, луках, лісосіках. У ґрунті розташоване багаторічне бурувато-чорне кореневище хвоща, від якого відходять додаткові корені. На кореневищі утворюються маленькі бульбочки, у яких запасається крохмаль. Щорічно хвощ польовий утворює два види вертикальних надземних пагонів, які відходять від кореневища. Навесні з’являються нерозгалужені пагони бурого кольору, які мають розетки дрібних листків. І пагони, і листки не мають хлорофілу. На верхівках цих пагонів утворюються спороносні колоски. Після розсівання спор весняні пагони відмирають, а їм на зміну розвиваються зелені літні. Ці пагони кільчасто галузяться, на бічних гілках розташовані маленькі клиноподібні листки. Тому фотосинтез переважно відбувається в зелених стеблах. Зі спор розвиваються особини статевого покоління - заростки. Вони мають вигляд дрібних пластинок, які ростуть на поверхні добре зволожених ґрунтів. Одні із цих заростків утворюють сперматозоїди, інші - яйцеклітини. Із зиготи розвиваються особини нестатевого покоління. Значення плаунів. 1.Спорами плауна булавовидного користуються в медицині для виготовлення оболонок таблеток та виготовляють дитячу присипку. 2.Плаун-баранець у народній медицині застосовують для лікування алкоголізму – він виробляє відразу до пиття спиртного. Ця рослина також використовується для лікування хвороб очей. 3.Спори в часи війни використовували для знизщення мікробів у рані. 4.Часто зелені пагони плауна використовують для оформлення букетів. ... Чи знаєте ви, що... -Спори використовують у піротехніці, для виготовлення новорічних ракет та феєрверків.(Тріск під час вибухів виникає внаслідок гучного лускання оболонок спор, коли олія всередині закипає.) Значення хвощів. 1.Застосовують у медицині як сечогінний засіб, при жовчнокамяній хворобі та підвищеному АТ. 2.До початку ХХ ст. хвощі використовували для забарвлення хутра в сіро-жовтий колір. 3.Кореневища хвоща польового використовують в їжу (коли пагони молоді тоді вони багаті на крохмаль.) 4.Хвощі – індикатори грунтів з підвищеною кислотністю. ... Чи знаєте ви, що... -для худоби всі частини хвощів отруйні, бо містять речовини, які руйнують деякі вітаміни в їхньому організмі.; -ондатра і нутрія живляться хвощом багновим. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Лабораторне дослідження "Будова папороті”. V. Узагальнення та систематизація знань. Експрес-тести. 1.Тіло у вищих спорових: а) слань;б) листостеблове. 2.У циклі розвитку чергування поколінь: а) наявне;б) відсутнє. 3.Місце утворення спор у плаунів: а) коробочки;б) спороносоні колоски. 4.Для запліднення вода: а) потрібна;б) ні. 5.Що виросте із спори: а) гаметофіт;б) спорофіт Прослухайте і знайдіть помилки. "Папороті – це переважно дворічні (багаторічні) трав’янисті рослини із видозміненими надземними стеблами (підземними пагонами) кореневищами. Спірально закручені молоді листки, що ростуть своєю верхівкою і можуть сягати значних розмірів, називаються ванями (вайями). У папоротеподібних на верхньому (нижньому) боці листкових пластинок розміщені коричневі горбики – купки насіння (спорангіїв). Під час дозрівання спорангії розкриваються і насіння (спори) висипаються. Потрапивши на грунт, вони проростають. Після чого утворюється маленьке деревце (заросток) – особина статевого покоління. На нижньому боці заростка утворюються чоловічі та жіночі статеві органи. Сперматозоїди поза заростком рухаються у повітряному (водному) середовищі.” VІ. Підведення підсумків уроку. Пройдемо віртуальною лісовою стежкою і полями та проведемо мандрівку під назвою "Жителі країни спорових рослин”. На електронній дошці почергово вилітають малюнки спорових рослин, а учні їх називають і згадують їх значення. Під час прогулянки у нас виникло декілька проблем: хтось подряпав руку, хтось захотів води... -Як же зупинити кров у природних умовах? -Де взяти вату, щоб прикрити рану? -Чим знезаразити рану? VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Порівняти життєві цикли плауна, хвоща із мохами та зробити відповідні висновки. Урок 51 Тема. Голонасінні. Лабораторне дослідження «Будова голонасінних». Мета. Освітня. Продовжити формувати знання учнів про відділи рослин на планеті; ознайомити з голонасінними рослинами, їх будовою, середовищем існування, з різноманітністю їх на планеті та значенням у природі та в господарській діяльності людини; розкрити значення того, що хвойні рослини – легені планети. Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні об’єкти, давати їм відповідну характеристику; уміння логічно мислити; розвивати спостережливість, увагу, уяву, пам’ять, емоції, логічне мислення, пізнавальний інтерес учнів. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до природи, любов до рослин рідного краю; виховувати гордість за ліси України, сприяти екологічному вихованню та екологічному мисленню. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, картини відомих художників, м\м дошка. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Із перерахованих тверджень вибрати ті, які належать до хвощів ті, які належать до плаунів і, які належать до папоротей. 1.Фотосинтез відбувається в стеблі. 2.Спори розміщені у сорусах. 3.Спорофіт утворений стеблом, листками, додатковими коренями. 4.Для запліднення необхідна вода. 5.Листки називаються вайї. 6.Серед них є різноспорові рослини . 7.Їх спори містять до 50% жиру. 8.Серед них є лікарські рослини. 9.Вони розмножуються переважно вегетативно. 10.Вимерлі рослини утворили кам’яне вугілля. 11.Розвиток гаметофіту триває 15-18 років. 12.Гаметофіт у вигляді серцеподібної пластинки. - у чому недосконалість розмноження вищих спорових рослин? (спора одноклітинна, у ній немає запасу поживних речовин, для проростання необхідна волога, для запліднення вода, тому спорові можуть бути поширені тільки у вологих місцях); ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Прослухати легенду і подумати над запитанням: чому хвойні дерева не скидають на зиму свого листя? "Було це під осінь, давним-давно. Пташки відлітали у вирій, де завжди тепло, зелено і досить поживи. Одна пташка скалічила собі крило і не могла відлетіти. Вона залишилась одна і мусила перебути зиму в рідному краї. -Найкраще мені буде в лісі, - подумала пташка. – Деревина має гарне, густа листя, допоможе мені й дасть пораду. Коли випаде сніг і притисне мороз. Спершу вона звернулась до берези. Прекрасно березо, у мене зламане крило, дозволь мені оселитися у твоїх гілочках, щоб почекати, доки мої подружки повернуться з теплого краю. Ні, - відповіла береза. Ми тут у лісі маємо своїх лісових пташок, яким мусимо допомагати. Полетіла пташка до дуба і просить про допомогу. Дуб спровадив її, бо боявся, що вона поклює його жолуді. Просила пташка бука, граба, ліщину, але вони також не прийняли її під свій захист. Зажурилася вона і вирішила піднятися в гори. Аж тут почула голос: Пташечко маленька, куди ти хочеш летіти? – Я й сама не знаю куди, голод і холод докучають мені. -Тоді йди до мене – сказала молода ялинка. Глянь, ось гілочка, тут буде тепло, можеш сидіти на ній цілу зиму. Я буду захищати тебе від північного вітру. – Можеш і на мене розраховувати – мовила сосна. Я має смачне насіннячко. – І я тобі допоможу – обізвався ялівець, можеш ласувати моїми шишкоягодами. – І моїми теж – приєднався високий тис. Так і оселилася пташка на гілочках хвойних дерев. ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Де б ви не були: у Пущі-Водиці, у Кончі-Заспі, у Криму, на Чернігівщині, на Поділлі, у Прикарпатті, … - скрізь зустрінете милий серцю сосновий бір. Сосна звичайна – найпоширеніша в Україні рослина відділу Голонасінних і росте вона в найрізноманітніших умовах. Вона дуже витривала, має добре розвинену кореневу систему й добуває воду в найнесприятливіших місцях. Любить сонце, у затінку їй не дуже подобається, тому й оселяється більшість там, де іншим видам дерев було б нестерпно. Сосна та ялина не раз оспівані поетами, змальовані славетними майстрами пензля, описана у творах багатьох письменників. Голонасінні – величезна група дерев і кущів, їм належить 1\3 всіх лісів нашої планети. У голонасінних насінні зачатки не сховані, не вкриті, а лежать голо на лусках шишок. Загальна характеристика голонасінних: -відомо близько 800 сучасних видів; -переважно дерева і кущі, що утворюють ліси; -мають добре розвинені вегетативні органи складної будови; -кора і деревина має смоляні канальці з живицею; -листки у вигляді голок або лусок, живуть кілька років; -розмножуються насінням, яке розвивається в шишках; -для запилення не потрібна вода, його здійснює вітер; -до класу Хвойні (Шишконосні) входять 560 видів. Життєвий цикл голонасінних на прикладі сосни: чоловічі жовті шишки з великою кількістю зрілого пилку --- вітер переносить пилок на жіночу липку шишку --- запилення --- проростає пилкова трубка ---утворення насінин на насінних лусках --- дозрівання насіння --- відкривання покривних лусок --- висипання насіння --- перенесення насінин з крильцем вітром --- проростання насіння --- утворення молодого проростка сосни. Розповідь про середовище існування голонасінних. Сосна звичайна: -рід Сосна налічує 100 видів; -світлолюбна, міцний стовбур, крона залежить від місця зростання; -коренева система стрижнева; -листки – сизо-зелена хвоя, розміщена попарно, завдовжки 3-5 см, живе 2-3 роки; -стовбур має тонку кору і масивну деревину, пронизану смолянистими ходами; -чоловічі шишки дрібні, до 2,5 см завдовжки, під час дозрівання пилку стають жовтими; -жіночі шишки великі, спочатку червонуваті, під час запилення – зелені, липкі, а коли дозріває насіння – стають бурими; -розмножується сосна на 30-40 році життя; -від запилення до висипання насіння проходить близько 2-х років; -насіння проростає у будь-якому грунті, але гине в тіні; -молоді сосонки спочатку ростуть швидко, 30-40 см за рік, утворюючи кільце гілок. Ялина європейська: -рід Ялина налічує 50 видів; -тіньовитривала, має міцний стовбур, крона конусовидна, нижні гілки не відмирають; -коренева система стрижнева, розміщена поверхнево; -листки – коротка хвоя довжиною 1 - 1,5 см, жорстка, темнозелена, розміщена поодиноко, вкриваючи всю гілку, живе 5-9 років; -шишки великі, довгі, повислі, після дозрівання насіння відпадають цілком; -насіння дозріває восени того ж року, коли відбувається запилення; -насіння проростає навесні наступного року на вологому поживному грунті в тіні інших дерев; -молоді ялини спочатку ростуть повільно, 1-=15 см за рік, а після 15 років починають рости швидше і переганяють сосну; -живе ялина до 250 років. Вельвічія дивна: -мешканець пустель Південно-Західної Африки, вперше її побачили в пустелі Наміб; -живе близько 2 000 років; -майже все стебло занурене у піщаний грунт і підіймається над його поверхнею лише на 30 см; -має всього два листки довжиною 3-4 м, які зберігаються все її життя і за товщиною нагадують фанеру; -здалеку вельвічія схожа на клубок змій. Секвоя вічнозелена: -найтовстіше дерево в світі, товщина стовбура 11-36 м; -висота сягає 100 м; -назва походить від імені вождя індіанського племені, що очолив боротьбу з колонізаторами; -зараз можна зустріти на узбережжі Каліфорнії в США; Тис ягідний: -його називають негний-дерево; -росте в горах Карпат і Криму; -могутнє дерево в кілька обхватів, висотою до 30 м; -деревина міцна, з неї робили гарматні ядра; -має міцну бурувато-червону деревину, що не гниє; -кора червонувато-сіра, гладка або пластинчаста; -має малинові шишкоягоди, яким ласують птахи; -має отруйну хвою, кору і деревину; -рідкісна рослина. Ялина європейська: -з її деревини роблять скрипки Страдиварі, Аматі, Гварнері; -це дерево конусоподібної форми може рости до 90 м; -хвоїнки розташовані густо поодинці; -шишки великі; -утворює темнохвойні ліси; -улюблене дерево малят. Кедр: -це священне дерево в Індії та Лівані; -висота сягає 50 м, крона шатроподібна; -росте на Південному березі Криму; -нерідко йому приписують насіння, що насправді належить сосні сибірській; -росте в Гімалаях на висоті 2 00 м; -нерідко силу юнака порівнюють з силою цього дерева. Туя західна: -струнке дерево з густою конічною кроною, 20 м заввишки; -листки плоскі, лускоподібні, темнозелені; -кора яскраво коричнево-червона; -деревина грубоволокниста, м’яка, легка, але досить міцна; -виділяє велику кількість фітонцидів і поглинає пил; -використовується як декоративна рослина. Значення голонасінних: -ліси – основне джерело кисню та летких фітонцидів; -домівка для багатьох тварин; -використання деревини як сировини; -виготовлення паперу та штучного шовку; -сировина для хімічної промисловості (скипидар, спирт, ацетон, смола…); -використання в озелененні. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Робота в дослідницьких групах. Група "Науковці – біологи”: чим відрізняються цикли розвитку сосни і вищих спорових рослин? Група "Науковці – логіки”: на ялині червонуваті жіночі шишки розташовані розташовані на верхніх гілках, а чоловічі значно нижче. У сосни теж жіночі шишки сидять вище чоловічих. Це, на перший погляд, здається недоцільним. У чому полягає біологічний сенс такого розміщення шишок? Група "Науковці – статисти”: запас деревини на 1 га соснового лісу досягає 300 куб.м. З 1 куб. м деревини можна виготовити 200 кг паперу. Скільки тонн паперу можна виробити з 5 га соснового лісу? Чи справді ми рятуємо ліси, коли здаємо макулатуру? Група "Науковці – валеологи”: добова потреба людини у вітаміні С становить 30-70 мг. З однієї сосни збирають 10 кг хвої, з якої отримують 15 г вітаміну. Скільки добових норм вітамін VІ. Підведення підсумків уроку. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Урок 52 Тема. Покритонасінні (Квіткові). Мета. Освітня. Продовжити знайомити учнів із будовою та процесами життєдіяльності насінних рослин; дати загальну характеристику покритонасінним рослинам; розкрити еволюційне значення квіткових рослин. Розвиваюча. Розвивати уміння учнів визначати біологічне значення вивчених відділів рослин, уміння порівнювати та робити висновки та узагальнення. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до рослинного світу своєї місцевості та планети. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Матеріали та обладнання: малюнки, таблиці, слайди. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Виконання вправи "Так – ні”. 1.Голонасінні бувають деревами, кущами, квітами. – 2.Спори висипаються з шишок. – 3.Насіння наявне лише у деяких голонасінних. – 4.В Україні найпоширеніші хвойні голонасінні. + 5.У хвойних листки перетворені на голковидні хвоїнки. + 6.Насіння незахищене, а лежить на лусочках шишок. + 7.Шишки бувають чоловічими і жіночими + 8.Для запилення потрібна вода. – 9.Молоді чоловічі шишки бурі, а жіночі – жовті. – 10.Стовбури голонасінних не мають кори. – ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Поставити перед учнями проблемне запитання щодо панівного становища квіткових рослин на планеті: у чому переваги покритонасінних перед голонасінними? ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Від полюсів до екватора немає такої ділянки, де можливе рос- линне життя, але не знайдено покритонасінних. Вони часто трапляються в долинах річок і чистих озерах, у меншій кількості — у солоних озерах і морях. Проте такі водяні покритонасінні не є примітивними формами, вони виникли шляхом пристосування наземного предка до водного середовища. До широкої географічної різноманітності додається різноманітність форм і спосо- бів зростання. Звичайна ряска, що покриває поверхню ставка, є крихітним зеленим пагоном з простим корінцем, вертикально зануреним у воду, і з дуже нечіткими листками та частинами стебла. Могутнє лісове дерево сторіччями розвивало свою складну систему стовбурів і гілок, покритих численними гілочками й листочками, а під землею відповідну площу займає могутня, добре розвинена коренева система. Між цими двома крайнощами — нескінченні градації: водяні й земні трави, кущі і дерева — набагато більша різноманітність, ніж серед решти груп насінних рослин, відомих під загальною назвою покритонасінні. Постановка проблемного питання — Що сприяє пануванню на Землі покритонасінних рослин? На це питання ви дасте відповідь у кінці уроку. Повідомлення теми уроку. Визначення разом з учнями мети та завдань уроку. 4. Засвоєння нового матеріалу 1. Загальна характеристика покритонасінних Бесіда Запитання до учнів: — Яку іншу назву має відділ Покритонасінні? (Квіткові.) «Мікрофон» Запитання до учнів: — Назвіть ознаки, які можуть бути притаманні покритонасінним, або квітковим, рослинам. (Учитель на дошці записує всі ознаки, які називають учні.) Самостійна робота учнів з підручником Запитання для опрацьовування: — За допомогою тексту підручника визначте, які ознаки вказані правильно, а які — ні, та складіть опорний конспект. Для покритонасінних характерні такі особливості в будові та розвитку: 1) Виникнення нового органа — квітки, що містить маточку, під захистом якої всередині зав’язі розвиваються насінні зачатки. 2) При дозріванні насіння із зав’язі утворюється плід, що захищає насіння від зовнішніх впливів, звідси й назва — покритонасінні. 3) Подальше спрощення статевого покоління призвело до майже повної редукції жіночого гаметофіта (заростка). Чоловічий гаметофіт представлений двома клітинами. 4) Виник процес подвійного запліднення, у результаті якого одночасно із зародком утворюється вторинний ендосперм. 5) Розвиток нового органа, квітки, забезпечив кращий захист пилку в тичинках і насінного зачатку в зав’язі та сприяв запиленню комахами. 6) Ускладнення в будові деревини призвело до утворення нових провідних елементів — судин. 2. Характерні ознаки класів покритонасінних Бесіда Ще на ранніх етапах розвитку покритонасінних відокремилися дві дуже відмінні одна від одної гілки. Одна з них дала рослини, які об’єднали в клас Дводольні, інша — рослини класу Однодольні. Запитання до учнів: — Що є основною ознакою, на якій ґрунтується такий поділ? (Кількість видозмінених зародкових листків — сім’ядоль.) Отже, за будовою насінини ми можемо визначити, до якого класу покритонасінних належить та чи інша квіткова рослина. Але, крім кількості сім’ядоль, представникам класів Дводольні та Однодольні притаманні й інші відмінності. Завдання для учнів: — Розглядаючи гербарні зразки дводольних і однодольних рослин, визначте їхні ознаки відмінності за таким планом: 1. Тип кореневої системи. 2. Характеристика листків: тип жилкування; прості чи складні; черешкові чи сидячі; цілісні чи розсічені. 3. Життєві форми рослин. 4. Кількість частин квітки. Обговорення результатів самостійної роботи учнів з гербарним матеріалом, заповнення таблиці. Характерні ознаки дводольних та однодольних рослин Ознаки Дводольні рослини Однодольні рослини Кількість видів Близько 190 тис. видів Близько 63 тис. видів Кількість сім’ядоль у зародку Дві Одна Тип кореневої системи Найчастіше стрижнева Мичкувата Стебло Дерев’янисте (потовщується за Трав’янисте, камбію немає рахунок діяльності камбію) або трав’янисте Листки Переважно черешкові, прості Переважно сидячі, прості, або складні, цілісні або цілісні розсічені Жилкування листків Сітчасте Паралельне і дугове Кількість частин квітки Переважно кратна п’яти або Кратна трьом чотирьом Найважливіші родини Капустяні, Розові, Бобові, Злакові, Лілійні, Цибулеві Пасльонові, Айстрові тощо Учитель демонструє гербарний зразок подорожника і воронячого ока. Запитання до учнів: — Як ви гадаєте, до яких класів покритонасінних рослин вони належать? Очікувані відповіді учнів: Подорожник належить до класу Однодольні, тому що в нього дугове жилкування листка та мичкувата коренева система; вороняче око — до складу Дводольні, тому що має сітчасте жилкування листка. Розповідь учителя Але зародок подорожника має дві сім’ядолі, а воронячого ока — одну. Тому подорожник належить до дводольних, а вороняче око — до однодольних рослин. Запам’ятайте: найголовнішою ознакою, за допомогою якої можна точно встановити приналежність тієї чи іншої квіткової рослини до певного класу, є кількість сім’ядоль у зародку. n 5. Узагальнення і закріплення знань 5.1. Обговорення проблемного питання, яке було поставлене на початку уроку. — Що сприяє пануванню покритонасінних на нашій планеті? Очікувані варіанти відповідей учнів Пануванню покритонасінних сприяє: — потужний розвиток кореневої системи; — велика площа листків, їх різноманітність за формою дозволяють ефективно здійснювати фотосинтез; — велика кількість поживних речовин, що утворюються, дозволяє рослині швидко рости; — виникнення квітки до запилення; — широкі адаптації квітки до запилення; — розмноження насінням; — утворення плоду сприяє розселенню рослин тваринами; — подвійне запліднення; — різні типи судин для транспорту води і поживних речовин; — утворення зав’язі, всередині якої розташований насінний зачаток — майбутня насінина; — насіння захищене (покрите) стінками плоду; — незалежність запліднення від водного середовища. 5.2. Тестові завдання з однією або кількома правильними відповідями. 1) Вкажіть ознаки класу Дводольні: А листки із сітчастим жилкуванням Б стрижнева коренева система В мичкувата коренева система. Г листки з дуговим жилкуванням 2) Систематична категорія, у яку об’єднують види: А відділ В вид Б рід Г клас 3) Укажіть ознаки, властиві тільки покритонасінним: А насінина В корінь Б квітка Г плід 4) Найвищою систематичною одиницею серед названих є: А відділ В вид Б клас Г рід 5) Укажіть ознаки класу Однодольні: А головний корінь добре виражений Б листки переважно сидячі, прості, цілісні В трав’янисті, рідше деревоподібні рослини Г зародок з однією сім’ядолею 5.3. Цифровий біологічний диктант. Вписати номери тверджень у відповідний стовпчик таблиці. Голонасінні Покритонасінні 1) Переважно дерева. 2) Перші насінні рослини. 3) Ендосперм утворюється внаслідок запліднення центральної клітини зародкового мішка. 4) У результаті запліднення утворюється не тільки зародок, а й ендосперм. 5) Листки зазвичай багаторічні, шкірясті, лінійні, але є й винятки. 6) Запилення — виключно вітром. 7) Від запилення до запліднення минає кілька годин. 8) Характерне подвійне запліднення. 9) Велика різноманітність способів вегетативного розмноження. Відповіді: Голонасінні Покритонасінні 1, 2, 5, 6 3, 4, 7, 8, 9 n 6. Підбиття підсумків уроку Фронтальна бесіда 1. На які класи поділяють відділ Покритонасінні? 2. За якими ознаками здійснюють цей поділ? 3. Який тип жилкування листків найчастіше трапляється у дводольних? 4. Які типи жилкування листків властиві представникам класу Однодольні? 5. Який тип кореневої системи переважає у дводольних? Поясніть чому. 6. Чи бувають в однодольних складні листки? Відповідь обґрунтуйте. n 7. Домашнє завдання 7.1. Завдання для всього класу. Підручник _____________________________________________ Зошит _________________________________________________ 7.2. Індивідуальні та творчі завдання. Підготувати легенди та міфи про представників родин Розові та Капустяні. Урок 54 Тема. Сільськогосподарські рослини Практична робота №3 «Порівняння будови мохів, папоротей та покритонасінних (квіткових) рослин». Мета. Освітня. Сформувати знання учнів про культурні рослини нашої місцевості; ознайомити з рослинами, що вирощуються на культурних ландшафтах України - сільськогосподарські; особливу увагу звернути на значення лікарських рослин нашої флори. Розвиваюча. Розвивати уміння визначати значення рослин для господарської діяльності людини; розвивати спостережливість, увагу, уяву, пам’ять; уміння розпізнавати культурні рослини своєї місцевості. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища; відповідальне ставлення до вирощених людиною рослин; виховувати гордість за наших вчених, які досягли великих успіхів у селекції. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Зробити порівняння голонасінних та покритонасінних рослин за ознаками: -зовнішній вигляд; -провідні тканини; -листки; -корені; -видозміни вегетативних органів; -розмноження; -запилення та запліднення; -наявність квітки та плодів; -поширення. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Поміркуйте над такими словами: "Колись на Землю упав промінь Сонця, але упав він не на родючий грунт, а упав на зелену билинку пшеничного ростка, на його хлорофілове зерно. Вдарившись об нього він погас, але не зник. Він лише витратився на внутрішню роботу: розірвав зв’язок між частинками вуглецю і кисню, з’єднаними у вуглекислоті. Звільнений вуглець, сполучаючись з водою, утворив крохмаль. Цей крохмаль перетворився на розчинний цукор і після довгих блукань рослиною нарешті знову відклався у зерні у вигляді крохмалю або клейковини. У тій чи іншій формі він увійшов до складу хліба, який став нашою їжею. Він перетворився у наші м’язи, наші нерви… … Отже, цей промінь сонця зігріває нас, він приводить у рух наш організм. Джерелом сили у нас є законсервований сонячний промінь.” ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Рослини, які вирощує людина, називаються культурними. Вирощуванням рослин займається окрема галузь сільського господарства – рослинництво. Усі сільськогосподарські рослини є квітковими. Вони забезпечують людину продуктами харчування, сировиною для різних галузей виробництва, їх використовують у медицині. Виходячи з біологічних властивостей та господарського призначення продукції, культурні рослини можна поділити на харчові, кормові, технічні. До рослин, які людина використовує у їжу та на корм тваринам належать: -зернові, до яких належать і хлібні злаки (пшениця, жито, ячмінь, кукурудза, овес, просо, рис); -овочеві (редис, хрін, морква, буряк, петрушка, селера, цибуля, картопля, помідор, перець); -бобові, яких називають зернобобові (горох, квасоля, соя, люпин, сочевиця); -олійні (соняшник, рапс, кукурудза); -цукрові (цукровий буряк, цукрова тростина); -плодоягідні, горіхоплідні; -кормові (конюшина, люпин, еспарцет). До технічних культур належать: -прядильні (льон, бавовник, кенаф); -дубильні (дуб, ялина, верба); -ефіроолійні (коріандр, тмин, аніс, роза, лаванда); -каучукові (ваточник, кендир); -красильні (дуб, барбарис, береза, бузина, плаун, спориш). Розповідь про рослини, у яких використовується деревина, про декоративні рослини та про лікарські. Учені створили багато сортів зернових, овочевих, плодових і ягідних рослин, розробили способи розмноження, системи догляду за рослинами. Сорти рослин відрізняються біологічними властивостями, строками плодоношення і тривалістю продуктивного життя. Значний внесок у розвиток наукових основ садівництва зробили такі вчені, як В.В.Пашкевич, Л.П.Симиренко, В.Л.Симиренко, Л.В.Ритов, І.В.Мічурін, С.Х.Дука, М.Ф.Кащенко та інші. Провідними українськими установами, які займаються питаннями садівництва, є Мліївський інститут садівництва ім. Л.П.Симиренка (Черкаська обл.), Інститут садівництва (м. Київ), Інститут зрошувального садівництва (Запорізька обл.), Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є.Таїрова (Одеська обл.) та ін. ПОРІВНЯННЯ БУДОВИ МОХІВ, ПАПОРОТЕЙ ТА ПОКРИТОНАСІННИХ РОСЛИН. Практична робота. Мета: виявити ознаки подібності та відмінності в будові мохів, папоротей та покритонасінних рослин. Обладнання й матеріали: гербарні зразки, фотографії, живі рослини мохів, папоротей та покритонасінних рослин, підручник. ХІД РОБОТИ. 1. Роздивись живі рослини, гербарні зразки, фотографії мохів, папоротей та покритонасінних рослин. 2. Порівняй з малюнками в зошиті. Підпиши представника мохів, папоротей та покритонасінних рослин тими літерами, якими їх позначено. 3. Запиши особливості будови рослин у таблицю. Особливості будови мохів, папоротей та покритонасінних рослин Мохи Папороті Покритонасінні Додаткові корені, Органи, з яких Ризоїди, пагін видозмінений складається тіло (стебло і пагін Корінь, пагін, рослини (корінь, маленькі кореневище, квітка, плід пагін, квітка, плід) листочки) надземний пагін (стебло і листя) Розмножується спорами чи спорами спорами насінням насінням Міцне утворення, Спорангії з Спорангії на дозрівання спор нижньої частини Зав'язь маточки вершині пагона або насіння листків 4. У підсумку вкажи риси подібності та відмінності в будові мохів, папоротей та покритонасінних рослин. ПІДСУМОК: Риси подібності: усіх відносять до вищих рослин, багатоклітинні, мають органи і тканини. Риси відмінності: мохи та папороті розмножуються спорами, мають спорангії, життєвий цикл включає два покоління, мохи мають ризоїди замість кореня та фотосинтезуючим є статеве покоління, у папороті фотосинтезуючим є нестатеве покоління, а покритонасінні розмножуються вегетативно і насінням, мають квітку, насіння, захищене стінкою плода, характерне подвійне запліднення. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Робота з підручником: Виписати назви рослин: медоносних, вітаміноносних, прядильних, горіхоплідних, меліоративних, лікарських. V. Узагальнення та систематизація знань. Демонстрування на м\медійній дошці сільськогосподарських рослин з коментарями до них. VІ. Підведення підсумків уроку. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Використовуючи різноманітні джерела інформації, підготуйте короткі доповіді про основні зернові, зернобобові, овочеві, плодові культури України. Урок 55 Тема. Екологічні групи рослин (за відношенням до світла, води, температури). Мета. Освітня. Сформулювати знання учнів про екологію, як науку, що вивчає взаємозв’язки організмів із довкіллям, та з основними екологічними факторами – чинниками довкілля; ознайомити з екологічними групами рослин в залежності від освітленості, температури, вологості; розкрити значення пристосувальних рис рослин до різних екологічних умов. Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні процеси, екологічні фактори довкілля, екологічні групи рослин між собою; уміння робити висновки, уміння логічно мислити, спостерігати та узагальнювати вивчене. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до оточуючого середовища, до рослинності України; сприяти екологічному вихованню. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Зачитування учнями своїх творів про рослин: віршів; синквейнів; розповідей, фото, відео… До поданих значень: бактерії, грунт, вода, світло, людина, температура підібрати чинники: -забезпечує тепло та проходження фотосинтезу; -здійснює транспорт речовин, регулює температуру, бере участь у фотосинтезі; -впливає на швидкість процесів життєдіяльності; -є джерелом води та мінеральних речовин, забезпечує прикріплення; -забезпечують перегнивання решток у грунті, фіксують азот із повітря; -забезпечує поливання, розпушування грунту. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Подумайте над словами і скажіть, як ви це розумієте? "Найгарніша квітка та, що квітує там, де зросла!” Після відповіді ми разом з учнями повинні сформулювати тему, мету та завдання уроку. Поставити проблемне запитання: -Чи можуть якісь чинники мати першочергове значення, а якісь ні? ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. З власного повсякденного досвіду ви знаєте, що певну рослину можна знайти лише у відповідному місці: у лісі, на луці, болоті тощо. Середовище існування – це усе, що оточує організм і впливає на нього. Існує 4 основних середовища: водне, наземно-повітряне, ґрунтове, організмове. Найбільше рослини залежать від світла, температури, води, поживних речовин ґрунту, повітря. Розповідь про екологічні групи рослин по відношенню до: світла, води, температури, дефіциту тепла, дефіциту вологи… Дію світла на рослину можна характеризувати його інтенсивністю (наприклад, у затінку чи на відкритому місці), тривалістю (наприклад, довжиною дня і ночі). Надмірне світло затримує ріст рослин у висоту. Тому на сонячних місцях зростають більш низькорослі рослини, ніж у тінистих. На відкритих, добре освітлених ділянках зростають світлолюбні види. Це береза, сосна та інші. Натомість тіньолюбні рослини, такі як зелені мохи, квасениця звичайна, смерека, часто надають перевагу затіненим місцезростанням з підвищеною вологістю. Багато рослин належать до тіньовитривалих. Це, наприклад, дуб, липа, бузок. Вони можуть зростати на відкритих, добре освітлених місцях, але витримують також певний ступінь затінку. За вимогливістю до тривалості освітлення розрізняють рослини короткого і довгого дня. Рослини короткого дня не цвітуть і не плодоносять, якщо світла частина доби становить понад 12 годин. До цієї групи належать ранні весняні рослини, а з культурних - кукурудза, соняшник, соя, рис, тобто рослини помірно теплої зони. Рослини довгого дня не цвітуть і не плодоносять, якщо довжина дня становить менш ніж 12 годин. Це переважно високогірні рослини, а з культурних - жито, овес, картопля, ячмінь, льон, тобто рослини помірно прохолодної зони. Основним джерелом тепла на нашій планеті є енергія променів Сонця. Більшість рослин пристосовується до річних періодичних коливань температури. Організми, які живуть у помірних і прохолодних зонах, часто зазнають дії температури, нижчої ніж 0 °С. Наприклад, сосна сибірська, що зростає в тайзі, витримує температуру до -50 °С. Такі рослини називають морозостійкими. Рослини, які зростають за постійної дії помірних низьких температур, називають холодолюбними. Це мешканці тундри, високогір’я тощо. Натомість теплолюбні рослини надають перевагу місцезростанням, де не відчувається тривала дія низьких температур. Це, наприклад, рослини тропічних лісів. Деякі рослини (кактуси, рослини пустель) виробили захисні механізми, які дозволяють витримувати нагрівання до +55 ... +65 °С. Бруньки в них укриті захисними лусками і смолистими речовинами. Цікаво знати, що температура суттєво впливає на розселення рослин по земній поверхні. Територія України розташована здебільшого в помірно теплій зоні із жарким літом і холодною зимою. Рослинний покрив від хвойних і мішаних лісів у північно-західних областях переходить до злакових степів на півдні. Вода є важливим екологічним чинником. З водою у рослину надходять мінеральні елементи живлення, переміщуються по ній та виводяться продукти життєдіяльності. За участі води відбуваються фотосинтез, дихання, випаровування, ріст. Є рослини, які повністю або частково ростуть у воді і поза водним середовищем існувати не здатні. Серед наземних рослин є такі, що ростуть в умовах підвищеної вологості ґрунту і повітря: на болотах, по берегах річок, у вологих ділянках, під покривом лісу. До таких вологолюбних рослин належать чистотіл, розрив-трава, багато видів папоротей. Їхні корені слабо розвинені, поверхневі, а листки інтенсивно втрачають воду. Тому після вирубування лісу і зниження вологості повітря вони зникають. Деякі рослини пристосовані до зростання в умовах постійної або сезонної нестачі вологи. Це рослини пустель, посушливих степів, піщаних дюн. Пристосування рослин до таких умов різні. В одних корені глибоко проникають у ґрунт (наприклад, у чорного саксаулу до 30 м), в інших вони дуже розгалужені (як-от у полину сизого чи кактусів). Від перегріву ці рослини захищає інтенсивне випаровування води. З культурних рослин посухостійкими є кавуни, соняшник, люцерна, кукурудза. Інші рослини мають пристосування, які зменшують випаровування води під час дії засухи: опушення листків у шавлії, скручування листків у ковили - при цьому продихи опиняються всередині трубки. Особливу групу рослин посушливих районів становлять сукуленти - рослини із соковитими стеблами або листками, у яких вони запасають воду (кактуси, молочаї, очитки, агави). Є рослини, які зростають у місцях достатнього зволоження, але спроможні витримувати періодично незначну нестачу вологи. Це більшість польових і овочевих культур, хлібні злаки, олійні, кормові, технічні, більшість лучних трав. Розповідь про розселення рослин на планеті: -рослини помірних широт; -рослини Півночі; -рослини екватору; -рослини …. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Розкрити значення основних груп екологічних факторів на живі організми: -абіотичні – неживої природи; -біотичні – живої природи; -антропічні – людської діяльності. Дати коротку характеристику всім екологічним групам. Записати основні групи в зошит. V. Узагальнення та систематизація знань. Доповнити речення. -існують такі середовища існування……. -чинники середовища є …………….. -до абіотичних чинників належать ………. -до біотичних чинників належать ………. -антропічні чинники – це …………. -екологічні групи рослин бувають ……………. Найкраще відображає природні умови існування для рослин поділ земної поверхні на кліматичні пояси. Цей поділ ґрунтується на розподілі світла й температури по земній поверхні, на класифікації повітряних мас і на тому, які повітряні маси переважають на кожній території за сезонами. VІ. Підведення підсумків уроку. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Скласти розповіді про рослин, які пристосовані до різних умов середовища: морозостійкі, світлолюбні, тіньовитривалі, теплолюбні, холодолюбні, вологолюбні, посухостійкі. Урок 56 Тема. Життєві форми рослин. Мета. Освітня. Продовжити формувати знання учнів про взаємозв’язки рослин із довкіллям; дати поняття «життєва форма» та ознайомити з життєвими формами рослин. Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати життєві форми між собою; розвивати уміння спостерігати, аналізувати, робити відповідні висновки та узагальнення. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища і рослин рідного краю; сприяти екологічному вихованню та профорієнтації. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Розповісти свої розповіді, які були задані на попередньому уроці про морозостійкі, світлолюбні, тіньовитривалі, теплолюбні, холодолюбні, вологолюбні, посухостійкі. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Як ви думаєте, які відмінності між рослинами полягають у формі росту, галуження і тривалості життя? ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Залежно від особливостей будови надземної частини серед вищих рослин виділяють певні життєві форми: дерева, чагарники, чагарнички, наземні та водні трав’янисті рослини. У дерев молоді пагони наприкінці першого року життя повністю дерев’яніють. У них можна виділити стовбур - головну вісь рослини. Стовбур росте інтенсивніше за бічні пагони й розташований більш-менш вертикально. У верхній частині стовбура дерев формується крона. Це дає змогу рослині ефективно вловлювати світло, насамперед у лісах. Ріст стовбура в чагарників починається так само, як і в дерев. Але від головного пагона (стовбура) рано починають відходити бічні. Отже, у чагарників стовбур укорочений, а бічні пагони досить близько розташовані до поверхні ґрунту. До цієї життєвої форми належать такі рослини, як бузок, калина, шипшина, ліщина та ін. У трав’янистих рослин стебло здебільшого не дерев’яніє. До трав’янистих рослин належать такі культурні рослини, як капуста, буряк, картопля, а в природі - півонія, м’ята, багато видів папоротей. Залежно від місцезростання трав’янисті рослини поділяють на водні (наприклад, очерет) та наземні (пирій, суниці тощо). Трав’янисті рослини бувають однорічними, дворічними та багаторічними. Отже, основними життєвими формами рослин є: -дерево – багаторічна рослина з чітким поділом надземної частини на здерев’яніле стебло і крону; -кущ – рослина з численними здерев’янілими стеблами висотою 0,5-5 м; -трава – рослина здебільшого з невисоким, нездерев’янілим стеблом. Рослинні угруповання носять назву фітоценози. Вони бувають природними і штучними. Сукупність фітоценозів певної території називають рослинністю, тобто сукупність рослинних угруповань. Флора – сукупність видів, що ростуть на певній території. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Розглянути різноманітні види дерев, кущів, трав. Дати їм короткі характеристики, середовище зростання, місце існування… V. Узагальнення та систематизація знань. Робота з підручником та роздатковим матеріалом. VІ. Підведення підсумків уроку. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Урок 57 Тема. Рослинні угруповання Мета. Освітня. Продовжити формувати знання учнів про взаємозв’язки рослин із довкіллям; дати поняття «рослинне угруповання» та розкрити типи зв’язків в угрупованнях. Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати рослинні угруповання між собою; розвивати уміння спостерігати, аналізувати, робити відповідні висновки та узагальнення. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища і рослин рідного краю; сприяти екологічному вихованню та профорієнтації. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Обрати усно (на слух) одну правильну відповідь: 1. Видовжений здерев'янілий стовбур мають рослини, які належать до: а) чагарників: б) дерев; в) дворічних трав; г) багаторічних трав. 2. Назвіть рослину-паразита: а) росичка; б) повитиця; в) ромашка; г) блекота. 3. Назвіть комахоїдну рослину: а) повитиця; б) омела; в) росичка; г) тюльпан. 4. Що є життєвою формою рослин? а) квітка; б) корінь; в) дерево; г) ліс. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Поміркуйте над словами: "Ліс – це особливий, безкінечно добрий і безкінечно щедрий організм.” Чому ліс називають організмом? На це запитання ми повинні дати відповідь протягом уроку. ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Рослинне угруповання - це група взаємопов’язаних між собою рослин різних видів, які тривалий час зростають у певній місцевості з однорідними умовами життя. Наприклад, у мішаному лісі є ділянки, на яких зростає лише сосна, і ділянки, де сосна зростає разом з широколистими деревами, наприклад дубом. Кожному з рослинних угруповань притаманні певні види рослин і певний набір життєвих форм, що найліпше пристосовані до місцевих умов зростання. Види, які входять до складу угруповань, мають різну чисельність і густоту зростання. Найчисленніші види визначають характер самого рослинного угруповання (наприклад, ковила в ковиловому степу, дуб і граб у дубовограбовому лісі). Такі види називають домінуючими. Кожне рослинне угруповання характеризується певним просторовим розташуванням різних видів - ярусністю. Розрізняють ярусність надземну і підземну. Надземна ярусність визначається певним розташуванням надземних частин різних видів рослин за висотою, а підземна - розташуванням їхніх підземних частин за глибиною проникнення в ґрунт. Виділяють до п’яти основних надземних ярусів рослинного угруповання. Верхні яруси зазвичай обирають світлолюбні рослини, а нижні - тіньовитривалі і тіньолюбні. Наприклад, у мішаному лісі верхній надземний ярус складають високорослі дерева - сосна, дуб, граб. Рослини наступного ярусу - це невисокі дерева (дика груша тощо). Ще один ярус утворений чагарниками (ліщина, ожина та ін.), четвертий - трав’янистими рослинами (розрив-трава, медунка, барвінок), п’ятий - мохами, грибами. Підземні органи рослин - корені, кореневища, цибулини, бульби тощо також розташовані ярусами. Найглибше проникає коріння дерев, вище розташовані корені чагарників, ближче до поверхні - корені трав’янистих рослин. Особливий ярус лісова підстилка, утворена рештками рослин, опалим листям. У рослинних угрупованнях постійно відбуваються різні зміни, пов’язані із чергуванням сезонів року. Так, восени відмирають трав’янисті рослини або лише їхні надземні частини, листопадні деревні рослини скидають листки. Навесні рослини розвиваються з насіння або підземних частин, розпускаються листки, квітки та ін. Кожна рослина росте не відокремлено, а взаємодіє з іншими рослинами, бактеріями, грибами, тваринами. Зв’язки між організмами різноманітні: вони можуть приносити користь усім організмам або лише одному з них, бути шкідливими тощо. Усі форми співіснування організмів різних видів називають симбіоз. Кожна рослина росте не відокремлено, а взаємодіє з іншими рослинами, бактеріями, грибами, тваринами. Зв’язки між організмами різноманітні: вони можуть приносити користь усім організмам або лише одному з них, бути шкідливими тощо. Усі форми співіснування організмів різних видів називають симбіоз. Один з видів симбіозу - паразитизм. Паразити трапляються і серед рослин. Наприклад, повитиця має безбарвні лускоподібні листки та ниткоподібне стебло, яке обвивається навколо рослини-хазяїна. За допомогою особливих присоскоподібних видозмін кореня вона проникає у тканини рослини-хазяїна та висмоктує її соки. Крім симбіозу, існують й інші типи взаємозв’язків між організмами. Наприклад конкуренція - явище, коли особини одного чи різних видів змагаються (конкурують) між собою за умови освітлення, місцезростання тощо. Прикладом конкуренції може слугувати одновіковий сосновий ліс, у якому рослини одного виду та одного віку конкурують за світло. Рослини, які ростуть швидше, затінюють інші, затримуючи їхній ріст Різні типи зв’язків виникають між рослинами та тваринами. Багато тварин живиться рослинами. Безліч тварин використовують рослини лише як місце оселення (комахи, птахи та інші організми). Різноманітні тварини забезпечують запилення квіткових рослин, поширюють плоди та насіння багатьох рослин, живляться ними. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Розглянути різні екосистеми та різні угруповання на таблицях, малюнках на м\м дошці. Дати короткі характеристики організмам, зображеним на них. V. Узагальнення та систематизація знань. Які зв’язки виникають в угрупованнях між рослинами та іншими організмами? Робота з підручником, де учні повинні знайти відповідь. VІ. Підведення підсумків уроку. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Урок 58 Тема. Значення рослин для існування життя на планеті Земля та для людини. Мета. Освітня. Визначити значення вивчених рослин класів Однодольні та Дводольні для існування життя на планеті; розкрити необхідність знань про будову та значення вивчених рослин у подальшому розвитку природи. Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати та визначати значення рослин, уміння спостерігати, робити висновки та узагальнення; розвивати пам’ять, увагу, логічне мислення та уяву. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до рослинності своєї місцевості та планети. Тип уроку. Засвоєння нових знань. Матеріали та обладнання: таблиці, малюнки, слайди, букети. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Експрес – тести. 1.Рослини з однаковими вимогами – це: а) екологічні групи;б) дерева. 2.Липа – рослина: а) холодостійка;б) тіньовитривала. 3.Життєва форма – це: а) трава;б) підсніжник. 4.Антропічні фактори – це: а) фактори живої природи; б) фактори людської діяльності. 5.Тварини, які живляться рослинами – це: а) хижаки;б) рослиноїдні. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Сьогодні ми повинні використати свої набуті знання з попередніх уроків, щоб визначити значення квіткових рослин у природі та житті людини. ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Уся планета завдячує своїм життям саме рослинності, адже зелені рослини годують, одягають і зігрівають інших живих істот. Зелені рослини - єдині на Землі виробники органічної речовини з неорганічних сполук. Усі інші живі істоти споживачі готової органічної речовини. В органічній речовині зелених рослин накопичується сонячна енергія, завдяки якій і розвивається життя на Землі. Таким чином, рослини: -Забезпечують певні взаємозв’язки між життєвими формами рослин і тварин, їх пристосування до умов навколишнього середовища. -У різноманітних рослинних угрупованнях гніздяться птахи, влаштовують свої домівки бджоли, оси, мурашки, лисиці та інші тварини. -Рослини беруть участь у формуванні ґрунтів та природних ландшафтів. Відмерлі рештки рослин (листя, корені, плоди) збагачують ґрунт органічною речовиною та мінеральними елементами, корені розпушують ґрунт. -Рослинні насадження запобігають руйнуванню ґрунтів, закріплюють яри, гірські схили. Узимку в рослинних насадженнях затримується сніг, який захищає ґрунт і його мешканців від промерзання. А навесні талі води поступово просочуються в ґрунт, формують озера, болота, підтримують повноводдя річок. -Корисні копалини: кам’яне і буре вугілля, торф, сланці, а можливо, нафта й газ - основа енергетичної промисловості утворені внаслідок фотосинтезу рослин минулих епох. -Рослини забезпечують людину продуктами харчування: вуглеводами (крохмалем (хліб), цукрами), білками, оліями, вітамінами, пряними речовинами, ліками, деревиною, папером тощо. Навіть м’ясо, молоко, масло, сир, яйця, рибу, шовк, шерсть, шкіру тощо ми маємо завдяки тому, що свійські тварини живляться рослинами. -Давно відома цілюща дія рослин (горіх волоський, дуб, береза, сосна, ялина, яловець, кедр), що виділяють в атмосферу речовини (фітонциди), які згубно діють на хвороботворних бактерій. -Рослини підтримують необхідний для більшості живих організмів рівень кисню в атмосфері й запобігають утворенню надлишку вуглекислого газу. Під час фотосинтезу кисень, який виділяють рослини, постійно надходить в атмосферу, підтримуючи рівновагу у співвідношенні вуглекислого газу (0,03 %) і кисню (майже 21 %) в повітрі. З кисню, який виділяють рослини під час фотосинтезу, утворюється озон, який захищає всіх живих організмів Землі від згубного впливу ультрафіолетового випромінювання. Рослинам належить провідна роль у колообігу речовин і енергії, що забезпечує неперервність існування життя на Землі (пригадайте, колообіг речовин - це обмін речовинами між живою та неживою частинами природи). -Важлива роль рослин полягає також в очищенні повітря від забруднення шкідливими речовинами. Завдяки фотосинтезу рослини сформували умови для життєдіяльності інших організмів, забезпечили їхнє поширення на планеті. Спільно з іншими організмами вони також зумовили формування ґрунту. Так, саме рослини вбирають із ґрунту певні неорганічні речовини та використовують їх для створення органічних. -Не менш вагомий вплив рослин і на клімат та емоційний стан людини. Кожному з вас нескладно пригадати ніжну прохолоду в лісі спекотного дня чи затишок від сильного морозного вітру, медові пахощі квітучих лип, акацій, гречки, конвалії, бузку, гарні кімнатні рослини. Особливу групу екологічних чинників становить діяльність людини, яка докорінно змінює умови існування живих істот. Людина може руйнувати одні типи рослинних угруповань (вирубування лісів, осушення боліт, розорювання цілинного степу) і штучно створювати інші (сади, поля, городи, пасовища, лісонасадження, парки). Людина може масово винищувати певні види організмів (наприклад, рослини, що мають цінну деревину, гарні квітки або ті, які застосовують у медицині, їстівні гриби). Багато видів організмів уже зникли з нашої планети або перебувають на межі зникнення. Небезпечним для рослин та інших організмів є забруднення ґрунтів різними хімічними речовинами (отрутохімікати, надлишки мінеральних добрив тощо) та радіонуклідами. Крім того, унаслідок неправильного обробітку ґрунтів порушується їхня природна структура та зменшується товща верхнього родючого гумусового шару. Розповідь-пояснення про значення рослин родин: -Злакових; -Розових; -Пасльонових; -Букових; -Цибулевих; -Бобових; -Айстрових; -Березових; -Гарбузових… у природі та житті людини. Прослухати повідомлення учнів про значення рослин, які вони приготували як домашнє завдання. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Робота з підручником та записати в зошит поділ рослин на групи у залежності від використання людиною: -технічні рослини; -харчові рослини; -декоративні рослини; -лікарські рослини….. V. Узагальнення та систематизація знань. Робота зі слайдами: які рослини зображені, до яких родин відносяться, чим вони особливі… VІ. Підведення підсумків уроку. VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Підготувати презентації або міні-проекти про значення сучасних та вимерлих рослин. Урок 59 Тема. Практична робота №4 «Визначення видів кімнатних рослин, придатних для вирощування в певних умовах». Мета. Освітня. Ознайомити учнів з різноманітністю кімнатних рослин та особливостями їх вирощування; розкрити правила догляду за ними; дати поняття "підживка”. Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати рослини відкритого грунту та кімнатні рослини; уміння спостерігати та робити відповідні висновки. Виховна. Виховувати бережливе ставлення до рослинного світу; намагатись прищепити любов до кімнатних рослин, які надають домашнього затишку; проводити профорієнтацію. Тип уроку. Формування умінь і навичок. Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів. Які рослини ви вирощуєте дома? Як за ними доглядаєте? ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів. Сьогодні ми повинні розширити знання про кімнатні рослини та систематизувати їх за такою схемою: а) вимоги до освітлення: світлолюбна чи тіньовитривала; б) вимоги до вологи: вологолюбна чи посухостійка; в) вимоги до температури повітря: теплолюбна чи холодостійка; г) вимоги до типу ґрунту; д) способи розмноження: тільки за допомогою насіння чи здатна й до вегетативного розмноження. ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу. Кімнатні – це рослини, які вирощуються в кімнатних умовах. Незалежно від їх біологічних особливостей походження і декоративних якостей. Їх поділяються на такі групи: -квітучі – найбільш цінні для вирощування; -декоративно-листяні – складають невід’ємну частину інтер’єру, бо мають різнокольорові, розрізані чи строкаті листки. Вони гармонійно контрастують з кольором меблів, шпалер, стін, гардин… -в’юнкі і ампельні – різноманітні за будовою стебел, листків, за формою та кольором. Вони прикрашають стіни і вікна, меблі та інші предмети квартир та приміщень; -кактуси – найпричудливіші серед кімнатних рослин, різноманітної форми, мають загадковий час цвітіння. ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі. Виконання практичної роботи «Визначення видів кімнатних рослин, придатних для вирощування в певних умовах». Мета: навчитися визначати умови, сприятливі для утримання кімнатних рослин різних екологічних груп. V. Узагальнення та систематизація знань. Кожна група учнів презентує свою роботу про кімнатні рослини: розповіді, малюнки, рекламу… VІ. Підведення підсумків уроку.
