Бертран Рассел ЩО ТАКЕ ФІЛОСОФІЯ? Інтерв’ю 1959 рік ВУДРО УАЙЄТТ: Лорд Рассел, що таке філософія? БЕРТРАН РАССЕЛ: Це досить суперечливе питання. Я думаю, що не знайдеться двох філософів, здатних дати Вам одну й ту саму відповідь. Моя власна (відповідь) прозвучала би так: філософія являє собою роздуми про предмети (matters), точне знання про які ще неможливе. Щоправда, це лише моя думка. У чому полягає відмінність між наукою та філософією? Можна дати приблизно наступну відповідь: наука – це те, що ми знаємо, а філософія – те, чого ми не знаємо. Це просте визначення, яке пояснює, чому з розвитком знань питання постійно переходять зі сфери філософії до сфери науки. Тобто коли що-небудь встановлено і відкрито, це вже перестає бути філософією і стає наукою? Так, а всі ті питання, які колись відносили до розряду філософських, більше такими не є. Яка користь від філософії? Я думаю, філософія має дві реальні сфери застосування. Одна з них – підтримка роздумів про предмети, які ще не потрапили у сферу науки. Врешті-решт, наука охоплює лише невелику (незначну) частину того, що цікавить і повинно цікавити людство. Існує чимало речей, що викликають величезну зацікавленість, про які наука, принаймні на даний момент, знає мало, і мені би не хотілося, щоб людська фантазія була б обмежена рамками відомого зараз. Я думаю, що одне із застосувань філософії полягає у розширенні наших уявних конструкцій про світ і доведенні їх до рівня гіпотез. Але існує й інше призначення філософії, на мій погляд, не менш важливе, яке допомагає зрозуміти нам, що існує безліч речей, які видаються відомими, та насправді невідомі нам. З одного боку, філософія змушує нас думати про речі, про які ми вже знаємо, а з іншого боку, дозволяє нам із достатньою скромністю усвідомлювати, як багато з того, що видається знайомим, таким насправді не є. Не могли би Ви проілюструвати на конкретних прикладах деякі гіпотези, які підтвердилися і мали важливі наслідки в майбутньому? Так. Це достатньо просто зробити, особливо на прикладі грецької філософії. Греки вперше запропонували цілу низку гіпотез, які виявилися згодом досить цінними, але які в той час не могли бути перевіреними. Візьмемо, до прикладу, атомістичну гіпотезу. Демокріт придумав атомістичну гіпотезу, згідно з якою матерія складається з найменших атомів, і лише через дві тисячі років виявилося, що це була правильна думка, яка в той час була просто пропозицією (припущенням). Або інший приклад, Аристарх був першою людиною, яка припустила, що Земля обертається довкола Сонця, а не Сонце довкола Землі, та що зміна дня і ночі – це наслідок обертання Землі. До епохи Коперника, майже дві тисячі років, ця гіпотеза була майже похована й забута. Але можливо, що Коперник ніколи би не прийшов до цієї думки, якби до цього до неї не прийшов Аристарх. Як це відбувається, це свого роду інтуїція? О, ні. Люди, які вперше запропонували ці гіпотези, не могли стверджувати: «Це істинно», вони могли сказати лише: «Це може бути істинним». Якщо ви маєте гарну наукову уяву, ви можете розмірковувати про будь-які можливі явища, які можуть бути істинними, і в цьому суть науки. Ви спочатку думаєте про що-небудь, що може бути правильним, потім ви перевіряєте, чи це так, і в більшості випадків це не так. Та хиба Платон (бездоказовою)? не вважав атомістичну теорію Демокріта безпідставною Платона Демокріт лякав. Платон казав, що всі праці Демокріта слід спалити. Платон не любив науку. Він любив математику, та ніщо інше в науці йому не подобалося. Зараз філософія перетворилася деякою мірою на служницю науки. Частково це так, але, звичайно, філософія не лише служниця науки, так як існує ціла низка тем, з якими наука не може мати справу. До прикладу, все, що стосується категорії цінностей. Наука не скаже вам, що добре і що погано, що добре чи що погано саме по собі, як мета, а не просто як засіб. Не могли б Ви сказати, чи змінилося з часом ставлення філософів та суспільства до філософії? Це залежить від конкретної філософської школи. Як для школи Платона, так і для школи Арістотеля головним було намагання зрозуміти світ і, на мою думку, це якраз те, чим і повинна займатися філософія. Якщо ви звернетеся до стоїків, то побачите, що вони особливу увагу звертали на мораль: необхідно терпляче, стоїчно переносити удари (випробування) долі, вважали вони, і це перетворилося на поширене уявлення щодо філософів. Ви би назвали Маркса філософом? У певному розумінні, він, без сумніву, був ним, але давайте відразу обмовимося, що існує дуже важливий поділ серед філософів. Є філософи, які вважають своїм обов’язком підтримувати status quo, і є Інші, які його порушують. Марскс, звичайно, належить до останніх. Що до мене, то я відкидаю обидва ці підходи як такі, що не відповідають істеному призначенню філософії. Я вважаю, філософії слід не змінювати світ, а пізнавати його, і це прямо протилежне до того, що говорив Маркс. А до якого типу філософів належите Ви? Єдине визначення, яке я сам собі коли-небудь давав, - це логічний атоміст, але я не дуже люблю давати визначення. Я їх, швидше, уникаю. Що це означає, логічний атоміст? Це означає, на мою думку, що (єдиновірним) способом осягнути сутність будь-якого предмету, що вивчається вами є аналіз. Ви можете аналізувати доти, доки не дійдете до речей, які надалі вже не можуть бути проаналізованими, і вони будуть логічними атомами. Я називаю їх логічними атомами, тому що вони не є найменшими частинками матерії. Вони, якщо можна так висловитися, ідеї, з яких створюється предмет. Які зараз основні напрямки у філософії? Слід вирізнити напрямки у філософії в англомовних країнах та континентальній Європі. Вони значно більше незалежні одна від одної, ніж коли-небудь до цього. Значно більше. В англомовних країнах і особливо в Англії, існує нова філософія, що завдячує своєю появою, я вважаю, бажанню знайти для філософії самостійну сферу. В цьому, як я щойно говорив, проявилося те, що філософія просто – «неповна» наука, й існують люди, котрим така думка не до вподоби. Їм хочеться, щоб філософія мала власну сферу. Це призвело до появи лінгвістичної філософії, для якої важлива не відповідь на питання, а достатньо чітке представлення його смислу. Сам я з таким поглядом не можу погодитися, але можу його проілюструвати. Одного разу я на велосипеді відправився до Вінчестеру й дорогою заблукав. Я зайшов у сільський магазинчик і сказав: « Не могли би Ви підказати мені найкоротшу дорогу до Вінчестеру? Людина, яку я запитав, звернулася до когось у кімнаті позаду, кого я не міг бачити: «Джентльмен хотів би дізнатися про найкоротший шлях до Вінчестера». Голос у відповідь: «Вінчестер? – Так. – Дорогу у вінчестер? – Так. – Саму коротку? – Так. – Не знаю». І так мені прийшлося піти, не отримавши ніякої відповіді. І це те, чим, згідно з оксфордською школою, повинна займатися філософія. Тобто правильно формулювати питання, не турбуючись про відповідь? Так. Давати відповіді – це справа когось іншого. На скільки відрізняється від цього континентальний підхід? Континентальний підхід, якщо можна так висловитися, більш повнокровний. Хоч я з ним не зовсім погоджуюся, але у певному розумінні він значно ближчий до життя і більше схожий до філософії минулих часів. Існують різні напрямки філософії: одні – похідні від відношення Кьеркегора до екзистенціалізму, інші – покликані (призначені) забезпечувати полеміку для релігій, і ще багато до них подібних. Я зі свого боку, не вважаю, що всі вони несуть яку-небудь цінність. Але яке практичне значення вашого напрямку філософії для людини, яка хоче знати, як їй жити? Велика кількість людей пише мені, що вони зараз зовсім заплуталися в тому, як їм слід себе поводити. Відмовившись прийняти традиційні правила поведінки, вони не знають, яким іншим (правилам) слідувати. Я думаю, що той напрямок філософії, якого я притримуюся, може бути корисним у тому розумінні, що він дає можливість людям діяти енергійно, коли вони не впевнені абсолютно в правильності своїх дій. На мою думку, нікому не слід бути впевненим у чому б то не було. Якщо у вас немає сумнівів, ви, безперечно, помиляєтеся, так як ніщо не заслуговує на цілковиту впевненість, а відповідно, завжди всі свої переконання потрібно піддавати деякій частці сумніву і, не дивлячись на сумніви, діяти рішуче. Кінець кінцем, це якраз те, що робить полководець, коли планує битву. Він взагалі не знає, як буде діяти ворог (супротивник). Але якщо він досвідчений генерал, він правильно вгадає. Якщо він поганий генерал, він розрахує невірно. Але в практичному житті випадає діяти, опираючись на ймовірність, і я чекаю від філософії, що вона заохотить людей діяти рішуче, хоч і без абсолютної впевненості. Так, але як тепер бути з тим, що люди починають сумніватися в тому, у що вони вірили. Хіба це не порушує їх душевної рівноваги? Так відбувається час від часу, але я думаю, що деяке таке порушення – це невід’ємна частина тренування мислення. Якщо у них є які-небудь наукові пізнання, то вони наділені багажем, який допоможе уникнути розчарування через сумніви, які вони повинні мати. Яким ви бачите майбутнє філософії? Я не думаю, що в майбутньому філософія зможе набути такого самого значення, яке вона мала за часів древніх греків чи в середні віки. Я думаю, що розвиток науки неминуче применшить значення філософії. Можливо у нас надто багато філософів? Я вважаю, філософу не слід висловлюватися на цю тему. На мій погляд, свою думку з цього приводу повинні висловити люди, які не є філософами. Як би ви могли виразити цінність філософії в теперішній час і в майбутньому? Я думаю, що філософія має велике значення в сучасному світі. По-перше, тому, що, як я вже сказав, вона змушує нас усвідомлювати існування дуже багатьох і дуже важливих питань, які не входять, принаймні зараз, у сферу науки, і приводить нас до розуміння того, що науковий підхід сам по собі неадекватний. А по-друге, вона все ж робить людей дещо скромнішими інтелектуально і змушує їх усвідомлювати, що величезне число питань, які здавалися розв’язаними, виявлялися невірними і що немає короткого шляху до знань. І що осягнення світу, на мою думку,- основна мета, яку повинен ставити перед собою кожний філософ, - це дуже тривала та складна справа (річ), у якій ми не повинні бути догматиками.
