13 Розкрийте психологічні особливості засвоєння студентами навчального матеріалу. Процесу сприймання нового матеріалу передує створення готовності студентів до участі в процесі навчання, формування активно-позитивного ставлення до майбутньої пізнавальної діяльності, створення мотиваційного сфери, опора на попередні знання і досвід, зосередження уваги на об'єкті пізнання. У формуванні мотиваційної сфери учіння необхідно враховувати емоційне ставлення студента до процесу засвоєння знань. Емоції, відображаючи взаємозалежність між мотивами й можливостями успіху діяльності, що реалізує ці мотиви, не лише супроводжують процес діяльності, а й випереджають його, готуючи тим самим студента до діяльності. Першою ланкою в засвоєнні знань є сприймання нового матеріалу. Сприймання - це "відображення цілісних предметів і явищ при безпосередній дії подразників на органи чуття». Основними властивостями сприймання, які потрібно враховувати під час засвоєння нового матеріалу, є предметність, цілісність, структурність, константність та усвідомлення. Переробка відомостей починається не після сприймання (спостереження) предметів чи явищ, а вже під час самого сприймання. Осмислення і розуміння навчального матеріалу. Без глибокого проникнення в суть процесу, явища не може бути досягнуто повного засвоєння навчального матеріалу. Процес проникнення проходить етапи усвідомлення, осмислення і розуміння (осягнення) навчального матеріалу. Студенти можуть досягти повного осмислення і розуміння навчального матеріалу шляхом використання мисленнєвих операцій: аналізу, синтезу, порівняння, абстрагування, узагальнення, а також індукції, дедукції. Особливої уваги вимагає процес абстрагування. Розрізняють два види абстрагування: виділення істотних ознак (позитивне абстрагування); виділення та відхилення неістотних ознак (негативне абстрагування). Теоретичне (змістове) абстрагування й узагальнення полягає в аналізі певної цілісної системи з метою виявлення закономірності становлення внутрішньої єдності цього цілого. На базі змістового абстрагування й узагальнення виникає теоретичне поняття, яке водночас є формою відображення певного об'єкта й засобом його мисленої побудови, відтворення як цілісної системи. Науково-теоретичне мислення. Закріплення навчального матеріалу. Запам'ятовування навчального матеріалу розпочинається з його сприймання і осмислення, але цього не завжди достатньо, щоб студент вільно ним володів. Саме для цього викладач проводить закріплення навчального матеріалу, яке залежить від його кількості і якості, емоційного стану студентів. Оскільки за різними критеріями виділяють наступні групи видів пам'яті: рухова, емоційна, образна та словесно-логічна; короткочасна (оперативна) та довготривала; мимовільна та довільна; смислова та механічна, то під час вивчення конкретного матеріалу потрібно робити акцент на використанні кількох видів пам'яті. До організації повторення ставляться такі вимоги: воно має бути цілеспрямованим, мати певну мотивацію; має бути правильно розподілене в часі; має бути по частинах або в цілому залежне під остаточного результату; не повинно допускати механічного запам'ятовування. Застосування знань, умінь і навичок. Заключним етапом процесу засвоєння знань, умінь і навичок є їх застосування на практиці. Це - здійснення переходу від абстрактного до конкретного. Внаслідок діяльнісного підходу до процесу учіння знання не протиставляються умінням та навичкам як певним діям з певними властивостями, а входять в них як складова частина. Знання не можуть бути засвоєними поза діями студента. Важливе значення відіграє і вміння вчитися. Основною його передумовою є самостійність творчої активності студентів в процесі учіння. Поряд з засвоєнням знань, умінь та навичок студент в процесі навчання повинен навчитися творчо та на науковому рівні мислити, самостійно поповнювати знання, оновлювати їх, свідомо і творчо використовувати набутий багаж знань для розв'язання практичних завдань. Головна соціальна функція засвоєння суспільно-історичного досвіду в процесі учіння полягає в активній творчій переробці набутих знань і побудові на їх основі нових. 19 Обґрунтуйте роль куратора у становленні та функціонування студентської групи Для надання допомоги студентам у формуванні студентського колективу, групи, проведення індивідуальної виховної роботи, здійснення зв'язків з батьками студента, з'ясування проблем студентів, надання їм необхідної допомоги, контролю за навчальним процесом тощо призначається куратор. Куратором студентської групи може бути викладач, який користується авторитетом, володіє необхідною педагогічною майстерністю и організаторськими здібностями та може забезпечити позитивний виховний вплив на студентів. Для виконання навчально-виховних завдань куратор використовує різноманітні форми та методи виховного впливу: інформаційно-виховні бесіди, зустрічі з діячами культури, науки, мистецтва, екскурсії, тематичні вечори тощо. При цьому куратор забезпечує розвиток ініціативи самих студентів, самостійне та творче виконання ними різноманітних заходів. У своїй діяльності куратори академічних груп керуються чинним законодавством, рішеннями Міністерства освіти і науки України, статутом ВНЗ наказами ректора та іншими внутрішніми положеннями. Посадовими обов'язками куратора є: > сприяння створенню в студентській групі здорового морально-психологічного клімату, встановленню нормальних стосунків між студентами і викладачами та співробітниками університету; > допомога активу групи у формуванні студентського колективу, позитивних ціннісних орієнтацій у студентів, спрямованих на здобуття знань, підвищення свого загального культурного рівня, ведення здорового способу життя тощо; > проведення індивідуальної виховної роботи зі студентами групи, з'ясування стану їх дисципліни, навчання та умов проживання; > піклування та надання можливої допомоги студентам у розв'язанні тих проблем, які перебувають у компетенції університету; > встановлення та підтримання зв'язків з батьками студентів. Своєчасне інформування батьків про проблеми у студентському житті їх дітей, розв'язання яких потребує втручання батьків; > проведення заходів з організаційної та виховної роботи в студентській групі за планами ректорату, деканату та власним планом виховної роботи; > допомога студентам у виборі навчальних дисциплін вибіркового та факультативного циклів; > надання студентам допомоги в підборі місць для працевлаштування; > організація необхідної допомоги студентам, які відстали в навчанні з поважних причин, із залученням кращих студентів. Щодо студентів, які незадовільно навчаються, не встигають виконувати навчальні плани та програми без поважних причин, куратор повинен застосовувати особистий ' (поради, бесіди, визначення конкретних термінів, вплив через колектив групи, листи батькам та їх виклик до університету тощо); > допомога студентам оптимізувати самостійну роботу, творчу діяльність, ефективно використовувати час на навчання, сприяти залученню їв до активної участі в науководослідній та громадській діяльності; > організація щотижневих організаційно-виховних та інформацій заходів у групі; > вивчення громадської думки групи, виявлення проблем, запиті», потреб студентів та узгодження їх розв'язання з деканатом, профспілковою організацією та органами студентського самоврядування. Основні права куратора: > за успіхи в навчанні, науковій, спортивній, культурно-масовій та громадській роботі висувати найкращих студентів до нагородження та різних форм заохочень; > приймати участь у рейтинговій оцінці організаторських здібностей підопічних студентів, виконання ними громадських доручень; > бути присутнім на лекціях, семінарах, практичних, лабораторних та індивідуальних заняттях студентів академічної групи за попереднім узгодженням з викладачами; > клопотати перед студентським профспілковим комітетом про надання необхідної матеріальної допомоги, санітарно-профілактичних та оздоровчих путівок студентам групи, зокрема студентам-сиротам, інвалідам і студентам з багатодітних сімей; > приймати участь у діяльності органів студентського самоврядування, вносити пропозиції студентам групи щодо поліпшення їхньої діяльності, залучати студентів до виконання громадських доручень та висувати кандидатури для обрання в органи студентського самоврядування. Основні завдання та напрями роботи куратора:впроваджувати нові підходи, виховні системи, форми та методи виховання, які відповідали б потребам розвитку особистості, сприяли б розкриттю її талантів, духовно-емоційних, розумових і фізичних здібностей студентів. 45 Проаналізуйте причини появи бар’єрів у професійно-освітньому спілкуванні викладача та студента і запропонуйте шляхи їх усунення. Основні труднощі, які трапляються у викладачів-початківців у професійно-педагогічному спілкуванні зі студентами, такі: 1) невміння налагодити контакт з аудиторією; 2) нерозуміння внутрішньої психологічної позиції студента; 3) складнощі керування спілкуванням під час лекційних, семінарських та інших занять; 4) невміння перебудовувати стосунки зі студентами відповідно до педагогічних завдань, які змінюються; 5) труднощі мовного спілкування і передачі власного емоційного ставлення до навчального матеріалу; 6) невміння керувати власним психічним станом у стресових ситуаціях спілкування. Для забезпечення повноцінної діалогічної взаємодії між суб’єктами педагогічного процесу важливо долати бар’єри професійно-педагогічного спілкування. Назвемо найбільш типові «бар’єри», які трапляються переважно у викладача-початківця: «бар’єр» невідповідності настанов і мотивів: викладач приходить із творчими задумами цікавого заняття, захоплений ним, а група байдужа, студенти неуважні, що дратує, нервує викладача; «бар’єр» побоювання групи: викладач-початківець непогано володіє матеріалом, добре підготувався до заняття, однак сама думка про безпосередній контакт зі студентами «відлякує» його, пригнічує творчу ініціативу тощо; «бар’єр» відсутності контакту: викладач заходить до аудиторії і замість того, щоб швидко й оперативно організувати взаємодію зі студентами, починає діяти автономно (наприклад, пише тему лекції на дошці); «бар’єр» звуження функцій спілкування: педагог враховує лише інформаційні функції спілкування, нехтуючи соціально-перцептивними, афективно-комунікативними, організаційними та ін.; «бар’єр» негативної настанови на академічну групу, яка інколи може формуватися апріорно на основі думки інших викладачів, що працюють із цими студентами або є наслідком минулого негативного досвіду педагогічного спілкування з даною групою або студентом; «бар’єр» побоювання педагогічних помилок (не знає відповідь на «каверзне» запитання студентів або на зауваження, що неправильно виставлена оцінка тощо); «бар’єр» наслідування: молодий педагог намагається наслідувати манери спілкування, стиль діяльність авторитетного педагога, не враховуючи свої індивідуальні особливості. Також можуть виникати бар’єри спілкування, які притаманні будь-якій комунікативній взаємодії. Найбільш типовими серед них є такі: Смисловий «бар’єр» – одне й те саме явище (слово, фраза, подія) мають різний смисл для різних людей. Моральний «бар’єр» – відмінності між людьми в засвоєних ними соціальних нормах і обмеженнях; споконвічний «конфлікт батьків і дітей» у неприйнятті ними манер поведінки і спілкування, спрямованості інтересів, моди тощо (викладач у спілкуванні зі студентами: «У студентські роки ми були іншими», тобто кращими, що не завжди відповідає дійсності). Інтелектуальний «бар’єр» – відмінності в рівні інтелекту, глибині передбачення і розуміння ситуації і проблем. Він часто виникає в спілкуванні з викладачем, який характеризується чітко вираженою спрямованістю на наукову діяльність, якщо йому не вдається адаптувати мову науки до інтелектуально-пізнавальних можливостей студентів. Ригідний «бар’єр» – відсутність гнучкості міжособистісних настанов, утруднення перебудови сприйняття, системи мотивів, емоційних відгуків у ситуації, що змінюється. Інерція, відсталість від реалій життя, звичні схеми спілкування характерна для тих досвідчених викладачів, хто не працює над самоосвітою, професійним самовдосконаленням, критичним переосмисленням своїх наукових і педагогічних здобутків. Емоційний «бар’єр» – відмінності в емоційних станах викладачів і студентів, особливо під час заліків і екзаменів, відсутність емпатії, а також недоступність розуму доводів логіки в ситуації емоційного збудження та афективних реакцій. Естетичний «бар’єр», який пов’язаний з дотриманням вимог до форми (привабливість зовнішності, охайність одягу, вишуканість рухів тощо), а також до педагогічного такту й етикету взаємин. Психологічні «бар’єри» спілкування виникають непомітно і спочатку можуть не усвідомлюватися викладачем, проте студенти сприймають їх одразу. Але якщо «бар’єр» закріпився, то й сам педагог починає відчувати дискомфорт, тривогу, нервовість. Цей стан стає стійким, заважає плідному контактові зі студентами та, зрештою, впливає на характер педагога – формує так званий «неправильний» педагогічний характер. Дослідження проблеми професійного спілкування засвідчують, що оволодіти основами професійно-педагогічного спілкування можна черезпрофесійне самовиховання. Для цього є два шляхи: 1. Ґрунтовне вивчення та усвідомлення природи, структури й закономірностей професійнопедагогічного спілкування. 2. Опанування технологією педагогічної комунікації, відпрацьовуючи вміння і навички професійно-педагогічного спілкування та розвиваючи комунікативні здібності під час навчання у вищій школі. Важливим чинником, що сприяє розвиткові комунікативної культури майбутнього педагога, є елементи педагогічної діяльності під час проходження різних видів педагогічної практики, а також громадська робота студента, яка збагачує його досвід організаторської та комунікативної діяльності. Можна дати майбутнім викладачам такі поради щодо самовиховання комунікативної культури: уникайте при спілкуванні докорів (прямих і непрямих); не демонструйте свою перевагу; уникайте звинувачувального тону, вибачайте дрібні слабкості, підкреслюйте переваги співбесідника; розпитуйте зацікавлено, але не зухвало; говоріть не більше й не менше того, що потрібно в цей момент спілкування; а краще більше слухати, ніж говорити; будьте уважні до партнера по спілкуванню; намагайтеся передбачити реакцію співрозмовника; у процесі спілкування думайте про тих, із ким спілкуєтесь. Отже, продуктивне професійно-педагогічне спілкування відбувається за умови організації педагогічного процесу на демократичних засадах, позитивного ставлення викладача до студентів, захопленості спільною творчою діяльністю всіх суб’єктів педагогічної взаємодії.
