Гориславець Велімір Культурологія, 1 курс (магістр) Лекція 1. Концепція кураторського проєкту та стратегії її втілення: загальні засади План 1. Формування концепції візуального проєкту відповідно до його мети. 2. Структурне формування концепції. 3. Засоби художньої виразності у формуванні концепції візуального проєкту Список рекомендованої літератури Сьогодні ми з вами поговоримо про сучасне кураторство, про створення виставок актуального мистецтва, а саме етап створення виставкового проекту з самого початку зародження самої ідеї та до фінального демонтажу й підрахунку статистики. Наша лекція побудована таким чином, щоб ми уявили собі таку людину, яка хоче організувати виставку, однак організаційного досвіду в неї немає. Тому ми пройдемо з нею усі етапи створення виставки. Та перш ніж ми з вами перейдемо до перших кроків організації нашого проекту, давайте поговоримо про те, що таке кураторство, хто такі куратори та чим вони відрізняються від арт менеджерів, як в нашій країні називають таких спеціалістів в різних інституційних закладах, щоб ви могли орієнтуватися. Куратор – це спеціаліст, експерт у будь-якій області мистецтва, який визначає головну ідею виставки, формує наратив (ідею, яка проходить по всій виставці), відбирає та інтерпретує твори, що демонструють на виставці. В обов’язки куратора також входить робота с художниками та написання провідних текстів до експозиції. Куратор разом з художниками є обличчям виставки. Це твердження є особливо актуальним для спеціалістів так названих зіркових кураторів, тобто топ лідерів кураторів у сфері сучасного мистецтва. Однак у випадку, коли куратор не вважається зірковим, все одно слід розуміти, що доволі часто на виставку дивляться крізь призму особистості куратора. Як ви бачите, ми говоримо про спеціалістів в області мистецтва, як правило сучасного мистецтва. В Європі та США існує таке поняття як куратор колекції, в нас же більш відома ця спеціальність як хранитель колекції. В крупних музеях можуть бути спеціальності як хранителя колекції, так і завідувача (куратора). У випадку, коли музеї та їх колекції дуже великі, хранитель займається збереженням, описом та вивченням предметів, а куратор займається питаннями показу колекції. Також кураторами прийнято називати спеціалістів, які займаються питаннями створення художніх виставок. Слід розуміти, що курирувати виставку сучасного мистецтва, та курирувати історичну або наукову виставку – це зовсім різні речі, адже перед ними виникають різні задачі. В класифікації кураторів, яку надає дослідник Адріан Джордж у своїй книзі «Довідник куратора: музеї, галереї, незалежні простори», виділено 4 різновиди куратора: куратор-вчений, куратор-художник, куратор-організатор та незалежний куратор. 1. Куратор-вчений – це штатний співробітник музею або установи, фа- хівець якоїсь області мистецтва або науки, який займається дослідженням та підготовкою експонування колекцій. 2. Незалежний куратор – фахівець, який не входить до штату якої- небудь організації або ж входить в цей штат музею чи організації, але при цьому організовує виставки від свого обличчя, а не від якоїсь конкретної особи. Переваги такого фахівця полягають у більшій свободі стосовно вибору тем та матеріалів. Недоліком виступає те, що всі організаційні питання та вся робота повністю залежать від куратора. У випадку зі штатним співробітником, його робота може бути поділена між колегами з інших відділів. 3. Куратор-художник створює експозиції, які сприймаються як єдиний цілий художній твір. Дивлячись на те, що такий підхід у комбінуванні робіт є дуже цікавим для глядачів, він все одно зазнає критики від самих художників. 4. Куратор-організатор виступає як керівник підрозділу, завдання якого спрямовувати та координувати роботу свого відділу. В його обов’язки може входити як наукова робота, так і організація виставки. Переважає саме управління процесом. Не дивлячись на такі розбіжності в класифікації, куратор може бути не тільки з одного напрямку. Так, наприклад, незалежний куратор може одночасно бути і куратором-художником. Ця класифікація більш притаманна в європейських країнах та в США. Арт-менеджмер – спеціаліст, який займається питаннями організації, управління та аналітики у сфері мистецтв. Відмінною рисою арт-менеджера від звичайного управлінця є наявність виключно мистецтвознавчих знань та навичок. Арт-менеджеру важливо бути добре організованою людиною, володіти базовими знаннями з історії мистецтва, знаннями стосовно роботи художніх інститу- цій та їх устроєм, слідкувати за новинами в арт-світі. Одна з найважливіших навичок, яка необхідна арт-менеджеру – вміння находити мову з усіма учасниками художнього процесу. Далі, наш головний герой повинен задати собі питання «Для чого я хочу зробити виставку?» та «Яка головна ціль?». Для виставкового проекту важливо пам’ятати, що цілі та задачі слід обов’язково визначати на початковому етапі, адже завдяки ним і будуватиметься подальші дії. Головна місія вашого проекту може стати головним аргументом для комісії, що приймає рішення щодо існування вашого проєкта. Ціль виставки може бути різною. Наприклад, вона може полягати у показі нової, щойно отриманої колекції до музею, або виставка робиться через наближення пам’ятної дати в історії, яку необхідно відмітити виставковим проєктом. Та іноді буває так, що у музеї або в закладі є свій фіксований план, за яким мають провести відповідну кількість проєктів. Давайте уявимо, що наш герой хоче створити виставку молодих художників задля показу зрізу сучасного локального мистецтва. Після того, як наш герой визначив ціль свого проєкту, він переходить до наступного важливого етапу – це написання наукової концепції виставки. Наукова концепція виставки – це головний документ виставкового проєкту, в якому визначені ціль, завдання виставки, позначено приблизний експозиційний матеріал та прописані експозиційні одиниці. В цьому документі мають бути послідовно визначені наступні пункти: 1) Ціль та завдання виставки 2) Актуальність теми 3) Огляд існуючих експозицій/виставок з даної теми 4) Аналіз та характеристика предметної бази експозиції, наявність фондових матеріалів, реальні можливості комплектування 5) Потенційна авдиторія 6) Роз’яснення принципів структурування експозицій 7) Вибір методів проєктування експозицій 8) Основні розділи виставки 9) Пропозиція з художнього рішення експозицій 10) Пропозиція щодо супровідної програми до виставки Звісно, тут ми розглядаємо ідеальну, повномірну концепцію виставки. У всіх організаціях є свій порядок написання пунктів та їх кількість. Буває й таке, що в деяких музеях та організаціях не пишуть наукову концепцію виставки, обумовлюючи це тим, що сама виставка за масштабністю маленька та не має потреби у написання подібного документу. Достатньо визначити ціль та задачі, представити список предметів. Отже, визначимо ціль та завдання нашого героя стосовно проєкту. Ціль: представити зріз сучасного мистецтва Харківщини на прикладі художників до 35 років. Задачі будуть наступні: - виявити ведучих моложих художників Харківщини - визначити основні тенденції в молодому мистецтві - показати різновиди жанрів сучасного мистецтва. Для чого все так детально описувати? По-перше для само розуміння необхідності проєкту. По-друге, наукова концепція – це як своєрідний звіт роботи музею чи установи. У випадку можливих перевірок також перевіряється й документація, тому їх слід мати ось в такому порядку. Крім цього слід розуміти, що така концепція буде корисною для інших співробітників задля їх розуміння самого проєкту. Наступний етап, який теж слід роздивитись – це огляд існуючих експозицій з нашої теми. Адже нам слід дізнатись як інші опрацьовували цю тему, як розкривали її у своїх проектах тощо. Після цього йде етап аналізу та характеристики предметної бази експозиції. Так, наприклад, треба дізнатись чи вдосталь матеріалу для даної виставки, розглядається можливе поповнення колекції, наявність інших перепон для реалізації тощо. Наступний етап розглядає потенційну авдиторію, тобто заздалегідь аналізуємо відвідувачів виставки, їх можливі інтереси та можливості: безкоштовно для дітей до 5 років, або знижки для студентів тощо. Обгрунтування принципів побудови експозицій – це етап з розташуванням колекції, організація екскурсій, актуальність та доступність нашої виставки для відвідувачів. Можемо припустити, що наш герой приблизно визначився з авдиторією своєї виставки: молоді люди від 16 до 35 років, фахівці та спеціалісти, діти та люди з обмеженими можливостями. Задля відвідувачів організовано: пільговий квиток для студентів, багатодітних сімей та людей з інвалідністю, можливість придбання квитка в режимі онлайн, використання цифрових технологій на виставці, можливість спілкування з медіатором, наявність книжкової продукції та дитячої зони або майстер-класу. Наступний етап – це вибір методів проєктування експозицій. Виділяють наступні методи: 1. Ансамблевий метод – метод реконструювання інтер’єр, соціокульту- рне облаштування на основі достовірних фактів 2. Колекційний (систематичний) передбачає розміщення однорідних предметів у відповідній класифікації конкретної науки, наукової дисципліни або галузі виробництва. Основна структура такої експозиції - типологічний ряд (еволюцію) 3. Ілюстративний (тематичний) метод надає відображення подій або явищ. Основна структура такої експозиції – експозиційний комплекс, група предметів різного типу, що поєднані тематикою. 4. Музейно-образний використовується у разі необхідності зображення експозиційних художніх образів своєрідного витвору мистецтва. Наш герой обирає тематичний метод з елементами музейно-образного, тобто поєднує їх. Основні розділи виставки та пропозиція з художнього рішення експозицій нашого героя-куратора підштовхує до того, щоб запропонувати своє бачення виставки, своє художнє рішення відповідним спеціалістам (художник архітектор, художник зі світла тощо) та йде вирішення питання з візуаль- ної/супровідної теми та прописуються побажання стосовно архітектурного рішення. Коли ми почнемо обговорювати бюджет виставки, то маємо вирахувати заздалегідь кошторис. Слід буде оплачувати аренду приміщення/предметів, консервація/виготовлення витворів, страхову комісію, упакування предметів, послуги з упакування та транспортування, послуги співробітників, монтаж та демонтаж, послуги типографічні, рекламу, гонорари, вернісаж. Також завжди слід продумати ті відсотки із загального бюджету, які можуть піти на непередбачені витрати. Зазвичай спеціалісти рекомендують 20% розраховувати на такі випадки. Якщо ми вже розглядаємо бюджет нашого проєкту, то слід ознайомитися з таким поняттям як фандрайзінг. Це комплекс робіт із залучення грошових засобів та інших ресурсів (людських, матеріальних, інформаційних та ін..), якими організація не може забезпечити самостійно та які є необхідними для реалізації відповідного проєкту або діяльності в цілому. Тепер ми дійшли до етапу складання відповідної заяви для комісії на проведення виставки. В цьому документі ми маємо вказати всі наші головні пункти: ціль, завдання, основний матеріал, який ми хочемо представити, бюджет. В державних музеях та держустановах, як правило, все починається з офіційного письма, де описується ідея. Далі, на момент презентації комісії розкривається актуальність ідеї виставки, її основна тема, відбувається переконання у проведенні даного виставкового проєкту. Тобто слід розповісти ту мистецтвознавчу цінність історичного боку витворів, яку буде показано у вашому проєкті. Припустимо, що комісія ухвалила наш проєкт та дозволила його реалізувати. Тоді наш герой-куратор починає роботу з партнерами, заключення ухвалених рішень та контрактів. Якщо наш герой прийшов до державного музею (або до якоїсь установи), то йому одразу надається партнер, помічник, куратор від сторони, яка його приймає. Куратори між собою мають визначити терміни. Як прави- ло, термін диктує безпосередньо майданчик, адже наша виставка не єдина в усьому музею. Виставковий план у великих музеях, які роблять міжнародні проєкти, робиться на декілька років вперед, оскільки ці міжнародні виставки готуються близько 2-3 років. Коли нам стає відомим термін, тобто кінцева дата, ми можемо оформлювати документи з нашими партнерами: художниками, які надають предмети для виставки, іншими музеями та організаціями, колекціонерами, поміч яких дуже важлива в проєкті. Документальний супровід виставок невід’ємна частина. Договір з партнером, страхування, узгодження щодо надання авторських прав – все це захищає від різного роду проблем. В договорах з художниками, музеями, колекціонерами прописуються терміни надання експонатів, терміни повернення, необхідні умови відповідних дій. Кожна організація має своє типове узгодження. Важливим етапом також є страхування предметів та авторське право. Музей має задовільнитися в наявності ліцензії відповідного роду страхової кампанії. Я кампанія повинна бути визначена за результатами зачиненого конкурсу, відповідно до законодавства країни(Закон України «Про страхування» від 1996 року, остання редакція у грудні 2020 року). Страхування відбувається наступним чином. В першу чергу визначається страхова сума. Страхувальник (музей, куратор) оплачує страховій компанії комісію. В залежності від самої страхової компанії та від виставки (міжнародна, державна) відсоток варірується. Закон України «Про авторське право і суміжні права» (1994 року, редакція остання буда у жовтні 2020 року) регулює відносини, пов'язані з виникненням (набуттям) прав на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, використанням таких об'єктів, розпорядженням майновими правами і охороною майнових прав на ці об'єкти, а також охороною особистих немайнових прав творців. Відповідно до законодавства, питання щодо авторського права зазвичай прописується в договорі, який складається з музеєм, чи з колекціонером тощо. Використання виробів, що захищені авторським правом, для розміщення їх в Інтернеті, афішах, каталогах або на сувенірних продукція, потребує отримання дозволу від власника авторських прав. Звісно, це передбачено лише для тих предметів, що охороня- ються відповідним законом. Коли ці питання будуть вирішені, наш герой-куратор зможе рушити далі, а саме до визначення наявності сувенірної продукції та каталогу. Це питання теж слід роздивитись ще на ранніх стадіях розробки, адже процес виготовлення довгий, дорогий та кропіткий. Більша частина кураторів намагається приурочити до виставки публікацію щодо проєкту та предметів. Про це слід повідомити заздалегідь, на стадії подання заяви. Публікація дає можливість залишити свій слід в історії. При цьому не кожен проєкт може мати повноцінний каталог, не завжди це доцільно. В таких випадках краще робити брошурки або флаєри, які відвідувач зможе взяти безкоштовно на самій виставці. Також зараз є варіант використання електронних каталогів. Їх створення дешевше, можливий випуск в повноцінному вигляді. Друкований каталог є відмінним інструментом рекламної підтримки. Мається на увазі те, що безкоштовні екземпляри ви можете надати на знак вдячності вашим партнерам, художникам, або навіть ЗМІ, щоб вони змогли рекламувати це видання. Припустимо, що наш куратор обрав брошурки, цифровий каталог підбір універсальних сувенірів. Під універсальними сувенірами мається на увазі магніти, листівки, ручки або олівці та ін.. Саме такі предмети зазвичай біль купляються в музеях. Паралельно з процесом підготовки документації, страхування, створення сувенірної продукції та каталогу починається процес художнього проєктування виставки. Оскільки експозиція сприймається візуально, то необхідно створити єдиний візуальний комплекс. Це краще розробити в три етапи: 1. Створення генерального рішення експозиції 2. Ескізний проєкт 3. Технічні та робочі проєкти Документ щодо рішення експозиції несе у собі загальні стильові принципи, розміщеня основної тематики по залам с оглядовим маршрутом, розміщення провідних експонатів, загальні принципи освітлення та кольорового рішення, загальне рішення щодо техніки, застосування аудіовізуальних та технічних засобів, розміщення зон відпочинку. Ескізний проєкт створюється спеціалістами завдяки комп’ютерним програмам задля візуалізації нашого проєкту та можливої доробки. Ця частина роботи є кращим варіантом задля того, щоб заздалегідь «побачити» виставку у дії та ліквідувати на ранньому етапі усі нюанси: світло, розміщення предметів та матеріалів, колористика. Кінцевим етапом художнього проєктування є розробка технічного та робочого проекту. Це момент, коли ми доробляємо всі необхідні документи та фактично продумуємо як саме буде реалізоване наше художнє рішення. Етап включає у собі монтажні листи, авторські розробки художньо-конструкторських рішень обладнання, проведення комунікаційних ліній освітлення та кріплення експонатів, авторські пропозиції до інженерних рішень опалення, вентиляції та пожежноохоронної сигналізації. Слід зазначити, що на етапі оформлення текстів для експозицій, куратор бере більшу частину роботи аніж у художньому проєктуванні. Мінімальний набір текстів на виставці настінний (з описом конкретного залу), вступний кураторський текст із загальною інформацією про майстра, концепцію, історичному факті тощо та етикетки. Етикетки бувають двох видів: розширені (основна інформація +додаткова) та звичайні (основна інформація). Куратор також бере участь у розробці освітньої програми. В більшій мірі над цим етапом працюють співробітники екскурсійно-практичного відділу. Куратор разом з ними розробляє план заходів. Екскурсія – це найбільш основний та затребуваний вид освітньої програми в музеї. Також популярність набирають квести, медіації, лекторії, майстер-класи тощо. Наступний етап, який є важливим для нас – це упакування та транспортування предметів. Воно має відбуватись в жорсткій тарі, фургон має бути призначений для такого транспортування та, звісно, бути зачинений під час перевезення багажу й забезпечувати повну нерухомість ящиків з вантажем. Коли ви отримали предмети, співробітники з обліку оформлюють вантаж на тимчасове збереження та надають тимчасовий номер, реєструючи. Паралельно з процесом оформлення документів та підготовки художнього проєкту з виставкою починають працювати спеціалісти з піару. Спеціалісти мають бути високо кваліфіковані. Куратор періодично долучається до цього процесу. Він має узгоджувати зміст усіх маркетингових заходів. За 7-10 днів до початку виставки починається активна робота з пресою. Наш герой пише прес-реліз. Йому слід пам’ятати, що для публікації треба підготувати короткі та доступні тексти із цікавими фактами, яскравими цитатами, а також слідкувати за якістю зображень, які надаються для публікацій. Вони повинні бути дуже хорошими та чіткими. Весь цей матеріал узгоджується зі спеціалістом з піару, адже він допоможе розставити потрібний акцент і підкреслити вигідні з точки зору залучення преси сторони нашої виставки. Також слід потурбуватися за прес показ. Оберіть день та час, коли преса зможе відвідати та показати її, якщо ви бажаєте щоб потім про вас зробили репортаж. На цьому ж етапі не можна забувати й про запрошення на вернісаж, на відкриття. Опрацюйте з дизайнерами образ цієї листівки. Підійшов день монтажу. Залишається небагато часу до відкриття. На цьому етапі більша частина роботи надається монтажникам. Не треба забувати одне просте правило монтажу: спочатку мають встановлюватися великі експонати, а потім вже менші, адже для великих потрібно більше часу для встановлення й так можна уникнути пошкодження менших деталей експозиції. Якщо йде відео супровід, або взагалі технічний супровід – то це встановлюється в найпершу чергу. Також в процесі роботи над організацією виставки проводяться спеціалізовані заходи, а саме робота з персоналом. Заходи щодо підготовки можна поділити на дві категорії: загальні та спеціальні. Загальні заходи – це лекції щодо безпеки, щодо дій при надзвичайних ситуаціях, наданню першої медичної допомоги, правилам гостинності, а також майстер-класи з вирішення конфліктних ситуацій. Куратор приєднується на етапі спеціальної підготовки, коли треба провести лекції та заняття з екскурсоводами, прослухати екскурсію. Йому також треба написати методичні рекомендації для екскурсій. До моменту вернісажу також треба обдумати момент з ведучим та зі сцена- рієм, наявність фуршету для гостей та музикантів тощо. Під час роботи самої виставки має відбуватися контроль за експонатами, щоб їх ніхто не пошкодив та не виникло інших проблем. Куратор, разом із співробітником з вивченням відвідувачів повинен проаналізувати рух людей, на яких експонатах більше з усього акцентували свою увагу і таке інше. Це дозволить зрозуміти наскільки його виставковий проєкт подобається гостям та навіть віднайти недоліки для їх подальшого усунення в наступних заходах. Архівізація є тим етапом, де куратор фіксує всі аспекти проєкту для звітів та майбутніх виставок. Куратору потрібно зазначити наступне: 1. Концепцію виставки у вигляді документа, з переліком витворів, контактів їх господарів; 2. Результати досліджень, проведених в рамках виставки, копіі листувань, документів, які були виявлені в рамках підготовки, зображення з джерелами; 3. Страхові документи; 4. Кошторис та бюджет виставки; 5. Чеки та акти виконаних робіт від контрагентів; 6. Фото готової експозиції; 7. Рецензії на виставку та матеріали з преси; 8. Статистика відвідування; 9. Листівки, буклети, афіши в цифровому або паперовому варіанті. Коли виставка завершилася, організовується демонтаж, реставрування експонатів у разі необхідності та їх цільне перевезення до господарів. А в нашого героя з’являється можливість подумати про те, чи вдалося досягнути поставленої мети, чи окупилися виготовлення сувенірів, чи залишилися художники задоволені після проєкту, чи був налагоджений професійний контакт із колегами та приймальною стороною тощо. На цій доволі оптимістичній ноті ми з вами завершуємо нашу лекцію. Дякую за увагу!
