Тема 8. Географія активних видів туризму 1. Дослідіть географію центрів розвитку гірськолижного туризму в світі та в Україні. Гірськолижний туризм в Україні. Поступово у світі гірськолижний туризм починає перетворюватися на один з найпопулярніших видів активного відпочинку. Україна не є винятком. Гірські лижі стають ознакою престижу і навіть життєвого успіху. Серед газетних і журнальних заголовків, присвячених гірськолижному туризму, з'явилися слова на кшталт "гірськолижний бум", "гірськолижна мода" і навіть "гірськолижна революція" та "гірськолижна пандемія". Функціонують чотири основні гірськолижні курорти: Буковель, Яблуниця, Славське та Драгобрат. Найпопулярніший з них Буковель. Він знаходиться в селі Поляниця Закарпатської області на висоті 900 м над рівнем моря* Назва цього гірськолижного курорту походить від гори (1129 м), на схилах якої він розташований. Це найкраще технічно облаштований гірськолижний курорт країни. Загальна довжина його трас досягає 20 км, з яких близько 95 % забезпечені снігогенеруючим устаткуванням. Загальний перепад висот до 500 м. Важливою особливістю Буковеля є те, що всі лижні траси пов'язані між собою. Ще декілька десятиліть тому в географії туризму не було спортивного туризму як напряму, що сформувався. Раніше поїздки, наприклад з метою катання на лижах, не носили такого масового характеру, та і оснащення гірськолижних центрів залишало бажати кращого. Сьогодні ми можемо розглядати спортивний туризм як явище, що відбулося. Особливо велику цікавість туристи виявляють до поїздок в зимовий період в гірськолижні центри. Гірськолижний туризм у світі. Популярними місцями лижного відпочинку в світі є Австрія, Андорра, Франція, Швейцарія, Болгарія, Італія, Словаччина, Туреччина, Фінляндія, Швеція, Норвегія. Менш популярні курорти Німеччини і США. Останнім часом набувають популярності Румунія, Чехія, Словенія, Іспанія, Канада. Є лижні курорти в Ізраїлі, Індії і Японії. 2. Охарактеризуйте географію центрів та регіонів розвитку дайв-туризму в світі та в Україні Як і для будь-якого виду туризму, необхідними умовами для розвитку дайвинга є наявність двох факторів – суб'єктів і об'єктів галузі, тобто інфраструктури й об'єктів туризму (дайв-сайтів). Специфікою даного виду туризму є розширене поняття інфраструктури. Крім звичайних вимог по проживанню, харчуванню, транспортному обслуговуванню туристів і інше присутні специфічні вимоги в частині наявності спеціального сертифікованого спорядження й устаткування (акваланги, компресори, костюми, плавзасоби), і підготовлених сертифікованих фахівців (підводників для проведення екскурсій – дайв-гідів, і навчання новачків — інструкторів). Дайв-сайти являють собою природні або техногенні об'єкти, цікаві для огляду дайверами – природні ландшафти, затонулі судна й ін. технічні об'єкти; затонулі міста й інші свідчення життєдіяльності людей. Історія об'єктів, як правило, трагічна, і їхня відносна неприступність для основної маси обивателів, робить такі об'єкти особливо притягальними для дайверов. У світі існує десятки навчальних систем, що пропонують свої програми навчання на різних континентах. Світовими лідерами по наданню освітніх дайв-послуг які представлені й у нашому регіоні є: CMAS - Всесвітня Конфедерація Підводної діяльності заснована в 1959 році Жаком Ивом Кусто, є найстаршою й однієї із самих популярних в усьому світі. Відмітні достоїнства - цікаві й доступні програми навчання; низька комерціалізація системи продиктована більше ретельним підходом до навчання. PADI - Професійна Асоціація інструкторів по дайвингу. Багатоступінчаста програма навчання з більшою кількістю додаткового матеріалу. Сама комерціалізована і популярна на окремих курортних зонах система. NAUI - Національна Асоціація Підводних інструкторів. Молода, але впевнена система, більшою мірою призначена для досвідчених і навички, що вдосконалюють свої, дайверов. CEDIP - Молода європейська організація, поки ще що мало зарекомендувала себе на світовому ринку дайв-послуг. TDI, SDI - Федерації, які по більшій частині спеціалізуються на навчанні просунутих дайверов для глибоководних занурень (техно-дайвинг). В Україні СМAS і PADI представлені практично однаково, з тією лише різницею, що СMAS сприяє суспільному розвитку підводних видів спорту й діяльності в нашій країні. Ієрархічна градація й вимоги для переходу на новий більше просунутий рівень практично однакові, за винятком ціни - в CMAS вона нижче. Та й в PADI окремі програми винесені у вигляді обов'язкового додаткового курсу за додаткову плату. 3. Проаналізуйте особливості розвитку центрів гольф-туризму в регіонах світу. Світова гольф-індустрія має розгалужену структуру. Вона включає компанії, що спеціалізуються на проектуванні і будівництві гольф-споруд, а також об'єктів супутньої інфраструктури, підприємств їх комплексного обслуговування, фірми по виробництву професійної техніки і устаткування по догляду за гольф-полями, операторів і агентів гольф-туризму, і ін. У міжнародній практиці туристов-гольфистів прийнято ділити на три групи: 1) туристи, які відправляються в поїздки спеціально для гри в гольф; 2) туристи, для яких гра в гольф є супутнім видом занять на відпочинку або в бизнеспоездке; 3) туристи, відвідуючі гольф-турнири як глядачі. За деякими даними, чисельність першої групи туристів-гольфистів складає 6-10 млн. чоловік. Дати кількісну характеристику другій і третій групам дуже складно, і це утрудняє справжню оцінку масштабів гольф-туризму в світі. На початку ХХІ ст. за даними офіційної статистики, в світі налічується близько 60 млн. гольфистів, а на думку фахівців, ще більше, оскільки враховуються тільки «регулярні» гравці, які зареєстровані в національних федераціях і клубах гольфу. Частину гольфистів складають професійні гравці-спортсмени. Довгий час світовий рейтинг по гольфу очолювали професійні спортсмени з Великобританії, але після Другої світової війни США перевершили решту країн по числу професійних гравців в гольф світового класу. Традиційно сильні в гольф-спорті є Австралія і ЮАР. З 1970-х рр. Японія, а також скандінавські і інші країни Західної Європи змогли підготувати гравців, які увійшли до світової спортивної еліти по гольфу. Число країн, де є висококласні гольфисти, продовжує швидко збільшуватися, особливо в Південно-східній Азії. Зокрема, Південна Корея зайняла лідируючі позиції в змаганнях по гольфу серед жінок[19]. Іншу частину гольфистів складають туристи-гольфисти. Гольф-туризм - дуже вигідний сегмент туристського ринку,яки можна визначити як періодичні, здебільшого групові тури гравів гольфистів з метою випробування нових полів бо прийняття участі у змаганнях. Їх витрати в поїздці на 40% більше, ніж у туристів, що віддають перевагу відпочинку на пляжі або пізнавальним турам. По оцінках, іноземні туристи-гольфисти в Іспанії, Португалії, Ірландії, штаті Флоріда (США) витрачають від 3 тис. до 8 тис. дол. у тиждень. 4. Надайте географічну характеристику екстремального та пригодницького туризму в Україні та регіонах світу. Екстремальний туризм є одним із перспективних видів туризму в Україні. Особливо в умовах сьогодення, коли ця галузь переживає кризу, цей вид туризму може завоювати ринок туристичних послуг, так як привабить до себе велику кількість туристів, що надають перевагу активному відпочинку. Екстремальний туризм постійно розвивається і трансформується залежно від потреб і смаків туристів. Розвиток екстремального туризму можливий лише за наявності специфічних об’єктів природи або штучно створених людиною, які необхідно подолати. Розглянемо найбільш перспективні види даного туризму. Для повітряних видів туризму в Україні є всі необхідні передумови, насамперед природні. Перспективними для даного виду екстремального туризму є Київ, Кам’янець-Подільський, Львів, Карпати, Асканія Нова та ін. Порівняно молодий вид парашутизму - фрістайл, який виник приблизно 10 років тому. Полягає у показі спортсменом різних фігур у вільному падінні. Тут оцінюються краса, складність елементів, виконаних парашутистом, а також майстерність повітряного оператора, що робить зйомку спортсмена в повітрі. Відпрацьовування фігур на землі вимагають спеціального устаткування, що є не на кожній дроп-зоні, і це, так само, як і відсутність достатньої інформації про фрістайл, гальмує розвиток даної дисципліни в Україні. Все більшої популярності набуває водний туризм, оскільки на території нашої держави розвинена мережа річок (Південний Буг, Черемош, Прут, Тиса та ін.), озер, Чорне та Азовське моря. Гірськолижний, мабуть, найбільш розвинений із усіх видів екстремального туризму в Україні. Його різновиди поширенні на території Карпат, Житомирської, Хмельницької та Вінницької областей. Для сноубордингу та гірських лиж у Буковелі створена «екстремальна» траса для спуску. Останнім часом активно розвивається спелеотуризм - подорож по печерах із спорядженням і подоланням у них різного роду перешкод. Найбільш придатними для розвитку спелеології є Тернопільська, Івано-Франківська, Закарпатська та Львівська області. До найбільш екзотичних видів екстремального туризму можна віднести тури до ЧАЕС. Атомний туризм - це відносно новий різновид туризму, що передбачає відвідування Чорнобильської зони та місця ядерних випробувань. .
