Питання семінару з теми інтимне-особистісне консультування 1. Діагностика глибинних психологічних конфліктів та їх “витяг” з підсвідомості. 2. Психосоматичні розлади. Існує безліч спроб пояснити походження психосоматичних порушень. Майже всі вони однак пов'язані з психоаналітичним розумінням особистості, Психотерапевтичне розуміння "соматичного клієнта" приймає як факт наступне твердження: – хвора людина – це суб'єкт, активна істота, з певним культурним рівнем і сформованими цінностями, включена в міжособистісні стосунки та соціальну ситуацію; – людина постійно стикається з різноманітними несприятливими факторами, що впливають на її внутрішній світ, порушуючи рівновагу (гомеостаз); – завдяки роботі компенсаторних механізмів певною мірою утримується баланс, що дозволяє адаптуватись до змін; здатність до адаптації, збереження рівноваги – це і є психічне здоров'я. Ослаблення захисних функцій організму, напружені ситуації та психологічна нестабільність призводять до функціональних порушень, які можуть проявлятись та спостерігатись зовні, відчуватись на фізіологічному рівні. Якраз сукупність суб'єктивних (психологічних) та об'єктивних (фізичних) порушень і називається хворобою. Психологічна консультація для людей з ознаками психосоматичних порушень визначається психологічним запитом, характерологічними властивостями, ставленням до консультативного процесу та досвідом психолога. Для клієнтів, у яких яскраво виражений "м'язовий панцир", використовують специфічні методики дихання, емоційного розкріпачення, створення зорових образів. Вправи тілесно-орієнтованої терапії сприяють вивільненню та регулюванню пригнічених раніше почуттів (страхів, образ, агресії тощо). Наприклад, захисний панцир шиї утримує гнів, крик, плач, що відповідно, сприяє захворюванню горла, простудним симптомам. Важливо оптимізувати у клієнта бажання звільнитись від стриманих емоцій, дозволяючи кричати, співати, маніпулювати язиком. Показовими є дихальні вправи. У випадках роботи з клієнтом, у якого виражені ознаки алекситимії, психолог-консультант має "розговорити" клієнта, демонструючи зацікавленість до справжніх емоцій, показуючи приклад переживання цілої гами почуттів, гнучкість мислення. У цьому випадку у пригоді стануть відомі техніки раціонально-емотивної терапії (А. Елліс), спрямовані на структурування думок, пошуки адекватних емоційних проявів. Психоконсультативний процес з соматичними клієнтами можна схематично презентувати таким чином: 1. Встановлення психологічного контакту та довірливих стосунків: o – вислуховування запиту, визначення локусу скарги клієнта; – формулювання цілей психологічної допомоги; o – домовленість, складання психотерапевтичного контракту на співробітництво. 2. Слухання історії клієнта, його хвороби (діагностичний етап): o – коли вперше проявились симптоми; o – які емоції переживали на початку хвороби; - з ким ділились страхами, думками; o – до кого звертались за допомогою; o – як розвивались події на певному проміжку часу. 3. Озвучення розуміння проблеми та аналіз ситуації: o – прояв довіри, підтримки; o – безоцінне позитивне ставлення до клієнта; o – аналіз пережитого досвіду, інтерпретація вчинків; o – обговорення гіпотез щодо зміни ситуації (видужання) та наслідків лікування. 4. Корекція (зміна) психічного стану, ставлення до здоров 'я (хвороби): o – прийняття ситуації захворювання; o – обговорення причин і наслідків хвороби; o – підбір спеціальних технік, спрямованих на зміну ставлення до здоров'я; 5. Закріплення мотивації до особистісних змін: o – обговорення результатів консультації; o – аналіз емоційного стану; o – озвучення досягнень, інсайтів, нових думок; o – завдання для самостійної роботи. o 3. Шизоїдні клієнти Шизоїдна особа представляє одну з найбільших труднощів у роботі консультанта або психотерапевта, а крайній її прояв – шизофренія – одне з найглибших і найскладніших порушень психіки. Контури шизоїдної особистості можна окреслити за основними симптомами шизофренії. Найважливіші симптоми цього порушення психіки він описав відомою формулою "чотирьох А" (цит. за: Kennedy, 1977): 1) Афективність 2) Асоціативність 3) Аутизм 4) Амбівалентність. Шизоїдні клієнти потрапляють на психологічне консультування чи психотерапію з різних причин. Частою причиною звернення є невіра, що оточуючі здатні їх зрозуміти і допомогти, тому вони шукають допомоги у фахівців, яких чекають розуміння своїх труднощів. Зазвичай шизоїди скаржаться на неможливість встановити та підтримувати стосунки, особливо з особами протилежної статі, на нездатність сконцентруватися та закінчити розпочату роботу, на поганий настрій. Консультант повинен розуміти ступінь ізоляції шизоїдного клієнта. Перший контакт має бути інтелектуалізований. Шизоїдного клієнта легко налякати безпосереднім проникненням у його емоційне життя. Консультант також має брати до уваги суперечність між бажанням клієнта бути з людьми та страхом перед оточуючими. Поспіх у встановленні з клієнтом близького контакту може спровокувати його втечу. Однак, якщо консультант буде надто нейтральним і надмірно віддалятися від клієнта, той може відчути себе відкинутим. Не треба забувати, що оптимальна дистанція у взаєминах – найкращий подарунок шизоїдному клієнту. Консультант повинен пам'ятати, що в консультуванні шизоїдний клієнт поводиться, як і в інших життєвих ситуаціях, наприклад, у сім'ї. Ці клієнти часто намагаються, щоб оточуючі люди відчували почуття провини. Коли клієнти кажуть, що консультант ще більше заплутав їхні проблеми, то це не проста констатація факту, а скоріше психологічна маніпуляція. У консультанта провокується почуття провини, сподіваючись, що він розсердиться, і тоді клієнт отримає підтвердження неефективності його роботи. Взагалі шизоїдна особистість у консультуванні – це виклик консультанту або психотерапевту. Але не забуватимемо, що це і найцікавіші клієнти, здатні навчити нас орієнтуватися в нетрях людської природи. 4. Особливості роботи з демонстративними клієнтами В одному зі словників з психіатрії (Slavney, McHeigh, 1978) поведінка демонстративних особистостей характеризується наступним чином: "Демонстративна особистість відрізняється переважанням потреби подобатися оточуючим і прагненням подолати страх, що не вдається привернути увагу. активності, драматизації, брехливості, в спокусливій, інколи ж відкрито сексуально провокуючому поведінці, в незрілої і нереалістичної залежність з інших " . Демонстративні особистості або істерики, намагаючись виглядати привабливими, витрачають нескінченно багато енергії і уявляють себе у найдраматичнішому світлі. Це, до речі, робить їх цікавими для клієнтів. Вони "підкуповують" консультанта готовністю говорити про свої переживання. Щоправда, ці переживання зазвичай бувають художньо перебільшені. Суть не в тому, що істерики говорять, а в їхній манері говорити. Не випадково Mac Kinon і Michels (цит. по: Kennedy, 1977) вказують, що "консультанти-початківці розмову з демонстративною особистістю вважають однією з найлегших, а досвідчені фахівці – однією з найважчих". Істерична особистість видається дуже цікавою та привабливою лише на перший погляд. На консультанта- початківця зазвичай справляють враження її жвавість, манера мови, внутрішнє тепло, здається серйозними наміри зайнятися вирішенням своїх проблем. Проте робота з такими клієнтами не така легка, як спочатку видається. При глибокому розгляді з'ясовується, що істерики не такі емоційно багаті особистості, а їхні наміри щодо консультування аж ніяк не однозначні. Тому нерідко виникає очевидна суперечність між висловленими клієнтом бажаннями та почуттями та тим, про що говорять його симптоми. Ця суперечність викликає у консультанта підозру, що клієнт нещирий і симулює. Розібратися у ситуації консультанту допомагає його інтуїція, яку слід ігнорувати. Покладаючись на інтуїцію, можна не тільки ідентифікувати істеричних клієнтів, але й уникнути різноманітних пасток, що приховують роботу з ними. 5. Розрив стосунків та любовні адикції.
