1 Міністерство освіти і науки України Національний університет водного господарства та природокористування Навчально-науковий інститут будівництва та архітектури Кафедра охорони праці та безпеки життєдіяльності КУРСОВА РОБОТА з дисципліни "Захист у надзвичайних ситуаціях" на тему: "Оцінка надзвичайної ситуації викликаної аварією на хімічно небезпечному об'єкті з розробкою заходів ліквідування наслідків" Студент курсу групи спеціальності 263 «Цивільна безпека» Національна шкала:_____ Кількість балів: ________ Члени комісії: ______________________ ______________________ м. , 2021 р. 2 ЗМІСТ С. Вступ 3 РОЗДІЛ 1 НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ТЕХНОГЕННОГО 5 ХАРАКТЕРУ 1.1 Аналіз, причини та умови виникнення надзвичайних ситуацій 1.2 Характеристика надзвичайних ситуацій хімічного 5 11 походження 1.2.1. Джерела техногенних надзвичайних ситуацій хімічного походження 11 1.2.2. Класифікація й номенклатура параметрів уражальних чинників 16 РОЗДІЛ 2 ОЦІНКА ВПЛИВУ ЧИННИКІВ НАДЗВИЧАЙНОЇ СИТУАЦІЇ НА ОБ'ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ, НАСЕЛЕННЯ, НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ 2.1 Формування зон хімічного забруднення 19 21 2.2 Вплив чинників надзвичайної ситуації на працівників, службовців, населення 23 2.3 Класифікація надзвичайної ситуації викликаної аварією на хімічно небезпечному об'єкті 24 РОЗДІЛ 3 ЛІКВІДУВАННЯ НАСЛІДКІВ НАДЗВИЧАЙНОЇ СИТУАЦІЇ 28 3.1 Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередку хімічного ураження 3.2 Організація і проведення спеціальної обробки 28 31 3.3 Розробка інструкції щодо дій персоналу при загрозі або виникненні надзвичайних ситуацій 34 ВИСНОВКИ 38 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 39 3 ВСТУП Надзвичайні ситуації завжди супроводжували існування людства, нерідко через них гинули держави та цивілізації. Сьогодні надзвичайні ситуації не менше загрожують людству, ніж сотні і тисячі років тому. Наукові дослідження свідчать, що в подальшому спостерігатиметься збільшення загальної кількості надзвичайних ситуацій, масштабності їх наслідків, в т. ч. для життя і здоров'я людей та розміру збитків. Головними напрямами діяльності у цій ситуації є попередження та відвернення надзвичайних ситуацій, зменшення сили їх впливу, своєчасне та адекватне реагування на них. Цього можна досягнути детально вивчивши їх причини, вражаючі фактори, механізм розвитку, основні засоби попередження та захисту. За останні 30 років в природних катастрофах загинуло більше 4 млн. осіб, а кількість постраждалих перевищила 3 млрд. осіб. Прямі економічні збитки становили понад 400 млрд. доларів. За даними, оголошеними на 44-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН, щорічно на нашій планеті спостерігається 100 000 гроз, 10 000 повеней, тисячі землетрусів, пожеж, зсувів та ураганів, сотні вивержень вулканів, тропічних циклонів. За тими ж даними, за останні 20 років внаслідок природних явищ загинуло близько 3 млн. людей і близько 1 млрд. відчули на собі наслідки стихійних лих. Нині у світі в середньому щотижня реєструється катастрофа, у ліквідації якої беруть участь міжнародні сили допомоги. Щорічно на проведення екстрених рятівних заходів витрачається більше одного мільярда доларів. Зростання кількості і розширення масштабів надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, які викликають значні матеріальні та людські втрати, роблять вкрай актуальною проблему забезпечення безпеки в природнотехногенній, екологічній та соціальній сферах. Серйозні занепокоєння викликає стан техногенної безпеки, оскільки техногенні катастрофи призводять до загибелі великої кількості людей. 4 Забезпечення техногенної безпеки на сьогоднішньому етапі полягає у районуванні територій за ступенями ризику, здійснення заходів з попередження аварій і техногенних катастроф, підготовці сил для ліквідації наслідків, державний контроль питань техногенної безпеки, соціальний захист постраждалого населення. Стратегічне вирішення проблем безпеки вимагає широкого міжнародного співробітництва, великих зусиль, пов'язаних не тільки зі встановленням нормативів, проведенням заходів для попередження екстремальних ситуацій, а в першу чергу направлених на зміни у соціумі, зокрема, зміну ментальності суспільства, що різко знизить рівень техногенних НС, підвищить ефективність рятувальних, аварійних робіт під час стихійних лих та техногенних катастроф. 5 РОЗДІЛ 1 НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ТЕХНОГЕННОГО ХАРАКТЕРУ 1.1 Аналіз, причини та умови виникнення надзвичайних ситуацій Відповідно до Міжнародного Регістру у світі використовується в промисловості, сільському господарстві і побуті близько 6 млн. токсичних речовин, 60 тис. з яких виробляються у великих кількостях, в тому числі більше 500 речовин, які відносяться до групи сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) – найбільш токсичних для людей. Об’єкти господарювання, на яких використовуються СДОР, є потенційними джерелами техногенної небезпеки. Це так звані хімічно небезпечні об’єкти. При аваріях та руйнуванні цих об’єктів можуть мати місце масові ураження людей, тварин і сільськогосподарських рослин СДОР. До хімічно небезпечних об’єктів (підприємств) відносяться: – заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, а також окремі установки і агрегати, які виробляють або використовують СДОР; – заводи (або їх комплекси) з переробки нафтопродуктів; – виробництва інших галузей промисловості, які використовують СДОР; – підприємства, обладнані холодильними установками, водонапірними станціями та очисними спорудами, де використовують хлор або аміак; – залізничні станції і порти, де концентрується продукція хімічних виробництв, термінали і склади на кінцевих пунктах переміщення СДОР; – транспортні засоби, контейнери і наливні поїзди, автоцистерни, річкові і морські танкери, що перевозять хімічні продукти; – склади і бази, на яких знаходяться запаси речовин для дезинфекції, дератизації сховищ для зерна і продуктів його переробки; – склади і бази із запасами отрутохімікатів для сільського господарства. Основними причинами виробничих аварій на хімічно небезпечних об’єктах можуть бути: 6 – вихід з ладу деталей, вузлів, устаткування, ємностей, трубопроводів; – несправності у системі контролю параметрів технологічних процесів; – несправності систем контролю і забезпечення безпеки виробництва; – порушення герметичності зварних швів і з’єднувальних фланців; – організаційні помилки та помилки персоналу; – пошкодження в системі запуску і зупинки технологічного процесу, що може призвести до виникнення вибухонебезпечної обстановки; – акти саботажу або диверсій з боку виробничого персоналу або сторонніх осіб; – зовнішня дія сил природи і техногенних систем на обладнання. Існує можливість виникнення аварій внаслідок витікання (викиду) великої кількості хімічно небезпечних речовин. Це може статися внаслідок таких обставин: – заповнення резервуарів вище норми через помилки персоналу і відмови систем безпеки, що контролюють рівень; – пошкодження вагона – цистерни з хімічно небезпечними речовинами або ємностей для їх зберігання внаслідок відмови систем безпеки, що контролюють тиск; – розриви шлангових з’єднань у системі розвантаження; – полімеризація хімічно небезпечних речовин у резервуарах для їх зберігання; – витікання хімічно небезпечних речовин із насосів. Головним фактором ураження при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах є хімічне зараження місцевості і приземного шару повітря. Усього в Україні функціонує 1810 об’єктів, на яких зберігається або використовується у виробничій діяльності більше 283 тис. тонн СДОР, у тому числі – 9,8 тис. тонн хлору, 178,4 тис. тонн аміаку. Ці об’єкти розподіляються за ступенями хімічної небезпеки: - перший ступінь хімічної небезпеки– 76 об’єктів; - другий ступінь хімічної небезпеки – 60 одиниць; - третій ступінь хімічної небезпеки – 1134 одиниць; - четвертий ступінь хімічної небезпеки – 540 одиниць. Всього у зонах можливого хімічного зараження від цих об’єктів мешкає близько 20 млн. чол. (38,5% населення країни). 7 Її адміністративно-територіальна одиниця (АТО) має ступінь хімічної безпеки, з них до 1 ступеня хімічної небезпеки (в зоні хімічного зараження знаходиться понад 50% мешканців) віднесено 154 АТО, до ступеня хімічної небезпеки (від 30 до 50% мешканців) – 47 АТО; до ступеня (від 10 до 30%) – 108 АТО. Упродовж 2016 року в Україні зареєстровано 149 надзвичайних ситуацій (далі – НС), які відповідно до Національного класифікатора «Класифікатор надзвичайних ситуацій» ДК 019:2010 розподілилися на: - техногенного характеру - 56; - природного характеру - 89; - соціального характеру - 4. Внаслідок цих надзвичайних ситуацій загинуло 183 особи (з них 37 дітей) та постраждали 1856 осіб (з них 861 дитина). За масштабами надзвичайні ситуації, що виникли у 2016 році, розподілилися на: - державного рівня - 1; - регіонального рівня - 9; - місцевого рівня - 64; - об'єктового рівня - 75. Таблиця 1 - Кількісні показники надзвичайних ситуацій, що виникли у 2016 році, порівняно із 2015 роком 8 Порівняно з 2015 роком, загальна кількість НС у 2016 році збільшилася (на 0,7 %), при цьому кількість НС техногенного характеру зменшилася на 11%, а НС соціального характеру – на 50%. Кількість НС природного характеру збільшилася на 15,6%, що пояснюється збільшенням у 1,6 рази кількості НС, унаслідок екзотичних та особливо небезпечних інфекційних захворювань сільськогосподарських тварин (зокрема, випадків захворювання на африканську чуму свиней), а також збільшенням майже на 30 % кількості НС, пов’язаних із інфекційною захворюваністю людей на сальмонельоз та гастроентероколіт. Також, порівняно із 2015 роком, у 3 рази зросла кількість метеорологічних НС. У 2016 році спостерігалося зменшення кількості загиблих (на 24%), проте кількість постраждалих збільшилася (майже на 93% порівняно із 2015 роком), що пояснюється зростанням їх частки в НС медико-біологічного характеру. У 2016 році спостерігалося зменшення кількості НС техногенного характеру за усіма видами, натомість зареєстровано збільшення на 17% порівняно із 2015 роком кількості загиблих в НС, пов’язаних із пожежами (вибухами) у будівлях та спорудах житлової призначеності, а також збільшення на 72% кількості постраждалих внаслідок НС на автомобільному транспорті. Аналіз динаміки НС і стану природної та техногенної безпеки в Україні показав, що в цілому кількість надзвичайних ситуацій має тенденцію до зниження, зокрема у 2016 році зареєстровано найменшу кількість загиблих в НС та найменшу кількість НС техногенного характеру за період спостережень 1997–2016 років. Варто зазначити, що стала тенденція до зменшення кількості НС техногенного характеру спостерігається з 1999 року (з 261 НС до 56 НС у 2016 році), а зменшення кількості загиблих – з 2007 року (з 622 осіб до 183 – у 2016 році). Незважаючи на зменшення у 2016 році кількості НС державного рівня та тенденцію до зниження рівня техногенної та природної небезпеки, рівні ризиків виникнення НС природного та техногенного характеру і ризиків збитків від них залишаються практично незмінними та досить високими для більшості регіонів України. 9 Таблиця 2 - Кількість НС, що сталися у 2016 році, порівняно з 2015 роком Рис. 1 Динаміка виникнення надзвичайних ситуацій на території України упродовж 1997-2016 років 10 У регіональному розрізі найбільшу кількість НС упродовж 2016 року зафіксовано в Одеській (14 НС), Волинській, Миколаївській та Полтавській областях (по 10 НС), а також у Дніпропетровській, Житомирській і Чернігівській областях (по 8 НС), по 7 НС зареєстровано у Сумській, Чернівецькій областях та у м. Києві. На території Донецької, Закарпатської, Кіровоградської, Львівської, Рівненської та Харківської областей зареєстровано по 6 НС, у Івано-Франківській, Київській та Херсонській областях – по 5 НС. У Вінницькій, Луганській та Хмельницькій областях виникло по 4 НС, у решті регіонів України зареєстровано по 1-3 НС. Найбільшу кількість загиблих в НС (31 особа, з них 18 дітей) зареєстровано у Одеській області, переважно унаслідок пожеж у будівлях житлової призначеності, нещасних випадків на воді, та через несприятливі погодні умови, а також (21 особа, з них 1 дитина) у Київській області, переважна більшість з яких (17 осіб) загинули внаслідок НС, пов’язаної із пожежею у житловому будинку в якому було організовано тимчасове проживання осіб похилого віку. Найбільшу кількість постраждалих в НС (835 осіб, з них 471 дитина) зареєстровано у Одеській області, більшість з яких (776 осіб) постраждали унаслідок НС, пов’язаної із масовою захворюваністю на гострий гастроентероколіт мешканців м. Ізмаїл та с. Броска Ізмаїльського району. Рис. 2 Розподіл кількості надзвичайних ситуацій, що виникли в регіонах України у 2016 році 11 ПАТ «ДНІПРОАЗОТ» є одним з найбільших підприємств хімічної промисловості України. У числі доданків нашого успіху - грамотний менеджмент, активна позиція колективу і профспілкової організації, підтримка акціонерів. Сьогодні ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" є єдиним підприємством в Україні з виробництва рідкого хлору, який застосовується для стерилізації питної води і очищення стічних вод. Підприємство є провідним постачальником мінеральних добрив (аміак, карбамід і аміачна вода); продуктів базової хімії (їдкого натрію і синтетичної соляної кислоти); гіпохлорита натрію; товарів народного споживання. Продукція, яку ми випускає підприємство, користується постійним попитом у сільському господарстві, хімічній, енергетичній галузях, у чорній і кольоровій металургії, машинобудуванні, при водопідготовці і в багатьох інших галузях народного господарства. Компанія постійно вдосконалюється в галузі промислової та екологічної безпеки, охорони праці, орієнтуючись на кращий світовий досвід і спираючись на власні інноваційні розробки. 1.2 Характеристика надзвичайних ситуацій хімічного походження 1.2.1. Джерела техногенних надзвичайних ситуацій хімічного походження. Сьогодні в галузях господарювання України використовуються десятки тисяч різних хімічних сполук, причому щорічно ця кількість збільшується на 200-1000 нових речовин. За ступенем токсичності при інгаляційному (через органи дихання) і пероральному (через шлунково-кишковий тракт) шляхах попадання в організм хімічні речовини можна розбити на шість груп (табл. 3), а за ступенем дії на організм людини на чотири класи (табл. 4). 12 Таблиця 3 - Характеристика СДОР за ступенями токсичності Середні смертельні ГДК в Клас токсичності Доза при повітрі, Концентрація, внутрішньому мг/м3 мг/л надходженні, мг/кг Надзвичайно токсичні 0,1 <1 <1 Високо токсичні 0,1 – 1 1-5 1-50 Сильно токсичні 1,1 – 10 6–20 51-500 Помірно токсичні Теж 21–80 501-5000 Мало токсичні > 10 81–160 5001-15000 - > 160 >15000 Практично не токсичні Таблиця 4 - Клас небезпеки СДОР за ступенем дії на організм людини Клас небезпеки Характеристика класу небезпеки ССК, мг/м3 1 Речовини надзвичайно небезпечні < 500 2 Речовини високо небезпечні 501-5000 3 Речовини помірно небезпечні 5001-50000 4 Речовини мало небезпечні > 50001 До найбільш небезпечних (надзвичайно і високотоксичних) хімічних речовин відносяться (табл. 5): - деякі сполуки металів (органічні і неорганічні похідні миш’яку, ртуті, кадмію, свинцю, талію, цинку та інших); - карбоніли металів (тетракарбоніл нікелю, пентакарбоніл заліза та інші); - речовини, що мають ціанисту групу (синильна кислота та її солі, - бензальдегідціангідрон, нітрили, органічні ізоціанати); 13 сполуки фосфору (фосфорорганічні сполуки, хлорид фосфору, фосфін, фосфідин); - фторорганічні сполуки (фтороцтова кислота і її ефіри, фторетанол та - хлоргідрони (етиленхлоргідрон, епіхлоргідрон); - галогени (хлор, бром); - інші сполуки (етиленоксид, аліловий спирт, метил бромід, фосген, інші). - До сильнотоксичних хімічних речовин відносяться: - мінеральні і органічні кислоти (сірчана, азотна, фосфорна, оцтова, та - луги (аміак, натронне вапно, їдкий калій та інші); - сполуки сірки (діметилсульфат, розчинні сульфіди, сірковуглець, інші); інші); розчинні тіоціанати, хлорид і фторид сірки); - хлор- і бромзаміщені похідні вуглеводню (хлористий і бромистий метил); - деякі спирти і альдегіди кислот; - органічні і неорганічні нітро- і аміносполуки (гідроксиламін, гідрозин, анілін, толуїдин, нітробензол, динітрофенол); - феноли, крезоли та їх похідні; - гетероциклічні сполуки. До помірнотоксичних, мало токсичних і практично не токсичних хімічних речовин, які не представляють собою хімічної небезпеки, відноситься вся основна маса хімічних сполук. Таблиця 5 - Основні групи СДОР і речовини, які виникають при аваріях. Група Характеристика Типові представники Рідкі легкі СДОР, які зберігаються в Хлор, сірчаний газ, сірководень, 1. ємностях під тиском (стиснуті і фосген, бромистий метил, окисел зріджені гази) вуглецю 14 Легкі леткі СДОР, які зберігаються в Нітро і аміносполуки ароматичного ємностях без тиску ряду, синильна кислота, нітрил акрилової кислоти, тетраетилен 2. винцю, хлорна суміш, дифосген, діхлоретан, хлорпікрин Кислоти, які димлять Сірчана - з щільністю (густотою) понад 1,87 і більше, азотна - з густотою 1,4 і більше, 3. хлорсульфонова і плавкова кислоти; хлорангідриди сірчаної, сирнистої і 4. Сипучі і тверді нелегкі СДОР і піросірчаної кислот Сулема, миш'яковистий ангідрид, речовини, які зберігаються до фосфор жовтий, алкалоїди, арсенат 40°С кальцію і натрію, арсенід кальцію та інші 5. Сипучі і тверді легкі СДОР ї Солі синильної кислоти, ціаниста і речовини при зберіганні до оксіціаниста ртуть, ціаниста мідь та 40°С інші препарати, етилмеркур фосфат, етилмеркур хлорид, меркуран Для кількісної характеристики токсичних властивостей конкретних СДОР при їх дії через органи дихання людини застосовуються межа переносності і такі токсодози: гранично допустима, порогові, виводячи із строю і смертельні. Гранично допустима токсодоза (ГДК) – така доза (концентрація), при якій симптоми отруєння ще не наступають. Вона регламентує допустиму ступінь зараження сильнодіючою отруйною речовиною (СДОР) повітря робочої зони і використовується в інтересах дотримання умов безпеки на виробництві. Ця концентрація визначена як максимально допустима, яка при постійній дії на людину протягом робочого дня (8 год.) не може викликати через тривалий проміжок часу патологічних змін або захворювань, що визначаються за допомогою сучасних методів 15 діагностики. Вона не може використовуватися для оцінки небезпеки аварійних ситуацій у зв’язку із значно низьким інтервалом дії СДОР. Середня порогова (токсодоза РС50) – доза, яка викликає початкові симптоми ураження СДОР у 50% уражених. Це мінімальна ефективна концентрація (найменша кількість речовини, яка може викликати відчутний фізіологічний ефект). Середня виводяча (токсодоза ІС50) – доза, яка приводить до виходу із строю 50% уражених. Середня смертельна (токсодоза LC50) – доза, яка призводить до загибелі 50% людей або тварин при 2-4 годинній інгаляційній дії СДОР. При загальній дії токсичний ефект появляється після попадання СДОР в кров через шкіряні покрови (шкіряна резорбтивна токсичність), органи дихання (інгаляційна токсичність) або шлунково-кишковий тракт (пероральна токсичність). Відповідно, при оцінці токсичності необхідно враховувати як характер і ступінь токсичності, так і спосіб попадання сильнодіючої отруйної речовини (СДОР) в організм людини. При місцевій дії токсичний ефект появляється в місті контакту сильнодіючої отруйної речовини з тканинами організму (ураження шкіряних покровів, роздратування органів дихання, розлад зору). Можливість СДОР переходити в головний чинник ураження і створювати концентрації, що можуть уражати людей визначається їх фізико-хімічними властивостями. Найбільше значення мають агрегатний стан речовини, розчинність її у воді й різного роду розчинниках, щільність речовини та її газової фази, гідроліз, летучість, максимальна концентрація, питома теплота випарювання, питома теплоємність рідини, тиск насиченого пару, коефіцієнт дифузії, температура кипіння й замерзання, в’язкість, теплове розширення й стискання, корозійна активність, температура загорання та інші. За характером впливу на організм людини НХР поділяють на: - токсичні – викликають отруєння усього організму людини або впливають на його окремі системи; - подразні – призводять до подразнення слизових оболонок, дихальних шляхів; 16 - сенсибілізуючі – діють як алергени; - мутагенні – викликають порушення генетичного коду; - канцерогенні – викликають злоякісні пухлини; - речовини, що впливають на репродуктивну функцію. За ступенем токсичності при інгаляційному і пероральному надходженні до організму НХР поділяють на: 1) надзвичайно токсичні; 2) високотоксичні; 3) сильнотоксичні; 4) помірно токсичні; 5) малотоксичні; 6) нетоксичні. 1.2.2. Класифікація й номенклатура параметрів уражальних чинників. Уражальні чинники джерел техногенних НС класифікують за походженням, типом та механізмом дії. За походженням уражальні чинники джерел техногенних НС класифікують на: - прямої дії або первинні; - побічної дії або вторинні. Первинні уражальні чинники безпосередньо спричиняють виникнення техногенних НС. Вторинні уражальні чинники спричинені первинними уражальними чинниками, які призвели до змін навколишнього середовища. За типом дії уражальні чинники джерел техногенних НС поділяють на: - фізичної дії; - хімічної дії; - біологічної дії. До уражальних чинників хімічної дії належать: - токсична дія хімічної речовини; - хімічне забруднення; - хімічне руйнування (ржа, опіки тощо). 17 Таблиця 6 - Номенклатура параметрів уражальних чинників джерел техногенних надзвичайних ситуацій хімічного походження Уражальний чинник Номенклатура параметрів джерела техногенної Токсичність хімічноїНС чинників джерела Граничноуражальних допустима концентрація небезпечної хімічної речовини НС небезпечної хімічної речовини речовини;техногенної Клас небезпеки - згідно з ГОСТ 12.1.007; Час прихованого періоду дії Хімічне руйнування Концентрація небезпечної хімічної речовини; Клас об'єктів (ржа, опіки небезпеки небезпечної хімічної речовини - згідно з ГОСТ тощо) 12.1.007; Агрегатний стан небезпечної хімічної речовини: тверда, газоподібна, рідка; Швидкість руйнування Уражальний чинник Номенклатура параметрів уражальних чинників джерела техногенної НС джерела техногенної НС Хімічне забруднення Стійкість небезпечної хімічної речовини у навколишньому середовищі; Агрегатний стан небезпечної хімічної речовини; Розчинність у воді та інших розчинниках; Маса небезпечної хімічної речовини; Густина небезпечної хімічної речовини; Густина хімічного забруднення; Швидкість переміщування хмари забрудненого повітря; Площа ураження За переважним синдромом при гострій інтоксикації виділяють НХР: 1) переважно задушливої дії – викликають набряк легенів (хлор, трихлористий фосфор, фосген, хлориди сірки); 2) переважно загальноотруйної дії – порушують енергетичний обмін в організмі, викликають гостру серцево-судинну недостатність (синильна кислота, оксид вуглецю, акролеїн, динітрофенол тощо); 18 3) задушливої та загальноотруйної дії – зумовлюють сильні опіки, судоми, знепритомнення (сірководень, сульфатний ангідрид, оксид азоту); 4) нейротропної дії – впливають на передавання нервового імпульсу, порушують функції нервової системи (фосфорорганічні сполуки, сірковуглець, метилмеркаптан); 5) задушливої та нейротропної дії (аміак, гептил, ацетонітрил); 6) метаболічні отрути – порушують процеси метаболізму речовин в організмі (діоксин, метилбромід, метанол, формальдегід). 19 РОЗДІЛ 2 ОЦІНКА ВПЛИВУ ЧИННИКІВ НАДЗВИЧАЙНОЇ СИТУАЦІЇ НА ОБ'ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ, НАСЕЛЕННЯ, НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ На підприємстві виготовляється і зберігається продукція, що виробляєтья комплексами: 1. Карбамідно-aміачний комплекс - азот газоподібний - аміак водний технічний (аміачна вода) - аміак газоподібний - аміак рідкий технічний - двоокис вуглецю рідкий - карбамід - кисень газоподібний 2. Хлорорганічний комплекс - кислота соляна синтетична технічна - натр їдкий технічний (марка рд) - натрію гіпохлорит - натрію гіпохлорит технічний - хлор рідкий 3. Продукти для водопідготовки - натрію гіпохлорит - натрію гіпохлорит технічний - хлор рідкий 4. Товари народного споживання - складне мінеральне добриво “суперагро” - засіб “білизна-гель” злегка загущений, відбілюючий, санітарно-гігієнічний на основі гіпохлориту натрію 20 - засіб “білизна-делікат” рідкий, відбілюючий, санітарно-гігієнічний на основі гіпохлориту натрію - засіб “білизна” рідкий, відбілюючий, санітарно-гігієнічний на основі гіпохлориту натрію - засіб “білизна-супер” відбілюючий, санітарно-гігієнічний на основі гіпохлориту натрію - засіб “білизна-універсал” рідкий, відбілюючий, санітарно-гігієнічний на основі гіпохлориту натрію - засіб “білизна-дельфа” рідкий, відбілюючий, санітарно-гігієнічний на основі гіпохлориту натрію - засіб для розчинення забруднення каналізаційних труб “кріт супер” - засіб для розчинення забруднення каналізаційних труб “кріт” - засіб санітарно-гігієнічний для видалення іржі та вапняних відкладень «санфактор» - "суперфосфат" гранульований амонізований із закордонного фосфориту - засіб чистильний та знежирюючий “гриль” Оцінку надзвичайної ситуації хімічного походження проведемо для хімічно небезпечної речовини – хлор рідкий. Характеристика хлору наведена у таблиці 7. Таблиця 7 – Характеристика хлору рідкого Вищий сорт Перший сорт Об'ємна частка хлору, %, не менш 99,8 99,6 Масова частка води, %, не більше 0,01 0,04 0,002 0,004 0,015 0,10 Масова частка трьоххлористого азоту, %, не більше Масова частка нелетучого залишку, %, не більше 21 Хімічна формула Сl2 ДЕСТ 6718-93. Являє собою рідину бурштинового кольору. Застосовується для виробництва відбілюючих засобів, солей, хлорорганічних сполук, а також для очищення й стерилізації питної води. Рідкий хлор транспортують у спеціальних цистернах відправника вантажу, розрахованих на тиск і обладнаних тіньовим кожухом. Рідкий хлор у балонах транспортують залізничним і автомобільним транспортом відповідно до правил перевезення вантажів, що діють на даному виді транспорту. Загальна кількість хлору, що зберігається на підприємстві 200 т. Тип зберігання – без обвалування. Величина шару розлитої хімічно небезпечної речовини – 0,05 м. Тип розливу - «вільно». Для оцінки хімічної обстановки, що може скластися на підприємстві та розробки заходів щодо мінімізації наслідків здійснимо аварійне прогнозування. 2.1 Формування зон хімічного забруднення Аварійне прогнозування здійснюється під час виникнення аварії за даними розвідки для визначення можливих наслідків аварії і порядку дій в зоні можливого забруднення. За вихідними даними характеристика погодних умов на момент виникнення надзвичайної ситуації становить: - температура повітря – 50 С; - швидкість вітру – 2 м/с; - стан атмосфери – ясно. За такими характеристиками вертикальна стійкість атмосфери становить – конвекція. Глибина розповсюдження хмари хімічно небезпечної речовини (хлор рідкий) становить [1]: Г1 = 9,50 + (9,90-9,50)/(20-0)*(2-0) = 9,54 км Г2 = 18,4 + (19,3-18,4)/(20-0)*(2-0) = 18,49 км 22 Г = 9,54 + (18,49-9,54)/(300-100)*(200-100) = 14,02 км Визначається максимальна глибина переносу повітряних мас за 1 годину після аварії N = 1: Гмах = N*W = 1*14 = 14 км, де N – час, що пройшов після початку аварії, год.; W – швидкість переносу переднього фронту забрудненої хмари СДОР, км/год. Для розрахунку приймається найменше з двох значень, що порівнюється (Г і Гmax). Приймаємо розрахункову глибину розповсюдження хмари ХНР рівною Г р = 14 км. Визначається ширина прогнозованої зони хімічного забруднення. При конвекції: Ш 0,3 Г р0,95 = 0,3 140,95 = 3,68 км Визначається площа зони можливого хімічного забруднення (ЗМХЗ). Розмір ЗМХЗ приймається як сектор круга, форма і розмір якого залежить від швидкості та напрямку вітру: Sм = 8,72*0,001*Гр*Гр*α = 0,00872*14*14*90 = 153,8 км2, α – коефіцієнт, який умовно дорівнює кутовому розміру зони. Визначається площа прогнозованої зони хімічного зараження (ПЗХЗ). S П К В Г р2 N 0,2 0,235 142 10,2 46,06 км2, Кв – коефіцієнт, що залежить від ступеня вертикальної стійкості повітря. При глибині зони зараження 14 км і напряму вітру – південно-західний в зону зараження потрапляють наступні населені пункти: - смт. Курилівка - Миколаївка 23 2.2 Вплив чинників надзвичайної ситуації на працівників, службовців, населення Визначається час підходу забрудненого повітря до населених пунктів, ТП: ТК L 11 0,76 год, W 14 ТМ L 13 0,93 год, W 14 де L – відстань від ХНО до населених пунктів, км; W – швидкість переносу переднього фронту забруднення хмари залежно від швидкості вітру, W = 14 км/год. Визначається термін дії джерела забруднення, Тд: Т д 1,12 год. Визначається кількість людей, які можуть бути уражені. Кількість людей, які можуть бути уражені визначається залежно від відсотка площі, що потрапляє в ПЗХЗ. припустимо, що в зону зараження потрапляють уся площа населених пунктів. Кількість населення в смт. Курилівка становить 2551 особа, в Миколаївці – 3884 особи. Населення і працівники підприємств, установ, організацій в населених пунктах протигазами не забезпечені. Структура втрат: - легкі ураження – до 25%; - середньої тяжкості – до 40%; - зі смертельними наслідками – до 35%. Кількість постраждалих – 400 осіб Втрати населення смт. Курилівка розподіляться: - легкого ступеня: 2551∙25/100 = 638 осіб; - середньої тяжкості: 2551∙40/100 = 1021 осіб; - зі смертельними наслідками: 2551 – 638 – 1021 = 892 особи. Втрати населення н/п Миколаївка розподіляться: - легкого ступеня: 3884∙25/100 = 971 осіб; 24 - середньої тяжкості: 3884∙40/100 = 1554 осіб; - зі смертельними наслідками: 3884 – 971 – 1554 = 1359 особи. Результати аварійного прогнозування зводяться в таблицю 8. Таблиця 8 - Результати прогнозування масштабів забруднення НХР при аваріях на ХНО Назва і кількість ХНР, т. Характер розливу Площа забруднення Гр, км Хлор, 200 "вільно" 14 ТП, год Тд, год 0,76 0,93 1,12 Ш, км 3,68 всього 2551 3884 SМ, км2 SП, км2 SПНП, км2 В, % 153,8 46,06 - 100 Кількість уражених із них: легкі середні смертельні 638 1021 892 951 1554 1359 2.3 Класифікація надзвичайної ситуації викликаної аварією на хімічно небезпечному об'єкті З метою забезпечення організації взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій у процесі вирішення питань, пов'язаних з надзвичайними ситуаціями та ліквідацією їх наслідків здійснюється класифікація надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями. Попередня оцінка небезпечної події, що сталася або може статися, і визначення її як надзвичайної ситуації здійснюється виходячи з первинної інформації та керуючись відповідними інструкціями. 25 Залежно від обсягів заподіяних наслідків, технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, надзвичайна ситуація класифікується як державного, регіонального, місцевого або об'єктового рівня. Для визначення рівня надзвичайної ситуації встановлюються наступні критерії: 1) територіальне поширення та обсяги технічних і матеріальних ресурсів, що необхідні для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації; 2) кількість людей, які постраждали або умови життєдіяльності яких було порушено внаслідок надзвичайної ситуації; 3) розмір заподіяних (очікуваних) збитків. Для встановлення рівня надзвичайної ситуації необхідно визначити рівень кожного критерію, що характеризують НС. Це здійснюють шляхом порівняння значення критерію з пороговим для кожного рівня НС. При перевищенні порогового значення відповідного рівня надзвичайної ситуації переходить на наступний рівень. Рівень надзвичайної ситуації відповідатиме найбільшому рівню, який встановлений за будь яким критерієм. Результати класифікації зводять у таблицю (табл. 9). Таблиця 9 - Класифікація надзвичайної ситуації Код класу, підкласу, групи 10000 10300 10310 Назва класу, підкласу, групи Техногенного походження Аварія з викидом НХР на об'єкті Аварія з викидом та розповсюдженням Критерії Значення Рівень порогові/по надзвичай- завданню ної ситуації 26 НХР під час їх виробництва, перероблення або зберігання Кількість загиблих 10/2251 Кількість 300/4164 постраждалих державний державний за межі Територіальне санітарно- поширення НС захисної місцевий зони об’єкта Попередні код події – 10310-Д, код ознаки – 1,7. Таблиця 10 - Журнал обліку надзвичайних ситуацій № з/п 1 Дата та час виникне ння НС 10.10. 2010 9 год. 00 хв. Дата та час ліквідації НС Регіон 10.10. 2010 Дніпро 9 год. 15 вська хв. Код НС та класифікаційної ознаки Рівень НС 10310 Аварії з викиданням (загрозою викидання), держаутворен- вний ня та розповсюдження НХР під час їх виробниц Стислий опис НС небезпечний хімічний об’єкт в м. Кам’янське, аварія з викидом СДОР, 4164 осіб госпіталізов ано до міської лікарні Дата і час отримання інформації та внесення НС, П.І.Б. чергового 10.10. 2010 09 год. 05 хв. 06.07. 2009 Іванов П.І. 27 тва, перероблення або зберігання (захороненьня), код ознаки 1.7 Таблиця 11 - Журнал реєстрації надзвичайних ситуацій Реєстраційний номер НС 1 - 2010 Регіон Код НС та класифікаційної ознаки* Рівень НС за рішенням Експертної комісії 10310 – Аварії з викиданням (загрозою викидання), утворення та Дніпровська розповсюдження державний область НХР під час їх виробництва, перероблення або зберігання (захоронення), код ознаки 2.10 Уточнення наслідків Викид 200 т. СДОР 4-го класу небезпеки внаслідок аварії на технологічній лінії, 2251 загиблих, 4164 постраждалих Дата та № протоколу комісії протокол №1 від 10.10.2010 28 РОЗДІЛ 3 ЛІКВІДУВАННЯ НАСЛІДКІВ НАДЗВИЧАЙНОЇ СИТУАЦІЇ 3.1 Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередку хімічного ураження Підрозділи оперативно-рятувальної служби ДСНС проводять роботи з ліквідації виливу шкідливих для довкілля хімічних речовин. При виході НХР в атмосферу утворюється зона хімічного зараження, яка може мати значні розміри та приводити до поразки не захищених людей. Тому основними задачами при ліквідації аварії на ХНО являються: локалізація зони хімічного ураження з одночасною евакуацією людей з небезпечного місця; припинення виходу НХР в навколишнє середовище. Для успішного вирішення цих задач необхідна попередня підготовка підрозділів ОРС ЦЗ, яка включає в себе знання та виконання наступних дій: розвідка (загальна та хімічна); пошук та евакуація постраждалих; локалізація зони зараження; ліквідація джерела зараження; дегазація; санітарна обробка особового складу. По результатам розвідки приймаються наступні рішення: - про необхідність, порядок та напрямок евакуації людей з об’єкту та території, що розташована поруч; - про необхідну кількість сил та засобів для ліквідації аварії; - про спосіб захисту особового складу; - про вид. кількість та спосіб подання нейтралізуючих речовин в осередок ураження; 29 - про спосіб припинення виходу НХР в навколишнє середовище а також сили та засоби, що потрібні для цього. При розшуку постраждалих потрібно керуватися наступними правилами: - постраждалих слід шукати на робочих місцях, шляхах евакуації, на території починаючи з місць розташованих поблизу від джерела аварії за вітром; - якщо речовина, що вийшла важче повітря, то особливу увагу слід надавати нижче розташованим поверхам будівель та підвалам, а також заниженим ділянкам території; - якщо речовина легше за повітря, то відповідно верхнім; - використовувати відомості про кількість робочих які знаходилися на об'єкті, а також можливих місцях їх знаходження: - по мірі відшукання постраждалі евакуюються з небезпечної зони найкоротшим шляхом до пункту прийому. Локалізація зони хімічного зараження полягає в припиненні розповсюдження отруйної речовини в навколишньому середовищі. Це досягається наступним чином: - зменшенням швидкості випарювання за рахунок ізоляції шару НХР ПМП (ефективно для тих НХР які не розчинюються . або погано розчинюються водою), а також зв’язуючими матеріалами (піском, ґрунтом тощо) з наступним видаленням; - зменшення концентрації НХР у вторинній хмарі за допомогою водяних завіс з розпилених струменів, які встановлюються на шляху розповсюдження хмари, або розпиленням за допомогою димовсмокгувачів; - нейтралізацією розлитого НХР за рахунок подання нейтралізуючих речовин (наприклад кислота нейтралізується лужним розчином). Ліквідація джерела зараження полягає в припиненні потрапляння НХР в навколишнє середовище. Це досягається: перекриттям засувок на трубопроводах по яким подається речовина; перекачуванням НХР з пошкоджених ємностей в резервні; відновленням герметичності пошкоджених ємностей за допомогою бандажів, затискачів, пробок та ін.; Розрахунок сил і засобів для гасіння пожежі і виконання аварійно-рятувальних робіт на ХНО проводиться до аварії - під час розробки ПЛАС, планів пожежогасіння, 30 карток хімічної небезпеки об'єкта, а також під час підготовки навчань і вирішення тактичних задач. Розрахунок сил і засобів для виконання аварійно-рятувальних робіт у разі витікання НХР проводиться з метою визначення кількості особового складу, необхідного для обмеження поширення хмари НХР шляхом встановлення водних перешкод залежно від обстановки, що склалася в результаті аварій на ХНО, а також визначення типу і кількості технічних засобів, які необхідно застосувати для встановлення перешкод. При розрахунку застосовуються прийняті в пожежній охороні нормативи виконання робіт. Водна перешкода на шляху поширення хмари НХР повинна забезпечити обмеження поширення хмари та(або) осадження речовини. Залежно від розчинності НХР приймається рішення щодо створення водяної завіси або осадження хмари НХР. Для осадження хмари НХР визначається необхідна кількість води, яка залежить від питомої витрати води для осаджування НХР; швидкості випаровування НХР. Аварійно-рятувальні роботи в разі аварії (викиду, виливу) хімічно небезпечних речовин включають: - оповіщення населення про безпосередню небезпеку ураження ХНР; - тимчасову евакуацію (відселення) населення із небезпечних районів; - хімічну розвідку району аварії та надання першої медичної допомоги ураженим; - локалізацію і ліквідацію наслідків хімічної НС; - проведення знезараження території та техніки. Головний спосіб оповіщення населення про дії при виникненні НС — це передача повідомлення по мережам провідного мовлення (через квартирні і зовнішні гучномовці), а також через місцеві радіомовні станції і телебачення. Для притягнення уваги населення в екстремальних ситуаціях перед передачею інформації включаються сирени, а також інші сигнальні засоби. В системі оповіщення використовуються сирени “С- 40” і “С-28” і апаратура дистанційного управління і циркулярного виклику (АДУ-ЦВ). 31 В зоні хімічного забруднення розвідка починається з обстеження зони ураження з метою встановлення причин аварії, характеристики ХНР, їх концентрації, способів ліквідації аварійної ситуації, пошуку уражених , способів знезараження, необхідної кількості сил і засобів, нейтралізуючих речовин, шляхів під’їзду до місця робіт. Розвідку необхідно проводити тільки в засобах індивідуального захисту з використанням відповідних приладів. Вимоги до вибору і порядку використання ЗІЗ: - в осередках хімічного ураження до отримання даних хімічної розвідки про вид отруйної хімічної речовини всі роботи проводяться в ізолюючих ЗІЗ органів дихання і шкіри; - при наявності даних оцінки хімічної обстановки вибір ЗІЗ визначають в залежності від типу і концентрації отруйних хімічних речовин; - в момент отримання ЗІЗ для користування проводять примірку і підготовку їх у відповідності з антропометричними даними і випробування на їх справність до роботи; - при високих концентраціях ХНР і недостатньому вмісту кисню ( 18 %) в осередку хімічного ураження використовують тільки ізолюючі ЗІЗ органів дихання. Локалізація і ліквідація наслідків хімічної надзвичайної ситуації, і Обмеження і призупинення викиду (виливу) ХНР здійснюється : перекриттям кранів і засувок на магістралях подачі ХНР до місця аварії, закриттям отворів на магістралях і ємностях за допомогою бандажів, хомутів, заглушок, перекачуванням рідини з аварійної ємності в запасну. 3.2 Організація і проведення спеціальної обробки Спеціальна обробка є одним із найважливіших заходів щодо ліквідації наслідків дії отруйних речовин. Вона складається із санітарної обробки особового складу, дегазації, дезактивації і дезінфекції місцевості, споруд, техніки, взуття, спорядження, індивідуальних засобів захисту, медичного і медико-санітарного майна. 32 Розрізняють два види дегазації: природну (пасивну); штучну (активну). Природна відбувається без участі людини (випаровування, гідроліз вологою та ін.). Швидкість її залежить від метеорологічних умов, стійкості ОР, щільності зараження. Штучна проводиться із застосуванням спеціальних засобів. Існує декілька способів дегазації: - механічні – вилучення об’єкту та ізоляція зараженого об`єкту (закидання землею і т. ін.); - фізичні – вилучення ОР за допомогою розчинників, сорбентів; - хімічні – більш досконалі та надійні, за допомогою дегазуючих речовин та розчинів; - змішані. Дегазуючи речовини та розчини, залежно від механізму знешкоджуючої дії, поділяються на окислювально-хлоруючи речовини (хлорне вапно, ДТСГК, хлорамін і т. ін.) та речовини лужного характеру, які вступають в обмінні реакції та прискорюють гідроліз ОР. Вона буває частковою і повною. Часткову санітарну обробку проводять негайно і самостійно у разі потрапляння НХР на відкриті ділянки тіла в осередках ураження або відразу після виходу з них Повна санітарна обробка полягає в обмиванні всього тіла, як правило, теплою водою з милом на пунктах санітарної обробки. Часткова дегазація з використанням дегазаційних комплектів - насамперед обробляються ті частини і поверхні техніки і транспорту, з якими відбувався контакт при виконанні роботи Повна дегазація складається з повного обеззараження або видалення зі всієї поверхні техніки і транспорту отруйних речовин шляхом протирання заражених поверхонь розчинами для дегазації; при відсутності їх можуть бути використані розчинники і рідини для дезактивації. Дегазація полягає у виключенні шкідливого впливу НХР шляхом видалення їх із зараженої місцевості , будинків, споруд, техніки, води, продовольства, сировини тощо. 33 Санітарна обробка особового складу полягає у видаленні отруйних речовин з поверхні шкіри, обмундирування, техніки та території. Проводиться по закінченні всіх робіт на спеціально відведеному для цього майданчику. Таблиця 12 – Засоби проведення дегазації Вид знезараження Дегазація Засоби, техніка, речовини, розчини та розчинники табельні ЗІЗ допоміжні Комплект санітарної 5% р-н бісульфата Ізолюючий обробки особового Na, СФ-2У, гаряча протигаз, складу, Мотопомпа МП- мильна вода, фільтруючий 800 (М-600), діхлоретан, протигаз марки Індивідуальний трихлоретилен, “В”, респіратор комплект для спирт РПГ-67-В, РУ- спеціальної обробки 60М-В, додаткові автотракторної техніки патрони ДПГ-1, (ІДК-1), Дезінфекційно- ДПГ-3 з душові установки протигазом ГП-5. Для захисту органів дихання можна використовувати вироби із тканини (маски) шерстяні, хутряні, ватяни частини одягу, змочені водою (краще розчиногм питної соди), 34 захисний одяг, гумові чоботи, рукавиці. 3.3 Розробка інструкції щодо дій персоналу при загрозі або виникненні надзвичайних ситуацій Затверджую директор підприємства ПАТ «Будстрой» __________А.Ю. Орлов «____»___________ 2017 ІНСТРУКЦІЯ щодо дій персоналу ПАТ «Будстрой» у разі загрози або виникнення надзвичайної ситуації хімічного походження 1. Загальні положення. Інструкція розроблена відповідно статті 130 Кодексу цивільного захисту України. Усі працівники, не залежно від займаних посад, повинні знати і суворо виконувати вимоги Інструкції щодо дій персоналу при загрозі або виникненню надзвичайних ситуацій. За невиконання вимог «Інструкції» персонал може бути притягнутий до адміністративної відповідальності. 2. Характеристика речовин, що викликає надзвичайну ситуацію. Хлор – газ жовто-зеленого кольору зі своєрідним запахом. Він в 2,5 рази важчий від повітря, добре розчиняється в воді. Накопичується у низинах, яругах, підвалах, тунелях. При попаданні в атмосферу димить. Хлор – негорючий газ. Суміш хлору з воднем пожежонебезпечна. При нагріванні ємкості з хлором вона може вибухнути. 35 При попаданні у легені хлор викликає загрудинний біль, сухий кашель, біль в очах, задуху, сльозотечу, порушення координації руху. Зіткнення з парами хлору викликає опіки слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, очей та шкіри. Отруєння великими концентраціями приводить до набряку легень і смерті. 3. Порядок оповіщення адміністрації та персоналу про загрозу виникнення надзвичайної ситуації. Про загрозу чи виникнення НС керівництво оповіщується через чергових ДСНС чи отриманням сигналу «Увага всім» Оповіщення керівництва і персоналу про загрозу і виникнення НС проводиться по завчасно розробленій схемі.: - в неробочий час оповіщається по телефону, мобільним телефонам) (відповідальний Іванова Н.В.). - у робочий час персонал оповіщається про НС посильними. При отриманні сигналу «Увага всім», включаються телевізійні і радіо приймачі для прослуховування початкового повідомлення. Кожний працівник ДНЗ повинен знати сигнали оповіщення цивільного захисту та вміти правильно діяти в умовах загрози та виникнення надзвичайних ситуацій. 4. Порядок укриття персоналу у захисних спорудах цивільного захисту. На випадок виникнення надзвичайної ситуації, яка пов'язана із загрозою або початком забруднення повітря хімічно небезпечною речовиною всі працівники укриваються у загерметизованих приміщеннях підприємства. 5. Порядок видачі персоналу засобів індивідуального захисту. Засоби індивідуального захисту в закладі відсутні, окрім ВМП, які виготовлені завчасно власними силами. При необхідності вони отримуються згідно з планом. 6. Порядок проведення евакуаційних заходів. Для планування і здійснення евакуації підприємстві створена евакуаційна комісія (голова Гульук О.В.). Загальна кількість осіб. які підлягають евакуації складає 30 чол. При проведенні термінової евакуації забезпечується евакуація персоналу у небезпечне місце. 36 7. Особливості дій працівників при надзвичайній ситуації хімічного походження. При загрозі ураження хімічно небезпечною речовиною оповіщаються усі працівники та відвідувачі, які знаходяться на території підприємства. Вентиляційні установки та кондиціонери терміново виключаються, закриваються вікна, двері, кватирки, приміщення герметизується. Вихід із будівлі й вхід до неї припиняється до особливого розпорядження адміністрації. Працівникам видаються засоби індивідуального захисту, одночасно приймаються заходи щодо забезпечення відвідувачів ватно-марлевими пов'язками. Відповідальні за забезпечення герметизації приміщень Гульчук О.В., за забезпечення працівників та відвідувачів засобами індивідуального захисту Кравчук О.В. При виявленні у приміщенні, хімічно небезпечної речовини, всі повинні вийти в безпечне місце або з дозволу адміністрації, залишити зону забруднення. Виходити з неї необхідно тільки у засобах індивідуального захисту і рухатися в напрямку, перпендикулярному напрямку вітру. Працівник Козубай Д.В. організовує на території закладу контроль за хімічною обстановкою за допомогою газоаналізатора і постійно інформує про результати вимірювань керівництво. При перевищенні гранично припустимих концентрацій скорочується до мінімуму вхід у будівлю та вихід з неї. Контроль за дотриманням режиму поводження й роботи працівників покладається на Оліховську О.В. Якщо з'явилися постраждалі - надається перша домедична допомога. Приймаються заходи щодо госпіталізації постраждалих до спеціалізованих медичних закладів. Відповідальний за отримання інформації про обстановку та доведення її до адміністрації і персоналу Перейма І.П. 8. Перша домедична допомога при уражені аміаком. Хлор дегазують водою, вапняним молоком, розчином питної соди або каустику. Перша медична допомога потерпілим. 37 Надіти на потерпілого промисловий протигаз марки “В”, винести його із отруйної атмосфери, зняти протигаз, тісний одяг, забезпечити спокій і доступ свіжого повітря; при можливості госпіталізувати, вдихати пари суміші спирту з ефіром, парів нашатирного спирту, інгаляція 2-3% розчином соди; в ніс 3% розчин ефедрину з адреналіном. На груди поставити гірчичники або банки. В тяжких випадках вдихати кисень з антибіотиками. Якщо дихання відсутнє, зробити штучне дихання методом “рот до рота”. Ознайомлені : 38 ВИСНОВКИ 1. Підприємство ПАТ «Дніпроазот» є хімічно небезпечним підприємством із зберіганням 200 тон рідкого хлору. Розгерметизація посудин, що містять рідкий хлор викликає надзвичайну подію із виливом, викидом хлору. 2. Аварійне прогнозування за заданих метеорологічних умов виявило, що при виникненні хімічної обстановки утворюється глибина зони ураження хлором довжиною 14 км, та зона ураження площею 46,06 кв. км. 3. У зону хімічного забруднення входять населенні пункти Курилівка та Миколаївка. Час дії джерела становить 1,12 год. Час підходу зони зараження до населених пунктів становить 0,76 і 0,93 год. відповідно, а можлива кількість постраждалих становить 4164 осіб. 4. Класифікація можливої надзвичайної ситуації відносить її до державного рівня з кодом 10310-Д з ознакою 1.7. 5. Розробка заходів з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, засобів проведення дегазації, та інструкції щодо дій персоналу підприємств, що можуть опинитись у зоні забруднення дасть змогу мінімізувати наслідки та захистити населення, що перебуває в зоні. 39 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Методика прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об’єктах і транспорті. Наказ МНС N 73/82/64/122 від 27.03.2001. – К., 2001. 2. ДСТУ 4933:2008 Безпека у надзвичайних ситуаціях. Техногенні надзвичайні ситуації. Терміни та визначення основних понять 3. ДСТУ 7097:2009 Джерела техногенних надзвичайних ситуацій. Класифікація й номенклатура параметрів уражальних чинників. 4. ДК 019:2010 Класифікатор надзвичайних ситуацій. 5. Класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій / МНС України, наказ від 12.12.2012 № 1400. 6. ДСТУ 7098:2009. Ліквідування надзвичайних ситуацій та їх наслідків. Загальні положення. 7. Васійчук В.О. Основи цивільного захисту: Навч. посібник / В.О. Васійчук, В.Є. Гончарук, С.І. Качан, С.М. Мохняк. - Львів, 2010. - 384 с.
