ТЕМИ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ СТУДЕНТАМИ з дисципліни «Психіатрія» викладач- Зайцева С.Г. 06.04.2020 Конспект лекції на тему: Тема «Загальна психопатологія. Основні принципи обстеження, лікування психічнохворих та догляд за ними. Розумова відсталість.» КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ ОСНОВНИХ ПСИХОПАТОЛОГІЧНИХ СИМПТОМІВ Психічна діяльність людини в нормі являє собою єдність різних процесів: почуттєвого пізнання (сприйняття), пам'яті, мислення, емоцій, волі, уваги. При аналізі психічного стану (статусу) пацієнта досліджують й описують ці процеси. Їхнє посилення, ослаблення може свідчити про наявність психічного розладу або захворювання. , Порушення почуттєвого пізнання (сфери сприйняття) Етапи почуттєвого пізнання - відчуття, сприйняття, уявлення. Відчуття - найпростіший психічний процес відображення окремих властивостей предметів й явищ при їхньому безпосередньому впливі на рецептори органів почуття. Сприйняття (у вузькому змісті слова) - психічний процес цілісного відображення предметів й явищ при їхньому безпосередньому впливі на рецептори аналізаторів. Уявлення - сліди колишніх сприйняттів, їхні образи, що виникають у свідомості при відсутності самого об'єкта. Вони усвідомлюються як результат психічної творчості людини. А.Порушення відчуття бувають двох типів: -зміна порогів чутливості (зниження, підвищення) -сенестопатии. 1.Зниження порогів чутливості проявляється психічної гиперестезией - різким посиленням сприйнятливості при впливі звичайних або слабких подразників. Зустрічається при невротичних синдромах, абстиненції, гострій інтоксикації деякими речовинами (опиатами, гашишем, циклодолом і т.п.). 2.Підвищення порогів чутливості має два варіанти. Психічна гипестезия - значне зниження сприйнятливості до діючих подразників. Для хворого навколишній світ стає бляклим, втрачаеться яскравість, звучність, виразність. Зустрічається при оглушенні, депресивному стані, алкогольному й наркотичному сп'янінні. Психічна анестезія - повна нечутливість одного або декількох аналізаторів при їх анатомо-физиологической збережності: психічна сліпота, глухота, втрата почуття смаку й т.п. Зустрічається при сопорі й комі, істеричних невротичних синдромах. Сенестопатии - різноманітні невизначені, неприємні, болісні відчуття в різних частинах тіла й внутрішніх органів при відсутності патології цих органів. Пацієнти можуть позначати їх як «печія», «стягування», «щекотание», «розливання» і т.п. Зустрічаються при невротичних синдромах, маскованих депресіях, параноидном і психоорганическом синдромах. Б.Патологія сприйняття включає : -психосенсорные розлади -ілюзії. 1.Психосенсорные розлади – спотворене сприйняття зі збереженням дізнавання сприйманого об'єкта. Проявляються у відчутті порушення схеми власного тіла, власної особистості (деперсоналізація) і навколишнього світу (дереалізація). Дереалізація - це порушення сприйняття навколишнього простору, форми й розміру предметів, відстані й часу. У новому місці хворому здається, що він уже був тут, а звичну домашню обстановку сприймає як чужу. Навколишні предмети можуть здаватися зменшеними (микропсия) або збільшеними (мак-ропсия). Деперсоналізація – спотворене сприйняття власної особистості в цілому, окремих якостей, а також частин тіла. Хворому може здаватися, що окремі частини тіла стали незвичайної форми, величини, змінилося їхнє місце розташування. 2.Ілюзії - спотворене сприйняття, при якому суб'єктивний образ не відповідає реальному об'єкту. Розрізняють афективні ілюзії, що виникають при виражених афективних станах: страху, тривозі, депресії, екстазі. Їхній зміст часто пов'язане із провідним афектом. Так, на тлі страху звичайні предмети сприймаються як застрашливі образи, а слабкий тріск - як гучний постріл. вербальні (слухові) ілюзіі перекручено сприймаються слова навколишніх людей, звуки. зорові ілюзіі гра світлотіні, хмари, гілки дерев і т.п. заміщаються фантастичними образами. Ілюзії не є абсолютною ознакою психічного захворювання, оскільки зустрічаються й у здорових людей. В.Патологія уявлень До патології уявлень відносять: Галюцинації -почуттєво яскраві уявлення,доведені патологічним процесом до ступеня сприйняття реальних предметів й явищ (мниме сприйняття). Класифікують галюцинації по аналізаторах: зорові, слуховые, нюхові, смакові, тактильні. Вони можуть бути простими й складними. Прості зорові галюцинації (фотопсии) проявляються у вигляді мелькання спалахів світла, іскор, кольорових плям. У випадку складних зорових галюцинацій хворі бачать тварин, комах, людей, яскраві сценоподібні бачення (панорамические галюцинації). Вони можуть бути чорнобілими (при алкогольній білій гарячці) або кольоровими (при епілепсії). Прості слуховые галюцинації (акоазмы) проявляються як неясні звуки, шум, тріск. При складних слуховых галюцинаціях хворі чують музику, пісні, голоси, найчастіше осудливе їхнє поводження, що коментують або переконують'. При нюхових і смакових галюцинаціях хворі відчувають неприємні запахі (отрутних газів, тухлих яєць, крові), їжа здається їм несмачною, отруєної й т.п. Тактильні галюцинації відчуваються на шкірі або під шкірою як дотик предметів, тварин, павутини, ползанье комах і т.п. Галюцинації підрозділяють також на істинні та хибні (псевдогалюцинації). При істинніх галюцинаціях галлюцинаторные явища сприймаються происходящими в навколишнім середовищі й супроводжуються почуттям їхньої реальності. Хворий упевнений, що навколишні бачать і чують те ж саме. Поводження хворого часто відповідає змісту галюцинацій. Він може прислухатися або закривати вуха (при слуховых галюцинаціях), ховатися або тікати від неіснуючого переслідувача й т.п. При псевдогалюцинаціях галлюцинаторні образи виникають не в зовнішнім середовищі, а усередині хворого (у голові, грудях, животі й т.п.). Вони не здаються реальними, а супроводжуються відчуттям навязанности якоюсь сторонньою силою. Порушення пам'яті Пам'ять - це психічний процес накопичення життєвого досвіду. Основними її функціями є :-запам'ятовування (фіксація), -збереження, відтворення. Розрізняють :-короткочасну, -довгострокову -оперативну пам'ять. Крім того, виділяють: зорову, слуховую, моторну, емоційну й смислову пам'ять. Виділяють -кількісні і -якісні розлади пам'яті. До кількісних порушень (дисмнезиям) відносят: гипермнезия, гіпомнезія й амнезія. Гипермнезия - мимовільне пожвавлення пам'яті, загострення спогадів. Зустрічається при маніакальних станах, інфекційних хворобах, наркотичному сп'янінні. Гіпомнезія - зниження, ослаблення пам'яті. Порушується здатність запам'ятовувати, утримувати, відтворювати деякі події, факти або окремі їхні частини. Легкий ступінь гіпомнезії проявляється слабкістю відтворення дат, імен, термінів, цифр. Зустрічається при невротичних розладах, психоорганическом синдромі. Амнезія - повне випадання з пам'яті певного відрізка часу. Спостерігається після порушення свідомості або в результаті грубих органічних уражень головного мозку. Розрізняють кілька видів амнезії. Ретроградна амнезія - випадання з пам'яті подій, що передували гострому періоду хвороби. Тривалість проміжку, що випав, часу може бути різна (від декількох хвилин до декількох днів, тижнів, місяців, років). Антероградная амнезія - відсутність пам'яті на події, що відбуваються після початку захворювання або травми. Конградная амнезія - випадання спогадів на події гострого періоду хвороби (періоду порушеної свідомості). Якщо випадають із пам'яті події, що відбувалися до, під час і після гострого періоду хвороби, - говорять про тотальну, повну амнезію. Фиксационная амнезія проявляється різким ослабленням або відсутністю здатності запам'ятовувати поточні події Якісні розлади пам'яті – парамнезії, або помилкові спогади. До них відносять -псевдоремінісценції й -конфабуляции. Псевдоремінісценції - заповнення пробілів пам'яті подіями, які дійсно відбувалися з пацієнтом у минулому. Вони відносно стабільні, повторно розповідаються хворими. Так, перебуваючи в стаціонарі протягом декількох днів, пацієнт затверджує, що вчора їздив на поїзді в інше місто, де він дійсно був,але багато років тому. Конфабуляции - заповнення пробілів пам'яті вигаданими, нерідко фантастичними подіями, що не мали місця. Парамнезії характерні для старечого слабоумства, інфекційних захворювань, алкогольних психозів. Вони входять у структуру Корсаковского амнестического синдрому, що включає також фиксационную амнезію. Порушення мислення Мислення - психічний процес узагальненого відображення істотних сторін предметів й явищ й їх внутрішніх взаємозв'язків. Людське мислення неможливо без мови й має свої логічні форми: поняття, судження, умовиводи. Розрізняють три види мислення: наглядно-діюче, образне й абстрактно-логічне (відвернене). Мислення є основною складовою частиною інтелекту. Симптоми патології мислення ділять на дві групи: розладу змісту розлади форми. Порушення форми мислення представлені порушеннями його темпу, рухливості, цілеспрямованості й граматичного ладу мови. Порушення темпу мислення проявляються прискоренням й уповільненням. Прискорене мислення - збільшення кількості асоціацій в одиницю часу. Відзначається швидка зміна подань, понять, ідей, багатослівність у сполученні з підвищеної отвлекаемостью. Мислення стає поверхневим, малопродуктивним. Вищим ступенем прискорення є симптом перегони ідей (безперервна зміна тематики мови залежно від предметів, що випадково потрапили в поле зору). Прискорене мислення характерно для маніакального стану. Уповільнене мислення - зменшення числа асоціацій в одиницю часу. При цьому хворій втрачає здатність швидко відповідати на питання, мову його повільна, одноманітна. Таке спостерігається при депресивних станах, астенії, шизофренії. Порушення рухливості мислення проявляються докладністю й в'язкістю. Докладне мислення - зайва деталізація, неможливість відокремити головне від другорядного, постійне застревание на дріб'язках з наступним поверненням до основної теми думки. Таке мислення ще називають лабіринтовим. В'язкість мислення - крайній ступінь докладності. При цьому деталізація настільки спотворює основний напрямок думки, що робить її малозрозумілої, а мислення непродуктивним. Хворі втрачают здатність утримувати центральну лінію розмови, не можуть самостійно повернутися до теми бесіди, звільнитися від побічних асоціацій. Ці порушення відзначаються при епілепсії, психоорганическом синдромі. Порушення цілеспрямованості мислення можуть проявлятися резонерством, аморфністю й розірваністю. Резонерство - великі разлагольствования по несуттєвому приводу. Звичайний їхній зміст - банальні моралі, морализованные істини, відомі речення. Аморфність - нечітке використання понять, при якому граматично правильна мова здобуває расплывчатый характер. У результаті думка залишається незрозумілої навколишньої. Розрізняючи резонерство й аморфність, можна сказати, що в першому випадку незрозуміло «навіщо», а в другому «про що» хворий говорить. Розірваність - відсутність логічного зв'язку між окремими , судженнями, поняттями. У результаті цього вловити зміст мови хворого не вдається, хоча вона здається впорядкованою. При дуже вираженій розірваності може порушуватися й граматичний лад мови. При цьому мова являє собою набір випадкових слів, обривків фраз, «словесна окрошка». Найбільше часто ці симптоми зустрічаються при шизофренії. Розладу мислення по змісту проявляються маячними ідеями, надцінними ідеями й нав'язливими ідеями. Маячні ідеї - болісно перекручена оцінка фактів навколишньої дійсності, неправильні судження й умовиводи, що не піддаються корекції. Марення є одним з основних ознак психічних захворювань і входять у структуру більшості психотических синдромів. По змісту розрізняють чотири основні форми марення: 1) марення зі зниженою самооцінкою; 2) з підвищеною самооцінкою; 3) марення переслідування; 4) змішані форми марення. 1.Марення зі зниженою самооцінкою характеризується хворобливим перебільшенням наявних або приписування собі неіснуючих недоліків. Виділяють марення самозвинувачення (гріховності), коли хворі бичують себе за допущені «непоправні помилки», нібито приведшие до загибелі родини, навколишнього світу й інших негативних наслідків. Марення самознищення - хвороблива переконаність у власній незначності, приписування собі винятково негативних моральних, інтелектуальних і фізичних якостей. Іпохондричне марення - патологічна впевненість у наявності невиліковної хвороби. Хворий знаходить у себе всі ознаки хвороби, звертається до різних лікарів, просить всебічно обстежити його й лікувати. 2.Марення з підвищеною самооцінкою характеризується перебільшенням реальних властивостей власної особистості. До цієї групи ставляться: - марення винахідництва - переконаність у здійсненні хворим геніального винаходу або відкриття; - марення величі - патологічна переоцінка власних достоїнств, можливостей. Хворий може вважати себе великим поетом, художником, полководцем; - марення багатства - хворобливе переконання в наявності мнимого багатства, цінностей у хворого; - любовне марення - переконаність у закоханості певних осіб у хворого. 3.Марення переслідування відрізняється переконаністю в погрозі або шкоді особистості хворого, очікуваних або заподіюваних ззовні. До цієї форми ставляться: - марення впливу - патологічна впевненість хворого, що він є під впливом гіпнозу, радіації, космічних променів і т.п.; - марення збитку - переконаність у тім, що хворому заподіюють матеріальну втрату (псування й підміна речей, воровство продуктів і т.п.); - марення ревнощів - переконаність у невірності сексуального партнера. Хворий прагне знайти докази, невірно витлумачує факти. 4.Змішані форми марення Надцінні ідеї - логічно обґрунтовані, емоційно пофарбовані переконання, яким хворі надають особливо важливе значення. Часто вони є складеним елементом світогляду особистості. Хворий упевнений у своїй правоті й прагне довести неї за всяку ціну. На відміну від марення надцінні ідеї мають реальну основу. Шляхом переконання хворого або зміни ситуації їх вдається послабити або усунути. Надцінні ідеї можуть зустрічатися як самостійний розлад в акцентуированных і психопатичних особистостей. Навязливі ідеї - мимовільне виникнення думок, що не залежать від волі хворого. Ці думки носять невідступний характер, від них неможливо звільнитися, хоча хворий оцінює їх критично й хоче від них позбутися. Розрізняють: - нав'язливі сумніви (хворий постійно не впевнений у правильності й завершенности своїх дій, не може прийняти рішення); - нав'язливі абстрактні думки - марне мудрування або «розумова жуйка»; - контрастні думки - їхній зміст суперечить світогляду й морально-етичним принципам особистості, викликаючи страждання (наприклад, побажання смерті коханій людині); - нав'язливі спогади - непереборні, непотрібні в цей момент спогаду про події свого життя, що часто супроводжуються почуттям сорому й раскаяння. Порушення емоційної сфери Емоції - це психічний процес, що відображає суб'єктивне відношення людини до дійсності й до самого себе. Емоційні прояви підрозділяють на почуття, настрій, пристрасть, афект й емоційностресові стани. Настрій - тривале, відносно стійкий загальний емоційний стан, що офарблює окремі психічні процеси й поводження людини. Афект - тимчасова,бурхлива емоційна реакція з вираженими вегетативними проявами, що супроводжується деяким порушенням контролю над своїм поводженням. Симптоми емоційних порушень ділять на продуктивні й негативиые. А.Продуктивні емоційні розлади включають -гипотимию, -гипертимию, -паратимию -порушення динаміки емоцій. 1.Гипотимия - зниження настрою. Проявляється наступними почуттями й афектами. Нудьга - стан з перевагою, пригніченості, гнобленням всіх психічних процесів. Тривога - емоційний стан, що характеризується внутрішнім хвилюванням, занепокоєнням, стисненням і напругою, локалізованими в груди. Супроводжується передчуттям й очікуванням лиха. Розгубленість - мінливий емоційний стан з переживанням безпорадності. Страх - стан, змістом якого є побоювання за своє благополуччя або життя. Гипотимия входить у структуру депресивних, невротичних, афективно-бредових синдромів. 2.Гипертимия - підвищений настрій. Проявляється наступними емоційними станами. Ейфорія - відчуття безпричинної радості, веселощі, щастя з підвищеним прагненням до діяльності. Спостерігається при маніакальному синдромі, алкогольному й наркотичному сп'янінні. Благодушність - стан достатку, безтурботності без прагнення до діяльності. Характерно для старечого слабоумства, атрофических процесів головного мозку. Гневливость - вищий ступінь дратівливості, злостивості, незадоволення навколишніми зі схильністю до агресії, руйнівним діям. Сполучення гневливости з нудьгою називають дисфорией. Вона характерна для епілепсії. 3.До паратимии відносять амбивалентность й емоційну неадекватність. Амбивалентность (подвійність) - одночасне співіснування двох протилежних почуттів, емоційних оцінок одного того ж самого події, об'єкта. Емоційна неадекватність - невідповідність емоційної реакції викликавшему ії приводу. Наприклад, сміх при звістці про смерті близької людини. 4.Порушення легкодухістю. динаміки емоцій проявляються емоційною лабільністю й Емоційна лабільність (рухливість, нестійкість) - швидка й часта зміна емоцій, що виникає безпричинно. Хворий легко переходить від сміху до сліз, від суму до веселощів. Легкодухість - неможливість стримувати зовнішні прояви емоційних реакцій при самих незначних приводах. Частіше проявляється плаксивістю. Наприклад, хворий плаче, читаючи художню літературу, слухаючи передачу по радіо. Ці симптоми характерні для невротичних і психоорганического синдромів. Б.До негативних розладів відносять -емоційну тупість - нечутливість, байдужність, («параліч емоцій»). Хворого ніщо не хвилює, не турбує, не цікавить. Він абсолютно бездіяльний, прагне до самоти. Регуляцію емоційних станів зв'язують із функцією глибинних структур мозку (таламус, гіпоталамус, гиппокамп, мигдалини й т.д.). Зміни в цих відділах, викликані травмою, отруєннями, пухлинами, порушенням кровообігу, здатні викликати відзначені емоційні розлади.' Порушення уваги Увага - це спрямованість психічної діяльності на явища навколишньої дійсності й на процеси, що відбуваються в організмі. Розрізняють пасивну й активну увагу. В основі пасивноі (мимовільноі) уваги лежить орієнтовна реакція організму на сигнали навколишнього середовища. Активна (довільна) увага зводиться до зосередження психічної діяльності людини на рішенні того або іншого завдання, на досягненні мети. Патологія уваги проявляється -неуважністю, -истощаемостью, -отвлекаемостью -тугоподвижностью. Неуважність уваги - порушення здатності довільного зосередження на певному виді діяльності. Истощаемостъ уваги - прогресуюче ослаблення ії інтенсивності в процесі роботи при високій здатності до зосередження. У результаті стає неможливої захопленість, поглощенность роботою, різко падає її продуктивність. Отвлекаемость уваги - патологічна ії рухливість. Проявляється швидкою необґрунтованою зміною видів діяльності, продуктивність якої різко знижується. Тугоподвижностъ уваги - патологічна фіксація, утруднення перемикання з одного об'єкта на іншій. Порушення уваги зустрічаються практично при всіх психопатологічних синдромах. Особливо виражені вони при невротичних розладах, слабоумстві. Порушення вольової сфери Воля - це психічна діяльність, спрямована на досягнення певної мети, на подолання виникаючих при цьому перешкод. Вольові розлади можуть проявлятися: 1) ослабленням вольової активності (гипобулией) або повною її відсутністю (абулією); 2) патологічним посиленням вольової активності (гипербулией); 3) перекрученням вольових актів (парабулией). Відомо багато варіантів перекручення потягів й інстинктів: - дромомания - патологічний потяг до бродяжництва; - піроманія - потяг до підпалів, спогляданню полум'я; - клептоманія - патологічний потяг до крадіжок, найчастіше дрібним, не пренаступної мети збагачення; - гомицидомания - потяг до безпричинного вбивства людей; - суицидомания - хворобливий потяг до самогубства; - дипсоманія - періодично виникаюче прагнення до вживання спиртних напоїв, до запою; - копрофагия - патологічний потяг до поїдання неїстівного, зокрема, екскрементів; - перверзии - різні форми перекручення полового потяга (садизм, мазохізм, фетишизм, гомосексуалізм, трансвестизм, ексгібіціонізм, некрофилия й т.п.). Вольові розлади найбільш характерні для психопатій і шизофренії. Олігофренії Олігофренія (недоумство) - недорозвиненість розуму, інтелекту внаслідок причин, що діяли у внутрішньоутробному періоді або у ранньому дитинстві. Недорозвиненість інтелекту звичайно поєднується із аномаліями та спотвореннями розвитку у нервово-соматичній сфері. Класифікація олігофреній І. За ступенем вираженості: -ідіотія;- імбецильність;- дебільність. ІІ. За етіологією (класифікація за Г. Е. Сухарєвою): І група. Олігофренії ендогенної природи (ураження генеративних клітин батьків): 1. Хвороба Дауна. 2. Істинна мікроцефалія. 3. Ензимопатичні форми олігофреній із спадковими порушеннями різних видів обміну (фенілпіровиноградна, олігофренія, що пов'язана із галактоземією, сукрозурією). 4. Клінічні форми олігофреній, що характеризуються поєднанням недоумства із захворюванням кісток і шкіри(дизостозична,ксеродермічна олігофренії). ІІ група. Ембріо- і фетопатії: 1. Олігофренія, що зумовлена перенесеною матір'ю краснухою під час вагітності (рубеолярна ембріопатія). 2. Олігофренія, що зумовлена іншими вірусами (грип, паротит, інйекційний гепатит, цитомегалія). 3. Олігофренія, що зумовлена токсоплазмозом, лістеріозом. 4. Олігофренія, що виникла на грунті природженого сифілісу. 5. Олігофренії, що зумовлені гормональними порушеннями у матері і токсичними факторами (екзо- та ендотоксичними агентами). 6. Олігофренія, що зумовлена гемолітичною хворобою новонароджених. ІІІ група. Олігофренії, що виникають у зв'язку із різними шкідливими факторами, які діють під час пологів та у ранньому дитинстві: 1. Олігофренія, що пов'язана із пологовою травмою та асфіксією. 2. Олігофренія, що пов'язана із черепно-мозковою травмою у постнатальному періоді (у ранньому дитинстві). 3. Олігофренія, що зумовлена перенесеними у ранньому дитинстві енцефалітами, менінго-енцефалітами та менінгітами. Визначення основних клінічних понять Ідіотія - характеризується неможливістю формування умовних рефлексів, відсутністю мови, неможливістю вироблення найпростіших навичок, порушенням інстинктивної діяльності. Імбецильність - менш глибока ступінь олігофренії, внаслідок якої виробляються умовні рефлекси, наявна мова, але запас слів обмежений, доступні виключно конкретні поняття. Дебільність - недорозвиненість абстрактного мислення, обмеження запасу знань. Можливе навчання у спеціальних школах для розумово відсталих дітей із набуттям нескладних професій. Хвороба Дауна - належить до хромосомних аномалій (трисомія 21 пари хромосом) і характеризується психічною недорозвиненістю (імбецильність чи дебільність) та деякими соматичними ознаками - косий розріз очей, епікантус, тотальна гіпотонія мускулатури. Мікроцефалія - глибока розумова недорозвиненість, що пов'язана із дуже зменшеними розмірами та вагою головного мозку. Найчастіше недорозвинені або навіть зовсім відсутні лобні долі мозку. Фенілкетонурія (фенілпіровиноградна олігофренія) - хвороба, що зумовлена порушенням білкового обміну внаслідокнедостатності ензиму фенілаланіноксидази. До найчастіших клінічних проявів її відносять: - шкіра та райдужна оболонка очей, що майже позбавлені пігментації; - деформація черепа, зменшення розмірів голови; - значна кількість хворих має своєрідний запах - "мишачий" або"запах вовка". Ембріо- та фетопатії - наявність психічної недорозвиненості різного ступеня у поєднанні із органічними ознаками ураження ЦНС, що залежать від характеру шкідливості (сифіліс, плазмоз). Олігофренії, що виникають внаслідок дії різних шкідливих факторів інтра- та постнатального періоду або у ранньому дитинстві - інтелектуальна недорозвиненість внаслідок пологової травми (хвороба Літля - спастичні паралічі, гіперкінези, атетоз, торсійний спазм), інфекційного процесу (гідроцефалія). Принципи лікування 1. Лікування в залежності від причин, що зумовили розвиток олігофренії. 2. Застосування препаратів, що нормалізують обмін речовин. 3. Психотропні препарати. 4. Ноотропні препарати. 5. Соціально-трудова адаптація (спеціальні школи та інтернати, будинки для інвалідів - психохроніків). 08.04.2020 Тема «Загальна психопатологія. Основні принципи обстеження, лікування психічнохворих та догляд за ними. Розумова відсталість.» Опрацювати с.9-76,169-178 підручника І.І.Погорєлов «Медсестринство в психіатрії з курсом наркології» та конспект лекції за темою. Завдання 1) законспектувати та вивчити: Основні психопатологічні синдроми в психіатрії: астенічний, іпохондричний,істеричний,депресивний, маніакальний, паранояльний, галюцінаторно-параноїчний, парафрений, кататонічний (ступор,збудження),синдром Кандинського-Клерамбо. Синдром (грец.– нарівні, у злагоді) – сукупність симптомів з загальним патогенезом. В медицині та психології, термін синдром посилається на асоціацію деякої кількості клінічно розпізнаних симптомів (особливостей, явищ або характеристик), котрі часто відбуваються разом, таким чином, що присутність однієї особливості попереджує лікаря про присутність інших. Астенічний синдром – найпоширеніший психічний розлад, що виникає внаслідок будьякого психічного захворювання. Характеризується такими ознаками, як подразливість, загальна слабкість, гіперестезія, підвищена втомлюваність, нестійкий настрій, непосидливість. Хворі не переносять фізичного навантаження, температурних перепадів, стають незадоволеними, через дріб'язки в них має місце песимізм і плаксивість, які можуть легко змінюються оптимізмом і конформною поведінкою. їм усе складніше стає виконувати звичайну роботу, через неуважність вони не можуть сконцентруватися на головному. Приєднуються розлади сну й вегетативні порушення: тахікардія, пітливість, розлади судинного типу. Іпохондричний синдром — невротичний синдром, клінічними проявами якого є різноманітні, досить неприємні, болісні, нестерпно тяжкі відчуття. Хворий може скаржитися на печіння, стискування, переливання, стягування, набухання тощо в різних частинах тіла, внутрішніх органах (сенестопатії). З'являються іпохондричні надцінні ідеї — порушення суджень. Хворий “виявляє” в себе ознаки тяжкої невиліковної недуги. Вони виникають на реальному ґрунті, але пацієнт інтерпретує ці обставини однобоко, перебуває в стані емоційного напруження. Причини хворобливих відчуттів неможливо виявити за допомогою об'єктивних методів дослідження. Істеричний синдром. Його визначальною ознакою є емоційна нестійкість (лабільність) хворих, що проявляється бурхливими відчуттями, що швидко змінюються: обуренням, ворожістю, проявом радості й симпатії. Мова образна, переважають явні перебільшення реальних подій, у яких бажане підмінює дійсне. Міміка й рухи виразні, експресивні, іноді театральні. Для хворих характерна підвищена навіюваність і самонавіяння. Із психічними часто співіснують різні фізичні, вегетативні (порушення сну, серцево-судинні, гіпергідроз тощо) і неврологічні розлади (“випадання функції” – парезів у вигляді рукавичок, шкарпеток). Маніакальний синдром характеризується підвищеним, радісним настроєм (гіпертипія), прискоренням мислення й підвищеною діяльністю, які представляють т.зв. маніакальну тріаду основних складових симптомів. При розвитку зазначених явищ є безпідставний оптимізм, потреба в зміні вражень, відчуття припливу сил, фізичного комфорту. Хворі стають балакучими, легко знаходять відповіді, хоча більш поверхневі за змістом, декламують і намагаються писати вірші. Увага загострена, але нестійка й легко відволікається. Гарячкова діяльність має розкиданий характер, почате не доводиться до кінця. У цю клінічну картину вкладається т.зв. весела манія. Сердита манія: підвищення настрою й мовно-рухові порушення супроводжуються подразливістю, нав'язливістю, настирною причепливістю, вибухами гніву й злобності. Сплутана манія: різке підвищення настрою поєднане з безладним мовним і руховим порушенням. Депресивний синдром у найбільш типовому виді (звичайна, проста депресія) складається зі зниженого тужного настрою (гіпотимії), уповільнення мислення, рухової загальмованості, які входять у депресивну тріаду головних ознак. Хворі скаржаться на слабкість, лінощі, в'ялість і гноблення, зневіряються у власних силах, легко визнають невірність своїх вчинків, через загальмованість асоціативних процесів повільно й тяжко ухвалюють рішення, а також перебільшують реальні утруднення, обвинувачують себе в слабкості волі, неможливості “взяти себе в руки”. Може спостерігатися сльозливість, образливість, подразливість. У станах гіпотимічної депресії частими є суїцидальні спроби, скоюються самогубства. У разі поглиблення подавленого настрою хворі починають скаржитися на тужливий настрій, нудоту. Характерна поява тяжкого відчуття в грудях, рідше – у животі. Деякі хворі говорять про “моральний біль”, що “душу розриває на шматки” і протиставляють ці відчуття фізичному болю (т.зв. передсерцева нудота). У більш тяжких випадках виникають надцінні ідеї самозвинувачення або приєднується марення провини, гріхопадіння – депресія з ідеями обвинувачення. Депресивний синдром може супроводжуватися явищами меланхолічної дереалізації й деперсоналізації, аж до появи т.зв. психічної анестезії – болісної нечутливості, переживання внутрішнього спустошення, втрати любові до близьких, байдужості, зникнення емоційного реагування на навколишнє (анестетична депресія). Про тяжкість депресії свідчить поява суїцидальних думок і тенденцій. У хворих може виникати відчуття зміни навколишнього світу: губиться його звичайна забарвленість, він стає застиглим, віддаленим, нерідкі скарги на повільний перебіг часу, його зупинку – це т.зв. меланхолічна дереалізація. Властива депресивним хворим занижена самооцінка може змінюватися маренням самоприниження, самозвинувачення, а у хворих похилого віку – частіше ідеями руйнування й злиденності. В інших випадках може виникати уявлення про невиліковне захвалювання – депресія з іпохондричними мареннями. Коли хворі говорять про припинення функціонування серця, легенів, нирок та інших органів у зв'язку з їх розкладом або атрофією, то мова йде про іпохондричну депресію з нігілістичними маячними ідеями. Паранояльний синдром виникає на фоні ясної свідомості, відзначається первинним систематизованим імперативним маренням різного змісту (ревнощів, переслідування тощо). При цьому маренні характерним є деталізація, пов'язана з більшою кількістю доводів – т.зв. маревна ретельність. Галюцинаторно-параноїдний синдром – об'єднання маячних ідей (переслідування, отруєння, завдання шкоди, нанесення фізичної шкоди) з вербальними галюцинаціями, часто проявами синдрому Кандинського-Клерамбо. В одних випадках домінують марення, в інших – сенсорні прояви (галюцинації вербальні тощо). Кандинського-Клерамбо синдром (психічного автоматизму) – об'єднання маячних ідей, насамперед переслідування, з ідеями психічного й фізичного впливу, з відчуженням думок, почуттів, учинків. Це складне психопатологічне порушення, у якому розрізняють 3 групи розладів: асоціативний сенсорний і руховий типи автоматизмів; псевдогалюцинації, часто імперативні за змістом; марення впливу, переслідування. Парафренний синдром – об'єднання фантастичних за змістом маячних ідей психічних автоматизмів, галюцинацій, часто – конфабуляцій, сплутаності. Нерідко спостерігається симптом ілюзії двійників, симптом помилкових дізнавань (симптом Капгра), коли незнайомі особи сприймаються як знайомі (симптом позитивного двійника) або родичі й близькі, відомі хворому, сприймаються ним як незнайомі, чужі, підставні, які затримувалися під нього близьких (симптом негативного двійника). Трапляється, що та сама особа послідовна міняється (симптом Фреголі). У деяких випадках відбувається зміна власного ”Я”, і це супроводжується мареннями величі; наприклад, хворий може вважати себе крупним державним діячем, здатним змінити світ, засновником нових держав, культур і релігій, що його переслідують впливами з міжпланетного простору тощо. Звичайно, настрій хворих неадекватно підвищений, аж до маніакального, рідше – депресивний, хоча можлива зміна знаку афекту і його глибини. Кататонічне збудження – У хворих спостерігається підвищення настрою, пишномовність, розгонисті, перебільшені виразні рухи тощо. Вони то бездумно протидіють (негативізм), то виконують усе, до чого їх спонукують (пасивне підкорення). Надалі, з розвитком з'являється дуркуватість: хворі ухвалюють неприродні пози, кривляються, впливають недоречні жарти, жести, рухи, безглуздо сміються (порушення гебефренічного типу). Більш глибокий ступінь розладів – імпульсивне порушення – раптові дії, які не мають відношення до попередньої поведінки: хворі накидаються на навколишніх, біжать, не вибираючи напрямку, рвуть на собі одяг тощо, їхня мова складається з тих самих слів і фраз, які повторюються стереотипно (вербігерація), хворі можуть пасивно, автоматично повторювати слова навколишніх (ехолалія) чи повторювати окремі рухи (ехопраксія). У тяжких випадках порушення є хаотичним, складається лише з окремих компонентів рухових актів. З'являються постійні рухи більш простого типу (повзання, хапання, розгойдування тулуба), мова при цьому може бути зовсім відсутня. Кататонічний ступор проявляється неможливістю одержати від хворого ніяких відповідей (мутизм) з нерухомістю й м'язовою напругою. Хворі не реагують на зовнішні подразники та на особистий стан, можуть довго залишатися в одній і тій, часто незручній, позі. За певної інтенсивності порушень м'язового тонусу вони зберігають надане положення кінцівкам і тулубу (симптом воскової гнучкості) або можуть заклякати лежачи: у позі, начебто під головою є подушка, тоді як її в дійсності немає (симптом повітряної подушки). Іноді, навпаки, хворі роблять упертий мовчазний опір (негативізм) спробам їх погодувати й помити, не дозволяють змінити їм одяг. У найбільш тяжких випадках хворі нерухомо лежать із заплющеними очима в специфічно скрюченій позі (ембріональна поза), може бути характерне витягування губ (хоботковий рефлекс). Усе це ознаки ступору із закляканням або заціпенінням. Неповна нерухомість із частковим мутизмом і пасивною підкорюваністю або з легким негативізмом називається субступором. 2) дати відповіді на питання(усно): 1. Дайте визначення відчуття, сприймання, уявлення. 2. Дайте визначення ілюзій та галюцинацій. 3. Класифікація ілюзій.,класифікація галюцинацій. 4. Яка різниця між справжніми та хибними галюцинаціями? 5. Що таке психосенсорні розлади та їх види? Що таке деперсоналізація?Що таке дереалізація? 6.Дайте визначення мислення. Типи та види мислення,розлади за темпом та формою 7.Які Ви знаєте патологічні ідеї?. Що таке нав'язливі ідеї?.Характеристика понадцінних ідей.Характеристика маячних ідей.Принципи класифікації маячних ідей.Види маячних ідей за змістом.Форми маячних ідей. 8.Розлади волі 9.Розлади пам яті. 10 Розлади уваги. 11.Розлади емоцій. 12.Основні причини,класифікація,клінічні прояви та методи лікування розумової відсталості. 3) розв'язати задачі(письмово-тількі відповіді): 1.Хворий бачить в порожній кімнаті страшну фігуру. Насправді там нікого немає. Назвати симптом. 2. Хворий в повній тиші часто чує голос, який наказує йому відмовлятися від прийому ліків, не спати в ліжку, не дивитися на оточуючих. Назвати симптом. 3. Хворий скаржиться, що після грипу звичайна розмова здається йому громоподібної, світло електричної лампочки сліпить очі. Назвати симптом. 4. Хворий постійно відчуває неприємний запах від тіла, чого в дійсності немає. Назвати симптом. 5. Хвора “чує”, як звідки-то доносяться неясні голоси, які повторюють її думки. Створюється враження, що вони спеціально для неї передаються по радіо. Назвати симптом. 6. Хворий після травми мозку забув, ким і де він працював останні 10 років, не пом ятає, що у нього є чотирирічний син. Пам'ять на поточні події збережена. Назвати симптом. 7. Хвора протягом місяця перебуває в лікарні, але повідомляє лікаря, як вона вчора ходила в гості до знайомої, що була сьогодні вранці у будинку, займалася господарством. Назвати симптом. 8. Зразок мови хворого, що знаходиться в формально ясній свідомості: “Я йшов по вулиці, а праворуч пронесли довгу пожежну кишку. Де ж ця книга? Не буває адже снігу без мороза. Якщо б додати і відняти, то все одно опір. Назвати симптом. 9. Хворий стверджує, що він великий грішник. Все його життя аморальна, він заслужитимє такого важкого покарання, якого ще не бачив світ. Єдиний вихід з цієї ситуації - покінчити з собою. Назвати симптом. 10. Хворий 60 років не спить ночами, щоб подивитися, як його дружина (58 років) піде “на сінник до сусіда”. Постійно у всьому прагне підтвердити зраду дружини.Назвати симптом. 11. “Міжпланетна організація, створена для того, щоб погубити хворого, за допомогою яких-то приладів змушує хворого, крім його волі, скошувати очі, цілими днями ходити, писати листи. Одночасно організація викликає в нього неприємні спогади, неприємні бачення. Назвати синдром. 12. Хворий байдужий до навколишнього й свого стану, ніщо не викликає эмоції, його ніщо не радує і не засмучує.Назвати симптом. 13. У хворого невмотивовано веселий настрій, все сприймається ним “в рожевому кольорі”. Хворий оптимістичний, на негативні афекти не реагує, переоцінює свої можливості. Темп мислення прискорений, в бесіді відволікаємо.Назвати синдром. 14. У хворого невмотивовано пригнічений настрій, переживає почуття туги. Світ сприймає сірим, похмурим, безрадісним. Моторика загальмована. Мислення уповільнене, висловлює ідеї самоприниження і суїцидальні думки. Обличчя виражає глибоку скорботу і тугу. Назвати синдром. 15. Хворий двигательно загальмований, словесному контакту недоступний, мовчить. Іноді застигає в дивній позі. Якщо хворому штучно надати неприродну позу: підняти обидві руки і підняти ногу так, щоб він залишався стояти на іншій нозі, то хворий залишається в такому положенні на тривалий час, щелепи стислі, губи витягнуті хоботком.Назвати варіант ступору. 16. Хворий ні до чого не проявляє інтересу, не розмовляєт, час проводить у ліжку, відгородившись від оточуючих ковдрою. Харчується тільки в тому випадку, якщо з примусом усадять за стіл і годують з ложки. Часто мочиться в ліжко і не просить, щоб йому замінили постільну білизну.Назвати розлад волі. 17. Дитина 5 років не відрізняє гарячого від холодного, тягне до рота неїстівні предмети, не вміє роздягатися і одягатися. Нерідко буває, злобний, намагається кусатися, рвати волосся, одяг. Мова повністю відсутнія. Назвати ступінь розумової відсталості. 18. Хворий 16 років. Мова шепелява, запас слів різко обмежен, мова складається з дуже коротких стандартних фраз. Навчався в допоміжній школі, але засвоїв лише рахунок до 10 і написання деяких літер. Інтереси обмежені лише задоволенням фізіологічних потреб. Насилу пристосувався до роботи вантажника. Назвати ступінь розумової відсталості. 19. Дитина 12 років. За словами батьків, з раннього дитинства поступався одноліткам у розумовому розвитку. Насилу закінчив перший клас школи, навчився писати деякі слова,рахує до1000, легко складає в межах 300, але насилу віднімає числа. Знає, що таке ліжко, стіл, стілець, але згрупувати їх в одне поняття не може. Дуже стараний, досить гарна механічна пам'ять. Назвати ступінь розумової відсталості. 20. Дитина 8 років. З раннього дитинства і по теперішній час неохайний, не відрізняє їстівне від неїстівного, не знає слів. Байдужий до всього оточуючого, відсутні будь-які емоційні реакції. Назвати ступінь розумової відсталості. 09.04.2020 Конспект лекції на тему: Тема «Шизофренія. Маніакально-депресівний психоз. Алкоголізм. Наркоманія.» Шизофренія - психічне захворювання невідомої етіології (переважно ендогенне) із прогредієнтним перебігом, основними ознаками якого є характерна зміна особистості, емоційний занепад, втрата єдності особистості та зв'язку з реальністю, характерні розлади мислення (розщеплення особистості). Найчастішими психопатологічними симптомами шизофренії,незалежно від її форми, є: у сфері сприймання: галюцинації слухові, нюхові, загального чуття, сенестопатії та ін., псевдогалюцинації, явища дереалізації; у сфері мислення та мови: -розщеплення( мислення, яке виявляється у розірваності смислових зв'язків між поняттями при збереженні граматичної та синтаксичної форми речення."мовна мішанина" ) -паралогічність(мислення, при якій порушується логіка, певне поняття замінюється символом, знаком, зрозумілим тільки хворому. Таке мислення втрачає логіку і стає незрозумілим для інших), резонерство(це мислення, що характеризується доведеннями, які не грунтуються на фактах, пустими вербальними посиланнями, які не відповідають темі розмови і не досягають конкретної мети.) обриви думок, маячні ідеї переслідування, впливу, іпохондричні і т.ін.; у емоційній сфері: немотивовані зміни настрою та страхи,неадекватність, амбівалентність(одночасне виникнення протилежних почуттів до одного і того ж об'єкта.), апатія та емоційне спустошення; у ефекторно-вольовій сфері: абулія(бездіяльність,безучаснисть) збочення потягів, кататонічні розлади. Порушення свідомості не часті (у вигляді онейроїдного стану). Порушення пам'яті не характерні. Крім психопатологічних симптомів можуть спостерігатися соматичні та неврологічні симптоми (вегетативні, ендокринні, зміни реактивності щодо інфекцій та лікарських препаратів і т.ін.). Перебіг хвороби поділяється на наступні 4 стадії: преклінічна,початкова стадія, стадія вираженої клінічної картини, стадія ремісії та кінцева. Класифікація шизофренії Клінічні форми (насамперед за синдромальним принципом) 1. Проста форма.2. Гебефренічна.3. Параноїдна.4. Кататонічна. 5. Циркулярна (шизоафективна). 6. Неврозоподібна та психопатоподібна. Типи перебігу 1. Безперервний (в'ялопротікаючий): неврозоподібна,психопатоподібна, проста, гебефренічна форми. 2. Періодичний (рекурентний): шизоафективна та кататонічна (онейроїдна) форми. 3. Приступоподібно-прогредієнтний: гостра параноїдна форма із синдромом Кандинського-Клерамбо, кататонічна (люцидна кататонія). Характеристика клінічних форм шизофренії Проста форма. Храктеризується поступовим початком в юнацькому віці, повільним розвитком емоційного спустошення, порушенням мислення (зниження розумової продуктивності, напливи думок,"зупинки" мислення, резонерство, паралогічне мислення і т.ін.), аутизмом, безперервним перебігом. Психопатологічні прояви рудиментарні (інколи маячні ідеї відношення, галюцинації). Гебефренічна форма. Характеризується наявністю типових для шизофренії, симптомів порушення мислення, ейфорії,маячних висловлювань, розгальмованості поведінки (суєтливість,дурашливість). Параноїдна форма.Почінаєтся в 30-40 років Характеризується наявністю маячних ідей відношення, впливу та інших у сполученні з галюцинаціями або псевдогалюцинаціями, синдромом психічного автоматизму. Кататонічна форма. Характреризується кататонічним ступором, кататонічним збудженням чи зміною їх. Іноді мають місце онейроїдні прояви (онейроїдна кататонія). Циркулярна (шизоафективна) форма. Характеризується зміною маніакальних та депресивних станів у сполученні з притаманним шизофренії порушенням мислення та сприймання. Неврозоподібна та психопатоподібна форма. Це шизофренія із повільним, в'ялим перебігом та неврозоподібною або психопатоподібною симптоматикою, а також типовими для шизофренії змінами мислення, емоційної та вольової сфери. Ремісії та кінцева стадія хвороби 1. Ремісії: -практичне одужання (повна ремісія) - зникнення усієї психотичної симптоматики, відновлення критичного ставлення та працездатності; -покращення психічного стану різного ступеня (неповні ремісії) -зникнення психотичної симптоматики без відновлення критичного ставлення, послаблення або часткове збереження психотичної симптоматики. 2. Шизофренічний дефект - стійкі зміни особистості (зниження активності, емоцій, стійкі порушення мислення). Діагностика 1.наявність двох симптомів(маячення,галюцінаціі,порушення мислення,кататонічна поведінка) 2.ці симптоми зявляються на протязі одного чі більше місяців 3.значні зміни у поведінкі хворого. Допоміжні методи діагностікі-ЯМР. Види лікування шизофренії 1. Інсуліно-коматозна терапія. 2. Психотропні засоби(нейролептикі-аміназін, галоперідол, рісполепт, неулептін, антідепресанти-амітріптілін,меліпрамін,флуоксетін) 3. Пролонгований сон. 4. Електро-судомна терапія. 5. Психотерапія, трудотерапія, арттерапія, підтримуюча терапія. Велике значення має правильне працевлаштування. Маніакально-депресивний психоз Маніакально-депресивний психоз (МДП, циркулярний психоз) -психічне захворювання невідомої етіології, що характеризується зміною маніакальних та депресивних станів, між якими спостерігається період повного одужання без проявів психічної деградації. МДП складає від 5% до 25% усіх хворих на психози. Класифікація 1. Маніакальна фаза. 2. Депресивна фаза. 3. Змішані стани (депресія із “скаканням” ідей, ажитацією,маніакальний ступор, непродуктивна манія). Типи перебігу маніакально-депресивного психозу 1. Циркулярний (маніакальна і депресивна фази чергуються із світлими проміжками). 2. Альтернуючий (депресивна фаза безпосередньо змінюється маніакальною чи навпаки без світлого проміжка (інтермісії). 3. Періодичний (мають місце лише депресивна чи маніакальна фази). Клінічні прояви Маніакальна фаза. Характеризується розладами у емоційній сфері (ейфорія, інколи з відтінком гніву), прискоренням мислення (до скакання ідей), наявністю ідей переоцінки власної особистості (аж до ідеї величі). В ефекторно-вольовій сфері спотерігається посилення цілеспрямованої діяльності, інстинктів. Увага легко відволікається. Депресивна фаза. Характеризується розладами у емоційній сфері (депресія з характерними добовими коливаннями настрою - максимальна вираженість депресії зранку), сфері мислення (уповільнення темпу, маячні ідеї самозвинувачення, думки про самогубство), вольовій сфері (психомоторна загальмованість аж до депресивного ступору, послаблення інстинктів, прикутість уваги до власних переживань). Циклотимія - різновид МДП, що характеризується нерізко вираженою симптоматикою. Соматичні та неврологічні симптоми: тріада Протопопова (широкі зіниці, тахікардія, запори), аменорея, підвищення артеріального тиску, підвищений вміст цукру у крові, безсоння, анорексія, підвищення реактивності при маніакальній фазі, зниження секреторної діяльності у депресивних хворих. Лікування При маніакальній фазі хворі отримують великі дози нейролептиків (аміназін, тизерцин, галоперідол).Для швидкого купірування гострого маніакального збудження(аміназін в/м 3-5 мл 2,5%розчіну на новокаіне) Одночасно проводиться лікування солями літію. При депресивній фазі застосовують антидепресанти (азафен,меліпрамін, амітриптілін, піразидол, еглоніл). Меліпрамін більш ефективнийпри депресії із загальмованістю, амітриптілін – при тривожній депресії. Починаючи із дози 25 мг швидко підвищують її до 300-400 мг на добу. Зменшення доз також проводиться поступово. Алкоголізм та алкогольні психози Загальні дані Хронічний алкоголізм - захворювання, що виникае внаслідок систематичного вживання алкогольних напоїв і характеризується патологічним потягом до них, що призводить до психічних і соматичних розладів, які порушують соціальні взаємовідносини індивіда. Алкоголізм характеризується зміною реактивності організму, що проявляється наступними ознаками наркоманічного синдрому: хворобливий, непереборний потяг та втрата самоконтролю при вживанні спиртного ("психічна залежність"); розвиток синдрому абстиненції (утримання) - поява психічних та соматоневрологічних симптомів хвороби при утриманні від вживання (розлади сну, жахливі сновидіння, тремор, неспокій, гіпнагогічні галюцинації, хворобливі відчуття з боку внутрішніх органів і т.ін.) - "фізична залежність"; зміна толерантності - збільшення чи зменшення індивідуальної витривалості до алкоголю; психотоксична дія - розлади психічної діяльності після одноразових доз і зміни особистості при тривалому вживанні; зміни сомато-неврологічних функцій. Класифікація психічних порушень при алкоголізмі І. Гостра алкогольна інтоксикація 1. Звичайне алкогольне сп'яніння: легкий ступінь; середній ступінь; тяжкий ступінь. 2. Патологічне сп'яніння. ІІ. Хронічна алкогольна інтоксикація 1. Побутова (звична) пиятика. 2. Алкоголізм (алкогольна наркоманія): І стадія (астенічна); ІІ стадія (наркоманічна); ІІІ стадія (енцефалопатична). 3. Дипсоманія. 4. Алкогольні психози: гострі алкогольні психози - біла гарячка, гострий алкогольний галюциноз, гострий алкогольний параноїд; хронічні алкогольні психози - хронічний алкогольний галюциноз, алкогольне марення ревнощів, Корсаковський психоз, алкогольний псевдопараліч. Клінічна характеристика основних понять Звичайне алкогольне сп'яніння - гостре отруєння алкоголем, вагомість якого залежить від дози, індивідуальної чутливості, соматичного стану, віку. 1. Легка ступінь сп'яніння - деяке підвищення настрою (ейфорія), порушення уваги, прискорення або (частіше) уповільнення процесів мислення, порушення точності тонких моторних актів та пролонгація їх латентного періоду. Зовнішні ознаки сп'яніння (порушення ходи,координації рухів і т.ін.) виражені недостатньо. 2. Середня ступінь сп'яніння - виразна ейфорія, підвищення самооцінки, зниження критичного ставлення і самоконтролю, розгальмованість потягів, нестриманість у поведінці, інколи агресивність; зовнішні ознаки: гіперемія шкіри, дизартрична мова, хитка хода, порушення координації рухів, виразний запах алкоголю. 3. Тяжка ступінь спяніння - виразне порушення координації рухів, втрата стійкості, нечленороздільна мова, неповна орієнтація у оточуючому середовищі, оглушеність із частковим збереженням здатності до контакту, що переходить у наркотичний сон або у сопорозний чи коматозний стан. У подальшому можлива амнезія деяких деталей подій. Можливі порушення серцевої діяльності, дихання і т.ін. Методи експертизи алкогольного сп'яніння Амбулаторний огляд - опитування про дозу та вид випитого алкогольного напою, оцінка скарг, зовнішнього вигляду, поведінки, ходи та мовної продукції, стану внутрішніх органів, неврологічного та психічного стану). Реакція А. М. Рапопорта - у 2 пробірки наливають по 2 мл дистильованої води, пропонують особі, що обстежується, дути в одну з них через довгу скляну трубку протягом 15 секунд, потім у обидві пробірки додають по 15 крапель чистої сірчаної кислоти і по 1 краплі 0,5% розчину марганцевокислого калію. При наявності алкоголю у видихуваному повітрі спостерігається зміна кольору марганцевокислого калію, а у контрольній пробірці - світло-рожевий колір. Методика Л. А. Мохова та І. П. Шинкаренка – досліджуваному пропонують дути через спеціальну трубку. При наявності у видихуваному повітрі парів алкоголю сухий реагент у трубці змінює жовтий колір на зелений або блакитний. Медична допомога при середньому і тяжкому ступені звичайного алкогольного сп'яніння: Штучне викликання блювання та промивання шлунка. Викликати блювання можна за допомогою підшкірного введення 0,25 - 0,5 мл 1% розчину солянокислого апоморфіну (одночасно тамує збудження). Видалення сечі за допомогою катетера (при затримці сечевиділення). Прийом 5 - 10 крапель нашатирного спирту у 1/2 стакана води. При порушенні серцевої діяльності і коматозному стані -підшкірні введення 1 - 2 мл 10% розчину кофеін-бензонату натрію, п/ш чи в/в ін'єкція 1 - 3 мл 10% коразолу (можна повторювати через кожні 1 - 2 години), 1 мл кордіаміну, 1 - 3 мл 0,1% розчину азотнокислого стрихніну, в/в або в/м введення 1 – 4 мл 2,5% розчину пірідоксину (вітаміну В6), вливання 800 – 1000 мл фізіологічного розчину чи 200 - 300 мл 5% розчину глюкози. Можна в/в ввести 50 мл 40% глюкози із 15 МО інсуліну. Вдихання суміші 90% кисню і 10% вуглекислоти. При асфіксії - вдихання кисню, штучне дихання, підшкірна інєкція 1 мл 1% розчину лобеліну, в/м чи вв введення 1 мл цитітону, загальне та місцеве зігрівання. Примітка. Для тамування збудження барбітурати протипоказані. Побутова (звична) пиятика - часте або систематичне вживання алкогольних напоїв в різних дозах, яке не супроводжується непереборним потягом до них у тверезому стані, звичайно пов'язане із різними зовнішніми чинниками. При цьому зберігається здатність до утримання. Не відноситься до хворобливих станів, але спостерігається зниження фізичної і розумової працездатності, витривалості та критичної оцінки своєї поведінки. Алкоголізм (алкогольна наркоманія, хронічний алкоголізм) - хворобливий стан, що характеризується наявністю ознак алкогольного наркоманічного синдрому. Стадії алкоголізму І стадія (початкова, астенічна) - характеризується зникненням захисного блювального рефлексу, підвищенням толерантності до алкоголю, тенденцією до поодинокої чи прихованої пиятики, втрата самоконтролю, поява амнестичних форм сп'яніння, астенічний тип абстинентного синдрому протягом місяця і більше. ІІ стадія (середня, наркоманічна) - має місце непереборний потяг, підвищення толерантності, виражений абстинентний синдром з гіпногогічними галюцинаціями і маячноподібними ідеями, псевдозапойний характер вживання алкоголю, зниження і психопатоподібна зміна особистості (за астенічним, істеричним, експлозивним або апатичним типом), поява гострих алкогольних психозів (особливо під час абстиненції, що затяглася). ІІІ стадія (кінцева, енцефалопатична) - характеризується значним зниженням толерантності, запойним типом вживання алкоголю, деградацією особистості до органічного недоумства, більшою частотою хронічних алкогольних психозів і судомних нападів (алкогольна епілепсія) у період абстиненції, атрофічними та дистрофічними змінами у внутрішніх органах, появою ознак ураження нервової системи (поліневріти, енцефаліти). Принципи лікування алкоголізму 1. Загальнозміцнюючі і дезинтоксикаційні засоби (10 мл 40% розчину глюкози, вітаміни В1, В6, В12, С, РР, 100 - 500 мл кисню підшкірно; пірроксан у таблетках, заспокійливі засоби (аміназін 2,5% 1 - 2 мл в/м, в таблетках по 25 - 50 мг; сірчанокисла магнезія25% по 5 -10 мл в/м, транквілізатори - грандаксин, феназепам та ін.). 2. Боротьба з потягом до алкоголю: умовно-рефлекторна терапія (відпрацювання негативного блювального рефлексу на алкоголь) - введення 0,25 - 0,5 мл 1% апоморфіну підшкірно у сполученні із вживанням алкоголю. 3. Психотерапія, трудотерапія. 4. Сенсибілізуюча терапія: вживання тетураму, трихополу,імплантація препарату "Еспераль". Патологічне сп'яніння - гострий короткочасний психічний стан, що виникає при вживанні малої чи середньої дози алкоголю і характеризується раптовим початком, присмерковим розладом свідомості, галюцинаторними чи маячними переживаннями з руйнівними чи агресивними діями. Закінчується раптово сном з наступною повною чи частковою амнезією. Зовнішні ознаки звичайного сп'яніння (хитка хода, дизартрія і т.ін.) відсутні. Клінічна характеристика алкогольних психозів Біла гарячка (алкогольний делірій) - гострий психотичний стан, що триває 2 - 4 дні. Виникненню білої гарячки сприяють фізичні травми, гострі інфекції, психічні травми та інші додаткові зовнішні шкідливості. Може виникнути в період абстиненції. У перебігу хвороби виділяють 3 періоди: передвісників, делірію та одужання. Період передвісників характеризується загальним неспокоєм, немотивованими страхами, порушенням сну. Період делірію проявляється сноподібними порушеннями свідомості із дереалізацією, появою яскравих зорових сценоподібних галюцинацій, маячними ідеями, страхом, руховим збудженням, що, як правило, визначає зміст зорових галюцинацій. Період одужання характеризується астенічним станом після глибокого тривалого сну. Можливі тяжкі варіанти перебігу білої гарячки у формі деліріозно- аментивного синдрому з летальним кінцем чи переходом у Корсаковський синдром. Сомато-неврологічні симптоми: безсоння, загальний тремор тіла, особливо рук, гіпергідроз, інколи підвищення температури тіла, тахікардія та інші порушення. Гострий алкогольний галюциноз - проявляється слуховими (переважно вербальними) галюцинаціями звинувачувального чи залякуючого змісту, маячними ідеями, що супроводжуються страхом та тривогою. Гострий алкогольний параноїд - гострий психотичний стан, що характеризується неглибоким порушенням свідомості, яскравим афективно насиченим маренням відношення, переслідування і т.ін.Супроводжується страхом, тривогою, епізодичними ілюзіями і галюцинаціями. Хронічний алкогольний галюциноз - характеризується слуховими (переважно вербальними) галюцинаціями, що тривають місяці і навіть роки. Часто супроводжується маячними ідеями. Алкогольне марення ревнощів (хронічний алкогольний параноїд) - наявність маячних ідей ревнощів. Поведінка хворих часто зумовлена маячними ідеями (слідкують за дружиною, шукають доказів зради, скаржаться на зради у шлюбі до органів міліції). Іноді супроводжується окремими слуховими та зоровими галюцинаціями. Корсаковський психоз - сполучення грубих порушень пам'яті з проявами поліневриту. Алкогольний псевдопараліч - грубе органічне недоумство у сполученні із маячними ідеями величі, ейфорією, що робить цей стан схожим на прогресивний параліч. Анамнез, сомато-неврологічні симптоми та серологічні реакції допомагають відокремити цей психоз від прогресивного паралічу. Принципи лікування алкогольних психозів 1. Лікування гострих алкогольних психозів Дезінтоксикація, загальнозміцнююча, дегідратуюча терапія: в/в крапельне введення полііонного розчину (суміш Штерьова та Ніженцевої). 250 мл 40% розчину глюкози, 800 мл фізіологічного розчину + 10 мл 10% розчину глюконату кальцію + 10 мл 10% розчину хлориду калію + 4 мл 5% розчину вітаміну В1 + 5 мл 5% розчину вітаміну С + 2 мл 5% розчину вітаміну РР + 4 мл кордіаміну + 2мл 2,4% розчину еуфіліну + 2 мл 2,5% розчину седуксену. В/в вливання кровозамінників (гемодез, поліглюкін), в/м введення лазиксу (2 мл). В/м введення 1 - 2 мл 0,5% розчину галоперідолу. 2. Лікування хронічних алкогольних психозів Загальнозміцнююча, дезинтоксикаційна терапія,нейролептики (трифтазін, галоперідол, аміназін, тизерцин). Наркоманія - захворювання, що виникає у зв’язку з систематичним вживанням лікарських чи інших речовин (що мають болезаспокійливу, снотворну, галюцинаторну чи тонізуючу дію), внаслідок чого розвиваються психічна і фізична залежність від цих речовин, підвищується толерантність до них та тяжкі нервово-психічні і соматичні захворювання. Подібні речовини мають назву наркотичних і знаходяться на обліку у списках МВС і МОЗ. Токсикоманія - хворобливий стан (у вигляді підвищеного настрою, відчуття задоволення і т.ін.), що викликаний вживанням лікарських препаратів чи речовин побутової хімії. При цьому вживання їх супроводжується розвитком психічної залежності, різноманітною нервово-психічною cимптоматикою. Одноразове вживання різних видів наркотиків, в залежності від дози, може викликати стан своєрідного сп'яніння із ейфорією, явищами дереалізації, макропсіями, ілюзіями, оглушенням, сопором чи комою, а також гострими психотичними епізодами по типу делірію. У стадії побутового вживання наркотиків зберігається здатність до самоконтролю та припинення прийому, але вона короткочасна і швидко переходить у наркоманійну, коли спостерігаються усі ознаки наркоманічного синдрому, що відрізняється від алкоголізму більшою стійкістю та ступенем вираженості. Морфінізм - морфійна наркоманія, що виникає внаслідок вживання морфіну та інших дериватів опію і характеризується тяжкими психічними і соматичними абстинентними явищами (діарея, блювання, біль у різних частинах тіла і т.ін). Наркоманам притаманні виснаження, сіро-зелений колір шкіри, раннє облисіння, сивина, ламкі нігті, крихкі зуби, лущення шкіри, тромбофлебіти нижніх кінцівок, серцева недостатність, захворювання печінки. Хворим притаманні психічна та фізична астенія, психопатоподібні риси характеру. Явища недоумства наростають повільно і виражені нерізко. Гашишизм - наркоманія, що виникае при систематичному палінні гашишу (виготовляється із індійських конопель). При тривалому вживанні спостерігаються зміни особистості неврозо- та психопатоподібного характеру, звуження кола інтересів, егоцентризм, порушення адаптації, погіршення пам’яті, уваги, мислення, емоцій,тобто деградація особистості. Кокаїнізм - кокаїнова наркоманія, що супроводжується не тільки значними змінами особистості, але інодій кокаїновими психозами. Загальний вигляд наркоманів хворобливий, виснажений, шкіра має землистий відтінок, обличчя пастозне. Анорексія чергується з ненажерливістю. Очі блищать, зіниці розширені, порожнина рота і носа суха. Внаслідок характерного способу вживання кокаїну можливий прорив носової перегородки. Артеріальний тиск знижений, пульс частий, спостерігаються випадки запаморочення. Сон порушується, бувають жахливі сновидіння. Статева потенція спочатку підвищується, але у подальшому різко знижується аж до повної імпотенції. Характерні парестезії у вигляді відчуття повзання під шкірою комах, перекочування кристалів кокаїну. У подальшому особистість спустошується, має місце повне психічне та фізичне виснаження, що призводить до маразму та смерті. Барбітурова наркоманія - наркоманія на грунті зловживання препаратами барбітурової кислоти (люмінал, веронал та ін.). Нерідко супроводжується психотичними станами, епілептиформними проявами, псевдопаралітичним синдромом, гіперкінезами. Лікування наркоманій Припинення прийому наркотиків, дезінтоксикація, серцеві засоби,седативні препарати, нейролептики. 10.04.2020 Тема «Порушення психічної діяльності при інфекційних і соматичних захворюваннях. Проблеми пацієнтів із шизофренією, маніакально-депресивним психозом. Опрацювати с.77-86,118-135 підручника І.І.Погорєлов «Медсестринство в психіатрії з курсом наркології» та конспект лекції за темою. Завдання: 1) дати відповіді на питання(усно): 1.Визначення поняття “інфекційні психози”. Їх причини, патогенез, класифікація. Психотичні та непсихотичні розлади при інфекційних хворобах. 2.Психічні розлади в разі тривалого перебігу соматичних хвороб: ревматизму, інфаркті міокарда, хронічних хвороб печінки, нирок, травного тракту. Зміни психіки при ендокринних хворобах: гіпотиреоз (мікседема), дифузний токсичний зоб (базедова хвороба), цукровий діабет. 3.Стисла історія розвитку вчення про шизофренію. Етіологія і патогенез. Основні клінічні синдроми. Основні клінічні форми і типи перебігу шизофренії. Види лікування хворих на шизофренію: інсулінокоматозне, електроконвульсивне, психотерапія. 4.Маніакально-депресивний психоз (МДП). Етіологія. Типи перебігу: циркулярний, монофазний. Маніакальний стан, основні симптоми. Депресивний стан, симптоми. Особливості догляду і нагляду за хворими. Лікування хворих з МДП. Прогноз. 2) розв'язати задачі(письмово-тількі відповіді): 1. Захворіла 15-літньому віці. З'явилося відчуття незвичайної легкості, відчуття, що все може зробити, був приплив енергії, настрій був підвищеним. Через два тижні всі ці явища зникли. У 20-літньому віці це стан повторился, була поміщена в психіатричну лікарню, де цілими днями співала пісні і декламувала вірші. Після лікування аміназином всі явища швидко зникли. Добре пам'ятає, що з нею було в момент захворювання.Поставити діагноз. 2.Супроводжуючі повідомили, що хвора раніше двічі перебувала в психиатричної лікарні. Подробиці захворювання вони не знають. Сказали, що після виписки з лікарні хвора продовжувала працювати на колишньому місці. Сьогодні вранці була знята з петлі, намагалася покінчити життя самогубством. Запис чергового лікаря: “Хвора мовчить, сидить із сумним виразом обличчя. На запитання відповідає тихим голосом. Часом шепоче:“Навіщо все це, все одно вже ні до чого”.Поставити діагноз. 3. Мати хворої наклала на себе руки. У нашій хворий в даний час гарний настрій, сексуально расторможена, говорить тільки про чоловіків, гулянках, двозначно жартує. У відділенні рухлива, постійно намагається допомогти пер-соналу в роботі. Два роки тому в хворий протягом місяця було поганий настрій; не хотілося нічого робити, сиділа вдома, були думки про самогубство.Поставити діагноз. 4. Родичі хворого звернулися за порадою. Вони повідомили, що хворий розвивався з дитинства цілком задовільно. У віці 25 років поведінка змінилась, став підозрілим, замкнутим, цілими днями сидів один в кімнаті, закривши вікна шторами і двері на ключ. Із щоденника хворого вдалося встановити, що його хочуть вбити члени таємної організації шпигунської. При бесіді з хворим з'ясувалось відсутність будь-яких розладів сприйняття. Лише після тривалої розмови вдалося виявити, що сусіди хворого систематично стежать за ним, є членами якої-то зграї. Поставити діагноз. 5. Хворий направлений на обстеження військоматом у зв'язку з декілька странною поведінкою. До 8 класу навчався дуже добре, у 8 класі вирішив, що добре вчитися не обов'язковоо захопився філософією. Читав праці Гегеля, Канта і Юма. Насилу закінчив 10 класів і вступив в медичний інститут, але незабаром його кинув без будь-яких причин. Півроку працював вантажником, а потім поступив в інженерно-будівельний інститут, який теж незабаром кинув. Подією не засмучений. Невдахою себе не вважає. Одягнений неохайно і кілька претензійно. Зачіска незвичайна. На запитання про плани на майбутнє заявивл: « Ось відслужу в армії, а там знову піду в медичний інститут». Поставити пробний діагноз. 6. Хворий перестав відвідувати школу, заявив: “не хочу». Незабаром припинив зв'язок з друзями, сидів удома, виспівував один і ті ж пісні нецензурного змісту. При приміщенні в стаціонар продовжує у відділенні співати ті ж пісні, не звертаючи уваги на зауваження. Вираз обличчя тупий, іноді вибухає безглуздим хохотом, відкрито онанирует. Поставити діагноз. 7. А., 18 років. Раптово захворів. На роботі почав злякано озиратися по сторонам. Говорив, щось безглузде, втік в ліс. Незабаром був знайдений в лісу, стояв біля дерева, на питання не відповідав. У лікарні мовчить, не сідає на стілець після запрошення, обличча невиразне, погляд нерухомий. Відзначається воскова гнучкість, активний негативізм. З боку внутрішніх органів виразною патології не виявляється. Нервова система без вогнищевих знаків. Поставити діагноз. 8. Хвора знаходиться в стаціонарі 12 років. Перші роки відзначався галлюцинаторномаревний синдром. Останнім часом наростає розірваність мови. Регулярно бере участь у трудових процесах. Працюючи, безперервно бурмоче: “Ну, правильно - сизформа; мислення, отже, визначається буттям. Форма мого буття особлива вона містить 5 букв. Причому форма мого мислення збігається з буквами мого опікунства. Я ставлюся тільки до категорії осіб у яких є ім'я, але немає прізвища. Природа на підставі фізіології за допомогою математичного світлового жаргону, на базисі шахів довела, що я за своєю фізіології громадянин.... Поставити діагноз. 9. А., 40 років. Захворів 15 років тому. Тричі перебував у психіатричній лікарні, відзначався галлюцинаторно-маревний синдром. У періоди між лікаванням не працював, був під опікою батьків. Востаннє поступив в психіатричну лікарню 5 років тому. Перший час був замкнутий, постійно бурмотів щось, стоячи обличчям до стіни. Останнім часом поведінка одноманітна, знаходиться в одному кутку палати, голова опущена і накрита халатом. Дає відповіді часто в плані питання. Харчується з примусом. Поставити діагноз. 10. Хворий переніс три нападу захворювання. Останній напад був купирован аміназином. Під час нападів висловлював ідеї переслідування, вважавав, що його хочуть скомпрометувати, чув голоси, які звинувачували його в різних тяжких гріхах. Після лікування був виписаний, відновив навчання в інституті, однак однокурсники відзначають у нього багато дивного: дуже нетовариський, надзвичайно уразливий, схильний до утворення надцінних ідей. Наприклад, одного разу з обуренням намагався довести, що староста групи переслідує його,подає в деканат порочащі відомості. Деякі предмети хворий здає блискуче, за іншими встигає погано. Є переконання, що у нього потворні вуха, тому постійну ходить в докторській шапочці, спить у нічному ковпаку. Мислення ригідне, упертий в захисті своїх суджень. Поставити діагноз. 13.04.2020 Тема «Алкоголізм, алкогольні психози. Наркоманія, токсикоманія, тютюнопаління» Опрацювати с.220-297 підручника І.І.Погорєлов «Медсестринство в психіатрії з курсом наркології» та конспект лекції за темою. Завдання: 1) дати відповіді на питання(усно): 1. Клінічні прояви звичайного алкогольного сп'яніння. 2. Клінічні прояви патологічного сп'яніння. 3. Перша допомога при алкогольному отруєнні. 4. Клінічні прояви хронічного алкоголізму І стадії. 5. Клінічні прояви хронічного алкоголізму ІІ стадії. 6. Клінічні прояви хронічного алкоголізму ІІІ стадії. 7. Методи лікування хворих на хронічний алкоголізм. 8. Класифікація алкогольних психозів. 9. Клінічні ознаки білої гарячки. 10.Принципи лікування білої гарячки. 11.Клінічні ознаки гострого алкогольного галюцинозу. 12.Клінічні ознаки Корсаковського психозу. 13.Принципи лікування алкогольних психозів. 14.Соціальне коріння хронічного алкоголізму та пиятики. 15. Визначення наркоманій і токсикоманій. 16. Клінічні особливості морфінізму. 17. Клінічні особливості гашишизму. 18. Клінічні особливості кокаїнізму. 19. Зловживання барбітуратами. 20.Лікування та профілактика наркоманій та токсикоманій. 2) розв'язати задачі(письмово-тількі відповіді): Ситуаційні задачі 1. Дівчина 25 років. Протягом останніх 8 років вживає багато міцної кави. Без неї вранці відчуває слабкість, сонливість, вдень на роботі п’є по чашці кави приблизно через годину. Інколи для посилення стимулюючого ефекту їсть кавову гущу. Якщо в силу якихось причин не може випити кави, відразу виникає сильний головний біль, дратівливість, тривога, астенія, неприємні відчуття важкості в ногах і руках, тремор. Стан повністю нормалізується після прийому кави. 1. Виділіть основний синдром. 2. Встановіть діагноз. 2. У молодого чоловіка через 1 годину після прийому наркотику розвинувся такий стан: перед очима виникли спалахи яскравого світла з нечіткими контурами трикутників, кругів. Після цього він побачив юрбу людей, яка дивилась в його бік. Спочатку виникло відчуття екстазу, що змінилось тривогою, неспокоєм. Кольори і звуки стали більш насиченими, музика супроводжувалась відчуттям кольору. Відчув як «душа відділяється від тіла». Такий стан тривав 10 годин і закінчився депресією. Яка речовина могла викликати даний стан? 3. Підліток 16 років. В анамнезі ЧМТ. Вперше за порадою друзів викурив сигарету з марихуаною. Через кілька хвилин перестав розуміти, де знаходиться, впізнавати товаришів, почав бачити поряд з собою юрбу людей, які проходили повз нього, зупинялись і жестами погрожували йому. Стало страшно, з’явилась злість, агресія. Напав на одного з друзів і жорстоко побив його. Коли свідки бійки намагались втримати хворого, чинив спротив. Не відповідав на запитання оточуючих. Був доставлений в психіатричну лікарню. Через 3 дні вийшов із хворобливого стану, про що зберіг уривчасті спогади. Була заведена кримінальна справа. 1. Встановіть діагноз. 2. Назвіть причину розвитку такого стану. 4. Група підлітків з 5 чоловік викурили сигарету, яка згорає косо. Через 10 хвилин всі стали веселими, почали голосно сміятись, гримасувати, скакати. У трьох виникло відчуття, ніби гілки з дерев, що лежали під ногами, перетворились у величезні пеньки. Це викликало новий спалах сміху. 1. Виділіть основну психопатологічну симптоматику. 2. Встановіть діагноз. 5. Дівчина 15 років. Навчається в 10 класі школи, часто пропускає заняття, оскільки є фанатом місцевої футбольної команди, їздить за нею на всі матчі. З 12 років палить цигарки, в 13 спробувала марихуану, в 14 років – таблетки екстазі. Кілька місяців назад в компанії друзів ввела собі кустарно приготований препарат, що містив психостимулятори. Пізніше вводила цей препарат з друзями 1-2 рази на місяць. На самоті бажання ввести наркотик не виникає. 1. Встановіть діагноз. 2. Назвіть потенційну проблему. 6. Школяр 14 років. Добре вчився, був кмітливим, легко запам’ятовував прочитане. Через 3 місяці після початку вживання психоактивних речовин відчув труднощі в концентрації уваги і запам’ятовуванні. Виникли агресія, озлобленість, головний біль, порушення сну. Припинив відвідувати школу, на кілька днів йшов з дому. Шкіра навколо носа гіперемована, на шкірі навколо рота – висипання. 1. Які психоактивні речовини вживав підліток? 2. Які порушення психіки виникають при їх вживанні? 7. Підліток 12 років в компанії викурив підряд 5 цигарок з нікотином, щоб показати свою «фізичну силу». Через кілька хвилин виникло відчуття стискування в горлі, животі, багаторазове блювання, гіперсалівація, сильний біль в животі, запаморочення, головний біль. Обличчя бліде, зіниці звужені. Стан супроводжувався, озлобленістю, збудженням. Після збудження розвинувся ступор, клонічні і тонічні судоми. Зіниці розширились, різко знизився артеріальний тиск, свідомість відсутня. 1. Визначте стан підлітка. 2. Яка причина розвитку цього стану? 8. Дівчина 15 років, виховувалась в неповній сім'ї, почала вживати алкоголь з 13 років. В 14 років подруга порадила ввести собі приготований кустарним способом наркотик з лікарських препаратів ефект і флюколд. Виникло приємне відчуття легкості, яскравості фарб. Після 5 ін’єкцій розвинулась залежність. Через 5 років регулярного прийому різко змінився психічний і фізичний стан хворої: мова сповільнена, дизартрична, рухи некоординовані, змінився почерк. Перестала навчатись, погіршилась пам'ять, кмітливість. До свого стану некритична. Встановіть діагноз. 9. Три дні тому у хворого виникла незрозуміла тривога, неспокій. Йому стало здаватись, що кімната заповнена людьми, його погрожують вбити, кличуть випити. Вночі не спав, «бачив» чудовиська і мишей. «Чув» крик про допомогу. Вибіг з дому, «рятуючись від переслідування». Під час розмови увагу зосереджує з великими труднощами, тремтить, раптово починає щось відганяти від себе, каже, що мух. Яке порушення психіки розвинулось у хворого? 10. Хворому 44 роки, зловживає алкоголем. Перебуваючи в соматичному відділенні лікарні з приводу хронічного гепатиту, раптово став збудженим, втратив орієнтацію в місці перебування і часі, в своїй особі орієнтований. 1. Назвіть порушення психіки, що виникло у хворого. 2. Яка причина розвитку даного стану? 3. Ваша тактика. 11. Хворий 38 років, ніде не працює, багато років зловживає алкоголем. Стверджує, що вже кілька тижнів постійно чує або за вікном, або за дверима, або за стіною чоловічі та жіночі «голоси», які між собою сперечаються про нього: «…деякі обзивають мене придурком, алкашем, якого треба удавити або зарізати, інші заперечують це та називають добрим дядечком, бо я пригостив дитину цукерками…». У часі і просторі орієнтований вірно. Критичного ставлення до зазначених феноменів немає. 1. Зазначте психопатологічний синдром. 2. Назвіть патологію. 12. У хворого, 48 років, що третій день перебуває на лікуванні в ЛОР відділенні, з'явилась настороженість, підозрілість, почав «з-під лоба» дивитись на сусідів по палаті, став замкнений, з'явились пітливість, тремор в руках, тахікардія, підвищилась температура тіла до 37,5°С. З анамнезу – неодноразово лікувався від алкоголізму. 1. Назвіть стан, що виник у хворого. 2. Як можна запобігти розвитку розгорнутої картини цього стану? 13. Вас викликали до пацієнта, який зловживає алкоголем. Родичі помітили: збудження, тремтіння всього тіла, порушення сну, часто заглядає під ліжко і щось ніби там ловить, а також струшує простирадло і подушку, пояснюючи це тим, що у його ліжку з’явилось багато комах. Що у даному випадку можна запідозрити? 14. Фельдшера ШД викликали до пацієнта, який зловживає алкоголем. Пацієнт збуджений, заявляє, що в кімнаті багато мишей і пацюків, не орієнтується в просторі та часі. Що застосує фельдшер для надання невідкладної допомоги при цьому стані? 15.04.2020 Тема «Психози сенільного та пресенільного віку. Епілепсія.» Опрацювати с.135-165 підручника І.І.Погорєлов «Медсестринство в психіатрії з курсом наркології» та конспект лекції за темою. Зміст теми Пресенільні (передстаречі) психози - група захворювань недостатньо вивченої етіології та патогенезу, що звичайно розвиваються у інволюційному періоді. Фактори, що беруть участь у їх генезі: патологічний клімакс (ендогенно-токсичний процес, що пов'язаний із раннім клімактеричним періодом); психічні травми, соматичні хвороби, що є провокуючими факторами; преморбідні властивості особистості (у людей слабкого типу, тривожно-помислових, психічно-ригідних найчастіше виникає депресивна форма психозу - пресенільна депресія; у людей сильного типу, схильних до інертності, - найчастіше спостерігаються маячні форми пресенільних психозів, пресенільний параноїд). Сенільні (старечі) психози - група психозів невідомої етіології, що здебільшого мають прояв прогресуючого недоумства, що зумовлене атрофічними процесами у головному мозку. Класифікація І. Пресенільні психози 1. Пресенільна (інволюційна) депресія. 2. Пресенільний (інволюційний) параноїд. 3. Злоякісна форма пресенільного психозу (хвороба Крепеліна). 4. Пізня кататонія. ІІ. Сенільні психози 1. Старече недоумство (просте старече недоумство). 2. Конфабуляторна форма старечого недоумства (пресбіофренія). 3. Старече недоумство із психічними проявами (параноїдними, іпохондричними, із маренням Котара, старечий делірій). 4. Атипові форми (хвороба Альцгеймера, хвороба Піка). Зміст основних клінічних понять Психічні порушення при клімаксі - з'являються до початку менопаузи, під час менопаузи та через 1 - 3 роки після неї. Звичайно мають прояв афективної нестійкості, підвищеної збудливості, тривожної помисловості, схильності до виникнення реактивнодепресивних та іпохондричних реакцій. Підвищена афективна лабільність та реактивність сприяють виникненню різноманітних істеричних проявів - "інволюційна істерія". Сомато-неврологічні порушення при клімаксі - найчастіше мають прояв вегетативносоматичних розладів (приливи крові до голови, запаморочення, серцебиття, непритомні стани, астенія, схуднення, передчасне старіння і т.ін). Пресенільна депресія - виникає найчастіше у жінок віком 45 – 55 років. Провідним симптомом є тривожно-тужливий настрій із маячними ідеями самозвинувачення, самозневажання або іпохондричними маячними ідеями (інколи - синдром Котара), суїцидальними думками і тривожно-маячними побоюваннями. Хворі знаходяться у стані рухового неспокою, розгубленої метушливості (ажитована депресія). Тривога, туга звичайно посилюються у вечірній час. Пресенільний параноїд - характеризується поступовим розвитком марення паранойяльної структури, що звичайно не поширюється за межі конфліктних побутових відносин. Останні є фактором, що провокують захворювання (маячні ідеї "малого розмаху", "буденних відносин"). Звичайно спостерігаються маячні ідеї збитку, отруєння, ревнощів. Нерідко спостерігається підвищена активність хворих у залежності від змісту маячних ідей (кверулянтська діяльність і т.ін). Злоякісна форма пресенільного психозу (хвороба Крепеліна) - захворювання, що характеризується інтенсивним тривожним збудженням, мовною безладністю, постійно вираженою розгубленістю, періодами онейроїдного потьмарення свідомості. Смерть настає внаслідок явищ прогресуючої кахексії. Старече недоумство (просте старече недоумство) - виникає у віці 70 - 80 років. На початковій стадії відбувається загострення характерологічних рис, хворі стають егоцентричними, зникають вищі емоції, розгальмовуються інстинкти, з'являються розлади пам'яті за типом прогресуючої амнезії, порушення уваги. Для другої стадії характерними є ознаки тотального недоумства. Третя (термінальна) стадія - цілковитий психічний і фізичний маразм. Конфабуляторна форма старечого недоумства (пресбіофренія) - тотальне недоумство поєднується із численними псевдоремінісценціями і конфабуляціями. Хворі ейфоричні, рухливі, невгамовно метушливі. Старече недоумство із психічними проявами – характеризується тим, що на тлі недоумства з'являються маячні ідеї збитку, жебракування, пограбування, іпохондричні, марення Котара. Старечий делірій - недоумство у поєднанні із деліріозним потьмаренням свідомості, амнестичним дезорієнтуванням. Хвороба Альцгеймера - виникає у віці 55 - 65 років. Типовим є грубі розлади пам’яті, мислення, орієнтування, порушення праксису, розлади мови, амнестична, сенсорна, моторна афазії. Хвороба Піка - виникає у віці 50 - 60 років, належить до грубих системно-дегенеративних захворювань (Е. Я. Штернберг). Хвороба виникає при прогресуючій атрофії окремих ділянок головного мозку. Розвивається органічне недоумство, псевдопаралітичні розлади, порушення мови, грубі порушення праксису (особливо характерні). Хворим притаманна своєрідна схильність до повсякчасного повторювання одних і тих же слів, фраз, рухів ("стоячі симптоми"). Лікування 1. При пресенільних психозах - нейролептики, антидепресанти, іноді інсулінотерапія у гіпоглікемічних дозах; при пресенільнії депресії - іноді застосовують ЕСТ. 2. При старечих психозах лікування має симптоматичний характер. Загальні дані Епілепсія (епілептична хвороба) - хронічне захворювання, що характеризується пароксизмально виникаючими розладами (різні судомні чи сенсорні напади, психічні еквіваленти) із прогредієнтними змінами особистості. Епілепсія належить до одногоз найбільш поширених захворювань ЦНС. Більшість дослідників виділяє 2 форми епілепсії: так звану генуїнну епілепсію (самостійне захворювання), етіологія якої не встановлена, і епілепсію симптоматичну, в основі якої міститься вогнищеве ураження головного мозку різного генезу. Пароксизмальні прояви Судомні напади Великий судомний напад. Звичайно розвивається раптово, інколи йому передує аура. За своїми проявами аура буває різноманітною.Серед найбільш поширених її видів можна назвати сенсорну,вегетативну, психічну та ін. Аура характеризується стереотипністю у одного й того ж хворого. Після аури хворий втрачає свідомість і падає, наче підкошений. В цей момент можна почути своєрідний голосний крик хворого. Далі починається фаза тонічних судом (до 2030 секунд) з наступною зміною їх клонічними (2,5-3 хвилини). Під час клонічної фази нападу дихання хрипке, шумне; з рота виділяється піниста слина, інколи з кров'ю. Хворий не реагує навіть на сильні подразники, зіниці не реагують на світло. В цей же період нерідко буває мимовільне сечовиділення, рідше - дефекація. Після коми часто розвивається глибокий сон з ретроградною амнезією після пробудження. Епілептичний напад треба диференціювати від істеричного. Істеричний напад, на відміну від епілептичного, виникає часто у зв'язку з психотравмою, судоми мають хаотичний характер, а напад триває від декількох хвилин до години. Свідомість повністю не втрачається, може носити присмерковий характер. Відсутні амнезія, мимовільне сечовиділення, а сам напад можна перервати психотерапевтичним втручанням. Малий судомний напад. В протилежність до великого перебігає без судом або з невеликими вогнищевими судомами і закінчується через декілька секунд. Поза хворого часто зберігається. Хворий по інерції може продовжувати розпочату дію. Період нападу амнезується. Епілептичний статус. Це стан, при якому судомні напади слідують один за одним, а в інтервалах між ними хворий не приходить досвідомості. Хворий з епілептичним статусом потребує невідкладної медичної допомоги, тому що цей стан є небезпечним для життя. Зміни особистості Загальні риси характеру. Найбільш характерним є підвищена дратівливість, запальність, злісність. Хворі причіпливі, егоцентричні, занадто іпохондричні і, разом з цим, можуть бути занадто ввічливими, улесливими ("полярність" емоцій). Має місце схильність до вживання зменшувальних слів, дріб'язкова акуратність, зайвий педантизм. Інертність перебігання нервових процесів виявляється у хворих в тугорухливості асоціативних процесів, недостатньою зрозумілістю, втратою догадливості. Епілептичне недоумство (має назву "концентричного"). Характеризується поступовим звуженням інтересів хворого на колі потреб власної особистості, зокрема на фізіологічних функціях свого організму. Мислення набуває загальмованості, в'язкості, деталізованості, конкретності. Думки фіксуються на дрібницях. Хворий не може відокремити головневід другорядного. Страждає пам'ять, випадають окремі слова, внаслідок чого мова стає обмеженою і одноманітною.Інтереси поступово звужуються і зосереджуються на соматичних відправленнях. Хворі зайняті виключно собою, станом свого здоров’я. Втрачаються наукові, громадські, професійні інтереси. Це звуження розвивається поступово, концентрично. Епілептиформні синдроми Джексонівська епілепсія. При цьому коркові рухові напади мають вогнищевий епізодичний характер (клонічне посмикування окремих груп м'язів), схильні до системного поширення (з лівих чи правих кінцівок, області обличчя та інших ділянок тіла). Можлива генералізація нападу. Кожевніківська епілепсія. Це часткова постійна епілепсія, що характеризується однобічним безперервним посмикуванням окремих груп м'язів. Можлива генералізація нападу. Принципи лікування 1. Дієта (обмеження солі, води). 2. Загальнозміцнювальна терапія (вітаміни та ін.). 3. Протисудомна терапія (бура, барбітурати, броміди, хлоракон,бензонал, дифенін, триметін, складні суміші - Серейського,Воробйова, Бродського та ін.). 4. Нейролептики, транквілізатори. Тамування епілептичного статусу Показані внутрішньовенні вливання 25% розчину сірчанокислої магнезії (10 мл) або гексеналу (1 г гексеналу на 1 мл дистильованої води). Введення у вену барбамілу (5-6 мл 10% розчину, вводити повільно) або седуксену (5-10 мл внутрішньом'язово). Одночасне введення барбамілу і седуксену небажане, тому що можливі ускладнення. Ефективні клізми з 3-4% розчином хлоралгідрату (1-2 столові ложки на 30 мл води з молоком). В тяжких випадках вдаються до спинномозкової пункції з випусканням 15-20 мл спинномозкового ліквору. Гексеналовий (тіопенталовий) наркоз. Завдання: 1) дати відповіді на питання(усно): 1. Психічні порушення при клімаксі. 2. Фактори, що зумовлюють виникнення інволюційних психозів. 3. Пресенільна депресія. 4. Пресенільний параноїд. 5. Типові форми сенільних психозів. 6. Атипові форми сенільних психозів. 7. Патанатомія сенільних і пресенільних психозів. 8. Лікування сенільних і пресенільних психозів. 9. Дати визначення епілепсії та її видів. 10. Основні клінічні прояви епілепсії. 11. Клініка великого судомного нападу. 12. Клініка малого епілептичного нападу. 13. Що таке епілептичний статус? 14. Що таке дисфорії? 15. Зміни особистості при епілепсії. 16. Особливості епілептичного недоумства. 17.Основні принципи лікування епілепсії. 18.Тамування епілептичного статусу. 2) розв'язати задачі(письмово-тількі відповіді): 1. У Хворого В., 53 років, захворювання починалось поступово. 10 років тому назад виникли головний біль, важкість і неясність в голові. Головний біль супроводжувався шумом у вухах, потім виник біль в кінцівках, змінився сон, став погано засинати, сон став поверхневим, не приносив відчуття відпочинку. Потім став розгубленим, забудькуватим, відчув утруднення у відтворенні дат, термінів, понять. Виникла дратівливість, нестриманість. Потім з'явилось відчуття раптової радості, при якій на очі легко навертались сльози. В даний час у власній особистості і оточенні орієнтований правильно, настрій пригнічений, усвідомлює свій «крах». Пам'ять на поточні події дуже погана, легко плаче і швидко заспокоюється. 1. Виділіть основну психопатологічну симптоматику. 2. Встановіть синдром. 2. Ви фельдшер ФАПу. До Вас звернувся чоловік М., 65 років, зі скаргами на розлади уваги, зниження пам'яті, поганий сон, схильність до гніву, дратівливість. Холестерин крові – 8,8 ммоль/л. Поставте найімовірніший діагноз. 3. Хвора, 54 роки, домогосподарка. Психічно хворих у сім'ї немає. Схильна до тривоги з будь-якого приводу, особливо хвилюється за близьких, своє здоров'я, матеріальне благополуччя. В останні 7 місяців поступово зростає відчуття страху, тривоги. Все важче стає виконувати роботу, зник апетит, виникли думки про самогубство. У хворої сумний вираз обличчя. Відчуває страх і тривогу за свою сім'ю, весь час здається, що з нею чи її сім'єю щось трапиться, нічим не може зайнятись, у всьому бачить поганий знак. Годинами стогне, заламує руки, ходить з кутка в куток, не знаходить собі місця. Очі сухі, говорить, що сліз у неї немає, відмовляється від їжі, говорить, що їй краще не їсти, від цього вона швидше помре. Орієнтована правильно,охайна, пам'ять не порушена. 1. Виділіть основну психопатологічну симптоматику. 2. Встановіть діагноз. 4. Хвора Л., 50 років, доставлена в лікарню зі скаргами на тривогу, страх, підозрілість, безсоння, відсутність апетиту. Три роки тому назад після сварки з сусідкою виникли страх, тривога, стала погано спати, боялась, що чоловіка звільнять з роботи і вони залишаться без засобів існування, боялась, що її вб'ють. До чоловіка стала відноситись підозріло, вважала, що у нього появилась інша жінка, що чоловік її задушить. Втікала з дому, ховалась, відмовлялась їсти, потім заявила в міліцію, що чоловік хоче її вбити, просила допомоги. Виглядає старше свого віку, АТ 140/ 70 мм рт. ст. Свідомість ясна, орієнтована правильно, контактна. Вираз обличчя тривожний, вкрай підозріла. Відчуває страх і тривогу, весь час плаче, знаходиться в русі. Заявляє, що скоро її вб'ють, що з її родичами щось трапиться. Запідозрює чоловіка у зраді, що він привіз її в лікарню, щоб позбавитись від неї і всі родичі заодно з ним, стверджує, що вона нікому не потрібна, що в неї немає дому і жити залишилось небагато. Пам'ять не порушена. 1. Виділіть основну психопатологічну симптоматику. 2. Встановіть діагноз. 5. Через 8 років після виявлення гіпертонічної хвороби у 55-річної жінки, яка раніше не страждала психічним захворюванням, виникли дратівливість, важкість концентрації уваги, запам’ятовування інформації, підвищена втомлюваність, плаксивість, безсоння. При хвилювання виникають серцебиття і головний біль. Хвора самостійно звернулась до психіатра з вказаними скаргами. 1. Які психічні процеси постраждали? 2. Яка патологія у хворої? 6. Хвора 73 років. Не пам’ятає як звати її дітей, не може запам’ятати свою палату, ім’я лікуючого лікаря, не орієнтується у відділенні. Не пам’ятає, що робила, коли вийшла на пенсію. На запитання: «чим займалась сьогодні вранці?» відповіла: «Готувала сніданок, відправила дітей в школу, ходила на ринок». Встановіть діагноз. 7. Хворий, 65 років, скаржиться на значне погіршення пам’яті, пригнічення, неможливість спілкуватись з оточенням, рідними. Хворіє близько 2 років. Об’єктивно: тривожний, неспокійний, вважає, що його переслідують сусіди, не пам’ятає, що робив учора, погано пам’ятає свої професійні навички. За даними КТ головного мозку є виражена атрофія скроневих часток головного мозку. Встановіть діагноз. 8. Жінка, 53 роки, з меланхолічним типом темпераменту, стала тривожною, постійно переживає за своїх рідних, звинувачує себе у всьому, стверджує, що її кров висохла, а в кишках накопичились тонни шлаків, тому їй не можна їсти, вона не заслуговує на життя. 1. Назвіть синдром. 2. Якого лікування потребує хвора? 9. Хвора, 58 років, поступила в психіатричну лікарню зі скаргами на те, що сусіди постійно слідкують за нею, хочуть вижити її з квартири, бажають їй смерті, а коли її немає вдома, навмисне потрапляють через балкон в кімнату, псують її речі, включають газ, намагаючись її отруїти. Встановіть діагноз. 10. Під час бесіди із пацієнткою , вона раптово впала з голосним криком, втратила свідомість. У неї з’явились судоми кінцівок, ціаноз обличчя, мимовільне сечовипускання. Яка найбільш доцільна тактика в даному випадку? 11. У хворого двічі на місяць з'являються напади раптової втрати свідомості з падінням, судомами тоніко - клонічного характеру в кінцівках, мимовільним сечовипусканням, прикусом язика. Напади не провокуються зовнішніми подразниками, тривають до 5 хвилин. Після нападу свідомість відновлюється або настає глибокий сон. Між нападами хворий скарг не пред’являє. 1. Встановіть діагноз.2. Який додатковий метод діагностики підтвердить його? 12. . У приймальне відділення лікарні доставлено хворого19 років через часті судоми. Під час перебування в стаціонарі спостерігали багаторазові розгорнуті повторні судомні напади, причому кожний подальший розпочинався в період порушеної після попереднього нападу свідомості. Об’єктивно: мовленнєвий контакт із хворим неможливий, шкіра сірувато-білого кольору, на лобі – підшкірна гематома, тахікардія –до 120 за 1 хв, коливання АТ – від 130/80 до 170/100 мм рт. ст. Під час неврологічного обстеження: відсутні реакції зіниць на світло, фіксація погляду. 1. Зазначте стан, що розвинувся у пацієнта.2. Надайте невідкладну допомогу. 16.04.2020 Тема «Неврози.Розлади особистості(психопатії)» Опрацювати с.179-215 підручника І.І.Погорєлов «Медсестринство в психіатрії з курсом наркології» та конспект лекції за темою. Психогенії - нервово-психічні розлади функціонально-динамічного характеру (здебільшого емоціонально-вольової сфери). Фізіологічні механізми, на яких грунтуються психогенії, являють собою порушення процесів вищої нервової діяльності. У виникненні захворювання мають значення наступні фактори: психічна травма (важкі переживання, що супроводжуються негативними емоціями, при яких найважливіше значення мають їх сила, зміст та тривалість); індивідуальні властивості особистості (тип вищої нервової діяльності, вік і т.ін); навколишня ситуація, у якій виникла психічна травма (моральні, соціальні та інші фактори). Майже завжди залучається до процесу і вегетативна нервова система. Класифікація психогеній І. Неврози 1. Короткочасні невротичні (ситуаційні) реакції: істерична; неврастенічна; психастенічна; параліч емоцій. 2. Затяжні невротичні стани (неврози): неврастенія; невроз нав'язливих станів; істерія. ІІ. Реактивні психози 1. Гострі реактивні психози (афективно-шокові реакції): реактивний ступор; реактивні присмеркові стани свідомості: - фугіформна реакція; - патологічний афект; - псевдодеменція; - ганзеровський синдром; - пуерілізм. 2. Затяжні реактивні психози: реактивна депресія; реактивний параноїд, реактивні паранойяльні стани (марення ревнощів, марення туговухих, індуковане божевілля і т.ін); затяжний реактивний ступор. Оскільки психогенії грунтуються на порушенні основних нервових процесів і систем, доречно нагадати основні положення учення І. П. Павлова про типи нервової системи. Класифікуючи загальнобіологічні типи нервової системи, Павлов виходив із трьох основних властивостей вищої нервової діяльності: сили процесів збудження і активного гальмування, співвідношення цих процесів між собою, їх рухливості. Внаслідок комбінації цих параметрів вчений одержав чотири типи вищої нервової діяльності: сильний, врівноважений, рухливий; сильний, неврівноважений, рухливий; сильний, врівноважений, інертний; слабкий. Однак, коли І. П. Павлов звернувся до людських неврозів, з'ясувалося, що для їх розуміння недостатньо цих чотирьох типів. Так з'явилось славетне вчення Павлова про дві сигнальні системи, із наступним відокремленням суто людських типів вищої нервової діяльності: мисельног (розумового), художнього і середнього. Мисельний тип характеризується відносною перевагою другої сигнальної системи у межах кори і відносною перевагою кори над підкоркою; художній - зворотнім співвідношенням; середній - гармонійним співвідношенням сигнальних систем, кори та підкорки. Основну масу людства складає середній тип. Визначення основних клінічних понять Невроз - функціонально-динамічний розлад вищої нервової діяльності, що проявляється, здебільшого, порушенням емоційно- вольової сфери і виникає під впливом психічних травм. Внаслідок неврозу звичайно залишаються збереженими критичне ставлення до власної поведінки і стану, здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними. Істерична реакція - характеризується афективно-забарвленою поведінкою (із плаксивістю, примхливістю, театральністю поведінки), іноді істеричними судомними проявами (загальне тремтіння, істеричні напади, судомні посмикування окремих груп м'язів), звичайно спостерігається у емоційно-лабільних осіб або у астенізованих. Неврастенічна реакція - характеризується загальним падінням нервового тонусу із зниженням працездатності (гостра психогенна астенія), скаргами на слабкість, порушення уваги, сну, діяльності внутрішніх органів, головний біль і т.ін. у поєднанні із запальністю, дратівливістю. Психастенічна реакція - характеризується наявністю розгубленості, нерішучості, болісних сумнівів у випадку прийняття будь-якого рішення на тлі вираженої астенії. Параліч емоцій - короткочасне виключення емоційних переживань при збереження свідомості і розуміння дійсності, що виникає у відповідь на раптову психічну травму. Неврастенія - невроз, що виникає внаслідок тривалого психічного, рідше фізичного перевантаження або тривалої психотравмуючої ситуації. Найчастіше виникає у людей слабкого або сильного нестримного типів. Характеризується, з одного боку, виснажливістю, втомлюваністю, зниженням працездатності, а із іншого боку, запальністю, дратівливістю, емоційною вибуховістю. У залежності від переважаючої симптоматики виділяють гіперстенічну і гіпостенічну стадії (форми). Неврологічні та соматичні симптоми: підвищення чутливості до інтероцептивних і екстероцептивних подразників, різноманітні болісні відчуття з боку внутрішніх органів, вегетативні розлади (пітливість, тахікардія і т.ін), підвищення сухложильних і шкірних рефлексів, тремор повік, витягнутих пальців рук і т.ін., сексуальні розлади (імпотенція, фригідність). Диференціальна діагностика: неврастенію слід диференціювати із неврастенічним синдромом (церебральний атеросклероз, прогресивний параліч і т.ін). Лікування - усунення психотравмуючої ситуації або зміна ставлення до неї, відпочинок, заспокійлива та загальнозміцнююча терапія, вітамінотерапія, лікування сном, різні види психотерапії. Невроз нав'язливих станів - найчастіше виникає у осіб із слабким типом ВНД і переважанням другої сигнальної системи. Здебільшого, має прояв різноманітних нав'язливих станів (нав'язливі думки, сумніви, страхи, потяги, дії). Неврологічні і соматичні симптоми: астенізація, схуднення, тахікардія, лабільність артеріального тиску, пітливість, блідість або почервоніння обличчя, сухість у роті, тремор повік, пальців рук і т.ін. Диференціальна діагностика: невроз нав'язливих станів слід відрізняти від синдрому нав'язливості внаслідок інших захворювань (шизофренія, початковий церебральний атеросклероз і т.ін). Лікування: загальнозміцнюючі і седативні засоби, різноманітні психотерапевтичні заходи і т.ін. Істерія - звичайно виникає у осіб із відносним переважанням першої сигнальної системи над другою, тобто у осіб художнього типу ВНД. Загальними характерними рисами, що притаманні істерії, є яскравість, сила і лабільність емоцій, обертання "психічного" у "соматичне" і "захисний" характер симптомів. Поряд із цим спостерігаються театральність поведінки, егоцентризм, внаслідок гострих психічних травм - стани порушеної свідомості (присмеркові, псевдодеменція, пуерілізм), тобто гострі реактивні психози. Соматичні прояви: нудота, блювання, "гострий живіт", порушення із боку серцевосудинної системи, гінекологічні форми (удавана вагітність і т.ін). Неврологічні симптоми: симптоми подразнення - тіки, спазми, істеричні напади, гіперкінези, істеричний клубок; симптоми випадіння - паралічі, парези, зниження чи відсутність чутливості, сліпота, глухота, мутизм, астазія-абазія. Диференціальний діагноз: істерію слід диференціювати із істеричними реакціями внаслідок інших захворювань (пізня істерія при інволюції і т.ін). Лікування: усунення психічних травм, вилучення хворого із психотравмуючої ситуації, відпочинок, загальнозміцнююче лікування, психотерапія різних модифікацій, нейролептики і транквілізатори. Реактивні (психогенні) психози - здебільшого функціонально- динамічні порушення психічної діяльності, що проявляються розладами сприймання (галюцинації), мислення (маячні ідеї), свідомості і виникають внаслідок психічної травми. При психозів звичайно відсутня критична оцінка свого становища і поведінки, здатність усвідомлювати власні дії і керувати ними. Гострі реактивні психози (афективно-шокові реакції) - реакції, що виникають під впливом гострих психічних травм за типом стихійного лиха чи катастрофи, перебігають майже без особистісної переробки, але за участю примітивних захисних біологчних механізмів. Реактивний ступор - стан заціпеніння, загальної загальмованості із розладом (потьмаренням) свідомості за присмерковим типом у відповідь на шокову психічну травму. У деяких випадках може трансформуватись у присмерковий стан свідомості із хаотичним психомоторним збудженням, галюцинаторними і маячними переживаннями, що відображають психотравмуючу ситуацію. Реактивні присмеркові стани свідомості - присмеркові стани свідомості, які супроводжуються окремими галюцинаціями, маячними переживаннями, що частково пов'язані із психотравмуючою ситуацією, страхом та психомоторним збудженням. Після виходу із психозу спостерігається амнезія. Варіанти присмеркових реактивних станів: фугіформна реакція - присмерковий стан свідомості із хаотичним збудженням, безглуздим тіканням, вираженою вегетативною симптоматикою і наступною повною амнезією; патологічний афект - присмерковий стан, що виникає раптово у відповідь на зовнішньо незначний привід із руйнівними діями, наступним виснаженням і амнезією; псевдодеменція - неглибокий присмерковий стан свідомості з нерозумінням елементарних задач та безглуздими відповідями на запитання; здебільшого спостерігається при істерії; ганзеровський синдром - неглибокий присмерковий (звужений) стан свідомості, що характеризується наявністю "мимовідповідей" стосовно запитань, навмисною поведінкою; здебільшого спостерігається у істеричних суб'єктів в умовах заключення за грати; пуерілізм - присмерковий стан свідомості, що характеризується ніби регресією свідомості до дитячого віку і у відповідній дитячій поведінці (гра у ляльки і т.ін). Затяжні реактивні психози - психози що виникають внаслідок більш тривалої психічної травми при наявності її особистої переробки та усвідомлення (за участю другої сигнальної системи). Розвивається інколи через деякий час після травмуючої психіку події. Реактивна депресія - пригнічений тужливий настрій. Зміст думок зумовлений психотравмою і домінуючим афектом. Нерідко мають місце суїцидальні думки та вчинки. Рухова загальмованість та вегетативні розлади менш виражені ніж за депресивної фази МДП. Реактивний параноїд - характеризується маячнимиідеями відношення, переслідування, що відображують психотравму, можливі зорові і слухові ілюзії і галюцинації, виражений афект страху. Перебіг відносно короткочасний. Реактивні паранойяльні стани: марення ревнощів - стійкі маячні ідеї ревнощів, що звичайно виникають із незначного приводу у ревнивих, недовірливих та психопатичних суб'єктів; марення туговухих - стійка тривожна підозрілість та маячні ідеї відношення і переслідування у осіб, що мають поганий слух (вони вважають, що оточуючі глузують з них, прагнуть завдати їм якоїсь шкоди і т.ін); індуковане марення - маячні ідеї, що виникають внаслідок контакту із психічно хворим і відображають зміст його висловлювань; марення кверулянтів - утворюється звичайно у психопатичних осіб під впливом образи, травми, що зачіпає їх інтереси чи права; супроводжується активною діяльністю у "боротьбі за свої права". Затяжний реактивний ступор - стан рухової загальмованості, що виникає під впливом психотравмуючої ситуації, існує тривалий час і нерідко супроводжується тяжкими дистрофічними порушеннями. Принципи лікування реактивних психозів: 1. Госпіталізація. 2. Застосування нейролептиків, транквілізаторів та антидепресантів (у залежності від наявного синдрому). 3. Загальнозміцнююча та симптоматична терапія. 4. Психотерапія. Психопатії - патологічні варіанти характеру (що виходять за межі норми), дисгармонійні стани особистості, що заважають пристосовуватися до життя, здебільшого внаслідок аномалії емоційно- вольової сфери при збереженні інтелектуальних здібностей особистості. Фактори, що зумовлюють розвиток психопатій: біологічні - спадкова обтяженість та захворювання раннього дитячого віку (інтоксикації, травми головного мозку і т.ін); суспільні - несприятливі умови виховання і т.ін. Для розвитку психопатій необхідне сполучення біологічних та суспільних факторів. Класифікація за етіологією та патогенезом: "ядерні" та "крайові" форми психопатій (за О. В. Кербиковим); затриманий, викривлений, пошкоджений розвиток (за Г. Е. Сухарєвою). Клінічні форми психопатій 1. Астенічна. 2. Психастенічна. 3. Шизоїдна. 4. Істерична. 5. Паранойяльна. 6. Збудлива. 7. Афективна: - гіпертимна; - гіпотимна. Визначення основних клінічних понять Ядерна та крайова психопатії "Ядерні" психопатії - прояв природженої конституціональної патології особистості. Розрізняють також вторинну психопатизацію особистості ("крайові" форми психопатій ), що виникає внаслідок несприятливих зовнішніх впливів (неправильне виховання, перенесені захворювання головного мозку і т.ін.). "Крайові" форми психопатій не слід змішувати із психопатоподібними станами дорослих, що виникають після органічних мозкових пошкоджень. Астенічні психопатії. Хворі відрізняються нерішучістю, підвищеною ранимістю, надзвичайною невпевненістюв собі, нетерплячістю по відношенню до інтенсивних психічних подразників і фізичних навантажень, що має вираження у коливаннях працездатності, з частими спадами, схильності до іпохондричних побоювань, до появи почуття внутрішньої напруги і неспокою, до станів пригнічення і навіть відчаю. Постійною рисою цих особистостей є дратівлива слабкість, що з являється у вигляді спалахів афекта при будь-якому непосильному для них навантаженні. Психастенічні психопатії. Хворі нерішучі, невпевнені в собі, недовірливі, стурбовані, перебільшено делікатні, з побоюванням ставляться до всього нового і відчувають труднощі при його засвоєнні, охоплені постійними ваганнями. Їм притаманне відчуття неповноцінності життя, схильність до заниженої самооцінки, до перебільшення значення дрібних факторів, до постійного самоконтролю, самоспостереження, безплідного мудрування, до депресій, песимізму, понадцінних ідей, до фобічних і нав язливих станів. Поряд з цим вони самолюбиві, образливі, нетерплячі, малодинамічні, консервативні, схильні нав язувати свою точку зору рідним і підлеглим. Так само, як і астеніки, вони погано переносять порушення звичного життєвого розпорядку. Шизоїдні психопатії - виникають переважно у осіб слабкого типу, характеризуються патологічною замкненістю, відлюдькуватістю, інтравертованістю, патологічною афективністю (можуть співіснувати різні, іноді протилежні прагнення, зовнішня холодність поєднується із надчутливістю, а інколи із афективною вибуховістю). Не відчуваючи потреби спілкування із людьми, не вміючи налагодити міцні емоційні контакти, шизоїди, як правило, залишаються поза колективом. Вони схильні до мрійливості, абстрактного фантазування, до занять абстрактними проблемами, чудернацького колекціонування, створення дивних робіт і творів. В цілому такі люди мало пристосовані до життя, погано розуміють реальні обставини, уперті, образливі. Мислення їх в значній мірі абстрактне, аутистичне, судження нерідко чудернацькі, в моториці відсутні природність і гармонійність. Істеричні психопатії - виникають у осіб слабкого типу з переважанням першої сигнальної системи (художній тип). Істеричні психопати характеризуються позерством, театральністю, манірністю, прагненням обо’язково звернути на себе увагу, пошуками визнання, постійним бажанням видаватися значнішими, ніж вони є в дійсності. Їх відрізняє надзвичайний егоцентризм, ексцентричність, надмірна вразливість, підвищена, але поверхова емотивність. Такі люди іддаються впливу і самовпливу, схильні до витиснення травмуючих переживань, до втечі у хворобу, до “косметичної” брехні, псевдології, фантазерства, шахрайства, авантюр, ревниві. Ці психопати не здатні до одноманітної і систематичної праці. У важкій для них ситуації легко виникають істероневротичні картини, бурхливі афективні реакції або реакції з відходом у світ мрій і фантазій. Паранойяльні психопатії. Найбільш характерними особливостями ієї групи є інертність, негнучкість інтелекту і емоцій, вузькість інтересів, знижена здатність до психічного перемикання, егоїзм, надмірна самовпевненість, схильність до утворення понадцінних ідей,гіперстенічність і гіперактивність, схильність до правдодомагання, прямолінійність, ригідність, недовірливість і підозрілість, похмурість і злопам ятність, нетерпимість до всіляких спроб ураження їх особистих інтересів, акуратність, скупість. Їх в’язке і малорухливе мислення не лише суб’єктивне, але й різко афективно забарвлене. Збудлива форма психопатії - надзвичайний прояв нестримного типу. Характеризується гарячковістю, надзвичайною дратівливістю, що доходить до нападів нестримної люті, владністю, егоїстичністю, злопам’ятністю, мстивістю, схильністю до невідповідних нападів розладу настрою (дисфорії), до бурхливого реагування за принципом Коротко о замикання з руховим розрядженням, нетерпимістю до думки оточуючих, вимогливістю, образливістю, підозрілістю, поганим перенесенням алкоголю. Ці особистості недружелюбні, часто руйнують свої сім’ї, змінюють місця роботи. Афективні психопатії: Психопатії гіпертимні - особи, що належать до цієї форми, відрізняються постійно підвищеним настроєм, безтурботністю, часто поверховим легковажним ставленням до своїх обов'язків; внаслідок швидкої переміни захоплень та переоцінки власних можливостей частопотрапляють у конфліктні ситуації. Психопатії гіпотимні - цим особам притаманний постійно знижений фон настрою, схильність оцінювати події та явища виключно із негативного боку, постійне відчуття незадоволення собою, що виникає безпідставно; знижений настрій часто поєднується із підсиленою увагою до власного здоров'я, іпохондричними побоюваннями. Динаміка психопатій, вікові особливості Клінічна картина психопатій протягом усього життя не залишається стабільною. Декомпенсація психопатичних рис відбувається під впливом соматичних, інтоксикаційних і психотравмуючих ситуацій. У передстаречому віці відбувається, як правило, загострення психопатичних рис особистості під впливом ендокринних та судинних порушень. У старечому віці психопатичні риси пом'якшуються. Лікування і профілактика психопатій Найважливіша роль належить медико-педагогічним засобам, суспільному і трудовому влаштуванню особи із патологією характеру. Важливе профілактичне значення має правильне коригуюче виховання у дитячому, підлітковому віці. При декомпенсації амбулаторне та стаціонарне лікування. Завдання: 1) дати відповіді на питання(усно): 1. Визначення понять "психогенії", "психічна травма". 2. Визначення поняття "невроз". 3. Теорія нервових зривів за І. П. Павловим. 4. Види короткочасних (ситуаційних) невротичних реакцій. 5. Особливості неврастенічної реакції. 6. Особливості істеричної реакції. 7. Особливості психастенічної реакції. 8. Що таке параліч емоцій? 9. Клінічна картина неврастенії, диференцальна діагностика і лікування. 10. Клінічна картина неврозу нав'язливих станів, диференцальна діагностика і лікування. 11.Клінічна картина істерії, диференціальна діагностика і лікування. 12.Диференціальна діагностика істеричного і епілептичного нападів. 13.Принципи лікування неврозів. 14. Визначення реактивних психозів. 15. Умови, що сприяють виникненню реактивних психозів. 16. Класифікація гострих реактивних психозів. 17. Особливості реактивного присмеркового стану. 18. Характеристика реактивного ступору. 19. Характеристика реактивної депресії. 20. Характеристика реактивного параноїду. 21. Що таке психопатії? 22. Фактори, що зумовлюють розвиток психопатій. 23. Ядерні та крайові психопатії. 24. Клінічні форми психопатій. 25. Ознаки астенічної психопатії. 26. Ознаки психастенічної форми психопатії. 27. Ознаки шизоїдної форми психопатії. 28. Ознаки істеричної форми психопатії. 29. Ознаки паранойяльної форми психопатії. 30.Ознаки збудливої форми психопатії. 31.Ознаки афективної психопатії. 32.Динаміка психопатій у залежності від віку. 33.Принципи лікування та профілактики психопатій. 2) розв'язати задачі(письмово-тількі відповіді): 1. Чоловік, 33 роки, неодружений, з дитинства відзначався відчуженістю, замкненістю, холодністю, незначним інтересом до протилежної статі, живе самотньо, не має друзів. Відомо, що будучи хлопчиком, він жив лише з батьком, який зловживав алкоголем і не приділяв достатньої уваги дитині. 1. Назвіть патологічний стан. 2. До якої групи психічних порушень він відноситься? 2. Хвора 17 років, збудлива, дратівлива, з дитинства любила співати і танцювати, з 7 років з’явилась схильність до істерик, підлітком примкнула до неформального угрупування, перестала відвідувати школу, вступила в інтимний зв'язок з осудженим. Зловживає алкоголем. Неодноразово на очах батьків різала передпліччя. 1. Назвіть патологічний стан. 2. Які розлади психіки спостерігаються у дівчини? 3. Хворій, 40 років, у контакт не вступає, періодично з'являються хаотичні рухи руками і ногами з прогинанням тіла назад. Напад розвинувся під час сварки з сусідкою. Повіки міцно зажмурені, при спробі відкрити очі активно чинить опір, захищається руками. На больові подразники реагує, сухожильні рефлекси живі, симетричні. Патологічних рефлексів і менінгеальний симптомів немає. 1. Встановіть діагноз. 2. Проведіть диференційну діагностику зі схожим станом. 4. До фельдшера ФАПу звернулася хвора із скаргами на підвищену подразливість, поганий сон, зниження працездатності, пам’яті, апетиту,відчуття тривоги. Захворювання пов’язує з психічною травмою. Який найбільш імовірний діагноз? 5. Мати отримала несподівану звістку про загибель сина. Чекаючи, коли привезуть його тіло, вона з жахом подумала, що не зможе бачити сина мертвим, і раптова осліпла. 1. Вкажіть діагноз. 2. Яка причина розвитку цього стану? 6.Чоловік, що має тривалі неприємності на роботі і переніс психічну травму, взяв відпустку і поїхав у будинок відпочинку. Після приїзду він пригадав, що на роботі міг не виключити електричний чайник, це могло призвести до його перегрівання і виникнення пожежі. Чоловік стривожений, перечитує газети, шукаючи повідомлення про пожежу, телефонує додому і запитує про останні новини. Через кілька днів він покидає відпочинок і прямо з вокзалу їде на роботу, щоб пересвідчитись, що там нічого не сталось. 1. Встановіть діагноз. 2. Який розлад психіки у хворого? 7. У хворої на фоні гострої психічної травми змінилась поведінка: поводить себе як дитина, розмовляє «по-дитячому», грається ляльками, просить лікаря взяти її на руки. 1. Назвіть даний стан. 2. До якого психічного захворювання він належить? 8. Хвора Р., 48 років, робітниця, характер примхливий, норовливий, у важких життєвих ситуаціях проявляє сором'язливість, нерішучість, непрактичність. Після того, як єдиний син пішов в армію, залишилась одна. З тих пір постійно лікується у різних лікарів. Госпіталізована в психіатричну лікарню. Більшу частину часу лежить в ліжку. Вираз обличчя страждальницький, руки безсильно розкидані. Коли бачить лікаря, починає голосно охкати, стогнати, тримається руками за голову, починає плакати. Скаржиться на важкий загальний стан: «Все тіло болить... Голова розколюється... Не сплю ні хвилини...» і т. д., при хвилюванні з'являються розмашисті рухи руками. При ходьбі похитується, тримається руками за оточуючі предмети. Двічі за час перебування хворої в стаціонарі у неї відмічались однотипні припадки. Лежачи в ліжку, вона раптово починала глухо стогнати, вигинатись дугою, стискувати руками горло. На запитання не відповідала. Не реагувала на легке поколювання. При огляді реакція зіниць на світло була збережена. Сухожильні рефлекси викликались і навіть були підвищеними. Після закінчення припадку, що тривав близько 30 хвилин, хвора зберігала про нього невиразні спогади. До проведеного лікування хвора відносилась негативно, стверджувала, що їй нічого не допоможе. Вважала себе абсолютно непрацездатною. Просила лікаря добитись через військкомат повернення її сина з армії. Судження хворої примітивні, нелогічні. Коло інтересів обмежене хворобою і побутовими питаннями. Встановіть діагноз. 9. Жінка, 41 рік, вернулась до терапевта зі скаргами на болі в серці, головний біль, порушення сну, підвищення апетиту, диспепсичні розлади, порушення менструального циклу, дратівливість, підвищену втомлюваність, тривожність, лабільність настрою, зниження пам'яті, підвищення чутливості до звукових і світлових подразників, пітливість, тремор кінцівок. Відомо, що чоловік хворої зловживає алкоголем, що веде до частих конфліктів у сім'ї. 1. Встановіть діагноз. 2. Перерахуйте розлади. 3. Вкажіть причину розвитку цього стану. 10. Хвора 18-ти років поступила в лікарню з паралічем нижніх кінцівок невідомого генезу. При огляді встановлено, що сухожилкові рефлекси збережені, відсутність патологічних симптомів, порушень функції тазових органів, розладів чутливості. Що можна запідозрити?