ПРОБЛЕМАТИКА ТРАГЕДІЙ ВІЛЬЯМА ШЕКСПІРА Студентка Гуриненко Марія Петрівна Науковий керівник викладач Костюк Т.П. Актуальність дослідження Творчість Шекспіра є найвищим досягненням європейської літератури доби Відродження. Спадщина його набула світового значення, вплинула на творчість численних митців світового значення і зберігає свою актуальність до нашого часу. Доля творів великого Шекспіра дивовижна. Віками вони активно живуть у культурах різних народів, зберігають свою притягальну силу і досі. Спадщина великого драматурга і у наш час наповнена новим життям. Об’єкт дослідження - творчість Вільяма Шекспіра. Предметом дослідження є трагедії Вільяма Шекспіра. Мета даного дослідження полягає в тому, щоб дослідити особливості проблематики трагедій Вільяма Шекспіра. Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань: ● проаналізувати своєрідність творчості драматурга; ● визначити проблематику трагедій Вільяма Шекспіра. РОЗДІЛ 1. ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР ЯК ВИДАТНИЙ АНГЛІЙСЬКИЙ ДРАМАТУРГ 1.1. Своєрідність драматургічної творчості Шекспіра Вільям Шекспір (1564-1616) – найвидатніший драматург і поет англійського Відродження – належить до невеликого кола геніїв, що сприяли розвитку духовної культури світу. Шекспір утверджує природну красу і досконалість людини Відродження, яка захищає право на щастя і свободу для себе й інших, прагне осягнути суть буття, перемогти зло. Шекспір – геніальний майстер реалістичних характерів. Він зображує людину в усьому різноманітті його проявів. Шекспір приніс у драму важливі нові художні принципи, яких до нього взагалі не було в мистецтві. 1.2. Жанр трагедії у творчості Шекспіра Жанр трагедії визначається дослідниками як явище, яке концентрує найвизначніші імпульси людського життя. Трагедія виникла ще в часи античності і з того часу пройшла значний процес еволюції. Трагічний герой епохи Відродження втілює у собі весь світ, поєднує індивідуальне і загальне. У творчій спадщині Шекспіра трагедія займає особливе місце. Впродовж життя він написав як трагічні хроніки «Генріх IV», «Річард II», «Річард III», так і твори, в основу яких було покладено зображення глибоких соціальних конфліктів, відбито масштабні суспільні суперечності – «Ромео і Джульєтта», «Гамлет», «Отелло», «Король Лір», «Макбет». РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПРОБЛЕМАТИКИ ТРАГЕДІЙ ВІЛЬЯМА ШЕКСПІРА 2.1. Вічні проблеми у трагедії «Ромео і Джульєта» Трагедія «Ромео і Джульєтта» відноситься до раннього періоду творчості Шекспіра. Саме тоді в його п’єсах з’являються образи людей, прекрасних зовні і душею, сповнених життєвої сили в прагненні до особистого щастя. Трагедія звучить як гімн коханню, стверджуючи його непереможність. П’єса закінчилася трагедією – Ромео і Джульетта загинули через те, що їх ворогуючі сім'ї заважали їм бути разом, вони не розуміли, що існує щире, чисте кохання, не дивлячись ні на що. У цьому творі автор піднімає вічні проблеми: - кохання та забобони суспільства; - життя і смерть, - батьки та діти, - добро і зло; - помста та гнів. Попри трагічний кінець п’єси, вічна проблема кохання і ненависті вирішується на користь любові. Жертва героїв не була марною, адже їх сім’ї миряться, усвідомивши, скільки зла вони принесли своїм дітям. 2.2. Філософська проблематика трагедії Шекспіра «Гамлет» У трагедії Шекспіра мова йде про владу і тиранію, про велич і ницість людини, про обов’язок і честь, про вірність і помсту, порушено питання моралі та мистецтва. Шекспір наповнив знайомий глядачам сюжет гострим актуальним змістом, і «трагедія помсти» під його пером набула гострого соціального звучання. У трагедії «Гамлет» під алегоричним образом середньовічної Данії мається на увазі Англія XVI століття, коли буржуазні стосунки, що йшли на зміну феодальним, руйнували старі поняття честі, справедливості, обов’язку. Гуманісти, які виступали проти феодального гноблення особистості і вірили в можливість її звільнення від будь-якого пригнічення, переконувались тепер, що і буржуазний устрій не несе бажаної волі, породжує корисливість, лицемірство, брехню. Драматургія автора кличе не тільки до боротьби, але й до відбору людських ідеалів, знищення всього, що заважає людям у їхніх справах і взаєминах. Шекспір ставить глибокі і значущі питання життя людини і дає на них серйозні і мудрі відповіді. У своєму знаменитому монолозі «Бути чи не бути?» Гамлет перелічує біди тогочасного суспільства: «властей сваволю», «тяганину суду», «гніт можновладця, гордія зневаги». А найгірша, на погляд Гамлета, його рідна країна, де він народився й живе. Він називає Данію «тюрмою з безліччю затворів, темниць і підземель». Данське королівство постає в трагедії як символ недосконалості світу й людей. Біди, що спіткали Гамлета, примусили його по-новому подивитися на те, що відбувається навколо. Світ, який він побачив, вжахнув принца. Його душу ятрять важкі питання: чи варте чогось людське життя? Що таке смерть? Чи можна комусь вірити? Чи існують дружба й любов? Як бути щасливим у світі, де панують брехня та зрада? Як відповідати на зло? У чому сенс життя? 2.3. Проблематика трагедії Шекспіра «Король Лір» Стародавні греки вважали, що трагедія має соціальну цінність, тому що глядач тісно поділяє страждання героя і, коли драма закінчується, переживає емоційне звільнення, відоме як катарсис . Король Лір, наприклад, розповідає історію шанованого правителя, який має безпідставне бажання, щоб його дочки висловили свою щиру любов до нього. У сюжеті трагедії «Король Лір» - питання сімейних стосунків, яке найтіснішим чином переплітається з суспільно-політичними проблемами. Трагедія Ліра відтворена в трагедії з величезною силою і дивовижною правдивістю. Шекспірівська трагедія «Король Лір» знаходиться на межі міфу та сучасності. Її сюжет має численні фольклорні паралелі. Читач явно бачить в ній прояв підлості, лестощів, самодурства, жорстокості, а також доброту, безкорисливість, порядність і нескінченна відданість. «Король Лір» - це галерея людських достоїнств і пороків. ВИСНОВКИ Драматургія Шекспіра не скована ніякими жорсткими рамками. П'єса зображує не одну подію, а ланцюг подій, глядач бачить зародження, розвиток, ускладнення і розв'язку з безліччю всіляких подробиць. Нерідко перед ним проходить усе життя людини. У трагедіях Шекспіра соціальні мотиви завжди сильні й значущі: нерівність станів, соціальна несправедливість, деспотизм влади. Шекспір у своїх творах підіймає вічні теми та є свого роду зачинателем ренесансного реалізму, завдяки чому зробив великий вклад у світову культуру. Дякую за увагу!
