ПРАКТИКУМ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра соціальної медицини, громадського здоров’я, медичного та
фармацевтичного права
В. В. Таранов, К.І. Лур`є, В.П. Петрихін,
О.І. Різник, Т.О. Закусилова, І.М. Кремсарь, Г.О.Бухало
СОЦІАЛЬНА МЕДИЦИНА.
ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ'Я.
Модуль 2
ПРАКТИКУМ
для студентів IV курсів закладів вищої освіти МОЗ України IIIIVрівнів акредитації спеціальностей 222 «Медицина», 228
«Педіатрія»
Запоріжжя
2021
УДК 614.2(078.5+076.5)
С 69
Практикум рекомендований до видання Центральною методичною радою Запорізького
державного медичного університету (протокол № від
2021 р.).
Рецензенти:
Н. О.Ткаченко – в.о. завідувача кафедри УЕФ ЗДМУ, доктор фарм. наук, доцент.
О. Б.Приходько – завідувач кафедри медичної біології, паразитології та генетики
ЗДМУ, доктор біологічних наук, доцент.
Автори:
В. В. Таранов– канд.мед.наук, доцент кафедри соціальної медицини, громадського
здоров'я, медичного та фармацевтичного права.
К.І. Лур’є – канд.мед.наук, доцент кафедри медицини катастроф та військової
медицини та нейрохірургії;
Т. О. Закусилова - ст. викладач кафедри соціальної медицини, громадського
здоров'я, медичного та фармацевтичного права.
О. І. Різник – канд. мед. наук, доцент кафедри соціальної медицини, громадського
здоров’я, медичного та фармацевтичного права.
В. П. Петрихін – ст. викладач кафедри соціальної медицини, громадського
здоров'я, медичного та фармацевтичного права.
І. М. Кремсарь – асистент кафедри соціальної медицини, громадського здоров’я,
медичного та фармацевтичного права.
Г. О. Бухало – асистент кафедри соціальної медицини, громадського здоров'я,
медичного та фармацевтичного права.
С69
Соціальна медицина, громадське здоров'я: практикум для
студентів IV курсів закладів вищої освіти МОЗ України III-IV
рівнів акредитації спеціальностей 222 «Медицина» та 228
«Педіатрія» / В.В. Таранов, К.І. Лур’є, В. П. Петрихін [та ін.]. –
Запоріжжя : ЗДМУ, 2021. - 119 с.
В практикумі викладено методику вирішення ситуаційних завдань та
опрацювання практичних навичок з соціальної медицини, громадського
здоров'я. Для студентів медичних закладів вищоїосвіти III-IV рівнів
акредитації.
УДК 614.2(078.5+076.5)
©Колектив авторів, 2021
©Запорізький державний медичний університет 2021
[Введите текст]
ЗМІСТ
Передмова
4
Навчально-тематичний план дисципліни
6
Тема 1. Методика вивчення та оцінка основних демографічних показників
природного руху населення. Аналіз демографічної ситуації. Методика вивчення
та оцінка показників малюкової смертності.
9
Тема 2. Методика вивчення та оцінки показників загальної захворюваності.
38
Тема 3. Медико-соціальні аспекти інвалідності. Методика розрахунку та аналіз
показників інвалідності.
68
Тема 4. Комплексна оцінка стану здоров`я. Методика обчислення інтегральних
показників здоров`я.
83
Тема 5. Промоція здоров`я. Види форми та методи.
90
Тема 6.Методика вивчення і оцінка чинників, що впливають на здоров`я
населення.
100
Рекомендована література.
117
3
[Введите текст]
Передмова
Місце курсу в навчальному процесі. Вивчення навчальної дисципліни «Соціальна
медицина. Громадське здоров`я. Модуль 2» проводиться згідно з програмою, складеною
відповідно до освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» напряму «1201 – Медицина»
спеціальностей 7.12010001 – «Лікувальна справа», 7.12010002 – «Педіатрія» на підставі
типової програми з цієї ж дисципліни, затвердженої МОЗ України 08.06.2018 р.
Метою викладання навчальної дисципліни «Соціальна медицина. Громадське здоров`я» є
досягнення кінцевих цілей, що встановлюються у відповідності з ОКХ та ОПП
підготовки лікаря стосовно напряму «Медицина».
Основними завданнями (кінцевими цілями) вивчення дисципліни «Соціальна
медицина. Громадське здоров`я” є:
 засвоєння методів визначення, аналізу та оцінки основних показників популяційного
здоров’я за окремими критеріями та у взаємозв’язку з чинниками, що на нього
впливають;
 засвоєння закономірностей і особливостей формування популяційного здоров’я;
 засвоєння принципів розробки заходів задля збереження і зміцнення здоров’я
населення та окремих його контингентів;
 засвоєння теоретичних основ та правових засад системи охорони здоров’я, її функцій
та стратегічних напрямів розвитку;
 засвоєння засад, напрямів, завдань системи громадського здоров’я.
Предметом вивчення навчальної дисципліни є закономірності здоров`я населення.
Міждисциплінарні зв`язки. «Соціальна медицина, громадське здоров’я» як навчальна
дисципліна:
- ґрунтується на вивченні студентами навчальних дисциплін: історії медицини,
інформатики, етики, гігієни та екології, епідеміології, соціології та медичної
соціології;
- сприяє формуванню профілактичного напряму діяльності майбутніх лікарів з
урахуванням можливого впливу на здоров’я населення чинників різного походження,
оцінки ризику при розробці комплексних медико-соціальних заходів у взаємодії з
системою громадського здоров’я.
Основні завдання, що стоять перед студентом при вивченні дисципліни, особливості
дисципліни. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:
знати:
- соціально-економічні та біологічні детермінанти, які впливають на здоров`я
населення;
- стандартні процедури, включаючи сучасні комп`ютерні інформаційні технології,
щодо обробки медичної інформації;
- методику вивчення основних демографічних показників природного руху
неселення, показників смертності немовлят;
- показники загальної захворюваності та захворюваності на найважливіші
соціальнозначущі хвороби;
- медико-соціальні аспекти інвалідності, основні причини інвалідності;
- принципи і методи пропаганди здорового способу життя, стан здоров`я пацієнта і
населення та принципи профілактики;
4
[Введите текст]
вміти:
- розраховувати та оцінювати показники індивідуального та популяційного здоров`я,
в динаміці та при співставленні з середньостатистичними даними;
- розраховувати й оцінювати основні демографічні показники, аналізувати
демографічну ситуацію;
- розраховувати і аналізувати показники загальної захворюваності і захворюваності
на основні соціально значущі хвороби;
- розраховувати й оцінювати основні показники інвалідності;
- визначати джерело знаходження потрібної інформації, проводити статистичну
обробку та аналіз отриманої інформації;
- оцінювати зв`язок та вплив соціально-економічних та біологічних чинників на
здоров`я індивідуума, сім`ї, популяційне здоров`я;
- оцінити стан здоров`я пацієнтів та населення;
- організувати пропаганду здорового способу життя, первинну профілактику
захворювань та травм серед населення;
- визначати джерело та місце знаходження потрібної інформації в залежності від її
типу;
- обробляти інформацію та проводити аналіз отриманої інформації.
Особливості дисципліни. На відміну від більшості медичних і перш за все клінічних
дисциплін, які мають справу з окремою людиною і її здоров`ям, наш предмет зосереджує
свою увагу на соціальних проблемах у медицині, охороні громадського здоров`я та
механізмах вирішення означених проблем.
Використані технічні засоби. Електронні інформаційно-комунікаційні засоби.
5
[Введите текст]
Навчально-тематичний план дисципліни
Назви тем
Кількість годин
Усього
У тому числі
Лекції
Практ.
СРС
заняття
Тема 1. Громадське здоров`я, функції та
послуги.
2
2
-
-
Тема 2. Епіднагляд та оцінка стану здоров’я і
4
-
-
4
Тема 3. Здоров’я населення: основні детермінанти.
2
2
-
-
Тема 4. Медико-соціальні проблеми
2
2
-
-
8
-
3
5
1
-
-
1
1
-
-
1
1
-
-
1
4
-
3
1
2
2
-
-
благополуччя населення.
демографічних процесів.
Тема 5. Методика вивчення та оцінка основних
демографічних показників природного руху
населення. Аналіз демографічної ситуації.
Методика вивчення та оцінка показників
малюкової смертності.
Тема 6. Аналіз складу населення за віком,
статтю, місцем проживання.
Тема 7. Старіння населення. Аналіз показників
СОТЖ та демографічного навантаження.
Тема 8. Життя як цінність. Ставлення до смерті
та помирання як моральна проблема.
Тема 9. Методика вивчення та оцінка чинників,
що впливають на здоров’я населення.
Тема 10. Захворюваність населення як медикосоціальна проблема.
6
[Введите текст]
8
-
3
5
Тема 12. Методика вивчення та оцінка
показників захворюваності з тимчасовою
втратою працездатності.
1
-
-
1
Тема 13. Методологічні основи дослідження
4
-
-
4
4
-
3
1
Тема 15. Комплексна оцінка здоров’я населення.
4
-
3
1
Тема 16. Аналіз показників фізичного розвитку.
1
-
-
1
Тема 17. Забезпечення стратегічного
1
-
-
1
4
-
-
4
1
-
-
1
1
-
-
1
1
-
-
1
1
-
-
1
2
2
-
-
Тема 11. Методика вивчення та оцінка
показників загальної захворюваності. Методика
вивчення та оцінка показників захворюваності на
найважливіші соціально значущі захворювання.
тягаря хвороб. Значення результатів для системи
громадського здоров’я.
Тема 14. Медико-соціальні аспекти інвалідності.
Методика розрахунку та аналіз показників
інвалідності.
керівництва в інтересах здоров’я і благополуччя.
Тема 18. Методологія аналізу причин соціальної
нерівності щодо здоров’я та його охорони.
Тема 19. Екологічне громадське здоров’я.
Забезпечення захисту здоров’я населення, у т.ч. безпеки
довкілля, праці, харчових продуктів тощо.
Тема 20. Надзвичайні ситуації у сфері
громадського здоров’я. Біотероризм.
Тема 21. Стреси і конфлікти. Механізми захисту
людей від дій стресу.
Тема 22. Моральні-етичні та правові аспекти
втручань в охороні здоров’я.
Тема 23. Профілактика та міжсекторальне
співробітництво в системі громадського здоров’я.
7
[Введите текст]
Тема 24. Скринінгові програми раннього
1
-
-
1
4
-
-
4
4
-
3
1
4
-
-
4
1
-
-
1
1
-
-
1
Підсумковий модульний контроль.
9
-
2
7
Виконання СРС
6
-
-
6
Загальна кількість годин
90
10
20
60
виявлення хвороб та чинників ризику.
Тема 25. Інформаційно-роз’яснювальна
діяльність (адвокація) як складова частина
медичної профілактики.
Тема 26. Промоція здоров’я. Види, форми та
методи.
Тема 27. Комунікація та соціальна мобілізація в
інтересах здоров’я. Прес-релізи та зв’язок із
засобами масової інформації.
Тема 28. Інформатизація громадського здоров’я.
Медичні інформаційні системи в світі та в
Україні.
Тема 29. Візуалізація й ефективне представлення
даних про здоров’я. Поширення і використання
результатів.
8
[Введите текст]
Тема 1. Методика вивчення та оцінка основних демографічних показників
природного руху населення. Аналіз демографічної ситуації. Методика вивчення та
оцінка показників малюкової смертності
І.Актуальність теми
Інформація про населення необхідна для організації практично всіх галузей
народного господарства: визначення чисельності працюючих в різних галузях
промисловості та сільського господарства, виділення коштів на пенсійне забезпечення,
забезпечення продовольчими та промисловими товарами, санаторіями та базами
відпочинку та т. ін..В даний час ще більшого значення набувають питання міграції
населення, урбанізації, безробіття та ін..
Не менш актуальними є демографічні дані в практичній охороні здоров`я. Вони
використовуються для:
- комплексної оцінки здоров`я населення (народжуваність, смертність, малюкова
смертність, середня тривалість життя);
- розрахунку всіх інтенсивних показників здоров`я населення;
- планування матеріально-технічних ресурсів охорони здоров`я (мережі лікувальних
закладів, їх профілю, потужності та розміщення; забезпечення медичними кадрами,
визначення приблизного обсягу медичної діяльності: звертань, відвідувань,
госпіталізації, навантаження медичного персоналу);
- визначення ефективності і якості діяльності лікувально-профілактичних закладів
(народжуваність, смертність, малюкова смертність);
- складання обґрунтованих найближчих та віддалених прогнозів чисельності та
структури населення.
Тому зрозуміло, що знання питань демографічної статистики, вміння
розраховувати та аналізувати відповідні показники дуже важливі в практичній діяльності
лікаря.
Крім того, своєчасна і вірна оцінка демографічної ситуації, закономірностей і
особливостей демографічних процесів в країні, окремих її регіонах і районах
обслуговування лікувально-профілактичних закладів є найважливішим компонентом
інформаційного забезпечення управління, основою прийняття цілеспрямованих рішень
щодо поліпшення здоров`я населення.
ІІ. Мета навчання
1.Загальна: вивчити закономірності народонаселення на різних етапах історії людства,
навчитися аналізувати сучасні проблеми народонаселення і визначати шляхи
їх вирішення, а також значення вивчення демографічних процесів для
системи охорони здоров’я.
2.Освітня: а) ознайомитися з методикою вивчення статистики населення, зі сферою
використання демографічних даних в практиці охорони здоров’я, з закономірностями демографічних процесів;
9
[Введите текст]
б) засвоїти методику обчислення та аналізу показників природного руху
(відтворення) населення;
в) навчитися інтерпретувати тенденції демографічних показників, процесів,
використовувати демографічні дані при оцінці стану здоров’я населення і
визначати заходи для його поліпшення.
ІІІ. Кінцеві результати засвоєння теми
Відповідно вимогам стандарту магістерського рівню, студенти після вивчення даної
теми повинні:
1.Знати:
- про демографію як науку, її структуру і види демографічних показників;
- про головні закономірності демографічних процесів в Україні та інших державах;
- що таке статика і динаміка населення;
- загальні і спеціальні демографічні показники, методику їх розрахунку, аналізу та
оцінки;
- основні причини загальної смертності і спеціальних показників смертності (вік,
серед чоловіків та жінок), шляхи зниження цих показників;
- значення для органів та закладів охорони здоров’я демографічних процесів і
демографічних показників;
- джерела медико-демографічної інформації та роль лікарів в її зборі і аналізі; зміст і
призначення облікових документів.
2.Вміти:
- обирати для оцінки конкретної ситуації необхідні демографічні показники;
- обчислювати, аналізувати та інтерпретувати медико-демографічні показники
природного руху населення;
- визначити необхідність отримання спеціальних демографічних показників і
розрахувати їх;
- заповнити первинний обліковий документ:
а) медичне свідоцтво про народження (ф.№ 103/о);
б) лікарське свідоцтво про смерть (ф.№ 106/о);
- використовувати демографічні дані в практиці охорони здоров’я.
ІV. План і організаційна структура заняття
Рівень
МатеріальноРозп
№
навча Методи контролю
Основн іетапи заняття
методичне
оділ
п/п
льних навчання
забезпечення
часу
цілей
I. Підготовчий етап (20%)
1.
Організація
5 хв.
заняття
2.
Постановка навчальної
мети
20
3.
Контроль вхідного рівня I-II
1.Індивідуальне усне
1.Контрольні
хв.
знань
опитування.
питання: гл. IV.
2.Графологічна
структура теми:
гл. V .
10
[Введите текст]
II. Основний етап (70%)
1.
Формування знань і
умінь відповідно до
навчальної мети.
1.
Заключний контроль і
корекція набутих знань і
умінь.
2.
Підведення підсумків
занять. Оцінка знань
студентів.
3.
Вказівки по
домашньому завданню
на освоєння наступної
теми.
1.Гл. V, VI, VII
1. Вивчення і
конспектування
основного змісту теми.
III
2. Індивідуальні
2. Практична робота з
завдання
за
вирішення
варіантами.
ситуаційних завдань.
гл. IХ.
III. Заключний етап (10%)
1.Зошит
протоколів
III
1.Індивідуальний
контроль рішення
ситуаційних завдань.
2. Підписання
протоколів. Аналіз
отриманих висновків.
3.Самостійна
підготовка.
1
год.
20
хв.
20
хв.
2.Крітеріі
оцінкиза ЕСТS.
7
хв.
Підручник.
Керівництво до
практичного
заняття.
Лекції.
3
хв.
V. Контроль базисного (вхідного) рівню знань та вмінь
Контрольні питання.
1.Демографія як наука, її зміст і основні розділи.
2.Статика і динаміка населення, їх основні характеристики.
3.Переписи населення і методика їх проведення.
4.Статево-віковий склад населення і фактори, що його визначають. Типи
структури населення за віком. Їх графічне зображення.
5.Динаміка населення та її складові. Міграція населення, її види, значення для
практичної охорони здоров`я. Особливості міграції населення України.
6.Природний рух населення, його основні характеристики і показники.
7.Первинні документи, які використовують для вивчення природного руху
населення.
8.Методика обчислення загальних коефіцієнтів народжуваності, смертності і
природного приросту.
9.Спеціальні показники народжуваності, методика їх обчислення і динаміка в
Україні.
10.Динаміка і головні причини смертності населення в Україні та її
11
[Введите текст]
регіональні особливості. Спеціальні показники (вікові, статеві) смертності,
методика їх обчислення і значення для статистики.
11. Фактори, що впливають на показники природного руху населення.
12. Поняття про середню очікувану тривалість життя.
12
[Введите текст]
ІV. Графологічна структура теми
Демографія
ДемографіяДДДДДДДД
Використання в
охороні
здоров’я
Основні
елементи
Динаміка
населення
Статика
населення
Основні
розділи
Механічний рух
Чисельність
населення
Зовнішня
міграція
Віковий склад
Статевий склад
Прогноз чисельності та
структури населення
Планування матеріально-технічних
ресурсів (мережа закладів, кадри і
т.ін.)
Комплексна
оцінка здоров’я
Еміграція
Природний рух
Внутрішня
міграція
Імміграція
Соціальний
склад
Народжува
ність
Смертність
Природний
приріст
Постійна
Сезонна
Загальна
Маятникова
Розміщення та
щільність
Загальна
Челнокова
Урбанізація
Характеристики
природного
руху
Спеціальні
коефіцієнти
Фертильності
Джерела
інформації
Фактори, що
впливають на
природний рух
Переписний
бланк
Соціальноекономічні
Шлюбної
фертильності
Медичне свідоцтво
про народження
(ф.103/о)
Етнічні
особливості
Повікової
фертильності
Сумарного
відтворення
населення
Медична довідка про
перебування дитини
під наглядом ЛПЗ
(ф.103-1/о)
Віковий та
статевий склад
населення
13
Брутто- і неттовідтворення
населення
Лікарське
свідоцтво
про смерть
Вік і вступ
до шлюбу
Повікова
Фельдшерська
довідка про
смерть
(ф.106/о)
Дитяча
смертність
Дитяча, в
т.ч.
малюкова
Лікарське свідоцтво
про перинатальну
смерть (ф.106-2/о)
[Введите текст]
V.Зміст теми практичного заняття
Демографія–це наука про населення в його суспільному розвитку. На межі загальної
демографії та соціальної медицини виділилася суміжна наукова область – медична
демографія, яка вивчає вплив демографічних процесів на здоров`я населення і розробляє
на цій основі медико-соціальні заходи з його поліпшення. Медична демографія як
прикладна дисципліна статистики здоров`я в якості критеріїв здоров`я оперує
спеціальними демографічними показниками.
Статистичне вивчення народонаселення ведеться за двома основними напрямками:
статика і динаміка населення.
Населення (народонаселення) – сукупність людей, що склалася і безперервно
відновлюється, головний компонент людського суспільства.
Статика населення – це чисельний склад населення на певний (критичний) момент часу.
Склад населення вивчається за рядом основних ознак: стать, вік, соціальні групи,
професія, сімейне становище, національність, рідна мова, культурний рівень, освіта,
місце проживання, географічне розміщення, щільність населення тощо.
Найважливішим джерелом отримання об`єктивної демографічної інформації про
статику населення є його перепис – спеціальна науково-організована статистична
операція, основними рисами якої є:
- загальність;
- періодичність (в більшості країн кожні 10 років, в економічно розвинутих – через 5
років);
- збирання відомостей безпосередньо у населення експедиційним методом;
- централізація, що забезпечує єдність програми, методу і виконання всіх робіт у
встановлений час;
- опрацювання отриманих даних на ЕОМ;
- спільне отримання загальних даних з вибірковим обліком деяких ознак на певних
територіях;
- суворе дотримання таємниці перепису – «статистичної таємниці».
Результати переписів закладені в основу визначення і прогнозування чисельності,
складу і розміщення населення в міжпереписний період. Дані про загальну чисельність
населення зазвичай приводяться за наявним населенням – числом осіб, які знаходяться
на момент перепису на даній території, включаючи тих, що проживають тимчасово, а
відомості щодо віково-статевого складу – за постійним населенням – числом осіб, які
постійно мешкають на даній території, включаючи тимчасово відсутніх. Крім того,
розраховується середньорічна чисельність населення як середнє арифметичне з
чисельності на початок і кінець відповідного року, яка використовується при
розрахунках показників відтворення населення.
Основні показники статики населення.
Вікова структура населення – розподіл населення за віковими групами.
14
[Введите текст]
Як правило, населення розподіляється за однорічними або п`ятирічними групами і
зображується графічно у вигляді піраміди віків (або показників структури – секторною
діаграмою).
Для оцінки загального стану вікової структури населення використовують збільшений
розподіл населення на три групи (0 – 14 років, 15 – 49 років, 50 років і старше), що
визначається у відсотках.
Якщо питома вага дітей (0 – 14 років) перевищує таку групи у віці 50 і старше, то
структура населення характеризується як прогресивна, тобто населення молоде, і при
графічному зображенні має вигляд усіченої піраміди.
Якщо частки як дітей (0 – 14 років), так і осіб у віці 50 років і старше рівні, то структура
має назву стаціонарноїі при графічному зображенні має вигляд прямокутника.
Нарешті, структура населення буде вважатися регресивною, якщо вона має при
графічному зображенні вигляд урни або перевернутої усіченої піраміди внаслідок
переважання числа осіб у віці 50 років і старше над числом дітей 0 – 14 років.
Статева структура населення – розподіл населення за статтю. Як правило,
зображується графічно у вигляді секторної або внутрішньо стовпчикової діаграми за
питомою вагою чоловіків і жінок серед населення.
Питома вага жіночого населення України складає 54%, частка чоловіків – 46%. Проте в
різні періоди життя людей співвідношення статей різне. Якщо у віці 0 – 5 років частка
хлопчиків складає 52%, то до 30 – 34 років співвідношення чоловіків та жінок практично
стає однаковим. У віці 70 років і старше питома вага чоловіків в структурі населення
зменшується і складає всього 27%.
Найбільш наочним і інформативним є графічне зображення вікової структури
населення в комбінації зі статевою структурою у вигляді віково-статевої піраміди.
Існує показник, що називається демографічним навантаженням, - зменшення частки
дітей в структурі населення, з одного боку, і зростання частки осіб старшого віку, з
іншого. Показник демографічного навантаження – відношення дітей і осіб пенсійного
віку до чисельності людей працездатного віку.
Скорочення чисельності і старіння населення є одним з чинників багатьох соціальноекономічних реформ, у тому числі: підвищення нижньої межі пенсійного віку; змінення
причин передчасного виходу на пенсію; створення системи медичного забезпечення
населення похилого віку; зміна частки відрахувань із заробітків на користь пенсійного та
медичного забезпечення людей похилого віку та ін..
Віково-статевий склад населення визначає розповсюдженість і структуру патології,
рівень народжуваності, смертності населення. Рівень звертань за медичною допомогою
різних соціально-демографічних груп також має суттєву різницю. Наприклад,
непрацююче населення (в першу чергу пенсіонери та діти) користується медичною
допомогою у 2 – 2,5 рази частіше, ніж працююче.
15
[Введите текст]
Динаміка населення – це зміни (рух) кількості населення внаслідок природних
біологічних і соціально-економічних процесів. Динаміка населення поділяється на
механічний і природний рух.
Механічний рух населення відбувається в результаті переселення або міграції, що
пов`язана найчастіше зі зміною місця проживання. Слово «міграція» походить від
латинського слова «migratio» (migro – переходжу, переселяюся).
Міграція поділяється на:
- незворотню (постійну);
- тимчасову (переселення на тривалий, але обмежений термін);
- сезонну (переміщення в певний період року);
- маятникову (регулярне переміщення до місця роботи або навчання за межі свого
населеного пункту).
Крім того, розрізняють зовнішню міграцію (переселення за межі своєї країни) і
внутрішню (переміщення в межах країни). Прикладом зовнішньої міграції є еміграція,
тобто виїзд громадян за межі своєї країни на постійне місце проживання в іншу країну, та
імміграція – в’їзд громадян іншої країни в дану країну. Внутрішня міграція є частиною
процесу урбанізації.
Еміграція населення може бути викликана багатьма причинами: економічними,
соціальними, політичними (переслідування та ін.), в тому числі і демографічними
(перенаселення). Причина практично одна й та сама – дисбаланс між чисельністю
населення в країнах виїзду і потребами національних ринків праці, що примушує
«зайвих» людей шукати джерела існування за кордоном.
Імміграційний приплив приходиться головним чином на ті країни, які потерпають від
дефіциту робочої сили, або на ті держави, де ситуація дозволяє іноземцям здобувати
кошти для існування нелегально.
Міграція характеризується поняттями в’їзду, прибуття на якесь місце, і виїзду з нього.
Саме ці два потоки напрямку руху мігрантів і визначають її інтенсивність або
активність, яки виміряються так званим коефіцієнтом міграції.
Коефіцієнт міграції – це відношення суми прибулих і вибулих за рік до чисельності
всього населення того чи іншого району, міста та т. ін., виражене у відсотках.
Практично всі види міграції змінюють рівень і структуру захворюваності, смертності
населення, призводять до зміни навантаження на заклади охорони здоров’я, змінюють
екологічну та епідеміологічну ситуації в регіонах. Все це зумовлює необхідність
перегляду організації медичної допомоги. Наприклад, маятникова і сезонна міграція
сприяють розповсюдженню інфекційних захворювань і погіршенню епідеміологічної
ситуації, травматизму.
Природний рух – сукупність таких демографічних явищ, як народжуваність,
смертність, у тому числі малюкова і материнська смертність, природний приріст
населення, шлюбність, розлучуваність, середня тривалість майбутнього життя та т. ін..
Щорічний рух населення характеризують загальні і спеціальні демографічні показники.
16
[Введите текст]
Загальні демографічні показники – це показники народжуваності, смертності,
природного приросту, очікуваної тривалості майбутнього життя. Загальні демографічні
показники розраховуються, як правило, на 1000 осіб населення.
Методика розрахунку цих та інших показників представлена нижче в главі IV.
В демографічній статистиці слід розрізняти поняття народжуваності та плодовитості.
Плодовитість - це біологічна здатність до народження дітей, а народжуваність
відноситься до фактичного народження дітей, тобто до реалізації цієї здатності.
Як відомо, вагітність завершується не лише народженням живої дитини; мають місце
викидні, аборти, народження мертвого плоду. Таким чином, необхідно провести рису між
живонародженням та мертвонародженням.
Живонародженням є повне вигнання або вилучення продукту зачаття з організму матері
незалежно від тривалості вагітності, при чому плід після такого відділення дихає або
виявляє інші ознаки життя, такі як серцебиття, пульсація пуповини або довільні рухи
мускулатури, незалежно від того, чи перерізана пуповина і чи відшарувалася плацента.
Кожний продукт такого народження розглядається як живонароджений.
Життєздатним (за визначенням ВООЗ) вважається дитина, що народилася при терміні
20-22 тижні вагітності і пізніше з вагою тіла 500 г і вище, у якої після народження
визначається хоча б одна з ознак живонародження.
Мертвонародженням є смерть продукту зачаття до його повного вигнання чи вилучення
з організму матері незалежно від тривалості вагітності. На смерть вказує відсутність у
плода після такого відділення дихання або будь-яких інших ознак життя, таких як
серцебиття, пульсація пуповини або довільні рухи мускулатури. Так само, як і
мертвонародження, визначається смерть плоду.
В першу чергу розраховується загальний показник народжуваності (ПН) або коефіцієнт
народжуваності (КН). Можна також розрахувати ПН за місяць або за декілька місяців.
Однак ці показники не враховують статево-вікову структуру населення. Тому для більш
точної характеристики відтворення населення слід розрахувати спеціальні показники
(коефіцієнти) народжуваності – загальної фертильності або шлюбної фертильності.
На величину показника впливають вік жінок і питома вага жінок даного віку в
загальній чисельності жіночого населення.
Враховуючи, що в різні вікові періоди число народжень у жінок відрізняється,
розраховують повікові показники плодовитості. Для цього весь генеративний період
жінки умовно поділяють на окремі вікові інтервали (15 – 19, 20 – 24, 25 – 29, 30 – 34, 35 –
39, 40 – 44, 45 – 49 років) і, відповідно, в розрахунок повікових показників фертильності
приймають лише число народжень у жінок відповідного віку.
Найбільш висока фертильність у жінок відзначається у віці 20 – 29 років.
В більшості країн світу визначилася стабільна тенденція зниження народжуваності.
Темп зниження цього критерію, як правило, зворотньо пропорційний соціальноекономічному потенціалу країни. Така ж тенденція на протязі останніх років мала місце і
в Україні.
17
[Введите текст]
Смертність також є соціально-біологічною категорією і відноситься до найважливіших
показників, що характеризують здоров’я населення, одним з найпоширеніших в
міжнародній статистиці здоров’я.
Показник загальної смертності (ПС) або коефіцієнт смертності (КС) як середня
величина нівелює соціальну неоднорідність цього явища і мало підходить для будь-яких
порівнянь. При поглибленому статистичному аналізі смертності розраховують
спеціальні коефіцієнти з урахуванням статі, професії, причин смерті та ін..Більш
точними є показники повікової смертності. Аналіз цих показників виявляє, що найбільш
висока смертність спостерігається на першому році життя і в похилому віці, при чому
смертність чоловіків перевищує відповідні повікові показники у жінок, а в деяких
вікових категоріях (особливо у 20 – 24 роки) це перевищення є значним. В наступних
вікових групах (до 70 років) показник смертності у чоловіків у 2 – 3 рази вище
аналогічного показника у жінок. Аналіз статево-вікових показників смертності показує,
що має місце збільшення смертності головним чином у чоловіків працездатного віку, що
пояснюється, в основному, нещасними випадками, отруєннями, травмами і хворобами
системи кровообігу. Найменша смертність спостерігається у молодому віці –
мінімальний показник, який не перевищує 1 випадок на 1000 осіб відповідного віку,
відноситься до групи 10 – 14 років. Повікові показники смертності в їх графічному
зображенні дають характерну U-подібну криву, яка відображає відносно високий рівень
смертності в ранньому віці (особливо до 1 року) і в похилому віці (більше 60 років).
Розглядаючи основні причини смертності населення, необхідно відзначити, що в
Україні, як і в інших розвинутих країнах, перше місце в структурі причин смертності
посідають хвороби органів кровообігу, на долю яких приходиться до 65% всіх випадків
смерті, на другому – новоутворення (14,7%). Травми і отруєння в структурі причин
смерті посідають третє місце (13,8%).
В той же час смертність від серцево-судинних захворювань у віці 60 – 64 років у 25 – 26
разів вища, ніж у віці 30 – 34 років. Звертає на себе увагу той факт, що випадки смерті і
захворювань, що виникають внаслідок дорожньо-транспортних пригод (ДТП), щорічно
зростають майже в усіх розвинутих країнах світу. Найчастіше випадки смерті і
захворювання, які зумовлені ДТП, відмічаються серед чоловіків 15 – 24 років.
Одним із спеціальних показників смертності є материнська смертність.
Материнська смертність – один з основних інтегруючих показників здоров’я жінок
репродуктивного віку і якості роботи пологових будинків. В Міжнародній класифікації
хвороб Х перегляду материнська смертність визначається як «зумовлена вагітністю
смерть жінки, що настала в період вагітності або на протязі 42 днів після її закінчення від
будь-якої причини, що пов’язана з вагітністю, ускладнена нею або її веденням, але не від
нещасного випадку або випадкової причини».
Даний показник дозволяє оцінити всі втрати вагітних від абортів, позаматочної
вагітності, від акушерської та екстрагенітальної патології на протязі всього періоду
гестаціїпороділь і родильниць на протязі 42 днів після закінчення вагітності.
18
[Введите текст]
У відповідності до Міжнародної класифікації хвороб показник материнської смертності
повинен розраховуватися на 1000 живонароджених. Проте ВООЗ, враховуючи невелику
кількість випадків материнської смертності в розвинутих країнах і відповідно незначну
величину показника при розрахунку на 1000 новонароджених, в статистичних
показниках наводить розрахунки на 100 000 новонароджених.
Показник материнської смертності в Україні складає 17,98 – 2018 рік, 15,2 – 2019 рік.
В сучасних умовах в структурі материнської смертності провідне місце посідають
аборти поза лікувальних закладів, на другому місці – кровотечі під час вагітності та
пологів; токсикоз вагітності посідає третє місце, на четвертому – позаматочна вагітність.
До повікових показників смертності належить також дитяча смертність, серед якої
виділяють окремі показники: малюкову смертність, перинатальну смертність, смертність
дітей у віці до 5 років і смертність дітей від 1 року до 18 років.
Природний приріст населення є узагальнюючою характеристикою зростання або
зменшення населення і представляє собою різницю між народжуваністю і смертністю.
Якщо народжуваність вище смертності, слід говорити про позитивний природний
приріст, а якщо показник смертності перевищує рівень народжуваності, виникає
негативний природний приріст або протиприродне зменшення населення, тобто
депопуляція.
Природний приріст не завжди відображає демографічний стан суспільства, і тому його
необхідно оцінювати лише у співвідношенні з показниками народжуваності і смертності.
Негативний природний приріст (зменшення) населення свідчить про несприятливий стан
в суспільстві (наявність соціально-економічних криз, війни, землетрусів і т. ін. Високий
(позитивний) природний приріст населення свідчить про сприятливий демографічний
стан лише у випадку низького рівню смертності. Якщо ж при високому рівні смертності
спостерігається природний приріст населення (високий показник народжуваності),
говорити про сприятливий демографічний стан неможна, тому що цей факт характеризує
несприятливий стан з відтворенням населення.
В світі існує два основних типи відтворення населення:
1) низькі показники народжуваності і загальної смертності, невеликий природний
приріст і відносно висока середня тривалість життя; це є типовим для країн з
високим рівнем розвитку економіки;
2) висока народжуваність, висока загальна і особлива дитяча смертність, значний
приріст населення і відносно низька середня тривалість життя, швидка зміна
поколінь; це характерно для країн, що розвиваються.
В деяких країнах відтворення населення знаходиться на різних стадіях від першого до
другого його типів.
Більш точно процес відтворення населення характеризується спеціальними
показниками
народжуваності:
сумарним,
неттоі
брутто-коефіцієнтами
народжуваності, методика розрахунку яких представлена нижче. Якщо нетто-коефіцієнт
дорівнює 1, брутто-коефіцієнт – 1,2, сумарний – 2,2, то процес відтворення населення
19
[Введите текст]
розцінюють як стаціонарний або простий; показники, які перевищують вказані рівні,
визначають розширене відтворення, а нижче вказаного рівню – звужене відтворення.
Тривалість життя–інтервал між народженням і смертю, який дорівнює віку смерті. Для
інтегральної медико-демографічної оцінки широко використовують показники
тривалості життя населення. В міжнародній демографічній статистиці для цього
використовують показник середньої тривалості майбутнього (очікуваного) життя. Під
цим показником розуміють кількість років, які в середньому має прожити дане покоління
народжених, якщо на всьому протязі життя смертність в кожній віковій групі буде такою
ж, якою вона була в тому році, в якому здійснювався розрахунок показника.
Статистичний показник – середня тривалість майбутнього життя, що для скорочення
часто називають середньою тривалістю життя, неможна путати з середнім віком
померлих або середнім віком живих. Обидва ці показники не є прийнятними для
характеристики здоров`я населення і тому не використовуються в практиці медикодемографічних досліджень. Це пов`язане з тим, що на їх величину істотно впливає
віковий склад населення. Середній вік померлих і живих знижується за рахунок
збільшення серед населення частки осіб молодого віку.
Показники середньої тривалості життя містять таблиці смерті (або дожиття), розроблені
математичним шляхом, які показують нібито порядок послідовного вимирання
гіпотетичної сукупності осіб (100 000 осіб), що народжені одночасно.
У переважній більшості країн Європи середня тривалість майбутнього життя,
починаючи з 1900, невпинно зростала.
Збільшення середньої тривалості життя одночасно призводить до постаріння населення.
Під процесом старіння населення мають на увазі таку його динаміку, при якій
відбувається збільшення частки людей старшого і похилого віку внаслідок зниження не
лише смертності, але й народжуваності. Ступінь демографічної старості визначається
частиною осіб 65 років і старше серед всього населення. Згідно рекомендації
демографічної комісії ООН, виділені три групи населення:
- демографічно молоде, в якому особи старше 65 років складають менше 4%;
- демографічно зріле, де частка осіб цього віку складає 4 – 7%;
- демографічно старе, в якому частка осіб цього віку більше 7%.
Процес старіння населення значно впливає на всі сторони суспільного життя –
господарське життя країни, громадські відносини. Першим і природним наслідком
старіння є те, що активно зайнята частина суспільства (20 – 59 років) несе на собі більше
витрат на утримання великої кількості старих людей.
Зараз прийнята наступна геронтологічна класифікація:
- 60 – 74 роки – похилий вік;
- 75 – 89 років – старий вік;
- 90 років і старше – довгожителі.
Керуючись цією класифікацією, визначають коефіцієнт довголіття. Цей показник не
залежить від рівню народжуваності та міграційних процесів.
20
[Введите текст]
VI. Методичні вказівки до виконання практичного завдання
1.Основні джерела інформації та організація збору даних про
демографічні процеси.
Згідно законодавства України, всі діти не пізніше 1 місяця з дня народження повинні
бути зареєстровані в органах РАГСу за місцем народження дитини або місцем
проживання батьків. Реєстрація дитини в органах РАГСу здійснюється на підставі
електронного медичного висновку про народження (МВН), який формується у
пологовому будинку, або «Медичної довідки про перебування дитини під наглядом
лікувального закладу» - форма № 103-1/0, якщо пологи відбулися поза пологовим
стаціонаром.
Реєстрація випадків смерті здійснюється в органах РАГСу родичами померлого або
іншими особами в триденний термін на підставі «Лікарського свідоцтва про смерть» форма № 106/0, «Лікарського свідоцтва про перинатальну смерть» - форма № 106-2/0 або
«Фельдшерської довідки про смерть» - форма № 106-1/0.
При пред`явленні цих медичних документів в органах РАГСу оформлюється
«Свідоцтво про народження» або «Свідоцтво про смерть», на підставі яких статистичні
управління складають щомісячний звіт про народжуваність, смертність та природний рух
населення на підзвітній території.
2. Методика обчислення показників природного руху населення.
№
п/п
1.
2.
3.
Показник
Методика обчислення
Загальний показник
(коефіцієнт)
народжуваності за рік
Загальний показник
народжуваності за певний
період часу
Загальної фертильності
(плодовитості)
Число живонароджених за рік х 1000
Середньорічна чисельність населення
4.
Шлюбної фертильності
(плодовитості)
5.
Брутто-коефіцієнт
народжуваності
(відтворення)
населення
Нетто-коефіцієнт
народжуваності
(відтворення)
населення
6.
Число живонароджених за квартал, місяць х 1000
Середня чисельність населення за квартал, місяць
Число живонароджених дітей за рік х 1000
Середньорічна чисельність жінок дітородного
віку (15 – 49 років)*
Число живонароджених дітей у жінок,
що знаходяться в шлюбі х 1000
Число жінок дітородного віку (15 – 49 років),
що знаходяться в шлюбі
Число дівчинок, що народилися живими у жінок
у віці 15 – 49 років
Середньорічна чисельність жінок у віці 15-49 років
Число дівчинок, що народилися живими, у жінок
15-49 років, і які дожили до віку, в якому була
жінка при їх народженні
Середньорічна кількість жінок 15-49 років
21
[Введите текст]
7.
8.
9.
10.
11.
Сумарний коефіцієнт
народжуваності
(відтворення)
населення
Загальний показник
(коефіцієнт)
смертності
Повіковий
показник
смертності
Рівень смертності
від окремих
захворювань
Структура причин
смерті
12.
Показник
материнської
смертності
13.
Природний
приріст
населення
Коефіцієнт
довголіття
14.
Число живонароджених дітей у жінок 15-49 років
Середньорічна чисельність жінок у віці
15 – 49 років
Число померлих за рік х 1000
Середньорічна чисельність населення
Число померлих в даному віці (в даній
віковій групі) х 1000____________
Середня чисельність населення в даному віці
(даній віковій групі)
Число померлих від певної хвороби
(класу хвороб) х 1000____________
Середньорічна чисельність населення
Число померлих від конкретної хвороби
(класу хвороб) х 100____________
Загальна кількість померлих за рік
Число померлих вагітних на протязі року
(незалежно від терміну), породіль та родильниць
(протягом 42 днів після закінчення вагітності) х
Х 100 000__________________
Число живонароджених дітей в даному році
1)Показник народжуваності мінус Показник смертності
ситситуаційні
Число осіб у віці 80 років і старше х 1000
Число осіб у віці 60 років і старше
Примітка:* За визначенням ВООЗ, дітородним вважається вік від 15 до 45 років.
3. Методика (алгоритм) аналізу демографічних показників:
а) для оцінки структури населення необхідно:
- розрахувати показники питомої ваги кожної вікової групи;
- визначити тип структури населення і зробити висновок;
б) для аналізу демографічних показників в динаміці:
- оцінити показники за рівнем (табл.1);
- оцінити динаміку демографічних показників (зниження, зростання, стабілізація,
згідно з варіантами табл.3);
- порівняти із середньостатистичними даними по Україні (табл.2);
- зобразити графічно отримані результати.
22
[Введите текст]
VII. Вихідні та довідкові дані для виконання
індивідуальних практичних завдань
Табл. № 1. Орієнтовна шкала оцінки показників природного руху населення (ПРН).
Оцінка рівню
Показник на 1000 населення
На 1000
показника ПРН
новонароджених
народжуваності
смертності
малюкової
смертності
Високий
більше 25
більше 15
більше 50
Середній
15 - 25
9 - 15
30 - 50
Низький
до 15
до 9
до 30
Показники
Табл. № 2. Рівні показників природного руху
населення (ПРН) в Україні за 2017 – 2019 рр.
Рівні за рік (%о)
2017
2018
2019
Народжуваності
8,6
8,0
6,8
Смертності
13,5
13,9
12,7
Природного
приросту
Малюкової
смертності
-4,9
-5,9
-5,9
15,0
14,7
14,2
Табл. № 3. Демографічні показники в Україні за попередні два роки (на 1000 населення).
Варіант
Народжуваність
Смертність
N-2
N-1
N-2
1
9,6
9,5
15,1
15,0
2
8,8
8,3
17,1
17,0
3
9,6
9,3
17.6
17,6
4
11,0
10,8
12,1
11,8
5
13,2
13,0
12,0
12,6
23
N-1
[Введите текст]
6
7,2
7,0
17,3
17,2
7
7,6
7,4
15,9
15,7
8
8,4
8,1
17,5
17,6
9
9,3
9,0
15,3
15,1
10
11,5
11,1
13,9
14,0
Табл.№4. Дані природного руху населення в поточному (N) році (абс. числа)
Варіант
Демографічні дані
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
Середньорічна чисельність
населення
1 328000
1 719000
1 199000
2 729000
1 186000
2 736000
3 034000
1 378000
2 547000
1 167000
З них жінок фертильного
віку (%)
25
28
23
21
20
22
24
26
25
30
Народилося живими в
даному році
11 925
18 255
11 141
28 941
14 245
19 252
22 452
9 600
22 520
10 671
Померло в даному році
19 732
23 969
20 737
39 361
15 420
47 067
47 473
27 509
38 472
13 199
Захворювання
системи
кровообігу
9 420
14 095
10 430
14 245
9 037
18 413
22 542
11 135
19 410
8 110
Новоутворення
2 230
3 334
2 470
5 867
1 612
4 569
4 308
2 797
5 680
2 264
Травми та
отруєння
1 400
2 062
1 553
3 493
1 909
2 763
5 280
2 150
3 642
1 470
Захворювання
органів
дихання
1 140
1 581
1 261
2 292
1 019
2 900
1 850
1 295
2 165
840
Інші класи
хвороб в сумі
5 542
2 897
5 023
13 464
1 843
18 422
13 493
10 132
7 575
515
Число
померлих
за
причинами
24
[Введите текст]
VIII. Завдання для самостійної практичної роботи
Завдання № 1
Ознайомитися з гл. IV, V і VI даних методичних рекомендацій і законспектувати їх
зміст в тезисному варіанті в зошит для протоколів.
Завдання № 2
За даними з назначених викладачем варіантів табл. № 4:
а) розрахувати демографічні показники загальної народжуваності (1), фертильності
(3), загальної смертності (8) і структури смертності за деякими причинами (11);
б) дати оцінку отриманих показників, використовуючи вказівки гл. 6.3 і дані табл. №
1, № 2 і № 3;
в) отримані показники зобразити графічно (стовпчикова і секторна діаграми);
г) сформулювати висновки.
Завдання № 3
Вирішити одну з ситуаційних задач
Задача № 1
В місті Т. мешкає 100 000 осіб, в тому числі у віці до 15 років – 24 000, від 15 до 49
років – 50 000, 50 років і старше – 26 000 осіб. На протязі року народилося живими 1300
дітей. Померло за рік 1150 осіб.
1.Визначити тип вікової структури населення міста Т.
2.Розрахувати загальні показники народжуваності і смертності. Оцінити їх.
3.Визначити динаміку природного руху населення.
Задача № 2
Вичислити і оцінити показники народжуваності і фертильності в місті Н., якщо його
населення 300 000 осіб, з них жінок фертильного віку 25%, народилося 6000 дітей
протягом року.
Задача № 3
Оцінити показник природного руху населення в області, якщо її населення складає
500 000 осіб, народилось протягом року 5000 живих дітей, а померло – 6210 осіб.
Задача № 4
Сумарний коефіцієнт народжуваності в районі складає 1,7.
1.Яка інформація потрібна для розрахунку цього показника?
2.Як ви оцінюєте даний показник?
3.Яким повинен бути сумарний показник народжуваності:
а) для простого відтворення;
б) для розширеного відтворення?
25
[Введите текст]
Задача № 5
Відомо, що чисельність населення міста М. складає 100 000 осіб. Загальна кількість
осіб працездатного віку 70 000, решта – діти та особи пенсійного віку. Кількість жінок у
віці 15 – 49 років – 35 000. Кількість тих, що народилися живими і мертвими на протязі
року – 1300, з них мертвонароджених – 60 дітей. Необхідно розрахувати:
а) коефіцієнт демографічного навантаження;
б)загальний показник народжуваності;
в) коефіцієнт плодовитості.
Задача № 6
Природний рух населення в районі Д. на протязі останніх трьох років склав
(абс. числа, умовні):
2017 р.
2018 р.
2019 р.
Середньорічна
чисельність
населення
84 210
85 340
86 470
У тому числі
жінок 15 – 49
років
22 210
21 970
21 800
1410
1380
1280
940
920
970
Народилося
живими дітей
Померло всього
1.Розрахувати загальні і спеціальний демографічні показники, дати їм оцінку і
визначити тенденцію.
2.Зобразити графічно отримані результати.
Задача № 7
Природний рух населення в районі А. на протязі останніх трьох років склав
(абс. числа, умовні):
2017 р.
2018 р.
2019 р.
Середньорічна
чисельність
населення
81 120
80 910
81 050
В тому числі
жінок 15 – 49
років
21 910
21630
20 620
26
[Введите текст]
Народилося
живими дітей
Померло всього
1140
1105
1076
924
916
954
1.Розрахувати загальні і спеціальний демографічні показники, дати їм оцінку і
визначити тенденцію.
2.Зобразити графічно отримані результати.
Задача № 8
Природний рух населення в районі Б. на протязі останніх трьох років склав
(абс. числа., умовні):
2017 р.
2018 р.
2019 р.
Середньорічна
чисельність
населення
91 800
92 790
99 980
В тому числі
жінок 15 – 49
років
26 100
26 150
26 490
17 900
17 950
18 185
1978
1970
2080
680
699
710
З них знаходяться
в шлюбі
Народилося
живими дітей
Померло всього
1.Розрахувати загальні і спеціальні демографічні показники, дати їм оцінку і визначити
тенденцію.
2.Зобразити графічно отримані результати.
Задача № 9
У місті Р. мешкає 300 000 жителів. З них осіб старше 60 років – 10 200, а старше 80
років – 2150. Населення у віці до 15 років складає 75 000 осіб, від 15 до 49 років – 162 000
осіб, а решта – старше 50 років.
1.Визначити тип вікової структури населення.
2.Зобразити отриманий результат графічно.
3.Розрахувати коефіцієнт довголіття в місті Р.
Задача № 10
У місті С., де мешкає 120 000 жителів, з яких 26% жінок у віці 15 – 49 років, народилося
протягом року 1260 живих дітей. Кількість жінок фертильного віку, які знаходяться в
27
[Введите текст]
шлюбі, складає 25 584 особи. В період вагітності померла одна жінка, і після пологів –
одна родильниця.
1.Розрахувати показних загальної народжуваності, фертильності і шлюбної
плодовитості.
2.Розрахувати показник материнської смертності.
Методика вивчення та оцінка показників малюкової смертності
І. Актуальність теми
Одним з найважливіших критеріїв, що визначають стан здоров’я населення, є
малюкова смертність – це смертність дітей на першому році життя (0 – 12 місяців).
В міжнародній статистиці виділення цього критерію як окремого показника пов’язане з
тим, що рівень її в цьому віці надзвичайно високий, а причини зовсім не співпадають з
причинами загальної смертності.
Перший рік життя дитини є важливим перехідним періодом від біологічної до
соціально-біологічної форми її розвитку, характеризується припиненням функціонування
системи «мати-плід» і початком функціонування системи «мати-дитина», коли
біологічний зв’язок (грудне харчування) поступово переходить на якісно нову сходинку –
соціально-біологічну (виховання). Обидва види цього зв’язку соціально детерміновані, і
умовно їх можна вважати початковим моментом формування рівню здоров’я
підростаючого покоління і населення в цілому.
В той же час малюкова смертність є одним з найбільш чутливих індикаторів рівню
соціально-економічного розвитку суспільства і санітарного стану населення певної
території і віддзеркалює, за думкою багатьох авторів, розподіл в суспільстві соціальних і
матеріальних благ, рівень і доступність медичної допомоги.
Вище зазначене робить малюкову смертність найважливішою соціально-медичною
проблемою, і потребує як оперативного вживання заходів, так і розробки довгострокових
програм, що неможливо без детального її вивчення. Аналіз таких даних необхідний для
управління системою охорони материнства та дитинства, для створення програм
профілактичного профілю керівниками всіх рівнів, загальних і спеціалізованих медичних
закладів та їх підрозділів.
ІІ. Матеріали для позааудиторної підготовки.
Контроль базисного (вхідного) рівню знань та вмінь
Контрольні питання
1.Малюкова смертність. Визначення. Її вплив на показники здоров’я населення регіону і
роль в оцінці рівню соціального розвитку країни.
2.Окремі групи показників малюкової смертності, їх часові критерії.
3.Порядок реєстрації малюкової смертності.
4.Поняття «живонародження» і «мертвонародження».
5.Перинатальна смертність, її структура і методика розрахунку.
28
[Введите текст]
6.Неонатальна смертність, її структура і методика розрахунку.
7.Основні методики розрахунку показників рівню та структури малюкової смертності.
8.Типи малюкової смертності А, В, С та критерії їх оцінки.
9.Провідні причини малюкової і перинатальної смертності в ранговому порядку в
Україні.
10.Особливості рівню показників і динаміки малюкової смертності в Україні в залежності
від ступеню доношеності, статі, періодів першого року життя, часу року і місця
проживання (міська та сільська місцевості).
11.Основні групи факторів, що впливають на формування рівнів малюкової смертності
(біологічні, екологічні, медико-організаційні, спосіб життя).
12.Методика експертної оцінки малюкової смертності.
29
[Введите текст]
IV.Графологічна структура теми
Малюкова смертність
(від 0 до 1 року)
Вікові періоди
малюкової
смертності
Перинатальна
смертність
Неонатальна
смертність
Постнеонатальна
смертність
Мертвонародженість
Антенатальна
смерть
Інтранатальна
смерть
Під час
пологів
Вікові критерії
малюкової
смертності
З 22 тижня
вагітності до
початку пологів
Групи
показників для
аналізу рівня
МС
Малюковіа
смертність
за рік
Джерела
інформації
Лікарське свідоцтво про
перинатальну смерть ф.№ 106-2/о
Групи чинників,
що впливають на
рівень малюкової
смертності
Спосіб
життя
Малюкова
смертність за
календарними
місяцями
Рання неонатальна
смерть
(постнатальна)
В перші сім
діб (168
годин) життя
Малюкова
смертність
за періодами
1 року життя
30
Після семи повних
діб (з 169
години)життя до
28 діб
Структура
малюкової
смертності
за
причинами
З 29 дня життя
до повних 12
місяців (1
року)
Структура
малюкової
смертності
за статтю
Лікарське свідоцтво про смерть
ф.№ 106/о
Екологічні
Біологічні
Пізня
неонатальна
смерть
Медикоорганізаційні
[Введите текст]
IV.Зміст теми практичного заняття
Малюкова смертність (далі МС) – показник частоти смерті дітей першого року життя,
яку виділяють особливо у зв’язку з її соціальним значенням. Рівень малюкової
смертності в значній мірі відображає вплив соціальних умов життя на здоров’я
населення. Недарма експерти ВООЗ у своїх оцінках соціально-економічного добробуту
певної країни, разом з частиною внутрішнього валового продукту (ВВП) в розрахунку на
душу населення і загальними витратами на охорону здоров’я від ВВП, використовують
показник рівню малюкової смертності в даній країні. Крім того, малюкова смертність
розглядається як оперативний і доволі інформативний статистичний критерій оцінки
санітарного добробуту населення, рівню і якості медичної допомоги в цілому, у тому
числі акушерської та педіатричної служби. Щоб найбільш повно і об’єктивно оцінити
причини малюкової смертності і роль працівників акушерської та педіатричної служб,
розраховують як загальний коефіцієнт малюкової смертності за рік (Кмс), так і спеціальні
показники (коефіцієнти), поділяючи їх з урахуванням моменту настання смерті, за
місяцями календарного року, за причинами смерті і за статевим признаком, методика
розрахунку яких представлена нижче.
За періодами першого року життя новонародженої дитини виділяють: неонатальний
(до 28 повних діб життя) і постнеонатальний (з 29-го дня до 12 повних місяців життя
або до 1 року). Неонатальний період у свою чергу поділяється на: ранній неонатальний
(до 7 повних діб життя або 168 годин) та пізній неонатальний (з 8-го дня до 28 повних
діб життя).
Основні термінологічні поняття теми
Перинатальний період – період, що починається з 22 повного тижня вагітності і
завершується після 7 повних діб життя новонародженого (168 годин після народження).
Неонатальний період – період з моменту народження дитини до завершення повних
28 діб після народження.
Ранній неонатальний період – від моменту народження дитини до закінчення 7 поіних
діб його життя (168 годин).
Пізній неонатальний період – після повних 7 діб життя дитини (з 169 години) до
закінчення 28 діб після народження.
Постнеонатальний період – період після 28 повних діб життя (з 29 дня) до 12 місяців
життя дитини.
Антенатальна смерть – загибель плоду, яка сталася в період після 22 тижня вагітності
до початку пологів.
Інтранатальна смерть – загибель плоду, що сталася у першому чи другому періоді
пологів.
Мертвонародженість – статистичний показник, який містить антенатальну та
інтранатальну смерть.
Рання неонатальна (постнатальна) смерть – смерть дитини, що народилася живою,
на протязі перших повних 7 діб життя.
31
[Введите текст]
Перинатальна смертність – статистичний показник, який містить антенатальну,
інтранатальну і ранню неонатальну (постнатальну) смертність.
Цей показник в значній мірі характеризує діяльність пологових будинків і педіатричної
служби.
Розрізняють три періоди перинатальної смертності:
- антенатальний (в середньому 38 – 39% в структурі перинатальної смертності);
- інтранатальний (в середньому 46 – 47% в структурі перинатальної смертності);
- постнатальний, або ранній неонатальний (в середньому 14 – 15% в структурі
перинатальної смертності).
Пізня неонатальна смерть – смерть дитини, що народилася живою, яка сталася в
період після 7 діб (з 169 години) до закінчення 28 діб життя.
Рівень і структура малюкової смертності залежать від низки причин як екзогенного
(спосіб життя, екологічні та кліматичні умови, соціально-економічний рівень), так і
ендогенного (материнський фактор, спадковість та ін.) характеру. Відзначаються деякі
сезонні коливання рівню та структури МС. Так, в останній час сполохи МС в літній
період від шлунково-кишкових захворювань як в містах, так і в сільській місцевості,
майже зникли. В той же час з’явилася тенденція збільшення МС в зимне-весняний період
(в містах на 10 – 18%, в сільській місцевості на 20 – 25%), що зумовлено, як правило,
збільшенням захворюваності і смертності в цей період від респіраторних вірусних
захворювань. Великий вплив на рівень МС здійснює фактор доношеності: недоношені
діти помирають у 15 – 20 разів частіше, ніж доношені, вони складають 60 – 70% від
кількості померлих на першому році життя. Недоношений новонароджений –
живонароджена дитина, що народилася в період від 22 до 37 повного тижню вагітності.
Доношений новонароджений – живонароджена дитина, що народилася в період з 37
повного до закінчення 42 тижню вагітності. Переношений новонароджений –
живонароджена дитина, що народилася після 42 повного тижню вагітності. Терміни
доношеності в значній мірі впливають на ступінь зрілості новонародженого, що у свою
чергу відображається на рівні МС. Зрілий новонароджений – новонароджений, що має
зріст 47 см і більше і (або) масу 2500 г і більше. Незрілий новонароджений –
новонароджений, що має зріст менше 47 см і (або) масу менше 2500 г. При цьому маса
тіла може бути низькою – менше 2500 г(до 2499 г), дуже низькою – менше 1500 г (до
1499 г)і надзвичайно низькою – менше 1000г (500,0 – 999,0 г).
В Україні, як і в інших розвинутих країнах, чітко виявляється залежність рівню МС від
віку дитини. Найбільша смертність на першому році життя припадає на неонатальний
період (до 40% від кількості всіх померлих), а на першому місяці – на ранній
неонатальний період (до 70% від всіх померлих на першому місяці), а в перший тиждень
– на перший день життя (до 37% від кількості померлих на першому тижні).
Малюкова смертність в залежності від кількості дітей, померлих на першому місяці
життя (неонатальний період), поділяється на типи:
«А» - більше 50% дітей помирають на першому місяці життя;
32
[Введите текст]
«В» - від 30 до 49%;
«С» - до 30%.
Дані багатьох країн свідчать, що чим нижче показник МС, тим сильніше впливає на
нього рівень неонатальної смертності. Серед причин малюкової смертності в ранговому
порядку:
1) патологічні стани, що виникли у перинатальному періоді (до 50 – 60% від кількості
всіх причин смертності);
2) вроджені аномалії та вади розвитку;
3) нещасні випадки, отруєння, травми;
4) захворювання органів дихання та інфекції.
Серед причин перинатальної смертності необхідно відзначити в ранговому порядку:
1) синдром дихальних розладів (СДР);
2) вроджені вади розвитку, гемолітична хвороба новонароджених;
3) внутрішньоутробне інфікування плоду;
4) пологові травми;
5) пневмопатії.
Реєстрація випадків смерті дітей до першого року життя здійснюється органами РАГСу
на підставі «Лікарського свідоцтва про смерть», форма № 106/о та «Лікарського
свідоцтва про перинатальну смерть, форма № 106-2/о. Крім того, всі випадки
перинатальної смерті на підставі форми № 106-2/о реєструються в лікувальнопрофілактичних установах, де сталася ця смерть (пологові будинки та дитячі лікувальні
заклади). При чому в записах про час смерті дитини , якщо вона сталася на протязі
нульової доби життя, тривалість життя вказується в повних хвилинах і годинах. У
випадках смерті дитини в наступні 27 діб життя вік дитини вказується в добах.
Малюкова смертність спеціально аналізується та вивчається лікарями дитячих
поліклінік, лікарень, територіальних управлінь охорони здоров’я, а рання неонатальна,
перинатальна і материнська смертність – лікарями пологових будинків. При цьому
використовується метод експертної оцінки, який містить в собі аналіз випадків смерті
дітей до першого року життя за віковими критеріями, за статевими ознаками, за рівнем
зрілості новонародженого або плоду, а також, як за одним з основних критеріїв, - за
причинами смерті.
V. Методичні вказівки до виконання практичного завдання
1.Методика розрахунку показників малюкової смертності
Показник
№
Методика обчислення
1.
Показник малюкової
смертності за рік
(ВООЗ)
Число померлих дітей
у віці до 1 року з
покоління поточного року х 1000+
Число дітей, що народилися
живими у поточному році
33
Число померлих дітей
у віці до 1 року з
покоління минулого року х 1000
Число дітей, що народилися
живими у минулому році
[Введите текст]
2.
Показник малюкової
смертності за місяць
Число дітей, що померли у віці до 1 року за даний місяць х 1000
Середньомісячне число народжених живими за останні 13 місяців
(число народжених за даний місяць + число народжених за 12
попередніх місяців) : 13
3.
Рання неонатальна
смертність
Неонатальна смертність
Число дітей, що померли у віці 0 – 7 днів (168 годин) життя х 1000
Число народжених живими у поточному році
4.
5.
Постнеонатальна
смертність
6.
Перинатальна
смертність
7.
Показник
мертвонародженості
8.
Рівень малюкової
смертності за
причинами
9.
Структура малюкової
смертності за
причинами
Число дітей, що померли у віці 0 - 28 повних днів життя х 1000
Число народжених живими у поточному році
Число дітей, що померли у віці
від 29-го дня до 12 повних місяців життя х 1000
(Число тих, що народилися живими у поточному році) мінус
(Число померлих на першому місяці життя)
Число мертвонароджених + Число померлих
дітей у віці 0 – 7 днів (168 годин) життя х 1000
Число дітей, що народилися живими і
Мертвими в поточному році
Число мертвонароджених х1000
Число дітей, що народилися живими і мертвими
в поточному році
Число дітей, що померли у віці до 1 року
від конкретної хвороби (класу хвороб) х 1000
Число дітей, що народилися живими
у поточному році
Число дітей, що померли у віці до 1 року
від конкретної хвороби (класу хвороб) х 100%
Число всіх померлих дітей на першому
році життя
2.Методика (алгоритм) аналізу показників малюкової смертності
2.1. Оцінити показники за рівнем.
2.2. Оцінити динаміку за останні три роки.
2.3. Порівняти з середньостатистичними показниками і даними по Україні.
2.4. Зобразити графічно отримані результати.
2.5. Зробити висновки.
VI. Вихідні та довідкові дані для виконання індивідуальних практичних завдань.
Табл.1 Дані про народження і смерті дітей у віці до 1 року
за звітний (N) період (абс. числа)
Демографічні дані
Варіант
Народило
ся
живими
В
минулому
році
1
2
3
4
5
6
7
12370
18870
11500
29600
15100
19580
23100
34
8
9850
9
10
22800
11150
[Введите текст]
Померло
дітей у
віці до 1го року
В
поточному
році
12925
19260
12250
30950
16250
21350
24550
10720
23620
11900
Всього
165
215
181
357
203
282
300
142
360
137
58
70
69
62
80
97
110
59
123
49
107
145
112
295
123
185
190
83
237
88
106
130
82
108
81
154
173
72
174
81
90
118
76
92
78
141
166
69
160
78
З покоління
минулого
року
З
покоління
поточного
року
Померло у віці до 1 міс.
Померло в перші 7 діб
життя
Регіон
Табл. 2. Показники малюкової смертності в регіонах України
за попередні 2 роки (%о)
Смертність
Питома вага (%) неонатальної
смертності в малюковій смертності
малюкова
неонатальна
(N-2)
N-2
N-1
N-2
N-1
1
14,3
14,1
7,8
7,4
53,4
2
12,3
12,1
7,6
7,3
61,4
3
15,3
15,1
8,1
8,0
52,5
4
16,5
16,2
6,9
6,6
42,4
5
14,3
14,1
6,6
6,5
45.5
6
14,6
14,3
8,6
8,4
58,6
7
14,0
13,6
8,1
7,8
58,5
8
14,0
13,6
8,0
7,9
61,0
9
17,0
16,9
7,7
7,5
49,1
10
13,3
13,0
8,4
8,2
65,3
35
[Введите текст]
Табл.3. Середньостатистичні та оцінювані рівні деяких показників малюкової
смертності
Малюкова смертність (%0)
Більше 50 – висока.
Тип (% неонатальної смертності в
структурі малюкової смертності)
Більше 50% - «А».
30 – 50 – середня.
30 – 49% - «В».
До 30 – низька.
Рання неонатальна 4 – 7%о.
До 30% - «С».
Постнеонатальна смертність – 7 - 20%о.
Неонатальна смертність 8 - 10%о.
Перинатальна смертність – 11 - 14%о.
Ситуаційні задачі
Задача № 1
Визначте найбільш сприятливу ситуацію в двох областях, якщо відомо, що показник
малюкової смертності в області М. – 12,4%о, Н. – 12,3%о, а неонатальна смертність
відповідно складає 8,2%о і 10,4%о.
Задача № 2
Визначте, в яких районах області найбільш сприятлива ситуація, якщо відомо, що
питома вага неонатальної смертності в структурі малюкової смертності складає (у %):
1) 28; 2) 36; 3) 45; 4) 68.
Задача № 3
В якій з двох областей найбільш сприятлива ситуація, якщо малюкова смертність в
області А. – 12,8%0, Б. – 13,2%0. Також відомо, що від станів, які виникли в
перинатальному періоді, померло відповідно 28,2% і 48,2%, а від захворювань органів
дихання 21,4% і 10,1% від загальної кількості померлих у віці до 1 року.
Задача № 4
До програми вивчення малюкової смертності внесені питання: вік і стать дитини, вік
матері. Які ще питання можна включити до програми вивчення?
Задача №5
Визначте порядкові номера за значимістю питомої ваги у % причин малюкової
смертності в Україні за останні три роки:
- інфекційні та паразитарні хвороби;
- хвороби органів дихання;
- травми та отруєння;
- вроджені аномалії;
36
[Введите текст]
-
хвороби органів травлення;
перинатальна патологія;
інші хвороби.
Задача № 6
В місті Н. мешкає 150 000 осіб. У поточному році народилося 2100 нових мешканців.
В той же час у цьому році померло 30 дітей у віці до 1 року.
1.Який демографічний показник можна розрахувати, використовуючи ці дані?
2.Яка додаткова інформація Вам потрібна для розрахунку інших демографічних
показників?
Задача № 7
В місті К., де мешкає 250 тис. жителів, у поточному році народилося живими 2800
дітей, померло у віці до 1 року всього 35 дітей, з них 12, які народилися у минулому
році. Всього у минулому році народилося 2200 дітей, з них 30 – мертвонароджені.
1.Які показники можна отримати з представленої інформації?
2.Наведіть алгоритм розрахунку.
Задача № 8
В області Л. народилося живими в поточному році 12 980 дітей, а померло у віці до 1
року – 104 дитини. Із загальної кількості померлих 32 народилися у минулому році.
Всього у минулому році народилося 12150 дітей.
1.Який показник можна розрахувати, користуючись цими даними?
2.Наведіть алгоритм розрахунку за різними методами.
Задача № 9
В районі обслуговування об’єднаного пологового будинку і дитячої поліклініки на
протязі року народилося живими 890 дітей і мертвонародженими – четверо дітей. В
перші сім діб життя померло ще чотири дитини. Виходячи з наведених даних, які
демографічні показники можна розрахувати? Наведіть алгоритм розрахунку.
Задача № 10
В області Х. на протязі року народилося 26 000 дітей. В період вагітності померла
одна жінка, під час пологів одне породілля і на 20-й день після пологів ще одна жінка.
Крім того, в області зареєстровано 14 випадків мертвонародження. Як в даному
випадку розрахувати показник материнської смертності?
37
[Введите текст]
VII. Завдання для самостійної практичної роботи
Завдання № 1
Ознайомитися з гл. IV, V i VI даних методичних рекомендацій і законспектувати в
тезисному варіанті їх зміст в зошит для протоколів.
Завдання № 2
На підставі даних із запропонованих викладачем варіантів табл..1 гл.7:
а) розрахувати показники:
- малюкової смертності за формулою ВООЗ;
- ранньої неонатальної смертності;
- неонатальної смертності;
- відсоток дітей, що померли в неонатальному періоді;
б) дати оцінку отриманих показників, використовуючи дані гл.VII, табл.. 2 і 3;
в) сформулювати висновки.
Завдання № 3
Розв’язати одну з ситуаційних задач (за варіантами).
VIII. Список літератури
Основна:
1. Громадське здоров’я: підручник для студ. вищих мед. навч. закладів. - Вид. 3 –
Вінниця: «Нова книга», 2013. – 560 с.
2. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я. / За ред. В.В. Руденя. –
Львів, 2004. – С.118 – 157.
3. Посібник із соціальної медицини та організації охорони здоров’я. Підручник за
ред. Ю.В. Вороненка. К, “Здоров’я”. - 2002.
4. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я / Під заг. ред. Ю.В.
Вороненка, В.Ф. Москаленка. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. - С. 95 - 133.
5. Орлова Н.М. Медико-статистична інформація та статистичні методи аналізу //
Управління закладом охорони здоровя, 2007 № 6. – С. 49-56.
Додаткова:
1. Наказ МОЗ України від 08.08.2006 р. №545 ,,Про впорядкування ведення
медичної документації, яка засвідчує випадки народженя і смерті”(редакція
від 01.10.2020).
2. Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг»
(редакція від 01.08.2021).
Інформаційні ресурси:
- http://www.ukrstat.gov.ua/
- https://academy.nszu.gov.ua/
- https://nszu.gov.ua/
Тема 2. Методика вивчення та оцінки показників загальної захворюваності
I. Актуальність теми
Показники захворюваності, в т.ч. загальної, належать до найбільш важливих показників
здоров'я населення. Саме ці показники дозволяють судити про благополуччя або
38
[Введите текст]
неблагополуччя відносно здоров'я населення певних територій, віково-статевих,
соціальних груп, виробничих і інших колективів. По динаміці захворюваності судять
про тенденції в стані здоров'я, про ефективність певних профілактичних заходів і
управлінських рішень у сфері охорони здоров'я.
Крім того, вони використовуються для:
- комплексної оцінки здоров'я населення, включаючи розрахунок інтегральних
показників (у комплексі з іншими показниками здоров'я);
- планування мережі лікувальних установ, їх профілю, потужності і розміщення;
забезпечення медичними кадрами; визначення об'єму медичної діяльності:
звертальності, відвідуваності, госпіталізації, навантаження медичного персоналу;
- визначення ефективності і якості діяльності лікувально-профілактичних установ.
У зв'язку з вищесказаним, уміння обчислювати і аналізувати показники
захворюваності є дуже важливим в практичній діяльності лікаря.
Крім того, дані про захворюваність служать найважливішою початковою інформацією
для ухвалення управлінських рішень у сфері охорони здоров'я населення.
II. Цілі заняття:
1. Загальна:
Сформувати у студентів уявлення про значення захворюваності, зокрема, загальної
захворюваності, в системі показників здоров'я населення і використанні методів
вивчення і аналізу захворюваності в практичній діяльності лікаря.
2. Конкретні:
а) реалізувати засвоєння студентами основних термінологічних понять теми
(захворюваність, поширеність хвороб, патологічна ураженість і ін.);
б) сформувати у студентів уявлення про методи вивчення захворюваності, переваги і
недоліки окремих методів.
в) ознайомити студентів з новими формами звітних і облікових статистичних
документів, що використовуються при вивченні захворюваності.
г) навчити студентів обчислювати, аналізувати, оцінювати і використовувати в
практичній діяльності показники основних видів захворюваності, поширеності хвороб,
патологічної ураженості.
ІІІ. Основні завдання, що стоять перед студентом при вивченні дисципліни. Згідно з
вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:
знати:
а) основні термінологічні поняття теми;
б) роль і місце захворюваності в системі показників здоров'я населення;
в) методи вивчення і види захворюваності;
г) нові облікові і звітні документи, що використовуються при вивченні захворюваності за
даними офіційної статистики, правила їх заповнення і обліку;
д) вихідні дані, необхідні для обчислення показників захворюваності;
е) міжнародну класифікацію хвороб травм і причин смерті десятого перегляду (МКБ-10):
принципи побудови і значення для вивчення захворюваності.
уміти:
а) працювати з обліковими і звітними документами, що використовуються при вивченні
захворюваності за даними офіційної статистики;
39
[Введите текст]
б) обчислювати показники, що характеризують рівень і структуру основних видів
захворюваності, поширеності хвороб, патологічної ураженості;
в) проводити аналіз рівнів, структури і динаміки показників захворюваності;
г) застосовувати адекватні форми діаграм при графічному зображенні показників
захворюваності;
д) оцінювати отримані показники захворюваності в зіставленні з прийнятими критеріями
оцінки, даними по Україні і відповідними регіональними показниками;
бути ознайомленими:
а) з новими обліковими і звітними документи, що використовуються при вивченні
захворюваності
б) з основними критеріями оцінки, що використовуються при оцінці рівнів захворюваності;
с) з показниками захворюваності і поширеності хвороб дорослого і дитячого населення
України, Запорізькій області, м. Запоріжжя.
IV. Контроль початкового рівня знань і умінь
Контрольні питання:
1. У чому полягає зміст понять «здоров'я», «преморбідний стан», «хвороба», «хворі»,
«пацієнт», «захворюваність», « епізод», «візит»?
2. Для яких практичних цілей проводиться вивчення захворюваності?
3. У чому полягає медико-соціальне значення захворюваності як показника здоров'я
населення?
4. Які соціальні чинники впливають на захворюваність населення?
5. Які існують методи вивчення захворюваності? Дати їх порівняльну оцінку.
6. Які чинники і умови впливають на повноту даних про захворюваність міського і
сільського населення?
7. У чому полягає методика вивчення захворюваності за даними звертальності до
лікувально-профілактичних установ?
8. Які основні принципи побудови і значення класифікації хвороб, травм і причин
смерті?
9. Які існують види захворюваності? Дати їх порівняльну оцінку.
10. Поняття «Первинна захворюваність», «поширеність захворювань», «патологічна
ураженість»
11. Які показники характеризують загальну захворюваність?
12. Які джерела інформації необхідні для вивчення загальної захворюваності?
13. Яким чином заповнюються нові первинні облікові документи, що
використовуються для вивчення загальної захворюваності?
14. Як визначити рівень первинної захворюваності населення?
15. Як визначити рівень загальної захворюваності (хворобливості, поширеності
хвороб)?
16. Міжнародна номенклатура і класифікація хвороб травм і причин смерті десятого
перегляду (МКХ-10): принципи побудови і значення для вивчення захворюваності.
17. Які основні тенденції, що характеризують динаміку і сучасний стан захворюваності
населення України?
40
[Введите текст]
V. Графологічна структура теми
Захворюваність населення
Складові
елементи
поняття
Первинна
Мета
вивчення
Характеристика
здоров'я
населення
Чинники, що
впливають
на повноту
даних про
захворюваність
Методи
вивчення
Види
захворюваності
Джерело
інформації
Показники
Загальна
(хворбливість,
розповсюдженість
хвороб)
Оцінка діяльності охорони
здоров'я
Доступність
медичної
допомоги
Обсяг і
спеціалізація
медичної
допомоги
За даними
звертальності
За даними
медичних
оглядів
Загальна (за
данным
звертальності в поліклініку)
Гостра
інфекційна
(епідемічна)
Статистични
й талон
реєстрації
заключних
діагнозів
Патологіч
-на ураженість
Термі
нове
повідомлення
Рівень
захворюваності
За причинами
смерті
Найважливіша
неепідемічна
Повідомлен
ня про
найважливіші
неепідемічні
хвороби
Оцінка
ефективності
заходів
Планування
медичної
допомоги
Рівень оснащення
лікувальнопрофілактичних
закладів
За даними
опитувань
населення
Госпіталізована
Санітарна
культура
населення
За даними спеціальних вибіркових
досліджень
З тимчасовою втратою
працездатності
Карта
вибулого із
стаціонару
Структура
захворюваності
41
Істинна
(вичерпана)
Накопичена
Електронни
й медичний
висновок
про
тимчасову
непрацезда
тність
(МВТН)
Список
осіб, що
мають
пройти
мед.
огляд
Лікарськ
е свідоцтво
про
смерть
Динаміка
захворюваності
[Введите текст]
VІ. Загальні теоретичні та методичні положення
1.
Разом з демографічними показниками, показниками фізичного розвитку,
донозологічного стану, інвалідності, здоров'я населення характеризують показники
захворюваності.
2.
Захворюваність населення – збірне поняття, що включає показники, що
характеризують рівень різних захворювань, їх структуру серед всього населення або
окремих його груп на даній території, і динаміку. Захворюваність населення – це
статистичні показники, за допомогою яких здійснюється вимірювання хвороби.
3.
Медико-соціальне значення визначається тим, що саме захворювання є основною
причиною смерті, тимчасової та стійкої втрати працездатності, що в свою чергу
призводить до великих економічних втрат суспільства, негативного впливу на здоров'я
майбутніх поколінь і зменшення чисельності населення
4.
Медико-соціальне значення захворюваності визначається тим, що:
- за рівнем захворюваності оцінюють стан здоров'я населення;
- захворювання є основною причиною смерті, тимчасової і стійкої непрацездатності і,
зрештою, великих економічних втрат, скорочення чисельності населення;
- захворювання значною мірою визначають здоров'я майбутніх поколінь;
- знання захворюваності потрібне для планування медичної допомоги, правильної
розстановки кадрів, складання плану профілактичних заходів (диспансеризації,
санітарно-освітньої роботи і ін.);
- показники захворюваності є одним з найбільш інформативних критеріїв ефективності
лікувальних, профілактичних і соціальних заходів, діяльності органів і установ охорони
здоров'я;
- вивчення захворюваності дозволяє визначити необхідні профілактичні заходи;
- при оцінці здоров'я населення статистика захворюваності багато в чому доповнює
статистику смертності;
- в порівнянні з показниками смертності має важливу перевагу – оперативність.
5.
Метою вивчення захворюваності населення є характеристика стану його здоров'я,
розробка профілактичних заходів, оцінка їх ефективності , оцінка ефективності надання
медичної допомоги, планування мережі медичних установ і кадрів, оцінка діяльності
лікувально-профілактичних і санітарно-епідеміологічних закладів.
6.
Основними методами вивчення захворюваності є :
- облік та аналіз звертань за лікарською допомогою в медичні заклади;
- аналіз результатів медичних оглядів окремих груп населення;
-аналіз даних про причини смерті;
- опитування населення;
- проведення спеціальних вибіркових досліджень.
7.
Складності у вивченні захворюваності:
- доступність медичної допомоги;
- об’єм і спеціалізація медичної допомоги;
- проблеми верифікації захворювання;
- складність визначення початку і закінчення захворювання;
- наявність прихованих, латентних форм захворювань;
- неузгодженості у застосуванні класифікацій;
- рівень професійної обізнаності кадрів регіону;
42
[Введите текст]
- рівень організації медичних оглядів.
- рівень організації обліку захворювань
8.
При вивченні захворюваності розрізняють поняття первинна захворюваність
(синоніми: власне захворюваність, загальна вперше виявлена захворюваність),
поширеність захворювань (синоніми: загальна захворюваність, хворобливість),
патологічна ураженість (захворюваність за даними медичних оглядів), накопичена
захворюваність, істинна (вичерпана) захворюваність.
9.
Первинна захворюваність (власне захворюваність, загальна вперше виявлена
захворюваність) – це сукупність нових, ніде раніше не врахованих і вперше в даному
році виявлених серед населення захворювань. Є часткою від ділення числа вперше
зареєстрованих за певний період часу (як правило, за рік) захворювань і травм на
середньорічну чисельність населення за той же період. Визначається на різну
чисельність населення (100, 1000, 10000, 100000 і т.д.; відповідно %, %0, %000, %0000).
10. Поширеність захворювань (загальна захворюваність, хворобливість) – це
сукупність всіх захворювань, що є серед населення, вперше виявлених як в даному
році, так і в попередні роки, але з приводу яких хворий знов звернувся в даному році по
медичну допомогу. Є часткою від ділення числа всіх захворювань і травм,
зареєстрованих за певний період часу (як правило, за рік) на середньорічну чисельність
населення за той же період. Визначається на різну чисельність населення (100, 1000,
10000, 100000 і так далі).
11. Патологічна ураженість (захворюваність заданими медичних огляд) - частка від
ділення числа захворювань, виявлених під час профоглядів на число оглянутих.
Визначається на 100, 1000, 10000, 100000 і так далі оглянутих; включає частину
загальної захворюваності. Ряд авторів під патологічною ураженістю розуміє частоту
патології серед населення, яка встановлюється при медичних оглядах, що враховують
не тільки захворювання, але і преморбідні форми, морфологічні і функціональні
відхилення, які надалі можуть зумовити хворобу, але до моменту обстеження ще не
вимушували їх носіїв звертатися по медичну допомогу.
12. Накопичена захворюваність – це всі випадки зареєстрованих захворювань за ряд
років, сукупність захворювань, зареєстрованих протягом останнього року тривалого
періоду спостереження (3 – 5 і більше років) і доповнених випадками хронічних
захворювань, зареєстрованих в попередні роки, з приводу яких могло і не бути
звернень в даному році; число захворювань, зареєстрованих протягом останнього року,
доповнених випадками хронічних захворювань, зареєстрованих в попередніх 2 року і з
приводу яких не було звернень в даному році, на 1000 населення. Останнє з визначень
уявляється найбільш точним, з обмовкою, що число років, для яких розраховують
накопичену захворюваність, може бути різным.
13. Істинна захворюваність – це звертальність плюс захворюваність за даними
медичних оглядів мінус діагнози, що не підтвердилися, на медичних оглядах. При
визначенні істинної захворюваності повинна дотримуватися умова, що одні і ті ж
захворювання, виявлені при зверненнях і шляхом профоглядів повинні враховуватися
один раз.
14. При вивченні захворюваності використовуються наступні методи:
- за даними звертальності по медичну допомогу;
- за даними медичних оглядів населення;
- за причинами смерті.
43
[Введите текст]
Окрім них, у ряді джерел указуються та інші, зокрема:
- за даними опитів населення;
- за даними спеціальних вибіркових досліджень.
15. Кожен метод має свої переваги та недоліки. Будь-який з них не дає вичерпного
уявлення про захворюваність населення. Якнайповнішу інформацію з даного питання
можна отримати тільки в результаті їх комплексного використання.
16. Перевагами методу вивчення захворюваності за даними звертальності є:
- доступність для охоплення всіх верств населення унаслідок обов'язкової реєстрації
виявлених захворювань;
- безперервність і динамічність спостереження за станом здоров'я населення;
- оперативність обліку захворювань;
- якнайповніший облік гострих захворювань;
- можливість виділення вперше виявлених протягом року захворювань;
- найбільша економічність.
До недоліків методу відносяться:
- неповний облік хронічних захворювань;
- неповний облік початкових і безсимптомних стадій і форм хвороб;
- неповний облік у випадках недостатньої доступності медичної допомоги,
недостатньої повноти реєстрації захворювань і ступеня спеціалізації медичної
допомоги, низької санітарної культури населення; при недостатньому авторитеті серед
населення медичних установ в цілому або окремих лікарів; при обслуговуванні
громадян в приватних медичних установах.
17. Перевагами методу вивчення захворюваності за даними медичних оглядів є:
- достатньо повний облік хронічних захворювань;
- можливість виявлення хвороб на початкових стадіях;
- можливість уточнення діагнозу;
- незалежність результатів оглядів від доступності медичної допомоги, санітарної
культури населення і так далі
Недоліками методу є:
- неможливість обліку гострих захворювань;
- обхват оглядами лише окремих контингентів населення;
- висока вартість;
- залежність повноти інформації про захворюваність від систематичного проведення
оглядів, участі в оглядах лікарів певних спеціальностей, достатнього діагностичного
забезпечення, контролю своєчасності і повноти оглядів.
18. Метод вивчення захворюваності за причинами смерті є допомыжним по
відношенню до двох вищезгаданих методів. Дозволяє доповнити картину
захворюваності за рахунок тих захворювань, носії яких не зверталися по медичну
допомогу і не проходили огляди, а також раптових захворювань, що дають високу
летальність і не виявлених обома першими методами (інфаркти, інсульти, травми і так
далі).
19. Метод вивчення захворюваності за даними опитування населення, переваги:
- можливість обліку захворювань, з приводу яких населення не зверталося за тими або
іншими причинами по медичну допомогу;
- можливість з'ясування думки людини про причини виникнення його захворювання.
44
[Введите текст]
Недоліки:
- суб'єктивність, пов'язана з самодіагностикою захворювань;
- значне число помилкових відповідей на питання анкети.
20. Метод вивчення захворюваності за даними спеціальних вибіркових досліджень.
Переваги:
- дозволяє отримати уявлення про істинну, вичерпану поширеність патології;
- дозволяє отримати детальнішу і якіснішу інформацію в коротші терміни при менших
витратах. .
21. Методам вивчення захворюваності відповідають певні види захворюваності,
кожен з яких має свої джерела інформації (облікові документи) і основні показники
(див. табл.6.1) .
Таблиця 6.1. – Основні джерела інформації і показники, що характеризують окремі види
захворюваності
№
Методи вивчення, Основні джерела інформації
Основні показники
види
захворюваності
1
За даними
звертальності
1.1
Загальна
Нова форма 074/о «Журнал
Рівень (частота) і структура
захворюва-ність
реєстрації амбулаторних
захворюваності: первинної
(за даними зверпацієнтів».
(власне захворюваності) і
тальності по
загальної (поширеності
амбулаторнохвороб) . Кратність
поліклінічну
захворювань (число
допомогу)
захворювань на одну
людину).
1.2
Інфекційна
Екстрене повідомлення про
Рівень, структура і динаміка
(епідемічна)_
гостре інфекційне
інфекційної захворюваності
захворювання, харчове, гостре
професійне отруєння
ф.№058/о
1.3
Неепідемічна
Повідомлення про
Рівень, структура і динаміка
найважливіші неепідемічні
неепідемічної захворюваності
захворювання, ф.№№089/о,
089-1/о, 090/о, 025/ 3-о
1.4
Госпіталізована
Статистична карта хворого,
Рівень, структура і динаміка
вибулого із стаціонару (ф.№
госпіталізованої
066/о)
захворюваності
Рівень (на 100 працюючих) і
1.5
З тимчасовою
Електронний медичний
структура захворюваності у
втратою
висновок про тимчасову
випадках і днях
працездатності
непрацездатність (МВТН).
непрацездатності. Середня
Електронний листок
тривалість одного випадку
непрацездатності.
непрацездатності Динаміка
захворюваності у випадках і
днях непрацездатності на 100
працюючих
45
[Введите текст]
2
3
За даними
медичних оглядів
(цільових,
попередніх,
періодичних)
За причинами
смерті
Список осіб, що підлягають
медоглядам.
Рівень, структура і динаміка
захворюваності, виявленої на
медоглядах
Лікарське свідоцтво про
Рівень, структура і динаміка
смерть, ф.№106/о-95.
захворюваності, що
Лікарське свідоцтво про
послужила причиною смерті.
перинатальну смерть, ф.№1062/о-95. Фельдшерська довідка
про смерть, ф.№106-1/о-95._
22.
Надані в табл. 6.1 показники можуть бути розраховані як для всього
контингенту населення, що вивчається, так і для його окремих груп (за віком, статтю,
професією і так далі), а також з усіх разом або окремих класів хвороб і нозологічних
форм .
23.
Розробка захворюваності здійснюється на основі “Міжнародної статистичної
класифікації хвороб” (МКХ), що розроблена і періодично переглядається
спеціальним комітетом експертів ВООЗ з медичної статистики. В даний час діє
класифікація Десятого перегляду, введена в 1993 році .
24.
Принципами побудови МКХ є: а) об'єднання захворювань у відповідні
класи, групи, рубрики відповідно до загальної етіології, патогенезу і анатомічної
локалізації; б) більшість класів об'єднані за локально-етіологічним принципом; в)
окремі класи об'єднані за функціонально-етіологічним принципом; г) деякі класи
(наприклад, новоутворення) відображають патогенетичний принцип.
25.
Основним нововведенням МКХ–10 є використання алфавітно-цифрового
кодування, яким замінене раніше існуюче цифрове. Його суть полягає в тому, що
після букви латинського алфавіту позначаються дві цифри коду, а при необхідності
більшої деталізації рубрики вказується такожйого третя цифра.
26.
Відповідно до МКХ кожен клас хвороб розділяється на групи, а групи – на
рубрики. Наприклад, IV клас хвороб, до якого належать хвороби ендокринної
системи, розлади живлення і порушення обміну речовин, включає наступні групи: а)
хвороби щитовидної залози; б) цукровий діабет; у) порушення інших ендокринних
залоз; г) недостатність травлення; д) ожиріння і інші види надмірного живлення;
порушення обміну речовин. У свою чергу група хвороб щитовидної залози
підрозділяється на синдром природженої йодної недостатності; гіпотиреоз,
гіпертиреоз, тиреоїдит, інші форми хвороб щитовидної залози.
VІI. Методичні вказівки до виконання практичного завдання
Загальні вказівки. Робота складається з трьох завдань. Перше завдання полягають в
опрацьовуванні і конспектуванні теоретичного матеріалу, гл. V VI, і VII даних
методичних рекомендацій, новими наказами МОЗ України (див. Додаток 1). Друге
завдання полягає в ознайомленні із змістом, інструкцією по заповненню нових облікових
документів :форма форма 074/о “Журналом реєстрації амбулаторних пацієнтів”;
Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації N 039/о "Відомість
обліку відвідувань пацієнтів" (див. Додаток 2,3).
46
[Введите текст]
Вивчення захворюваності населення, якому присвячено завдання №3, незалежно від її
виду, є статистичним дослідженням і підпорядковується всім правилам проведення
статистичного дослідження. Учбові завдання передбачають виконання статистичного
дослідження на його завершальних етапах (починаючи з III-го). Третє завдання
виконуються по варіантах, визначених для кожної пари студентів викладачем.
Завдання 3. Методика обчислення і оцінка показників загальної захворюваності.
Основні показники, що характеризують загальну захворюваність, обчислюються за
формулами:
1. Частота вперше виявлених захворювань (рівень первинної захворюваності, власне
захворюваність, Incidence):
Число вперше виявлених захворювань (із форма 074/о) протягом року • 1000
Середня чисельність населення
2. Поширеність хвороб, хворобливість (рівень загальної захворюваності, Prevalence):
Число всіх захворювань у населення за рік • 1000
Середня чисельність населення
Показники 1 і 2 розраховуються з усіх хвороб, а також з їх окремих класів і нозологічних
форм.
3. Структура первинної захворюваності, - питома вага кожного захворювання (класу
хвороб) серед всіх вперше виявлених захворювань:
Число вперше виявлених захворювань даної нозологічної форми (класу) хвороби • 100
Число всіх, вперше виявлених захворювань
4. Структура поширеності хвороб, - питома вага кожного захворювання (класу хвороб)
серед всіх виявлених захворювань:
Число всіх захворювань даної нозологічної форми (класу) хвороби • 100
Число всіх захворювань
За наслідками розрахунків слід сформулювати висновки. У висновках повинні бути
відбиті: загальний рівень первинної і загальної захворюваності на 1000 населення і його
оцінка за оцінною шкалою (див. розділ «Вихідні і довідкові дані.»), класи хвороб, що
переважають у структурі захворюваності. Крім того, зазвичай при аналізі показників
береться до уваги їх динаміка.
Типове завдання
У міському районі з чисельністю жителів в 2009 р. - 60150 чол., у 2010 р. – 56646 чол. за
даними звіту (ф..№12) зареєстровано наступне число захворювань:
Найменування класів і окремих
2018
2019
хвороб
Всього
В т.ч. вперше
Всього В т.ч. вперше
виявлених (із
виявлених (із
форма 074/о)
форма 074/о )
Всього
47316
21559
53621
25301
47
[Введите текст]
в т.ч.
Новоутворення
Хвороби ендокринної системи,
розлади травлення
Хвороби системи кровообігу
Хвороби органів дихання
Хвороби органів травлення
1633
1382
449
104
1685
1681
441
282
11706
8916
4743
871
7096
682
15049
12392
4468
1106
11270
626
Завдання:
1. Встановити рівні первинної і загальної захворюваності на 1000 населення
(загальні і по окремих класах хвороб) за 2 роки.
2. Встановити структуру первинної і загальної захворюваності по класах хвороб.
3. Дати оцінку отриманим показникам і їх динаміці, використовуючи наведену
шкалу, а також у порівнянні з даними України, Запорізькій області, м. Запоріжжя,
сусідніх районів (даними, отриманими студентами по інших варіантах).
Зразок виконання завдання:
При розрахунку показників для прикладу використані дані за 2018 р.
1. Частота вперше виявлених захворювань (рівень первинної захворюваності, власне
захворюваність, Incidence):
Загальний рівень
21553 • 1000 = 357,78
60150
Хвороби органів дихання
7096• 1000 = 117,79
60150
2. Поширеність хвороб, хворобливість (рівень загальної захворюваності, Prevalence):
Загальний рівень
47316 • 1000 = 786,63
60150
Хвороби органів дихання
8916• 1000
= 148,01
60150
3. Структура первинної захворюваності, - питома вага кожного захворювання (класу
хвороб) серед всіх вперше виявлених захворювань:
Хвороби органів дихання
7096• 100 = 32,9%
21553
4. Структура поширеності хвороб, - питома вага кожного захворювання (класу хвороб)
серед всіх виявлених захворювань:
48
[Введите текст]
Хвороби органів дихання
8916• 100 = 18,8%
47316
Аналогічним чином обчислюються показники за рештою класів хвороб, а також з окремих
нозологічних форм. Результати обчислень заносяться до таблиці.
Таблиця. – Первинна і загальна захворюваність в районі, 2018-2019 г.г.
Найменування
2019
2019
класів і окремих
Первинна
Загальна
Первинна
Загальна
хвороб
захворюваність захворюваність захворюваність захворюваність
Рівень Пит.
Рівень Пит.
Рівень Пит.
Рівень Пит.
вага
вага
вага
вага
(стру
(стру
(стру
(стру
кккктура)
тура)
тура)
тура)
Всього
357,78 100% 786,63 100% 446,67 100% 946,60 100%
в т.ч.
Новоутворення
7,46
3,17% 27,11
3,45% 7,79
1,74% 29,75
3,14%
Хвороби
1,73
0,48% 22,98
2,92% 4,98
1,11% 29,68
3,14%
ендокринної
системи, розлади
травлення
Хвороби системи
14,48
4,05% 194,61 24,74 19,52
4,37% 265,67 28,07
кровообігу
%
%
Хвороби органів
117,79 32,9% 148,01 18,8% 198,95 44,54 218,76 23,11
дихання
%
%
Хвороби органів
11,33
3,17% 78,85
10,02 10,41
2,33% 78,87
8,16%
травлення
%
Виводи:
1. Рівні первинної захворюваності в 2018 – 2019 г.г. складали 357,78 - 446,67, а загальної 786,63 - 946,60 випадків на 1000 населення.
2. У структурі первинної захворюваності переважали хвороби органів дихання (32,9% - 2018
р., 44,5 – 2019 р.), тоді як в структурі загальної захворюваності на першому місці знаходилися
хвороби системи кровообігу (24,7 і 28,1% відповідно).
3. Загальні рівні як первинною так і загальній захворюваності в районі оцінюються як дуже
низькі, проте мають тенденцію до зростання як за загальними показниками так і з усіх класів
хвороб, що вивчались.
4. Встановлені особливості первинної і загальної захворюваності в районі повинні бути
враховані при розробці заходів щодо її профілактики.
Для графічного зображення отриманих показників можуть бути використані наступні
діаграми:
- стовпчикова, стрічкова (рівні захворюваності, їх динаміка);
- секторна, внутрішньостовпчикова (структура захворюваності);
- лінійна (динаміка захворюваності).
При використанні діаграм повинні бути дотримані правила їх побудови.
49
[Введите текст]
VIIІ. Вихідні і довідкові дані для виконання індивідуальних практичних завдань
Таблиця 8.1. – Вихідні дані для розрахунку показників первинної і загальної захворюваності
Число
жителів, що
обслуговуют
ься лікарнею
Найменуван
ня класів
хвороб
Всього
в т.ч.
Новоутворен
ня
Хвороби
ендокринної
системи,
розлади
травлення
Хвороби
системи
кровообігу
Хвороби
органів
дихання
Хвороби
органів
травлення
1 (міськлікарня №3)
2018
2019
24122
23205
2 (міськлікарня №9)
2018
2019
101959
119512
Номери варіантів
3 (міськлікарня №6)
2018
2019
36823
35292
4 (міськлікарня №10)
2018
2019
89357
98893
5 (міськлікарня №2)
2018
2019
98000
100000
Число
виявлених
захворювань
Всьо В
-го
т.ч.
впер
ше
Число
виявлених
захворювань
Всьо В
-го
т.ч.
впер
ше
Число
виявлених
захворювань
Всьо В
-го
т.ч.
впер
ше
Число
виявлених
захворювань
Всьо В
-го
т.ч.
впер
ше (
Число
виявлених
захворювань
Всьо В
-го
т.ч.
впер
ше
Число
виявлених
захворювань
Всьо В
-го
т.ч.
впер
ше
Число
виявлених
захворювань
Всьо В
-го
т.ч.
впер
ше
Число
виявлених
захворювань
Всьо В
-го
т.ч.
впер
ше
Число
виявлених
захворювань
Всьо В
-го
т.ч.
впер
ше
Число
виявлених
захворювань
Всьо В
-го
т.ч.
впер
ше
2143
0
1250
7913
8562
344
2479
9
1276
268
6555
1
3478
2867
6
1899
8607
7
4015
3762
0
2043
3582
3
1102
1699
9
354
3907
6
1028
1766
1
277
7925
9
2381
3115
3
495
9123
5
2760
3378
2
803
7663
1
2085
3349
7
498
7337
9
2307
3296
1
607
955
118
1080
96
3257
372
2151
97
1255
96
1345
94
1813
176
2045
186
1586
107
1480
99
7119
415
7936
353
1568
5
1204
2608
2
1395
6096
641
9571
1052
2178
0
1623
2783
8
1823
2334
8
2481
1995
6
2698
3173
2661
3646
2795
1015
8
7992
1732
3
1510
0
7506
5055
7650
5194
2239
0
1652
7
2247
3
1672
8
1448
3
1174
6
1686
8
1482
7
1181
192
1545
154
6250
741
6590
610
3671
498
3210
518
7330
487
7685
621
5788
323
6027
466
50
[Введите текст]
Продовження табл.8.1
Число дітей,
що
обслуговуються
лікарнею
Найменуван
ня класів
хвороб
Всього
в т.ч.
Новоутворен
ня
Хвороби
ендокринної
системи,
розлади
травлення
Хвороби
системи
кровообігу
Хвороби
органів
дихання
Хвороби
органів
травлення
6 (дитяча лікарня №7)
2018 г.
2019 г.
11718
11553
7 (дитяча лікарня №1)
2018 г.
2019 г.
24705
22717
Номери варіантів
8 (дитяча лікарня №6)
2018 г.
2019 г.
24483
24011
9 (дитяча лікарня №3)
2018 г.
2019 г.
21158
18929
10 (дитяча лікарня №5)
2018 г.
2019 г.
25890
23875
Число
виявлених
захворювань
Всьо В
-го
т.ч.
впер
ше
Число
виявлених
захворювань
Всьо В
-го
т.ч.
впер
ше
Число
виявлених
захворювань
Всьо В
-го
т.ч.
впер
ше
Число
виявлених
захворювань
Всьо В
-го
т.ч.
впер
ше
Число
виявлених
захворювань
Всьо В
-го
т.ч.
впер
ше
Число
виявлених
захворювань
Всьо В
-го
т.ч.
впер
ше
Число
виявлених
захворювань
Всьо В
-го
т.ч.
впер
ше
Число
виявлених
захворювань
Всьо В
-го
т.ч.
впер
ше
Число
виявлених
захворювань
Всьо В
-го
т.ч.
впер
ше
Число
виявлених
захворювань
Всьо В
-го
т.ч.
впер
ше
2223
1
135
2028
9
105
2264
4
123
2044
8
87
3675
4
114
3139
0
52
3546
9
159
3111
1
128
3576
1
65
3244
0
54
3575
3
64
3173
5
37
4088
7
137
3790
8
116
4201
7
104
3875
5
84
3566
7
29
2910
5
13
3574
9
35
2934
9
9
109
102
116
104
487
307
845
264
264
134
637
345
196
69
262
76
409
180
491
180
294
95
288
82
338
118
385
72
329
152
504
207
457
104
513
127
374
77
478
101
1415
4
1380
4
1462
1
1426
3
2140
0
2000
4
2158
8
2109
7
2084
2
2040
2
2153
5
2105
5
2680
4
2653
3
2745
0
2405
4
2250
4
2100
0
2092
0
1998
3
762
460
622
45
2379
1051
1875
489
1224
673
1188
478
1001
783
1194
901
1117
319
1217
382
51
[Введите текст]
1. Для якісної оцінки показників загальної захворюваності може бути використана шкала,
розроблена Е.І.Гончаруком і співавт.(1995):
Орієнтовна шкала оцінки показників загальної захворюваності
Захворюваність за звертальністю на 1000 населення
Рівень показників
Первинна
Загальна
місто
село
місто
село
Дуже високий
1500
1000
2000
1300
Високий
1300
800
1800
1100
Середній
1110
600
1600
900
Низький
900
500
1400
800
Дуже низький
700
400
1200
700
2. Захворюваність населення України за звертальністю (на 1000 населення) .
Класи хвороб
Інфекційні і паразитарні хвороби
Новоутворення
Хвороби ендокринної системи
Психічні розлади
Хвороби нервової системи і органів чуття
Хвороби системи кровообігу
Хвороби органів дихання
Хвороби органів травлення
Хвороби сечостатевої системи
Хвороби шкіри і підшкірної клітковини
Хвороби кістково-м'язової системи
Травми і отруєння
Всього
первинна
на
Пит.
1000
вага,
%
25,7
6,0
5,9
5,1
50,9
22,1
5,9
328,0 43,9
22,9
23,6
34,7
6,2
26,5
56,8
7,3
620,3
загальна
на
Пит.
1000
вага,
%
39,1
24,4
29,5
45,7
103,2
174,9 22,4
372,4 24,4
89,8
9,0
44,9
43,2
57,9
5,6
56,8
1104,
8
3. Максимальні і мінімальні рівні загальної захворюваності (поширеності хвороб) серед
дорослого і дитячого населення по матеріалах документації лікувально-профілактичних
установ (%0) .
Найменування класів хвороб
Новоутворення
Хвороби ендокринної системи,
розлади травлення
Хвороби системи кровообігу
Хвороби органів дихання
Доросле населення
Максимальн Мінімальн
ий рівень
ий рівень
26,0
11,5
20,3
5,5
Дитяче населення
Максималь Мінімальни
ний рівень й рівень
3,4
0,9
29,6
3,1
133,2
403,2
12,0
1180,4
71,8
221,2
52
3,9
375,0
[Введите текст]
4. Первинна і загальна захворюваність (поширеність хвороб) у дорослого населення м.
Запоріжжя
Класи хвороб
1
2
3.
4
5
6
7.
Інфекційні і паразитарні хвороби
Новоутворення
Хвороби ендокринної системи,
розладу живлення, порушення
обміну речовин і імунітету
Хвороби крові і кровотворних
органів
Психічні розлади
Хвороби нервової системи і органів
чуття
Хвороби ока і його додаткового
апарату
Хвороби вуха …
Хвороби системи кровообігу
Хвороби органів дихання
8.
9
1
0
1 Хвороби органів травлення
1.
1 Хвороби сечостатевої системи
2
1 Ускладнення вагітності, пологів і
3 післяологового періоду
1 Хвороби шкіри і підшкірної
4 клітковини
1 Хвороби кісково-м'язової системи…
5
1 Природжені аномалії (вади розвитку)
6
1 Травми і отруєння
8
1 Симптоми, ознаки і неточно
9 визначені стани
Всього:
Первинна
захворюваність
На 10000 Пит. вага,
населення % до
підсумку
Поширеність хвороби
На 10000 Пит. вага,
населення % до
підсумку
224,65
139,0
28,35
3,83 400,5
2,37 431,5
0,48 324,0
3,02
3,25
2,44
12,0
0,20 60,75
0,45
58,1
453,25
0,99 315,5
7,74 1035,0
2,38
7,81
0
0
250,5
2340,0
0
4,27
39,9 2913,5
0
0
21,9
156,5
2,67 1011,0
7,63
351,0
5,99 773,5
5,84
50,0
0,85 60,0
0,45
414,0
7,07 516,0
337,5
5,76 795,05
6,00
2,45
0,04 19,1
0,14
710,25
12,1 714,25
5,39
13,6
0,23
5853,0
53
100
3,896104
0
13244,0
100
[Введите текст]
5. Первинна захворюваність і поширеність хвороб у дитячого населення м. Запоріжжя
Класи хвороб
1
2
3.
4
5
6
7.
Інфекційні і паразитарні хвороби
Новоутворення
Хвороби ендокринної системи,
розладу живлення, порушення
обміну речовин і імунітету
Хвороби крові і кровотворних
органів
Психічні розлади
Хвороби нервової системи і органів
чуття
Хвороби ока і його додаткового
апарату
Хвороби вуха …
Хвороби системи кровообігу
Хвороби органів дихання
8.
9
1
0
1 Хвороби органів травлення
1
1 Хвороби сечостатевої системи_
2
1 Хвороби шкіри і підшкірної
3 клітковини
1 Хворобі кістково-м'язової системи…
4
1 Природжені аномалії (вади розвитку)
5
1 Окремі стани, що виникли в
6 перинатальному періоді
1 Травми і отруєння
8
1 Симптоми, ознаки і неточно
9 позначені стани
Всього:
Первинна
захворюваність
На 10000 Пит. вага,
населення % до
підсумку
Поширеність хвороби
На 10000 Пит. вага,
населення % до
підсумку
944,25
32,4
92,55
6,24 961,5
0,21 45,5
0,61 229,0
5,25
0,24
1,25
46,9
0,31 68,0
0,37
104,5
739,5
0,69116 452,0
4,89 1115,5
2,46
6,09
0
0
62,0
9857,9
0
0,41 209,0
65,1 10290,0
0
1,14
56,2
501,0
3,31 1582,5
8,64
163,75
1,08 292,0
1,59
598,0
3,95 683,5
3,73
400,0
2,64 531,15
2,90
106,5
0,70 210,5
1,15
194,5
1,28 194,5
1,06
651,1
4,30 651,6
3,55
26,45
0,17 29,95
0,16
15119,5
100 18304,0
6. Рівні захворюваності за даними звертальності, на 1000 населення [8].
Первинна захворюваність:
- дорослі - 529;
- підлітки – 581,8;
- діти – 867,6.
Загальна захворюваність:
- дорослі – 1051,7;
- підлітки – 1150,5;
54
100
[Введите текст]
- діти – 1449,7.
7. Рангові місця в структурі первинної захворюваності [8].
Дорослі:
1. Хвороби органів дихання.
2. Хвороби системи кровообігу.
3. Хвороби нервової системи і органів чуття.
4. Хвороби органів травлення.
5. Травми і отруєння.
6. Хвороби кістково-м'язової системи.
Підлітки:
1. Хвороби органів дихання.
2. Хвороби нервової системи і органів чуття.
3. Хвороби органів травлення.
4. Травми і отруєння.
5. Хвороби шкіри і підшкірної клітковини.
6. Інфекційні і паразитарні хвороби.
Діти:
1. Хвороби органів дихання.
2. Хвороби нервової системи і органів чуття.
3. Інфекційні і паразитарні хвороби.
4. Хвороби органів травлення.
5. Хвороби шкіри і підшкірної клітковини.
6. Травми і отруєння.
IХ. Завдання для самостійної практичної роботи
Завдання №1
Ознайомитися з гл. V VI, і VII даних методичних рекомендацій, новими наказами МОЗ
України і законспектувати їх зміст в зошит для протоколів. (див. Додаток 1).
Завдання №2
Ознайомитися із змістом, інструкцією по заповненню нових облікових документів :форма
форма 074/о “Журналом реєстрації амбулаторних пацієнтів”; Інструкція щодо заповнення
форми первинної облікової документації N 039/о "Відомість обліку відвідувань пацієнтів"
(див. Додаток 2,3).
Завдання №3
На підставі вихідних даних, наданих в таблиці 8.1:
1.Встановити рівні первинної і загальної захворюваності на 1000 населення
(загальні і по окремих класах хвороб) за 2 роки.
2. Встановити структуру первинної і загальної захворюваності за класами хвороб.
3.Сформулювати висновки, в яких дати оцінку отриманим показникам і їх динаміці,
використовуючи наведену шкалу, а також у порівнянні з даними України, Запорізькій
області, м. Запоріжжя.
4. Зобразити графічно отримані показники в динаміці за 2 роки.
55
[Введите текст]
Х. План і організаційна структура заняття
№
п/п
Рівень
учбових
цілей
Основні етапи заняття
Методи контролю
навчання
Матеріальнометодичне
забезпечення
Розподіл
часу
I. Підготовчий етап (20%)
1.
2.
3.
1.
1.
2.
3.
Організація
заняття
Постановка учбової
мети
Контроль вхідного рівня
знань
Формування знань і
умінь відповідно до
учбової мети.
5 хв.
I-II
II. Основний етап (70%)
1. Вивчення і
конспектування
основного змісту
теми.
2. Практична
III
робота за
рішенням
індивідуальних
завдань і
ситуаційних
завдань.
III. Завершальний етап (10%)
Завершальний контроль
і корекція набутих знань
і умінь.
Підведення підсумків
занять. Оцінка знань
студентів.
Вказівки до домашнього
завдання та освоєння
наступної теми.
1. Індивідуальний
усний опит.
III
1. Індивідуальний
контроль щодо
вирішення
ситуаційних
завдань.
2. Підписання
протоколів. Аналіз
висновків.
3. Самостійна
підготовка.
1. Контрольні
питання: гл. IV.
2. Графологічна
структура теми:
гл. V .
25
хв.
1. гл. V, VI, VII
2. Індивідуальні
завдання за
варіантами.
гл. IХ.
1
год.
40
хв.
1. Зошит
протоколів
20
хв.
2. Тестовій
контроль
2. Критерії оцінки
за ЕСТS.
Підручник.
Керівництво до
практичного
заняття.
Лекції.
20
хв.
7
хв.
3
хв.
ХІ. Список літератури
Основна:
1. Програма вивчення навчальної дисципліни «Соціальна медицина, громадське
здоров’я» для студентів вищих медичних закладів освіти ІІІ – ІV рівнів акредитації, К.,
2018. –41с.
2. Громадське здоров’я: підручник для студ. вищих мед. навч. закладів. - Вид. 3 – Вінниця:
«Нова книга», 2013. – 560 с.
56
[Введите текст]
3. Економічний аналіз використання ресурсів в системі охорони здоров’я / В.Д.Парій,
Ю.М.Сафонов, Н.М. Захарова та ін. / За загальною редакцією професора В.Д. Парія /.
Навч. посібн. – Житомир: «Полісся», 2015. – 148 с.
4. Посібник із соціальної медицини та організації охорони здоров’я. Підручник за ред.
Ю.В. Вороненка. К, “Здоров’я”. - 2002.
5. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я. / За ред. В.В. Руденя. – Львів,
2004. – С.42-53
6. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я / Під заг. ред. Ю.В. Вороненка,
В.Ф. Москаленка. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. - С.133 - 155.
Додаткова:
1. Наказ МОЗ України від 26 січня 2018 року № 157 «Про внесення змін до деяких наказів
Міністерства охорони здоров’я України».
2. Наказ МОЗ України від 04.01.2018 № 13 «Про деякі питання застосування
Україномовного варіанту Міжнародної класифікації первинної медичної допомоги
(ICPC-2-E)».
1.
Інформаційні ресурси
- Всесвітня організація охорони здоров’я www.who.int
- Європейська база даних «Здоров’я для всіх» www.euro.who.int/ru/home
- Кохрейнівський центр доказової медицини www.cebm.net
- Кохрейнівська бібліотекаwww.cochrane.org
- Національна медична бібліотека США – MEDLINEwww.ncbi.nlm.nih.gov/PubMed
- Канадський центр доказів в охороні здоров'яwww.cche.net
- Центр контролю та профілактики захворювань www.cdc.gov
- Центр громадського здоров’я МОЗ України www.phc.org.ua
- Українська база медико-статистичної інформації «Здоров’я для всіх»:
http://medstat.gov.ua/ukr/news.html?id=203
- ЖурналBritish Medical Journal www.bmj.com
- ЖурналEvidence-Based Medicine www.evidence-basedmedicine.com
57
[Введите текст]
Додаток 1
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НАКАЗ
Наказом МОЗ України від 04.01.2018 № 13 «Про деякі питання застосування
Україномовного варіанту Міжнародної класифікації первинної медичної допомоги(ICPC2-E)»
Міністерство охорони здоров'я України з 14 марта 2018 г. · розпочинає перехід на коди
ICPC-2
�
З
13
березня
змінено
склад
та
сутність
форми
074/о.
Припинив існувати “Журнал реєстрації амбулаторних хворих”, в якому фіксувалися ім’я
хворого, його вік, місце проживання, роботи, навчання. З 10 полей, які заповнював лікар
при кожному зверненні пацієнта, тільки 2 стосувались медицини.
З 13 березня форма 074/о стає “Журналом реєстрації амбулаторних пацієнтів”.
�� Зміна назви суттєва: “хворі” змінилися на “пацієнтів”. У людини може бути безліч
причин для звернення до лікаря, окрім безпосередньо хвороби: консультації щодо відмови
від шкідливих звичок, зміни дієти та харчування, проведення вакцинації, отримання
довідки тощо.
� В новому журналі реєструються звернення всіх пацієнтів в амбулаторії та вдома.
Цей журнал буде стандартом обліку звернень пацієнтів в медичних інформаційних
системах і буде формуватись автоматично із записів амбулаторної карти. Заклади ПМД,
які наразі не мають комп’ютерів, будуть вести на перехідному етапі таку відомість в
паперовій формі.
Для кожного звернення кодується причина звернення пацієнта, код діагнозу та дії лікаря
за кодами ІСРС-2, затвердженими Наказом МОЗ України від 04.01.2018 № 13 "Про деякі
питання застосування Україномовного варіанту Міжнародної класифікації первинної
медичної допомоги(ICPC-2-E)"
Зміна цього журналу відкриває практичне впровадження системи ICPC-2 на рівні лікарів.
✔� 13 березня набрав чинності Наказ МОЗ України № 157 від 26.01.2018, яким
скасовується низка форм первинної облікової документації.
� Відтепер медичні працівники не зобов’язані заповнювати, опрацьовувати та зберігати
облікові форми, які вже давно втратили свою актуальність, але роками продовжували
залишатися рудиментом радянської паперовоорієнтованої системи охорони здоров'я.
❕ Подальші дії
Готується уніфікація існуючих форм амбулаторних карт і їх узгодження з процесами
комп’ютеризації. У результаті має залишитися лише один вид амбулаторної карти, який
буде враховувати особливості надання медичної допомоги дорослим і дітям.
Також здійснюється робота щодо переробки та суттєвого скорочення (до 10 разів) звітних
статистичних форм, в першу чергу Форми №12 і Форми №20.
Основні принципи ICPC-2
Міжнародна класифікація первинної медичної допомоги (ІСРС) – це найбільш
поширена класифікація, яка використовується на первинній ланці в багатьох країнах світу.
Головний принцип системи – розуміння того, що в ПМД важливим є не тільки погляд
лікаря на проблему пацієнта (діагноз) але і причина звернення пацієнта за медичною
допомогою, тому в ІСРС-2 можна кодувати причину звернення пацієнта.
Класифікація розроблена лікарями ПМД, тому вона максимально відображає зміст їх
роботи. Всі коди ІСРС-2 вміщуються всього на двох сторінках аркуша формату А4.
ICPC-2 має близько1300 кодів, які описують найбільш часті (більше ніж 1 випадок на 1000
пацієнтів на рік) проблеми. Рівень деталізації цих проблем є відповідним для первинної
медичної допомоги. Крім того, можна налаштовувати ICPC-2 відповідно до місцевих
58
[Введите текст]
епідеміологічних потреб. Для порівняння: наявна сьогодні Міжнародна класифікація
хвороб (МКХ-10) містить від 14000 до 140000 кодів із складною системою кодування,
більшість з яких не використовується в ПМД. Застосовувати МКХ-10 з відповідною
деталізацією можливо в умовах стаціонарних відділень лікарень, де використовується
лише обмежена кількість кодів МКХ відповідно до спеціалізації конкретного відділення.
Базовим поняттям в ІСРС-2 є Візит (звернення, контакт) - яка-небудь професійна
взаємодія між пацієнтом і медичним працівником,епізод медичної допомоги – взаємодія
пацієнта з медичним закладом від першого звернення (візиту) до медичного працівника
до останнього візиту (включно) з цією ж проблемою.
.Це дозволяє ефективно групувати медичну інформацію, коли дані різних окремих візитів
«нанизуються» на один епізод медичної допомоги. Наприклад, пацієнт з хронічними
захворюваннями часто звертається до закладів ПМД і нерідко під час одного візиту вказує
декілька різних проблем. ICPC-2 дозволяє лікарю структурувати медичні записи про
пацієнта в розрізі його окремих хронічних захворювань. Це в результаті покращить якість
медичної допомоги і дозволить оптимально розпланувати ресурси ПМД у відповідності до
потреб пацієнтів.
Як кодуються візити пацієнта в ІСРС-2
Для кожного візиту пацієнта ІСРС-2 дозволяє кодувати три складові:
1. Причину звернення пацієнта до лікаря (найчастіше це певні скарги, консультації
або оцінка результатів аналізів).
2. Діагноз (як бачить проблему сімейний лікар).
3. Дії (що необхідно зробити в конкретній ситуації – лікування, направлення на
додаткові методи обстеження або на вторинну ланку).
За допомогою ІСРС-2 можна кодувати скарги, симптоми та синдроми, коли неможливо
встановити точний діагноз. Також ця класифікація використовується для обробки
медичних записів в електронному вигляді, що робить простішим і точнішим ведення всієї
медичної статистики. Навіть при паперовому використанні ІСРС-2 дозволяє спростити
ведення медичних записів.
Зручність у використанні, постійне удосконалення і максимальна відповідність змісту
діяльності первинної медичної допомоги зробили ІСРС-2 ефективним інструментом для
збирання та аналізу даних як для потреб клінічного управління ПМД, так і для
статистичних потреб.
Нова редакція ні є остаточною
Нагадаємо, що нова редакція МКХ не є остаточною. Перелік буде представлений на
Всесвітній асамблеї охорони здоров’я у травні 2019 р., а набере чинності після узгодження
з усіма країнами ВООЗ. Міжнародна класифікація хвороб — це найбільш повний та
систематизований перелік відомих і визнаних доказовою медициною хвороб та станів.
Ним користуються медики, страхові компанії та застосовують у системі охорони здоров’я
для прийняття рішень по всьому світу. МКХ є своєрідною універсальною мовою, що
допомагає налагодити комунікацію між лікарями та пацієнтами на глобальному рівні. Над
створенням МКХ-11 експерти ВООЗ працювали понад 10 років.
Основні зміни, внесені до видання МКХ-11:

Вперше ігрова залежність класифікується як психічний розлад. Такий розлад
характеризують як поведінкову залежність від цифрових та відеоігор.
59
[Введите текст]






Діагностувати його зможуть, якщо буде виявлено порушення в особистій, сімейній,
соціальній поведінці, що спостерігається щонайменше 12 міс.
Інсульт класифікується як захворювання мозку, а не системи кровообігу.
З’явився новий розділ — «сексуальне здоров’я».
Розроблено менше термінів для діагностування посттравматичного стресового
розладу, що дозволить полегшити діагностику захворювання.
Алергії згруповано як захворювання імунної системи для кращого розуміння
реакцій людини.
Вперше додано розділ щодо практикування традиційної медицини (traditional
medicine) — для кращого обчислення статистичних даних. Він стосується хвороб і
станів, поняття про які виникли ще в стародавній китайській медицині та сьогодні
широко використовуються в Китаї, Японії, Кореї та інших країнах світу.
Додано спеціальні коди щодо антибіотикорезистентності, за допомогою яких
можна буде точніше вимірювати ефективність лікарських засобів по всьому світу.
60
[Введите текст]
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони здоров'я України
28 липня 2014 року N 527
(у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України
від 26 січня 2018 року N 157)
Найменування міністерства, іншого органу виконавчої
влади, підприємства, установи, організації, до сфери
управління якого (якої) належить ліцензіат
_______________________________________________
_______________________________________________
Найменування та місцезнаходження (повна поштова
адреса) ліцензіата, де заповнюється форма
_______________________________________________
Код за ЄДРПОУ
|__|__|__|__|__|__|__|__|
МЕДИЧНА ДОКУМЕНТАЦІЯ
Форма первинної облікової документації
N 039/о
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
|__|__|__|__|__|__|__|__| N |__|__|__|__|
ВІДОМІСТЬ
обліку відвідувань пацієнтів
за ______________ 20__ року
Прізвище, ім'я, по батькові лікаря / молодшого спеціаліста з медичною освітою
_____________________________________________________________________________________
Спеціальність лікаря / молодшого спеціаліста з медичною освітою
_____________________________________________________________________________________
Місце провадження медичної практики:
місто - 1; село - 2; гірський населений пункт - 3
Числа
місяця
Кількість відвідувань,
усього
Кількість відвідувань дітей
віком 0 - 17 років включно
(із графи 1)
Кількість відвідувань вдома, Кількість відвідувань вдома
усього
дітей віком 0 - 17 років
включно
(із графи 3)
А
1
2
3
61
4
[Введите текст]
Лікар / молодший спеціаліст з медичною освітою ___________________________________________
(прізвище, підпис)
62
[Введите текст]
Додаток 2
Інструкція
щодо заповнення форми первинної облікової документації N 039/о "Відомість обліку
відвідувань пацієнтів"
1. Ця Інструкція визначає порядок заповнення форми первинної облікової документації N
039/о "Відомість обліку відвідувань пацієнтів" (далі - форма N 039/о).
2. Форма N 039/о заповнюється щомісяця медичним персоналом (лікарями, молодшими
спеціалістами з медичною освітою) всіх спеціальностей, які ведуть самостійний
амбулаторний прийом та відвідування пацієнтів удома, в амбулаторіях, поліклініках,
поліклінічних відділеннях лікарень усіх профілів (у тому числі психіатричних і
наркологічних), міських і сільських, які обслуговують населення (дорослих віком 18 років
і старше та дітей віком 0 - 17 років включно), диспансерах усіх профілів, жіночих
консультаціях пологових будинків та самостійних, диспансерних і поліклінічних
відділеннях науково-дослідних інститутів, у центрах первинної медико-санітарної
допомоги (далі - ЦПМСД), фельдшерсько-акушерських пунктах, лікарських та
фельдшерських пунктах охорони здоров'я.
3. Форму N 039/о заповнюють також лікарі-консультанти, завідувачі відділень, лікарі
денних стаціонарів, які ведуть амбулаторний прийом у поліклініці та вдома.
4. Лікарі допоміжних відділень (кабінетів) враховують відвідування за формою N 039/о
при призначенні процедур та досліджень, якщо зроблено відповідний запис у формах
первинної облікової документації: N 025/о "Медична карта амбулаторного хворого N ___",
затвердженій наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року N
110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за N 661/20974
(далі - наказ МОЗ від 14 лютого 2012 року N 110), або N 112/о "Історія розвитку дитини N
___", затвердженій наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28 липня 2014
року N 527, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 серпня 2014 року за N
959/25736 (далі - наказ МОЗ від 28 липня 2014 року N 527).
5. Форму N 039/о заповнюють також психотерапевти при проведенні групових занять:
число відвідувань враховується за кількістю хворих, які перебувають у групі. Обліку
підлягають відвідування лікарів, які надають медичну допомогу в спеціально виділений
для амбулаторного прийому час: у разі виїздів в інші заклади охорони здоров'я (районні
лікарні, дільничні лікарні і амбулаторії, фельдшерсько-акушерські пункти, ЦПМСД).
6. Відвідування, які здійснені пацієнтом протягом дня до одного і того самого лікаря,
враховуються як одне відвідування.
7. Не заповнюють форму N 039/о лікарі станцій (відділень) швидкої медичної допомоги,
лікарі військових комісаріатів.
8. Форму N 039/о не заповнюють лікарі-стоматологи, лікарі зубні, які враховують свою
роботу за формами первинної облікової документації: N 039-2/о "Щоденник обліку роботи
лікаря-стоматолога (стоматологічної поліклініки, відділення, кабінету)", затвердженою
наказом МОЗ від 28 липня 2014 року N 527; N 039-3/о "Щоденник обліку роботи лікарястоматолога-ортодонта (стоматологічної поліклініки, відділення, кабінету)", N 039-4/о
"Щоденник обліку роботи лікаря-стоматолога-ортопеда", затверджених наказом МОЗ від
14 лютого 2012 року N 110.
63
[Введите текст]
9. Форма N 039/о заповнюється на підставі форми первинної облікової документації N
074/о "Журнал реєстрації амбулаторних пацієнтів", затвердженої наказом МОЗ від 14
лютого 2012 року N 110 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 26
січня 2018 року N 157).
10. На титульній сторінці форми N 039/о зазначаються прізвище, ім'я, по батькові та
спеціальність лікаря / молодшого спеціаліста з медичною освітою, а також місце
провадження медичної практики.
При визначенні місця провадження медичної практики слід враховувати адміністративнотериторіальний устрій, а також особливості населених пунктів, яким надано статус
гірських відповідно до Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні".
11. У графі "А" зазначаються числа місяця, за який заповнюється форма N 039/о.
12. У графі 1 зазначається загальна кількість відвідувань пацієнтами лікарів усіх
спеціальностей / молодших спеціалістів з медичною освітою, які ведуть амбулаторний
прийом.
13. У графі 2 зазначається загальна кількість відвідувань медичного персоналу дітьми
віком 0 - 17 років включно (із графи 1).
14. У графі 3 вказується кількість відвідувань медичним персоналом пацієнтів вдома,
усього (дорослих віком 18 років і старше та дітей віком 0 - 17 років включно).
15. У графі 4 вказується кількість відвідувань медичним персоналом дітей віком 0 - 17
років включно вдома (у тому числі патронажних) (із графи 3).
16. Строк зберігання форми N 039/о - 1 рік після звітного періоду.
64
[Введите текст]
Із змінами і доповненнями, внесеними
наказом Міністерства охорони здоров'я України
від 26 січня 2018 року N 157
Найменування міністерства, іншого органу виконавчої
влади, підприємства, установи, організації, до сфери
управління якого (якої) належить ліцензіат
_____________________________________________
_____________________________________________
Найменування та місцезнаходження (повна поштова
адреса) ліцензіата, де заповнюється форма
_____________________________________________
Код за ЄДРПОУ
|__|__|__|__|__|__|__|__|
МЕДИЧНА ДОКУМЕНТАЦІЯ
Форма первинної облікової документації
N 074/о
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
|__|__|__|__|__|__|__|__| N |__|__|__|__|
ЖУРНАЛ
реєстрації амбулаторних пацієнтів
за ____ рік
Почато "___" ____________ 20__ року
Закінчено "___" _________ 20__ року
Прізвище, ім'я, по батькові лікаря / молодшого спеціаліста з медичною освітою
____________________________________________________________________________________
Спеціальність лікаря / молодшого спеціаліста з медичною освітою
_____________________________________________________________________________________
Місце провадження медичної практики:
місто - 1; село - 2; гірський населений пункт - 3
ф
Вид
Відвідування
консультації
(первинне (амбулаторно
N Дата
1; повторне - 1;
з/п відвідування 2;
вдома - 2;
завершення
по телефону епізоду - 3)
3)
Прізвище,
ім'я, по
батькові
пацієнта
Стать
Дата народження
Код діагнозу
(згідно з ІСРС-2Е для первинної
Причина
медичної
Номер
звернення
допомоги та
телефону (код
згідно з МКХ-10
пацієнта згідно з
для вторинної
ІСРС-2-Е)
(спеціалізованої)
медичної
допомоги)
1
5
6
7
8
2
3
4
65
9
10
Код процесу
згідно з
ІСРС-2-Е
(обстеження,
лікування,
Пільгова категорія
направлення,
видача
довідки
тощо)
11
12
[Введите текст]
66
[Введите текст]
Додаток 3.
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони здоров'я України
14 лютого 2012 року N 110
(у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України
від 26 січня 2018 року N 157)
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
28 квітня 2012 р. за N 694/21007
Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації N 074/о
"Журнал реєстрації амбулаторних пацієнтів"
1. Ця Інструкція визначає порядок заповнення форми первинної облікової документації N
074/о "Журнал реєстрації амбулаторних пацієнтів" (далі - форма N 074/о).
2. Форма N 074/о заповнюється медичним персоналом (лікарями, молодшими
спеціалістами з медичною освітою) всіх спеціальностей, які ведуть самостійний
амбулаторний прийом і відвідування пацієнтів удома, в амбулаторіях, кабінетах,
поліклініках, поліклінічних відділеннях лікарень усіх профілів (у тому числі
психіатричних і наркологічних), міських і сільських, які обслуговують населення
(дорослих віком 18 років і старше та дітей віком 0 - 17 років включно), диспансерах усіх
профілів, жіночих консультаціях пологових будинків та самостійних диспансерних і
поліклінічних відділеннях науково-дослідних інститутів, у центрах первинної медикосанітарної допомоги, фельдшерсько-акушерських пунктах, лікарських і фельдшерських
пунктах охорони здоров'я, травмпунктах та у приймальних відділеннях закладів охорони
здоров'я, що надають стаціонарну допомогу, щодо амбулаторних пацієнтів, які звернулись
за допомогою.
3. На титульній сторінці форми N 074/о зазначаються прізвище, ім'я, по батькові,
спеціальність медичного персоналу (лікаря / молодшого спеціаліста з медичною освітою),
а також місце провадження медичної практики.
При визначенні місця провадження медичної практики слід враховувати адміністративнотериторіальний устрій, а також особливості населених пунктів, яким надано статус
гірських відповідно до Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні".
4. У графах 1, 2 вказуються номер за порядком запису та дата (число, місяць)
відвідування.
5. У графі 3 ставиться відмітка про відвідування: первинне - 1 (якщо пацієнт вперше
звертається до лікаря з цією проблемою/захворюванням), повторне - 2 (якщо це не перше
звернення пацієнта з цією проблемою/захворюванням до лікаря); завершення епізоду
медичної допомоги - 3 (якщо пацієнт вже відвідував лікаря, одужав і це його останній
візит із цією проблемою/захворюванням).
6. У графі 4 вказується вид консультації: амбулаторно, в умовах закладу охорони здоров'я
- 1, вдома у пацієнта - 2, консультація телефоном або іншими засобами комунікації - 3.
67
[Введите текст]
7. У графах 5 - 8 зазначаються паспортні дані (прізвище, ім'я, по батькові) пацієнта, стать
(чоловіча, жіноча), дата (число, місяць, рік) народження для ідентифікації пацієнта та
номер телефону для контакту.
8. У графі 9 вказується код причини звернення пацієнта згідно з Міжнародною
класифікацією первинної медичної допомоги ICPC-2-E (далі - ICPC-2-E), україномовний
варіант якої затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04 січня
2018 року N 13 "Про деякі питання застосування Україномовного варіанту Міжнародної
класифікації первинної медичної допомоги (ICPC-2-E)".
9. У графі 10 вказується код діагнозу згідно з ICPC-2-E (для первинної медичної
допомоги) та згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених
проблем охорони здоров'я Десятого перегляду (МКХ-10) (для вторинної (спеціалізованої)
медичної допомоги).
10. У графі 11 зазначають код(и) процесу(ів) згідно з ICPC-2-E (обстеження, призначення
лікування, направлення, видача довідки тощо).
Медичний персонал, який надає вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу, не
заповнює графи 9, 11.
11. У графі 12 зазначається пільгова категорія пацієнта, а саме інвалід війни - 1; учасник
війни - 2; учасник бойових дій - 3; особа, яка належить за пільгами до ветеранів війни - 4;
інвалід - 5; учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - 6; евакуйований із
зони відчуження - 7; особа, яка проживає на території зони радіоекологічного контролю 8; дитина, яка народилась від батьків, що віднесені до 1 - 3 категорій осіб, що
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, із зони відчуження, а також відселені
із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення - 9; інша
пільгова категорія - 10.
12. Дані форми N 074/о щодо числа відвідувань використовуються при заповненні форми
первинної облікової документації N 039/о "Відомість обліку відвідувань пацієнтів",
затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я від 28 липня 2014 року N 527 "Про
затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення,
що використовуються у закладах охорони здоров'я, які надають амбулаторно-поліклінічну
допомогу населенню, незалежно від підпорядкування та форми власності",
зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 серпня 2014 року за N 959/25736 (у
редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 26 січня 2018 року N 157).
13. Строк зберігання форми N 074/о - 5 років.
Тема 3: Медико-соціальні аспекти інвалідності. Методика розрахунку
та аналіз показників інвалідності
І. Актуальність теми
Вивчення інвалідності є важливою медико-соціальною проблемою, особливо в сучасних
умовах, у зв'язку з триваючим процесом старіння населення та збільшенням числа осіб
старшого віку з хронічними захворюваннями, які призводять до інвалідності.
68
[Введите текст]
На стан показника інвалідності, крім демографічних і екологічних чинників, значною
мірою впливають соціально-економічні умови життя та соціальна політика держави щодо
інвалідів.
Остаточна втрата особою працездатності та набуття інвалідності впливає не тільки на її
соціально-економічний статус, а й на соціально-економічні показники країни в цілому.
ІІ. Мета навчання
1.Загальна: сформувати у студентів уявлення про поняття «інвалідність», про значення
інвалідності в системі показників здоров`я населення і практичне використання даних про
інвалідність в діяльності лікаря.
2.Конктретні цілі:
а) реалізувати освоєння студентами основних термінологічних понять теми
( інвалідність, непрацездатність, групи інвалідності, причини інвалідності, загальна
інвалідність, первинна інвалідність, травматизм);
б) сформувати у студентів уявлення про значення показників інвалідності в практичній
діяльності лікаря;
в) ознайомити студентів з основними формами звітних та первинних облікових
статистичних документів, які використовуються при вивченні різних видів інвалідності,
правилами їх заповнення;
г) навчити студентів обчислювати, аналізувати та оцінювати показники різних видів
інвалідності.
ІІІ. В результаті вивчення даної теми студенти повинні:
1.Знати:
а) основні термінологічні поняття теми;
б) роль та місце інвалідності в системі показників здоров`я населення;
в) початкові дані, що необхідні для обчислення показників різних видів інвалідності.
2.Вміти:
а) обчислювати показники, які характеризують рівень та структуру інвалідності,
структуру загальної та первинної інвалідності, динаміку показників інвалідності;
б) проводити аналіз рівнів, структури та динаміки показників загальної та первинної
інвалідності;
в) оцінювати отримані показники інвалідності у порівнянні з прийнятими оцінювальними
критеріями, даними по Україні і відповідними регіональними показниками.
3.Бути ознайомлені:
а) з основними формами звітних та первинних облікових статистичних документів, які
використовуються при вивченні різних видів інвалідності;
б) з основними оцінювальними критеріями, що використовуються при оцінюванні рівнів
загальної та первинної інвалідності;
в) з показниками різних видів інвалідності населення України.
IV.Контроль базисного (вхідного) рівню знань та вмінь
Контрольні питання:
1.Що таке непрацездатність, інвалідність, загальна та первинна інвалідність, травматизм?
2.Для яких практичних цілей проводиться вивчення інвалідності?
3.В чому полягає медико-соціальне значення такого явища як інвалідність?
4.Які фактори впливають на рівень загальної та первинної інвалідності?
5.Які фактори та умови впливають на повноту даних про рівень інвалідності?
69
[Введите текст]
6.Які показники характеризують загальну та первинну інвалідність?
7.Які джерела інформації необхідні для вивчення різних видів інвалідності?
8.Яким чином заповнюються первинні облікові документи, що використовуються для
вивчення інвалідності?
9.Як визначити рівень та структуру загальної та первинної інвалідності населення району?
V. Графологічна структура теми
Інвалідність
Види
У зв’язку з
катастрофою
на ЧАЕС
Причини
До початку
трудової
діяльності
ІІ місце
ІІІ місце
Хвороби системи
кровообігу
Злоякісні
новоутворення
Нещасні випадки,
отруєння, травми
І
ІІ
ІІІ
Інваліди-дорослі
Діти з інвалідністю
МСЕК
ЛКК
Експертиза
Показники
У колишніх
військовослужбовців
Інвалідність з
дитинства
І місце
Групи
За віком
Трудове
каліцтво
Професійне
захворювання
Загальне
захворювання
Показник
інвалідності
(контингент
інвалідів)
Первинна
інвалідність
Структура
первинної
інвалідності
Зміна групи інвалідності при
повторному огляді
70
Структура
первинної
інвалідності за
групами
Динаміка
інвалідності
Питома вага інвалівдів, яким вперше
встановлена інвалідність, серед
контингенту інвалідів
[Введите текст]
VI. Зміст теми практичного заняття
Стійким порушенням працездатності (інвалідністю) називається такий стан, при
якому функціональні та органічні порушення, зумовлені захворюванням, каліцтвом,
анатомічним дефектом, носять стійкий або постійний характер і перешкоджають
продовженню роботи за основним фахом на тривалий чи постійний термін.
На відміну від захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, інвалідність
характеризується стійкою (постійною або тривалою, не менш ніж на 1 рік) втратою
працездатності або її значним зниженням.
Інвалідність – один з найважливіших показників здоров’я населення, що має не лише
медичне, але й соціально-економічне значення. Вона дуже тісно пов’язана із
зхворюваністю населення і, по суті, завжди є її результатом. Це відноститься і до
інвалідності дітей внаслідок анатомічних дефектів і вроджених вад.
Особі, що втратила працездатність на тривалий час, встановлюється певна група
інвалідності: І, ІІ чи ІІІ. Визначенням причин і групи інвалідності займаються медикосоціальні експертні комісії (МСЕК). Ці комісії складаються з лікарів-експертів і
визначають ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину і час настання
інвалідності, встановлюють потреби інвалідів у соціальній допомозі, розробляють
індивідуальні програми реабілітації та адаптації інвалідів до нових умов життя та праці.
Встановленням групи, причини і часу настання інвалідності у неповнолітніх осіб
займаються лікарсько-консультативні комісії (ЛКК) закладів охорони здоров’я за місцем
проживання або знаходження дитини.
Виділяють такі види інвалідності за її походженням:
- загальне захворювання;
- професійне захворювання;
- трудове каліцтво;
- інвалідність з дитинства;
- у зв’язку з Чорнобильською катастрофою;
- у колишніх військовослужбовців;
- інвалідність до початку трудової діяльності.
Основними причинами інвалідності в Україні є хвороби системи кровообігу (перше
місце); злоякісні новоутворення (друге місце);нещасні випадки, отруєння,травми (третє
місце).
Показники інвалідності
До основних показників, що характеризують інвалідність, відносяться :
показник інвалідності (контингент інвалідів, загальна інвалідність);
первинна інвалідність (інвалідизація);
структура первинної інвалідності – питома вага кожного класу захворювань в
показнику інвалідності;
- структура первинної інвалідності за групами інвалідності;
- динаміка інвалідності за групами;
- зміна групи інвалідності при повторному огляді;
- питома вага інвалідів, яким вперше встановлена інвалідність серед контингенту
інвалідів.
Найбільш важливими показниками інвалідності є загальна інвалідність (відношення
кількості осіб, що визнані інвалідами, до загальної чисельності населення) і первинна
-
71
[Введите текст]
інвалідність (відношення кількості осіб, що вперше визнані інвалідами, до загальної
кількості населення). Обидва показники розраховуються на 10 тис. населення.
Вивчення інвалідності є важливою медико-соціальною проблемою, особливо в сучасних
умовах, у зв’язку з триваючим процесом постаріння населення та збільшення числа осіб
старшого віку з хронічними захворюваннями, які призводять до інвалідності.
На стан показників інвалідності, крім демографічних і екологічних чинників, значною
мірою впливають соціально-економічні умови життя та соціальна політика держави щодо
інвалідів. Отже, головними соціальними факторами, які впливають на зростання
інвалідності, слід вважати зубожіння населення (звідси неналежні умови життя, неякісне
харчування),
соціально-психологічні
проблеми
(безробіття,
невлаштованість,
невпевненість у завтрашному дні), небезпечна екологічна ситуація, незадовільна
організація охорони здоров’я та медичної допомоги населенню.
Більше ніж 5% населення України є інвалідами. Зараз їх нараховується більше ніж 2,7
млн. очіб. Щороку чисельність інвалідів в Україні збільшується в середньому на 40 – 60
тисяч.
Аналіз структури первинної інвалідності по нозологіям (групам патології)
виявляє, що її основними медичними причинами є такі ураження:
Таблиця 1
Рангове місце
Назва групи патології
Відсоток (з округл.)
І
Хвороби серцево-судинної системи
29%
ІІ
Злоякісні пухлини
17%
ІІІ
Травми, отруєння
10%
ІV
Хвороби кістково-м’язової системи
7%
V
Розлади психіки, психопатологія
6%
При цьому небезпечним є зростання долі переважно соціально зумовлених
захворювань: туберкульозу, сифілісу, ВІЛ/СНІДу, розладів психіки, травматизму,
синдромів хронічного алкоголізму тощо.
Особливу стурбованість суспільства має викликати інвалідність у зв’язку з
туберкульозом. Майже у половини областей України її рівень перевищує середній
показник на 30-50%. Також помітно збільшується інвалідність внаслідок психічних
захворювань, зараз таких інвалідів понад 270 тис. чоловік.
Щодо розповсюдженості інвалідності з певної причини, то існує така
статистика. Якщо інвалідів усіх категорій прийняти за 100%, то серед них:
інвалідів від загального захворювання – 81%;
інвалідів з дитинства – 9%;
інвалідів з числа колишніх військовослужбовців – 4%;
інвалідів від трудокаліцтва чи профзахворювання - 3%;
інвалідів внаслідок аварії на ЧАЕС – 3%.
72
[Введите текст]
Слід зазначити, що хоча частка інвалідів в наслідок аварії на ЧАЕС складає всього
3%, проте вплив наслідків цієї аварії на інвалідність від загальних захворювань є
досить суттєвим.
Провідні місця в структурі причин інвалідності дитячого населення посідають
хвороби нервової системи (28%, половина з яких припадає на церебральний
параліч), вроджені аномалії (17,7%) і психічні розлади (16,5%). Разом із хворобами
органів чуттів це складає 75% всіх випадків інвалідності серед дитячого населення.
Зниження рівню інвалідності вимагає поєднання зусиль держави, працівників
системи охорони здоров’я, інших служб і відомств.
Форми первинної облікової документації для вивчення інвалідності
1.Акт огляду медико-соціальною експертною комісією, форма №157/о.
2.Виписка з акту огляду МСЕК, форма №157-1/о.
3.Журнал протоколів засідань МСЕК, форма №157-5/о.
4.Статистичний талон експертного обстеження № 1, форма № 159/о.
5.Щорічний звіт обласної, центральної, міської МСЕК, форма № 37.
VІІ. Методика розрахунку основних показників інвалідності:
показник інвалідності (контингент інвалідів):
-
загальна чисельність інвалідів
загальна чисельність населення
-
∗ 10000;
первинна інвалідність:
загальне число осіб вперше визнаних інвалідами за поточний рік
загальна чисельність населення
-
∗ 10000;
структура первинної інвалідності – питома вага кожного класу захворювання в
показнику інвалідності;
-
структура первинної інвалідності по групах інвалідності:
число осіб визнаних інвалідами І гр.(ІІ−ІІІ гр.)протягом року
*100;
загальна кількість осіб признаних інвалідами в поточному році
-
динаміка інвалідності за групами:
показник частоти інвалідності (первинної або загальної) за даний рік *100
показник частоти інвалідності (первинної або загальної) за попередній рік
-
зміна групи інвалідності при повторному огляді:
число осіб при повторному огляді змінили групу інвалідності∗100
число інвалідів,які пройшли повторний огляд
73
;
[Введите текст]
-
питома вага інвалідів,
яким вперше
встановлена інвалідність
серед
контингенту інвалідів:
число вперше визнаних інвалідами в даному році∗100
загальне число осіб,які визнані інвалідами
.
VІIІ. Методичні вказівки до виконання практичного завдання
Загальні вказівки. Робота складається з трьох завдань. Завдання 1 полягає в опрацюванні
та конспектуванні теоретичного матеріалу, завдання 2 – в розрахунку показників
інвалідності, завдання 3 – в рішенні ситуаційних завдань за варіантами.
Типове завдання № 1 (ситуаційна задача).
В місті Н., населення якого складає 34 500 осіб, кількість осіб, які отримують пенсію по
інвалідності, складає 4100, кількість нових випадків виходу на інвалідність – 70, серед них
інвалідами І групи визнано 17 осіб, інвалідами ІІ групи – 23 особи, інвалідами ІІІ групи –
30 осіб. Кількість осіб, яким при повторному огляді змінили групу інвалідності – 169;
загальна кількість інвалідів, які пройшли повторний огляд – 3650. Розрахувати показник
інвалідності (контингент інвалідів), первинну інвалідність, структуру первинної
інвалідності за групами інвалідності, зміну групу інвалідності при повторному огляді.
Зразок рішення типового завдання.
1. Показник інвалідності (контингент інвалідів):
Кількість осіб, які отримують пенсію по інвалідності *1000
Середньорічна чисельність населення
4100 *1000 : 34 500 = 118,5%о.
2. Первинна інвалідність:
Кількість осіб, вперше визнаних інвалідами за поточний рік * 10000
Середньорічна чисельність населення
70 *10000 : 34500 = 2%оо.
3.Структура первинної інвалідності за групами інвалідності:
Кількість осіб, визнаних інвалідами І (ІІ, ІІІ) групи протягом року *100
Загальна кількість осіб, визнаних інвалідами протягом року
І група:
17 * 100 : 70 = 24,3%.
ІІ група:
23 * 100 : 70 = 32,8%.
ІІІ група:
30 * 100 : 70 = 42,9%.
74
[Введите текст]
4.Зміна групи інвалідності при повторному огляді:
Кількість осіб, яким при повторному огляді змінили групу інвалідності * 100
Кількість інвалідів, які пройшли повторний огляд
169 * 100 : 3650 = 4,63%.
Типове завдання № 2
Поняття «івалідність» тісно пов’язане з працездатністю. Вкажіть головний критерій,
який відрізняє стійку непрацездатність (інвалідність) від тимчасової.
Зразок рішення.
Головний критерій – ступінь функціональних порушень.
ІХ. Завдання для самостійної практичної роботи
Завдання № 1
Ознайомитися з главами V, VI i VII даних методичних рекомендацій і законспектувати
їх зміст в зошит для протоколів.
Завдання № 2
На підставі даних таблиці № 2 за своїм варіантом розрахувати показник інвалідності
(контингент інвалідів), первинну інвалідність, структуру первинної інвалідності за
групами інвалідності, показник зміни групи інвалідності при повторному огляді.
Завдання № 3
На підставі вихідних даних за своїм варіантом вирішити ситуаційну задачу, дати
письмову відповідь на питання, поставлене в задачі.
ВАРІАНТ 1.
Інвалідність є одним з найважливіших показників здоров’я населення. Дайте визначення
інвалідності.
ВАРІАНТ 2.
До чиїх обов’язків належить встановлення групи інвалідності, визначення причини і
часу її настання, розробка індивідуальної програми реабілітації інваліда?
ВАРІАНТ 3.
Перерахуйте відомі вам причини (види) інвалідності за її походженням.
ВАРІАНТ 4.
Назвіть найбільш важливі показники інвалідності.
ВАРІАНТ 5.
Виділяють наступні види (причини) інвалідності: загальне захворювання; професійне
захворювання; трудове каліцтво; інвалідність з дитинства; інвалідність у зв`язку з
Чорнобильською катастрофою; у колишніх військовослужбовців; інвалідність до початку
трудової діяльності. Вкажіть, яку частку в структурі причин інвалідності займає
інвалідність від загального захворювання.
ВАРІАНТ 6.
Яким чином розраховується показник інвалідності (контингент інвалідів, загальна
інвалідність)?
ВАРІАНТ 7.
Які класи хвороб посідають провідні місця в структурі загальної та первинної
інвалідності?
75
[Введите текст]
ВАРІАНТ 8.
Яким чином розрахувати показник первинної інвалідності?
ВАРІАНТ 9.
Який клас хвороб посідає провідне місце серед причин дитячої інвалідності в Україні?
ВАРІАНТ 10.
Назвіть форми первинної облікової документації для вивчення інвалідності.
Х. План і організаційна структура заняття
№
п/п
1.
2.
3.
Рівень
навчаль Методи контролю
Основні етапи заняття
них
навчання
цілей
I. Підготовчий етап (20%)
Організація
заняття
Постановка навчальної
мети
Контроль вхідного рівня I-II
1.Індивідуальне
знань
усне опитування.
Матеріально
методичне
забезпечення
Розп
оділ
часу
5 хв.
1.Контрольні
питання: гл. IV.
2.Графологічна
структура теми:
гл. V .
20
хв.
II. Основний етап (70%)
1.
Формування знань і
умінь відповідно до
навчальної метою.
III
1. Вивчення і
конспектування
основного змісту
теми.
2. Практична
робота з
вирішення
ситуаційних
завдань.
1. гл. V, VI, VII
1
2.
Індивідуальні год.
завдання
за 20
варіантами.
хв.
гл. IХ.
III. Заключний етап (10%)
1.
2.
3.
Заключний контроль і
корекція набутих знань і
умінь.
Підведення підсумків
занять. Оцінка знань
студентів.
Вказівки по
домашньому завданню
на освоєння наступної
теми.
III
1.Індивідуальний
контроль
рішенняситуаційн
их завдань.
2. Підписання
протоколів. Аналіз
отриманих
висновків.
3.Самостійна
підготовка.
76
1.зошит
протоколів
20
хв.
2.Крітеріі оцінки
за ЕСТS.
7
хв.
Підручник.
Керівництво до
практичного
заняття.
Лекції.
3
хв.
[Введите текст]
ХІ. Список літератури
Основна:
1. Громадське здоров’я: підручник для студ. вищих мед. навч. закладів. - Вид. 3 – Вінниця:
«Нова книга», 2013. – 560 с.
2. Посібник із соціальної медицини та організації охорони здоров’я. Підручник за ред.
Ю.В. Вороненка. К, “Здоров’я”. - 2002.
3. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я. / За ред. В.В. Руденя. – Львів,
2004. – С.42-53
4. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я / Під заг. ред. Ю.В. Вороненка,
В.Ф. Москаленка. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 680с.
Додаткова:
1.Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»
(редакція від 05.08.2021).
2.Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (редакція від
31.12.2020).
3.Постанова КМУ від 3 грудня 2009 р. «Питання медико-соціальної експертизи».
77
[Введите текст]
Додаток 1
Найменування міністерства, іншого органу виконавчої
влади, підприємства, установи, організації, до сфери
управління якого належить заклад охорони здоров'я
__________________________________________
__________________________________________
МЕДИЧНА ДОКУМЕНТАЦІЯ
Форма первинної облікової
документації
адреса) закладу охорони здоров'я, де заповнюється форма
N 088/о
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
__________________________________________
14.02.12. № 110
Найменування та місцезнаходження (повна поштова
Код за ЄДРПОУ
Направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК)
Дата видачі "___" ____________ 20__ року
1. Прізвище, ім'я, по батькові хворого
_____________________________________________________________________________
2. Дата народження
3. Стать: чоловік - 1, жінка - 2
4. Місце проживання хворого
_____________________________________________________________________________
5. Інвалід ____________ групи
6. Місце роботи _______________________________________________________________
7. Адреса місця роботи _________________________________________________________
8. Спеціальність ___________________________ посада
____________________________________
9. Найменування закладу охорони здоров'я, який направив хворого
_____________________________________________________________________________
10. Під наглядом лікувально-профілактичного закладу
з "___" ____________ 20__ року
11. Історія даного захворювання (початок, розвиток, перебіг, дати загострень; проведені
лікувально-профілактичні заходи, заходи щодо відновлення працездатності):
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
12. Частота і тривалість тимчасової непрацездатності (відомості за останні 12 місяців):
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
з якого і по яке число місяця
найменування хвороби
78
[Введите текст]
13. Зміна професії або умов роботи за останній рік:
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
14. Стан хворого при направленні на МСЕК (дані об'єктивного обстеження хірурга,
невропатолога та інших спеціалістів):
________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
15. Рентгенологічні дослідження та інші дослідження:
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
16. Лабораторні дослідження:
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
17. Діагноз при направленні на МСЕК:
а) основне захворювання (клінічна характеристика за прийнятою класифікацією, ступінь
порушення функцій організму)
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
б) супутні захворювання:
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
в) ускладнення:
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
18. Підстава для направлення на МСЕК: наявність ознак інвалідності, закінчення терміну
інвалідності, переогляд, терміновий переогляд, продовження (непродовження) листка
непрацездатності (підкреслити).
79
[Введите текст]
Голова ЛКК
Члени комісії:
_____________________________
_____________________________
_____________________________
_____________________________
_____________________________
(прізвища, імена, по батькові)
М. П.
"___" ____________ 20__ року
80
[Введите текст]
Додаток 2.
Міністерство охорони здоров'я України
Медична документація
ФОРМА N
Затверджена наказом МОЗ України
N
Найменування закладу
СТАТИСТИЧНИЙ ТАЛОН ЕКСПЕРТНОГО ОБСТЕЖЕННЯ N
____________________________________________________________________ Код:
(прізвище, ім'я, по батькові)
Дата народження
Стать: ______________ Медпрацівник:
(число, місяць, рік)
Адреса ____________________________________ область __________________________________
(місто, село)
район ________________________ вул. _______________________ буд. N ________ кв. N _______
Соціальна категорія
професія ____________________________
об'єкти управління
освіта ____________________ працює _____________________ облік
Направлений (ким): ___________________________________________________________________
Діагноз при направленні на МСЕК (шифр по МКХ-10 ________________):
основний: ____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
ускладнення: _________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________
81
[Введите текст]
Таблиця 2. Розрахунок показників інвалідності
Варіант
Середньорічна
чисельність
населення
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
65 550
112 430
81 270
32 540
55 660
223 670
41 450
78 640
157 600
35 850
6368
11 253
7 954
2518
4 233
8754
3987
7543
13 649
2688
117
241
156
82
98
134
316
87
I група
8
22
14
6
11
23
8
12
31
11
II група
42
57
36
27
34
48
33
59
76
27
ІІІ група
67
162
106
49
135
57
63
209
49
228
308
271
64
533
614
78
281
465
73
5817
8 517
7 816
1897
3101
7553
2569
6255
9774
2011
Кількість осіб,
які отримують
пенсію по
інвалідності
Вперше
визнані
інвалідами
Кількість осіб,
яким змінено
групу при
повторному
огляді
Кількість
інвалідів, які
пройшли
повторний
огляд
98
206
53
82
[Введите текст]
Тема 4: Комплексна оцінка стану здоров'я. Методика обчислення інтегральних
показників здоров'я
I. Актуальність теми
Комплексна оцінка стану здоров'я населення застосовується для найбільш повної
(багатоаспектної) характеристики здоров'я контингенту населення, що вивчається.
Окремим випадком комплексної оцінки здоров'я населення є інтегральні показники.
Серед математичних моделей в області медицини і охорони здоров'я значне місце
посідають саме моделі, пов'язані з інтегральною оцінкою здоров'я населення. Спроби
створення таких моделей ведуться вже на протязі декількох років.
В різні періоди розвитку суспільства, і, зокрема, сучасної системи охорони здоров'я,
питання оцінки стану здоров'я, аналізу обґрунтованості й сили впливу тих або інших
чинників на формування і збереження певного рівня суспільного здоров'я, були та
залишаються актуальними.
Означені показники необхідні не тільки для зручного порівняння стану здоров'я
населення різних регіонів, але також і для прийняття належних заходів з охорони й
зміцнення здоров'я.
ІІ. Цілі заняття
1. Загальна: Сформувати у студентів уяву про зміст та призначення комплексних
оцінок здоров'я населення, та інтегральних показниках, що використовуються з цією
метою; навчити їх використовувати інтегральні показники здоров'я в своїй практичній
діяльності.
2. Конкретні:
а) реалізувати засвоєння студентами основних термінологічних понять теми (комплексна
оцінка стану здоров'я, інтегральні показники здоров'я, комплексна нормативна оцінка,
глобальний тягар хвороб);
б) навчити студентів розрахунку інтегральних показників методом комплексної
нормативної оцінки
в) ознайомити студентів з методикою розрахунку інтегральних показників DALY
(глобальний тягар хвороб, ГТХ);
г) навчити студентів розрахунку проведенню оцінки й практичному використанню
інтегральних показників здоров'я населення.
ІІІ. Практичні навички і уміння
В результаті вивчення даної теми студенти повинні
Знати:
а) сутність і напрямки використання комплексних показників, що характеризують здоров'я
населення;
б) термінологічні поняття: «комплексна оцінка стану здоров'я», «інтегральні показники
здоров'я», «комплексна нормативна оцінка», «глобальний тягар хвороб»;
83
[Введите текст]
в) методики розрахунку і оцінки інтегральних показників здоров'я населення;
Уміти:
а) розраховувати інтегральні показники методом комплексної нормативної оцінки;
б) інтерпретувати результати та використовувати отримані показники.
Бути ознайомленими:
а) з показниками здоров'я населення, що використовуються в якості вихідних даних для
розрахунку інтегральних показників;
б) з методикою розрахунку інтегральних показників DALY (глобального тягаря
хвороб, ГТХ);
в) з основними критеріями оцінки, що використовуються при інтерпретації інтегральних
показників здоров'я населення.
Контроль вихідного рівня знань і вмінь
Контрольні запитання:
1.Що таке комплексна оцінка стану здоров'я населення, які окремі показники вона
включає до себе?
2.Що таке інтегральні показники здоров'я населення?
3.Які ви знаєте напрямки практичного використання інтегральних показників здоров'я
населення?
4.Які ви знаєте методики розрахунку інтегральних показників здоров'я населення?
5.Яким чином здійснюється розрахунок інтегральних показників здоров'я населення
методом комплексної нормативної оцінки?
6.Яким чином здійснюється розрахунок інтегральних показників DALY?
7.Які показники використовуються в якості вихідних даних для розрахунку інтегральних
показників здоров'я населення?
8.Як здійснюється оцінка інтегральних показників здоров'я населення?
V. Зміст теми практичного заняття
Оцінка здоров'я населення, в якій враховується не один, а декілька окремих
показників, має назву комплексної оцінки. Вона призначена для найбільш повної
(багатоаспектної) характеристики здоров'я контингенту населення, що вивчається. Рівень
комплексності залежить від числа показників, що використовуються - чим більше число
показників використано при розрахунку комплексної оцінки здоров'я, тем більш повна
його характеристика буде отримана. Найбільш повну характеристику здоров'я населення
отримують у випадках, коли в розрахунках комплексної оцінки використовують всі відомі
окремі показники здоров'я населення.
Окремим випадком комплексної оцінки здоров'я населення є інтегральні показники.
Інтегральні показники це розрахункові величини, які поєднують в собі (інтегрують) ряд
окремих показників здоров'я і виражають результат одним числом. В практиці вивчення
здоров'я населення зустрічаються ситуації, коли в статистичних сукупностях, що
порівнюються (в областях, містах, районах, на промислових підприємствах і т.і.)
висвітлюються неоднакові закономірності, тенденції в рівнях певних окремих показників.
Наприклад, в одному районі відзначається висока захворюваність і інвалідність при
відносно низьких показниках смертності. В той же час в іншому районі відзначається
84
[Введите текст]
висока смертність при більш низьких показниках захворюваності і інвалідності. В таких
випадках, для отримання інтегральної характеристики здоров'я населення, що враховує
всі, або, принаймні, декілька основних окремих показників здоров'я, використовуються
комплексні (інтегральні) показники, які отримують розрахунковим шляхом. Інтегральні
показники здоров'я використовуються також для визначення пріоритетів в діяльності
системи охорони здоров'я, тому, що дозволяють виділити найбільш проблемні з точки
зору інтегрального здоров'я адміністративні території, населені пункти, виробничі
колективи і їх структурні підрозділи, та визначити на цій основі приоритетні напрямки
санітарно- та лікувально-профілактичного обслуговування.
Існують різноманітні моделі (методи) розрахунку комплексних інтегральних
показників здоров'я населення. Проте результати аналізу літератури показують, що ще
немає моделі або моделей, прийнятих більшістю фахівців в якості основних, найбільш
відповідних для інтегральних характеристик здоров'я. Тобто проблема розробки і
вдосконалення вказаних моделей продовжує залишатися актуальною.
З числа розроблених методів найчастіше використовуються методи комплексної
імовірнісної оцінки, комплексної нормативної оцінки, нормованих інтенсивних
показників.
Початковими даними для розрахунку комплексних інтегральних показників
незалежно від методу його обчислення є окремі статистичні показники здоров'я
(захворюваність, поширеність хвороб, смертність і так далі).
Комплексна імовірнісна оцінка ґрунтується на розсіюванні окремих варіант навколо
своєї середньої арифметичної. Різні за своєю сутністю показники мають загальну
характеристику - віддаленість від своєї середньої, вимірювану середнім квадратичним
відхиленням (σ).
Комплексна нормативна оцінка і комплексна оцінка, отримана методом нормованих
інтенсивних показників визначаються практично за однією і тією ж формулою, що
враховує фактичні і нормативні показники, а також число показників, що
використовуються для розрахунку. Показники комплексних оцінок в обох випадках
отримують як суму часток фактичних показників до нормативних, розділену на число
узятих показників. Відмінність методик полягає в тому, що комплексна нормативна
оцінка, виражається у відсотках, тому у разі вибору цієї методики отриманий результат
слід помножити на 100. Точність цих оцінок значною мірою залежить від вибраного
нормативу. В якості нормативу зазвичай використовуються середні значення показників
області, країни, галузі промисловості і так далі, до якої відносяться статистичні
сукупності, що порівнюються. Більш детальний опис цієї методики дається в розділі VІІ.
Експертами Світового банку реконструкції і розвитку спільно з ВООЗ для кількісної
характеристики загальних втрат здоров'я запропоновано новий критерій DALY : The
disease - adjusted life year (рік втраченого і / або неякісно прожитого життя з різних
причин). Методика інтегрованої оцінки стану здоров'я полягає у визначенні показника
глобального тягаря хвороб (ГТХ), який об'єднує: а) втрати в результаті передчасної смерті
(різниця між фактичним віком на момент смерті і очікуваною тривалістю життя в цьому
віці для населення з низьким рівнем смертності); б) втрати років здорового життя
внаслідок інвалідності і тимчасової непрацездатності.
85
[Введите текст]
VI. Графологічна структура теми
Комплексна оцінка стану здоров'я населення
Показники
Призначення і
практичне
Демографічні
Захворюваність
Інвалідність
Донозологічні
стани
Фізичний
розвиток
Інтегральні
Узагальнена характеристика
популяційного здоров'я
Порівняння здоров'я популяцій,
що мають протилежні тенденції
окремих показників здоров'я
використання
Методи
Розрахунку
Комплексної
вірогідної
оцінки
Комплексної
нормативної
оцінки
Інтегральних
Нормованих
інтенсивних
показників
Критерій
DALY
.
показників
Вихідні дані
для розрахунку
Окремі статистичні показники здоров’я (захворюваність,
поширеність хвороб, смертність і т. ін.)
інтегральних
показників
86
[Введите текст]
VII. Методика виконання навчальних завдань
Завдання. Розрахунок інтегральних показників здоров'я населення методом
комплексної нормативної оцінки і методом нормованих інтенсивних показників.
Комплексна нормативна оцінка (КНО) здоров'я населення визначається за формулою:
КНО = (1 / n) -Σ(Рф / Рр) - 100,
де Рф - показник фактичний,
Рр - показник нормативний.
Типове завдання
Визначити комплексні інтегральні показники здоров'я населення в 3х міських районах
методом комплексної нормативної оцінки з використанням показників загальної смертності,
первинної і загальної захворюваності (значення показників включені в таблицю 7.1). В якості
нормативу обрані середньоміські показники.
Таблиця 7.1.- Комплексна нормативна оцінка здоров'я населення
Район
Показники на 1000 нас.
(Пр)
Смертніст Захворюваність
1
Комунарський
Олександрівськи
й
Вознесенівський
Норматив (Рн)
ь
Первинн
а
Загальн
а
2
14,0
13,9
14,1
3
12,3
13,7
10,6
4
47,2
60,6
53,9
13,6
12,1
49,7
Пр / Пн
Смертніст
ь
Захворюваність
Первинн
а
Загальн
а
5
1,03
1,02
1,01
6
1,02
1,13
0,88
7
0,95
1,22
1,08
Інтегральн
і
показники
8
100%
112%
99%
Зразок виконання завдання:
КНО 1 = [ (1 / 3) •(14,0/13,6)+(12,3/12,1)+(47,2/49,7) ]•100 = [ (1 / 3) •
(1,03+1,02+0,95)]•100 =100%
КНО2 = [(1 / 3) •(13,9 /13,6)+(13,7/12,1)+(60,6/49,7) ]•100= [ (1 / 3) •
(1,02+1,13+1,22)]•100 =112%
КНО3 =[(1 / 3) •(14,1/14,0)+(10,6/12,1)+(53,9/49,7) ]•100= [ (1 / 3) •
(1,01+0,88+1,08)]•100 =99%
Інтерпретація результатів робиться виходячи з того, що чим вищим є отриманий
інтегральний показник, тим нижчим є інтегральний рівень здоров'я населення
відповідного району і навпаки. Таким чином, результати дослідження показують, що
найбільш сприятливі значення комплексних нормативних інтегральних показників мають
87
[Введите текст]
місце в Вонесенівському районі (КНО3), а найбільш несприятливі - в Олександрівському
(КНО2). Слід підкреслити, що точність оцінки значною
мірою залежить від обраного нормативу.
Нормовані інтенсивні показники (НІП) визначаються як відношення фактичного
показника до нормуючої величини, в якості якої зазвичай приймається середній
показник по країні, області і так далі. Сума НІПів, що ділиться на кількість окремих
показників і складає інтегральну оцінку.
По суті, метод нормованих інтенсивних показників відрізняється від методу
комплексної нормативної оцінки лише тим, що при використанні останнього результат
представлений у відсотках, тобто у вигляді відносних, а не абсолютних величин.
VIII. Завдання для самостійної практичної роботи
Практична частина заняття передбачає виконання за варіантами наступного учбового
завдання:
Завдання. Розрахунок комплексних інтегральних показників здоров’я населення
методом комплексної нормативної оцінки і методом нормованих інтенсивних показників.
На основі наведених вихідних даних (таблиця 8.1) і методики розрахунку інтегральних
показників здоров’я (розділ VII) потрібно: а) виконати розрахунок комплексних
інтегральних показників здоров’я населення для одного з районів Запорізької області (за
своїм варіантом) методом комплексної нормативної оцінки або (за узгодженням з
викладачем) методом нормованих інтенсивних показників; б) результати своїх
розрахунків і розрахунків, виконаних іншими студентами за іншими варіантами
(районами області) занести в звідну таблицю і порівняти між собою; в) констатувати і
інтерпретувати отримані результати у висновках.
Таблиця 8.1 – Вихідні дані для виконання індивідуальних завдань.
№ варіанту (район)
Смертність загальна Смертність немовлят Захворюваність
первинна
1.Більмакський
18,2
19,0
647,5
2.Бердянський
15,6
35,1
344,5
3.Василівський
15,7
6,7
764,9
4.Велико-Білозерський
15,8
44,4
756,9
5.Веселівський
14,9
15,5
376,7
6.Вільнянський
16,0
52,2
494,3
7.Гуляйпільський
18,6
28,2
429,6
8.Запорізький
16,3
44,9
764,6
9.Кам*янко-Дніпровський 17,4
30,5
664,9
10.Мелітопольський
16,9
35,8
559,0
11.Михайлівський
18,2
48,0
389,8
12.Новомиколаївський
18,5
409,2
13.Оріхівський
16,1
9,9
465,3
14.Пологівський
16,7
474,9
15.Приазовський
16,7
26,3
440,3
16.Приморський
17,1
14,8
532,3
17.Розівський
22,4
40,0
507,6
88
[Введите текст]
18.Токмацький
19.Чернігівський
20.Якимівський
Запорізька область
17,1
15,2
16,0
14,6
12,0
21,0
723,4
447,7
490,8
638,5
ІХ. Організаційна структура заняття
1. Підготовчий етап ‒ 35 хв. (19%)
1.Організаційні питання (5 хв).
2.Контроль і оцінка вихідного рівня знань шляхом тестування, усного або письмового
опитування (20 хв).
3.Постановка навчальної цілі (10 хв).
2. Основний етап ‒ 140 хв. (78%)
1. Практична частина: Формування знань та вмінь відповідно до навчальної мети під
керівництвом викладача: вирішення ситуаційних задач, заповнення таблиць, інтерпретація
результатів, формулювання висновків (120 хв).
2. Контроль і оцінка кінцевого рівня підготовки студентів, корекція набутих знань та вмінь
викладачем:усне опитування, контроль протоколів, контроль виконання завдань самостійної
позааудиторної роботи (20 хв).
1. Заключний етап – 5 хв. (3%)
Підсумок і постановка завдань на наступне заняття (5 хв).
Х. Список літератури
1.
Громадське здоров’я: підручник для студентів вищих медичних навчальних
закладів / За ред. В.Ф. Москаленка. – Вид. 3. - Вінниця: Нова Книга, 2013. — 560 с
2.
Посібник із соціальної медицини та організації охорони здоров'я / За ред. Ю.В.
Вороненка. - Київ: «Здоров'я», 2002. - 359 с.
3.
Соціальна медицина та організація охорони здоров'я (для позааудиторної
самостійної підготовки до практичних занять, для ВМНЗ III-ІV рівнів акредитації) / За
редакцією Руденя В.В. - Львів, 2003.
4.
Лехан В.М., Іпатов А.В., Губар І.О., Максименко О.П., Борвінко Е.В. Методика
обчислення глобального тягаря хвороб для інтегрованої оцінки стану здоров'я населення:
Інформаційний лист про нововведення в системі охорони здоров'я № 204-2002 //
Главврач, 2003. - №4
89
[Введите текст]
Тема 5. Промоція здоров’я. Види, форми та методи
I. Актуальність теми
Головним завданням системи охорони здоров'я є збереження і покращання здоров’я
населення. При цьому діюча система організації медичної допомоги має не тільки
забезпечувати лікування, а й профілактику захворювань та стратегію промоції здоров’я.
Обидві сторони — клінічна і профілактична — мають підтримувати
одна одну.
Концепція промоції здоров'я та профілактики захворювань базується на розумінні
факторів ризику, які пов'язані з людиною, чинником або навколишнім середовищем.
Фактори ризику та їхній вплив оцінюються через вивчення дії певного чинника та її
наслідків. Лише за підтвердження відповідного взаємозв’язку можуть розроблятися
заходи для покрашення способу життя. Для протидії провідним чинникам ризику
можуть бути протиставлені заходи клініко-терапевтичного та поведінкового плану, що
оптимізуватимуть стиль життя.
Адекватна охорона громадського здоров’я включає всі види послуг, пов’язаних зі
здоров’ям, для мінімізації факторів ризику та їхніх негативних проявів. Кінцевою метою
об’єднаних зусиль є покращання здоров’я населення.
II. Цілі заняття:
1. Загальна:
Сформувати у студентів уявлення про поняття «промоція здоров'я »та її стратегії. в
системі охорони здоров'я населення і використанні методів в практичній діяльності
лікаря. розробляти основні профілактичні заходи що до зміцнення здоров'я населення.
2. Конкретні:
а) реалізувати засвоєння студентами основних термінологічних понять теми (промоція
здоров'я, здоровий спосіб життя, санітарна освіта, профілактика);
б) сформувати у студентів уявлення про, види і методі профілактики, профілактичні
програми і стратегії профілактики;
в) ознайомити студентів з новими напрями формування здорового способу життя.
ІІІ. Основні завдання, що стоять перед студентом при вивченні дисципліни.
Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:
знати:
а) визначення понять «промоція здоров'я», «здоровий спосіб життя»,
«санітарна освіта», «профілактика»;
б) профілактика як механізм збереження здоров'я населення, види
профілактики, профілактичні програми і стратегії профілактики
захворювань;
в) значення формування здорового способу життя для збереження і
зміцнення здоров'я населення, провідні чинники способу життя, які впливають на
здоров'я населення;
г) основні методи санітарної просвіти;
д) напрями формування здорового способу життя.
вміти:
а) розробляти основні профілактичні заходи що до зміцнення здоров'я населення;
б) застосовувати адекватні форми і методи профілактики, профілактичні програми і
стратегії профілактики;
90
[Введите текст]
в) підготувати науково популярні лекції або бесіди на просвітницьку тему.
бути ознайомленими:
а) з основними пріоритетами щодо зміцнення здоров'я населення
відповідно до Оттавської хартії ВООЗ;
б) основні пріоритети щодо зміцнення здоров'я населення
відповідно до Джакарти Декларацією ВООЗ.
IV. Контроль початкового рівня знань і умінь
1. Дайте визначення поняття «промоція здоров'я», із зазначенням її
основних стратегій.
2. Назвіть основні пріоритети щодо зміцнення здоров'я населення
відповідно до Оттавської хартії ВООЗ.
3. Назвіть основні пріоритети щодо зміцнення здоров'я населення
відповідно до Джакарти Декларацією ВООЗ.
4. Охарактеризуйте лікарні, які сприяють збереженню здоров'я, їх цілі.
5. Охарактеризуйте школи, які сприяють збереженню здоров'я дітей, критерії експертів
ВООЗ для даних шкіл.
6. Області охорони здоров'я і медична профілактика їх характеристика, види.
7. Охарактеризуйте медичні огляди, їх види та призначення.
8. Назвіть основні методи санітарної просвіти.
9. Назвіть методи усної просвітницької роботи.
V. Загальні теоретичні та методичні положення. Матеріали для підготовки до
заняття
1. Зміцнення (промоція) здоров'я
Зміцнення (промоція) здоров'я населення є передумовою для
всебічного розвитку життєдіяльності людини, досягнення нею активного
довголіття і повноцінного виконання соціальних функцій, для активної
участі у трудовій, громадській, сімейно-побутовий, дозвільній формах
життєдіяльності.
Актуальність зміцнення здоров'я викликана зростанням і зміною
характеру навантажень на організм людини у зв'язку з ускладненням суспільного життя,
збільшенням ризиків техногенного, екологічного, психологічного,політичного і
військового характеру, що провокують негативні зрушення в стані здоров'я.
Проблеми якості здоров'я населення різних країн постійно
знаходяться в центрі уваги вчених і політиків у всьому світі. У загальній
декларації прав людини, прийнятій Організацією Об'єднаних Націй в
1948 року, було записано, що «кожна людина має право на такий життєвий
рівень, включаючи їжу, одяг, медичний догляд та соціальне обслуговування, які
необхідні для підтримання здоров'я і добробуту її самої та її сім'ї ... ».
У 1986 році Всесвітня Організація Охорони Здоров'я (ВООЗ), прийняла
«Оттавську хартію промоції (подальшого поліпшення) здоров'я», в якій
підкреслювалося, що «хороше здоров'я є головним ресурсом для
соціального і економічного розвитку як суспільства в цілому, так і окремої
особистості і є найважливішим критерієм якості життя ».
Потреба в здоров'ї носить загальний характер, вона властива не тільки окремим
індивідам, а й суспільству в цілому. Будучи найважливішою властивістю трудових
ресурсів громадське здоров'я має великий вплив на соціально-економічний розвиток,
набуваючи поряд з такими якісними характеристиками робочої сили, як
освіта,кваліфікація, роль провідного чинника економічного зростання.
91
[Введите текст]
Промоція здоров'я (зміцнення,підтримання здоров'я,сприяння здоров'ю) - це
процес, який дозволяє населенню посилити контроль за своїм здоров'ям і поліпшити стан
свого здоров'я.
Зміцнення здоров'я представляє собою всеосяжний соціальний і
політичний процес, який охоплює не тільки дії, спрямовані на зміцнення навичок і
можливостей окремих осіб, а також дії,спрямовані на зміну соціальних, екологічних і
економічних умов, з тим, щоб полегшити їх вплив на суспільне індивідуальне здоров'я.
Підтримання здоров'я - це процес, що дозволяє людям збільшити
контроль над детермінантами здоров'я, і, тим самим, поліпшити своє здоров'я.
ВООЗ в 1986 році прийняла Оттавську хартію по зміцненню
здоров'я, в якій виділено три основні стратегії для підтримки здоров'я:
 захист здоров'я для створення основних, найбільш значущих умов
для здоров'я;
 надання можливості всім людям досягти і повністю реалізувати свій потенціал
здоров'я;
 об'єднання різних інтересів суспільства в досягненні здоров'я.
Ці стратегії підтримуються 5-ю пріоритетними напрямками дій по зміцненню
здоров'я:
 розробка «здорової громадської політики»;
 створення сприятливих умов і факторів середовища для здоров'я;
 зміцнення громадської активності на комунальному рівні в
інтересах здоров'я;
 розвиток особистих навичок і умінь;
 переорієнтація служб охорони здоров'я.
Оцінка промоції здоров'я - це оцінка того рівня, в якому дії і заходи з підтримки
здоров'я сприяють досягненню оцінюваного кінцевого результату.
Те, в якій мірі підтримка здоров'я дозволяє окремим особам здійснювати контроль
над їх здоров'ям, являє собою центральний елемент оцінки підтримки здоров'я.
У багатьох випадках важко простежити шлях, що зв'язує конкретні
дії в сфері підтримки здоров'я з кінцевим результатом.
Результатами промоції здоров'я є зміни особистісних
характеристик, умінь і навичок, і/або соціальних норм і дій, і/або
організаційної практики та державної політики, пов'язані з діяльністю по підтримці
здоров'я.
Наслідками промоції здоров'я є безпосередні результати підтримки здоров'я, як
правило, спрямовані на зміну детермінант здоров'я, які можуть модифікуватися. До них
відносяться обізнаність в питаннях здоров'я і формуванні відповідної державної
політики в галузі охорони здоров'я.
Метою охорони здоров'я є визначення конкретних кроків,які можуть бути
здійснені для досягнення поставлених завдань. Визначення цільових показників також
забезпечує єдиний підхід до оцінки прогресу певної політики в галузі охорони здоров'я
або програм,шляхом визначення точки відліку, від якої прогрес може бути виміряний.
Постановка завдань вимагає наявності відповідного показника здоров'я та
інформації про розподіл цього показника в популяції. Вона також вимагає
оцінки майбутніх тенденцій розвитку.
У липні 1997 ВООЗ прийняла Джакартську Декларацію про продовження
діяльності по зміцненню здоров'я в XXI ст., і підтвердила, що ці стратегії і напрямки
діяльності актуальні для всіх країн.
92
[Введите текст]
У Джакартській Декларації визначено п’ять пріоритетів щодо продовження
діяльності по зміцненню здоров'я:
 посилення соціальної відповідальності за здоров'я;
 збільшення інвестицій на розвиток охорони здоров'я;
 розширення партнерських зв'язків і контактів з метою підтримки
здоров'я;
 збільшення потенційних можливостей громад та розширення
можливостей окремих громадян;
 забезпечення необхідної інфраструктури для підтримки здоров'я.
Цілі, як правило, засновані на конкретних і вимірних змін в остаточних або проміжних
результатах для досягнення здоров'я.
2. Лікарні та школи сприяють зміцненню здоров'я
У 1991 році ВООЗ приймає Будапештську декларацію щодо лікарень, які
сприяють зміцненню здоров'я і мають наступні цілі:
 створення в лікарнях умов для здорового перебування
медичних працівників та пацієнтів;
 впровадження реабілітаційних програм;
 заохочення взаємодії медичних працівників і персоналу;
 поширення інформації та порад з питань здоров'я.
Лікарні, що сприяють промоції здоров'я, не тільки забезпечують високу якість різних
медичних послуг, а й розробляють корпоративний стиль, який включає цілі підтримки
здоров'я, розвивають організаційні структури і культуру здорового способу життя,
сприяють зміцненню здоров'я, а також створюють сприятливе середовище для здоров'я
при активній взаємодії з місцевою громадою, включаючи активну участь пацієнтів і
співробітників в цьому процесі.
У доповіді Комітету експертів ВООЗ (1997 р.) виділені школи, які
сприяють промоції здоров'я, вони постійно розвивають і зміцнюють
свій потенціал, як закладу, що забезпечують здорові умови і можливості для життя,
навчання і роботи.
Для досягнення цієї мети, школа, яка сприяє промоції здоров'я, залучає фахівців
освіти і охорони здоров'я, вчителів,учнів, батьків і керівників комунально-громадського
рівня для діяльності по зміцненню здоров'я.
У доповідях Комітету експертів ВООЗ визначено 12 критеріїв ВООЗ для
школи, яка сприяє промоції здоров'я, серед них:
1) активізація почуття власної гідності всіх учнів через можливості кожного внести свій
вклад в життя школи;
2) розвиток хороших відносин між вчителями та учнями, між учнями в повсякденному
житті школи;
3) роз'яснення штату і учням про соціальні цілі школи;
4) стимулювання всіх учнів через широкий діапазон діяльності;
5) використання кожної можливості для поліпшення фізичного
середовища вищого навчального закладу;
6) розвиток хороших зв'язків між школою, будинком і суспільством;
7) розвиток хороших зв'язків між початковими і середніми школами
заради планування послідовної підтримки здоров'я;
8) активна пропаганда здорового способу життя та здоров'я школи;
9) визначення ролі вчителів у вирішенні проблем, пов'язаних зі здоров'ям;
93
[Введите текст]
10) визначення додаткової ролі шкільного харчування (якщо має місце) в навчальному
плані з охорони здоров'я;
11) реалізація потенціалу послуг фахівця,щодо підтримки навчання в сфері охорони
здоров'я;
12) розвиток навчального потенціалу служб охорони здоров'я школи.
Інфраструктура підтримки здоров'я - це ті людські та матеріальні ресурси,
організаційні та адміністративні структури,закони, правила, а також стимули, що
відповідають за організовані зусилля,які сприяють забезпеченню організованого, в плані
зміцнення здоров'я, відгуку, реагування на питання і проблеми суспільного здоров'я.
Така інфраструктура може складатися з різних організаційних
структур, в тому числі сектора первинної медико-санітарної допомоги,урядових органів,
установ державного та приватного
секторів, неурядових організацій, організацій самодопомоги, а також організацій і
фондів, присвячених підтримці здоров'я.
Партнерство з метою підтримки здоров'я. Партнерство з метою
підтримки здоров'я є добровільною угодою між двома або більше партнерами по
співпраці один з одним для отримання загальних
результатів в сфері охорони здоров'я.
Такі партнерства можуть бути частиною між секторального співробітництва в
галузі охорони здоров'я, або основою альянсів просування здоров'я.
Основоположним принципом охорони здоров'я є його профілактична
спрямованість з метою формування серед населення здорового способу життя.
3. Медична профілактика
Медична профілактика – система профілактичних заходів,реалізованих через
систему охорони здоров'я.
Медична профілактика по відношенню до населення визначається як:
1.індивідуальна - профілактичні заходи, що проводяться з окремими індивідуумами;
2.групова - профілактичні заходи, що проводяться з групами осіб, які мають подібні
симптоми і чинники ризику (цільові групи);
3.популяційна (масова) - профілактичні заходи охоплюють великі групи населення
(популяцію) або все населення в цілому. Популяційний рівень профілактики, як правило,
не обмежується медичними заходами - це місцеві програми профілактики або масові
кампанії, спрямовані на зміцнення здоров'я та профілактику захворювань.
Крім цього, профілактика підрозділяється на первинну, вторинну і третинну.
Профілактика первинна (Primary prevention) - комплекс
медичних і немедичних заходів,спрямованих на попередження розвитку відхилень в
стані здоров'я і захворювань,загальних для всього населення, окремих регіональних,
соціальних, вікових,професійних та інших груп і індивідуумів. Прикладами такої
профілактики є вакцинація, боротьба з тютюну палінням тощо.
Первинна профілактика включає в себе представлені нижче чотири напрямки.
1. Заходи щодо зниження впливу шкідливих чинників на організм людини
(поліпшення якості атмосферного повітря, питної води,структури і якості харчування,
умов праці, побуту і відпочинку, рівня психосоціального стресу та інших, що впливають
на якість життя), проведення екологічного та санітарно-гігієнічного контролю.
2. Заходи щодо формування здорового способу життя, в тому числі:
 створення інформаційно-пропагандистської системи підвищення
рівня знань всіх категорій населення про негативний вплив факторів ризику на здоров'я,
можливості його зниження;
 навчання здоров'ю;
94
[Введите текст]

заходи по зниженню поширеності куріння і споживання тютюнових виробів,
зниження споживання алкоголю, профілактика споживання наркотиків і
наркотичних засобів;
 сприяння населенню у ведені фізично активного способу життя,
занять фізичною культурою, туризмом і спортом, підвищення доступності цих видів
оздоровлення.
3. Заходи для попередження розвитку соматичних і психічних
захворювань і травм, в тому числі професійно-зумовлених,нещасних випадків,
інвалідизації та смертності від неприродних причин,дорожньо-транспортного
травматизму та ін.
4. Виявлення в ході проведення профілактичних медичних оглядів шкідливих для
здоров'я чинників, в тому числі і поведінкового
характеру, для вживання заходів щодо їх усунення з метою зниження рівня
впливу чинників ризику.
Профілактика вторинна (sесondary prevention)- комплекс
медичних, соціальних, санітарно-гігієнічних, психологічних та інших заходів,
спрямованих на раннє виявлення і попередження загострень, ускладнень і хронізації
захворювань, обмежень життєдіяльності, які викликають дез адаптацію хворих в
суспільстві,зниження працездатності, в тому числі інвалідизацію та передчасну
смертність. Прикладом заходів вторинної профілактики є своєчасне виявлення і
лікування діабету та профілактика очних і серцевих захворювань, ниркової
недостатності тощо.
Вторинна профілактика включає:
1) цільове санітарно-гігієнічне виховання, в тому числі індивідуальне та групове
консультування, навчання пацієнтів і членів їх сімей знань та навичок, пов'язаних з
конкретним захворюванням або групою захворювань;
2) проведення диспансерних медичних оглядів з метою оцінки динаміки стану здоров'я,
розвитку захворювань для визначення і проведення відповідних оздоровчих і
лікувальних заходів;
3) проведення курсів профілактичного лікування та цільового оздоровлення, в тому
числі лікувального харчування, лікувальної фізкультури,медичного масажу і інших
лікувально-профілактичних, санаторно-курортного лікування;
4) проведення медико - психологічної адаптації до зміни
ситуації в стані здоров'я, формування правильного сприйняття і
відносини до потреб і можливостей організму, які змінилися;
6) проведення заходів державного, економічного, медико - соціального характеру,
спрямованих на зниження рівня впливу модифікуючи факторів ризику, збереження
працездатності, яка залишилася і можливості до адаптації в соціальному
середовищі, створення умов для оптимального забезпечення життєдіяльності
хворих та інвалідів(наприклад: виробництво лікувального харчування, реалізація
архітектурно-планувальних рішень і створення відповідних умов для осіб з
обмеженими можливостями тощо).
Профілактика третинна - реабілітація (син. відновлення
здоров'я) (Rehabilitation) - комплекс медичних, психологічних,
педагогічних, соціальних заходів, спрямованих на усунення або
компенсацію обмежень життєдіяльності, втрачених функцій з метою
можливо більш повного відновлення соціального і професійного статусу, попередження
рецидивів і хронізації захворювання. Прикладами заходів третинної профілактики є
95
[Введите текст]
реабілітація хворих після інсульту, спостереження за хворими з серцевою недостатністю,
після інфаркту міокарда тощо.
Важливе значення при проведенні медичної профілактики мають
профілактичні медичні огляди (screening), які поділяються на:
 попередні медичні огляди, які проводяться з метою обстеження населення при
прийомі на роботу, на навчання, при щоденному допуск до роботи водіїв, пілотів,
при прописці і призов на військову службу призовників і т.д .
 періодичні огляди, метою яких є раннє активне виявлення різних захворювань і
до нозологічних станів серед населення (огляд професійних груп (декретованих
контингентів) працівників громадського харчування, торгівлі, дитячих установ,
студентів і т.д.) з метою попередження поширення ряду захворювань;
 цільові медичні огляди , які проводяться для виявлення конкретних значущих
захворювань на ранніх стадіях (туберкульозу,
новоутворень і т.д.).
4. Профілактичні програми
В сучасних умовах отримати реальні успіхи в боротьбі зрізними захворюваннями
і станами людини можна тільки шляхом
впровадження та реалізації місцевих, регіональних, національних і
міжнародних відомчих і між секторальних програм.
В даний час виділяють наступні види прогресивних профілактичних програм
щодо забезпечення здоров'я населення:
 вертикальні;
 горизонтальні;
 глобальні, загальні комплексні програми.
Вертикальні програми - автономні, самостійні профілактичні програми, які
передбачають вирішення конкретної проблеми охорони здоров'я шляхом використання
конкретних заходів.
Горизонтальні або інтегровані програми спрямовані на
рішення загальних проблем суспільства на довгостроковій основі через служби охорони
здоров'я.
Глобальні, загальні комплексні програми - забезпечують
проведення заходів на тлі об'єднання вертикальних і горизонтальних
профілактичних програм
Моделі і складові профілактичних програм. З кожним роком з'являється все більше
доказів того, що можливості медицини лікувати і рятувати від смерті не призводять до
кардинальних змін в стан здоров'я населення. Доведено, що здоров'я людини на 55%
залежить від способу життя і тільки на 8-10% - від організації медичної допомоги. Тому,
виникає нагальна потреба впровадження серед населення,особливо дітей і молоді,
профілактичних програм.
На жаль, як в нашій країні, так і за кордоном існують випадки
розробки профілактичних заходів без достатньої обробки їх менеджерського і соціально
– психолого-педагогічного підґрунтя, без урахування політичної ситуації, суб'єктивних
аспектів тих, на кого вони спрямовані, і. т.д.
З іншого боку, аналіз профілактичної роботи (в основі дослідження Е. Чарлтон)
дозволяє виділити п'ять основних типів (моделей) профілактичних програм (або програм
навчання здоровому способу життя), які представлені нижче.
Медична модель - молодим людям надається інформація про небезпечні наслідки
того чи іншого явища. Слід зазначити, що така модель не є достатньо ефективною,
96
[Введите текст]
оскільки не враховує соціально-психологічних особливостей молодої людини, і тому
вона іноді може привести до зворотного ефекту.
Освітня модель - являє собою дію, спрямовану на окремого індивіда, дає йому
можливість самостійно приймати рішення. Але така модель не враховує профілактичну
ситуацію,формування громадської думки з приводу тієї чи іншої кризової ситуації і
шляхів її подолання.
Соціально-політична модель - лобіювання необхідних рішень, реклама в
засобах масової інформації. Перевага цієї моделі полягає в тому, що вона є ефективним
засобом формування громадської думки, враховує соціально-територіальні особливості,
соціальний час, і тим самим знімає недоліки освітньої моделі.
Перші три моделі і зараз широко використовуються для попередження кризових
ситуацій. Але найбільш ефективними профілактичними моделями, які зараз
застосовуються в профілактичних програмах серед молоді країн Європи, вважаються дві
наступні:
Модель само посилення (комбіновано поєднує в собі основні
характеристики трьох попередніх моделей).
Модель «дії на благо здоров'я» , яка крім цього враховує і вплив на людей
молодого віку, його соціальне оточення(референтна група). Моделі «дій на благо
здоров'я» діють в двох напрямках - за переконаннями і через підвищення відповідних
мотивів(наприклад, підвищення цін на тютюн або алкоголь, що пов'язано з
матеріальними втратами курців). Переконання використовується в програмах публічного
навчання та «підвищення» або «поліпшення» здоров'я [4].
5. ОСНОВНІ МЕТОДИ ТА ФОРМИ САНІТАРНОЇ ПРОСВІТИ У ФОРМУВАННІ
ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ
Санітарна просвіта — це розділ охорони здоров’я, змістом якого є гігієнічне навчання та
виховання населення.
Підвищення рівня санітарної та медичної культури населення, здійснення заходів, які
сприяють збереженню та зміцненню його здоров’я, мають ґрунтуватися на науковій
основі, бути правдивими та об’єктивними, цілеспрямованими, послідовними,
систематичними.
Одним із найважливіших напрямів санітарної просвіти є активне формування здорового
способу життя.
Для здійснення цієї мети засоби санітарної просвіти передбачають:
■ забезпечення населення необхідною інформацією, яка стосується як чинників, що
сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, так і чинників, що негативно
позначаються на здоров’ї: зловживання алкоголем, вживання
наркотиків, тютюнокуріння, нездорове харчування, малорухомий спосіб життя;
■ стимулювання діяльності державних органів та громадських організацій до створення
умов для здорового способу життя населення;
■ заохочення всіх медичних працівників до санітарно-просвітницької роботи та виховної
діяльності.
Медичні працівники повинні кваліфіковано використовувати всі доступні та необхідні
засоби і методи гігієнічного навчання та виховання.
Розрізняють три основні методи санітарної просвіти:
1. усний;
2. письмовий (друкований);
97
[Введите текст]
3. образотворчий (наочний), а також їхнє поєднання.
Термін «засоби» - об'єднує сукупність конкретних прийомів роботи, наприклад, газетна
публікація, кіно демонстрація, плакат тощо. які використовуються в процесі
індивідуального, групового чи масового впливу на населення.
До засобів усного просвітництва належать засоби, при використанні яких має місце
безпосередній контакт з аудиторією (лекція, бесіда, вечір запитань та відповідей,
диспут), а також засоби, при використанні яких безпосередній контакт з аудиторією
відсутній (виступ по радіо, по телебаченню, запис
виступів. лекцій в аудіо - чи відео форматі).
Методи усної просвітницької роботи:
лекція – найпоширеніший метод
висвітлення однієї теми, одного питання за певний період часу у формі
монологу;
бесіда – дозволяє встановити тісний контакт з аудиторією за рахунок
невеликої кількості учасників (до 25 -30 );
вечір запитань та відповідей – та сама бесіда, але тут задає питання аудиторія, а
ведучий відповідає;
дискусія – активна проробка теми в достатньо підготовленій аудиторії,
передбачає поглиблене вивчення матеріалу на певну тему.
Метод усної просвітницької роботи є одним із провідних - ефективнішим з методів
формування здорового способу життя.
Метод друкованої просвітницької діяльності включає засоби: брошуру, буклет,
бюлетень, журнал, календар, статтю, листівку, плакат, стіннівку тощо. Цей метод дає
більше можливостей для поширення гігієнічних знань, методів індивідуальної та
групової профілактики захворювань, оздоровлення довкілля серед широких верств
населення.
Метод друкованої просвіти поділяється на:
а) друковане гасло, брошуру, пам’ятку, листівку, газетні та журнальні публікації;
б) дошки запитань та відповідей, санітарні стіннівки, статті в періодичних виданнях
тощо.
Метод образотворчої (наочної) санітарно-просвітницької діяльності передбачає:
■ площинні засоби: плакат, малюнок, схему, креслення, план, діаграму, фотовиставку,
слайд великомасштабний, серію слайдів, діафільм, відеофільм тощо;
■ об’ємні засоби: муляж, макет, модель, фантом, діораму, скульптуру тощо;
■ натуральні об’єкти: макро препарат, мікропрепарат, зразок рослинного або тваринного
світу, виробу тощо;
■ комбіновані засоби: агітбригади, ляльковий театр, театр тощо;
■ технічні засоби: фільмоскоп, кіноапарат, епідіаскоп, магнітофон,
відеомагнітофон, програвач, комп’ютер тощо.
Наочний метод — найбільш численний за кількістю використовуваних
засобів.
Останнім часом усе більшої популярності та ефективності збувають електронні носії
інформації просвітницьких матеріалів та їх поширення з використанням Інтернет технологій.
Розглянуті вище методи та засоби санітарно-просвітницької роботи є інструментом для
виконання важливого завдання: гігієнічного навчання та виховання населення, активного
формування здорового способу життя.
Інформаційно-роз’яснювальна діяльність в інтересах здоров'я повинна стати
комбінацією індивідуальних і суспільних дій, метою яких є забезпечення політичної
98
[Введите текст]
прихильності, стратегічної підтримки, прийняття суспільством та інфраструктур на
підтримка певних цілей і програм у сфері охорони здоров’я. Головним пріоритетом при
цьому має бути створення умов життя, сприятливих для здоров’я й формування
здорового способу життя.
Надзвичайно важливою складовою профілактичної діяльності
є її підтримка на рівні громади, колективів, сім’ї. Тому політика в охороні здоров’я
повинна спрямовуватися на формування й розвиток солідарних громад, на систематичну
роботу з усіма їх секторами з метою зменшення негативного впливу чинників ризиків
для здоров’я, на розвиток оздоровчого потенціалу в конкретних життєвих умовах,
зокрема, школах, лікарнях,
на робочих місцях, та на створення для всіх членів громад можливостей для реалізації
свого повного потенціалу [1].
VI. Завдання для самостійної практичної роботи
Завдання №1
Ознайомитися з гл. V даних методичних рекомендацій, з основними пріоритетами щодо
зміцнення здоров'я населення відповідно до вимог ВООЗ і законспектувати їх зміст в
зошит для протоколів.
Завдання №2
Підготувати науково популярну лекцію на просвітницьку тему (вибір теми самостійний)
і доповісти на занятті.
Рекомендована література
Базова література
1. Громадське здоров'я: підручник для студентів Вищих мед. навч.
закладів / В.Ф. Москаленко, О. П. Гульчій, Т.С. Грузєва [та ін.]. - Вінниця:
Нова Книга, 2013. - С. 124-142.
2. Соціальна медицина та організація охорони здоров'я / під заг. ред.
Ю.В. Вороненка, В.Ф. Москаленка. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. - С. 645-668.
3. Посібник із соціальної медицини та організації охорони здоров'я / під редакцією
Ю.В. Вороненка. - Київ: Здоров'я, 2002. - С. 234-236.
4. Методичні вказівки для студентів до практичного заняття по темі: «Промоція
здоров'я»/ під редакцією В.А.Огнев ,А.М. Зінчук -ХНМУ, 2008.
Допоміжна література
1. Соціальна гігієна і організація охорони здоров'я / під. ред.
А.Ф. Серенко, В.В. Єрмакова - 2-е видання. - Г.: Медицина, 1984. - С. 5-66.
2. Соціальна медицина та організація охорони здоров'я: підручник / за
ред. Н.І. Кольцової, О.З. Децик. - 2-ге видання, перероб. і доповнено. - Івано-Франківськ,
2000. - С. 4-6.
Інформаційні ресурси
1. US National Library of Medicine –Національнамедична
бібліотека США - http://www.nlm.nih.gov/
99
[Введите текст]
2. Державна науково-педагогічна бібліотека України ім.
В.О. Сухомлинського - http://www.dnpb.gov.ua/
3. Наукова бібліотека Харківського національного медичного
університету - http://libr.knmu.edu.ua/index.php/biblioteki
4. Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського http://www.nbuv.gov.ua/
5. Національна наукова медична бібліотека України http://www.library.gov.ua/
6. Харківська державна наукова бібліотека ім. В.Г. Короленка http://korolenko.kharkov.com
Тема 6. Методика вивчення і оцінка чинників, що впливають на здоров'я
населення
I. Актуальність теми
Вивчення здоров'я населення і впливу на нього соціальних та інших факторів - найбільш
важлива складова частина соціальної медицини. Ефективність управління громадським
здоров'ям залежить від уміння впливати на причини захворювань. Знання цих причин
допомагає визначити підходи до вирішення трьох головних клінічних завдань:
профілактики, діагностики та лікування.
У вирішенні цих завдань в певній мірі беруть участь всі працівники системи охорони
здоров'я –
від центральних органів управління до простого лікаря і навіть фельдшера і медсестри.
Тому знання факторів, здатних вплинути на здоров'я людей, знання методів, що
дозволяють визначити цей вплив, використовувати отриману інформацію в практичній
діяльності, надає темі надзвичайну актуальність.
II. Мета навчання:
1. Загальна: Сформувати у студентів уявлення про поняття «здоров'я населення» в
його різних аспектах, фактори, здатні вплинути на здоров'я і їх класифікації,
методи вивчення їх впливу, значення отриманої інформації в практичній діяльності
лікаря.
2. Конкретні цілі:
а) реалізувати засвоєння студентами основних термінологічних понять теми
(здоров'я, фактори ризику, причини і маркери хвороб, і ін.);
б) сформувати у студентів уявлення про методичні підходи до вивчення впливу
факторів, що визначають рівні здоров'я населення і його окремих контингентів, про
умови використання та інформативність окремих методів;
в) навчити студентів використовувати методи і методики біостатистики для цілей
вивчення та оцінки факторів, що впливають на здоров'я населення, з урахуванням вимог
доказової медицини;
г) навчити студентів формувати групи здоров'я і визначати групи ризику за
різними ознаками.
100
[Введите текст]
ІІІ. В результаті вивчення цієї теми студенти повинні
1. Знати:
а) основні визначення і зміст поняття «здоров'я»;
б) основні показники популяційного здоров'я (здоров'я населення);
в) поняття «причини захворювання» і «чинники ризику для здоров'я»;
г) класифікації факторів ризику за різними критеріями;
д) типи досліджень причинно-наслідкових зв'язків між факторами ризику і
захворюваннями, їх основні характеристики;
е) групи ризику і критерії їх формування;
ж) джерела вивчення популяційного здоров'я.
2. Вміти:
а) вибирати і застосовувати методи вивчення причинно-наслідкових відносин між
факторами ризику та захворюваннями, адекватні цілям дослідження;
б) розподіляти населення за групами здоров'я
3. Бути ознайомленими:
а) зі змістом поняття «коефіцієнт життєстійкості населення».
б) з критеріями ВООЗ в глобальному стратегічному для національних служб
охорони здоров'я «Здоров'я для всіх в двадцять першому столітті», зокрема, для України.
IV. Контроль базисного (вхідного) рівня знань і умінь
Контрольні питання:
1. Визначення поняття «здоров'я». загальнофілософське визначення здоров'я,
індивідуальне здоров'я, здоров'я населення в цілому (суспільне, або популяційне
здоров'я).
2. Показники популяційного здоров'я
3. Фактори ризику для здоров'я, їх значення і класифікації за різними критеріями.
4. Відносини між причиною і захворюванням. Достатні, додаткові і необхідні
причини. Поняття «Етіологічна частка».
5. Типи і методи досліджень причинно-наслідкових зв'язків між факторами
ризику і захворюваннями, їх основні характеристики.
6. Застосування методів біостатистики в епідеміологічних дослідженнях. Вимоги
доказової медицини.
7. Докази наявності причинно-наслідкового зв'язку.
8. Групи ризику і критерії їх формування.
9. Комплексний показник здоров'я - коефіцієнт життєстійкості населення.
10. Групи здоров'я та критерії їх формування.
11. Критерії ВООЗ в глобальному стратегічному вимірі для національних служб
охорони здоров'я «Здоров'я для всіх в двадцять першому столітті», зокрема, для України.
101
[Введите текст]
102
[Введите текст]
103
[Введите текст]
VІ. Зміст теми практичного заняття
Комплексне вивчення здоров'я і факторів, що його визначають, проводиться за певною
схемою. Аналіз стану здоров'я населення, його окремих груп повинен стати обов'язковим у
діяльності лікаря. Основними елементами комплексного аналізу є:
1) збір інформації про стан здоров'я;
2) обробка та аналіз інформації про стан здоров'я;
3) висування гіпотези про зв'язок факторів середовища зі станом здоров'я;
4) спрямоване вивчення чинників середовища і поглиблення вивчення характеристик
здоров'я;
5) виявлення кількісних залежностей між факторами середовища і характеристиками
здоров'я;
6) реалізація прийнятих рішень;
7) перевірка ефективності прийнятих рішень.
В даний час немає єдиного визначення поняття «здоров'я». Практично в кожному
з пропонованих визначень не враховуються ті чи інші важливі аспекти життєдіяльності
людини, групи людей, населення в цілому. У зв'язку з цим найбільш доцільним є такий
підхід для визначення здоров'я, при якому враховуються різні цілі.
Відповідно до цього підходу виділяють філософський визначення здоров'я,
індивідуальне здоров'я, здоров'я населення в цілому (суспільне, або популяційне
здоров'я).
Філософське визначення здоров'я: Норма для живого. Інтервал, в межах якого
кількісні коливання біологічних процесів здатні утримувати живу систему на рівні
функціонального оптимуму.
З точки зору здоров'я окремої людини, тобто індивідуального підходу існує два
варіанти, - теоретичний і практичний.
Визначення індивідуального здоров'я згідно теоретичного підходу: Стан повного
соціального, біологічного та психологічного благополуччя людини, коли функції всіх
органів і систем урівноважені з навколишнім середовищем, відсутні будь-які
захворювання, хворобливі стани та фізичні дефекти.
Визначення індивідуального здоров'я згідно практичного підходу: Стан організму
людини, при якому вона здатна повноцінно виконувати свої біологічні і соціальні
функції.
Громадське (популяційне) здоров'я населення - умовне статистичне поняття,
обумовлене комплексним впливом соціальних, біологічних факторів, факторів
навколишнього середовища і оцінюється демографічними показниками, показниками
фізичного розвитку, захворюваністю, інвалідністю і поширеністю донозологічних станів.
До демографічних (медико-демографічних) показників відносяться: а) показники
природного руху населення (смертність загальна і повікова, середня тривалість
майбутнього життя, народжуваність, плодючість, природний приріст населення,
шлюбність, віково-статева структура населення та ін.); б) показники механічного руху
населення (міграція населення: еміграція, імміграція та ін.).
Показники фізичного розвитку включають в себе: а) антропометричні показники;
б) соматоскопічні показники; в) функціональні показники.
Захворюваність розрізняють за видами (первинна, загальна, накопичена,
вичерпана захворюваність, патологічна ураженість) і за методами (джерелами) вивчення
(за даними звернень по медичну допомогу, за даними профоглядів, за причинами смерті,
за даними спеціальних вибіркових досліджень, за даними опитувань населення).
До показників, що характеризують інвалідність, відносяться: первинна
інвалідність (інвалідизація), загальна, накопичена інвалідність, інвалідність від окремих
захворювань і їх груп.
104
[Введите текст]
Більш докладні дані про демографічні показники та захворюваність представлені
в методичних вказівках з відповідних тем.
До інтегровани[ показників для оцінки здоров'я населення і системи охорони
здоров'я відповідно до критеріїв ВООЗ відносяться такі найбільш важливі показники
здоров'я як середня очікувана тривалість життя і смертність немовлят.
Починаючи з 60-х років ХХ століття розвинені країни світу стали
використовувати комплексний показник здоров'я - коефіцієнт життєстійкості населення,
який визначається з урахуванням:
- середньої очікуваної тривалості життя;
- смертності немовлят;
- якості продуктів харчування;
- бюджетних витрат на соціальні, медичні та екологічні програми.
Критичне значення цього коефіцієнта знаходиться на рівні 1 бал, максимальне - 5
балів.
Вивчення популяційного здоров'я населення ґрунтується на численних джерелах,
основними з яких є:
- офіційні дані лікувально-профілактичних установ і органів охорони здоров'я,
соціального забезпечення, РАГСу і статистичних органів;
- спеціально організований облік випадків захворювань і смертей в лікувальнопрофілактичних установах виділених зон спостереження - проспективні спостереження;
- ретроспективна інформація облікових документів лікувально-профілактичних
установ за минулий період часу;
- дані анкетування населення;
- дані медичних оглядів;
- дані лабораторних та інструментальних досліджень;
- результати математичного моделювання.
В даний час в діяльність інформаційно-аналітичних центрів медичної статистики
впроваджуються автоматизовані системи збору, обробки та аналізу медикодемографічних даних, матеріалів про захворюваності та інвалідності. Її впровадження
дає можливість здійснити моніторинг стану і тенденцій здоров'я населення.
Вивчення здоров'я населення дає можливість отримувати різнобічну інформацію,
в т.ч. передбачає розподіл населення за групами здоров'я (див. табл.).
Група
Критерії
I (Здорові)
0-1 випадок гострих респіраторних захворювань
протягом року
II (Практично здорові)
Особи з факторами ризику, преморбідним
станом, не більше 2-3 випадків гострих
респіраторних захворювань протягом року
III (Хворі з компенсованим перебігом) Особи з хронічними захворюваннями без
загострень, 4 і більше випадків гострих
респіраторних захворювань протягом року
IV (Хворі з суб компенсованим Особи із загостреннями хронічних захворювань
перебігом)
протягом року
V
(Хворі
з
декомпенсованим Хронічні хворі в стадії декомпенсації
перебігом)
Всесвітня організація охорони здоров'я в глобальному стратегічному вимірі для
національних служб охорони здоров'я «Здоров'я для всіх в двадцять першому столітті»
визначила критерії, до яких повинні прагнути всі країни. Для України вони можуть бути
наступними:
105
[Введите текст]
1. Повна доступність первинної безкоштовної медико-санітарної допомоги.
2. Відсоток валового національного продукту, який витрачається на охорону
здоров'я має дорівнювати не менше 7 - 8%.
3. Позитивний приріст населення в усіх областях.
4. Відсоток дітей, які народжуються з масою тіла 2500 грамів і менше повинен
бути не більше 3,5%.
5. Рівень смертності немовлят не повинен перевищувати 9 на 1000
живонароджених.
6. Середня тривалість життя повинна становити не менше 75 років.
У зв'язку з тим, що часто буває важко довести наявність певної причини
захворювання, поряд з терміном «причина захворювання» вживають термін «фактор
ризику».
Фактором ризику для здоров'я є вплив на організм фактору, який підвищує
ймовірність захворювань або їх несприятливих наслідків.
Незважаючи на те, що фактори ризику часто не є визначальними у виникненні
захворювань, інтерес до них в останні роки незмінно високий. Це пов'язано з тим що:
1) безпосередні причини багатьох хронічних неінфекційних захворювань до цих
пір невідомі (наприклад, злоякісних новоутворень, ішемічної хвороби серця,
ендокринних захворювань та ін.);
2) багато хвороб є поліетіологічними, тому важко встановити значимість кожної з
можливих безпосередніх причин;
3) існує можливість використання знань про фактори ризику на практиці, в т.ч .:
а) для прогнозування виникнення захворювань;
б) в діагностичному процесі. Інформація про наявність фактора ризику поряд з
клінічними ознаками дає можливість лікарю точно поставити діагноз. І навпаки,
інформація про відсутність фактора ризику може бути використана для виключення
діагнозу, якщо саме цей фактор сприяє виникненню і розвитку захворювання.
в) з метою профілактики. Усунення або зниження частоти виникнення фактора
ризику призводить до зниження ризику виникнення захворювання в популяції.
На відміну від безпосередніх причин виникнення і розвитку захворювань і їх
наслідків (бактеріологічних, хімічних, фізичних, механічних та інших несприятливих
впливів), які прямо або побічно викликають патологічні зміни в організмі, фактори
ризику створюють несприятливий фон, що провокує виникнення захворювання.
Число факторів ризику величезне і з кожним роком зростає. Так, тільки
генетичних факторів (що призводять до захворювань) ще в 60-х роках ХХ століття було
ідентифіковано не більше тисячі, а сьогодні їх називають вже більше трьох тисяч.
Вважають, що тільки з навколишнього середовища на людину впливає більше 6 млн.
різних шкідливих чинників (фізичних, хімічних, біологічних та ін.). При цьому їх число
зростає на 5-6 тисяч щорічно.
Пропонуються різні класифікації факторів ризику. Одна із загальноприйнятих виділення головних чинників ризику. Стосовно, наприклад, до серцево-судинних
захворювань і інших хронічних неепідемічних хвороб це, як вказується в більшості
досліджень, - куріння, гіподинамія і надмірна вага, незбалансоване харчування,
артеріальна гіпертензія, психоемоційні стреси, алкоголь. Кількість головних чинників
відносно невелика, однак вони мають місце при багатьох неепідемічних хронічних
захворюваннях. Більшість цих факторів ризику залежить від самих людей, їх способу
життя та умов життя.
Фактори ризику бувають первинними і вторинними (можуть бути і третинними).
До первинних факторів, що діють спочатку, відносяться, наприклад, куріння,
зловживання алкоголем, нераціональне харчування, гіподинамія, психоемоційний стрес,
забруднення навколишнього середовища, спадкова схильність до захворювань і ін. До
106
[Введите текст]
вторинних факторів ризику відносять різні захворювання і патологічні стани, що мають
свої первинні чинники ризику. Так, ВООЗ називає в якості передумов атеросклерозу,
ІХС та інших серцево-судинних захворювань артеріальну гіпертензію; цих та інших
захворювань - діабет, ревматизм і ін.
Фактори ризику для здоров'я поділяються на ендогенні (фактори внутрішнього
середовища організму) і екзогенні (фактори зовнішнього середовища). Як ендогенні, так
і екзогенні фактори можуть бути керованими і некерованими. До керованих факторів
належать фактори, дія яких може бути або усунутою, або зменшеною (а при наявності
доцільності й збільшеною). До некерованих факторів відповідно належать чинники, що
виключають подібні заходи. Серед ендогенних факторів ризику прикладами керованих
факторів можуть бути артеріальна гіпертензія, дисліпідозом, дисменорея, некерованих
чинників, - вік, стать, спадковість. До екзогенних керованих належать, наприклад, стан
навколишнього середовища, спосіб життя, недоліки медицини і охорони здоров'я, до
екзогенних некерованих - клімат, природні умови.
Існує також класифікація факторів ризику за ступенем їх впливу на здоров'я
населення (Роббінс, США, 1980). Вона включає в себе чотири великі групи: спосіб
життя, фактори навколишнього середовища, фактори навколишнього середовища,
біологічні фактори, обсяг і якість медичної допомоги. Інтенсивність впливу зазначених
факторів представлена в таблиці 1:
Таблиця 1
Класифікація факторів ризику за ступенем їх впливу на здоров'я населення
Група факторів ризику
Доля
впливу
(%)
1. Спосіб життя, в т.ч. рівень життя (структура, рівень матеріальної 51 – 52
забезпеченості в розрахунку на людину), якість життя (вимірювані параметри,
що характеризують ступінь матеріальної забезпеченості людини), стиль життя
(психологічні, індивідуальні особливості поведінки), уклад життя
(національний, суспільний лад, побут, культура). Провідні за негативним
впливом на здоров'я фактори: куріння, нераціональне харчування,
зловживання алкоголем, шкідливі умови праці, стреси, гіподинамія,
несприятливі побутові умови, наркотики, неповна або багатодітна сім'я,
гіперурбанізація.
2. Фактори навколишнього середовища, в т.ч. забруднення атмосферного 20-21
повітря, води, продуктів харчування, грунту; рівень радіації, електромагнітні
поля.
3. Біологічні фактори, в т.ч. спадковість, конституція, стать, вік.
19-20
4. Медичні фактори, в т.ч. лікувально-профілактичні та санітарно- 8-9
профілактичні заходи, (щеплення проти інфекцій, медичні обстеження, якість
лікування і т.д.).
Наведені дані дозволяють зробити висновок про те, що найголовнішим
напрямком зусиль щодо збереження та зміцнення здоров'я населення є поліпшення
способу життя населення і стану навколишнього середовища.
Передбачити захворювання по наявності тих чи інших факторів ризику можна,
але вони не завжди служать його причиною. Тому серед великої різноманітності
чинників ризику особливо важливо виділити ті, які первинно, спочатку зумовлюють
виникнення захворювання. Між факторами ризику і конкретним захворюванням тісний
однозначний зв'язок найчастіше відсутній. Присутність навіть дуже сильного фактору
ризику ще не означає, що людина обов'язково захворіє. Наприклад, встановлено, що у
завзятого курця ризик розвитку раку легенів у 20 разів вище, ніж у некурящого, тим не
107
[Введите текст]
менш, його шанси захворіти на рак легень протягом найближчих 10 років становлять 1:
100.
Фактор ризику може виявитися непрямим «маркером» захворювання завдяки
своєму зв'язку з одним або декількома причинними факторами, тобто він може
перебувати під впливом причинного фактора.
Найчастіше неінфекційні хронічні захворювання мають кілька факторів ризику, які
разом чи порізно призводять до розвитку хвороби. З іншого боку, один фактор може
спровокувати виникнення кількох різних захворювань. Наприклад, куріння сприяє
розвитку раку та хронічних обструктивних захворювань легенів, виразкової хвороби,
раку жовчного міхура, ішемічної хвороби серця. У свою чергу, на ішемічну хворобу
серця впливають множинні чинники, включаючи куріння, артеріальну гіпертензію,
гіперхолестеринемію і спадкові чинники.
При одночасному впливі декількох факторів ризику результуючий ризик може
бути більшим або меншим, ніж очікується при простому підсумовуванні впливу
окремих факторів або причин. Якщо загальний результат більше, ніж сума впливів
окремих причин, це явище називається синергізмом, якщо менше - антагонізмом.
Одна з найбільш повних моделей, яка допомагає простежити відносини між
причиною і захворюванням, заснована на багатофакторній природі причин багатьох
хвороб. Відповідно до цієї моделі всі причини можна розділити на достатні, додаткові
і необхідні.
Достатньою є та причина, яка неминуче призводить до певних наслідків.
Поодинокі причини захворювань рідко бувають достатніми. Наприклад, куріння не
обов'язково призводить до раку легенів, експозиція до туберкульозної палички - не
обов'язково до туберкульозу. На виникнення цих захворювань впливають, серед
іншого, анатомічні та фізіологічні особливості людини, стан навколишнього
середовища і т.п. Причина, яка не є достатньою сама по собі, вважається додатковою.
Всі причини захворювання в своїй переважній більшості можуть вважатися
додатковими. Наприклад, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, паління і підвищена
схильність до тромбоутворення вважаються факторами, які впливають на виникнення
інфаркту міокарда.
Необхідною причиною є та, наявність якої для виникнення захворювання є
обов'язковою. Наприклад, зараження туберкульозною паличкою - необхідна, але
недостатня умова для розвитку туберкульозу, оскільки не у кожного інфікованого
розвивається хвороба.
Кілька додаткових причин можуть спільно формувати достатню причину: фактори,
вплив яких в цьому випадку викличе хвороба, називаються компонентними
причинами; повне їх коло утворює достатню причину хвороби.
Захворювання може мати кілька достатніх причин і одну або кілька загальних
додаткових. Кожна окрема причина може мати відповідну етіологічну частку.
Етіологічна доля (частка) - число захворювань, яке зникає при скороченні
захворюваності експонованої групи до рівня неекспонованої. Даний показник є
відсоток тих випадків захворювання, які обумовлені впливом цієї причини, тобто
відсоток всіх випадків захворювання, які не відбулися б, якби дана причина була
виключена.
108
[Введите текст]
Згідно багатофакторної причинно-наслідкового моделі, сума етіологічних часток
для всіх достатніх причин захворювання завжди дорівнює 100%
Для з'ясування, чи є фактор ризику причиною або визначником ризику
(«маркером» захворювання), необхідно виконати декілька різних типів досліджень.
Сила доказу визначається типом дослідження. Найкращим способом з'ясувати, чи
дійсно потенційний фактор збільшує ймовірність розвитку захворювання, був би
експеримент. Однак вивчити вплив більшості факторів ризику на людину за
допомогою експериментальних досліджень неможливо, тому, що: а) експеримент
тривав би десятиліття; б) неетично піддавати групу людей впливу можливого фактора
ризику; в) більшість людей не захочуть, наприклад, щоб їх дієту і поведінку протягом
тривалого часу визначали сторонні люди. Тому зазвичай доводиться використовувати
більш щадні методи дослідження - емпіричні (описові та аналітичні).
В ході цих досліджень вивчаються поширеність факторів ризику, час появи і
частота захворювань або їх результатів у учасників дослідження, а потім за
допомогою методів математичної статистики встановлюються причинно-наслідкові
зв'язки. За результатами описових досліджень формулюється гіпотеза про причини
захворювань, яка згодом перевіряється в аналітичних і, за можливістю, в
експериментальних дослідженнях.
Вивчення впливу факторів на здоров'я (факторів ризику), в даний час
здійснюється, головним чином, за допомогою епідеміологічних методів. Під
епідеміологічними методами розуміють методи вивчення закономірностей поширення
неінфекційних хвороб серед населення, засновані на застосуванні статистичних
показників. Щоб встановити причинні зв'язки між захворюваннями і різними
факторами
ризику
(професійними,
соціально-побутовими,
навколишнього
середовища, генетичними та ін.), застосовують емпіричні (в т.ч. описові, аналітичні) і
експериментальні епідеміологічні дослідження.
На підставі даних описової епідеміології можна встановити зв'язок частоти
виникнення в певний момент часу окремих факторів і їх комбінацій не з фактом
виникнення того чи іншого захворювання, а тільки з його поширеністю. Описові
дослідження зазвичай проводяться як одномоментні (поперечні). Це найбільш
поширений і відносно простий вид дослідження. Одномоментне дослідження ще
називають дослідженням поширеності. Головною його особливістю є те, що
спостереження як за впливом (причиною), так і за ефектом відноситься до одного
моменту часу. Одномоментні дослідження дозволяють вивчити поширеність якогонебудь захворювання (або факторів ризику) на момент обстеження і, при
необхідності, виявити статистичний зв'язок між поширеністю тих чи інших
захворювань і потенційно небезпечними факторами.
Існує два варіанти проведення одномоментних досліджень: а) порівняння частоти
хвороби або її симптомів у осіб основної та контрольної груп, б) виявлення
відмінностей в рівнях впливу чинників ризику в групах хворих і здорових.
Доступність і простота одномоментних досліджень - їх безперечна перевага, однак,
можливості даного методу досить обмежені. З його допомогою можна відповісти на
певне коло питань, але в ряді випадків не можна зробити остаточного висновку про
значення того чи іншого фактора в розвитку захворювання.
109
[Введите текст]
Тривале, динамічне (лонгітудинальне) або постійне спостереження за певним
контингентом називають поздовжнім дослідженням. Воно дозволяє встановити зв'язок
між впливом факторів ризику і виникненням захворювань навіть в тих випадках, коли
між цими подіями значний проміжок часу.
Розподіл поздовжніх досліджень на ретроспективні і проспективні відноситься до
часу виникнення досліджуваних явищ. У ретроспективних дослідженнях вивчаються
характеристики захворювання, яке виникло до початку дослідження, а в
проспективних - ймовірність його виникнення в майбутньому.
При ретроспективному дослідженні шлях дослідження проходить від наслідку
(хвороба, смерть) до можливої причини (факторів ризику).
Ретроспективне дослідження можна охарактеризувати як схему, в якій наявність
зв'язку між впливом фактора і захворюванням оцінюється шляхом порівняння
поширеності досліджуваного фактора ризику серед хворих даною формою
захворювання і серед здорових осіб контрольної групи. Ретроспективне дослідження
спирається на інформацію про фактори ризику і наслідки їх впливу, зібрану протягом
якогось періоду в минулому. Наприклад, джерелом інформації про випадки раку часто
служать реєстри раку або реєстри причин смерті, що дозволяє знизити витрати на
проведення дослідження. Точність його залежить від повноти реєстрації
захворювання в територіальному реєстрі і від досліджуваного періоду часу.
Ретроспективне дослідження частіше проводиться у вигляді дослідження
«випадок-контроль».
При проведенні дослідження даного виду формуються дві групи. Спочатку
відбирається група пацієнтів з досліджуваним захворюванням (перша група) і подібна
за іншими ознаками група осіб без цього захворювання (друга група). Потім
ретроспективно (за архівними даними або спогадами, судженями; даними, отриманим
в ході інтерв'ю або анкетування учасників дослідження) оцінюється частота впливу
можливого фактора ризику в обох групах. Виявлення в групі хворих більшої частки
осіб, схильних до впливу досліджуваного фактора (експонованих), ніж у контрольній
групі, підтверджує, що між розвитком хвороби і дією цього фактора існує якийсь
зв'язок.
При проспективному підході шлях дослідження пролягає від фактора ризику
(передбачуваної причини) до наслідків для здоров'я (виникнення захворювання,
смертельні випадки і т.д.).
Поздовжні проспективні дослідження проводяться в основному як когортні.
Когортні дослідження - найкраща заміна істинного експерименту в ситуації, коли
експеримент неможливий.
Термін «когорта» означає групу осіб, об'єднаних будь-якою загальною ознакою і
які спостерігаються протягом певного періоду часу, щоб простежити, що з ними
станеться в майбутньому.
При проведенні дослідження в когорту включаються особи, у яких досліджуване
захворювання відсутнє, але може проявитися в подальшому.
Група осіб, яка включена в когорту, може бути розділена на дві (експоновані,
тобто ті, що піддаються впливу фактора ризику, і неекспоновані) або кілька категорій
(наприклад, немає впливу, незначний вплив, значний вплив). Потім цю когорту
110
[Введите текст]
спостерігають протягом певного часу, щоб встановити, у кого з її учасників виникає
досліджуваний результат. В період спостереження за когортою регулярно
вимірюються всі фактори, які, як вважають, можуть вплинути на появу або розвиток
хвороби, і реєструються всі нові випадки захворювання.
Як когортне дослідження, так і дослідження типу «випадок-контроль» - це
обсерваційні (емпіричні) аналітичні дослідження, і іноді їх плутають між собою.
Відмітна особливість методики дослідження «випадок-контроль» полягає в тому, що
на момент початку дослідження всі досліджувані результати вже відбулися. У
когортного дослідження на початку спостереження, коли оцінюються фактори ризику,
учасники ще не мають захворювання, що вивчається. Дослідження «випадокконтроль» - це метод, альтернативний до когортних досліджень при оцінці факторів
ризику.
Основною відмінною рисою аналітичних досліджень є вивчення впливу тих чи
інших потенційно шкідливих впливів на процес виникнення хронічних неінфекційних
захворювань. Роль конкретного впливу в етіології захворювання оцінюють за
ступенем його впливу на інтенсивність появи нових випадків. При цьому оцінюють
силу і достовірність зв'язку між одним певним впливом або невеликим їх числом і
конкретної нозологічної формою хвороби (або невеликою їх кількістю).
Мета аналітичних методів полягає, в кінцевому рахунку, в перевірці гіпотези про
тих чи інших конкретних етіологічних зв'язках «вплив - захворювання».
Аналітичні епідеміологічні дослідження проводяться із застосуванням комплексу
оригінальних методичних підходів (когортного дослідження, дослідження «випадокконтроль»), заснованих на використанні спеціальних показників і включають особливі
схеми збору і обробки інформації.
Експериментальні дослідження проводяться при безпосередньому контролі
дослідника за досліджуваними явищами (наприклад, за факторами ризику, новими
методами лікування, діагностики або профілактики) в умовах, максимально
наближених до умов лабораторного експерименту.
Важливість експериментальних епідеміологічних досліджень особливо велика при
підтвердженні: а) причинного характеру розглянутих зв'язків «вплив-захворювання»
(на думку багатьох вчених, це єдиний метод, який дозволяє отримати точну відповідь
на питання про етіологію захворювання) і б) для оцінки ефективності програм
профілактики і лікування.
Значення експериментальних досліджень визначається двома моментами:
- по-перше, зниження захворюваності при цілеспрямованому впливі на фактор
ризику є підтвердженням наукової гіпотези, відповідно до якої фактор ризику дійсно
служить причиною захворювання;
- по-друге, зміна рівня захворюваності при впливі на фактор ризику вказує на
ефективність даного заходу, який носить в даному випадку оздоровчий характер і
може бути рекомендованим для профілактичних цілей.
Ідеальний експеримент вимагає, щоб всі фактори, що впливають на учасників
експерименту, були однакові, за винятком фактора, який вивчається.
Єдиний спосіб зрівняти всі сторонні чинники - це розподіл пацієнтів по групах
випадковим чином, так, щоб кожен пацієнт отримав рівні шанси потрапити в групу
впливу або в групу без нього.
111
[Введите текст]
Процедуру, що забезпечує випадковий розподіл хворих в експериментальну і
контрольну групи, називають рандомизацією.
Основна мета рандомізованого дослідження - виключити будь-яку упередженість
або упередження в оцінці порівнюваних методів. Досягти це можливо при:
- випадковому, ненавмисному розподілі хворих за групами: якщо кількість
обстежуваних велика, то можна прийняти, що додаткові фактори, розподіляючись в
обох спостережуваних групах випадковим чином, будуть взаємно ліквідуватися
(нейтралізуватися, погашатися);
- відстеженню результатів застосування досліджуваних методів у всіх хворих,
включених в дослідження (що дозволяє вивчити не тільки результати використання
методу, але і причини відмови від лікування або неможливості його завершення);
- «сліпій» оцінці результатів, коли дослідник не знає, в яку групу був включений
хворий; подвійному «сліпому» методі, коли хворий також не знає, в яку групу експериментальну або контрольну - він буде включений.
Рандомізація зрівнює ймовірність впливу на пацієнта не тільки тих чинників, які,
як передбачається, можуть впливати на прогноз, а й тих, про існування яких
дослідник не знає. Завдяки випадковому розподілу відмінності між двома групами
зникають і, таким чином, знижується ймовірність систематичної помилки в клінічних
дослідженнях внаслідок відмінностей груп за якимись ознаками.
Рандомізовані контрольовані випробування служать «золотим» стандартом якості
наукових досліджень. Найвища достовірність результатів випробування досягається
лише в разі добре спланованого рандомізованого дослідження, яке дозволяє
визначити, який метод діагностики або лікування кращий.
В процесі епідеміологічних досліджень широко застосовуються відомі методи
біостатистики: розрахунок середніх і відносних величин, метод стандартизації,
кореляційний аналіз, оцінка достовірності різниці показників за критерієм Стьюдента,
непараметричні методи оцінки достовірності. Завданням визначення впливу чинників
ризику на здоров'я найбільш повно відповідає оцінка достовірності різниці показників
за критерієм Стьюдента, яка дозволяє встановити факт ймовірного впливу
відповідного фактора на показники, і кореляційний аналіз, що дозволяє встановити
кількісну міру цього впливу. Слід, однак, мати на увазі, що біостатичні методи
дозволяють виявити статистичні зв'язки, які можуть і не бути причиннонаслідковими, проте служать одним із доказів на їх користь.
У 1965 році англійський статистик Остін Бредфорд Хілл запропонував набір ознак,
на підставі яких можна вирішити питання про те, чи є зв'язок між хворобою і
фактором ризику причинно-наслідковим або тільки кореляційним (див. Табл. 2).
Таблиця 2. Докази наявності причинно-наслідкового зв'язку
Критерій
Коментарі
Послідовність у часі
Причина передує ефекту
Сила зв'язку
Залежність ефекту від дози
Великий відносний ризик
При посиленні впливу захворюваність підвищується
Оборотність
Стійкість
При ослабленні впливу захворюваність знижується
Ефект спостерігається різними дослідниками
112
[Введите текст]
Біологічна правдоподібність Ефект узгоджується з сучаснми науковими уявленнями.
Специфічність
Аналогія
Одна причина призводить до одного ефекту
Причинно-наслідковий зв'язок вже встановлено для
подібного впливу або хвороби
Крім факторів ризику, слід враховувати і так звані групи ризику. Групи ризику це
групи населення більшою мірою, ніж інші, схильні до різних захворювань.
Групи ризику формуються за такими ознаками:
- демографічними (діти, люди похилого віку, самотні, вдови, вдівці, мігранти,
біженці, переміщені особи);
- виробничими (професійними), - важкі та шкідливі умови праці;
- функціональними і патологічними станами (вагітні, недоношені діти,
новонароджені з низькою масою тіла, особи з генетичним ризиком, з вродженими
аномаліями, дефектами, інваліди дитинства);
- матеріальним рівнем життя (бідні, незабезпечені, безробітні, особи, що
працюють неповний робочий день, «бомжі»);
- особливостями поведінки, - особи з девіантною (що відхиляється) поведінкою,
наявністю психопатичних, соціально-психологічних та інших колізій (алкоголіки,
наркомани, токсикомани, повії, особи з сексуальними відхиленнями, з деформаціями
психічного здоров'я і поведінки: невропатії, психопатії та ін, Релігійні і інші сектанти з
психічними і фізичними відхиленнями).
Результати досліджень з вивчення умов праці, побуту і інших чинників на
здоров'я дітей, дорослих, окремих груп населення свідчать про безсумнівний вплив умов
і способу життя на здоров'я і створюють наукову основу для ефективних заходів
організації профілактики, лікування хвороб і реабілітації хворих.
Складність і різноманіття соціальних умов і факторів, що визначають здоров'я
населення, зробили необхідними такі дослідження, які охоплювали б різну кількість
взаємодіючих факторів. Оскільки здоров'я не обмежується його окремими показниками,
індексами, а являє складну комплексну систему, потрібні були і багатоаспектні або міжі багатодисциплінарні дослідження, що включають клінічні, психологічні, соціологічні,
санітарно-гігієнічні, математико-статистичні методи і підходи, виникла потреба в т.зв.
комплексних санітарно-гігієнічних та клініко-соціальних дослідженнях. Такі
дослідження дозволяють всебічно проаналізувати роль соціальних умов і факторів,
показати соціальну зумовленість здоров'я населення і його груп.
VІI. Методичні вказівки до виконання практичного завдання
Загальні вказівки. Робота складається з двох завдань. Завдання 1 полягає в
опрацюванні та конспектування теоретичного матеріалу, завдання 2 - в рішенні
ситуаційних завдань за варіантами.
Типове завдання (ситуаційна задача).
Періодичні медичні огляди передбачають розподіл дітей за групами здоров'я. До
якої групи здоров'я слід віднести школяра, який страждає ревмокардитом в стадії
субкомпенсації?
Зразок рішення типового завдання.
Наявність хронічного захворювання в стадії субкомпенсації вимагає віднесення
даного школяра до 4-ї групи здоров'я.
113
[Введите текст]
VІІІ. Завдання для самостійної практичної роботи
Завдання №1
Ознайомитися з гл. V VI, і VII даних методичних рекомендацій і законспектувати
їх зміст в зошит для протоколів.
Завдання №2
На підставі вихідних даних за своїм варіантом вирішити ситуаційну задачу, дати
письмову відповідь на питання, поставлене в завданні.
ВАРІАНТ 1
Оцінюючи стан здоров'я учнів восьмого класу загальноосвітньої школи, лікар встановив
наявність у одного з учнів гіпертрофії мигдалин III ступеня, хронічного риніту і вегетосудинної дистонії. Функціональні можливості організму знижені. До якої групи
належить цей учень за станом свого здоров'я?
ВАРІАНТ 2
Спосіб життя безпосередньо пов'язаний з поведінкою населення. Його роль показана в
багаторічних комплексних медико-соціальних дослідженнях. Визначити, яку частку
спосіб життя становить в структурі чинників ризику, що впливають на стан здоров'я
населення
ВАРІАНТ 3
Вивчення стану здоров'я населення дає можливість отримати різнобічну інформацію, в
тому числі передбачає розподіл населення за групами здоров'я. Хто належить до групи
практично здорових?
ВАРІАНТ 4
За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я коефіцієнт життєстійкості
населення - це інтегрований показник, який характеризує стан здоров'я суспільства.
Визначити, які вихідні дані використовують для розрахунку цього показника
ВАРІАНТ 5
Хлопчику 13 років. У нього бронхоектатична хвороба, яка загострюється щороку. До
якої групи здоров'я його можна віднести?
IХ. План і організаційна структура заняття
№
п/п
Основні етапи заняття
Рівень
навчаль
них
цілей
Методи контролю
навчання
I. Підготовчий етап (20%)
114
Матеріально
методичне
забезпечення
Розп
оділ
часу
[Введите текст]
1.
Організація
5 хв.
заняття
2.
3.
Постановка навчальної
мети
Контроль вхідного рівня
знань
I-II
1. Індивідуальне
усне опитування.
1. Контрольні
питання: гл. IV.
20
хв.
2.Графологічна
структура теми:
гл. V .
II. Основний етап (70%)
1.
Формування знань і
умінь відповідно до
навчальної метою.
III
1. Вивчення і
конспектування
основного змісту
теми.
1. гл. V, VI, VII
2. Практична
робота з
вирішення
ситуаційних
завдань.
2. Індивідуальні
завдання за
варіантами.
гл. IХ.
1
год.
20
хв.
III. Заключний етап (10%)
1.
2.
Заключний контроль і
корекція набутих знань і
умінь.
Підведення підсумків
занять. Оцінка знань
студентів.
Вказівки по
домашньому завданню
1. Індивідуальний
контроль рішення
ситуаційних
завдань.
III
1. зошит
протоколів
2. Підписання
протоколів. Аналіз
отриманих
2.Крітеріі оцінки
висновків.
за ЕСТS.
3.Самостійна
підготовка.
20
хв.
7
хв.
3
115
[Введите текст]
3.
на освоєння наступної
теми.
Підручник.
хв.
Керівництво до
практичного
заняття.
Лекції.
ХІ. Список літератури
Основна:
1. Програма вивчення навчальної дисципліни «Соціальна медицина, громадське
здоров’я» для студентів вищих медичних закладів освіти ІІІ – ІV рівнів акредитації, К.,
2018. –41с.
2. Громадське здоров’я: підручник для студ. вищих мед. навч. закладів. - Вид. 3 –
Вінниця: «Нова книга», 2013. – 560 с.
3. Здоровье 2020 – основы европейской политики и стратегии для ХХІ века. – ВОЗ, 2013. –
232с.
4. Тестові завдання із соціальної медицини, організації охорони здоров'я та біостатистики:
Навч. посібник для студентів медич. ф-тів / За ред. В. А. Огнева. — Харків: Майдан, 2005.
— 304 с.
5.. Збірник тестових завдань для підготовки до медичного ліцензійного іспиту. "Крок-2.
Загальна лікарська підготовка" за навчальною дисципліною "Соціальна медицина,
економіка та організація охорони здоров’я": навч. метод. посібник для студентів VI курсів
мед. фак. вищ. мед. навч. закладів III-IV рівнів акредитації / Львів. держ. мед. ун-т ім.
Д.Галицького; Упоряд.: В.В. Рудень, В.І. Дячишин. - Л., 2003. - 66 с
Додаткова:
6. Посібник із соціальної медицини та організації охорони здоров’я. Підручник за ред.
Ю.В. Вороненка. К, “Здоров’я”. - 2002.
7. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я. / За ред. В.В. Руденя. – Львів,
2004. – С.42-53
8. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я / Під заг. ред. Ю.В. Вороненка,
В.Ф. Москаленка. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 680с.
9. Рудень В.В., Коляда І.І., Тімченко Н.Ф. Про сутність методу Стратегії високого ризику
в первинній профілактиці неінфекційної патології в Україні // Україна. Здоров'я нації,
2014. С.50
Інформаційні ресурси
- Всесвітня організація охорони здоров’я www.who.int
- Європейська база даних «Здоров’я для всіх» www.euro.who.int/ru/home
- Кохрейнівський центр доказової медицини www.cebm.net
116
[Введите текст]
- Кохрейнівська бібліотекаwww.cochrane.org
- Національна медична бібліотека США – MEDLINE www.ncbi.nlm.nih.gov/PubMed
- Канадський центр доказів в охороні здоров'я www.cche.net
- Центр контролю та профілактики захворювань www.cdc.gov
- Центр громадського здоров’я МОЗ України www.phc.org.ua
- Українська база медико-статистичноїінформації «Здоров’я для всіх»:
http://medstat.gov.ua
- British Medical Journal www.bmj.com
- Evidence-Based Medicine www.evidence-basedmedicine.com
Рекомендована література
Основна:
1. Програма вивчення навчальної дисципліни «Соціальна медицина, громадське
здоров’я» для студентів вищих медичних закладів освіти ІІІ – ІV рівнів акредитації,
К., 2018. –41с.
2. Громадське здоров'я: підручник для студентів вищих медичних навчальних
закладів / В.Ф. Москаленко, О.П. Гульчій, Т.С. Груздєва та ін.. – Вид.3 – Вінниця,
2013 – 560с.
3. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я. / За ред. В.В. Руденя. – Львів,
2004.
4. Посібник із соціальної медицини та організації охорони здоров’я. Підручник за ред.
Ю.В. Вороненка. К, “Здоров’я”. - 2002.
5. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я / Під заг. ред. Ю.В.
Вороненка, В.Ф. Москаленка. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 359 с.
6. Орлова Н.М. Медико-статистична інформація та статистичні методи аналізу //
Управління закладом охорони здоровя, 2007 № 6. – С. 49-56.
7. Економічний аналіз використання ресурсів в системі охорони здоров’я / В.Д.Парій,
Ю.М.Сафонов, Н.М. Захарова та ін. / За загальною редакцією професора В.Д. Парія /.
Навч. посібн. – Житомир: «Полісся», 2015. – 148 с.
8. Тестові завдання із соціальної медицини, організації охорони здоров'я та
біостатистики: Навч. посібник для студентів медич. ф-тів / За ред. В. А. Огнева. —
Харків: Майдан, 2005. — 304 с.
9. Методичні вказівки для студентів до практичного заняття по темі: «Промоція
здоров'я»/ під редакцією В.А.Огнев ,А.М. Зінчук -ХНМУ, 2008.
10. Рудень В.В., Коляда І.І., Тімченко Н.Ф. Про сутність методу Стратегії високого
ризику в первинній профілактиці неінфекційної патології в Україні // Україна.
Здоров'я нації, 2014. С.50.
11. Збірник тестових завдань для підготовки до медичного ліцензійного іспиту. "Крок2. Загальна лікарська підготовка" за навчальною дисципліною "Соціальна медицина,
економіка та організація охорони здоров’я": навч. метод. посібник для студентів VI
курсів мед. фак. вищ. мед. навч. закладів III-IV рівнів акредитації / Львів. держ. мед.
ун-т ім. Д.Галицького; Упоряд.: В.В. Рудень, В.І. Дячишин. - Л., 2003. - 66 с.
12. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я : посібник для
позааудиторної самостійної підготовки до практичних занять / В.В. Рудень. – Львів,
2004. – 595 с.
Додаткова:
13.Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня
1996 року. Поточна редакція від 01.01.2020.
117
[Введите текст]
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254k/96-вр#Text
14.Основи законодавства України про охорону здоров‘я //Відомості Верховної Ради
України. - 1993. Редакція від 23.04.2021.
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text
15.Загальна декларація прав людини. Прийняття від 10.12.1948 р.
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text
16.Наказ МОЗ України від 08.08.2006 р. №545 ,,Про впорядкування ведення медичної
документації, яка засвідчує випадки народженя і смерті”(редакція від 01.10.2020).
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1150-06#Text
17.Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг»
(редакція від 01.08.2021). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15#Text
18.Наказ МОЗ України № 1066 від 01.06.2021 «Деякі питання формування медичних
висновків про тимчасову непрацездатність та проведення їхньої перевірки».
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0728-21#Text
19. Наказ МОЗ України від 26 січня 2018 року № 157 «Про внесення змін до деяких
наказів Міністерства охорони здоров’я України».
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0182-18#Text
20. Наказ МОЗ України від 04.01.2018 № 13 «Про деякі питання застосування
Україномовного варіанту Міжнародної класифікації первинної медичної допомоги
(ICPC-2-E)».
https://moz.gov.ua/en/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-04012018--13-prodejaki-pitannja-zastosuvannja-ukrainomovnogo-variantu-mizhnarodnoi-klasifikaciipervinnoi-medichnoi-dopomogiicpc-2-e
21. Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»
(редакція від 05.08.2021). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text
22. Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (редакція від
31.12.2020). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2961-15#Text
23. Постанова КМУ від 3 грудня 2009 р. «Питання медико-соціальної експертизи».
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF#Text
24. Лехан В.М., Іпатов А.В., Губар І.О., Максименко О.П., Борвінко Е.В. Методика
обчислення глобального тягаря хвороб для інтегрованої оцінки стану здоров'я
населення: Інформаційний лист про нововведення в системі охорони здоров'я № 2042002 // Главврач, 2003. - №4.
25. Соціальна гігієна і організація охорони здоров'я / під. ред.А.Ф. Серенко, В.В.
Єрмакова - 2-е видання. - Г.: Медицина, 1984.
26. Соціальна медицина та організація охорони здоров'я: підручник / за
ред. Н.І. Кольцової, О.З. Децик. - 2-ге видання, перероб. і доповнено. – Івано
Франківськ, 2000.
27.Рудень В.В., Коляда І.І., Тімченко Н.Ф. Про сутність методу Стратегії високого
ризику в первинній профілактиці неінфекційної патології в Україні // Україна.
Здоров'я нації, 2014.
28. Москаленко В.Ф., Груздєва Т.С., Іншакова Г.В. Право на охорону здоров'я у
нормативно-правових актах міжнародного та європейського рівня. - Контраст, 2006. 296 с.
29. Сімейна медицина. Книга І «Організаційні основи сімейної медицини / За ред.
В.Ф. Москаленка, О.М. Гиріної. Підручник, - К.: «Медицина», 2007. - 392 с.
30. Як організувати систему надання первинної медичної допомоги на мiсцевомурiвнi.
Операційне керівництво / Баценко Д., Брагінський П., Бучма М. та ін. Міністерство
охорони здоров’я України, Проект USAID «Реформа ВІЛ-послуг у дії», ТОВ
«Агентство «Україна» К., 2018. 368 с.
118
[Введите текст]
31.Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права. Генеральна
асамблея ООН. 16.12.1966 р. http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MU66005U.html
Інформаційні ресурси:
- https://zakon.rada.gov.ua/laws/
- https://moz.gov.ua/
- http://www.ukrstat.gov.ua/
- https://academy.nszu.gov.ua/
- https://nszu.gov.ua/
- http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MU48001D.html
- Всесвітня організація охорони здоров’я www.who.int
- Европейская база данных «Здоровье для всех» www.euro.who.int/ru/home
- Кохрейнівський центр доказової медицини www.cebm.net
- Кохрейнівська бібліотекаwww.cochrane.org
- Національна медична бібліотека США – MEDLINE www.ncbi.nlm.nih.gov/PubMed
- Канадський центр доказів в охороні здоров'я www.cche.net
- Центр контролю та профілактики захворювань www.cdc.gov
- Центр громадського здоров’я МОЗ України www.phc.org.ua
- Українська база медико-статистичноїінформації «Здоров’я для всіх»:
http://medstat.gov.ua
- British Medical Journal www.bmj.com
- Evidence-Based Medicine www.evidence-basedmedicine.com
- Державна науково-педагогічна бібліотека України ім. В.О. Сухомлинського http://www.dnpb.gov.ua/
- Наукова бібліотека Харківського національного медичного університету http://libr.knmu.edu.ua/index.php/biblioteki
- Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського - http://www.nbuv.gov.ua/
- Національна наукова медична бібліотека України - http://www.library.gov.ua/
- Харківська
державна
наукова
бібліотека
ім.
В.Г.
Короленка
http://korolenko.kharkov.com
- https://www.zoda.gov.ua
119