ЗМІСТ с. ВСТУП ......................................................................................................................... 1 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОНЯТТЯ ФІНАНСОВИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВА ....................................................................................................... 1 1.1. Зміст поняття фінансовий стан підприємства........................................ 1 1.2. Класифікація факторів, що впливають на зміну фінансового стану підприємства ................................................................................................................ 7 1.3. Методи оцінки фінансового стану підприємства ................................ 14 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ДП «ХАРКІВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» ........................................................................................... 1 2.1. Загальна характеристика та експрес-аналіз фінансового стану ДП «Харківський механічний завод»........................................................................ 1 2.2. Технологія аналізу фінансового стану ДП «Харківський механічний завод»……..…………………………………………………………………………8 2.3. Аналіз фінансового стану ДП «Харківський механічний завод» ...... 14 3. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ДП «ХАРКІВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» ......................................................................................... 24 3.1. Таксономічний аналіз для визначення інтегрального показника оцінки фінансового стану ДП «Харківський механічний завод» ........................ 24 3.2. Аналіз чинників впливу на фінансовий стан ДП «Харківський механічний завод» ..................................................................................................... 31 3.3. Обґрунтування шляхів покращення фінансового стану ДП «Харкувський механічний завод» ..................................................................... 37 ВИСНОВКИ ............................................................................................................... 43 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................................. 44 ДОДАТКИ .................................................................................................................. 50 ВСТУП Проблема дослідження фінансового стану завжди була актуальною і посідала особливе місце серед напрямків фінансово – економічних досліджень. Особливого значення вона набула при переході нашої держави до ринкової економіки. За допомогою аналізу розробляється стратегія та тактика підприємства, обґрунтовуються плани та управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви покращення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства. Аналіз фінансового стану дає змогу побачити, яким напрямкам діяльності потрібно приділити увагу і поліпшити їх роботу. На сьогодні проблематика щодо аналізу фінансового стану підприємств залишається досить актуальною. Багато вітчизняних та закордонних вчених приділили велику увагу цій темі. Серед них: Абрютина М. С., Грачов А.В. [1], Аверіна, М.Ю. [2], Баканов М.І., Сергєєв Е.А. [11], Білик М.Д. [15], Власова Н.О., Круглова О.А., Безгінова Л.Ш. [18], Ковалев В.В. [26], Крамаренко Г.О. [32], Рудницька О.М., Біленська Я.Р. [51], Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. [69] та ін. Проте питання дослідження фінансового стану підприємств потребують подальшого більш детального висвітлення. Метою роботи є узагальнення теоретичних основ щодо аналізу фінансового стану підприємства, обгрунтування шляхів покращення фінансового стану підприємства. Для досягнення поставленої мети були поставлені та вирішені такі завдання: розкрити зміст поняття фінансовий стан підприємства; навести класифікацію факторів, що впливають на зміну фінансового стану підприємства; дослідити методи оцінки фінансового стану підприємства; навести загальну характеристику та провести експрес-аналіз фінансового стану ДП «Харківський механічний завод»; розробити технологію аналізу фінансового стану ДП «Харківський механічний завод»; 2 проаналізувати фінансовий стан ДП «Харківський механічний завод»; провести таксономічний аналіз для визначення інтегрального показника оцінки фінансового стану ДП «Харківський механічний завод»; здійснити аналіз чинників впливу на фінансовий стан ДП «Харківський механічний завод»; обґрунтувати вибір шляхів покращення фінансового стану ДП «Харкувський механічний завод». Об'єктом дослідження є процес аналізу фінансового стану діяльності підприємства. Предметом дослідження виступають теоретичні засади, методичні та практичні підходи, пов'язані з аналізом фінансового стану підприємства. В ході виконання роботи застосовуються такі методи дослідження: метод індукції, дидукції, узагальнення, синтезу, методи вертикального та горизонтального аналізу, коефіцієнтний аналіз, графічний та табличний, порівняння, трендовий та структурний метод, метод кореляційного аналізу, прогнозування та метод аналізу ієрархії. Структурно-логічна схема комплексної курсової роботи представлена у Додатку В. Інформаційна база, що використовується при написанні роботи представлена законодавчими нормативними актами, офіційними статистичними матеріалами, науковими працями вчених, навчальнометодологічною літературою, фінансовою звітністю ДП «Харківський механічний завод», а також ресурсами мережі Інтернет. Обробка інформаційних матеріалів проводиться за допомогою програм Microsoft Word, Excel, Ramus та Statistica. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості та доцільності їх використання в діяльності ДП «Харківський механічний завод» з метою поліпшення фінансового стану підприємства. Результати аналізу можуть бути використані для подальшого вивчення даної теми. 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОНЯТТЯ ФІНАНСОВИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВА 1.1. Зміст поняття фінансовий стан підприємства Фінансовий стан - це найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства в зовнішнім середовищі. Воно визначає конкурентоздатність підприємства, його потенціал у діловому співробітництві, оцінює, у якому ступені гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів по фінансовим і іншим відносинам. Тому можна вважати, що основна задача аналізу фінансового стану - показати стан підприємства для внутрішніх та зовнішніх споживачів, кількість яких при розвитку ринкових відносин значно зростає [1]. Положенням «Про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації», затвердженим Наказом Міністерства фінансів України та Фонду державного майна України від 26.01.2001 р. № 49/121 фінансовий стан підприємства визначається як сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенційні можливості підприємства. Вважаємо це твердження досить суперечливим, оскільки фінансовий стан можна охарактеризувати на базі певної сукупності показників, але він не є сукупністю показників. У Методичних рекомендаціях щодо аналізу фінансово-господарського стану підприємств або організацій Державної податкової адміністрації України (лист № 759/10/20-2117 від 27.01.1998 р.) зазначено, що фінансове положення (стан) є комплексним поняттям і відображає рейтинг підприємства на фінансовому ринку, його кредито- і податкоспроможність характеризується системою показників, які визначають на конкретну дату. Стосовно даного трактування сумніви виникають у достатньо суб’єктивному формуванні певного рейтингу підприємства на фінансовому ринку, оскільки не зрозуміло, за якою методикою цей рейтинг будується і яким чином характеризувати при цьому фінансовий стан підприємства. Крім того, недоцільним вважаємо 2 звужувати поняття фінансового стану до відображення тільки кредито– і податкоспроможності підприємства [16]. Сутність фінансового стану підприємств неодноразово намагалися охарактеризувати у своїх працях зарубіжні та вітчизняні вчені, однак єдиної думки не існує до нині. Так, наприклад, російські економісти Кончина Н.В. та Поляк Г.Б. вважають, що фінансовий стан підприємства характеризується сукупністю показників, що відображають процес формування та використання його фінансових ресурсів [28]. Українські економісти Резниченко А.П. та Чередник А.Л. доповнюють це визначення, стверджуючи, що фінансовий стан підприємства характеризується формуванням, розміщенням та використанням його фондів грошових коштів у процесі виробничо-господарської діяльності [49]. На думку Поддєрьогіна А.М., фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничогосподарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів [47]. Білик М.Д. вважає, що фінансовий стан – реальна (на фіксований момент часу) і потенційна фінансова спроможність підприємства забезпечити певний рівень фінансування поточної діяльності, саморозвитку та погашення зобов’язань перед підприємствами й державою [15]. Осмоловський В. В. визначає фінансовий стан як комплексне поняття, яке характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормальної виробничої діяльності комерційних та інших суб’єктів господарювання, доцільністю й ефективністю їх розміщення і використання, фінансовими взаємовідносинами із суб’єктами господарювання, платоспроможністю та фінансовою стійкістю [42]. Дем’яненко М. Я. стверджує, що фінансовий стан – це комплексне поняття, що відображає якісну сторону його виробничої та фінансової діяльності та є результатом реалізації всіх елементів зовнішніх і внутрішніх фінансових відносин підприємства. Він характеризується системою показників, які відображають стан капіталу в процесі його кругообігу, здатність розраховуватися за своїми зобов’язаннями і забезпечувати ефективне фінансування своєї виробничої діяльності на певний момент часу [22]. 3 Балабанов І.Т. розглядає фінансовий стан підприємства як характеристику його фінансової конкурентоспроможності (тобто платоспроможності, кредитоспроможності), використання фінансових ресурсів та капіталу, виконання зобов’язань перед державою та іншими суб’єктами господарювання [13]. Подібної точки зору дотримуються економісти Кащенко О.Л. та Рибіна Л.А., які стверджують, що фінансовий стан підприємства можна визначити, як забезпеченість та ефективне використання фінансових ресурсів для здійснення нормальної господарської діяльності підприємства та своєчасного виконання платіжних зобов’язань [25]. Цілком правомірним є конкретизація даного визначення: «у найконцентрованішому вигляді фінансовий стан підприємства можна визначити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язуванями». Загальне визначення фінансового стану підприємства дають Шеремет А.Д. та Сайфулін Р.С., які стверджують, що фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням та використанням коштів (активів) і джерелами їх формування (власного капіталу та зобов’язань, пасивів); структурою цих джерел, швидкістю обігу капіталу, здатністю підприємства погасити свої зобов’язання в строк та в повному обсязі, а також іншими факторами [69]. В наведеному визначенні, фінансовий стан підприємства розглядається, як комплексне економічне поняття з урахуванням основних факторів впливу, але в ньому не конкретизується, що фінансовий стан підприємства відображає фінансову конкурентоспроможність підприємства [69]. Коробов М.Я. стверджує, що фінансовий стан підприємства – це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика якості його діяльності. Фінансовий стан підприємства можна визначити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасних грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями [31]. 4 Артеменко В.Г. та Беллендир М.В. [7] визначають, що фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів підприємства; це характеристика його фінансової конкурентоспроможності (тобто платоспроможності, кредитоспроможності), виконання зобов’язань перед державою та іншими суб’єктами господарювання. Розцінюючи дане визначення фінансового стану як таке, що достовірно відображає його сутність, вважаємо, що його необхідно доповнити тим, що фінансовий стан підприємства визначається сукупністю виробничогосподарських факторів. Адже, стан фінансових відносин підприємства, які виникають як результат певних господарських операцій між ним та іншими учасниками економічного процесу, визначається передусім станом його виробничо-господарських характеристик (факторів). Також існує зворотний зв’язок, а саме – правильна та раціональна організація фінансів підприємства є визначальним, головним фактором його успішної виробничо-господарської діяльності. Саме тому схиляємося до визначення Павловської О.В.: “ фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів” [45]. Таким чином, проаналізувавши різні погляди, вчених-економістів, можемо виділити сутнісні характеристики категорії «фінансовий стан підприємства» (рис. 1.1). Рис. 1.1. Основні положення категорії «фінансовий стан підприємства» 5 Враховуючи всі вище згадані визначення фінансового стану підприємства, вважаємо доцільним запропонувати таке трактування поняття "фінансового стану підприємства": фінансовий стан підприємства – це комплексне економічне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансово-економічних відносин підприємства; визначається різноманітними виробничо-господарськими факторами; характеризується системою показників, які відображають формування, наявність, розміщення і виконання фінансових ресурсів підприємства та визначають фінансову конкурентоспроможність підприємства на ринку. Доцільність такого визначення може бути аргументована з наступних причин: По-перше, кожен суб’єкт господарювання, який діє у ринковій економіці, функціонує у певному господарчому оточенні. Це оточення складається з підприємств, постачальників матеріалів, споживачів продуктів або послуг, конкуруючих фірм; банків, що надають різноманітні послуги; державних або міжнародних організацій, які сприяють діяльності підприємства, а також фізичних осіб з їх доходами та потребами. Саме тому фінансовий стан підприємства є результатом взаємодій всіх елементів системи фінансовоекономічних відносин підприємства. По-друге, рух будь-яких товарно-матеріальних цінностей та трудових ресурсів супроводжує формування та використання грошових коштів. Наявність фінансових ресурсів, джерела їх формування, склад, ефективність їх використання відображають фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність останніх в умовах постійної зміни вимог ринку. Фінансово стабільні підприємства при нормальному веденні господарства повинні бути здатними вивільнювати грошові засоби та доцільно використовувати тимчасово вивільнені кошти, фінансовий стан підприємства характеризується системою показників, які, будучи об’єднаними за різними групами, взаємопов’язані один з одним. По-третє, в оточенні суб’єкта господарювання постійно відбуваються зміни зумовлені еволюцією усіх функціонуючих в економіці суб’єктів, динамікою валют, цін, митних ставок, податків тощо. Завдяки цьому фінансовий стан підприємства визначається сукупністю фінансово-економічних факторів, як зовнішніх так і внутрішніх. 6 Від фінансового стану підприємств залежить їх розвиток та позиція у конкурентному середовищі. А стабілізація фінансового стану є складним процесом, що базується на системному підході. Вихідним положенням при цьому є те, що підприємство розглядається як виокремлений із суспільноекономічного середовища комплекс елементів, що самоорганізуються (колективів людей, матеріальних і фінансових засобів), пов’язаних між собою сукупністю причинно-наслідкових зв’язків. Таким чином, індикатором стабілізації фінансового стану підприємства є синтез та інтеграція ендо- й екзогенних чинників у єдиному фінансовоекономічному механізмі макро- і мікроекономічного регулювання суспільного й індивідуального відтворення, у складі якого фінансова стійкість набуває результуючої. Отже, удосконалення трактування поняття «фінансовий стан підприємства» слід розглядати як один із головних факторів підвищення оцінки реального стану підприємств з урахування факторів впливу на нього. Від цього залежить ефективність здійсненого аналізу фінансового стану підприємства та поліпшення позицій підприємства в конкурентній боротьбі, його стабільне функціонування та динамічний розвиток, формувати грошові фонди для здійснення розширеного відтворення, встановлювати економічно обґрунтовані відносини. Саме тому фінансовий стан підприємства характеризується системою показників, які, будучи об’єднаними за різними групами, взаємопов’язані один з одним. По-третє, в оточенні суб’єкта господарювання постійно відбуваються зміни зумовлені еволюцією усіх функціонуючих в економіці суб’єктів, динамікою валют, цін, митних ставок, податків тощо. Завдяки цьому фінансовий стан підприємства визначається сукупністю фінансово-економічних факторів, як зовнішніх так і внутрішніх. Від фінансового стану підприємств залежить їх розвиток та позиція у конкурентному середовищі. А стабілізація фінансового стану є складним процесом, що базується на системному підході. Вихідним положенням при цьому є те, що підприємство розглядається як виокремлений із суспільноекономічного середовища комплекс елементів, що самоорганізуються (колективів людей, матеріальних і фінансових засобів), пов’язаних між собою сукупністю причинно-наслідкових зв’язків. 7 Таким чином, індикатором стабілізації фінансового стану підприємства є синтез та інтеграція ендо- й екзогенних чинників у єдиному фінансовоекономічному механізмі макро- і мікроекономічного регулювання суспільного й індивідуального відтворення, у складі якого фінансова стійкість набуває результуючої. Отже, удосконалення трактування поняття «фінансовий стан підприємства» слід розглядати як один із головних факторів підвищення оцінки реального стану підприємств з урахування факторів впливу на нього. Від цього залежить ефективність здійсненого аналізу фінансового стану підприємства та поліпшення позицій підприємства в конкурентній боротьбі, його стабільне функціонування та динамічний розвиток. 1.2. Класифікація факторів, що впливають на зміну фінансового стану підприємства При аналізі фінансового стану підприємства передбачається наявність прихованих загальних факторів, що впливають на зміну досліджуваних ознак. Аналіз факторів впливу дозволяє: виявити взаємозв'язок між ознаками досліджуваного явища; виявити приховані залежності в детермінованих і стохастичних моделях; оцінити вплив факторів на результат. В аналізі господарської діяльності під факторами розуміється одночасно: умови, при яких відбуваються господарські процеси, і під впливом яких формуються аналізовані показники; причини, під впливом яких змінюється господарський процес і його результат [64]. У зв'язку з різноманіттям видів підприємницької діяльності її результати формуються під впливом різних за змістом діючих одночасно різноспрямованих факторів. «Класифікація факторів являє собою розподіл їх по групах залежно від їх загальних ознак». Вона дає можливість точніше оцінити місце і роль кожного 8 фактора у формуванні величини результативних показників, глибше розібратися в причинах зміни досліджуваних явищ. У сучасній економічній літературі немає єдиного методичного підходу з питання класифікації факторів і побудови їх системи. Слід враховувати, що поділ факторів за тими чи іншими ознаками та їх віднесення до певної групи є іноді досить умовним і залежить від конкретної ситуації. Фактори, які досліджуються в аналізі фінансового стану підприємства, можуть бути класифіковані за різними ознаками. За ступенем залежності від діяльності підприємства фактори можна розділити на залежні (внутрішні) і незалежні (зовнішні). Фактори першої групи пов'язані з якістю роботи підприємств: структура майна і капіталу, розміри прибутку, собівартість реалізації продукції, ефективність використання майна, платоспроможність і т. д. У другу групу входять фактори, що впливають на фінансовий стан підприємства і не залежать від його діяльності: ставка податку, ставка рефінансування, митні збори і т. д. По можливості управління і впливу на фактори можна виділити такі види факторів, як об'єктивні і суб'єктивні. До перших можна віднести всі природні фактори, стихійні лиха, ціноутворення, інфляцію і т. п. Суб'єктивні фактори пов'язані з конкретною діяльністю людини, цілком і повністю залежать від нього. Успішне господарювання, стійкий фінансовий стан, ритмічне і повне виконання бізнес-планів визначається вмілим керівництвом, тим чи іншим виробничим колективом; правильною організацією виробництва, економіки, фінансів; глибоким знанням справи, конкретним виконавцем, його підготовленістю [63]. За широтою дії фактори поділяють на загальні та специфічні. До загальних відносяться фактори, які діють у всіх галузях економіки: платоспроможність, ліквідність, фінансова стійкість, ефективність використання капіталу, авансованого в майно тощо. Специфічними є ті, які діють в умовах окремої галузі економіки або підприємства: врожайність, жирність молока, товарообіг і т. д. Такий поділ факторів дозволяє повніше врахувати особливості окремих підприємств, галузей виробництва і зробити більш точну оцінку їх діяльності. 9 У напрямку впливу на аналізований показник фактори можна розділити на позитивні (коефіцієнт абсолютної ліквідності) і негативні (витрати на виробництво, податкові платежі і т. д.). За ступенем деталізації розрізняють чинники першого, другого, третього і наступних рівнів підпорядкування. До факторів першого рівня відносять ті, які безпосередньо впливають на результативний показник. В аналізі фінансового стану до факторів першого порядку відносимо приватні показники ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, ефективності використання капіталу, авансованого у майно по відношенню до відповідних узагальнюючих показників, що характеризує фінансовий стан. Фактори, що впливають на результативний показник побічно за допомогою факторів першого рівня, називають факторами другого рівня і т. д. До факторів другого рівня в аналізі фінансового стану ня підприємства відносимо покриття короткострокових зобов'язань заборгованістю покупців і замовників, ступінь забезпеченості всіх витрат авансовими платежами). Фактори третього рівня: надходження запасів, здійснення витрат, погашення короткострокових зобов'язань, прибуток від фінансово-господарської діяльності до оподаткування, ставка податку на прибуток і т. д. У напрямку залежності фактори бувають прямо пропорційної дії (оборотність запасів і витрат, коефіцієнт маневреності і т. д.) і назад пропорційної дії (коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу, величина короткострокових зобов'язань і т. д.). По виду зв'язку з досліджуваним показником бувають фактори функціональної залежності і фактори ймовірнісної залежності. Функціональний характер зв'язок носить тоді, коли результативний показник факторної моделі представлений у вигляді твору, приватного або алгебраїчної суми факторів. Аналіз факторів з функціональної (детермінованою) залежністю найбільш поширений. Будучи досить простим у застосуванні він дозволяє усвідомити логіку дії основних факторів розвитку підприємства, кількісно оцінити їх вплив, зрозуміти, які фактори і в якій пропорції можливо і доцільно змінити для підвищення стійкості фінансового стану підприємства. До факторів ймовірнісної (стохастичної) залежності відносять ті, зв'язок яких з результативним показником є неповною, ймовірнісної (кореляційної). При такого зв'язку зміна чинника може дати кілька значень приросту результуючого 10 показника залежно від поєднання інших факторів, що визначають даний показник. Так, зміна якості продукції, якості сировини та конкурентоспроможності продукції може призвести до неоднакових змін у рівні фінансового стану різних підприємств. Це залежить від поєднання інших факторів, що впливають на цей показник. Вважаємо за необхідне доповнити наведену класифікацію факторів за напрямками аналізу фінансового стану підприємства і групам ступеня деталізації. У відповідність із зазначеним ознакою виділяємо фактори, що впливають на: ліквідність; платоспроможність; фінансову стійкість; оборотність; рентабельність. Ліквідність характеризує узагальнюючий показник - коефіцієнт поточної ліквідності. Його можна представити у вигляді суми двох (трьох) чинників першого порядку: коефіцієнта покриття короткострокові зобов'язань запасами і витратами, коефіцієнта термінової ліквідності (коефіцієнта покриття короткострокових зобов'язань дебіторською заборгованістю плюс коефіцієнта абсолютної ліквідності). Кожний з факторів теж може бути розкладений на показники більш низького порядку. Наприклад, коефіцієнт абсолютної ліквідності залежить від розміру грошових коштів та короткострокові зобов'язань підприємства [38]. Коефіцієнт загальної платоспроможності характеризує рівень платоспроможності підприємства. Цей узагальнюючий показник можна представити у вигляді суми трьох факторів першого порядку (приватних показників): коефіцієнта платоспроможності за рахунок поточної діяльності, коефіцієнта платоспроможності за рахунок інвестиційної діяльності, коефіцієнта платоспроможності за рахунок фінансової діяльності. Показникифактори першого порядку в свою чергу можуть бути розкладені на показникифактори нижчого порядку. Коефіцієнт фінансової незалежності є характеристикою рівня фінансової стійкості підприємства. Фактори першого порядку, що впливають на його зміну: коефіцієнт маневреності власного капіталу, індекс постійного активу, коефіцієнт довгострокового залучення, коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів. Фактори другого порядку: розмір власних оборотних коштів, величин необоротних активів, довгострокових зобов'язань, власного і 11 позикового капіталу. Фактори третього порядку деталізують показники другого порядку [2]. Оборотність характеризується показником тривалості обороту всіх активів. Його можна розкласти на тривалість обороту необоротних активів, запасів і витрат, дебіторської заборгованості, короткострокових фінансових вкладень, тривалість обороту грошових коштів. У свою чергу деталізуються і показники другого рівня. Рентабельність капіталу, авансованого у майно, характеризує ефективність використання капіталу. Узагальнюючий показник може бути представлений за допомогою показників рентабельності внеоборотного активів, рентабельності оборотних коштів, рентабельності власного капіталу, рентабельності позикового капіталу. Показники другого рівня деталізуються через показники третього рівня [35]. Така класифікація факторів дозволяє виявляти внутрішньогосподарські резерви для поліпшення фінансового стану підприємства в необхідному напрямку. Наступний рівень деталізації показників включає в тому числі стандартні причини зміни окремих статей балансу. Фактори цього рівня дозволяють точніше інтерпретувати виявлені зміни факторів попереднього рівня. Деталізація фінансового стану підприємства на основі вза-ємозв'язок факторів різних порядків до самого вихідного дозволяє розрахувати вплив на фінансовий стан підприємства навіть окремих господарських операцій. Своєчасне виявлення негативних відхилень сприятиме прийняттю оперативних заходів щодо стабілізації фінансового стану підприємства. Так, існує безліч способів «виведення» показників ліквідності на рівень в районі оптимальних значень. Способами збільшення коефіцієнта абсолютної ліквідності можуть бути: збільшення залишку грошових коштів при одночасному збільшенні обсягу короткострокових зобов'язань; збільшення грошових коштів при стабільній величині короткострокових зобов'язань, тобто шляхом простої реструктуризації обо-ротних активів; зменшення короткострокових зобов'язань при стабільній величині залишку грошових коштів; 12 одночасне зменшення залишку грошових коштів і короткострокових зобов'язань; збільшення залишку грошових коштів при одночасному зменшенні короткострокових зобов'язань. Аналогічно можна навести безліч варіантів нормалізації коефіцієнтів поточної і термінової ліквідності. Залежно від причин відхилень, що виникають в притоках / відтоках грошових коштів, фінансової політики підприємства, можливостей і ефективності використання тих чи інших важелів впливу на потоки в момент утворення такої необхідності, нормалізувати платоспроможність можна «сповільнюючи / прискорюючи» платіжний оборот. Стимулювати приплив коштів на підприємство можна за рахунок наступних заходів: емісії акцій; залучення додаткових інвесторів з метою збільшення обсягу власного капіталу; продажу деякої кількості фінансових інструментів ін-вестірованія (облігації підприємства і т. д.); залучення довгострокових фінансових позик і кредитів; залучення короткострокових фінансових позик і кредитів; відстрочки платежів за кредиторською заборгованістю; зняття коштів з депозитних рахунків; продажу частини (або всього «портфеля») інвестицій; запитання наданих кредитів і позик; скорочення термінів надання товарного (комерційного) кредиту покупцям; прискорення інкасації простроченої дебіторської заборгованості; використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості - обліку векселів, факторингу, форфейтингу; прискорення інкасації платіжних документів покупців продукції (часу перебування їх у дорозі, в процесі реєстрації, у процесі зарахування грошей на розрахунковий рахунок і т. п.); забезпечення часткової або повної передоплати за вироблену продукцію, що користується високим попитом на ринку; 13 реалізації частини запасів (наднормативних, невикористовуваних сировини і матеріалів, напівфабрикатів власного виробництва і т. п.); збільшення розміру цінових знижок за готівку по реалізованої покупцям продукції та за великий опт; здачі в оренду, продажу невикористовуваних видів довгострокового майна; підвищення ціни за ексклюзивними (монопольним), хто користується стабільним попитом видами продукції; «викидання» на ринок нових, вдосконалених видів продукції; освоєння нових ринків збуту продукції; вишукування можливостей зниження собівартості (заміна матеріалів на більш дешеві, удосконалення технології виробництва, використання елементів облікової політики тощо); запитання через суд відшкодування заподіяних організації збитків, штрафів, пені, неустойок за порушення умов договорів; прискорення отримання сум страхового відшкодування збитків від надзвичайних подій [3]. Регулювати відтік грошових коштів можна за рахунок наступних заходів: призупинення викупу власних акцій; реструктуризації отриманих фінансових кредитів і позик шляхом переведення термінів погашення на більш пізні дати; збільшення за узгодженням з постачальниками термінів надання підприємству товарного (комерційного) кредиту; використання флоута для уповільнення інкасації власних платіжних документів; здійснення вкладення частини коштів у дохідні фінансові активи; забезпечення перевищення дебіторської заборгованості над кредиторської; придбання запасів у встановлених нормативами обсягах (незначні знижки не завжди виправдовують надмірне відволікання грошових коштів); заміни придбання довгострокових активів, зокрема потребують оновлення, на їх оренду (лізинг); скорочення обсягу і складу реальних інвестиційних програм; 14 відмови від фінансового інвестування; зниження суми постійних витрат; не допускати невиправданих порушень умов договорів, що тягнуть сплату штрафів, пені, неустойок; недопущення розкрадань матеріальних та інших цінностей; здійснення ефективної податкової політики, забезпечують-вающей зниження рівня сумарних податкових виплат. На основі пропонованого переліку заходів по впливу на потоки грошових коштів підприємству слід складати індивідуальний список шляхів вирівнювання потоків грошових коштів з метою згладжування їх обсягів на кожному кроці аналізованого періоду часу. Аналогічно розробляється перелік заходів щодо нормалізації фінансової стійкості і збільшення ефективності використання капіталу. Фактори взаємозалежні між собою і впливають на результати діяльності підприємства в різних напрямках: одні - позитивно, інші - негативно. Тому в сучасних умовах нестабільності та невизначеності особливо актуальним постає питання дослідження та врахування всіх факторів, що впливають на фінансовий стна підприємства для його успішної діядьності. 1.3. Методи оцінки фінансового стану підприємства За нестійких умов розвитку економіки зростає залежність підприємств від інфляційних процесів, надійності контрагентів, складних організаційноправових умов функціонування. Це зумовлює особливу увагу до оцінки фінансового стану підприємства як домінантного важеля виявлення слабких та сильних позицій підприємства, його фінансових резервів. Комплексне дослідження всіх аспектів фінансової діяльності дозволяє підвищити ефективність управління господарськими суб’єктами та зменшити негативний впив зовнішніх та внутрішніх факторів. Уміння здійснювати ефективне управління фінансовим станом підприємства залежить не лише від мети його проведення, а й від доцільності використання того чи іншого методу його оцінки, адаптації до сучасного етапу 15 і цілей розвитку, а також вимог, що висуваються зовнішніми суб’єктами господарювання, інвестиційним і податковим середовищем. Це визначає наукове й практичне значення дослідження наявних методів оцінки фінансового стану підприємства та пошуку шляхів його стабілізації [4]. Серед науковців, які в своїх роботах приділяли значну увагу дослідженню значення та особливостей оцінювання фінансового стану на підприємстві, а також питанням пошуку шляхів підвищення його фінансової стабільності, слід виділити таких, як І.Т. Балабанов, І.О. Бланк, Ю. Брігхем, Л. Гапенські, К.В. Ізмайлова, Т.Р. Карлін, В.В. Ковальов, М. Крейніна, Л.А. Лахтіонова, О.М. Поддєрьогін, Г.В. Савицька, В.Т. Савчук, Р.С. Сайфулін, О.С. Стоянова, О.О. Терещенко, А.Д. Шеремет та ін. Однак, незважаючи на значний науковий доробок вітчизняних та зарубіжних вчених і практиків з даної теми, ряд важливих проблем організації та методики аналізу фінансового стану підприємств, заходів його стабілізації вимагають подальших досліджень, глибокого вивчення і формування нових підходів та напрямів покращення з урахуванням вимог сучасного менеджменту. Окремі спроби систематизації існуючих підходів були зроблені О.О. Терещенко [54] однак і вони не охоплюють усіх існуючих методик аналізу фінансового стану, що свідчить про те, що методологічно-практичний інструментарій діагностики потребує значних удосконалень та систематизації. Фінансовий стан треба систематично і всебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці – за низку періодів, дасть змогу визначити “больові точки” у фінансовій діяльності та способи ефективного використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення. Своєчасна та об’єктивна діагностика фінансового стану підприємства різноманітних форм власності набуває особливого значення, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями підвищення рівня конкурентоздатності підприємства, які можна виявити, тільки своєчасно й об’єктивно провівши діагностику фінансового стану підприємства. Якість аналізу фінансового стану підприємства залежить від використовуваної методології, компетенції керівника, що приймає управлінське рішення, а також від достовірної звітності підприємства. Якість здійсненого фінансового аналізу 16 визначає ефективність управлінських рішень, а відтак і результативність діяльності підприємства в цілому [27]. Як відомо, оцінка фінансового стану підприємств здійснюються безпосередньо за низкою методик, розроблених міністерствами (відомствами), Національним Банком України та комерційними банками. Основу таких методичних підходів до оцінки фінансового стану підприємств було закладено ще з 1998 року, Агентством з питань запобігання банкрутству підприємств та Державною податковою адміністрацією України. Удосконалені варіанти останньої розробки представлено Методичними рекомендаціями з аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій у 2000— 2003 роках. Для підприємств, що підлягають приватизації, Міністерством фінансів та Фондом державного майна України у 2001 році розроблено окреме Положення про порядок здійснення аналізу їхнього фінансового стану. Наукові джерела пропонують безліч методичних підходів щодо оцінки фінансового стану підприємств, які можна розподілити на: методи, засновані на аналізі балансу підприємства (горизонтальний, вертикальний, трендовий аналіз, метод фінансових коефіцієнтів тощо); евристичні методи, що засновані на неформальних, інтуїтивних підходах та узагальненні досвіду розв’язання аналогічних завдань та методи експертних оцінок; економіко-математичні методи. Горизонтальний аналіз є складовою системи фінансового аналізу, яка полягає у вивченні динаміки окремих фінансових показників у часі. У процесі цього аналізу розраховують темпи зростання (приросту) окремих показників за декілька періодів і визначають загальні тенденції їх зміни (тобто тренд). Основними формами горизонтального (трендового) аналізу є: порівняння фінансових показників звітного періоду (року, кварталу, місяця) з показниками попереднього періоду; порівняння фінансових показників звітного періоду з показниками аналогічного періоду попереднього року (наприклад, показників квітня місяця звітного року з аналогічними показниками за квітень попереднього року); порівняння фінансових показників за декілька попередніх періодів для виявлення тенденції їх зміни (визначення лінії тренду в динаміці) [44]. 17 Вертикальний аналіз засновано на структурному розкладі окремих показників. В процесі його здійснення розраховується питома вага окремих складових фінансових показників та вплив кожної складової на результат в цілому. Основними видами такого аналізу є: структурний аналіз активів; структурний аналіз капіталу; структурний аналіз грошових потоків. Результати такого аналізу використовуються для проведення ефективної інвестиційної діяльності й раціонального використання грошових коштів підприємства. Коефіцієнтний аналіз полягає у вивченні рівня і динаміки відносних показників фінансового стану, які розраховуються як відношення величин балансових статей чи інших абсолютних показників фінансової звітності, порівнюючи їх із базовими даними або нормативними. Трендовий аналіз полягає у порівнянні кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану). Порівняльний аналіз – внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками. В основі багатовимірного порівняльного аналізу лежить метод евклідових відстаней, який враховує не тільки абсолютні величини показників кожного підприємства, але і ступінь їх наближення до показників підприємства-еталона. Для цього необхідно координати порівнюваних підприємств представити у частках відповідних координат підприємства-еталона [61]. Факторний аналіз полягає у виявленні причин зміни абсолютних і відносних фінансових показників, а також у визначенні впливу причин (факторів) на зміну фінансового показника, який аналізують. 18 Кореляційний аналіз (кореляційний метод) – метод дослідження взаємозалежності ознак у генеральній сукупності, які є випадковими величинами з нормальним характером розподілу. Нині самим розповсюдженим у використанні при оцінці фінансового стану підприємства є коефіцієнтний метод, що базується на розрахунку системи коефіцієнтів, які свідчать про стан в різних аспектах діяльності підприємства і дають можливість виявити слабкі місця в його діяльності ще на початковому етапі. Як правило, оцінка проводиться за групами показників майнового стану, фінансової стійкості, платоспроможності і ліквідності, прибутковості, ділової активності. Основними його недоліками є відсутність або недостатнє обґрунтування граничних значень більшості показників, недостатня інтерпретація термінології та показників, прийнятих у зарубіжних фірмах до специфіки українських підприємств, розгляд показниками лише окремих сторін діяльності підприємства. Зважаючи на загальне охоплення і глибину аналізу фінансового стану слід виділити експрес – аналіз та комплексний аналіз. Експресаналіз полягає у читанні звітності, вивченні абсолютних показників діяльності підприємства, проведенні горизонтального, вертикального та трендового аналізу. Комплексний аналіз передбачає всебічну оцінку фінансово-господарської діяльності з використанням різних методів обробки фінансової інформації. Основною відмінністю між експрес-аналізом і комплексним аналізом фінансового стану є ступінь деталізації аналітичних розрахунків. Останні роки набули поширення методики, що надають можливість інтерпретації результатів оцінки фінансового стану на основі одного узагальнюючого показника. Але їх різноманіття, відсутність певної систематизації, чіткого алгоритму здійснення розрахунків та умов застосування ускладнюють їх використання у практичній діяльності підприємств. Крім того, істотною проблемою використання більшості методик є відсутність нормативних значень фінансових показників, що враховують галузеві особливості функціонування підприємств, статичність фінансового аналізу, непридатність деяких західних методик до вітчизняних умов господарювання, низький рівень інформативності фінансової звітності. У міжнародній практиці для оцінки фінансового стану широко використовують математичні моделі, за допомогою яких формують 19 узагальнений показник. Вони застосовуються для аналізу основних положень функціонування та розвитку підприємства; логічного обґрунтування економічних залежностей, що були виявлені в результаті проведеного аналізу економічних явищ та процесів на підприємстві; для отримання якісних висновкі в відносно підвищення ефективності функціонування підприємства та його подальшого розвитку. На особливу увагу заслуговують моделі Альтмана, Таффлера, Ліса, Чессера та ін. Їх переваги: невелика кількість показників, що забезпечують високу точність результатів, за незначних затрат трудомісткості; можливість поєднувати різноманітні об’єкти; інформація для розрахунку всіх показників є доступною (відображається в основних формах фінансової звітності); є можливість прогнозування банкрутства, визначення зони ризику, у якій перебуває підприємство. Проте дані моделі показують правдиві результати лише в тих конкретних умовах, для яких вони розроблені. Використання таких моделей в Україні було б можливим за повної відповідності бухгалтерського обліку, фінансової звітності і показників міжнародній практиці та стабільній діяльності вітчизняних підприємств. У зв'язку з наявними відмінностями показники вітчизняних підприємств, введені в модель, повинні мати інші критеріальні значення. Адже величина цих коефіцієнтів істотно впливає на результати розрахунків і правильність висновків про фінансовий стан підприємства. Окрім того, будь-яка модель даватиме надійні результати лише за незмінності (постійності) умов функціонування об'єктів, котрі досліджуються, що не характерно для вітчизняних підприємств, що не може не вплинути як на коефіцієнти моделі, так і на її критичні значення, які слугують для оцінки фінансового стану підприємства і прогнозування можливості його банкрутства. На теперішній час не існує універсальної методики оцінювання фінансового стану підприємства, яка б враховувала мету фінансового аналізу, постійно змінюваний склад множини оцінювальних параметрів, який змінюється відповідно до умов розвитку внутрішнього та зовнішнього економічного середовища, а також розмірність, специфіку підприємства конкретної галузі й умов, у яких воно функціонує. В практичній діяльності також використовуються наступні методи оцінки фінансового стану підприємства: 20 1. Комплексний метод оцінки аналізує і групує показники за двома напрямками: стійкого фінансового стану й незадовільного. За допомогою цього методу можна відокремити проблемні напрямки в діяльності підприємства та виявити причини. Метод достатньо трудомісткий, на його основі важко зробити висновки щодо фінансового стану підприємства, оскільки йому притаманні усі недоліки й коефіцієнтного методу. 2. Інтегральний метод розглядає оцінку фінансового стану підприємства на базі розрахунку інтегрального показника, який формується в узагальнюючий показник за напрямками рівнів платоспроможності, фінансової незалежності та якості активів. 3. Беззбитковий метод передбачає розрахунок величини операційного важеля та оцінку фінансового стану підприємства показником запасу фінансової стійкості, однак він не дає повної оцінки стану підприємства. 4. Рівноважний метод заснований на досягненні рівноваги між ліквідними потоками у сфері господарсько-інвестиційної і фінансової діяльності підприємства. Розглянувши вище наведені методи, які використовуються для оцінки фінансового стану підприємства, ми бачимо, що існує велика кількість різноманітних методик, проте жодна з них не адаптована до сучасної економічної ситуації України. Проблема удосконалення наявних та розробки нових методик аналізу потребує подальшого дослідження у зв’язку з постійною зміною умов функціонування вітчизняних підприємств, вони дадуть змогу отримати реальну інформацію про фінансове становище підприємства, про вплив факторів оточуючого економічного середовища, дозволить найбільш повно оцінити характер використання ресурсів підприємства, забезпечить зовнішніх і внутрішніх користувачів об’єктивною і повною інформацією для прийняття тактичних і стратегічних рішень. 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ДП «ХАРКІВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» 2.1. Загальна характеристика та експрес-аналіз фінансового стану ДП «Харківський механічний завод» Державне підприємство «Харківський механічний завод» (далі – ДП «ХМЗ») - відомий світу з 1946 р. Сьогодні це сучасний машинобудівний завод з технологічно гнучким виробництвом, що сьогодні розробляє та виготовляє для сучасного ринку України автоматичні системи газового пожежогасіння, а також пересувні вуглекислотні вогнегасники серії ВВК - 18; 28; 56 на базі 25, 40, та 80 літрових балонів. За всі ці роки роботи, колектив підприємства досяг високого рівня майстерності, та складається з висококласних фахівців, що виконують роботи підвищеної складності, що дозволяє виробляти високоякісну продукцію та послуги, а також оперативно реагувати на потреби ринку. ДП «ХМЗ» займається виробництвом, опосвідченням та серійним випуском: Систем газового пожежогасіння - (модулі, батареї і блоки) газового пожежогасіння на базі 5, 7, 10, 25, 20, 40, 60, 80, 100 літрових балонів з ручним і електричним пуском. Устаткування поставляється у повній збірці, а за бажанням замовника із заправкою ВР (вогнегасна речовина). Модулів малогабаритних МГПМ-20 з тепловим замком; Вогнегасники вуглекислотні пересувні серії ВВК - 18; 28 ;56. Завод виконує весь комплекс робіт по опосвідченню, ремонту, заправці обладнання та вогнегасників, як власного виробництва так і інших виробників. Підприємство серійно випускає градирні типів «ІВА» і «ХАРКІВ» у виконанні 1 (сталеві, пофарбовані) і виконання 2 (з нержавіючої сталі). Вентилятори осьові - ВО06-300 №6,3; №8; №10; №12,5, а також робочі колеса №6,3; №8; №10; №12,5 (3-ті лопаті, метал). 2 У склад підприємства входять конструкторсько-технологічні бюро, механозаготівельне, зварювальне, фарбувальне та складальне виробництва [43]. В табл. 2.1 наведена загальна характеристика ДП «ХМЗ». Таблиця 2.1 Загальна характеристика ДП «ХМЗ» Характеристика Показник Повна назва Державне підприємство «Харківський механічний завод» Скорочена назва ДП «ХМЗ» Код ЄДРПОУ 08248877 Вид діяльності Виробництво військових бойових транспортних засобів КВЕД 30.40 Юридична адреса Харк. обл., м. Харкив, Ленинський район, вул. Залютинська, буд. 6 Статутний капітал 11 174 945,01 грн. Керівник Яценко Людмила Михайлівна, тел.: (057)783-63-02. Головний бухгалтер Махно Тетяна Петрівна, тел.: (057)783-63-07 Так як підприємство державне, аналіз проведений за Методикою аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки – Наказ Міністерства фінансів України від 14.02.2006 р. № 170 "Про затвердження Методики аналізу фінансовогосподарської діяльності підприємств державного сектору економіки" [48]. Аналіз структури та динаміки джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів виконується за даними балансу (Додаток А) підприємства з використанням методів вертикального та горизонтального аналізу. Згідно П(С)БО № 1, джерела формування фінансових ресурсів відображені в пасиві балансу, а напрями їхнього використання – в активі. 3 Вертикальний аналіз дозволяє визначити питому вагу кожної статті пасиву та активу в підсумку балансу на певний момент часу, тобто дослідити структуру джерел формування фінансових ресурсів та майна підприємства в статиці. Горизонтальний аналіз уможливлює вивчення динаміки джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів підприємства шляхом встановлення абсолютних та відносних відхилень за статтями пасиву та активу балансу. Забезпеченість фінансовими ресурсами в межах розрахункової потреби та їх раціональне використання створюють широкі можливості для подальшого поліпшення виробничих показників, підвищення ефективності застосування засобів та предметів праці, робочої сили, сучасних інформаційних технологій. Для проведення експрес-аналізу відповідно до даних, представлених у балансі, заповнено табл. 2.2 – 2.3 та згідно отриманих результатів зроблено аналітичні висновки. Джерела формування фінансових ресурсів поділяються на власний та позиковий капітал. Власний капітал є запорукою заснування і розвитку господарської діяльності будь-якого підприємства. Розмір власного капіталу і співвідношення його величини з об'ємом залучених зовнішніх джерел фінансування характеризують ступінь самостійності і фінансової незалежності підприємстві від зовнішнього інвестування. Власний капітал підприємства є найважливішим елементом фінансових ресурсів підприємства, основа приросту його активів і визначальний фактор у кредитних взаємовідносинах із партнерами по бізнесу. На ДП «ХМЗ» власний капітал формують статутний капітал (пайовий капітал) та нерозподілений прибуток (непокритий збиток). При цьому непокритий збиток займає більшу його частину, за рахунок чого власний капітал є від’ємним. Позиковий капітал (поточні зобов'язання і забезпечення) складають кредиторська заборгованість (2018р. – 90,51%, 2019р. – 89,24%, 2020р. – 91,86%) та інші поточні зобов’язання і забезпечення (2018р. – 9,49%, 2019р. – 10,76%, 2020р. – 8,14%). 4 Рис. 2.1. Структура поточних зобов'язань та забезпечень ДП «ХМЗ» за 2018-2020 рр. За рис. 2.2 можна зробити висновок, що поточні зобов'язання і забезпечення не тільки складають значну частину джерел формування фінансових ресурсів ДП «ХМЗ», але й за їх рахунок покривається збитковий власний капітал. В цілому за 2018-2020 рр. потреба у зовнішніх джерелах у підприємства зросла на 12,4%. Рис. 2.2. Структура джерел формування фінансових ресурсів ДП «ХМЗ» за 2018-2020 рр. 5 При проведенні аналізу напрямків використання фінансових ресурсів підприємства, визначено зміни в складі його майна. У 2018р. найбільшу долю активів складали необоротні активи – 61,15%. Тобто, в цей період підприємство мало “важку” структуру активів, що свідчить про значні накладні втирати та підвищену чутливість до зміни доходу (виручки). Але у 2019 р. 59,96% від всіх активів підприємства перейняли на себе оборотні активи, що свідчить про формування достатньо мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності активів підприємства. Це, також, вказує на те, що підприємство перейшло до “легкої” структури активів, що свідчить про мобільність майна підприємства. У 2020р., також, більшу питому вагу займають оборотні активи – 60,25% (рис. 2.3). Рис. 2.3. Структура активів підприємства на 2020 р. При цьому основну частину необоротних активів займають основні засоби підприємства – 99% на протязі всього періоду. В структурі оборотних активів найбільшу частину займають запаси (2018р. – 71,67%, 2019р. – 64,82%, 2020р. – 49,13% (зменшення за аналізований період в цілому)), на другому місці дебіторська заборгованість (2018р. – 10,50%, 2019р. – 20,98%, 2020р. – 36,26% (збільшення)), потім – інші оборотні активи (2018р. – 17,77%, 2019р. – 14,16%, 2020р. – 14,61% (зменшення)), а найменшу частину займають витрати майбутніх періодів (2018р. – 0,06%, 2019р. – 0,04%, 2020р. – 0,00% (зменшення)). Таблиця 2.2 Структура та динаміка джерел формування фінансових ресурсів ДП «ХМЗ» за 2018-2020 рр. Абсолютна величина, тис. грн. Стаття пасиву 1 1. Власний капітал 1.1. Статутний капітал (пайовий капітал) 1.2. Нерозподілени й прибуток (непокритий збиток) 2. Поточні зобов'язання і забезпечення 2.1. Кредиторська заборгованість 2.2. Інші поточні зобов’язання і забезпечення БАЛАНС Джерело інформації, форма 1 Зміни за період Питома вага, % 2019 2020 на кінець 2018 р. на кінець 2019 р. на кінець 2020 р. на кінець 2018 р. на кінець 2019 р. на кінець 2020 р. в абсолютн их величина х, тис. грн. 2 3 4 5 6 7 8 9=4-3 10 = 7 - 6 11 = 9\4 * 100 12 = 5 - 4 13 = 8 - 7 14=13\5 * 100 р. 1495 -3296 -491 -5334 -24,54 -3,26 -36,21 2805 21,28 -671,28 -4843 -32,95 986,35 рр. (1400+1405+ +1425+1430) 11386 11386 11386 84,78 75,63 77,29 0 -9,15 -100,00 0 1,65 0,00 р. 1420 -14682 -11877 -16720 -109,32 -78,90 -113,49 2805 30,43 -123,62 -4843 -34,60 40,78 р. 1695 16726 15545 20066 124,54 103,26 136,21 -1181 -21,28 -107,60 4521 32,95 29,08 р. (1605 + ... + 1650) 15138 13872 18433 112,72 92,15 125,12 -1266 -20,57 -109,13 4561 32,97 32,88 рр.(1660+…+ 1690) 1591 1673 1633 11,85 11,11 11,08 82 -0,73 -95,10 -40 -0,03 -2,39 р. 1900 13430 15054 14732 100 100 100 1624 0,00 -89,21 -322 0,00 -2,14 у питомій вазі, % темп приросту, % в абсолютн их величина х, тис. грн. у питомій вазі, % темп приросту, % 7 Таблиця 2.3 Структура та динаміка розподілу фінансових ресурсів ДП «ХМЗ» за 2018-2020 рр. Абсолютна величина, тис. грн Стаття пасиву 1 1. Необоротні активи 1.1. Нематеріальні активи 1.2. засоби Основні 1.3. Інші необоротні активи 2. Оборотні активи 2.1.Запаси 2.2.Дебіторська заборгованість 2.3. Інші оборотні активи Джерело інформації, форма 1 Зміни за період Питома вага, % 2019 2020 на кінець 2018 р. на кінець 2019 р. на кінець 2020 р. на кінець 2018 р. на кінець 2019 р. на кінець 2020 р. в абсолютних величинах, тис. грн. у питомій вазі, % темп прирост у, % в абсолютних величинах, тис. грн. у питомій вазі, % темп приросту, % 2 3 4 5 6 7 8 9=4-3 10 = 7 6 11 = 9\4 * 100 13 = 5 - 4 14 = 8 - 7 15=13\5 * 100 р. 1095 8213 6027 5856 61,15 40,04 39,75 -2186 -21,12 -26,62 -171 -0,29 -2,84 р. 1000 6 20 17 0,04 0,13 0,12 14 0,09 233,33 -3 -0,02 -15,00 8200 6000 5832 61,06 39,86 39,59 -2200 -21,20 -26,83 -168 -0,27 -2,80 7 7 7 0,05 0,05 0,05 0 -0,01 0,00 0 0,00 0,00 5217 9027 8876 38,85 59,96 60,25 3810 21,12 73,03 -151 0,29 -1,67 3739 5851 4361 27,84 38,87 29,60 2112 11,03 56,49 -1490 -9,26 -25,47 548 1894 3218 4,08 12,58 21,84 1346 8,50 245,62 1324 9,26 69,90 927 1278 1291 6,90 8,49 8,76 351 1,59 37,86 13 0,27 1,02 рр. (1005+1010 +1020) рр.(1045+… +1090) р. 1195 рр. (1100+1110) рр. (1120+…+1 155)* рр. (1115+1180 + 1190) 2.4. Витрати майбутніх періодів р. 1170 3 4 0 0,02 0,03 0,00 1 0,00 33,33 -4 -0,03 -100,00 БАЛАНС р. 1300 13430 15054 14732 100 100 100 1624 0,00 12,09 -322 0,00 -2,14 8 2.2. Технологія аналізу фінансового стану ДП «Харківський механічний завод» Основу діяльності будь-якої організації становлять її ділові процеси, або бізнес-процеси, які визначаються цілями й завданнями діяльності суб’єкта господарювання. Процеси забезпечують реалізацію всіх видів діяльності підприємства, пов’язаних з виробництвом товарів і/або послуг, які суб’єкт господарювання або робить, або продає й поставляє, або робить все це в сукупності. Для кожного виду роботи, що входить у загальний процес господарської діяльності, визначені тимчасові характеристики, які визначають її місце в загальній послідовності робіт, умови ініціації й час виконання [55]. Моделювання бізнес-процесу - процес відображення суб’єктивного бачення потоку робіт у вигляді формальної моделі, що складається з взаємопов'язаних операцій. Бізнес-модель - це формалізований (графічний, табличний, текстовий, символьний) опис бізнес-процесів, що відображає реально існуючу або передбачувану діяльність підприємства [39]. Метою моделювання є систематизація знань про компанію та її бізнеспроцеси в наочній графічній формі з тим, щоб в подальшому дані процеси можна було аналізувати і вдосконалювати. Моделювання бізнес-процесів дозволяє проаналізувати не тільки, як працює підприємство в цілому, як воно взаємодіє із зовнішніми організаціями, замовниками та постачальниками, але і як організована діяльність на кожному окремо взятому робочому місці. Використовується кілька різних методів, основою яких є як структурний, так і об’єктно-орієнтовний підходи до моделювання. Однак розподіл самих методів на структурні і об'єктні є досить умовним, оскільки найбільш розвинені методи використовують елементи обох підходів. До числа найпоширеніших методів відносяться: метод функціонального моделювання SADT (IDEF0); метод моделювання процесів IDEF3; моделювання потоків даних DFD; метод ARIS; метод Ericsson-Penker [36]. На сьогодні найвідомішими мовами (нотаціями) графічного моделювання бізнес-процесів є UML, ARIS, IDEF (IDEF0, IDEF3 у програмній інтерпретації BPwin), BPMN. Але найбільш широко використовується методологія опису бізнес-процесів - стандарт США IDEF. 9 За допомогою методології сімейства IDEF можна ефективно відображати і аналізувати моделі діяльності широкого спектру складних систем в різних розрізах. До сімейства IDEF відносяться такі стандарти: IDEF0 - методологія функціонального моделювання, яка за допомогою наочної графічної мови представляється у вигляді набору взаємозалежних функцій; IDEF1 - методологія моделювання інформаційних потоків усередині системи, що дозволяє відображати і аналізувати їх структуру та взаємозв’язки; IDEF1X - методологія побудови реляційних структур; IDEF2 - методологія динамічного моделювання розвитку систем; IDEF3 - методологія документування процесів, що відбуваються в системі, яка використовується, наприклад, при дослідженні технологічних процесів на підприємствах (за допомогою IDEF3 описуються сценарій та послідовність операцій для кожного процесу); IDEF4 - методологія побудови об’єктно-орієнтованих систем; IDEF5 - методологія дослідження складних систем [36]. Програмне забезпечення Ramus призначене для використання в проектах, в яких необхідно опис бізнес-процесів підприємства та (або) створення систем класифікації та кодування. Ramus повністю підтримує методологію моделювання бізнес-процесів IDEF0 і DFD, а так само має ряд додаткових можливостей покликаних задовольнити потреби команд розробників систем управління підприємствами. Ramus дозволяє створювати графічні моделі бізнес-процесів відповідно до правил синтаксису IDEF0, використовуючи власний графічний редактор. Крім того, Ramus дозволяє створювати систему класифікації та кодування всіх об'єктів, які фігурують в бізнес-процесах підприємства і пов'язувати цю систему з графічними моделями бізнес-процесів. Ramus володіє гнучкими можливостями побудови звітності по графічних моделях бізнес-процесів і системи класифікації та кодування. Дана можливість дозволяє створювати звітність в формі документів, які регламентують діяльність підприємства. Наприклад: регламенти процесів і посадові інструкції. При чому, ця регламентує документація, будучи автоматично генерується з моделей процесів і системи класифікації та кодування, носить системний і 10 несуперечливий характер, що критично важливо при побудові систем управління підприємствами. Важливо, що Ramus дозволяє переглядати вміст проектів через вебінтерфейс. Це спрощує комунікації між розробниками та користувачами систем управління, створеними з використанням можливостей Ramus. Побудуємо контекстну діаграму моделі «Аналіз фінансових результатів». На рис. 2.4. видно, що інформаційною базою для аналізу є Баланс та Звіт про фінансові результати. Оцінка фінансового стану проведений за методикою аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства державного сектору економіки та за коефіцієнтним методом. Проводити його буде фінансовий аналітик за допомогою програмного забезпечення. Рис. 2.4. Контекстна діаграма моделі 11 На базі контекстної діаграми моделі створена декомпозиція (рис. 2.5.). Рис. 2.5. Декомпозиція контекстної діаграми Аналіз фінансового стану підприємства поділяється на чотири етапи. Першим етапом є формування аналітичної бази. На цьому етапі фінансовий аналітик відбирає певні дані з фінансової звітності, що потім будуть використані в процесі аналізу. Другий етап - експрес-аналіз фінансового стану підприємства. Він включає вертикальний та горизонтальний аналіз. Третій етап - аналіз показників фінансового стану підприємства. На базі отриманих результатів фінансовий аналітик пропонує рекомендації щодо покращення фінансового стану підприємства та формує аналітичний звіт. 12 Розберемо другий та третій етапи більш детально та побудуємо декомпозицію «Експрес-аналіз фінансового стану підприємства» (рис. 2.6) й декомпозицію «Аналіз показників фінансового стану підприємства» (рис. 2.7). Рис. 2.6. Декомпозиція «Експрес-аналіз фінансового стану підприємства» Отже, з рис. 2.6. ми бачимо, що експрес-аналіз в даному випадку складається з аналізу джерел формування фінансових ресурсів та шляхів їх розподілу. Джерелом інформації, за яким проведено розрахунки є сформована раніше аналітична база. Всі розрахунки здійснюються фінансовим аналітиком в Excel. За результатами аналізу формуються аналітичні висновки. 13 Рис. 2.7. підприємства» Декомпозиція «Аналіз показників фінансового стану Аналіз показників фінансового стану підприємства включає: аналіз показників ліквідності; аналіз показників фінансової стійкості; аналіз показників ділової активності; аналіз показників рентабельності. Розрахунки проводяться фінансовим аналітиком в програмі Excel з використанням коефіцієнтного методу. За отриманими в ході аналізу результатами, формуються відповідні аналітичні висновки. Головна перевага ідеї аналізу бізнес-процесів підприємства за допомогою створення його моделі - її універсальність. По-перше, моделювання бізнеспроцесів це відповідь практично на всі питання, що стосуються вдосконалення діяльності підприємства і підвищення його конкурентоспроможності. По-друге, керівник або керівництво підприємства, що впровадили у себе конкретну методологію, буде мати інформацію, яка дозволить самостійно вдосконалювати своє підприємство і прогнозувати його майбутнє. 14 2.3. Аналіз фінансового стану ДП «Харківський механічний завод» Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Він відображає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів за фінансовими та іншими відносинами. Без аналізу фінансового стану сьогодні стає неможливим функціонування будь-якого суб'єкта економічної діяльності, включаючи й тих, що з певних причин не переслідують мету максимізації прибутків. Якщо ефективність господарювання є добровільною справою агента економічної діяльності, то фінансова звітність - обов'язковою: навіть дрібні приватні підприємства зобов'язані аналізувати свою фінансову діяльність, на основі якої вони будують звітність перед органами Державної податкової адміністрації. Стійке фінансове становище формується в процесі всієї виробничогосподарської або комерційної діяльності підприємства. Однак партнерів та акціонерів підприємства цікавить не процес, а результат, тобто саме показники фінансового стану за звітний період, які можна визначити на основі офіційної фінансової звітності. Аналіз фінансового стану складається з таких основних етапів: аналіз ліквідності підприємства; аналіз фінансової стійкості підприємства; аналіз ділової активності підприємства; аналіз рентабельності підприємства. Ліквідність ─ це здатність активів перетворюватися в грошові кошти. В загальному вигляді вона характеризується наявністю у підприємства ліквідних засобів у формі залишку грошей у касі, грошових коштів на рахунках у банку та тих елементів оборотних активів, які легко реалізуються. Ступінь ліквідності активів підприємства визначається тривалістю часового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена (чим коротше період, тим вища ліквідність активів). Інформаційним забезпеченням аналізу ліквідності підприємства є форма № 1 «Баланс» (Додаток А). 15 Узагальнюючим показником ліквідності є коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття), який визначається співвідношенням всіх поточних активів з поточними зобов’язаннями і характеризує достатність оборотних активів підприємства для погашення своїх боргів. Він показує, скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов’язань. Теоретичне значення даного показника – від 1,5 до 2. Коефіцієнт швидкої (проміжної) ліквідності розраховують за більш вузьким колом оборотних активів, коли з їх загальної величини віднімають найменш ліквідну їх частину – запаси. Орієнтовне значення показника – від 0,5 до 1. Найбільш жорстким критерієм ліквідності виступає коефіцієнт абсолютної ліквідності, який визначається відношенням найбільш ліквідних активів до поточних зобов’язань. Він показує, яка частина короткострокової заборгованості може бути у випадку необхідності погашена негайно за рахунок найбільш ліквідних активів. Теоретично достатнім вважається, якщо коефіцієнт абсолютної ліквідності знаходиться в межах 0,2 – 0,35. Показник власних оборотних коштів характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття його поточних активів. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотним коштами показує, яка частина оборотних активів фінансується за рахунок власних коштів підприємства. Чим вище цей показник, тим вище платоспроможність і кредитоспроможність підприємства. З табл. 2.4. видно, що всі розраховані показники не відповідають нормативним значенням. Таким чином, можна зробити висновок, що підприємство не має достатньо активів для покриття своїх боргів, а оборотні активи фінансуються за рахунок позикових ресурсів. 16 Таблиця 2.4. Показники ліквідності ДП «Харківський механічний завод» Показник Коефіцієнт поточної ліквідності Коефіцієнт швидкої ліквідності Коефіцієнт абсолютної ліквідності Власні оборотні кошти Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними оборотними коштами Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів Коефіцієнт покриття запасів Значення за роками 2018 2019 2020 Відхилення 2019 2020 0,31 0,58 0,44 0,27 -0,14 0,09 0,20 0,23 0,12 0,02 - - 0,0003 - - -11509,00 -6518,00 -11190,00 4991,00 -4672,00 -2,21 -0,72 -1,26 1,48 -0,54 -3,08 -1,11 -2,57 1,96 -1,45 - - 0,00 - - -2,80 -0,74 -1,82 2,06 -1,08 Фінансова стійкість підприємства характеризується ступенем його фінансової незалежності від зовнішніх кредиторів та інвесторів. Інформаційним забезпеченням аналізу фінансової стійкості підприємства є форма № 1 «Баланс». Фінансова стійкість ─ це такий стан фінансових ресурсів підприємства, при якому раціональне розпорядження ними є гарантією наявності власних коштів, стійкої прибутковості й забезпечення процесу розширеного відтворення. Кожне підприємство повинне адекватно визначити межі своєї фінансової стійкості. Недостатня фінансова стійкість підприємства може привести до його неплатоспроможності, а зайва буде сприяти створенню «зайвих» запасів і резервів, у зв'язку з чим виростуть видатки на їхнє утримання, буде 17 спостерігатися недоотримання прибутку й гальмування темпів економічного розвитку підприємства. Визначення типу фінансової стійкості підприємства, передбачає аналіз відносних показників фінансової стійкості. Коефіцієнт автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку власних коштів підприємства (власного капіталу) у загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійким, стабільним і більш незалежним від зовнішніх кредиторів є підприємство. Вважається, що підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори швидше вкладають кошти, оскільки воно має можливість погасити борги за рахунок власних коштів. Практика свідчить, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто джерела фінансування підприємства повинні бути хоча б наполовину сформовані за рахунок власних коштів. Таким чином., критичне значення коефіцієнта автономії повинне складати 0,5. Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до попереднього коефіцієнта. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансування підприємства, тобто втрату фінансової незалежності. Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. За цим коефіцієнтом здійснюють найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він показує, скільки одиниць залучених коштів припадає на одиницю власних. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів та кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості і навпаки. Оптимальне значення 0,5, критичне значення 1. З табл. 2.5. видно, що ДП «ХМЗ» абсолютно залежне від зовнішніх інвесторів, без вкладень яких підприємство не змогло б функціонувати. Тобто, якщо зовнішні ресурси, через будь-яку причину, перестануть інвестуватися в діяльність підприємства, воно буде змушено припинити виробляти та реалізувати свою продукцію. 18 Таблиця 2.5. Відносні показники фінансової стійкості ДП «ХМЗ» Показник 2018 2019 2020 Коефіцієнт автономії -0,25 -0,03 -0,36 Коефіцієнт фінансової залежності 4,07 30,66 2,76 Коефіцієнт фінансового ризику Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел 5,07 31,66 3,76 1 1 1 Оцінка ділової активності передбачає визначення результатів діяльності господарюючого суб'єкта через застосування комплексної оцінки ефективності використання виробничих і фінансових ресурсів, які формують оптимальні співвідношення темпів росту й основних показників, а також обумовлюють проміжні й кінцеві результати діяльності. Фактори, які впливають на рівень ділової активності, поділяються на: 1) зовнішні, які не залежать від діяльності господарюючого суб'єкта. До них відносяться фактори: міжнародного рівня – загальноекономічні чинники, вплив міжнародної політики, міжнародна конкуренція; національні – політичні, економічні, демографічні чинники; ринкові – форми конкуренції, науково-технічні чинники, психологія споживача; 2) внутрішні фактори, які безпосередньо пов'язані з діяльністю підприємства. До них можна віднести: конкурентну позицію підприємства; принципи його діяльності; ресурси і їх використання; маркетингову ситуацію й політику; фінансовий менеджмент. Зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на діяльність підприємства, формують його бізнес-середовище, яке фактично визначає становище підприємства на ринку, його економічний потенціал та фінансовий добробут. 19 Метою аналізу ділової активності є розрахунок відповідних аналітичних показників, виявлення тенденцій та причин їх змін з метою дослідження досягнутого рівня ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства і визначення потенційних можливостей підприємства для підвищення даного рівня. Інформаційним забезпеченням аналізу ділової активності підприємства є форма № 1 «Баланс» та № 2 «Звіт про фінансові результати». Ділова активність підприємства виміряється за допомогою системи кількісних і якісних критеріїв. Якісні критерії – широта внутрішніх і зовнішніх ринків збуту, ділова репутація підприємства, його конкурентоспроможність, наявність постійних постачальників і покупців готової продукції тощо. Дані критерії до-цільно зіставляти з аналогічними параметрами конкурентів, що діють у тій же галузі або сфері бізнесу. Кількісні критерії ділової активності характеризуються абсолютними й відносними показниками. Розглянемо особливості аналізу основних коефіцієнтів оборотності фінансових ресурсів підприємства. Коефіцієнти оборотності активів дають уявлення про те, скільки продукції реалізує підприємство, виходячи з наявної вартості окремих видів його активів. Коефіцієнт оборотності запасів відображає швидкість їх реалізації і є показником ефективності діяльності підприємства з закупівлі сировини, матеріалів, виробництва, збуту готової продукції. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості відображає ефективність політики підприємства з кредитування покупців з точки зору збору оплати за реалізацію продукції в кредит, характеризує рівень комерційного ризику, зумовленого подібними фінансовими відносинами. Чим вище значення даних коефіцієнтів, тим ефективніше підприємство організовує свої відносини з постачальниками і покупцями, тим вищий рівень його ділової активності. Коефіцієнт оборотності власного капіталу свідчить про те, наскільки масштаб діяльності підприємства забезпечується власним капіталом. Якщо у аналізованого підприємства цей коефіцієнт має високе значення і до того ж 20 перевищує середньогалузевий показник, це свідчитиме про те, що підприємство максимальною мірою використовує кожну грошову одиницю вкладених власниками коштів. З табл. 2.6. можна зробити висновок, що ДП «ХМЗ» має досить високу ділову активність. Розраховані показники свідчать про ефективну роботу підприємства відповідно закупівлі сировини та матеріалів, виробництва та реалізації продукції; має високий рівень організації відносини з постачальниками і покупцями. Але, слід зауважити, що серед отриманих в ході аналізу показників, коефіцієнт оборотності власного капіталу відсутній, це вказує на те, що власний капітал не приймає участі у процесі роботи підприємства (значення власного капіталу в Балансі є збитковим). Таблиця 2.6. Коефіцієнти оборотності економічних та фінансових ресурсів ДП «Харківський механічний завод» Значення за роками Відхилення Показник 2018 2019 2020 2019 2020 Коефіцієнт оборотності активів 0,772 1,166 1,021 0,394 -0,144 Коефіцієнт оборотності основних фондів 1,375 2,339 2,571 0,964 0,233 Коефіцієнт активів 1,764 2,332 1,699 0,568 -0,632 2,769 3,463 2,979 0,694 -0,484 22,839 19,263 16,959 -3,576 -2,305 8,018 13,600 5,951 5,581 -7,648 - - - - - 0,872 1,145 0,974 0,273 -0,170 оборотності оборотних Коефіцієнт оборотності запасів Коефіцієнт продукції оборотності Коефіцієнт оборотності заборгованості Коефіцієнт капіталу оборотності готової дебіторської власного Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості 21 Рентабельність демонструє ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства та показує скільки гривень прибутку (валового, операційного, до оподаткування, чистого) приходиться на 1 грн. реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) – активів, власного капіталу тощо. Підприємство вважається рентабельним, якщо доходи від реалізації продукції покривають витрати виробництва, і, крім того, забезпечують прибуток, достатній для нормального його функціонування. Основні завдання аналізу рентабельності: оцінка ефективності діяльності підприємства на поточний момент; виявлення зміни рентабельності протягом певного періоду; визначення резервів зростання рентабельності. Рентабельність оцінюють із різною метою залежно від потреби. Найчастіше рентабельність підприємств оцінюють потенційні інвестори з метою визначення доцільності інвестування коштів. Для державних підприємств така оцінка може здійснюватися на державному рівні з метою виявлення можливостей підвищення рентабельності за наявності негативних тенденцій у державному секторі. На приватних підприємствах оцінку рентабельності проводять власники й директори з метою прийняття необхідних управлінських рішень, спрямованих на підтримку або підвищення рівня рентабельності. Аналіз рентабельності підприємства здійснюється за допомогою системи показників. До основних показників рентабельності відносять: коефіцієнт рентабельності активів (майна) – показує, який прибуток отримує підприємство з кожної гривні, вкладеної в його активи. коефіцієнт рентабельності сукупного капіталу, він характеризує рівень валового прибутку, що генерується сукупним капіталом підприємства. Значення цього показника цікавить в першу чергу інвесторів; коефіцієнт рентабельності власного капіталу, цей показник цікавить наявних і потенційних власників і акціонерів. Рентабельність власного капіталу показує, який прибуток приносить кожна інвестована власниками грошова одиниця. Це основний показник, що використовують для характеристики ефективності вкладень у діяльність того чи іншого виду. На цей показник впливають: зміна чистого прибутку, фондовіддача, структура авансованого капіталу; 22 коефіцієнт валової рентабельності реалізованої продукції (коефіцієнт рентабельності продаж). Даний показник дає змогу визначити, скільки з 1 грн. чистого доходу на підприємство надходить валового прибутку, який створюється в процесі реалізації продукції та відображає ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення; коефіцієнт валової рентабельності основної діяльності. Показник дає змогу визначити, скільки копійок валового прибутку формує 1 грн. витрат виробничої собівартості та характеризує ефективність роботи структурних підрозділів підприємства за центрами витрат і центрами відповідальності, де відбувається формування змінних витрат, безпосередньо пов’язаних з виготовленням продукції та загальновиробничим управлінням, а також визначення виробничої собівартості; коефіцієнт рентабельності операційної діяльності. Значення показника свідчить про ефективність операційних витрат, пов’язаних з формуванням виробничої собівартості, загальногосподарським управлінням і збутовою діяльністю та іншими операційними витратами. Ці витрати безпосередньо беруть участь у виготовленні та реалізації продукції; коефіцієнт чистої рентабельності реалізованої продукції. Даний показник відображає відношення чистого прибутку до розміру виручки від реалізації продукції підприємства. Якщо показник операційної рентабельності залишається незмінним, а показник чистої рентабельності знижується, то це може свідчити або про збільшення фінансових витрат і отримання збитків від участі в капіталі інших підприємств, або про підвищення суми сплачених податкових платежів; коефіцієнти рентабельності необоротних та оборотних активів демонструють ефективність їх використання на підприємстві. Отже, кожне підприємство, зокрема і досліджуване в даній роботі ДП «ХМЗ» прагне збільшити рентабельність своєї продукції, ресурсів, що використовується. Адже підвищення рентабельності сприяє покращенню фінансового стану підприємства. Значення всіх вище названих показників рентабельності зазначені в табл. 2.7. 23 Таблиця 2.7. Показники рентабельності ДП «Харківський механічний завод» Показник 2018 2019 2020 Коефіцієнт рентабельності майна -0,14 0,28 -0,32 Коефіцієнт рентабельності капіталу -0,14 0,28 -0,32 - - - 0,10 0,19 0,15 0,21 0,46 0,35 Коефіцієнт рентабельності операційної діяльності -0,19 0,20 -0,31 Коефіцієнт чистої рентабельності реалізованої продукції -0,18 0,24 -0,32 Коефіцієнт рентабельності необоротних активів -0,25 0,56 -0,81 Коефіцієнт рентабельності власного капіталу Коефіцієнт рентабельності продаж Коефіцієнт діяльності валової рентабельності основної З табл. 2.7. видно, що рентабельними на протязі всього періоду є лише рентабельність продаж та рентабельність основної діяльності. Інші показники є досить не стабільними. В загальному виразі, підприємство показує зріст рентабельності у 2019 р. (всі значення коефіцієнтів > 0). За 2018р. та 2020р. всі розраховані показники абсолютно не рентабельні, крім двох, зазначених раніше. Це значить, що витрати за певний період є значно вищими за отриманий прибуток. 24 3. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ДП «ХАРКІВСЬКИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» 3.1. Таксономічний аналіз для визначення інтегрального показника оцінки фінансового стану ДП «Харківський механічний завод» Аналіз та оцінка фінансової діяльності підприємства – це діагноз його фінансового стану, що дозволяє визначити недоліки й прорахунки, виявити та мобілізувати внутрішні господарські резерви, збільшити доходи та прибутки, зменшити витрати виробництва, підвищити рентабельність, поліпшити фінансово-господарську діяльність підприємства в цілому. Метод багатовимірних порівнянь набув широкого застосування в економіці підприємства, зокрема в підведенні підсумків роботи, оцінці виконання плану, аналізі фінансового стану суб'єктів господарювання та їх підрозділів. Застосування цього методу пов'язане зі складністю досліджуваних економічних явищ і процесів, їх багатогранністю та неоднозначністю. У таких умовах дати цілісну оцінку вказаних явищ за допомогою одного показника неможливо. Тому використовується система різноманітних показників, які необхідно систематизувати та проаналізувати для прийняття раціональних управлінських рішень. Саме таксономічні методи мають потужний арсенал алгоритмів систематизації і покликані вирішити дану проблему. Саме це і обумовлює актуальність даної теми. Дослідженням питання використання таксономічного аналізу для обґрунтування економічних явищ займались такі вітчизняні дослідники, як: Горова О.О. [21], Лощина Л.В. [34], Плюта В.В. [46], Сабліна Н.В. [52] та ін. Головною метою використання методу таксономії є здобуття інформації про наявність або відсутність однорідності в досліджуваній сукупності об'єктів [52]. При побудові таксономічного показника застосовується матриця даних, складена із стандартизованих ознак. Стандартизація дозволяє позбутися від одиниці виміру – як вартісної, так і натуральної. Для обчислення інтегрального показника фінансового стану підприємства до системи показників слід віднести такі: коефіцієнт рентабельності майна, 25 коефіцієнт оборотності активів, коефіцієнт оборотності запасів, коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт фінансового ризику, коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами, коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними оборотними коштами, коефіцієнт покриття запасів. Оцінка фінансового стану підприємства з використанням таксономічного аналізу дає можливість провести моніторинг фінансової діяльності та визначити інтегральний показник рівня фінансового стану підприємства. Запропоноване дослідження дає можливість отримати досить повну та неупереджену інформацію про такий стан та можливу динаміку цього показника [34]. При побудові таксономічного показника вихідною матрицею є матриця, що складається зі значень системи показників за досліджуваний період часу. Сформуємо початкову матрицю вихідних даних (табл. 3.1). Таблиця 3.1 Рік Коефіцієнт рентабельності майна Коефіцієнт оборотності активів Коефіцієнт оборотності запасів Коефіцієнт фінансової залежності Коефіцієнт фінансового ризику Коефіцієнт поточної ліквідності Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними оборотними коштами Коефіцієнт покриття запасів Початкова матриця вихідних даних 2018 -0,14 0,77 2,77 4,07 5,07 0,31 -2,21 -3,08 -2,80 2019 0,28 1,17 3,46 30,66 31,66 0,58 -0,72 -1,11 -0,74 2020 -0,32 1,02 2,98 2,76 3,76 0,44 -1,26 -2,57 -1,82 26 Досліджувані ознаки характеризуються різною розмірністю, що обумовлює необхідність їх стандартизації. Для стандартизації визначимо середнє арифметичне значення та середньоквадратичне відхилення (табл. 3.2) Таблиця 3.2 Коефіцієнт рентабельності майна Коефіцієнт оборотності активів Коефіцієнт оборотності запасів Коефіцієнт фінансової залежності Коефіцієнт фінансового ризику Коефіцієнт поточної ліквідності Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними оборотними коштами Коефіцієнт покриття запасів Результати розрахунку середнього арифметичного значення та середньоквадратичного відхилення Ср. Арифм -0,06 0,99 3,07 12,50 13,50 0,44 -1,40 -2,25 -1,79 Ср. кв. відхил. 0,31 0,20 0,36 15,74 15,74 0,14 0,75 1,02 1,03 Зробимо стандартизацію початкової матриці (табл. 3.3). Одночасно відбувається вирівнювання дисперсій (кожна дисперсія стає рівній одиниці), а також значень ознак (усі середні арифметичні дорівнюють нулю). Після стандартизації значень проводиться диференціація ознак на стимулятори та дестимулятори. Підставою такого поділу є характерний вплив кожного з показників на рівень розвитку досліджуваного об'єкта. Ознаки, які надають позитивний (стимулюючий) вплив на загальний рівень розвитку об'єкта, називаються стимуляторами, а ознаки, що уповільнюють розвиток підприємства, – дестимуляторами. Поділ ознаки на стимулятори і дестимулятори – основа для побудови вектора еталона. 27 Таблиця 3.3 Рік Коефіцієнт рентабельності майна Коефіцієнт оборотності активів Коефіцієнт оборотності запасів Коефіцієнт фінансової залежності Коефіцієнт фінансового ризику Коефіцієнт поточної ліквідності Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними оборотними коштами Коефіцієнт покриття запасів Стандартизована матриця початкових даних 2018 -0,26 2,70 9,19 13,41 16,66 1,20 -6,98 -9,81 -8,90 2019 1,10 3,98 11,44 99,77 103,02 2,08 -2,14 -3,41 -2,21 2020 -0,84 3,51 9,87 9,16 12,41 1,62 -3,90 -8,15 -5,72 За даними табл. 3.3 розрахуємо точку-еталон (рис. 3.4). Обґрунтування еталону є самим відповідальним моментом всієї обчислювальної процедури, оскільки реальність значень еталону, його адекватність існуючим економічним умовам визначає саме значення узагальнюючого показника. При виборі еталону використовувався критерій min-max. Для розрахунку коефіцієнту рентабельності майна, коефіцієнту оборотності активів, коефіцієнту оборотності запасів, коефіцієнту поточної ліквідності, коефіцієнту забезпеченості власними оборотними коштами, коефіцієнту забезпеченості запасів і витрат власними оборотними коштами, коефіцієнту покриття запасів використовується функція «МАКС», бо обрані показники надають позитивний (стимулюючий) вплив на загальний рівень розвитку об'єкта, вони називаються стимуляторами (обирається максимальне значення). Для інших, що виступають дестимуляторами, – «МІН». 28 Таблиця 3.4 Коефіцієнт оборотності активів Коефіцієнт оборотності запасів Коефіцієнт фінансової залежності Коефіцієнт фінансового ризику Коефіцієнт поточної ліквідності Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними оборотними коштами Коефіцієнт покриття запасів Точка-еталон Коефіцієнт рентабельності майна Результати розрахунку точки-еталону 1,10 3,98 11,44 9,16 12,41 2,08 -2,14 -3,41 -2,21 Розрахуємо евклідову відстань та значення інтегрального показника за аналізований період (табл. 3.5). Евклідова відстань - додатне число, яке вказує на поділ між двома точками простору, де виконуються аксіоми та теореми геометрії Евкліда. Інтегральний показник – показник, який обчислюється в результаті зважування визначеної комбінації фінансових індикаторів і комплексно характеризує фінансовий стан бенефіціара. Характерною властивістю інтегрального показника є те, що його значення знаходиться в інтервалі від 0 до 1. Відповідно до обчислень, інтерпретація таксономічного показника не узгоджується з інтуїтивними уявленнями (таксономічний показник зростає з видаленням значень показників від еталону й убуває з наближенням їх до нього). Інтерпретація даного показника наступна: він приймає високі значення при близьких значеннях показників у системі до еталону і низькі значення при далеких. 29 Таблиця 3.5 Рік Коефіцієнт рентабельності майна Коефіцієнт оборотності активів Коефіцієнт оборотності запасів Коефіцієнт фінансової залежності Коефіцієнт фінансового ризику Коефіцієнт поточної ліквідності Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними оборотними коштами Коефіцієнт покриття запасів Евклідова відстань Значення інтегрального показника Результати розрахунку евклідової відстані та значення інтегрального показника 2018 -0,26 2,70 9,19 13,4 16,7 1,20 -6,98 -9,81 -8,90 1,87 0,47 2019 1,10 3,98 11,4 99,8 103,0 2,08 -2,14 -3,41 -2,21 0,00 1,00 2020 -0,84 3,51 9,87 9,16 12,4 1,62 -3,90 -8,15 -5,72 2,00 0,43 Таксономічний показник синтетично характеризує зміни значень ознак досліджуваних груп. Інтерпретація даного показника така: він приймає високі значення при великих значеннях стимуляторів і низькі значення – при малих значеннях стимуляторів. Слід відобразити на рисунку динаміку змін інтегрального показника (рис. 3.1). Слід зазначити, що коефіцієнт таксономії ДП «ХМЗ» досить нестабільний протягом аналізованого періоду. Чим більше показник наближається до одиниці, тим кращий фінансовий стан підприємства. У табл. 3.6 наведено градацію показника таксономії [50]. Як показано на рисунку, значення показника у 2019 р. різко покращився до найвищого рівня порівняно з попереднім (у 2018 р. – середній рівень 30 розвитку). Але у 2020 р. рівень розвитку, також різко, впав до середнього. Таке зменшення є негативним для підприємства. Рис. 3.1 Динаміка інтегрального показника за 2018-2020 рр. На погіршення фінансового стану підприємства в 2020 р. вплинуло зменшення таких показників, як коефіцієнт рентабельності майна, коефіцієнт оборотності активів, коефіцієнт оборотності запасів, коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами, коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними оборотними коштами, коефіцієнт покриття запасів. Зменшення даних показників відбулося за рахунок того, що у 2020 р. підприємство отримало чистий збиток у розмірі -4812 тис.грн. Таблиця 3.6 Градація рівня розвитку об'єктів стосовно досліджуваного явища Рівень розвитку Значення таксономічного показника рівня розвитку Найвищий 1,00 – 0,80 Високий 0,79 – 0,60 Середній 0,59 – 0,40 Низький 0,39 – 0,20 Найнижчий 0,19 – 0,0001 31 Отже, проведений аналіз був доцільним та ґрунтувався на застосуванні методики інтегральної оцінки фінансового стану на підприємстві, заснованої на застосуванні методів таксономічного аналізу. Було виявлено негативну тенденцію зміни рівня таксономічного показника протягом 2018-2020 рр., а це свідчить про те, що обрана підприємством стратегія щодо покращення його фінансового стану є не зовсім ефективною, тому його пріоритетним завданням є обрати ефективну стратегію розвитку підприємства та розробка заходів для збільшення темпів зростання показників, що його характеризують [21]. 3.2. Аналіз чинників впливу на фінансовий стан ДП «Харківський механічний завод» В сучасних умовах господарювання всі підприємства України функціонують у економічних умовах, які постійно змінюються. Проте не лише вплив факторів зовнішнього середовища негативно впливає на фінансовий стан підприємств, а й відсутність забезпечення відповідного рівня фінансової стійкості. Позитивні значення показників фінансової стійкості є підґрунтям для нормального функціонування підприємств і поступового зростання їх економічного потенціалу. Управління фінансовою стійкістю є одним із основних елементів фінансового менеджменту на підприємстві, необхідною передумовою стабільного розвитку підприємства. Тому саме зараз, у час підвищення процесів глобалізації в економіці, забезпечення фінансової стійкості та управління нею є одним із пріоритетних завдань [57]. Основними вимогами до застосування кореляційного аналізу є достатня кількість спостережень, сукупності факторних і результативних показників, а також їх кількісний вимір і відображення в інформаційних джерелах. Головними завданнями кореляційного аналізу є: визначення форми зв'язку; вимірювання щільності (сили) зв'язку; виявлення впливу факторів на результативну ознаку. 32 З метою аналізу зв’язків чинників впливу на результативний показник та між собою застосуємо метод кореляційного аналізу. У якості результативного показника – коефіцієнт фінансової залежності. На базі вихідних даних (табл. 3.7) проведемо кореляційний аналіз, що дозволить дослідити рівень впливу факторів на фінансовий стан підприємства (табл. 3.8). Таблиця 3.7 Вихідні дані Показник 2018 2019 2020 Y Коефіцієнт фінансової залежності 4,07 30,66 2,76 X1 Власний капітал -3296 -491 -5334 X2 Поточні зобов'язання і забезпечення 16726 15545 20066 X3 Нематеріальні активи 6 20 17 X4 Основні засоби 8200 6000 5832 X5 Запаси 3739 5851 4361 X6 Дебіторська заборгованість 548 1894 3218 X7 Інші оборотні активи 927 1278 1291 X8 0,3 0,6 0,4 -2,2 -0,7 -1,3 -3,1 -1,1 -2,6 X11 Коефіцієнт поточної ліквідності Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними оборотними коштами Коефіцієнт покриття запасів -2,8 -0,7 -1,8 X12 Коефіцієнт оборотності активів 0,8 1,2 1,0 X13 Коефіцієнт оборотності основних фондів 1,4 2,3 2,6 X14 Коефіцієнт оборотності оборотних активів 1,8 2,3 1,7 X15 Коефіцієнт оборотності запасів 2,8 3,5 3,0 X16 Коефіцієнт оборотності готової продукції 22,8 19,3 17,0 X17 Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості 8,0 13,6 6,0 X18 Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості 0,9 1,1 1,0 X19 Коефіцієнт рентабельності майна -0,1 0,3 -0,3 X20 Коефіцієнт рентабельності капіталу -0,1 0,3 -0,3 X21 Коефіцієнт чистої рентабельності реалізованої продукції -0,2 0,2 -0,3 X9 X10 33 Таблиця 3.8 Результат кореляційного аналізу Y X1 X2 X3 X4 X5 X6 X7 X8 X9 X10 X11 X12 X13 X14 X15 X16 X17 X18 X19 X20 Y 1 X1 0,92 1 X2 -0,73 -0,94 1 X3 0,63 0,29 0,06 1 X4 -0,41 -0,03 -0,33 -0,96 1 X5 0,95 0,75 -0,47 0,85 -0,68 1 X6 -0,04 -0,41 0,71 0,75 -0,90 0,29 1 X7 0,44 0,06 0,30 0,97 -0,99 0,71 0,88 1 X8 0,86 0,59 -0,27 0,94 -0,82 0,98 0,49 0,84 1 X9 0,75 0,44 -0,10 0,99 -0,91 0,92 0,63 0,92 0,98 1 X10 0,96 0,77 -0,50 0,83 -0,65 1,00 0,25 0,68 0,97 0,91 1 X11 0,86 0,60 -0,28 0,94 -0,82 0,98 0,48 0,83 1,00 0,98 0,97 1 X12 0,75 0,45 -0,10 0,99 -0,91 0,93 0,63 0,92 0,99 1,00 0,91 0,98 1 X13 0,29 -0,09 0,44 0,93 -0,99 0,59 0,94 0,99 0,75 0,85 0,56 0,74 0,85 1 X14 0,98 0,94 -0,77 0,59 -0,36 0,93 -0,09 0,39 0,83 0,71 0,94 0,83 0,72 0,24 1 X15 0,94 0,74 -0,46 0,86 -0,69 0,99 0,30 0,71 0,98 0,93 1,00 0,98 0,93 0,60 0,92 1 X16 -0,08 0,30 -0,62 -0,82 0,94 -0,40 -0,99 -0,93 -0,59 -0,72 -0,37 -0,58 -0,72 -0,98 -0,03 -0,41 1 X17 0,98 0,99 -0,86 0,45 -0,19 0,85 -0,26 0,23 0,72 0,59 0,87 0,72 0,59 0,08 0,99 0,85 0,14 1 X18 0,91 0,69 -0,39 0,89 -0,74 0,99 0,37 0,76 0,99 0,95 0,99 0,99 0,96 0,66 0,89 1,00 -0,48 0,80 1 X19 0,97 0,99 -0,88 0,42 -0,16 0,83 -0,29 0,19 0,70 0,56 0,85 0,70 0,56 0,04 0,98 0,83 0,17 1,00 0,78 1 X20 0,97 0,99 -0,88 0,42 -0,16 0,83 -0,29 0,19 0,70 0,56 0,85 0,70 0,56 0,04 0,98 0,83 0,17 1,00 0,78 1,00 1 X21 0,98 0,98 -0,85 0,47 -0,22 0,86 -0,24 0,25 0,74 0,60 0,88 0,74 0,61 0,10 0,99 0,86 0,12 1,00 0,81 1,00 1,00 X21 1 34 З табл. 3.8 видно, що фактори мають як прямий вплив на результативний показник, так і непрямий (якщо значення позитивне – прямий, від’ємне – непрямий). Шкала оцінки тісноти зв'язку за коефіцієнтом кореляції та критичне його значення наведені в табл. 3.9. Таблиця 3.9 Величина коефіцієнта кореляції і тіснота зв'язку за "Таблицею Чеддока" Коефіцієнт кореляції Тіснота зв'язку 1,00 Зв'язок функціональний 0,90—0,99 Дуже сильний 0,70—0,89 Сильний 0,50—0,69 Значний 0,30—0,49 Помірний 0,10—0,29 Слабкий 0,00 Зв'язок відсутній Отже, до показників, що мають прямий вплив на коефіцієнт фінансової залежності відносяться Х1, Х3, Х5, Х7, Х8, Х9, Х10, Х11, Х12, Х13, Х14, Х15, Х17, Х18, Х19, Х20, Х21, з яких Х1, Х5, Х10, Х14, Х15, Х17, Х18, Х19, Х20, Х21 – дуже сильний зв'язок з Y, Х2, Х8, Х9, Х11, Х12 – сильний, Х3 – значний, Х4, Х7 – помірний, Х13 – слабкий, у інших зв'язок майже відсутній. Треба зазначити, що показники мають вагомий вплив один на другий. Так, наприклад, Х17, Х19 та Х20 мають дуже сильний зв'язок з Х1 (0,99). Не менш сильний мають й Х9, Х12 з Х3; потужний непрямий зв’язок склався між Х7, Х13 та Х4; сильний прямий – Х8, Х11, Х15, Х18 та Х5; та інші групи показників. 35 Під впливом такої різноманітності факторів на рис. 2.2 видно, що результативний показник має позитивний прогноз на 2021 р., тобто рівень залежності від зовнішніх джерел фінансування буде зменшуватися. Рис. 3.2. Динаміка коефіцієнта фінансової залежності за 2018-2020 з прогнозом на 2021 р. Проведений кореляційний аналіз дозволяє виокремити певні критерії, що вагомою мірою вплинули на результативний показник та на фінансовий стан підприємства в цілому. Основні з них: власний капітал показує частку майна підприємства, яка фінансується за рахунок коштів власників і власних засобів підприємства. Від’ємне значення 36 цього показника свідчить про те, що підприємство у повній мірі функціонує за рахунок позикових коштів. В наслідок цього зростають поточні зобов'язання і забезпечення; збільшення дебіторської заборгованості проти кредиторської може бути наслідком неплатоспроможності покупців, що негативно впливає на загальний фінансовий стан; коефіцієнт поточної ліквідності характеризує здатність підприємства забезпечити свої короткострокові зобов’язання з найбільше легко реалізованої частини активів – оборотних коштів. Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку ліквідності активів. Оскільки поточні зобов’язання підприємства погашаються в основному за рахунок поточних активів, для забезпечення нормального рівня ліквідності необхідно, щоб вартість поточних активів перевищувала суму поточних зобов’язань (ця вимога також випливає з “модифікованого золотого фінансового правила”). Нормальним значенням даного коефіцієнта вважається 1,5…2,5, але не менше 1. В даному випадку показник коливається від 0,3 до 0,6. Також, окремо виділимо коефіцієнти рентабельності. Рентабельність – відносний показник економічної ефективності. Рентабельність комплексно відображає ступінь ефективності використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів, а також природних багатств [61]. В даному випадку виокремлено рентабельність майна (показує ефективність використання активів компанії для генерації прибутку), рентабельність капіталу (показник, що вказує, наскільки ефективно використовується власний капітал, тобто скільки прибутку було згенеровано на кожну гривню залучених власних коштів) та чисту рентабельність реалізованої продукції (показник прибутковості, який вказує на обсяг чистого прибутку (виручки компанії, за вирахуванням операційних витрат, відсотків, податків і іншого), який генерує кожна гривня продажів) [65]. Рівень рентабельності за всіма ознаками має негативне значення у 2018 та 2020 рр., але, слід зауважити, є позитивний зріст у 2019 р. Таким чином, ріст рівня фінансового стану підприємства більшою мірою залежить від покращення виділених показників. Саме вони мають найбільший зв’язок (вплив) з результативним показником, що показав кореляційний аналіз. 37 3.3. Обґрунтування шляхів ДП «Харкувський механічний завод» покращення фінансового стану Аналіз фінансового стану ДП «Харківський механічний завод» показав, що на 2020 р. підприємство має слабкий фінансовий стан. З метою його покращення керівництво повинно прийняти відповідне рішення. Для вибору альтернативного рішення застосовано метод аналізу ієрархії. Метод аналізу ієрархій (МАІ) – це структурований метод організації та аналізу складних рішень, заснований на математиці та психології. Він був розроблений Томасом Л. Сааті в 1970-х роках, який співпрацював з Ернестом Форманом для розробки вибору експертів у 1983 році, і з тих пір він широко вивчався та вдосконалювався. Він представляє точний підхід для кількісної оцінки ваги критеріїв прийняття рішень. Для оцінки відносної величини факторів за допомогою парних порівнянь використовується досвід окремих експертів. Кожен з респондентів повинен порівняти відносну важливість між двома пунктами відповідно до спеціально розробленої анкети, хоча більшість опитувань прийняли п'ятибальну шкалу Лікерта, анкета МАІ становить 1 – 9 [60]. МАІ має особливе застосування в груповому прийнятті рішень, і використовується у всьому світі в широкому спектрі ситуацій прийняття рішень у таких галузях як уряд, бізнес, промисловість, охорона здоров'я, суднобудування та освіта. Замість того, щоб призначити «правильне» рішення, МАІ допомагає особам, які приймають рішення, знайти рішення, яке найкраще відповідає їх цілі та їхньому розумінню проблеми. Він забезпечує всеосяжну та раціональну основу для структурування проблеми прийняття рішень, для представлення та кількісної оцінки її елементів, для зв'язку цих елементів із загальними цілями та для оцінки альтернативних рішень. Користувачі МАІ спочатку розкладають свою проблему прийняття рішень на ієрархію легших для сприйняття підпроблем, кожна з яких може бути проаналізована незалежно. Елементи ієрархії можуть стосуватися будь-якого аспекту проблеми прийняття рішення — матеріального чи нематеріального, 38 ретельно виміряного або грубо оціненого, добре або погано зрозумілого — будь-чого, що стосується відповідного рішення. Після того, як ієрархія побудована, особи, що приймають рішення, систематично оцінюють різні її елементи, порівнюючи їх один з одним попарно, з огляду на їх вплив на елемент над ними в ієрархії. Здійснюючи порівняння, особи, що приймають рішення, можуть використовувати конкретні дані про елементи, але вони, як правило, використовують свої судження щодо відносного значення та важливості елементів. Суть МАІ полягає в тому, що при проведенні оцінок можна використовувати людські судження, а не лише основну інформацію [71]. МАІ перетворює ці оцінки на числові значення, які можна обробити та порівняти протягом усієї проблеми. Числова вага або пріоритет виводиться для кожного елемента ієрархії, що дозволяє порівнювати між собою різні та часто неспівставні елементи раціональним та послідовним способом. Ця можливість відрізняє МАІ від інших методів прийняття рішень. На завершальному етапі процесу обчислюються числові пріоритети для кожної з альтернатив рішення. Ці цифри відображають відносну здатність альтернатив досягти цілі прийняття рішення, тому вони дозволяють прямо розглянути різні напрямки дій. Отже, представимо декомпозицію задачі ієрархії щодо вибору шляхів покращення фінансового стану підприємства на рис. 3.3. Вибір шляхів покращення фінансового стану підприємства Складність реалізації заходів (Е1) Витрати на впровадження заходів (Е2) Скорочення витрат, пов’язаних з виробництвом та реалізацією продукції (А1) Час на впровадження заходів (Е3) Охоплення нових ринків збуту (збільшення попиту) (А2) Рис. 3.3. Декомпозиція задачі ієрархії щодо вибору шляхів покращення фінансового стану підприємства 39 На схемі зображена мета, що полягає у виборі альтернативного шляху покращення фінансового стану підприємства: або скорочення витрат, пов’язаних з виробництвом та реалізацією продукції (А1), або охоплення нових ринків збуту (збільшення попиту) (А2). Вибір здійснюється за трьома критеріями: складність реалізації заходів (Е1), витрати впровадження заходів (Е2), час на впровадження заходів (Е3). Побудуємо матрицю парних порівнянь важливості критеріїв (табл. 3.10) Таблиця 3.10 Матриця парних порівнянь важливості критеріїв Е1 Е2 Е3 Е1 1 4 6 Е2 1/4 1 3 Е3 1/6 1/3 1 Тепер визначимо пріоритетність альтернатив за кожним з виділених критеріїв (табл. 3.11). Визначення піоритетності критеріїв при виборі альтернативи здійснюється за формулами (3.1-3.2): wi n n a ij , (3.1) i 1 n wнорм wi / wi i 1 (3.2) де W - компонента власного вектору матриці (середнє значення оцінок пріоритетності); Wнорм - нормований вектор матриці попарних порівнянь (вектор пріоритетів); aіj – значення елементів матриці [59]. 40 Таблиця 3.11 Значення пріоритетності альтернатив за кожним з критеріїв Е1 А1 А2 Wi Wнорм А1 1,00 8,00 2,83 0,89 А2 0,13 1,00 0,35 0,11 S 1,13 9,00 3,18 1 Е2 А1 А2 Wi Wнорм А1 1,00 4,00 2,00 0,80 А2 0,25 1,00 0,50 0,20 S 1,25 5,00 2,50 1 Е3 А1 А2 Wi Wнорм А1 1,00 3,00 1,73 0,75 А2 0,33 1,00 0,58 0,25 S 1,33 4,00 2,31 1 Таким чином, можна зробити висновок, що за кожним критерієм більш пріорітетним є перша альтернатива – скорочення витрат, пов’язаних з виробництвом та реалізацією продукції (А1). За отриманими розрахунками побудуємо графік (рис. 3.4). 41 Рис. 3.4. Значення пріоритетів сценаріїв розвитку за критеріями Найбільш пріоритетна альтернатива визначається шляхом перемноження матриці пріоритетів альтернатив за кожним критерієм на матрицю пріоритетів критеріїв (табл. 3.12). Таблиця 3.12 Розрахунок пріоритету сценаріїв покрашення фінансових результатів Е1 Е2 Е3 Р глобальне Скорочення витрат, пов’язаних з виробництвом та реалізацією продукції (А1) 0,89 0,80 0,75 0,81 Охоплення нових ринків збуту (збільшення попиту) (А2) 0,11 0,20 0,25 0,19 Wнорм 2,88 0,91 0,38 - 42 Пріоритетність альтернатив продемонстровано графічно на рис. 3.5 Рис. 3.5. Пріоритетність альтернатив Отже, основним шляхом покращення фінансового стану та стабілізації показників факторів впливу на нього є збільшення прибутку. В свою чергу досягти цього можна або збільшенням рівня попиту, або скороченням витрат. Для першого варіанту потребуються додаткові кошти, багато часу та ретельно спланована маркетингова стратегія виходу підприємства на нові ринки збуту. Проведений аналіз показав, що скорочення витрат – більш оптимальний варіант для ДП «Харківський механічний завод», так як великих витрат на реалізацію не потребується, що вкрай важливо для фінансово нестійкого та максимально залежного від зовнішніх інвесторів підприємства. Доречним буде скоротити витрати на адміністративні потреби, бо саме вони займають вагому частину всіх витрат, а також затрати пов’язані з виробництвом продукції (наприклад, витрати на сировину та матеріали). 43 ВИСНОВКИ Фінансовий стан – одна з найважливіших характеристик діяльності підприємства. Аналіз та оцінка фінансового стану підприємства допомагає сформувати комплекс заходів, що допоможуть покращити фінансове становище підприємства та підвищити ефективність його роботи. В ході роботи узагальнено теоретичні оснои щодо аналізу фінансового стану підприємства, проведено аналіз фінансового стану ДП «Харківський механічний завод». Також, наведено загальну характеристику підприємства. Проаналізовано джерела надходження та розподілу фінансових ресурсів ДП «ХМЗ». Таксономічний аналіз для визначення інтегрального показника оцінки фінансового стану ДП «Харківський механічний завод» показав, що підприємство на 2020 р. має середній рівень його розвитку. Так, пріоритетним завданням є обрати ефективну стратегію розвитку підприємства та розробка заходів для збільшення темпів зростання показників, що його характеризують. В результаті кореляційного аналізу визначено ступінь зв’язків між коефіцієнтом фінансової залежності, що має прямий зв’язок на рівень фінансового стану підприємства, та факторами впливу на нього. Також, виявлено щільність зв’язків чинників між собою. За результатами аналізу фінансового стану державного підприємства виявлено ряд недоліків, що потребують прийняття відповідних управлінських рішень. В процесі поліпшення та підтримки фінансового стану підприємства можуть бути використані такі заходи: збільшення вхідних грошових потоків, зниження собівартості продукції, удосконалення організації виробництва, мобілізація внутрішніх резервів, удосконалення маркетингової політики підприємства, оптимізація розподілу прибутку, зменшення суми поточних фінансових зобов’язань. Отже, дослідження та пошук шляхів поліпшення фінансового стану є дуже важливою складовою успішної роботи підприємства, адже його оцінка та аналіз може допомогти мобілізувати фінансові ресурси, визначити напрямки покращення фінансового стану та допомогти уникнути кризових ситуацій. 44 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Абрютина М. С., Грачов А. В. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства. М.: Справа та сервіс, 2000. 256 с. 2. Аверіна, М.Ю. Аналіз та оцінка фінансового стану підприємства: шляхи покращення / М. Ю Аверіна // Актуальні проблеми економіки. – 2012. – №9. – С. 92-100. 3. Агєєва Н. А. Теорія економічного аналізу: навч. посібник. СПб.: Издво СПбГУЕФ, 1999. 88 с. 4. Аналіз господарської діяльності в промисловості: підручник / Н. А. Русак, В. І. Стражев, О. В. Моргун та ін; За заг. ред. В. І. Стра-жева. Мінськ: Вишейш. шк., 1998. 398 с. 5. Аналіз і планування діяльності підприємства. / Упоряд.: А. Г. Мокроносов, Т. К. Руткаускас. Єкатеринбург; Челябінськ: Філія Урал. акад. держ. служби, 1998. 124 с. 6. Аринушкина Н. С. Баланси акціонерних підприємств, юридичний та бухгалтерський. Природа балансу, у зв'язку з нормами російського фінансовоподаткового обкладення. М.: Правознавство І. К. Голубєва, 1912. 7. Артеменко В. Г., Беллендир М. В. Фінансовий аналіз: навч. посібник. М.: Изд-во «ДІС», НГАЕіУ, 1997. 128 с. 8. Архипов В. М., Верховская О. Р. Стратегічне планування в малому бізнесі: навч. посібник. СПб.: Изд-во СПбГУЕФ, 1995. 72 с. 9. Базілінська О.Я. Фінансовий аналіз: теорія та практика / О.Я. Базілінська. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 328 с. 10. Бакаєв А. С. Основні напрямки розвитку бухгалтерського обліку в Росії / / Бухгалтерський облік. 2001. № 3. С. 3-7. 11. Баканов М. І., Сергєєв Е. А. Аналіз ефективності використання оборотних коштів / / Бухгалтерський облік. 1999. № 10. С. 64-67. 12. Баканов М. І., Шеремет А. Д. Теорія економічного аналізу. М.: Фінанси і статистика, 1997. 288 с. 13. Балабанов И.Т. Анализ и планирование финансов хозяйствующего субъекта.-М.: «Финансы и статистика», 1998.-112с. 45 14. Бєлов А. М. та ін Методика аналізу рентабельності та фінансового стану підприємства, організації / А. М. Бєлов, Г. Н. Добрин, А. Е. Карлик. СПб.: Изд-во СПбГУЕФ, 1998. 70 с. 15. Білик М.Д. Сутність і оцінка фінансового стану підприємств // Фінанси України – 2005.-№3.- С.117. 16. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента / Бланк И.А. – К.: Ника-Центр: Эльга, 1999. – Т. 2. – 591 с. 17. Бойчик І.М. Економіка підприємства: навч. посіб. / І.М. Бойчик. – К.: Атіка, 2004. – 480 с. 18. Власова Н.О., Круглова О.А., Безгінова Л.Ш. Фінанси підприємств: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2007. – 271 с. 19. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6-ти т. Т.2. Проблемы общей психологии / Под ред. В.В. Давыдова. – М.: Педагогика, 1982. – С. 136-148. 20. Гаврилова В.А., Беленькая В.Н. Методика оценки фінансового положення предприятия в условиях рынка. – Санки Петербург: СПГФИ, 2003 г. – 89 с. 21. Горова О. О. Визначення таксономічного показника рівня розвитку для оцінки фінансового потенціалу підприємства / О. О. Горова // Управління розвитком. – 2012. – № 12(133). 22. Дем’яненко М.Я. Фінансовий словник-довідник / М.Я. Дем’яненко, Ю.Я. Лузан, П.Т. Саблук. – К.: ІАЕУААН, 2003. – 507 с. 23. Дронов С.В. Многомерный статистический анализ. – Барнаул: Изд-во Алтайского гос. ун-та, 2003. – 213 с. 24. Ефимова О.В. Финансовый анализ. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: «Бухгалтерский учет», 2002. – 528с. 25. Кашена О.Л., Рыбина Л.А. Финансовое положение предприятия и проблемы неплатежей в современых условиях.- Сумы.: Козацький вал, 1997.36с 26. Ковалев В.В. Финансовый менеджмент: теория и практика., - 2-е издание перераб. и доп. - М.: ТК Велби. Изд-во Проспект. - 2007. - 1024 с. 27. Коломієць Н.О. Методологічні аспект оцінки фінансового стану як основи ефективного управління підприємством / Н.О. Коломієць, О.П. Коломієць [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://journals.uran.ua/index.php/ wissn021/article/viewFile/99627/94703. 46 28. Колчина Н.В., Поляк Г.Б. Финансы предприятий.- М.: "Финансы" ЮНИТИ, 1998. - 414с. 29. Комариця Л.Л., Кіцак Ю.Г. Аналіз фінансового стану підприємства у кризових умовах економіки [Електронній ресурс] / Режим доступу: http://www.rusnauka.com/9_DN_2010/Economics/61392.doc.htm. 30. Конєва Н.О., Шаповалова І.О. Шляхи покращення фінансового стану підприємств [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://mdu.edu.ua/spaw2/uploads/files/16_13.pdf. 31. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств : навч. посіб. / Коробов М.Я. – 3-тє вид., перероб. і допов. – К.: Знання, 2002. – 378 с. 32. Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз : [підручник] / Г.О. Крамаренко, О.Є. Чорна. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 392 с. 33. Крылов В.Ю., Острякова Т.В. Новые методы кластерного анализа на основе психологической теории развития понятий Л.С. Выготского // Психологический журнал. – 1995. – Т16. – №1. – С. 130-137. 34. Лощина Л. В. Інтегральний показник фінансового стану підприємства в аспекті антикризових заходів / Л. В. Лощина // Економіка підприємства. – 2007. – № 3. 35. Марцин, В.С. Надійність, платоспроможність та фінансова стійкість основні складові оцінки фінансового стану підприємства // Економіка, фінанси, право. – К.: Вища школа, 2009. – №7. – С. 26-29. 36. Матвієнко О. В. Основи інформаційного менеджменту: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 128 с. 37. Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій: Наказ агентства з питань запобіганню банкрутству підприємств та організацій № 22 від 23 лютого 1998 р. 38. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч.посіб. –К.: Вища шк., 2003. –278 с. 39. Мінеев Є.І. Моделювання бізнес-процесів [Електронний ресурс] / Мінеев Є.І – Режим доступу до ресурсу: http://zavantag.com/docs/663/index1248743.html. - Назва з екрану. 47 40. Моделирование бизнес-процессов с помощью IDEF0, DFD, BPMN за 7 дней: учеб. пособие / И.В. Миндалѐв; Краснояр. гос. аграр. ун-т. – Красноярск, 2016. – 123 с. 41. Наследов А. Д. SPSS: Компьютерный анализ данных в психологии и социальных науках. – СПб.: Питер, 2004. – 416 с. 42. Осмоловський В.В. Теория анализа хозяйственной деятельности / В.В. Осмоловський. – М.: Новое знание, 2001. – 307 с. 43. Офіційний сайт Державного підприємства «Харківський механічний завод». URL: http://www.mz.kharkov.ua/ 44. Павленко О.І. Вдосконалення механізму оцінки фінансового стану підприємства / О.І. Павленко // Бізнеснавігатор. – 2010. – № 2(19). – С. 72–78. 45. Павловська О.В. Удосконалення методів аналізу фінансового стану підприємства // Фінанси України - 2001.-№11. - С.54-61. 46. Плюта В. Сравнительный анализ в экономических исследованиях: методы таксономии и факторного анализа / В. Плюта ; [пер. с научной редакции В. М. Жуковой]. – М. : Статистика, 1980. – 151 с. 47. Поддєрьогін A.M. Фінанси підприємств : навч. посіб. / A.M. Поддєрьогін. – К.: КНЕУ, 2000. – 406 с 48. Про затвердження Методики аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки : наказ Міністерства фінансів України від 14.02.2006 р. № 170. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0332-06. 49. Редниченко А.П., Чередник А.Л. Финансы предприятия / монография.- Донецк.: Лебедь, КП "Регион".-1998.-356с. 50. Робоча програма навчальної дисципліни "Основи оподаткування" для студентів напряму підготовки "фінанси і кредит" спеціалізації "оподаткування" усіх форм навчання / укл. О. Г. Зима. – Х. : Вид. ХНЕУ, 2010. 51. Рудницька О.М., Біленська Я.Р. Шляхи покращення фінансового стану українських підприємств / О.М.Рудницька, Я.А. Біленська // Вісник “Логістика’’, Львів: Вид-во НУ ЛП, 2009. – № 649. – С. 132-138. 52. Саблина Н. В. Использование метода таксономии для анализа внутренних ресурсов предприятия / Н. В. Саблина, В. А. Теличко // Бизнес Информ. – 2009. – № 3. – С. 78 – 82. 48 53. Семенович, Т.А. Організаційно-економічний механізм стабілізації фінансового стану транспортних підприємств: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Т.А. Семенович; Нац. транспорт. ун-т. – К., 2005. — 20 с. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irbisnbuv.gov.ua/cgibin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe 54. Терещенко, О.О. Антикризове фінансове управління на підприємстві: Монографія. – К.: КНЕУ, 2004. – 268 с. 55. Тищенко Г. Моделирование бизнес-процессов предприятия [Електронний ресурс] / Геннадий Тищенко – Режим доступу до ресурсу: http://iteam.ru/publications/it/section_51/article_1335. - Назва з екрану. 56. Тринько Р.І. Методика економічних досліджень. – Львів, 1999. – 356 с. 57. Тыжненко Л.А. Значение комплексной оценки финансового состояния для осуществления финансово-хозяйственной деятельности предприятия // Економіка розви- тку. – 2006. – № 2. – С.74-77. 58. Усов М. А. Понятійний апарат та склад інноваційноінвестиційного комплексу. Вісник Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (економічні науки) : зб. наук. пр. Харків, НТУ "ХПІ", 2018. № 19 (1295). С. 68- 71. 59. Усов М. А., Сударкина С. П. Проблемы комплексной оценки инвестиционной привлекательности инновационных проектов, Международный научный журнал ISJ Theoretical & Applied Science. Казахстан, Тараз, 2018, №2 (58). 60. Усов М. А., Сусліков С. В. Застосування математичних методів і підходів щодо оптимізації показників інвестиційних планів. Тези XXVII міжнародної науково-практичної конференції “Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров’я” Харків, НТУ «ХПІ», 2019. С. 365. 61. Федоренко В.Г. Оцінка та діагностика фінансового стану підприємств / В. Г. Фе- доренко, Е. Р. Якушев, Т. В. Гаврилова // Економіка та держава. – 2004. – №1. – С.26-29. 62. Финансовый менеджмент / Под ред. акад. Г. Б. Поляка. – М.: ЮНИТИ - ДАНА, 2004. – 527 с. 63. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. –К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002. –360 с. 49 64. Фінанси підприємств: Підручник / А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін.; Кер. ко л. авт. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. – 5-те вид., перероб. та допов. – К.: КНЕУ, 2004. – 546с 65. Фінансова стратегія в управлінні підприємствами: Монографія / А. Г. Семенов, О. О. Єропутова, Т. В. Перекрест, А. В. Лисенко. – Запоріжжя: КПУ, 2008. – 188 с. 66. Хом’як Р.Л. Організація та методика аудиту фінансової звітності суб’єктів господарювання // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». – 2008. – №263. – С. 259-265 67. Хотомлянский А. Л. Анализ показателей финансового состояния предприятия / А. Л. Хотомлянский, М. Д. Белявцева, В. М. Чаплинская // Вестник Приазов. гос. техн. ун-та: Сб. науч. тр. – Мариуполь, 1996. – №2. – С.228-234. 68. Цал-Цалко Ю.С. Статистичний аналіз фінансової звітності: теорія практика та інтерпретація: Монографія. – Житомир: Житомир. держ. технолог. ун-т, 2004. – 506 с. 69. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятий: Уч.пособие.-М.: ИНФРА-М, 1999.-343с. 70. Шеремет О.О. Фінансовий аналіз: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. — К. : Кондор, 2005. — 196с. 71. Яковлєв А. І. Визначення найбільш ефективних сфер впровадження інновацій, Економіка підприємства: теорія і практика : зб. матеріалів V Міжнар. наук.–практ. конф., МОНіНУ,. Київ, КНЕУ, 2014. С. 86 – 89. 50 ДОДАТКИ 51 Додаток А Баланс (Звіт про фінансовий стан) Код рядка 2 Актив 2017 2018 2019 2020 3 4 5 6 I. Необоротні активи 1000 6 6 20 17 1 Нематеріальні активи первісна вартість 1001 60 60 69 59 накопичена амортизація 1002 54 54 49 42 Незавершені капітальні інвестиції 1005 Основні засоби 1010 8347 8200 6000 5832 первісна вартість 1011 19269 18776 14324 14179 Знос 1012 10922 10576 8324 8347 Інвестиційна нерухомість 1015 Довгострокові біологічні активи Довгострокові фінансові інвестиції: які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств. інші фінансові інвестиції Довгострокова дебіторська заборгованість Відстрочені податкові активи 1020 7 7 7 7 Інші необоротні активи 1090 Усього за розділом I 1095 8360 8213 6027 5856 II. Оборотні активи 1100 4476 3739 5851 4361 Виробничі запаси 1101 3465 3120 3878 3321 Незавершене виробництво 1102 483 82 733 456 Готова продукція 1103 489 507 1217 577 Товари 1104 39 30 23 7 Поточні біологічні активи Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги Дебіторська заборгованість за розрахунками: за виданими авансами 1110 1125 2191 454 1839 3194 1130 60 2 30 2 Запаси 1030 1035 1040 1045 - 52 Продовження додатку А 1 2 3 4 5 6 з бюджетом 1135 у тому числі з податку на прибуток 1136 Інша поточна дебіторська заборгованість 1155 Поточні фінансові інвестиції 1160 Гроші та їх еквіваленти 1165 5 Готівка 1166 1 Рахунки в банках 1167 4 Витрати майбутніх періодів 1170 3 3 4 - Інші оборотні активи 1190 906 927 1278 1291 Усього за розділом II III. Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття Баланс 1195 7679 5217 9027 8876 1300 16039 Код 2017 рядка I. Власний капітал 13430 15054 14732 2018 2019 2020 Пасив 1 38 92 24 22 6 6 1200 Зареєстрований (пайовий) капітал 1400 11175 11175 11175 11175 Капітал у дооцінках 1405 211 211 211 211 Додатковий капітал 1410 Резервний капітал Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) Неоплачений капітал 1415 -12578 -14682 -11877 -16720 Вилучений капітал 1430 Усього за розділом I 1495 -1192 -3296 -491 -5334 1420 1425 II. Довгострокові зобов'язання і забезпечення Відстрочені податкові зобов'язання 1500 Довгострокові кредити банків 1510 Інші довгострокові зобов'язання 1515 Довгострокові забезпечення 1520 Цільове фінансування 1525 Усього за розділом II 1595 III. Поточні зобов'язання і забезпечення Короткострокові кредити банків 1600 53 Закінчення додатку А 1 Поточна кредиторська заборгованість за: довгостроковими зобовязаннями товари, роботи, послуги 2 3 4 5 6 1610 1615 1925 1037 2164 3247 розрахунками з бюджетом 1620 5370 5880 2084 4637 у тому числі з податку на прибуток 1621 розрахунками зі страхування 1625 3067 3401 1533 3428 розрахунками з оплати праці Поточна кредиторська заборгованість за одержаними авансами поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з учасниками Поточні забезпечення 1630 542 266 329 338 1635 4651 4551 6560 5581 1202 1202 Доходи майбутніх періодів 1665 Інші поточні зобов'язання 1690 1676 1591 1673 1633 Усього за розділом III 1695 17231 16726 15545 20066 Баланс 1900 16039 13430 15054 14732 3 1640 1660 54 Додаток Б Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) Стаття 1 Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Код рядка 2 2017 2018 2019 2020 3 4 5 6 2 000 15877 11374 16605 15212 2 050 -13523 -10289 -13523 -12966 2354 1085 3082 2246 Валовий: Прибуток 2 090 Збиток 2 095 Інші операційні доходи 2 120 74 1846 10736 296 Адміністративні витрати 2 130 -2471 -2648 -3194 -3835 Витрати на збут 2 150 -213 -269 -312 -275 Інші операційні витрати 2 180 -1816 -2395 -6393 -3498 Фінансовий результат від операційної діяльності: Прибуток 2 190 Збиток 2 195 Дохід від участі в капіталі 2 200 Інші фінансові доходи 2 220 Інші доходи 2 240 Фінансові витрати 2 250 Втрати від участі в капіталі 2 255 Інші витрати 2 270 3919 -2072 -2381 101 288 -16 -11 -5066 88 254 Фінансовий результат до оподаткування: Прибуток 2 290 Збиток 2 295 Витрати (дохід) з податку на прибуток Прибуток (збиток) від припиненої діяльності після оподаткування Чистий фінансовий результат: 2 300 Прибуток 2 350 Збиток 2 355 4007 -1987 -2104 -4812 2 305 4007 -1987 -2104 -4812 55 Закінчення додатку Б 1 2 3 4 5 6 Сукупний дохід необоротних 2 400 - - - - Дооцінка (уцінка) активів Дооцінка (уцінка) фінансових інструментів Накопичені курсові різниці Частка іншого сукупного доходу асоційованих та спільних підприємств Інший сукупний дохід Інший сукупний дохід до оподаткування Податок на прибуток, пов'язаний з іншим сукупним доходом Інший сукупний дохід після оподаткування Сукупний дохід (сума рядків 2350, 2355 та 2460) 2 405 - - - - 2 410 - - - - 2 415 - - - - 2 445 - - - - 2 450 - - - - 2 455 - - - - 2 460 - - - - 2 465 -1987 -2104 4007 -4812 Елементи операційних витрат Матеріальні затрати 2 500 9329 7467 10987 7582 Витрати на оплату праці 2 505 4799 3896 5263 6078 Відрахування на соціальні заходи 2 510 1047 883 1167 1717 Амортизація 2 515 150 177 181 242 Інші операційні витрати 2 520 2449 1927 4630 3750 Разом 2 550 17774 14350 22228 19369 Розрахунок покахників прибутковості акцій Середньорічна кількість простих акцій Скоригована середньорічна кількість простих акцій Чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію Скоригований чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію Дивіденди на одну просту акцію 2 600 - - - - 2 605 - - - - 2 610 - - - - 2 615 - - - - 2 650 - - - - 56 Додаток В Структурно-логічна схема комплексної курсової роботи
