МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара Реферат з дисципліни: «Правознавство» На тему: «Поняття оплати праці та її види» Виконала: Студентка 3 курсу гр.ДК-19-1з заочної форми навчання зі спеціальності «Спеціальна освіта» Чулкова Катерина Василівна Перевірила: Доцент Чукаєва В.О. Дніпро, 2021 2 ПОНЯТТЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ ТА ЇЇ ВИДИ..................................................... 3 1.1. Нормативна база ..................................................................................... 3 1.2. Поняття та структура заробітної плати................................................ 4 1.3. Мінімальна заробітна плата в Україні ................................................. 5 1.4. Форми та системи оплати праці ........................................................... 7 1.5. Оплата праці, строки та періодичність. ............................................... 8 1.6. Захист прав в сфері оплати праці ......................................................... 9 3 ПОНЯТТЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ ТА ЇЇ ВИДИ 1.1. Нормативна база 1. Конституція України (із змінами, внесеними згідно із Законами № 2222IV від 08.12.2004, ВВР, 2005, № 2, ст.44; № 2952-VI від 01.02.2011, ВВР, 2011, № 10, ст.68; № 586-VII від 19.09.2013, ВВР, 2014, № 11, ст.142; № 742-VII від 21.02.2014, ВВР, 2014, № 11, ст.143; № 1401-VIII від 02.06.2016, ВВР, 2016, № 28, ст.532; № 2680-VIII від 07.02.2019, ВВР, 2019, № 9, ст.50; № 27-IX від 03.09.2019, ВВР, 2019, № 38, ст.160) Згідно статті 43 Конституції України зміст права на працю полягає у можливості кожної особи заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується . Це право забезпечується обов'язком держави створювати громадянам умови для повного його здійснення, гарантувати рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовувати програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. 2. Кодекс законів про працю України (із змінами, внесеними згідно із Законами № 113-IX від 19.09.2019, ВВР, 2019, № 42, ст.238; № 198-IX від 17.10.2019, ВВР, 2019, № 50, ст.356; № 263-IX від 31.10.2019, ВВР, 2020, № 2, ст.5; № 341-IX від 05.12.2019, ВВР, 2020, № 13, ст.68; № 378-IX від 12.12.2019, ВВР, 2020, № 15, ст.93; № 440-IX від 14.01.2020, ВВР, 2020, № 28, ст.188; № 524IX від 04.03.2020, ВВР, 2020, № 38, ст.279; № 530-IX від 17.03.2020, ВВР, 2020, № 16, ст.100; № 540-IX від 30.03.2020, ВВР, 2020, № 18, ст.123; № 931-IX від 30.09.2020 - вводиться в дію з 25.01.2021; № 1053-IX від 03.12.2020 – вводиться в дію з 30.06.2021; № 1213-IX від 04.02.2021) Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової 4 дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. 3. Закон України «Про оплату праці» (із змінами, внесеними згідно із Законами № 1574-VI від 25.06.2009, ВВР, 2010, № 1, ст.8; № 2275-VI від 20.05.2010, ВВР, 2010, № 30, ст.398; № 2453-VI від 07.07.2010, ВВР, 2010, № 4142, № 43, № 44-45, ст.529; № 2559-VI від 23.09.2010, ВВР, 2011, № 6, ст.44; № 3258-VI від 21.04.2011, ВВР, 2011, № 43, ст.443; № 4719-VI від 17.05.2012, ВВР, 2013, № 15, ст.97; № 5462-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 6-7, ст.80; № 406-VII від 04.07.2013, ВВР, 2014, № 20-21, ст.712; № 1697-VII від 14.10.2014, ВВР, 2015, № 2-3, ст.12; № 77-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 11, ст.75; № 848-VIII від 26.11.2015, ВВР, 2016, № 3, ст.25; № 1540-VIII від 22.09.2016, ВВР, 2016, № 51, ст.833; № 1774-VIII від 06.12.2016, ВВР, 2017, № 2, ст.25; № 341-IX від 05.12.2019, ВВР, 2020, № 13, ст.68; № 440-IX від 14.01.2020, ВВР, 2020, № 28, ст.188). Цей Закон визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати. 4. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 4 від 01.04.94; № 18 від 26.10.95; № 15 від 25.05.98 ) 1.2. Поняття та структура заробітної плати Заробітна плата (оплата праці), згідно Закону України «Про оплату праці», – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим 5 договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Види заробітної плати: – основна заробітна плата – винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. – додаткова заробітна плата – винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. – інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. 1.3. Мінімальна заробітна плата в Україні Мінімальна заробітна плата – це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. 6 Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» мінімальна заробітна плата у 2021 році становить: – з 01.01.2021 року: у місячному розмірі — 6000 гривень; у погодинному розмірі — 36,11 гривні. – з 01.12.2021 року: у місячному розмірі — 6500 гривень; у погодинному розмірі — 39,12 гривні. Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати. При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат. Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати. Якщо розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати. У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці. Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці. 7 1.4. Форми та системи оплати праці Системами оплати праці є тарифна та інші системи, які формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики).Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт в залежності від їх складності, а працівників – залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати. Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі: – мінімального посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України; – міжпосадових (кваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів. Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється в розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або органом, уповноваженим власником, згідно з професійними стандартами (кваліфікаційними характеристиками) за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Вимоги до кваліфікаційних і спеціальних знань працівників, їх завдання, обов'язки і спеціалізація визначаються професійними стандартами або кваліфікаційними характеристиками професій працівників. 8 Колективним договором, а якщо договір не укладався – наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, виданим після узгодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації – з вільно обраними і уповноваженими представниками (представником) працівників, можуть встановлюватися інші системи оплати праці. Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці. 1.5. Оплата праці, строки та періодичність. Ст. 24 Закону України «Про оплату праці» закріплено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. При кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що відносяться до періоду, за який проводиться оплата праці: 9 а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, яка належить до виплати. 1.6. Захист прав в сфері оплати праці Згідно ст.265 Кодексу законів про працю юридичні та фізичні особи підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність за затримку виплати зарплати, виплату «зарплати в конвертах», недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці у вигляді штрафу. Ці штрафи мають право накладати інспектори праці Державної служби України з питань праці. Громадяни, чиї трудові права порушуються роботодавцем можуть звертатися зі скаргами до структурних підрозділів Держпраці. Контакти можна знайти на офіційному сайті Державної служби України з питань праці: http://dsp.gov.ua/category/contact/ Кримінальна відповідальність передбачена за: невиплату заробітної плати (ст.175 КК), ухилення від сплати податків, зборів та обов'язкових платежів (ст.212 КК), ухилення від сплати єдиного соціального внеску (ст.212-1 КК). Крім того, Конституція України гарантує право кожному громадянину на звернення до суду за вирішенням порушених прав. Тому, у разі порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будьяким строком. Отже, за порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством. Контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють: – центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю; 10 – податкові органи. Не допускається приховування від зазначених органів будь-якої інформації з питань оплати праці. Зазначені державні органи мають право одержувати від суб'єктів господарювання та найманих ними осіб інформацію, документи і матеріали та відвідувати місця здійснення господарської діяльності під час виконання трудової функції такими найманими особами. Податкові органи мають право на проведення перевірки без попереднього попередження платника у випадках, передбачених законодавством. Громадський контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють професійні спілки та їх об’єднання.
