МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ І ЗВ’ЯЗКУ УКРАЇНИ ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ЗВ’ЯЗКУ ІМ. О.С. ПОПОВА КАФЕДРА МЕРЕЖ ЗВ’ЯЗКУ Дистанційне навчання, технології та засоби. Концепція безперервного навчання Роботу виконала студентка ІК-5.02 Струцинська О.Є. Перевірив Шерепа І. В. Одеса 2014 ЗМІСТ 1. Дистанційне навчання, визначення та мета . Задачі дистанційного навчання 3. Перелік існуючих програмних платформ дистанційного навчання . Сутність безперервної освіти. Шляхи її реалізації 5.Висновки 6. Перелік посилань 1. ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ, ВИЗНАЧЕННЯ ТА МЕТА Тема дистанційного навчання на сьогоднішній день актуальна у інноваційній діяльності Міністерства освіти і науки України [1]. Під дистанційним навчанням розуміється індивідуалізований процес передання і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчання у спеціалізованому середовищі, яке створене на основі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій. У процесі дистанційного навчання використовуються дистанційні курси інформаційні продукти, які є достатніми для навчання за окремими навчальними дисциплінами. Дистанційне навчання (далі - «ДН») - освітній процес, у якому значна частина викладання здійснюється викладачем (або групою викладачів), віддаленим у просторі або часі від учня (або групи учнів). Сучасне дистанційне навчання здійснюється, в основному, за допомогою технологій і ресурсів мережі Інтернет. Термін «дистанційне навчання» іноді вживається для позначення форм навчання, що існували задовго кореспондентське(портфельне), до домашнє появи навчання, комп'ютерів: екстернат, заочне, для яких характерне навчання на відстані, дистанції. Серед тлумачень змісту дистанційного навчання виділяють два підходи, які істотно розрізняються з дидактичної точки зору. Перший досить розповсюджений сьогодні підхід такий: дистанційне навчання - обмін інформацією між учителем і учнем (групою учнів) за допомогою електронних мереж чи інших засобів телекомунікацій. Учень розглядається як одержувач деякого інформаційного змісту і системи завдань для його засвоєння. Результати самостійної роботи повертаються знову викладачу, який оцінює якість і рівень засвоєння матеріалу. Під знаннями розуміється трансльована інформація, а особистий досвід учнів і їх діяльність щодо конструювання знань майже не організовуються. Другий підхід принципово відрізняється від попереднього. Основою дистанційного навчання виступає особистісна продуктивна діяльність учнів, яка будується за допомогою сучасних засобів телекомунікацій. Цей підхід припускає інтеграцію інформаційних і педагогічних технологій, що забезпечують інтерактивність взаємодії суб'єктів освіти і продуктивність навчального процесу. Обмін і пересилання інформації відіграють у цьому випадку роль допоміжного середовища організації продуктивної освітньої діяльності учнів. Навчання відбувається в реальному часі - синхронно (чат, відеозв’язок, спільні для віддалених учнів і вчителя «віртуальні дошки» із графікою тощо), а також асинхронно (телеконференції на основі електронної пошти, форуми). Паралельно зі створенням учнями освітніх продуктів відбувається їх внутрішнє освітнє зростання. Особистісний, креативний і телекомунікативний характер освіти - основні риси дистанційного навчання цього типу. В процесі дистанційного навчання передбачається наявність викладача і учнів, їх спілкування, спілкування між собою, а також наявність у системі підручника, необхідного комплекту засобів навчання. Розвиток системи дистанційного навчання обумовлений сукупністю переваг і можливостей. Це насамперед більш гнучкі умови навчання для студентів, які не змогли чи не можуть здобути її традиційним шляхом через віддаленість від кваліфікованих навчальних закладів, фізичних недоліків, індивідуальних особливостей і потреб. Дистанційне навчання спроможне задовольнити додаткові освітні потреби учнів, особливо з навчальних дисциплін, змістовна частина яких дуже швидко змінюється, до яких слід віднести інформаційні технології. Талановиті студенти можуть одночасно навчатися дистанційно у висококваліфікованих фахівців, які знаходяться в будь-якому куточку країни і світу, не залишаючи свого місця проживання. За допомогою електронних мереж студент з будь-якого міста чи села має доступ до світових культурних і наукових скарбів, може навчатись у престижних університетах світу. 2. ЗАДАЧІ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ Вищою метою створення та розвитку системи дистанційного навчання(далі - «СДН») є надання школярам, студентам, громадянським і військовим фахівцям, безробітним, самим широким верствам населення в будь-яких районах країни та за її межами рівних освітніх можливостей, а також підвищення якісного рівня освіти за рахунок більш активного використання наукового і освітнього потенціалу провідних університетів, академій, інститутів, галузевих центрів підготовки та перепідготовки кадрів, інститутів підвищення кваліфікації, які лідирують, та інших освітніх установ. СДН дозволятиме студенту отримати як базову, так і додаткову освіту паралельно з його основною діяльністю. Нарешті, створювана система дистанційної освіти направлена на поширення освітнього середовища, на найповніше задоволення потреб і прав людини в галузі освіти [2]. За рахунок створення мобільного інформаційно-освітнього середовища і скорочення питомих витрат на одного об’екта навчання, СДН забезпечить принципово новий рівень доступності освіти при збереженні її якості. Дистанційне навчання є найперспективнішою формою освіти широких верств населення. СДН повинна сприяти рішенню таких соціально значущих задач, як: ) підвищення освітнього рівня суспільства та якості освіти; ) реалізація потреб населення в освітніх послугах; ) задоволення потреб країни в якісно підготовлених фахівцях; ) підвищення соціальної та професійної мобільності населення, його підприємницької та соціальної активності, рівня самосвідомості, поширення кругозору; ) збереження та примноження знань, кадрового і матеріального потенціалів, накопичених вітчизняною вищою школою; ) розвиток єдиного освітнього простору в рамках країни і всього світового співтовариства, який має на увазі забезпечення можливості отримання нострифікованої освіти у будь-якій точці освітнього простору. Крім того, слід зауважити, що впровадження ДН призведе до суттєвих позитивних змін в економіці країни в цілому, оскільки дасть можливість, по-перше, зменшити навантаження на висококваліфіковані педагогічні кадри, що дозволить останнім підвищувати свій професійний рівень, по-друге, зменшиться необхідність в ослуговуванні приміщень педзакладів, поповненню бібліотечних фондів у традиційному їх вигляді. Розвиток СДН, що використовує засоби навчання, основані на сучасних технологічних досягненнях, з високим рівнем охоплення, повинен сприяти зміцненню міжнародних позицій країни, оскільки під впливом науково-технічного прогресу освіта стає інструментом взаємопроникнення не тільки знань і технологій, але й капіталу, інструментом боротьби за ринок, рішення геополітичних задач тощо. Нині створення СДН стає особливо актуальним, бо саме ця система може найбільш адекватно й гнучко реагувати на потреби суспільства та забезпечити реалізацію конституційного права на освіту кожного громадянина країни. СДН відповідає логіці розвитку системи освіти і суспільства в цілому, оскілки передбачає особистісто-орієнтований підхід у навчанні [3]. 3. ПЕРЕЛІК ІСНУЮЧИХ ПРОГРАМНИХ ПЛАТФОРМ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ Інформатизація освіти є однією з ключових умов успішного розвитку сучасного суспільства, проте наслідком стрімкого розвитку новітніх інформаційних технологій у світі стала нова соціальна економічна проблема інформаційна нерівність. Основною метою впровадження дистанційної форми навчання є вирішення цієї проблеми, а також швидке й зручне поширення знань, забезпечення доступності освіти всім верствам населення. Значною мірою ця мета реалізується за допомогою програмних засобів, побудованих на сучасних інформаційно-комунікаційних технологіях, які одержали загальну назву «системи дистанційного навчання» (СДН). Серед найбільш поширених систем дистанційного навчання можна виділити наступні [4]: 1)IBM Lotus Learning Management System. До переваг системи можна віднести наступні. При проходженні курсу в режимі он-лайн користувач може брати участь у різних спільних заняттях, які організуються на сервері спільної роботи (Collaboration server). Обговорення в режимі он-лайн організуються на сервері Domino, інтерактивне листування (чат) організовується за допомогою сервера Sametime, оперативні заняття забезпечуються сервером LearningSpace - Virtual Classroom, а робота порталів управління знаннями (Knowledge Management) забезпечується за допомогою програмного забезпечення Discovery Server . Можливість роботи в режимі off-line дозволяє студентам проходити курс, не підключаючись до мережі. Для спілкування студентів між собою та з іншими учасниками того ж курсу використовуються засоби миттєвого обміну повідомленнями Sametime. Під час занять викладач може відображати різні типи файлів, робити записи на електронній класній дошці, переводити студентів на один або більше Web-сайтів та запускати додаткові програми, які студенти можуть переглядати зі своїх робочих станцій. До недоліків системи можна віднести наступні. Зміст курсу не можна розробити або відредагувати за допомогою Web-інтерфейсу системи. Для цього необхідно використовувати спеціальні засоби. Засіб створення навчальних програм LMS являє собою додаток для створення вмісту курсів, який дозволяє створювати базові структури курсів та системи оцінки отриманих знань, або форматувати курси сторонніх виробників для використання з системою LMS. За допомогою засобу створення навчальних програм можна редагувати вміст лише курсів для LMS, а ті дані, які спочатку були створені для інших систем, відредагувати неможливо. Засіб створення навчальних програм є окремим компонентом LMS, який працює тільки на Windows-платформах. 2) Прометей. «Прометей» - це провідна російська компанія з розробки, постачання, впровадження та супроводу програмних продуктів та інтернет-технологій в галузі оцінки, навчання і розвитку людини. Вона працює з навчальними закладами всіх рівнів, профілів та форм власності, державними організаціями. Система«Прометей» дозволяє проводити навчання та перевірку знань в корпоративних мережах і мережі Інтернет, крім того, її можна використовувати як додатковий засіб для традиційних форм навчання. У системі реалізовані такі автоматизовані функції: управління навчальним процесом; розподіл прав доступу до освітніх ресурсів і засобів управління системою; розмежування взаємодії учасників освітнього процесу; ведення журналів активності користувачів навчального комплексу; навчання та оцінка знань в середовищі Інтернет, у корпоративних та локальних мережах. На даний час система дистанційного навчання «Прометей» використовується різними навчальними закладами і корпораціями з Росії і країн СНД. Інтерфейс переведений на кілька національних мов, серед яких російська, українська, казахська, англійська та іспанська. Система дистанційного навчання «Прометей» має сертифікат Міністерства освіти Росії про відповідність вимогам, що пред’являються до систем дистанційного навчання. До переваг системи можна віднести: дружній інтерфейс, простота освоєння і експлуатації; відсутність ліцензій на клієнтські місця; можливість використання методики онлайн-навчання, що базується на командній роботі (In-Team Works); висока продуктивність і масштабованість по мірі збільшення кількості користувачів і навантаження; 10 видів тестів, можливість використання графіки та мультимедіа в тестах; можливість побудови додаткових звітів силами фахівців Замовника; можливість об’єднання декількох систем в єдине освітнє середовище; можливість інтеграції з кадровими, бухгалтерськими, інформаційними і ERP-системами; невисокі вимоги до ресурсів сервера і клієнтських місць СДН; встановлення стандартної СДН разом із системним ПЗ здійснюється протягом одного дня. 3)WebTutor. Розробником системи дистанційного навчання Webtutor є компанія WebSoft (м. Москва) - провідний російський розробник програмного забезпечення. WebTutor - система комплексної автоматизації бізнес-процесів, пов’язаних з підбором, оцінкою, тестуванням та навчанням персоналу, систематизацією та зберіганням знань, а також з управлінням і взаємодією між співробітниками і HR-підрозділом. Систему WebTutor відрізняє модульний підхід, що дозволяє створювати на базі набору програмних модулів гнучко настроювані системи, функціонал яких залежить від завдань, що стоять перед замовником. Основні можливості програмного продукту: підтримка процесу дистанційного навчання; вбудовані функції навчального порталу; розвинений механізм тестування; електронні конференції; управління базами знань, у тому числі інтеграція із зовнішніми інформаційними джерелами; управління контентом навчального сайту на базі технології WebBinder; можливості для інтеграції із зовнішніми інформаційними системами, в тому числі з системами обліку персоналу; можливості інтеграції з системами оцінки та атестації персоналу; налаштування сайту на корпоративний дизайн клієнта. )Віртуальний Університет. «Віртуальний Університет» [5]- це веб-система дистанційного навчання корпоративного рівня, що призначена для вирішення завдань з дистанційного навчання в Україні компаній та навчальних закладів будь-яких масштабів та рівнів. Своєму динамічному розвитку вона завдячує сучасній методологічній та архітектурі, розробленій у Національному технічному університеті «КПІ». Система відповідає вимогам Міністерства освіти і науки України та має розмаїті можливості з тестування студентів, обліку і розвитку курсів, представлення статистики і формування необхідних звітів. Програмний засіб «Віртуальний Університет» створено на основі сучасних веб-технологій з метою використання можливостей віртуального навчального центру у закладах освіти України для навчання учнів, студентів та викладачів, а також, в організаціях та компаніях для вирішення корпоративних питань щодо підвищення кваліфікації працівників. Основними перевагами даної системи є: незначні витрати на встановлення та обслуговування системи дистанційного навчання; швидкість і висока якість надання або викладання навчальних матеріалів; зручний та ефективний рівень оцінювання засвоєних знань та виконання самостійних робіт; конвертація матеріалів у систему з будь-яких офісних програм; зручний інтерактивний інтерфейс, дозволяє розпочати роботу без поглиблених знань комп’ютера; доступ до системи з мережі Інтернет дозволяє брати участь у навчальному процесі з будь-якого куточку світу; наявність електронної бібліотеки з допоміжними матеріалами; збільшення конкурентної здатності навчального закладу та застосування в роботі новітніх сучасних інформаційних технологій. Система дистанційного навчання «Віртуальний Університет» дозволяє створювати внутрішнє комунікаційне середовище а також повноцінний віртуальний університет у всесвітній мережі Інтернет. Жодних обмежень для використання не існує. Завдяки різноманітним функціональним модулям таким як «Бібліотека», «Менеджер розкладів», «Публікатор» (підтримка матеріалів і документів MS Office), «Пошук», «Статистика», «Аналітичний модуль» можна автоматизувати будь-який навчальний процес. Варіанти комплектації дозволяють створити віртуальне середовище будь-яких масштабів для будь-яких угрупувань або підрозділів таких як групи, класи, потоки, спеціальності, кафедри, факультети, підприємства, університет, корпорація. 4.СУТНІСТЬ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ. ШЛЯХИ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ дистанційний навчання безперервний освіта Ідея безперервної освіти займає помітне місце в ряду прогресивних ідей культури XX ст. Загальнолюдська і філософська значущість цієї ідеї велика, так як сенс її полягає в тому, щоб забезпечити кожній людині постійний розвиток, вдосконалення, творче оновлення протягом всього життя, а значить, забезпечити процвітання всього суспільства. Саме тому держави і сьогодні шукають свою модель безперервної освіти. Першу розробку теоретичних основ здійснили П. Ленграндом, Е. Фор, Р. Даве, X. Гуммель, М.Д. Кареялі, Ф. Кумбс, Г. Коптаж. Ідея безперервної освіти - дітище XX ст., її витоки можна знайти у стародавніх філософів - Конфуція, Сократа, Аристотеля, Солона, Платона, Сенеки. Безперервна освіта розвивалася як феномен практики і як педагогічна концепція. Вперше концептуально оформлена ця ідея була представлена на конференції ЮНЕСКО в 1965 р. відомим теоретиком безперервної освіти П. Ленграндом. На підставі його повідомлення були розроблені рекомендації з даного питання. У 1972 р. ЮНЕСКО робить наступний крок: слухається доповідь комісії, що працювала під керівництвом Е. Фора, на тему «Вчитися, щоб бути». З середини 1970-х рр.. ідея безперервної освіти знаходить підтримку майже в усіх країнах, стає основним принципом освітніх реформ. Центральною ідеєю безперервної освіти є розвиток людини як особистості, суб'єкта діяльності та спілкування протягом всього його життя. Ця ідея, усвідомлена суспільством, стає системоутворюючим фактором безперервної освіти. Безперервна освіта є всеохопна за повнотою, індивідуалізована за часом, темпами та спрямованості, що надає кожному право і можливості реалізації власної програми його отримання та поповнення протягом всього життя. Розробка теоретичних основ безперервної освіти актуалізувала виникнення галузевих концепцій безперервної освіти. Однією з них стала концепція безперервної педагогічної освіти. Поява її було викликано діяльністю ЮНЕСКО, а також увагою, проявленим у 1980-і рр.. державними органами до даного питання. Ідея безперервної освіти була закладена в «Основах законодавства СРСР і союзних республік про народну освіту» (1984) і в рішеннях з'їздів вчителів, обговорювалася народними депутатами на сесіях і розглядалася у пресі. Вона стала ключовою ідеєю реформи народної освіти [6]. Безперервність і різноманітність освіти являються найважливішими принципами реалізації парадигми освіта через все життя і забезпечують: фундаментальність підготовки, цілісність і спрямованість на особистість студента; -вільний вибір траєкторії навчання і гнучке реагування на кон'юнктуру ринку інтелектуальної роботи; -можливість ефективної інтеграції з вузами І - ІІ рівня акредитації; -широкі можливості післядипломної освіти, забезпечення умов для реалізації прав громадян і потреб країни в постійному розширенні та відновленні професійних і загальноосвітніх знань на базі новітніх технологій; -можливість інтеграції до європейських і світових освітніх просторів. Безперервність освіти реалізується шляхом: -забезпечення спадкоємності змісту та координації навчально-виховної діяльності на різних рівнях освіти, які функціонують як продовження попередніх і передбачають підготовку осіб до можливого переходу до наступних рівнів, а також перепідготовка і підвищення кваліфікації; -формування потреб та здібностей особистості до самонавчання; -створення інтегрованих навчальних планів і програм; -формування та розвиток учбово-науково-виробничих комплексів багаторівневої підготовки фахівців; -оптимізацію системи післядипломної освіти на основі відповідних стандартів вищої освіти; -створення інтегрованих навчальних планів і програм післядипломної освіти; -розробка індивідуальних модульних навчальних програм різних рівнів складності в залежності від конкретних потреб; -впровадження та розвиток дистанційної освіти [7]. Відомо, що освіта впродовж життя здійснюється за допомогою трьох різновидів навчання: -формальне навчання (структурна освіта, що спрямовується на чітко поставлену мету у формі визнаних свідоцтв і дипломів); -неформальне навчання - будь-яка освітня активність поза формальною системою;може бути самоосвітня діяльність, що спрямована на отримання додаткових, необхідних тому, хто навчається, знань, умінь компетенцій(результат такого навчання формально не визнається); позаформальне навчання - спонтанне (незапрограмоване навчання у повсякденному житті) Як свідчить практика, найбільш розвинутим у світі є формальне навчання, що завершується сертифікацією (видається диплом, свідоцтво тощо), в Україні атестацією[8]. В основі функціонування безперервної освіти лежать такі принципи, що визначають його специфіку: гуманізму, демократизму, мобільності, випередження, відкритості, безперервності. Принцип гуманізму свідчить про спрямованості освіти до людини, про свободу вибору особистістю форм, термінів, видів навчання, підвищення кваліфікації, самоосвіти. Цей принцип реалізується через створення сприятливих можливостей для розвитку творчої індивідуальності кожної людини. Людина розглядається як мета суспільного прогресу. Принцип демократизму передбачає доступність освіти в будь-якому віці завдяки різноманіттю форм навчання, у відповідності з інтересами, можливостями і потребами. Він забезпечує свободу переходу з одного навчального закладу до іншого, прискорене завершення навчання та підвищення кваліфікації; означає рівні права всіх громадян, незалежно від станово-класової приналежності, національних особливостей, стану здоров'я, на освіту і розвиток. Даний принцип передбачає демократизацію всіх сторін життєдіяльності освітніх установ, рівноправні відносини суб'єктів педагогічного процесу. Принцип мобільності виражається в різноманітті засобів, способів, організаційних форм системи безперервної освіти, їх гнучкості та готовності до швидкої перебудови відповідно до потреб виробництва, суспільства, людини. Він орієнтує на використання різних продуктивних методичних систем і технологій. Принцип випередження, спираючись на наукове прогнозування, вимагає більш швидкого і гнучкого розвитку, перебудови навчальних закладів та установ системи безперервної освіти по відношенню до потреб суспільної практики, мобільного оновлення їх діяльності. Цей принцип орієнтує на широке і активне використання нових форм, методів, засобів навчання та перепідготовки фахівців, на включення новаторських підходів до цього процесу. Принцип відкритості системи безперервної освіти вимагає від навчальних закладів розширення діяльності шляхом залучення до навчання і підвищення кваліфікації аудиторії, вільних слухачів. При цьому виникає необхідність працювати з різними віковими верствами і групами населення, які відрізняються рівнем освіти і професійної підготовки, ставленням до освіти, життєвими устремліннями; це вимагає створення додаткових факультетів, інститутів, відділень, курсів з підвищення освіти і кваліфікації, проведення семінарів,. Відкритість навчальних закладів та освітніх систем забезпечується наявністю різноманітних за рівнем, змістом, спрямованістю освітньо-виховних програм. Принцип безперервності освіти є систематизуючим. Навчальні заклади, працівники освіти та підвищення кваліфікації, науки і виробництва повинні переглянути погляд на роль і місце освіти в житті людини і суспільства. Необхідно подолати орієнтацію на поверхневу «енциклопедичність» змісту, перевантаження інформаційним матеріалом. У змісті освіти повинні знайти відображення проблеми розвитку суспільства, виробництва, науки, культури. Освіта повинна бути спрямована в майбутнє. Колишній девіз «Знання на все життя» поступається місцем новому - «Знання через все життя»[7]. Проблематику ж безперервної освіти можна умовно розділити на дві основні сфери. Перша повязана з побудовою системи безперервної освіти як частини соціальної практики (соціально-освітній аспект безперервної освіти), друга - із процесом засвоєння людиною нового життєвого, соціального, професійного досвіду. Саме тому в другій половині 90-их років XX століття у сфері освіти дорослих було проголошено сполучення принципу безперервності освіти із принципом навчання протягом життя і формуванням суспільства знань. Тим самим зроблена спроба закріпити у суспільній свідомості розуміння взаємної відповідальності суспільства, держави й особистості за розвиток освітніх процесів Значне ускладнення технологічного змісту професійної діяльності, а також швидкі зміни цього змісту різко змінюють характер підготовки людини до потребуючих високих теоретичних знань. З іншого боку, розширення й ускладнення суспільних зв'язків учасників виробництва не залишаються нейтральними в плані змін психології трудових відносин, - що знаходить своє відображення в системі освітніх програм, націлених на освоєння загальнокультурної проблематики. У цьому сенсі перебудова освіти на основі принципу безперервності є об'єктивною необхідністю, продиктованою логікою і об'єктивними вимогами самого життя. Гостра потреба держави і суспільства в безперервній освіті своїх громадян стала усвідомлюватися як актуальна проблема починаючи з другої половини ХХ століття, - що пов'язано з розгортанням науково-технічної революції і пред'явленими нею вимогами до характеру трудової діяльності. Система безперервної освіти стала розумітися як сукупність незліченних проблем: від організаційної та технічної модернізації процесу освіти до соціально-психологічного та духовно-морального виховання особистості. Це призвело до перегляду теоретичних поглядів на зміст і взаємозв'язок функцій системи безперервної освіти. Як наслідок, у сучасній педагогічній літературі широко поширена точка зору, згідно з якою система безперервної освіти виконує в суспільстві дві основні і відносно самостійні функції - економічну і соціальну. «У першій завдання підготовки людини до праці з чітко вираженим акцентом на формуванні його професійно значущих якостей; у змісті другої - весь багатогранний комплекс питань, пов'язаних з вихованням людини і формуванням його особистості. Найбільш складним питанням у безперервній освіті є фінансування. Нині в основному використовується фінансування з різноманітних фондів або організацій, зацікавлених у підвищенні кваліфікації своїх працівників. Всі погоджуються, що курси повинні бути самооплатні, а оскільки вони розглядаються з позицій "суспільства" та "суспільності", то держава повинна теж робити свій внесок. Але дарма, що безперервна освіта - це насамперед соціальне явище, більшість бачить його вигоди тільки в фінансовому сенсі тому, що вони (перспектива кар'єри для студентів, соціальний та економічний прогрес та інше) більш абстрактні, ніж затрати на нього. ВИСНОВКИ Безперервність освіти знаходиться в динамічному звязку з соціалізацією особистості. У ході соціалізації людина опановує знаннями про ті моделі поведінки або акти поведінки, які прийняті в даній культурній системі. Людина, стаючи особистістю, не тільки накопичує, але й трансформує ті або інші соціальні факти, для чого очевидна потреба в наявності в неї певних якостей, навичок. Вона повинна не тільки усвідомлювати необхідність у такій діяльності, але й бути здатною здійснювати її, а отже, бути не тільки залученою в культурну підсистему даного співтовариства, але й мати певний рівень знань, творчого мислення, інтелігентності і т.д. Тобто, для перетворення людині необхідний інструмент. Таким інструментом у даному випадку виступає дистанційна освіта. Тоді постає проблема співвіднесення особистісних потреб в освітній діяльності і затребуваності суспільством тих або інших знань. Система дистанційної освіти в ідеальному варіанті повинна бути покликана збалансувати це співвідношення створенням і координацією мотиваційної структури особистості, що власне і необхідно реалізовувати через механізми впливу безперервної освіти на соціалізацію особистості. ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 1) Положення про дистанційне навчання № 703/23235 від 30 квітня 2013 р. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0703-13 2) Bowling E. The evolution of Lotus e-Learning Software. [Електронний ресурс]. 2013. - Режим доступу: http://www.ibm.com/developerworks/ lotus/library/ls-elearning_evolution. ) Blackboard Learn Content Management User Manual for Release 9 . [Електронний ресурс]. - 2013. - Режим доступу: https://behind.blackboard.com/s/ student/и refcenter/docs/details.Bb?DocumentID=3381&pid=100000&rid=5776&dt=. ) Smart Education : все о корпоративном обучении персонала [Електронний ресурс]. - Режим доступу:://www.smart-edu.com/index.php/distantsionnoe-obuchenie/tehnologii-dista ntsionnogoobucheniya.html. ) Про систему дистанційного навчання «Віртуальний Університет». [Електронний ресурс]. - 2013. - Режим доступу: http://vu.net.ua. ) «Освіта впродовж життя». Інтерв’ю журналу «Сучасна освіта» з ректоромЄвропейського університету проф. І.І. Тимошенком. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:<http://s-osvita.com.ua/content/view/333/116/>. 7) Головенкін В.П. Педагогіка вищої школи-Київ,2009. 8) Олійник В.В. «Освіта впродовж життя: як і чому вчити дорослих?» http://www.apsu.org.ua/ua/information/press/956784/
