1 МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ЦЕНТР ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ, ЗАОЧНОГО ТА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ Кафедра менеджменту ЗВІТ ПРО ПРОХОДЖЕННЯ ПЕРЕДДИПЛОМНОЇ ПРАКТИКИ за матеріалами ПП «….» на тему «Удосконалення системи управління збутом підприємства» Виконала: здобувач освітнього ступеня «магістр» 2 курсу, групи МО-21з спеціальності 073 «Менеджмент» заочної форми навчання …. (прізвище, ім’я, по батькові) (підпис) Науковий керівник від університету ….. ________ (прізвище, ім’я, по батькові) (підпис) Науковий керівник від підприємства …… _______ (прізвище, ім’я, по батькові) Львів – 2019 (підпис) 2 ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ I ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 3 ОРГАНІЗАЦІЇ ЗБУТОВОЇ 4 4 1.1. Збут і розподіл продукції в умовах маркетингу 1.2. Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу збуту продукції 10 РОЗДІЛ II АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПП «…..» 20 20 2.1. Загальна характеристика ПП «…..» 2.2. Аналіз фінансово-господарської діяльності ПП «…..» 24 РОЗДІЛ IІI УПРАВЛІННЯ ЗБУТОМ ПП «…..» 36 3.1. Мерчендайзинг як ефективна технологія просування товару 36 40 ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 43 ДОДАТКИ 47 3 ВСТУП Важливим завданням підприємства при переході на нові умови господарювання для забезпечення ефективності збутової діяльності є формування конкурентоспроможної організаційної структури як елементу системи управління збутовою діяльністю. У цьому зв’язку доцільно розглянути процес організації цієї діяльності на підприємстві як такий, що складається із двох напрямків: по-перше, він повинен забезпечити оптимальне сполучення та ефективне використання усіх видів економічних ресурсів для отримання фінансових результатів від виробничо-збутової діяльності; по-друге, процес організації через реалізацію функцій управління повинен координувати та контролювати збутову діяльність. Варто зазначити, що окремі проблемні аспекти управління збутовою діяльністю підприємств досліджували як іноземні, так і вітчизняні науковці: Л. Балабанова, Г. Болт, С. Гаркавенко А. Дейян, Д. Джоббер, Дж. Ланкастер, Ф. Котлер, В. Наумов, І.С. Земляков, О.Л. Каніщенко, Р. Ланкар, А.Ф. Павленко, Т.О. Примак, І.Б. Рижий,С.В. Скібінський, Т.М. Циганкова та ін. Метою практики є закріплення, поглиблення розширення знань, знайомство з підприємством, вивчення системи управління збутом продукції, розширення теоретичних знань, а також практичних з таких дисциплін, як «Менеджмент організацій з елементами таймменеджменту», «Стратегічне управління», «Організація та управління СЕБП», «Управління змінами». Завданням переддипломної практики є дослідження процесу управління приватного підприємства, організаційно-управлінської, виробничої, маркетингової, фінансової та соціальної діяльності підприємства «…..». До завдання також відносять набуття практичних знань, вміння і навиків в процесі організації виробництва, праці і управління підприємством, вивчення збутової політики на підприємстві та отримання практичного досвіду з управління збутом. 4 РОЗДІЛ I ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗБУТОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 1.1. Збут і розподіл продукції в умовах маркетингу Підприємства, що орієнтуються на маркетинг, значну увагу повинні приділяти організації товарного руху від виробника продукції до споживача. Комерційний успіх підприємства багато в чому визначається тим, як вдало вибрані канали реалізації виготовлених товарів, форми і методи збуту або чи достатнім є асортимент і рівень якості наданих підприємством послуг, що супроводжують продаж продукції. Тому в цій галузі маркетинг має виключно велике значення. Маркетингова організація збуту передбачає найефективніше використання насамперед існуючих форм реалізації товарів. Тому щоб перейти до маркетингу, необхідно спочатку розглянути, які саме в сучасних умовах використовуються форми збуту засобів виробництва і предметів споживання. Що стосується засобів виробництва, то основною формою їх реалізації стає оптова торгівля. Існують такі форми оптової торгівлі: продаж продукції за прямими зв'язками між виробником і споживачем; торгівля через територіальні бази; торгівля через фірмові магазини та інші торгові організації міністерств, відомств, підприємств; торгівля через товарно-сировинні біржі. Розвиток і вдосконалення зазначених форм оптової торгівлі необхідно враховувати при організації маркетингової діяльності підприємства. Однак всі ці форми - лише один з елементів маркетингу. У цілому ж у концепції маркетингу в галузі збуту продукції можна виділити такі складові частини: 5 Вибір з перерахованих вище органів постачання такого типу, який найкраще відповідає конкретним умовам реалізації продукції з мінімальними збутовими витратами (затрати на складування, транспортування, комплектування і т. п.). Прийняття рішення про використання в кожному географічному районі збуту: а) одного збутового органу даного типу; б) декількох посередників; в) усіх збутових посередників. Вибір конкретного збутового підприємства. Вирішення першого питання залежить від різноманітних умов, які можна звести до декількох груп факторів. У першій групі визначаються фактори, які характеризують дане підприємство, його фінансове становище, спрямованість ринкової стратегії і тактики, масштаби виробництва, конкурентоспроможність. Невеликі промислові підприємства з обмеженими фінансовими ресурсами повинні намагатися звести свій торгово-розподільний апарат до мінімуму і передати всі функції щодо реалізації продукції оптовому підприємству, яке здійснює кінцевий продаж товару. Чим більше підприємство, чим ширший асортимент товарів, які воно виготовляє, тим більша його потреба й водночас можливість організації власної збутової мережі. При визначенні каналу збуту істотне значення має торгова практика аналогічних підприємств. Друга група факторів зводиться до характеристики товару, що реалізується. В даному випадку має значення вид товару (засоби виробництва, предмети споживання, товари масового попиту, предмети тривалого користування), середня ціна товарної одиниці, сезонність виробництва або попиту, необхідність технічного післяпродажного обслуговування клієнтів, здатність товару до зберігання. Так, при реалізації дорогих товарів, збут яких приносить перепродавцям високий прибуток, підприємства-виробники повинні скоротити число торгових посередників з метою утримання якомога більшої частини прибутку в своїх руках. У зв'язку з цим доцільно створювати власну 6 роздрібну торгову мережу, встановлювати контроль за всією системою руху товарів до споживача. Водночас реалізація сезонних товарів, наприклад овочів, фруктів, пов'язана з необхідністю створення значних товарних запасів, які забезпечують збут цієї продукції протягом тривалого часу. В цих умовах підприємство-виробник заінтересоване перекласти витрати щодо створення запасів на оптового продавця. Третя група факторів пов'язана з характеристикою даного товарного ринку. Йдеться про ємність ринку (як фактичну, так і потенційну), компактність розміщення покупців, закономірності поведінки споживачів, середній доход на душу населення в даному районі і т. д. Четверта група факторів характеризує функціонування торгових каналів. У даному випадку береться до уваги: довжина каналу реалізації, його забезпеченість різними технічними службами (складами, пунктами технічного обслуговування), торговим персоналом; порівняльна вартість різних каналів збуту. Залежно від значення перерахованих вище факторів можуть бути вибрані: прямий зв'язок із споживачем, збут з допомогою оптового посередника, через фірмові магазини або оптові бази міністерств. Що стосується другої проблеми (прийняття рішення про використання в даному географічному районі збуту певного посередника), то тут, як свідчить досвід, найкращий ефект досягається, коли реалізують продукцію декілька посередників. При цьому .у підприємства є можливість, по-перше, вибрати посередника, по-друге, встановлювати контакти з невеликим числом посередницьких організацій і, по-третє, навчати збутовий апарат оптової фірми обслуговуванню технічно складного обладнання. При цьому виникає залежність підприємства від однієї-двох збутових фірм на кожному ринку. При виборі конкретного збутового партнера (третє питання концепції) необхідно враховувати: а) заінтересованість посередника в торгівлі даним товаром; 7 б) надійність оптового підприємства. Про рівень його надійності можна судити за тривалістю роботи в галузі, динамікою різних звітних показників за роками, професійним рівнем керівників тощо; в) здатність максимальний посередника рівень одержувати його замовлення, складських запасів, а також зону дії (обслуговуючу територію); г) забезпечення посередника при збуті товарів виробничого споживання відповідним автотранспортними обладнанням, під'їзними залізничними шляхами, й вантажно- розвантажувальними й транспортними механізмами, майстернями для ремонту й догляду за продукцією постачальника. Після розробки концепції маркетингу в галузі збуту важливим завданням цього відділу на підприємстві є планування збуту продукції. Саме в процесі планування закладені в концепції ідеї переносяться в сферу практичних дій. Основні стадії розробки плану збуту підприємства, що використовує маркетинг, можна представити так: Підготовка прогнозів загальногосподарської і ринкової кон'юнктури. Підготовка прогнозу збуту підприємства. Розробка фінансового кошторису збуту. Установлення норм збуту. Вибір каналів розподілу товарів. Складання планів збуту. Розробка планів торгової інформації. Статистичний аналіз ходу продажу. Отже, планування починається з підготовки прогнозів ринкової кон'юнктури й збуту стосовно як галузі в цілому, так і підприємства. Можуть розроблятися прогнози: короткострокові - на 3-12 місяців, середньострокові - 15 років, довгострокові - на 5-25 років. Звичайно, такі прогнози можуть базуватися лише на глибоких маркетингових дослідженнях розвитку економіки, зокрема на прогнозах НТП на тривалу перспективу. 8 На третьому етапі планування збутової діяльності підприємства визначається фінансовий кошторис збуту, в якому основне місце займають витрати обігу. Вони можуть бути розраховані на базі прогнозів обсягу продажу і торгових витрат. У результаті підсумовування окремих кошторисів на кожну товарну групу складається зведений кошторис збуту. Загальні торгові витрати включають: заробітну плату робітників збутового апарату, транспортні й складські витрати, торгові знижки і т. п. Відповідальність за складання кошторису і контроль за його дотриманням покладається на керівництво відділу збуту. Важливим моментом у плануванні є встановлення завдань щодо збуту на певний проміжок часу, їх визначення не можна зводити до механічного поділу обсягу реалізації на число уповноважених, на яких покладається збут або окремої групи товарів, або в певному географічному районі чи секторі ринку. На обсяг роботи цих уповноважених впливає багато різноманітних факторів: географічні фактори, товар (один вид, група, весь асортимент), характер діяльності (відвідування нових клієнтів, повторні замовлення, спеціалізовані види робіт), одиниця виміру збуту, база виміру результатів, період часу, база винагороди. Найефективнішою системою стимулювання збуту є система виплат преміальних сум понад заробітну плату. Широко можуть використовуватися також системи групового заохочування, націлені на стимулювання діяльності товарних груп. Вибір каналу збуту, що є одним з етапів планування, здійснюється таким чином, щоб протягом тривалого часу продавати максимальну кількість продукції з найменшими витратами. При виборі необхідно керуватися: розміром й доступністю ринку; вартістю транспортування й зберігання запасів; традиційним або переважаючим рівнем знижки для посередників; обсягом спеціальних знань, необхідних для продажу товарів кінцевому споживачеві. 9 Кожне підприємство намагається скоротити шлях товару від заводу до споживача з метою збільшення продажу і зменшення витрат. З цією метою і вибирається один з каналів збуту, які вище розглядалися. На основі результатів перерахованих етапів планування і плану маркетингу розробляється план збуту. Він включає в себе такі основні елементи: обсяг продажу, розподіленого за певними проміжками часу і за товарними групами; канали збуту; кошторис витрат обігу. Розробляються річні й короткострокові плани, які погоджуються з іншими планами маркетингу: програмою рекламної діяльності, асортиментним планом продукції і т. д. Складовим елементом системи планування є також розробка планів торгової інформації. Збутові підрозділи є водночас і постачальником, і споживачем інформації. Велике значення має торгова інформація, її призначення полягає у виробленні певного впливу на оптові підприємства, фірмові магазини, торгових уповноважених відділів збуту. Торгова інформація включає: всі види демонстрації товарів групам співробітників всередині фірми, посередникам торгово-розподільчих організацій та іншим заінтересованим особам; інструктажі для торгових уповноважених і торгові конференції; комерційну кореспонденцію і бюлетені; навчальні посібники; рекламу для торгових працівників; каталоги для них та інші види видань для посередників; документи й рекламні матеріали, що використовуються торговими уповноваженими; підбірки зразків, які вони демонструють; поштові рекламні матеріали, що направляються посередникам; 10 матеріали для виставок, які організовуються для працівників торгівлі. Метою планування торгової інформації є передача послідовних переконливих комерційних відомостей торговому персоналу підприємства і через нього - в торгово-розподільчу мережу. План торгової інформації визначає, що слід повідомити, коли, кому і де. Він має бути орієнтований на посередника і враховувати його проблеми. Будь-яка неточність у передачі відомостей призводить до втрат інформації, за які підприємство-виробник розраховується так само, як за неефективність виробництва або реклами. Завершальним етапом планування збуту є статистичний аналіз ходу продажу. Завдання його полягає у своєчасному повідомленні про будь-які істотні відхилення від планів і кошторисів продажу. На основі цього мають бути переглянуті плани й кошторис з урахуванням дії нових факторів. З допомогою сучасних методів і техніки можна за даними торгових звітів скласти необмежене число графіків і таблиць, які використовуються керівництвом підприємства для ефективного прийняття рішення. 1.2. Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу збуту продукції До основних задач аналізу реалізації продукції відносяться: оцінка ступеня виконання плану і динаміки виробництва і реалізації продукції; визначення впливу чинників на зміну величини цих показників; виявлення внутрішньогосподарчих резервів збільшення випуску і реалізації продукції; розробка заходів щодо освоєння виявлених резервів. Джерелами інформації для аналізу реалізації продукції служать бізнес-план підприємства, оперативні плани-графіки, звітність ф.№ 1- п (річна) "Звіт по продукції", ф.№ 1-п (квартальна) "Квартальна звітність промислового 11 підприємства (об'єднання) асортименті", ф.№ підприємства (об'єднання) 1-п про випуск (місячна) по окремих видів продукції в "Термінова продукції", ф.№ результати", відомість № 16 "Рух готових виробів, звітність промислового 2 "Звіт про фінансові їх відвантаження і реалізація" і ін. На рис. 1.1 наведено класифікацію об’єктів аналізу збуту продукції. Об’єм виробництва і реалізації продукції в цілому і по асортименту Якість продукції Об’єкт аналізу Структура реалізації продукції Ритмічність реалізації продукції Рис. 1.1. Класифікація об’єктів аналізу збуту продукції Принципи аналізу реалізації продукції: Аналіз повинен базуватися на державному підході при оцінці економічних явищ, процесів, результатів господарювання. Інакше кажучи, оцінюючи визначені прояви економічного життя, потрібно враховувати їх відповідність державній економічній, соціальній, екологічній політиці і законодавству. Аналіз повинен носити науковий характер, тобто базуватися на положеннях діалектичної теорії пізнання, враховувати вимоги економічних законів розвитку виробництва, використовувати досягнення НТП і передового досвіду, новітні методи економічних досліджень. Аналіз повинен бути комплексним. Комплексність дослідження вимагає обхвату всіх ланок і всіх сторін збутової діяльності і 12 всестороннього вивчення причинної залежності в економіці підприємства. Однією з вимог до аналізу є забезпечення системного підходу, коли кожний об'єкт розглядається як складна динамічна система, що складається з ряду елементів, певним способом пов'язаних між собою і зовнішнім середовищем. Вивчення кожного об'єкту повинне здійснюватися з урахуванням всіх внутрішніх і зовнішніх зв'язків, взаємозалежності його окремих елементів. Аналіз збутової діяльності повинен бути об'єктивним, конкретним, точним. Він повинен базуватися на достовірній, перевіреній інформації, яка реально відображає об'єктивну дійсність, а висновки його повинні обґрунтовуватися точними аналітичними розрахунками. З цієї вимоги витікає необхідність постійного удосконалення організації обліку, внутрішнього і зовнішнього аудита, а також методики аналізу з метою підвищення точності і достовірності його розрахунків. Аналіз покликаний бути дієвим, активно впливати на хід виробництва і його результати, своєчасно виявляючи недоліки, прорахунки, упущення в роботі і інформуючи про це керівництво підприємства. З цього принципу витікає необхідність практичного використовування матеріалів аналізу для управління підприємством, для розробки конкретних заходів, для обґрунтовування, коректування і уточнення планових даних. Аналіз повинен проводитися за планом, систематично, а не від випадку до випадку. З цієї вимоги витікає необхідність планування аналітичної роботи на підприємствах, розподілу обов'язків по її виконанню між виконавцями і контролю за її проведенням. Аналіз повинен бути оперативним. Оперативність означає уміння швидко і чітко проводити аналіз, ухвалювати управлінські рішення і запроваджувати їх в життя. 13 Один з принципів аналізу — його демократизм, що припускає участь в проведенні аналізу широкого кола працівників підприємства, що забезпечує більш повне виявлення передового досвіду і використовування наявних внутрішньогосподарських резервів. Аналіз повинен бути ефективним, тобто витрати на його проведення повинні давати багатократний ефект. Таким чином, основними принципами аналізу реалізації продукції є науковість, комплексність, системність, об'єктивність, точність, достовірність, дієвість, оперативність, демократизм, ефективність і ін. Підприємства, що орієнтуються на маркетинг, значну увагу повинні приділяти організації товарного руху від виробника продукції до споживача. Комерційний успіх підприємства багато в чому визначається тим, як вдало вибрані канали реалізації виготовлених товарів, форми і методи збуту або чи достатнім є асортимент і рівень якості наданих підприємством послуг, що супроводжують продаж продукції. Тому в цій галузі маркетинг має виключно велике значення. Маркетингова організація збуту передбачає найефективніше використання насамперед існуючих форм реалізації товарів. Тому щоб перейти до маркетингу, необхідно спочатку розглянути, які саме в сучасних умовах використовуються форми збуту засобів виробництва і предметів споживання. Що стосується засобів виробництва, то основною формою їх реалізації стає оптова торгівля. Існують такі форми оптової торгівлі: продаж продукції за прямими зв'язками між виробником і споживачем; торгівля через територіальні бази; торгівля через фірмові магазини та інші торгові організації міністерств, відомств, підприємств; торгівля через товарно-сировинні біржі. 14 Розвиток і вдосконалення зазначених форм оптової торгівлі необхідно враховувати при організації маркетингової діяльності підприємства. Однак всі ці форми - лише один з елементів маркетингу. У цілому ж у концепції маркетингу в галузі збуту продукції можна виділити такі складові частини: Вибір з перерахованих вище органів постачання такого типу, який найкраще відповідає конкретним умовам реалізації продукції з мінімальними збутовими витратами (затрати на складування, транспортування, комплектування і т. п.). Прийняття рішення про використання в кожному географічному районі збуту: а) одного збутового органу даного типу; б) декількох посередників; в) усіх збутових посередників. Вибір конкретного збутового підприємства. Вирішення першого питання залежить від різноманітних умов, які можна звести до декількох груп факторів. У першій групі визначаються фактори, які характеризують дане підприємство, його фінансове становище, спрямованість ринкової стратегії і тактики, масштаби виробництва, конкурентоспроможність. Невеликі промислові підприємства з обмеженими фінансовими ресурсами повинні намагатися звести свій торгово-розподільний апарат до мінімуму і передати всі функції щодо реалізації продукції оптовому підприємству, яке здійснює кінцевий продаж товару. Чим більше підприємство, чим ширший асортимент товарів, які воно виготовляє, тим більша його потреба й водночас можливість організації власної збутової мережі. При визначенні каналу збуту істотне значення має торгова практика аналогічних підприємств. Друга група факторів зводиться до характеристики товару, що реалізується. В даному випадку має значення вид товару (засоби виробництва, предмети споживання, товари масового попиту, предмети тривалого користування), середня ціна товарної одиниці, сезонність виробництва або попиту, необхідність технічного післяпродажного обслуговування клієнтів, 15 здатність товару до зберігання. Так, при реалізації дорогих товарів, збут яких приносить перепродавцям високий прибуток, підприємства-виробники повинні скоротити число торгових посередників з метою утримання якомога більшої частини прибутку в своїх руках. У зв'язку з цим доцільно створювати власну роздрібну торгову мережу, встановлювати контроль за всією системою руху товарів до споживача. Водночас реалізація сезонних товарів, наприклад овочів, фруктів, пов'язана з необхідністю створення значних товарних запасів, які забезпечують збут цієї продукції протягом тривалого часу. В цих умовах підприємство-виробник заінтересоване перекласти витрати щодо створення запасів на оптового продавця. Третя група факторів пов'язана з характеристикою даного товарного ринку. Йдеться про ємність ринку (як фактичну, так і потенційну), компактність розміщення покупців, закономірності поведінки споживачів, середній доход на душу населення в даному районі і т. д. Четверта група факторів характеризує функціонування торгових каналів. У даному випадку береться до уваги: довжина каналу реалізації, його забезпеченість різними технічними службами (складами, пунктами технічного обслуговування), торговим персоналом; порівняльна вартість різних каналів збуту. Залежно від значення перерахованих вище факторів можуть бути вибрані: прямий зв'язок із споживачем, збут з допомогою оптового посередника, через фірмові магазини або оптові бази міністерств. Що стосується другої проблеми (прийняття рішення про використання в даному географічному районі збуту певного посередника), то тут, як свідчить досвід, найкращий ефект досягається, коли реалізують продукцію декілька посередників. При цьому у підприємства є можливість, по-перше, вибрати посередника, по-друге, встановлювати контакти з невеликим числом посередницьких організацій і, по-третє, навчати збутовий апарат оптової фірми обслуговуванню технічно складного обладнання. При цьому виникає залежність підприємства від однієї-двох збутових фірм на кожному ринку. 16 При виборі конкретного збутового партнера (третє питання концепції) необхідно враховувати: а) заінтересованість посередника в торгівлі даним товаром; б) надійність оптового підприємства. Про рівень його надійності можна судити за тривалістю роботи в галузі, динамікою різних звітних показників за роками, професійним рівнем керівників тощо; в) здатність максимальний посередника рівень одержувати його замовлення, складських запасів, а також зону дії (обслуговуючу територію); г) забезпечення посередника при збуті товарів виробничого споживання відповідним автотранспортними обладнанням, під'їзними залізничними шляхами, й вантажно- розвантажувальними й транспортними механізмами, майстернями для ремонту й догляду за продукцією постачальника. Після розробки концепції маркетингу в галузі збуту важливим завданням цього відділу на підприємстві є планування збуту продукції. Саме в процесі планування закладені в концепції ідеї переносяться в сферу практичних дій. Основні стадії розробки плану збуту підприємства, що використовує маркетинг, можна представити так: Підготовка прогнозів загальногосподарської і ринкової кон'юнктури. Підготовка прогнозу збуту підприємства. Розробка фінансового кошторису збуту. Установлення норм збуту. Вибір каналів розподілу товарів. Складання планів збуту. Розробка планів торгової інформації. Статистичний аналіз ходу продажу. Отже, планування починається з підготовки прогнозів ринкової кон'юнктури й збуту стосовно як галузі в цілому, так і підприємства. Можуть розроблятися прогнози: короткострокові - на 3-12 місяців, середньострокові - 1- 17 5 років, довгострокові - на 5-25 років. Звичайно, такі прогнози можуть базуватися лише на глибоких маркетингових дослідженнях розвитку економіки, зокрема на прогнозах НТП на тривалу перспективу. На третьому етапі планування збутової діяльності підприємства визначається фінансовий кошторис збуту, в якому основне місце займають витрати обігу. Вони можуть бути розраховані на базі прогнозів обсягу продажу і торгових витрат. У результаті підсумовування окремих кошторисів на кожну товарну групу складається зведений кошторис збуту. Загальні торгові витрати включають: заробітну плату робітників збутового апарату, транспортні й складські витрати, торгові знижки і т. п. Відповідальність за складання кошторису і контроль за його дотриманням покладається на керівництво відділу збуту. Важливим моментом у плануванні є встановлення завдань щодо збуту на певний проміжок часу, їх визначення не можна зводити до механічного поділу обсягу реалізації на число уповноважених, на яких покладається збут або окремої групи товарів, або в певному географічному районі чи секторі ринку. На обсяг роботи цих уповноважених впливає багато різноманітних факторів: географічні фактори, товар (один вид, група, весь асортимент), характер діяльності (відвідування нових клієнтів, повторні замовлення, спеціалізовані види робіт), одиниця виміру збуту, база виміру результатів, період часу, база винагороди. Найефективнішою системою стимулювання збуту є система виплат преміальних сум понад заробітну плату. Широко можуть використовуватися також системи групового заохочування, націлені на стимулювання діяльності товарних груп. Вибір каналу збуту, що є одним з етапів планування, здійснюється таким чином, щоб протягом тривалого часу продавати максимальну кількість продукції з найменшими витратами. При виборі необхідно керуватися: розміром й доступністю ринку; вартістю транспортування й зберігання запасів; 18 традиційним або переважаючим рівнем знижки для посередників; обсягом спеціальних знань, необхідних для продажу товарів кінцевому споживачеві. Кожне підприємство намагається скоротити шлях товару від заводу до споживача з метою збільшення продажу і зменшення витрат. З цією метою і вибирається один з каналів збуту, які вище розглядалися. На основі результатів перерахованих етапів планування і плану маркетингу розробляється план збуту. Він включає в себе такі основні елементи: обсяг продажу, розподіленого за певними проміжками часу і за товарними групами; канали збуту; кошторис витрат обігу. Розробляються річні й короткострокові плани, які погоджуються з іншими планами маркетингу: програмою рекламної діяльності, асортиментним планом продукції і т. д. Складовим елементом системи планування є також розробка планів торгової інформації. Збутові підрозділи є водночас і постачальником, і споживачем інформації. Велике значення має торгова інформація, її призначення полягає у виробленні певного впливу на оптові підприємства, фірмові магазини, торгових уповноважених відділів збуту. Торгова інформація включає: всі види демонстрації товарів групам співробітників всередині фірми, посередникам торгово-розподільчих організацій та іншим заінтересованим особам; інструктажі для торгових уповноважених і торгові конференції; комерційну кореспонденцію і бюлетені; навчальні посібники; рекламу для торгових працівників; каталоги для них та інші види видань для посередників; документи й рекламні матеріали, що використовуються торговими уповноваженими; 19 підбірки зразків, які вони демонструють; поштові рекламні матеріали, що направляються посередникам; матеріали для виставок, які організовуються для працівників торгівлі. Метою планування торгової інформації є передача послідовних переконливих комерційних відомостей торговому персоналу підприємства і через нього - в торгово-розподільчу мережу. План торгової інформації визначає, що слід повідомити, коли, кому і де. Він має бути орієнтований на посередника і враховувати його проблеми. Будь-яка неточність у передачі відомостей призводить до втрат інформації, за які підприємство-виробник розраховується так само, як за неефективність виробництва або реклами. Завершальним етапом планування збуту є статистичний аналіз ходу продажу. Завдання його полягає у своєчасному повідомленні про будь-які істотні відхилення від планів і кошторисів продажу. На основі цього мають бути переглянуті плани й кошторис з урахуванням дії нових факторів. З допомогою сучасних методів і техніки можна за даними торгових звітів скласти необмежене число графіків і таблиць, які використовуються керівництвом підприємства для ефективного прийняття рішення. 20 РОЗДІЛ II АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПП «…..» 2.1. Загальна характеристика ПП «….» Створення та функціонування підприємства «…..» регулюються господарським, податковим, інвестиційним, митним, валютним та іншими законодавствами, що регламентують окремі особливості сторони та види діяльності підприємства в Україні. За метою та характером діяльності підприємство «…..» є комерційним, діяльність якого спрямована на отримання прибутку. Діяльність приватного підприємства здійснюється на основі статуту. Статут підприємства – це правовий акт, що регулює на рівні з нормами чинного законодавства правову основу його діяльності. Згідно чинного законодавства підприємцем може бути: дрібний власник, керівник акціонерного товариства, кооператор, орендар тощо. Основним завданням діяльності підприємства «...» є забезпечення потреб народного господарства товарами і послугами відповідного асортименту та якості. Виконання основного завдання підприємства вимагає вирішення часткових завдань, без чого неможливе виконання головного завдання. За способом заснування, формою статутного капіталу підприємство «….» є унітарним, воно створене одним засновником (….) , який виділяє необхідне майно, формує статутний фонд, затверджує статут, розподіляє доходи, повністю вирішує всі питання. За кількістю працюючих і валовим доходом підприємство є малим. Приватне підприємство «….» засновано згідно з рішення його Засновника. Як приватне підприємство «….» має самостійний баланс, відокремлене майно, ідентифікаційний код, печатку, а також рахунок в комерційному банку. Приватне підприємство «...» створене на основі приватної власності однієї фізичної особи – ..., яка зареєструвала підприємство 12 травня 2002 року. 21 Реєстрація здійснена згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». На даний час засновник підприємства Марусич Марія Михайлівна здійснює керівництво даним підприємством. Згідно Класифікатора видів економічної діяльності – КВЕД – приватне підприємство «...» підноситься до: 18.12 – друкування іншої продукції, що є основним видом його діяльності. До інших видів діяльності за КВЕД приватного підприємства «...» відносяться: – 18.14 – Брошурувально-палітурна діяльність і надання пов’язаних з нею послуг; – 45.32 – Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; – 95.11 – Ремонт комп’ютерів і периферійного устаткування; – 47.62 – Роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах; – 47.75 – Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах [25]. Приватне підприємство «...» займається видавничою діяльністю, його продукція характеризується різноманітністю асортименту – від листівок, візитівок, буклетів до високоякісної повнокольорової журнально-книжкової продукції, причому як у м’якій, так і у твердій палітурці. Підприємство надає широкий спектр друкованої продукції – рекламна, наукова, художня, ділова поліграфія тощо. Приватне підприємство «...» є самостійним підприємством, а не посередником. Весь процес поліграфічного виробництва здійснюється самостійно на підприємстві без залучення посередників. Його виробничий процес передбачає: 1) набір рукописів; 2) правки коректора; 22 3) технічне редагування; 4) літературне редагування; 5) верстка; 6) дизайнерська розробка макету; виготовлення високоякісної повнокольорової поліграфічної журнальнокнижкової продукції у м’якій у твердій палітурці Як ми вже зазначали, метою функціонування підприємства «...» на ринку є задоволення потреб у певних видах продукції (роботах, послугах) та отримання прибутку від господарської діяльності. Основна ціль – виготовлення продукції з метою отримання максимального прибутку при мінімальних витратах. Виходячи з мети підприємства визначимо його основні завдання: отримання доходу його власника; забезпечити споживачів необхідною продукцією, послугами; охорона довколишнього середовища; не допускати переводів у роботі підприємства. Предметом діяльності підприємства «...» є: гуртова, гуртово-роздрібна, роздрібна, комісійна торгівля промисловими товарами власного, вітчизняного та зарубіжного виробництва; надання друкарських та комп’ютерних послуг; торгівля канцелярськими товарами. Форма власності – приватна, засноване на власності фізичної особи з правом найму робочої сили, базується тільки на особистій праці. Функції ПП «…» подано в табл.2.1. Таблиця 2.1 Основні функції ПП «...» До основних функцій підприємства «...» можна віднести: - Виробничо-технологічні функції - пов'язані із пошуком постачальників, споживачів, матеріально-технологічне забезпечення, використання засобів праці для виготовлення продукції, впровадження нових технологій, підвищення якості продукції. - Економічні функції передбачають управління процесами виробництва і збуту, укладання контракту з постачальниками і споживачами, раціональна організація праці працівників, виплата заробітної плати, розподіл прибутку, сплата податків, зборів та інших платежів, ціноутворення, залучення інвестицій. - Соціальні функції полягають у забезпеченні належних умов праці та відпочинку працівників, створення сприятливого психологічного клімату у колективі, надання пільг та допомоги працівникам, членам їхніх сімей. 23 - Допоміжні, які зводяться до: забезпечення документообігу; ведення обліку; гарантування безпеки; своєчасного оформлення статистичної звітності; проведення дослідницької діяльності та ін. Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та мають практичний досвід і навики роботи. Крім постійних працівників, у роботі підприємства можуть брати участь на основі контракту інші працездатні особи. В залежності від виконуваних функцій персонал ПП «...» можемо поділити на відповідні категорії: робітники, вони складають основну групу ПВП. Залежно від стосунку до процесу створення продукції вони поділяються на основні і допоміжні. Основні робітники беруть безпосередню участь у процесі виготовлення продукції; допоміжні робітники виконують функції допомоги і обслуговування основного виробництва службовці, до них належать працівники, які здійснюють господарське обслуговування, підготовку і оформлення документів, функції обліку і контролю. спеціалісти, вважають працівників, які займаються інженерно – технічними, економічними та іншими роботами. Це інженери, бухгалтери, економісти, юристи. керівники. Коли підприємство ПП «...» відкривалося на ньому було зареєстровано два працівники, сьогодні там працює сім працівників, яких задовольняють дані умови праці, колектив, заробітна плата. Організаційна схема ПП «...» (рис.2.1). Директор Заступник директора Бухгалтер Водій Рис. 2.1. Організаційна схема ПП «...» Типографія Експедитор Продавці 24 З поданої схеми бачимо, що керівництво підприємством веде директор, який через заступника здійснює управлінські дії щодо виконання основних завдань, які направлені на розвиток і стабільність забезпечення підприємницької діяльності. Розрахуємо первісну вартість основних фондів, знос основних фондів, коефіцієнт зносу та коефіцієнт придатності основних фондів та показники оборотних фондів ПП «...» і зведемо їх у таблиці 2.1 і 2.2 . Таблиця 2.1 Показники підприємства «...» № Показники 1. Первісна вартість основних фондів Знос основних фондів Тис. грн. Коефіцієнт зносу Коефіцієнт придатності 2. 3. 4. Один. виміру Тис. грн. На початок На кінець Зміни періоду періоду +/9,5 9,5 5,2 0,55 0,45 8,6 0,91 0,09 3,4 0,36 -0,36 2.2. Аналіз фінансово-господарської діяльності ПП «...» На основі даних звітів про фінансовий стан та про сукупний дохід приватного підприємства «...» за 2015-2018 роки проаналізуємо динаміку техніко-економічних показників підприємства, а саме: чистого доходу від реалізації продукції, собівартості реалізованої продукції, прибутку від реалізованої продукції, рентабельності реалізованої продукції, чистого прибутку (табл. 2.1). Таблиця 2.1 Аналіз техніко-економічних показників приватного підприємства «...» за 2015-2018 роки Роки № п/п 1 Показники 2015 2016 2017 2018 р. до 2015 р. 2018 Абсолютне відхилення, +,- Чистий дохід від реалізації 9439,9 16294,8 19830,5 23796,6 14356,7 2018 р. до 2017 р. Відносне відхилення, %, Абсолютне відхилення, +,- Відносне відхилення, % 252,1 3966,1 120,0 25 2 3 4 5 продукції, тис. грн. Собівартість реалізованої продукції, тис. грн. Прибуток від реалізованої продукції, тис. грн. Рентабельність реалізованої продукції, % р.3/р.2 * 100% Чистий прибуток, тис. грн. 9109,2 17998,6 18449,9 22138,9 13029,7 243,1 3689,0 119,8 330,7 -1703,8 1380,6 3,6 -9,5 266,9 - 229,4 1657,7 1327,0 501,3 277,1 120,1 7,5 7,5 3,9 - - - 2723,4 3261,7 2994,8 1222,1 538,3 119,8 Дані таблиці 2.1 свідчать про те, що приватне підприємство «...» у 20152018 роках працювало з прибутком, чистий прибуток збільшився з 266,9 тис. грн. у 2015 році до 3261,7 тис. грн. у 2018 році, тобто у 12,2 разів. Це дуже позитивна тенденція на даному приватному підприємстві «...», яке суттєво покращило свої показники за чотири роки. Проте 2016 рік для приватного підприємства «...» був дуже несприятливим – підприємство було збитковим – величина збитку становила 229,4 тис. грн. Динаміка чистого доходу (виторг) від реалізації продукції приватного підприємства «...» протягом 2015-2018 років характеризується постійною позитивною тенденцією до зростання. Так, у 2018 році чистий дохід (виторг) від реалізації продукції збільшився порівняно з 2015 роком у 143,6 разів, порівняно з 2017 роком – у 1,2 рази. Проте при цьому собівартість реалізованої продукції також динамічно зростала: так у 2018 році собівартість реалізованої продукції зросла порівняно з 2015 роком у 24,3 разів, порівняно з 2017 роком – на 19,8%. Такі тенденції, що спостерігалися на приватному підприємстві «...», забезпечили йому в цілому прибуткове виробництво, крім 2016 року. У 2016 році собівартість реалізованої продукції (17998,6 тис. грн.) перевищувала чистий дохід (виторг) від реалізації продукції, який становив 16294,8 тис. грн., тому величина збитку ставила 1706,8 тис. грн., а відповідно рівень збитковості, розрахований як відношення 26 величини збитку від реалізованої продукції до собівартості реалізованої продукції у відсотках становив 9,5%. Якщо враховувати динаміку чистого доходу від реалізації продукції, собівартості реалізованої продукції і, відповідно – прибутку від реалізованої продукції у 2015 році, 2017 році і 2018 році, то спостерігається позитивна тенденція до зростання рентабельності реалізованої продукції: з 3,6% у 2015 році, 7,5% у 2017 році і 7,5% у 2018 році. У 2018 році чистий прибуток приватного підприємства «...» збільшився порівняно з 2015 роком у 30,0 разів, у 2015 році він становив 266,9 тис. грн., у 2018 році – 3261,7 тис. грн. Приватне підприємство «...» у 2016 році було збитковим, збиток становив 229,4 тис. грн. Такі тенденції, що спостерігалися на приватному підприємстві «...» протягом 2015-2018 років в цілому свідчать про наявні позитивні тенденції, про достатньо високу конкурентоспроможність підприємства, оскільки навіть при різкому погіршенні економічної ситуації на підприємстві у 2016 році внаслідок інфляційних коливань в національній економіці і реально існуючої нестабільності, керівництво підприємства знайшло способи вирішити проблеми і стати прибутковим і рентабельним у 2017 році. На основі даних табл. 2.2 проаналізуємо динаміку операційних витрат приватного підприємства «...» за 2015-2018 роки. Операційні витрати приватного підприємства «...» упродовж аналізованого періоду збільшилися майже у 2 рази, а у 2018 році порівняно з 2017 роком – на 10,1%. Це свідчить про розширення діяльності підприємства, про суттєве збільшення частки даного приватного підприємства на ринку, що є добрими реальними стратегічними прогнозами стосовно діяльності даного підприємства. Упродовж аналізованого періоду збільшення операційних витрат приватного підприємства супроводжувалось зростанням всіх складових, окрім амортизаційної складової. Матеріальні затрати у 2018 році порівняно з 2015 роком у 1,9 рази, а порівняно з 2017 роком – на 10,1%. Така ситуація зумовлена, 27 по-перше, впливом інфляційних змін у національній економіці, а по-друге – розширенням виробництва і збільшенням ринкової частки підприємства. На приватному підприємстві «...» протягом 2015-2018 років спостерігається позитивна тенденція до збільшення витрат на оплату праці, які у 2018 році порівняно з 2015 роком збільшилися у 2 рази, а порівняно з 2017 роком – на 15,2%. Така ж динаміка спостерігається і стосовно відрахувань на соціальні заходи, які у 2018 році порівняно з 2015 роком збільшилися у 2 рази, а порівняно з 2017 роком – на 14,8%. Таблиця 2.2 Аналіз операційних витрат приватного підприємства «...» за 2015-2018 роки Роки 2018 р. до 2015 р. 2018 р. до 2017 р. Абсо-лютне Відносне Абсовідхилення,відхилення, лютне +,%, відхилення, +,- Віднос-не відхилення, % № Показники 2015 2016 2017 2018 1 Матеріальні затрати Витрати на оплату праці Відрахування на соціальні заходи Амортизація Інші операційні витрати Разом, тис. грн. 7401,8 12397,1 13046,8 14351,5 6949,7 193,9 1304,7 110,1 769,1 1346,8 1380,6 1587,7 818,6 206,4 207,1 115,2 300,8 516,3 529,3 608,1 307,3 202,2 78,8 114,8 36 301,5 164,7 3573,7 160,8 3332,4 162,9 3499,1 126,9 3197,6 452,5 1160,6 2,1 166,7 101,3 105,1 9109,2 17998,6 18449,9 20209,3 11100,1 221,9 1759,4 109,6 2 3 4 5 6 Протягом аналізованого періоду спостерігаються високі темпи зростання інших операційних витрат, які у 2018 році порівняно з 2015 роком збільшилися у 11,6 рази, а порівняно з 2017 роком – на 5,1%. У 2018 році порівняно з 2017 роком операційні витрати приватного підприємства «...» збільшилися на 9,6%. Це зростання супроводжувалось зростанням витрати на оплату праці на 15,2%, матеріальних затрат – на 10,1%, відрахувань на соціальні заходи – на 14,8%. Величина амортизаційних відрахувань та інших операційних витрат у 2018 році порівняно з 2017 роком збільшилася відповідно на 1,3%. 28 Отже, у 2018 році порівняно з 2017 роком зростання операційних витрат приватного підприємства «...» в цілому спричинило збільшення всіх статей витрат. В табл. 2.3 наведена структура операційних витрат приватного підприємства «...» за 2015-2018 роки. Таблиця 2.3 Структура операційних витрат приватного підприємства «...» за 2015-2018 роки № п/п Показники 1 Матеріальні затрати Витрати на оплату праці Відрахування на соціальні заходи Амортизація Інші операційні заходи Разом, тис. грн. 2 3 4 5 6 2015 р. тис. % грн 7401,8 81,2 2016 р. тис. % грн 12397,1 68,9 2017 р. тис. % грн 13046,8 70,7 2018 р. тис. % грн 14351,5 71,0 769,1 8,4 1346,8 7,5 1380,6 7,5 1587,7 7,8 300,8 3,3 516,3 2,9 529,3 2,9 608,1 3,0 36 301,5 0,1 7,0 164,7 3573,7 0,9 19,8 160,8 3332,4 0,9 18,0 162,9 3499,1 0,8 17,4 9109,2 100,0 17998,6 100,0 18449,9 100,0 20209,3 100 У структурі операційних витрат приватного підприємства «...» за 20152018 роки основну частку витрат становлять матеріальні затрати. Їх частка становила 81,2% у 2015 році, 68,9% у 2016 році, 70,7% у 2017 році, 71,0% у 2018 році. Негативною, на наш погляд, є тенденція до зниження частки витрат на оплату праці у структурі операційних витрат приватного підприємства «...» упродовж аналізованого періоду. Так, частка витрат на оплату праці становила 8,4% у 2015 році, 7,5% – у 2016 році, а також 7,8% – у 2018 році. Відповідно знизилася частка відрахувань на соціальні заходи. Так, частка відрахувань на соціальні заходи становила 3,3% – у 2015 році, 2,9% – у 2016 році, а також 3,0% – у 2018 році. У структурі операційних витрат приватного підприємства «...» за 20152018 роки суттєві зміни стосуються частки інших операційних витрат у загальному підсумку операційних витрат – ця частка динамічно збільшувалася 29 протягом аналізованого періоду. Так, їх частка становила 7,0% – у 2015 році, 19,8% – у 2016 році, 17,4% – у 2018 році. Проаналізуємо показники фінансового стану приватного підприємства «...» за 2015-2018 роки (табл. 2.4). Таблиця 2.4 Аналіз показників фінансового стану приватного підприємства «...» за 2015-2018 роки Роки № п/п Показники 1 Основні засоби (на кінець звітного періоду), тис. грн. Дебіторська заборгованість, всього, тис. грн. в тому числі: – за продукцію, товари, роботи, послуги; – за розрахунками: за виданими авансами; – за розрахунками з бюджетом Короткострокові кредити банків, тис. грн. 2 3 4 5 6 Кредиторська заборгованість, всього, тис. грн. в тому числі: – товари, роботи, послуги; – розрахунки з бюджетом; – розрахунки зі страхування; – розрахунки з оплати праці Власний капітал, тис. грн Фондовіддача 2015 2016 2017 2018 р. до 2015 р. 2018 2018 р. до 2017 р. Абсолютне відхилення, +,- Відносне відхилення, %, Абсолютне відхилення, +,- Відносне відхилення, % 399,4 1659,1 1783,7 2158,3 1758,9 540,4 374,6 121,1 54,1 767,1 839,9 837,5 783,4 1548,0 -2,4 99,7 54,1 689,1 733,6 770,3 716,2 1423,8 36,4 105,0 - 5,5 72,5 4,9 101,4 2,9 64,3 - - -2,0 -37,1 59,2 63,4 1559,5 - - 74,3 105,0 - 1806,9 1485,2 Продовження таблиці 2.4 404,7 807,8 1207,1 1442,7 1038,0 356,5 235,6 119,5 296,2 721,2 1100,3 1351,2 1055,0 456,2 250,9 122,8 42,8 65,7 22,0 18,6 19,1 -46,6 29,1 0,5 102,7 304,9 64,6 75,5 88,2 128,9 72,4 175,6 -129,3 58,0 -15,8 46,7 82,1 136,2 23,6 9,82 11,12 11,03 -12,57 46,7 -0,09 99,2 30 7 Фондоємкість 0,04 0,10 0,09 0,09 0,05 225,0 - - Упродовж аналізованого періоду спостерігаємо позитивне явище – зростають основні засоби приватного підприємства «...». У 2018 році порівняно з 2015 роком основні засоби підприємства збільшилися на 1758,9 тис. грн., тобто у 54,0 рази, а порівняно з 2017 роком основні засоби збільшилися на 374,6 тис. грн., тобто на 21,1%. Це є позитивним явищем, оскільки свідчить про реальне розширення і зміцнення матеріальної бази виробничого процесу підприємства. Негативним явищем роботи приватного підприємства «...» стало збільшення як дебіторської, так і кредиторської заборгованості. Особливо спостерігається збільшення дебіторської заборгованості. Так, у 2018 році порівняно з 2015 роком дебіторська заборгованість в цілому збільшилися з 54,1 тис. грн. до 837,5 тис. грн. (на 783,4 тис. грн.), тобто у 15,4 разів, а порівняно з 2017 роком вона зменшилася на 2,4 тис. грн. Причому по роках змінюється структура дебіторської заборгованості. Так, у 2015 році дебіторська заборгованість становила дебіторську заборгованість за розрахунками з продукцію, товари, роботи і послуги, що відповідно становило 54,1 тис. грн. У 2016 році дебіторська заборгованість становила 767,1 тис. грн., в тому числі заборгованості за продукцію, товари, роботи та послуги – 689,1 тис. грн., за розрахунками з виданими авансами – 5,5 тис. грн., за розрахунками з бюджетом – 72,5 тис. грн. У 2017 році дебіторська заборгованість становила 839,9 тис. грн., в тому числі заборгованості за продукцію, товари, роботи та послуги – 733,6 тис. грн., за розрахунками з виданими авансами – 4,9 тис. грн., за розрахунками з бюджетом – 101,4 тис. грн. Фактичні дані свідчать, що у 2017 році порівняно з 2016 роком зростання дебіторської заборгованості відбулося як в цілому, так і по окремих його складових. У 2018 році дебіторська заборгованість становила 837,5 тис. грн., в тому числі заборгованості за продукцію, товари, роботи та послуги – 770,3 тис. грн., за розрахунками з виданими авансами – 2,9 тис. грн., за розрахунками з бюджетом – 64,3 тис. грн. 31 Фактичні дані свідчать, що у 2018 році порівняно з 2017 роком зростання дебіторської заборгованості відбулося тільки за продукцію, товари, роботи та послуги – на 5,0%. А в загальному відбулося незначне скорочення дебіторської заборгованості. У зв’язку з погіршеною фінансовою ситуацією у 2016 році у приватному підприємстві «...» з’явилися короткострокові кредити від банків в розмірі 1806,9 тис. грн., які зменшилися до 1485,2 тис. грн. у 2017 році, проте зросли до 1559,5 тис. грн. у 2018 році. Приватне підприємство «...» постійно користується кредитами, розширюючи свою матеріальну базу. Протягом 2015-2018 років постійно збільшувалась кредиторська заборгованість. Так, на підприємстві у 2018 порівняно з 2015 роком кредиторська заборгованість збільшилася у 3,6 рази, а порівняно з 2017 роком – у 1,2 рази. На підприємстві у 2018 порівняно з 2015 роком кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги збільшилася у 4,6 рази, а порівняно з 2017 роком – у 1,2 рази. Проблеми з виплатою заробітної плати зумовили для підприємства ситуацію, що підприємство мусіло використовувати короткострокові кредити банку у 2016-2018 роках. Кредиторська заборгованість приватного підприємства «...» змінювала свою структуру протягом аналізованого періоду. Так, протягом 2015-2018 років вона стосувалася заборгованості за товари, роботи, послуги. У 2016 році додається заборгованість за розрахунками з оплати праці; така ж структура кредиторської заборгованості спостерігається на підприємстві і у 2017 році і у 2018 році. Позитивним моментом в роботі приватного підприємства «...» є збільшення власного капіталу протягом 2016-2018 років 75,5 тис. грн. у 2016 році до 175,6 тис. грн. у 20187 році, проте у 2015 році величина власного капіталу підприємства становила 304,9 тис. грн.. Це є ознакою нестабільної ситуації на підприємстві, зокрема у 2016 році, коли до низки негативних фінансових показників додається ще скорочення власного капіталу разом із 32 виникненням короткострокової кредитної заборгованості перед комерційними банками. Протягом 2016-2018 років спостерігаємо позитивну тенденцію для підприємства – ріст фондовіддачі. Фондовіддача, обчислена за показником чистого доходу від реалізації продукції (виторгу) спочатку зростає: з 9,82 грн./грн. у 2016 році до 11,03 грн./грн. у 2018 році. Проте цей показник удвічі менший за показник 2015 року, коли він становив 23,6 грн./грн. Відповідно фондоємність постійно зростає – з 0,04 грн./грн. у 2015 році до 0,09 грн./грн. у 2018 році. Таким чином, конкретна ситуація та аналіз основних техніко- економічних показників діяльності підприємства свідчать про те, що у роботі приватного підприємства «...» у 2016 році виникла низка проблем фінансового характеру, які погіршили його репутацію в ринковому конкурентному середовищі. Проте підприємство у 2017 році і у 2018 році поступово нівелювало негативні тенденції і поступово відновило економічні показники своєї діяльності. Ділову репутацію приватного підприємства «...» оцінимо за фінансовою її складовою, використовуючи низку показників – ліквідності, фінансової стійкості та ділової активності. Динаміку показників ліквідності підприємства проаналізуємо на базі табл. 2.5. Таблиця 2.5 Аналіз показників ліквідності приватного підприємства «...» за 2015-2018 роки Показники 1 2 3 Рекомендоване значення Коефіцієнт абсолютної 0,2-0,25 ліквідності Коефіцієнт поточної >1 ліквідності Коефіцієнт загальної 2,0 ліквідності Відхиле Відхиле ння ння 2018 р. 2018 р. до 2015 від р (+/-) 2017 р (+/-) 2015 р. 2016 р. 2017 р. 2018 р. 0,02 0,01 0,003 0,005 -0,015 0,002 - 0,68 0,91 0,89 - -0,02 0,82 0,47 0,50 0,46 -0,36 -0,04 33 Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) означає спроможність підприємства погасити свою короткотермінову кредиторську заборгованість. Теоретично рівень оптимального значення цього показника становить 0,2-0,25. На приватному підприємстві «...» у 2015 році цей показник був в межах норми. Проте він суттєво знизився у 2016-2018 роках – від 0,01 у 2016 році до 0,005 у 2018 році. Це свідчить про дуже низьку спроможність підприємства погасити свою короткотермінову кредиторську заборгованість у 2016-2018 роках. Коефіцієнт поточної ліквідності розраховується як відношення оборотних коштів до короткострокових зобов’язань. Даний показник разом з іншими фінансовими показниками у динаміці дає можливість зробити обґрунтовані висновки про фінансове становище підприємства, обґрунтувати перспективні напрями його розвитку. Фактично цей коефіцієнт (його ще називають коефіцієнтом покриття характеризує ступінь або загальним покриття коефіцієнтом короткострокових покриття пасивів боргів) оборотними активами, і застосовується для оцінки здатності підприємства виконати свої короткострокові зобов’язання. Коефіцієнт поточної ліквідності відображає платоспроможність підприємства і повинен бути більше 1. Короткострокові зобов’язання на приватному підприємстві «...» виникли у 2016 році у зв’язку з фінансовими проблемами, а також у 2017-2018 роках. Проте досить невелике значення коефіцієнта поточної ліквідності – 0,68 у 2016 році і 0,89 у 2018 році – свідчить про низьку короткострокову платоспроможність підприємства. Якщо підприємство не може підтримувати короткострокову платоспроможність, воно не буде в змозі підтримувати довгострокову здатність платити за кредитами. Навіть за умови високої рентабельності підприємство може стати банкрутом, коли короткострокові зобов’язання перед кредиторами не будуть погашені. Коефіцієнт загальної ліквідності (платоспроможності) визначає ступінь покриття поточних зобов’язань оборотними активами. Фактично, це коефіцієнт покриття, оскільки показує, скільки грошових одиниць оборотних активів 34 припадає на одну грошову одиницю поточних зобов’язань. На приватному підприємстві «...» протягом аналізованого періоду значення коефіцієнта менше від одиниці: найбільше значення – 0,82 – у 2015 році, найменше значення – у 2018 році – 0,46. Оскільки значення коефіцієнта менше за 1, це свідчить про високий фінансовий ризик, оскільки у підприємництві готівкові кошти важливіші, ніж прибуток. Низький рівень загальної ліквідності фактично є наслідком труднощів у збуті продукції, поганої організації матеріальнотехнічного постачання тощо. Значення цих трьох коефіцієнтів, якщо вони є в межах нормативну, свідчать, що за структурою капітал є збалансованим, а підприємство здатне відповідати за своїми короткостроковими зобов’язаннями – вчасно погашати сформовані борги, а також вчасно і правильно організовувати безготівкові та готівкові розрахунки. Фактично це означає перетворення оборотних активів у грошові засоби з метою розрахунку з постачальниками, персоналом (виплата заробітної плати), державним бюджетом тощо. На приватному підприємстві «...» не існує надмірного відволікання ресурсів підприємства на формування грошових коштів, що є ознакою неефективного використання наявних фінансових ресурсів. Це було б, якщо б значення розрахункових показників було високим. Низьке значення показників ліквідності, що спостерігається на підприємстві, є негативним – на приватному підприємстві «...» наявні проблеми із здатністю відповідати за своїми реальними короткостроковими зобов’язаннями. Така ситуація знижує довіру партнерів до аналізованого підприємства, що в результаті зменшує величину банківських та комерційних кредитів, а також підвищує ризик вирішення проблем у судовому порядку тощо. 35 РОЗДІЛ IІI УПРАВЛІННЯ ЗБУТОМ ПП «...» 3.1. Мерчендайзинг як ефективна технологія просування товару Лідери роздрібної торгівлі в розвинених країнах західної Європи, Азії і Америки успішно управляють процесом продажу товару в торговій мережі і ефективно стимулюють купівельні можливості споживача. Вони активно використовують ті результати інноваційного вдосконалення торгового маркетингу, які забезпечують взаємодію торгівлі і покупця на новому рівні. Ефективна технологія отримала назву мерчендайзинг (від англ. "merchandising" - "мистецтво торгувати"). Мерчендайзинг, як система стратегій просування товару, марки або упаковки, дозволяє контролювати процес продажу в роздрібній торговій мережі, стимулювати споживачів у виборі і покупці товару. Застосування даної технології в процесі реалізації продукції, з одного боку, робить простішим процес орієнтації покупця в пропонованому асортименті товарів, покращує впізнанність торгових марок, з іншою, - економить бюджет компанії по просуванню товару, збільшує об`єми продажів і прибутку. Що ж нового в мерчендайзингу як маркетинговій стратегії просування? Сам факт появи даної технології ще не означає, що у минулому не було способів стимулювання процесу продажу товару в торговій мережі. Традиційно, до очевидних способів просування бренду відносять зниження ціни, активізацію рекламних компаній в засобах медіа, організацію власної дистриб`юторської мережі. Проте умови конкурентної боротьби визначають необхідність пошуку нових рішень, що дозволяють розраховувати на тривале, стійке збільшення прибули. Мерчендайзинг - це сучасний інструмент маркетингу, що дозволяє компанії отримати перемогу. Аналіз отриманих статистичних даних показує залежність збільшення рівня продажів, в середньому, на 13% від ефективного і грамотного застосування стратегії мерчендайзинга. Успішна реалізація даної 36 технології дозволяє значно підвищити прибутковість підприємства, не нарощуючи об`ємів продажу товарів. В умовах сучасної економічної ситуації будь-яка компанія, яка прагне успішно працювати на ринку споживчих товарів, повинна орієнтуватися не тільки на якість і актуальність продукції, що випускається, на своєчасну доставку її в торгові точки, але замислюватися про мерчендайзинг своєї продукції. Застосування мерчендайзинга має таке ж значення для успішного продажу розробка продукції, як створення бренду товару, проведення рекламних акцій різного роду. Дана маркетингова стратегія дозволяє ефективно просувати той або інший товар, марку, упаковку саме в торговому залі, де безпосередньо ухвалюється рішення про покупку. Застосування мерчендайзинга необхідне вже при проектуванні магазина. Розробка концепції магазина, специфіки зонування дозволяє отримати прибуток і забезпечити товарообіг з кожного квадратного метра площі. Проте особливе значення має дана стратегія при розміщенні товару в торговому залі, демонстрації товару на полицях торгової точки і в процесі інформаційного просування і представлення просувних товарів. Відомо, що залучення уваги покупця до певних марок і видів товару значно збільшує об`єм продажів. Покупець витрачає, в середньому, від 10 до 20 секунд на те, щоб вибрати потрібну марку з пропонованого асортименту. Важливо забезпечити зручне розташування товару в просторі магазина і на полицях і швидке знаходження необхідного товару покупцем. Ефективним інструментом мерчендайзинга є використання POS-матеріалів, які дозволяють здійснити інформаційне просування товару в місцях продажів. Вони розширюють знання покупця про продукт, указують на специфіку продукту у ряді аналогічних, допомагають зробити вибір у величезному різноманітті товарів. Таким чином, дія мерчендайзинга починається тоді, коли у поле зору покупця потрапляє магазин і закінчується тоді, коли покупець виходить з магазина з покупками. В той же час, необхідно знати про обмеження у використанні мерчендайзинга. Специфіка і властивості просувних товарів (цінові 37 характеристики, частота використання і т. д.), характер процесу продажу (необхідність особистого контакту продавця і покупця і т. д.) визначають необхідність комплексного застосування або використання окремих інструментів технології. Незаперечною перевагою даної технології є опора на знання психологічних особливостей людини. З метою досягнення максимального ефекту виробникові, дистриб`юторові і продавцеві необхідно розуміти потреби і мотивацію покупця, представляти специфіку сприйняття, знати особливості його поведінки в торговій точці. Дані Інституту Реклами в місцях продажів (Point of Purchase Advertising Institute, POPAL) показують, що лише 33% покупців заздалегідь точно знають, які покупки вони збираються зробити. Технологія мерчендайзинга дозволяє уявити покупцеві необхідну інформацію про предмети задоволення потреби, грамотно оформити місця продажів, актуалізувати його бажання купити товар під час відвідин магазина. Знання про потреби і переваги покупця дозволяє зробити товар максимально доступним, а рівень сервісу - адекватним. Створюється враження, що мерчендайзинг є "чарівним способом", що дозволяє продавцеві швидко і легко активізувати процес продажу. Проте необхідними умовами успішного досягнення запланованих результатів є поперше, активна взаємодія виробника, дистриб`ютора і продавця, по-друге, створення і впровадження комплексної програми мерчендайзинга і, по-третє, орієнтація на потребі покупця, по-четверте, професіоналізм торгових представників і мерчендайзерів. Професіоналізм адаптувати торгових дану технологію представників і в реальних мерчендайзерів дозволяє економічних умовах. Добре підготовлений фахівець уміє поєднувати теоретичні знання з вимогами конкретної ситуації, упроваджує закони і правила маркетингу в процес продажів певної торгової крапки. Слід особливо підкреслити, що мерчендайзер володіє не окремими відомостями, а системою знань і навиків у сфері організації простору магазина, розміщення основних і додаткових секцій 38 товару, представлення рекламних матеріалів і управління поведінкою покупців. Тільки в цьому випадку виробника задовольняють об`єми продажів, а покупця характер взаємодії з торговою мережею. В даний час застосування сучасних маркетингових технологій в процесі організації торгівлі є не тільки показником перспективності компанії, торгової крапки або професіоналізму керівників. Відмова від впровадження мерчендайзинга в практику роботи торгової крапки автоматично припускає орієнтацію покупця на перевагу конкурентній продукції і, відповідно, зниження об`ємів продажів. Проведений порівняльний аналіз організації процесу продажу в різноманітних торгових крапках столиці показує, що лише в деяких з них грамотно використовуються елементи стратегії мерчендайзинга. Для ефективного просування товарів через торгову мережу необхідно упроваджувати системний підхід як в організації мерчендайзинга, так і в процесі підготовки мерчендайзерів-професіоналів. 39 ВИСНОВКИ Підприємство ПП «...» вкладає свої кошти з прибутку у рекламу підприємства. Цей фактор є позитивним для підприємства, бо правильно проведена рекламна кампанія допоможе ПП «...» забезпечити постійний високий рівень продажу товарів та послуг, швидке реагування на зміни ринкової ситуації, вжиття відповідних заходів для нейтралізації діяльності конкурентів, коригування діяльності згідно зі змінами вимог покупців. За час проходження практики, я ознайомилася з нормативними документами ПП «...», з метою діяльності підприємства на ринку, його структурою, виробничим процесом, постачанням та збутом продукції і зробив висновки про його функціонування. ПП «...» є молодим підприємством, воно існує на ринку близько п’яти років, але за цей час досягло значних фінансових результатів. Мною в процесі проходження практики на ПП «…» виконано наступні завдання: закріплено, поглиблено, розширено теоретичні знання і підготовлено основу до майбутньої самостійної роботи. Під час переддипломної практики я ознайомилася з організаційною, виробничою, маркетинговою, фінансовою, управлінською та соціальною діяльністю підприємства «...». Навчилася застосовувати нормативні документи в роботі, набула навиків організаторської і управлінської діяльності. Закріпила і розширила свої теоретичні знання з менеджменту з елементами таймменеджменту, бухгалтерського обліку, логістики, управління змінами, управління персоналом, стратегічного управління та управління економічною безпекою підприємства. ПП «...» співпрацює з фірмами різної форми власності, а також молодими фірмами які проявили себе на ринку, а саме: «Оптіма», «Імпульс», «Зелена планета», з державною інспекцією з контролю якості, з акціонерним товариством «Мегабанк» та іншими, яким продає свою продукцію і послуги. Щоб підприємство процвітало організаційна підтримка має сприяти: 40 налагодженню процедури регулювання підприємництва з боку державних інституцій виробленням раціональних форм обов'язкової звітності та порядку реєстрації нових суб'єктів підприємництва доступності до документів, що регулюють створення, порядок реєстрації та функціонування суб'єктів підприємництва Система управління підготовці підприємницьких кадрів, інформованості їх з цих питань, що потребує відкриття спеціальних навчальних закладів перепідготовці викладачів, організації інформаційних центрів, проведенню наукових досліджень з питань підприємництва. збутовою діяльністю повинна відповідати головним напрямкам господарської діяльності підприємства, забезпечувати такий зміст виробничої, збутової, складської, транспортної та іншої діяльності, при якій вчасно реалізовується продукція споживачеві. Вважаємо за доцільне, що нами розглянуто і логістичний підхід до організування процесу збуту на підприємстві, так як логістика керується принципами раціонального управління товарно-матеріальним потоком, і організаційні системи, які б відображали цей потік. Інтеграція принципів логістики та маркетингу в організаційну структуру управління підприємством передбачає зосередження функцій, пов’язаних із збутом виготовленої продукції у відділі маркетингу і логістики. Така структура створює широкі можливості логістичної оптимізації матеріального потоку на етапах дослідження ринкової ситуації, постачання матеріалів, сировини, а також на етапах розподілу, реалізації продукції споживачам та після продажного обслуговування. Побудова відділу маркетингу з використанням принципів логістики, на відміну від традиційних організаційних структур відділу маркетингу, дасть змогу забезпечити: - підпорядкування процесу управління матеріальним і інформаційним потоком цілям і задачам маркетингу; - системний взаємозв’язок процесу збуту з процесом постачання; - системний зв’язок всіх функцій всередині відділу маркетингу і логістики. Надалі розглянуто економічне оцінювання як елемент системи управління збутовою діяльністю, що повинно базуватися на певній теоретичній концепції, а проводити його на підприємствах повинні відповідні організаційні структури. Таке оцінювання передбачає 41 вирішення комплексу питань, пов’язаних з вибором і обґрунтуванням стратегічного напрямку збутової діяльності; визначенням показників для контролювання збутової діяльності, оцінюванням впливу факторів мікросередовища на дієвість системи управління збутовою діяльністю. Домінантними факторами мікросередовища, які чинять вплив на збутову діяльність промислових підприємств, є: - споживачі – їх ставлення до торгівельної марки підприємства-виробника, майбутні наміри щодо купівлі, мотивація та поведінка під час купівлі (кількість, частота, з якої нагоди здійснюється купівля); - ринок досліджуваного товару - місткість, насиченість, тенденції змін на ринку, товари-замінники; - конкуренти – частка їх на ринку, характеристики товару: якість, упаковка, престижність торгівельної марки, ціна, розподіл, частота придбання продукції споживачами. 42 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Конституція України від 28.06. 1996 р. № 254 к/96-ВР [Електронний ресурс] // ВВР. – 1996. – Режим доступу до ресурсу: http://rada.gov.ua. 2. Про оплату праці від 24.03.1995 р. Закон України [Електронний ресурс] // № 108/95-ВР. – 1995. – Режим доступу до ресурсу: http://rada.gov.ua. 3. Афонін О. Національна книга: стан, причини, наслідки, перспективи/ О.Афонін // Друкарство, 2000. - № 3-4 . - C. 28-31. 4. Балабанюк Ж.М. Методичні підходи до оцінки ефективності управлінських рішень з руху персоналу організації. / Ж.М. Балабанюк // Економіка та держава. – 2011. - №9. – С. 42-45. 5. Балакірєва О.М. Взаємозв'язок економічної нерівності, соціального відторгнення та соціальної мобільності / О.М.Балакірєва // Економіка України. – 2012. – С. 86–96. 6. Балакірєва О., Ноур А. Вплив соціально-економічної нерівності на економічну поведінку населення країни // Економіка України. – № 11. – 2011.– С. 60-69. 7. Барнич Ю.О. Позиції вітчизняної книжки на ринку видавничої продукції України (за матеріалами маркетингових досліджень кафедри ОВПК ВПІ НТУУ «КПІ») / Ю.О. Барнич, Г.І. Глотова // Вісн. Книжк. палати. - №2005. - №9. – С.8-13. 8. Басько Г.М. Структура компонентів кадрового потенціалу підприємства/ Г.М. Басько// Економіка & держава. – 2007. – №5. – С.5. 9. Богиня Д.Б., Грішнова О.А. Основи економіки праці: Навч. посібник. 2-ге вид., стер. – К.: Знання-Прес, 2001. – 313 с. 10. Василенко В.О., Шматько В.Г. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник. За редакцією В.О. Василенко. – К.: ЦУЛ, Фенікс, 2003. – 440 с. 11. Глотова Г.І. Організація і економіка книговидання: Навч. посіб. / Г.І.Глотова, О.О.Добровольський. – К.: Університет «Україна», 2006. – 101с. 43 12. Гузова А.А. Мотивация трудовой деятельности. Навч. посібник. – М: Інфра-M, 2011р. – 138 с. 13. Гуменюк Н.В. Мотиваційні аспекти розвитку компетенцій працівників в умовах формування системи гідної праці./ Н.В. Гуменюк // Економіка та держава. – 2013. – № 7. – С. 73-76. 14. Дмитренко Г.А. Стратегічний менеджмент: цільове управління персоналом організації: Навч. посібник. – К.: МАУП, 2002. – 188 с. 15. Дубова І.П. Удосконалення системи мотивації працівників споживчої кооперації // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення та проблеми розвитку. – Львів.: Держ. ун-т “Львівська політехніка”, 1997. – c. 57. 16. Економічний аналіз: Практикум. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 432 с. 17. Егоршин А.П. Управление персоналом. – Н. Новгород: НИМБ, 1997. – 607с. 18. Дурняк Б.В. Видавничо-поліграфічна галузь України: Стан, проблеми, тенденції: Статистично-графічний огляд: Монографія / Б.В.Дурняк, А.М.Штангрет, О.В. Мельников. – Львів: УАД, 2006. – 274с. 19. Живко З.Б. Стимулювання та мотивація праці як функціональні характеристики в управлінні персоналом: теоретичні аспекти аналізу / З.Б. Живко // Науковий вісник ЛьвДУВС. Серія економічна. – 2011. Вип. 1. – с. 181191. 20. Живко З.Б. Аналіз системи мотивації персоналу як чинника безпеки. / З.Б. Живко // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - № 10. С. 65-73. 21. Журавлев П.В., Карташов С.А., Маусов Н.К., Одегов Ю.Г. Технология управления персоналом. Настольная книга менеджера. – М.: «Экзамен», 1999. – 576 с. 22. Завадський И.С. Менеджмент.- К.: Українсько-фінський інститут менеджменту та бізнесу, 1998. – 541 с. 44 23. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. посібник / Г.Т. Завіновська. – К.: КНЕУ, 2003. – 300 с. 24. Звітність ПП «...» за період 2014-2017 роки 25. Калина А. В. Економіка праці: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / А. В. Калина. — К.: МАУП, 2004. – 272 с. 26. Кендюхов О. Мотивація творчої інтелектуальної праці: дослідження основних підходів. / О. Кендюхов // Економіка України №3, 2005. – с.49. 27. Ковальчук Т.Т. Макроекономічні ризики: класифікаційні ознаки, способи виміру, шляхи мінімізації / Т.Т. Ковальчук, Н.П. Ковальчук. – К.: Знання, 2012. – 301 с. 28. Колтунович О.С. Методичні аспекти оцінки кадрового потенціалу підприємства. / О.С. Колтунович // Україна: аспекти праці. – 2007. - №5. – С.42 - 44. 29. Колот А.М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1998. – 224 с. 30. Комарова О.В. Мотивація праці і підвищення ефективності роботи. – М.: Економіка, 2002. – 364с. 31. Корчевська Л.О. Прогнозування рівня використання трудового потенціалу України як складова управління його розвитком. / Л.О. Корчевська // Актуальні проблеми економіки. – 2008. - №3. - С.136. 32. Луцишин Л.М. Аналітична оцінка трудових ресурсів та кадрового потенціалу регіону. / Л.М. Луцишин // Економіст. – 2005. – №7. С.5833. 59. Майсюра О.М. Організаційна культура в управлінні персоналом. / О.М. Майсюра // Економіка та держава – 2011. - №9. – с. 34-36. 34. Мартюшева Л.С. Інноваційний потенціал підприємства як об’єкт економічного дослідження. / Л.С. Мартюшева, Калишенко В.О. // Фінанси України № 10, 2002. – с.61. 35. Маслов Е.В. Управление персоналом предприятия: Учебное пособие /Под ред. П.В. Шеметова. – М.: ИНФРА-М; Новосибирск: НГАЭиУ, 2000. – 312 с. 45 36. Менеджмент безпеки персоналу. Навчальний посібник за ред. З.Б. Живко. – Львів: Ліга-Прес, 2011. – 228 с. 37. Мескон М.Х., Томсон А,А., Хедоури Ф. Стратегический менеджмент: Пер. с англ. – М.: Дело, 1998. – 704 с. 38. Пастухова В.В. Стратегічне управління підприємством: філософія, політика, ефективність: монографія / Пастухова В.В. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2002. – 302 с. 39. Статут ПП «...» 40. Сухорукова О.А. Сучасний стан міжгалузевого видавничо- поліграфічного комплексу України та актуальні питання його розвитку / О.А.Сухорукова // Друкарство молоде: зб. міжнар. наук.-техн. конф. студ. і асп. – К., 2001. – С.45-49. 41. Швайка Л.А. Економіка видавничо-поліграфічної галузі / Л.А. Швайка, А.М. Штангрет. – Львів: Укр. акад. друкарства, 2008. – 480 с. 46 ДОДАТКИ
