МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ «МИКОЛАЇВСЬКА ФІЛІЯ» ФАКУЛЬТЕТ МИСТЕЦТВ КАФЕДРА ДИЗАЙНУ «Затверджую» Завідувач кафедри дизайну Одробінський Ю.В. «_»_______________2014р. Пояснювальна записка до дипломного проекту ПРОЕКТ РОЗРОБКИ ДИЗАЙНУ КНИГИ «РУБАИ» ОМАРА ХАЙЯМА Зі спеціальності 6.020207 «Дизайн» Напрямку підготовки «Графічний дизайн» Виконала: cтудентка V курсу очної форми навчання гр. ДХМг-50М Керівники проекту: Миколаїв - 2015 1 ЗМІСТ Вступ …………………………………………………………………………………………………………………………………………….….3 Розділ 1. Історія винаходу книгодрукування та сучасний стан книжкового дизайну 8 1.1 Винахід книгодрукування. Початок книгодрукування на Русі 8 1.2 Книжковий дизайн як різновид графічного дизайну. Його складові 10 Розділ 2. Експериментальна розробка проекту книги на прикладі «Рубаи» за Омаром Хайямом 25 2.1 Етапи зовнішнього оформлення художньої книги «Рубаи» 25 2.2 Невід’ємні складові внутрішнього оформлення книги «Рубаи» 26 Розділ 3. Поліграфічний процес 28 3.1 Основні поняття поліграфії 28 3.2 Оформлення художньої книги 34 3.3 Оформлення середньовічної арабської книги Висновки 40 Короткий словник поліграфічних термінів 45 Список використаних матеріалів 48 Додатки 51 2 ВСТУП Історія книги і друкарства має немало захоплюючих сторінок. Про неї розповідають і сьогодні спеціалісти, що досліджують справу поліграфії. На всіх етапах розвитку цивілізованого суспільства книга відігравала важливу роль. Не лише друкована, але й рукописна книга в період, який передує виникненню книгодруку, служила важливим засобом розповсюдження знань, знайомила суспільство з різноманітними науковими та політичними поглядами, була поштовхом до їх формування. Книга була і залишається скарбницею мудрості. Як вчитель і наставник книга знайомить нас з надбаннями людського розуму, допомагає вирішувати філософські проблеми буття. Книга – неоціненний друг кожної людини, та беручи книгу з полички, ми рідко замислюємось, який її шлях, скільки праці вкладено в неї, перш ніж дійшла вона до читача. Скільки людей її створювало, скільки часу та сил було вкладено для її виготовлення. Читаючи книгу, ми навіть не знаємо, скільки деталей містить вона в собі, скільки різноманітних елементів, придуманих майстрами-поліграфістами, знаходиться в ній. Усі вони мають свої назви та своє призначення. Питання книги як видання поліграфії турбувало людство в усі часи. Оглядаючи джерела з даної теми необхідно зауважити, що дослідники, які вивчають поліграфічну справу більше уваги приділяють саме книзі, бо вона, мабуть, назавжди залишиться основним засобом розповсюдження знань та мудрості. Словацький вчений Н. Думан, російські вчені-педагоги Гордєєв, Іванцов та Прокопов неодноразово піднімали питання дитячої книги та підручників, пропонуючи свої розробки та дослідження поліграфічній та видавничій промисловості. Вчений Словаччини Шульц розробив цілі технології створення обкладинок на різні види книг в залежності від їх призначення. Він переконує нас, що найголовнішу роль у книзі відіграє гарно оформлена обкладинка чи палітурка, яка справляє першорядне враження на 3 читача.[33] Запаско Я.П., який видав у Львові свою дослідницьку працю «Мистецтво книги на Україні», розкриває проблему видавництв України. Він переконаний, що українська книга не буде користуватися попитом у читача доти, доки в країні не підніметься духовний рівень людей. Доки друкарні не змінять свій напрямок промисловості і замість листівок, рекламних плакатів та етикеток почнуть друкувати справжні художні книжки, яких за радянських часів видавалося значно більше і коштували вони дешевше. Усі ці питання турбують не лише людей, що біль-менш пов’язані з поліграфічною промисловістю, а й нас простих читачів, студентів, учнів та робітників, бо наша країна не забезпечена тією кількістю якісної книжкової продукції, яка має бути у розвинутій, цивілізованій державі. Сучасна видавничо-поліграфічна форма книги являється результатом довгого історичного розвитку. Її зміни пов’язані із загальним прогресом економіки та культури, удосконаленням книговидавничої справи та книгодрукування, поширенням потреби в книжковій продукції, ростом вимоги до неї зі сторони споживача. На формування видавничо-поліграфічної форми книги впливають і самі види видання, що відрізняються за характером інформації та її цільовим призначенням: наукові, науково-популярні, навчальні, довідкові, літературно-художні і т. д. Нами має бути розроблен дизайн книги «Рубаи». Про філософію перського поета, математика, філософа Омара Хайяма. Датою народження Омара Хайяма вважають 18 травня 1048. Цю дату вдалось встановити за гороскопом самого Омара Хайяма, який був складений при народженні або вирахуваний пізніше. Він говорив: «Його [Хайяма] гороскопом були Близнюки: Сонце та Меркурій були у 3-му градусі Близнюків, Меркурій був у сполученні [з Сонцем], а Юпітер був по відношенню до них обох у тригональному аспекті». Індійський дослідник Свамі Говінда Тіртха за аналізом гороскопу згідно з середньовічними таблицями ефемерид встановив дату 18 травня 1048 року, а співробітники Інституту теоретичної астрономії АН СРСР, провівши власні розрахунки, підтвердили цю дату. 4 Місце народження Хайяма — Нішапур — згадується у двох джерелах — у Шахразуя (історика XII сторіччя) у творі «Услада душ» та історика Агмада Татаві в «Історії тисячоліть», написаної у 1589 році. Нішапур, розташований в центрі Сельджуцької імперії, був, по визначенню істориків, найвеличнішим містомдавньої культурної провінції Хорасан в XI сторіччі. Населення нараховувало декілька сот тисяч людей, у місті було не менше 50-ти великих вулиць, більш, ніж 50 різновидів ремесел, багато базарів та ярмарок. Нішапур уславився своїми бібліотеками, з XI сторіччя у місті діяли школи середнього та вищого типу — медресе. Ось у такому місті пройшли дитячі та юнацькі роки Омара Хайяма. Але детальних даних про його молоді роки дуже мало. Відомо лише, що «у 17 років він досяг глибоких знань у всіх областях філософії» (Агмад Табрізі, письменник XV століття), був «знавцем мовознавства, мусульманського права та історії», а також «послідовником Абу Алі Сіна у різних областях філософських наук» (Ал-Бейгакі, історик XII ст.). У той час під філософськими науками розуміли дуже різноманітні напрямки знань: теоретичні — «вищу науку» (або «метафізику», тобто філософію в нинішньому розумінні), «середню» — математику та «нижчу» науку — фізику, а також практичні науки, до яких належали політичні, юридичні дисципліни та вчення, пов'язані з моральністю. У Ісфаганський період Омар Хайям займався також і проблемами філософії, з особливою старанністю вивчаючи величезну наукову спадщину Авіценни. Один з філософських творів Авіценни — «Звертання», присвячений деяким питанням навчання перипатетиків, Омар Хайям перевів з арабської на мову фарсі, виявивши тим самим свого роду новаторство: роль мови науки відігравала у цей час винятково арабська. Відомо, що вивчав Хайам також і твори прославленого арабського поета — філософа Абу-ль-Ала аль-Маарі (973–1057). Проблем філософії та релігії Хайям торкнувся у багатьох своїх віршах та в 5 спеціальних трактатах. Але його світогляд і досі не має однозначної 5 оцінки, бо багато в чому його філософські трактати розходяться з поетичними висловлюваннями. До 1080 року належить перша праця Омара Хайама — «Трактат про буття і повинність». Трактат був написаний у відповідь на лист імама та судді ан-Насаві, який пропонував «царю філософів Заходу і Сходу Абу-ль-Фатгу ібн Ібрагіму Хайяму» висловитися в питаннях «про мудрість творця у створенні світу й особливо людини, і про необхідність людям молитися». До цього трактату належить також «Відповідь на три питання: необхідність протиріч у світі, детермінізму та довговічності», у передмові до якої Хайям зазначив, що він не чекав, що «йому поставлять питання, де міститься такий сумнів». Звертання до Хайяма ідеолога ісламу було викликано протиісламськими висловленнями, що поширювалися вже в той час різними релігійними сектами. Вірогідно, лист мав на меті спонукати Хайяма виступити з відкритим визнанням основних положень ісламу. Чи було це спробою допомогти поету відвести від себе чутки про вільнодумство, чи спроба змусити його виправдовуватись — достеменно не відомо. У відповідному трактаті Омар Хайям, заявивши себе учнем і послідовником Авіценни, висловив свої судження з філософських позицій. Визнаючи існування Бога як першопричини всього сущого, Хайям стверджував, однак, що конкретний порядок будь-яких явищ не є результатом Божественної мудрості, а визначається в кожному окремому випадку законами самої природи. Назагал, у своїх філософських трактатах Хайям виступав як прибічник східного аристотелізму зі значними елементами неоплатонізму, суттєво пристосованого до мусульманського віровчення. Раціоналістичні доводи використовувалися Хайямом на підтвердження важливих положень ісламу та релігійної обрядності. Точка зору Хайяма згодом отримала в Європі назву «концептуалізм». Особливо Омар Хайям відомий завдяки своїм рубаї. Але через труднощі перекладу, а також через велику кількість метафор, використаних автором, не всі його твори перекладено правильно. Деякі навіть стверджують, що Хайям 6 засуджував Аллаха, несправедливість життя та був п′яницею та розбишакою, адже писав про вино і любов до жінок. Насправді, це хибно. Просто автор використовував образи, порівняння та тонкий смисл. А так він був глибокодуховною та мудрою людиною, вірив у Бога. Про це свідчать багато джерел, наприклад, Чарльз Хортон у передмові до "Рубайяту", випущеного у Лондоні у 1917 році, писав: « У Персії нема суперечок щодо віршів Омара і їх значення: автор шанується як великий релігіозний поет. Його возвеличення вина і любові представляють собою класичні суфійські метафори: під вином розуміється духовна радість, а любов - радісна вірність Богу...Омар не виставляв свої знання напоказ, а закамуфлював його. Абсурдно відноситися до подібної людини як до п′яниці та нероби, однак його глибокі вірші, які здаються на перший погляд поверхневими, вводять в оману.» Метою цієї роботи є розкриття книги з точки зору поліграфії, з зовнішнім та внутрішнім оформленням, складовими елементами, які формувалися протягом багатьох років і змінювалися разом з поширенням потреб цієї продукції та вимогами читача. Об’єктом дослідження даної роботи виступає художня книга. «Рубаи» Омара Хайяма. Предметом роботи, відповідно до об’єкту, виступає книга створена за допомогою поліграфії, поліграфічної техніки за встановленими стандартами та нормами, щодо внутрішнього та зовнішнього оформлення. Завданнями даної роботи є: - Розкриття основних понятть поліграфії; - Охарактеризувати книгу як основний вид поліграфічної продукції; - Зовнішнє та внутрішнє оформлення книги; - Наочно продемонструвати теоретичну частину дослідження. 7 РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ ВИНАХОДУ КНИГОДРУКУВАННЯ ТА СУЧАСНИЙ СТАН КНИЖКОВОГО ДИЗАЙНУ 1.1 Винахід книгодрукування. Початок книгодрукування на Русі. Спроби розмножити текст не рукописним, а механічним способом здійснювалися ще з давніх часів. Так в Ассіро–Вавілонії з`явились глиняні таблички з текстом та малюнками за допомогою випуклих глиняних форм. Печатні штампи для тиснення малюнка та текста були відомі і в інших країнах стародавнього світу. На початку VIII ст. н.е. в Китаї з’явилася ксилографія (спосіб друку за допомогою дерев`яних кліше). До цього китайці друкували за допомогою плит з каменю. У 1392 році, за півстоліття до появи книгодруку в Європі, корейці навчилися відливати шрифт з металу. До нашого часу збереглися стародавні корейські книги, віддруковані металічними (мідними) літерами. Китай являється також батьківщиною паперу, винахід якого мало важливе значення для розвитку книгодруку. Над винаходом книгодруку працювали одночасно в різних країнах Європи. У 1440-1445 рр. німецький винахідник Йоганн Гутенберг винайшов рухомі металічні літери та друкувальний станок. Але все одно тираж друкованої продукції, як правило, не перевищував 300-400 екземплярів. внаслідок недосконалості техніки та матеріалів для виготовлення друкарських форм та через недостатню кількість шрифтів книги не рідко приходилося друкувати окремими частинами: розбирали використані плити для відтиску перших листів та використовували їх повторно, а це займало чимало часу. Європейські печатні книги, що вийшли до 1 січня 1500 року, називаються інкунабули – від латинського слова «incunabula», що означає в переносному смислі «колиска», - тобто книги, що находяться у колисці книгодрукування. Вирізняльними особливостями нкунабул являються їх 8 великий формат, відсутність титульного листа; усі прикраси в інкунабулах робились від руки. Книгодрукування розповсюдилось в Європі з величезною швидкістю. У 1468 році друкарський станок з'явився у Чехії, в 1469 році – у Нідерландах, в 1470 році – у Франції, в 1476 році – в Англії та Польщі. Перші друкарні на території нашої країни заснували Іван Федоров і Петро Мстиславець. 1 березня 1564 р., коли Іван Федоров і Петро Мстиславець видали свій славнозвісний «Апостол», вважається днем народження книгодрукування на Русі. Правда, і до цієї дати в Москві працювала «анонімна» друкарня (збереглись шість книг віддрукованих у ній). Але досі не визначено, хто керував цією друкарнею, коли саме й за яких обставин вона виникла.[1] Федоров був одним із найосвіченіших людей свого часу. Він багато знав і вмів. Володів декількома мовами, розумівся на військовій техніці. Неоціненним є і його внесок у розвиток російської і української культури, вітчизняного книгодрукування та видавничої справи. Нам невідомі ні рік, ні місце його народження. Невідомо також, де він вивчав інженерні науки і друкарське мистецтво. Не розгадані причини, що спонукали його, заснувавши у Москві друкарню й видавши там «Апостола», переїхати у Литву, а потім на Україну. Але відомо, що до Львова він прибув у зрілому віці досвідченим друкарем. Відомо, що в організації друкарської справи йому допомогли не багаті, а городяни, люди середнього достатку.Тут, у Львівській друкарні, 15 лютого 1574 року, І. Федоров закінчив друкувати «Апостол» тиражем близько тисячі примірників. Цього ж року вийшов і його «Буквар» – перший вітчизняний підручник. [2] Зі Львова першодрукар переїхав на Волинь, до Острова де видав «Новий завіт» і повторно «Буквар». Тут вийшла «Біблія», найбільша за обсягом і найдосконаліша за поліграфічним рівнем його робота, та перше у нашій країні окреме видання поетичного твору «Хронологія». 9 На Україні Іван Федоров вперше застосовує оригінальний, невідомий ще в Європі спосіб друкування двома фарбами. Іван Федоров обезсмертив своє ім’я не тільки тим, що запровадив книгодрукування на Русі. Своєю діяльністю Федоров підвів підсумок у тогочасному розвитку різних ремесел – монетної справи, ливарництва, різьби по дереву, друкування на тканинах. Він дав поштовх новому напрямку застосування цих ремесел. 1.2 Книжковий дизайн як різновид графічного дизайну. Його складові Розробка дизайну видання – один із найважливіших напрямків редакційної підготовки, оскільки впершу чергу покупець книги знайомиться з нею як з річчю. Привабливість її зовнішнього вигляду, модульна сітка, ефективність ілюстрацій, розбіжність шрифту, що сприяє комфортності читання, взаємне розміщення елементів – це чинники, від яких багато в чому залежить, захоче людина прочитати книгу чи холодно відкладе її убік. Художня форма книги є й свого роду візитною карткою видавця: її відрізняють специфічні фірмові ознаки, за нею судять про якість продукції конкретного видавництва. Дизайнер книги, створюючи її предметну форму, облаштовуючи її композицію, прагне створити оптимальні умови для сприйняття читачемглядачем тієї текстової та образотворчої інформації, що є у виданні. Його робота – один із різновидів діяльності індустріального дизайнера, оскільки він проектує еталонний зразок для тиражованого виробу. У той же час книга – це продукт і графічного дизайну, тобто діяльності, що поєднує типографіку, створення й застосування друкованих зображень, шрифтове проектування, формування середовища людського функціонування за допомогою реклами, образотворчих і шрифтових знаків. Іншими словами графічний дизайн – це проектування візуальних комунікацій, ефективних зв’язків між джерелом зорової інформації та реципієнтом (тобто між автором і читачем). 10 Усвідомлене формування подібних зв’язків – принципова ланка видавничої політики. Видання має привернути увагу потенційного покупця до прилавку магазину, тому зміст і композицію тексту необхідно будувати так, щоб навіть при швидкому ознайомленні із книгою виникло приблизне уявлення про її зміст і структуру. Видання має бути таким, що легко читаеться, інакше ним будут користуватися дуже рідко. Нарешті, якщо читачеві відомі якісь колишні публікації відавництва і він має довіру до його продукції, дуже важливо, щоб при погляді на нову книгу він легко відчув її належність до знайомої серії . Важливим аспектом дизайну є пошук модульної сітки відання та специфічних типографських засобів і способів ілюстрування видання з урахуванням його читацької аудиторії. Наприклад, одним із чинників, який необхідно враховувати під час проектування видання, є віковий контингент його майбутніх читачив. Так, при орієнтації на літніх читачив слід приділити особливу увагу питанням розрізнення шрифту й зручності читання тексту. Ці читичи є людьми сталих звичок, і, як правило, віддають перевагу традиційним шрифтам. Зір таких людей неідеальний, тому доцільніше використовувати мало контрастні шрифти, де сполучні штрихи краще помітні. З цієї ж причини слід унікати шрифтів малих куглів. Небажано застосовувати й кольори «підложки» підтекст, які ускладнюють читання. Аудиторія читачив визначає і принцип ілюстрування книг, зокрема видань художньої літератури. Так, ілюстратор, котрий працює для читача мало досвідченного, що лише вступає у світ письменства, повинен у більшій або меншій мірі дотримуватися фабули літературного твору, зображувати її вузлові моменти. Ілюстрації ж, адресовані знавцеві літератури, можуть не відтворювати ті або інші конкретні епізоди оповідання й навіть не демонструвати його героїв, вони в першу чергу покликані передати емоційну атмосферу повісті чи роману. Використовуючи характерні образотворчі деталі, художник у таком разі прагне дати простір асоціативному мисленню читача, стимулювати роботу його уяви. 11 Що таке книжкова ілюстрація? У книгах, журналах, газетах поряд з текстом ми нерідко бачимо малюнки художників або фотографії. Такі зображення носять назву ілюстрацій. Слово походить від латинської «illustratio» - освітлення, наочне зображення. Їх призначення - допомогти усвідомити те, що сказано в тексті, висвітлити його зміст, зробити ясним, наочним. Історія цих картинок-ілюстрацій йде далеко в глибину століть. У Стародавньому Єгипті вони супроводжували написані на папірусі заклинання і гімни. Збереглися античні зразки перших століть нашої ери в рукописах «Іліади», «Енеїди», а також ілюстрації у візантійських, середньовічних рукописах. У Стародавній Русі вже в XI столітті створювалися ілюстрації до рукописних книг ( «Остромирове євангеліє», «Ізборник Святослава»). Вони були кольоровими, прикрашалися золотом, виконувалися тонко. Такі книги робилися в одному примірнику, високо цінувалися і коштували дуже дорого. Вони були недоступні людям, що мали обмежені кошти, а потреба в книзі ставала все більше і більше нагальною. І тоді виникла думка про друковану книгу. Винахід друкарства в Європі відноситься до кінця XIV-початку XV століття. Друк проводилася шляхом притискання паперу до дошки, на якій гравірувався текст ілюстрації. Дошки змащувалися чорною фарбою, тому ілюстрації були такими ж чорними, як і текст. У середині XV століття І. Гутенберг у Німеччині розробляє новий спосіб друкування. Він створює металеві набірні літери (літери), з яких набиралися слова, рядки. У Росії Іван Федоров у 1564 році надрукував першу книгу "Апостол", самостійно розробивши процес книгодрукування. До кінця XVIII століття книгодрукування НЕ `піддавалося істотній зміні, але відтворення ілюстрацій стало більш досконалим. Їх почали друкувати з гравірованим металевої дошки. Штрихи малюнка виходили від поглиблень, прорізаних різцем. У них затиралися фарба, що під час друку переходила на аркуш паперу. 12 Крім різцевої гравюри, було відкрито також спосіб отримання заглиблених штрихів в металевій дошці з допомогою травлення кислотою (офорт). Резцова гравюра і офорт дозволили робити ілюстрації більш тонкими і складними по малюнку, ніж на дерев’яній дошці. Винахід друку з літографського каменю в 1798 році не тільки здешевило друкування книг, але і дало можливість передавати живий малюнок. В цей же час створюється так звана торцева тонова репродукційна гравюра, що застосовувалася в пресі до початку XX століття. З винаходом в 1837 році фотографії починається відтворення ілюстрацій з допомогою фотомеханічних процесів. Так, послідовно були знайдені цинкографія (отримання на цинковій дошці штрихового малюнка), автотіпія (відтворення малюнків півтонами), триколірний друк (відтворення кольорових ілюстрацій). Сучасні офсетні машини дозволяють за один прокат нанести на зображення від однієї до дев’яти фарб. Розвиток і вдосконалення способів друку, однак, не співпадають із зростанням якості самих ілюстрацій як творів мистецтва. І в дуже далекі часи створювалися прекрасні ілюстрації, а зараз, при досконалих способах відтворення, зустрічаються нерідко посередні, а іноді і зовсім погані ілюстрації, які відносяться скоріше до ремісничої продукції, ніж до мистецтва. Історію книжкової ілюстрації не можна розглядати як прямий і послідовний шлях художнього вдосконалення. У ній були моменти, коли створювалися шедеври, але були і періоди занепаду, втрати художньої майстерності. Що ж робить ілюстрацію художньою, за якими ознаками ми маємо право віднести її до високого мистецтва? Що виділяє ілюстрацію як особливий жанр образотворчого мистецтва? На ці питання потрібно відповісти собі, перш ніж виносити судження про якість ілюстрацій. Розглядаючи твори образотворчого мистецтва, можна легко розрізнити в них три основні властивості. По-перше, вони містять якусь розповідь, іноді складний, наприклад, про історичну подію, іноді простий, як буває в 13 натюрморті, іноді розповідь про зв'язки абстрактних форм і кольорів, як в абстрактного живопису. Так чи інакше, але в творах образотворчого мистецтва ця розповідь завжди присутня. Але для зображення предметів художнику потрібні такі засоби, як лінія, що визначає кордон форми предмета, пляма, світле чи темне, що передає світлотінь, від якої форма і положення предметів стають більш конкретними, і, нарешті, колір, що повідомляє предметів велику життєвість. У великих творах образотворчого мистецтва ми бачимо органічне, природне злиття і взаємозв'язок всіх цих сторін - розповіді, зображення і узорной, декоративної сторони. Твори образотворчого мистецтва високо оцінюються тоді, коли вони задовольняють вимогам краси, цілісності, глибокої змістовності і неповторності образів. Ілюстрація може бути виділена як самостійний жанр образотворчого мистецтва завдяки одному обов'язковому ознакою. Її розповідь визначається не вільним вибором художника, а літературним твором. Її призначення – «освітити», «зробити наочним» те, про що розповідається в книзі, - події та дії, а також загальну ідею, яка спонукала автора написати книгу. Літературні твори надихали і продовжують надихати багатьох художників. У мистецтві минулого велику роль грали твори Гомера, Овідія, Вергілія і інших античних авторів. Біблія, Євангеліє, твори Шекспіра, Сервантеса. Жанри, в яких художники висловлювали їх зміст, були найрізноманітнішими - фреска, станковий живопис, гобелени, розпис на вазах, графіка в окремих листах, естампи і т. п. І звичайно, особливе місце належить книзі. Книжкова ілюстрація - це жанр графічного мистецтва. Природно, що книга своїми розмірами і своїм пристроєм, структурою не може не впливати на особливості ілюстрації. Розміри сторінки обмежують розміри ілюстрацій, їх безпосереднє сусідство зі шрифтом зобов’язує художника знайти гармонійне рішення книжкового розвороту. Техніка друку 14 також примушує художника узгодити засоби зображення зі способом друку, який призначений в даному виданні. Образотворчий мова ілюстрації залежить від часу її створення. Визначальними є і ті обставини, за яких випускається книга. Рукописна і малотиражними книга прикрашалася і ілюструвалася кращими майстрами. Стаючи ходовим товаром, книга кінця XIX століття нерідко опиняється в руках ілюстраторів-ремісників. Не можна, однак, оцінювати художню якість ілюстрації тільки на тій підставі, що вона подобається чи не подобається. Такі оцінки можуть пояснюватися недостатнім знайомством з художніми творами, нерозвиненою ще здатністю аналізувати. Незадоволення може бути викликане зустріччю з незвичним, несподіваний спосіб зображення, хоча цей спосіб диктується самим літературним твором. Загальна культура і естетичне виховання обов'язкові і необхідні для вірного розуміння художньої ілюстрації. Так, наприклад, «кишенькова книга», що читається у вагоні, альбом із репродукціями творів живопису,що вимагає поглибленого переглду й довідник туристичних маршрутів міста не можуть не відрізнятися один від одного габаритними розмірами, пропорціями характером зовнішнього оформлення й макетом верстки, малюнком і кеглем складального шрифту. Тому обов’язок дизайнера – створити максимальнозручну для користувача книжкову композицію з урахуванням специфіки даного видання й конкретних можливостей видавництва і друкарні.[3,15] Невід’ємною частиною в розробці книги є її верстка, тобто користувач або дизайнер-верстальник створює макет сторінки, що містить текст, графіку, фотографії та інші візуальні елементи. В залежності від необхідної кількості та якості матеріалів друк може відбуватися на принтері, ризографі або в спеціалізованих типографіях. 15 Для комп'ютерної верстки частіше за все використовуються програми QuarkXPress, Adobe InDesign, також можуть використовуватися Scribus, Microsoft Publisher, Apple Pages та інші. Приступати до верстки книги потрібно після того, як обдумані її загальний вигляд і всі основні елементи. Верстальник повинен хоча б приблизно уявляти, що вийде в результаті його роботи. Рідко верстальщику приходить абсолютно продуманий макет, який не потребує вирішення локальних завдань верстки. Найчастіше книга до верстки виглядає як файл Word і розкладені по папках фотографії (якщо пощастить!). У цьому випадку при розробці макета варто покладатися на досвід і власне почуття гармонії. Адже потрібно створити такий макет для верстки книги, який не тільки відповідав би правилами верстки, але і задовольняв би вимогам замовника. Крім роботи з текстом, верстальник (дизайнер-верстальщик) приймає рішення про розташування кожної ілюстрації в тексті, причому знаходить єдино вірне для даної верстки. Мета - зробити видання, по-перше, легким для читання, по-друге, стилістично грамотним, по-третє, необхідно дотриматися всіх вимог правил верстки, які й спрямовані на логічну завершеність всіх елементів книги, з чого, власне, і складається та сама легкість для читання. У процесі верстки доводиться допрацьовувати й адаптувати макет під свої потреби. Однак на друком книга повинна бути грамотно зверстана, незалежно від зручності для верстальника.[6] Верстка являє собою процес розміщення текстових і графічних матеріалів на сторінках або смугах видання заданого формату, який відповідає певним композиційним, гігієнічним і стильовим вимогам: • Композиційні вимоги забезпечують єдність технічної та інформаційної сумісності - підпорядкованість компонентів, сталість форматів сторінок і смуг набору; приводний всіх смуг видання, тобто рядки тексту повинні точно збігатися з відповідними рядками на звороті. Всі частини тексту, набрані іншим кеглем або за іншими правилами (заголовки, додаткові тексти, виноски, формули, таблиці), а також ілюстрації з підписами повинні бути приведені за 16 допомогою отбівок до висоти, кратній кеглю основного тексту. У газетних виданнях виконання цього правила не обов'язково. • Гігієнічні вимоги спрямовані на забезпечення зручності читання тексту з метою попередження негативного впливу процесу читання на здоров’я (зір) людей: шрифтове оформлення, інтерліньяж, розміри полів та ін • Вимоги єдності стилю надає виданню художню завершеність: однаковість структурних елементів, основного і додаткового текстів, ілюстрацій і підписів до них. У процесі верстки видання має досягатися виконання всіх зазначених вимог. Види верстки Умовно верстку можна класифікувати за такими ознаками: 1. По виду видання: книжково-журнальна верстка. Верстка деяких журналів, особливо містять велику кількість ілюстрацій, має окремі характерні особливості, але в цілому виконується за тими ж правилами, що і книжна. газетна верстка. Верстка газет значно відрізняється від книжковожурнальної. Газетної верстці притаманні більш вільні правила переносів і розташування текстового та ілюстративного матеріалу. акцидентна верстка (акцидентна або дріб'язковий набір). Акцидентної версткою називають верстку дрібних самостійних замовлень, наприклад, запрошень, бланків, афіш, рекламних модулів. Також до акцидентної верстці відноситься верстка окремих елементів книг і журналів: набірні обкладинки і суперобкладинки, титульні листи (титули), шмуцтитули, шапки, ініціали, набірні рамки і колонлінейкі, книжкові оголошення, в журнальних виданнях титульний, газетно-журнальні оголошення, реклама. При такій верстці в одній формі поєднуються різні шрифти і графічні матеріали. Всі види акцидентна робіт зазвичай ділять на три групи: видавнича акцидентна продукція, в тому числі книжково-журнальна акциденція і особливі види видань - проспекти, буклети, каталоги та інші; афішно-плакатна 17 продукція та акцидентна продукція малих форм - запрошення, бланки, товаросупровідна документація, візитні картки і багато інших видів "дрібниць". 2. По конфігурації матеріалів: пряма (кожен матеріал - прямокутник, колонки однакові по висоті). Така верстка виглядає строго і використовується найчастіше у верстці літературнохудожніх видань, підручників, деяких видах газет і журналів. Пряма верстка спокійніше і простіше ламаної в сприйнятті читачами, має стриманий характер. ламана (переважають матеріали східчастої форми, колонки разновелики по висоті). Цей вид верстки більш складний у виконанні, але таким чином досягається динаміка публікації. Використовується в основному в газетах, на сторінках модних журналів і т.д. 3. По розташуванню матеріалів щодо центру смуги - вертикальної або горизонтальної лінії, що ділить смугу на 2 рівні частини. Верстка буває симетричною і асиметричною. Симетрична верстка, якщо вона не формальна, графічно врівноважуючи протилежні частини смуги, зрівнює і їх змістовну значимість. Асиметрія, завдяки своєму динамізму, яскраво підкреслює головне на смузі. 4. По ширині колонок матеріалу: постійна (однакову кількість шпальт одного розміру) і змінна. 5. По розташуванню текстового й ілюстративного матеріалу: відкрита - зображення розміщуються вгорі або внизу кожної смуги. закрита - зображення розміщуються всередині тексту і стикаються з текстом двома або трьома сторонами.[11] глуха - зображення в многоколонном макеті розміщуються всередині тексту і стикаються з ним всіма чотирма сторонами. врозріз - текст, потім фото, потім знову текст, тобто фото ділить текст на частини) в оборку - ілюстрація в кутку, яку з двох сторін огинає текст. 18 на полях - невеликі зображення розташовуються на полях. Концепція верстки Верстка є не тільки складальним процесом, але й впливає на створення певної форми видання. Тому стиль оформлення, поряд з текстом та ілюстраціями, слід розглядати в якості вихідного компонента верстки. При верстці журналів і газет вимоги до монтажу друкованих смуг відрізняються, виходячи з призначення друкованого видання. При верстці журналів, газет та іншої преси текст верстається в одну, у дві, три і більше колонок. Текст для книг найчастіше верстається в одну колонку. Виходячи з функцій верстки, вона повинна відповідати суворим вимогам дизайну і забезпечувати певні моменти: найбільш вигідну композиційну структуру видання. Тобто за допомогою верстки необхідно створити максимально зручне в користуванні видання. Верстка наочно демонструє структуру і композицію сторінок видання, визначає які компоненти тексту або ілюстрацій є головними, а які другорядними. компактне розміщення матеріалів на сторінці і максимальне використання корисної площі папери естетичний, привабливий і виразний зовнішній вигляд майбутнього друкованого видання. Вона повинна забезпечити пропорційне відображення елементів на відбитку, підкреслити їх графічне єдність, щоб виріб поліграфічної промисловості сприймалося як одне ціле, органічно і чітко розділене на блоки, зручні для читання і сприйняття людським оком. Програми для верстки Електронна верстка здійснюється за допомогою різних програм. Їх представлено на ринку кілька. Вибір на користь будь-коли, залежить від історично сформованого досвіду та особистих уподобань. Найбільш поширеними з них є програми для підготовки багатосторінкової верстки продукти корпорації Adobe (PageMaker, FrameMaker, InDesign), QuarkXPress, Corel Ventura Publisher, TeX. Вважається, що у кожної з них своя спеціалізація. 19 Наприклад, FrameMaker, Ventura Publisher, TeX більше орієнтовані на автоматизацію оформлення складних структур тексту, нерідко насиченого таблицями, формулами, посиланнями, в той час як PageMaker, InDesign та XPress розраховані на роботу з ілюстраціями, тобто використовуються в акцидентної (рекламної та ін), журнальної, книжкової верстці.[19] Складно повірити, але є ще видання, які на професійному рівні верстаються в MS Word. За допомогою спеціальних надбудов, цю програму можна адаптувати під верстку, яка виконує роботу над текстом, практично дублюючи функції PageMaker, XPress або InDesign. Верстати можна і в Word, якщо це зручно верстальщику, просто велика частина фахівців визнає це непрофесійним. Адже зручні програми, спеціально створені для верстки, вже винайдені! Існує достатньо точок зору на тему того, яка програма ідеально підходить для верстки книг. Основними конкурентами є, звичайно, InDesign та XPress. Затяті прихильники є і в тієї, в іншої програми для верстки. Однак більшість професійних верстальників сходяться на тому, що поки нічого кращого InDesign для верстки книг не винайшли. Професійні верстальники навіть можуть визначити за видрукуваної книзі, в якій програмі книга версталася. Так це чи ні - нехай залишиться на совісті гуру верстки. Книга орієнтована в кінцевому підсумку на читача, тому починаючи роботу над книгою, необхідно думати про його зручність.[5] Створення макету Успіх задуманої книги здебільшого визначається грамотним підходом до створення файлу верстки, незалежно від того, в якій програмі він буде зроблений. Перед початком роботи буде краще ознайомитися з текстом майбутньої книги. Читати уважно всю книгу немає сенсу, проте мати загальне уявлення, про що буде книга, до якого типу і виду літератури буде ставитися, необхідно для того, щоб визначити елементи її оформлення при верстці. Головним чином, верстальник повинен чітко уявляти структуру книги 20 рубрикацію. Від цього буде залежати вибір шрифту заголовків, підзаголовків і т.д. Макет - це набір правил, згідно з якими розташовуються елементи сторінки. Таким чином, макет - це основа верстки. Створення макета верстки передбачає наявність елементів, що повторюються (відстань між колонками тексту, розмір запечатуваної області смуги, відступи перед заголовками, розміри полів), однакові у всій верстці. Оптимальний дизайн не просто визначає образ книги, від нього залежить, скільки зусиль доведеться витратити в процесі верстки. При грамотно виконаному макеті верстальщику не потрібно замислюватися над тим, як розташувати елементи на сторінці, оскільки їх положення жорстко задано або визначено макетної сіткою. Результатом чіткого планування верстки є єдиний шаблон або кілька шаблонів, за якими створюються всі внутрішні сторінки.[31] При продумуванні композиції книги необхідно не забувати правило золотого перерізу, але застосовувати його умовно, в залежності від конкретних завдань і можливостей. Існує багато пропорцій сторінки, тобто лінійних відносин ширини до висоти. При підготовці макету до верстки в основному використовуються наступні: геометрично визначні ірраціональні пропорції 1:1,41 (відношення сторони квадрата до його діагоналі); 1:1,538; 1:1,618 (золотий перетин); 1:1,732 прості раціональні пропорції 1:2, 2:3, 3:4, 5:8 (наближене до золотого перетину), 5:9. Решта пропорції є випадковими. Хоча і нез'ясовно, але доведено, що людське око сприймає площині, що мають геометрично ясні пропорції більш приємними або красивими, ніж площині, наділені випадковими пропорціями. Правило золотого перетину або розподілу грунтується на тому, що око особливо легко і приємно сприймає пропорції, за яких великий відрізок лінії відноситься до меншого відрізку, як вся лінія до великого відрізку, саме, (А + 21 В): А = А: В. При цьому, якщо В, тобто менший відрізок дорівнює 1, то А дорівнює приблизно 1,61. цінність в тому, що воно відповідає фізіологічним умовам очі, бачить в боки краще, ніж вгору і вниз, тому, наприклад, малюнок літери може бути для меншого напруження очі стиснений в ширину і подовжений у висоту, сторінки книги - теж. Але точний, абсолютна застосування цього закону не диктується, по суті, ніякими умовами фізіології очі або естетики. Всі елементи в книзі повинні гармонійно поєднуватися між собою: грамотно підібраний шрифт підходити під формат видання, смуга набору урівноважена розміром полів, графічні елементи не повинні виглядати химерно і вибиватися із загальної стилістики книги. Допускаючи недбалість хоча б в одному з елементів книги - в тексті, у квітах, у підборі шрифту, у суперечливому негармонійному оформленні, у виборі низькоякісного паперу, - дизайнер-верстальник може безповоротно зіпсувати загальне естетичне враження про книгу. Етика верстальника передбачає однаково уважне ставлення як до незначного твору, так і до великої і складної книзі.[14] Головна мета, яка ставилася при підготовці до верстки - створення такого макета, за допомогою якого книга вийде зрозумілою і зручною для читання. Якщо надруковане з працею читається або вимагає додаткових зусиль, то така верстка буде неприйнятна. Відносно верстки книг завжди варто дотримуватися класичної простоти, тому що головна мета книги - донести думки автора до читача, а не служити невиправданим амбіціям верстальника. Основні елементи макета Текстові елементи за своєю значимістю мають різні рівні ієрархії (основний текст, заголовки і підзаголовки, виноски, підписи), тому після визначення параметрів основного тексту необхідно вибрати стилі для заголовків. Заголовки (вони повинні бути короткими, зрозумілими і легко читатися) організовують і полегшують читання, допомагають орієнтуватися в логіці сторінки. Ефектним є зрушення заголовка вліво відносно вертикалі 22 вирівнювання тексту. Це дозволяє швидко переглянути заголовки по вертикалі. Відстань між текстом і наступним заголовком, як правило, більше, ніж відстань від цього заголовка до відноситься до нього тексту. Всі пов'язані між собою елементи повинні відділятися однаковим за розміром порожнім простором (наприклад, заголовки і пов'язані з ним тексти, ілюстрації і підписи до них).[14] Використовувана в заголовках гарнітура або кегль повинні контрастувати з основним текстом. Підзаголовки повинні бути менш контрастними, ніж заголовки, але більш контрастними, ніж основний текст. Основні заголовки (заголовки першого рівня) мають кегль зазвичай на 2 пункти вище, а заголовки другого рівня - на 1 пункт вище або той же кегль, що і в основного тексту. Для заголовків будь-якого рівня часто застосовують капітелі. Капітеллю називають накреслення шрифту, коли рядкові знаки виглядають як зменшені прописні; капітель не можна плутати з великими зменшеного кегля, тому що таке накреслення відрізняється контрастністю і удобочитаемостью в порівнянні з істинними прописними. Колонтитулом (від франц. Colonne - стовпець і лат. Titulus - напис, заголовок) називаються заголовні дані, що поміщаються над або під текстом кожної сторінки. За допомогою колонтитулів можна посилити єдність всієї публікації. Місце розташування постійних колонтитулів приймається відповідно до типу вимкнення заголовків у тексті. Колонтитули повинні легко відрізнятися від основного тексту. Можна порекомендувати для колонтитулів курсив або капітель того ж шрифту, що й основний текст. Колонцифри (номери сторінок) зазвичай містяться на один рядок з колонтитулом вгорі сторінки з вимкнення вліво або вправо, або в рядок нижнього колонтитула з інтервалом в один рядок від останнього рядка тексту на сторінці. Як колонцифри найчастіше використовують арабські цифри. Іноді колонцифри служать елементом дизайну сторінки.[13] 23 Слід визначити максимально допустиму кількість рядків з переносами, що йдуть пыдряд. Загальне правило таке, що їх не повинно бути більше двох. Критерій, за яким організуються переноси - легкість для читання слів з переносом. Прихильники суворих правил не допускають, щоб перша частина стерпного слова складалася менш ніж з трьох букв, хоча на практиці це не завжди можливо.[17] 24 РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНА РОЗРОБКА ПРОЕКТУ КНИГИ НА ПРИКЛАДІ КНИГИ ОМАРА ХАЙЯМА«РУБАИ» 2.1 Етапи зовнішнього оформлення художньої книги «РУБАИ» Вибір формату залежить від читацької аудиторії книги, її цільового призначення, обсягу опублікованого матеріалу, від фінансових можливостей видавництва, а також від технічних можливостей друкарні. Одна з головних проблем при виборі формату книги полягає в тому , щоб підібрати оптимальне поєднання ширини і висоти книги. За однією з теорій , якої дотримувався Леонардо да Вінчі , гармонійними є пропорції , засновані на принципі «золотого перетину» . Стосовно до формату книги цей принцип означає , що відношення ширини книги до її висоти має дорівнювати 1:1,618 . За іншою теорії , близької до теорії «золотого перетину» , відношення ширини книги до її висоти має дорівнювати відношенню сусідніх чисел з ряду Фібоначчі , або «золотого ряду ». Кожен член цього ряду дорівнює сумі двох попередніх : 3 , 5 , 8 , 13 , 21 і т. д. Значить , ширина повинна ставитися до висоті як 3:5 , 5:8 , 8:13 і т. д. Нами було обрано формат книги А4 60×84/8 – 205 мм на 290 мм. Даний формат використовується для книг з великою кількістю ілюстрованого контенту. Формат книги А4 не є поширеним, що виділяє його на фоні загольноприйнятих розмірів. На нашу думку для книги Джека Лондона «Белый Клык» цей розмір є оптимальним, оскільки сприяє не тільки її читабельності, а й викликає повагу та певний настрой на серйозність даної книги. Ще однією невід’ємною складовою зовнішнього оформлення книги є її обкладинка. На нашу думку ця частина книги є основною, оскільки яскравий 25 та незвичний, для будь якої людини, дизайн обкладинки зацікавлює та змушує звертати до себе увагу. На обкладинці віщезазначеної книги центром композиції є вовк на прізвисько Біле Ікло (Белый клык), який стоїть на верхівці гори, ніби-то на п’єдисталі. Фоном даної обкладинки було обрано білий тон, оскільки він символізує чистоту, святість душі вовка та усі найкращі якості, що може мати людина. Малюнок вовка було виконано від руки за допомогою гушевої фарби, відцифровано та відредаговано за допомогою спеціальної програми «Photoshop»[И]. Не меньш важливим елементом обкладинки є вибір шрифта, відповідного пропорціям та змісту книги. Нами було обрано шрифт під назвою «Seminaria Normal», оскільки він відповідає вимогам змісту, та часу «золотої лихоманки».[І] 2.2 Невід’ємні складові внутрішнього оформлення книги ОМАРА ХАЙЯМА «РУБАИ» Важливою деталлю внутрішнього оформлення книги є форзац, тобто конструктивний елемент видання в палітурці, основним призначення якого є скріплювати, з'єднувати книжковий блок з палітурною кришкою, а додаткове - служити художнім елементом зовнішнього оформлення і повідомляти важливу для користування або просто довідкову інформацію. В нашій книзі форзац є також художнім елементом у вигляді вовченя який знаходиться в правому нижньому куті на білому фоні. Нахзац (задній форзац) відрізняється від форзацу тільки розміром вовка, що символізує про те що читач протягом всієї книги споглядав все його життя і наприкінці вовк зображений дорослим. Обидва малюнки вовка були виконані від руки гушевою фарбою та відцифровані [З]. Одним із елементів внутрішнього оформлення книги є так званий фальшивий колонтитул (колонлінійка). Колонлінійка у вигляді гір аляски різної висоти знаходиться наверхівці кожної сторінки нашої книги. Вона зроблена за допомогою гелевої ручки та потім відцифрована. В якості 26 орнамента нами були обрані саме гори, оскільки вони символізують різноманітність подій в житті головного героя [Е] Іншою невід’ємною деталлю в розробці внутрішнього оформлення книги є буквиця. Передбачається, що буквиця повинна бути присутня на початку кожної нової глави книги. Нами було виконано три приклади буквиц. Перша буквиця «Б» розташована на титульному листі у назві книги «Белый Клык» за допомогою шрифта «Seminaria Normal». Фоном було взято за основу величезні гори, які також зроблені гелевою ручкою та відцифровані [Є]. Тими ж прийомами зроблені ще дві буквиці, які розташовані на початку глав. Перша буквиця «Т» на фоні якої стоїть густий, темний ліс аляски. Друга буквиця «П» зроблена у вигляді вовчиці [Ж]. Текст книги виконано за допогою гарнітури «Times New Roman». Цей шрифт відносять до перехідної антикви, але зі зверхгострими зарубками і звуженими строчними буквами. Times New Roman володіє рядом особливостей які його виділяють: значний контраст; крупне очко рядкових знаків; короткі виносні елементи; гострі зарубки. Дані особливості шрифту роблять його легким для читання. Завдяки цьому він отримав поширення у сфері друку. Однією з найцікавіших частин у книзі є ілюстрація Її призначення – «освітити», «зробити наочним» те, про що розповідається в книзі, - події та дії, а також загальну ідею, яка спонукала автора написати книгу. Для макету книги «Белый Клык» нами було зроблено шість ілюстрацій формату А4. Дані ілюстрації чітко відповідають тексту. Вони зроблені від руки за допомогою гуашевої фарби. Ілюстрації виконувались експресивно великими широкими мазками, аби передати атмосферу, всю палітру відчуттів та життєвих подій, які траплялись з героями проятгом усієї книги[А, Б, В, Г, Д]. 27 РОЗДІЛ 3. ПОЛІГРАФІЧНИЙ ПРОЦЕС 3.1 Основні поняття поліграфії. Говорячи про сучасну книгу, перш за все, потрібно сказати про промисловість, яка її створює – це поліграфія. Слово поліграфія походить від двох грецьких слів: “полі” – багато, “графо” – пишу, тобто багато писання. Поліграфія – це окрема гілка промисловості з різноманітною технікою, що призначена для випуску різних видів друкованої продукції, а саме: газет, журналів, книжок, плакатів, географічних карт, цінних паперів та багатьох інших видів друкованої продукції. Поліграфічна промисловість виготовляє продукцію у великій кількості екземплярів за оригіналом, що надходить з видавництва або іншої організації. Оригіналом називається текстовий або ілюстрований матеріал, призначений для поліграфічного відтворення. В основі поліграфічного розмноження зображень лежить принцип надавлювання, за допомогою якого й отримуємо однакові відбитки. Віддруковані листи паперу (відтиски) у багатьох випадках не являються готовою продукцією, а потребують подальшої обробки. [32] Способи та матеріали для друку. Високий друк як один із найбільш відомих процесів друкування з металевих форм рідко використовується у наш час (винайдений Гутенбергом). Характеризується цей спосіб тим, до появи нових способів. Високим способом друкувалася величезна кількість видань - книг, журналів, бланків, ілюстрацій і т. п. Виключна універсальність цього способу являється одним з позитивних факторів, проте цей спосіб має ряд негативних факторів – тяжке виготовлення друкарської форми, а прибагато численному тиражуванні повторне виготовлення цих форм. Глибокий друк – один з основних способів друку, що був винайдений у кінці минулого століття чеським художником Карелом Кличем. 28 Характеризується тим, що елементи, які дають відтиск, заглиблені по відношенню до недрукованих елементів. Сучасний промисловий спосіб глибокого друку називається ракельний глибокий друк (ракель – стальний ніж, який перед друкуванням очищає фарбу з поверхні друкарської форми). Спосіб цей особливо добре підходить для відтворення фотографій, однак текст виходить менш чітким, як при високому способі. Тому глибокий друк найчастіше використовується для видань з великою кількістю фотоілюстрацій та порівняно невеликою кількістю тексту, наприклад, альбоми з фотографіями, ілюстровані журнали. Плоский друк – один з видів друку, особливість якого в тому, що друковані елементи в формі для друку лежать на одній поверхні з елементами, що не друкуються. Способами плоского друку являються: літографія, фототипія, офсетний друк. Літографія вже давно застарілий вид плоского друку. Друкарська форма для літографії виготовлялася або з літографського каменю, або на металевій пластинці. Фототипія дозволяє відтворювати зображення з різноманітними відтінками (з переходом від більш слабкіших відтінків до яскравих кольорів). Друкарська форма для фототипії виготовляється на скляній пластині, що вкрита світло чуттєвими елементами. В останні роки простежують інтенсивний розвиток способу офсетного друку, що в першу чергу зв’язано з виходом високо промислових друкарських машин, поліпшенням рівня механізації, а також автоматизації друкарського процесу, створенням високоякісних матеріалів (папір, фарба та ін.) Застосування нових машин розширило область використання офсетного (плоского) друку. Стало можливим друкування на різноманітному папері, у тому числі на тканині, картоні (для упаковки). На даний момент цей спосіб друку, безумовно, являється найуніверсальнішим для друкування в поліграфічному процесі. Основним матеріалом, на якому відбувається друкування, є папір для друку. Папір представляє собою тонкий шар дрібних рослинних волокон, що переплетені між собою. У папіртакож вводять, так 29 звані, наповнювачі – тонкі подрібнені мінеральні речовини. Наповнювачі вводять для підвищення властивості паперу: білизни, щільності, гладкості і т. д. Для підвищення вологостійкості паперу у його масу додають клейку речовину. Для отримання більшої гладкості папір піддають каландруванню (тобто вигладжуванню за допомогою циліндрів під великим тиском). Папір для друку ділять на декілька видів, що позначені відповідними номерами. Папір №1 найбільш міцний та білий, на ньому друкують видання, що призначені для довгого строку використання (енциклопедії, збірники поезій і т. д.), на папері №2 – значну кількість підручників та інших видань порівняно обмеженого строку використання (вибілений на половину), папір №3 – переважно видання невеликого об’єму, що призначені для короткого терміну використання, наприклад, відомчі інструкції). По гладкості папір розрізняють матовий, крейдяний, каландрований. Чим гладкіший папір, тим, як правило, можна краще віддрукувати на ньому ілюстрації. Тому книжки з ілюстраціями, особливо відтінковими, видавництва друкують на крейдяному папері. Для поліграфічної промисловості папір випускають у вигляді листів або в рулонах. Листовий папір випускають в чотирьох основних форматах: 60х92; 70х92; 70х108 або 84х108 см. Вибір необхідного паперу для друку здійснюється в залежності від виду і характеру друкованої продукції. Для всіх існуючих видів друку (високий, глибокий, офсетний) випускаються різні сорти паперу, відповідно до їх особливостей. Для високого друку – типографський, для офсетного – офсетний, для глибокого – папір для глибокого друку. Фарби для офсетного та високого способу близькі за своїми властивостями. Кожному кольору фарби присвоюється відповідний номер. Найбільш широке розповсюдження мають чорні фарби. Для цього кольору застосовуються різноманітні сорти сажі. Для виготовлення кольорових фарб застосовують різноманітні мінеральні та органічні пігменти. Фарби для 30 глибокого друку містять у собі плівкоутворювач, розріджувач та пігмент [5, с.76]. Формати видань. Формат книги тісно пов’язаний з друкарським дизайном, оскільки він також впливає на оформлення книги. Формат обов’язково підбирають в залежності від призначення книги. Для книжкової продукції встановлені стандарти форматів. При підготовці до випуску кожного виду продукції робиться вибір стандартних форматів паперу тих, щ підходять з точки зору дизайну й економності. У деяких випадках це призводить до відхилення від стандартних форматів. Формат видання, встановлюється видавництвом у залежності від типу видання, його характеру й значимості, від художнього замислу оформлення, а також від промислових можливостей поліграфічного обладнання, яке буде виготовляти тираж. Формат видання виражається форматом друкарського паперу в сантиметрах і долях листа. Формати книжково-журнальних видань встановлені ГОСТом 5773 – 76, в якому передбачені 15 основних й 7 додаткових форматів для книг та 8 основних форматів для журналів (див. додаток № 1). За допомогою додаткових форматів друкують на листових друкарських машинах альбоми, видання з мистецтва, дитячі книги й окремі видання, що випускають у кращому, сувенірному оформленні. Основні деталі книги. Основні деталі, що утворюють книгу – це друковані листи. У кінцевому своєму вигляді друкований лист утворює зошит. Число сторінок у такому зошиті залежить від обраної долі паперового листа або, інакше кажучи, від того, скільки разів і в якій послідовності буде зігнутий паперовий лист для отримання зошита. Такі зошити містять у собі 16 або 32, рідше 8, 12, 24 сторінки. 31 Книжковий блок – так в поліграфії називають майже готовий екземпляр видання, який залишилось лише з’єднати з палітуркою чи обкладинкою. Це комплект з’єднаних між собою зошитів або листів, які складаються з сторінок та інших деталей майбутнього видання. Книжкові блоки можуть відрізнятися за способом комплектування, за видом форзаца, способом зшивання, обробці корінця, відсутністю або присутністю капталу, присутністю або відсутністю закладки, способів обробки зрізів. Книжковий блок для палітурки може бути скомплектований у залежності від об’єму книги, підборкою або вкладкою. Останній вид використовується дуже рідко – для мало об’ємних видань. Віддрукована продукція, тобто продукція після друку, повинна пройти оформлення. В обкладинку або в палітурку закладаються листи книги, тобто книжковий блок. Обкладинки виготовляють з більш надійного паперу ніж листи для тексту. Палітурка більш жорстка та надійніша за обкладинку зроблена з суцільного шмату картону чи пластмаси, а також складена, склеєна з двох частин (з тканини, паперу, пластмаси, рідко – шкіри). Обкладинка з книжковим блоком з’єднується дротяними скобами або приклеюється з допомогою клею по поверхні корінця[2]. Палітурка з’єднується з книжним блоком з допомогою корінця або матеріалу для окантовки і форзаців. Призначення обкладинки і палітурки – перш за все закріпити книгу, захистити внутрішні листи від пошкодження, забруднення та дати основні відомості про книгу (її автор, тема, назва видання, рік видання). Книга має такий складовий елемент як каптал. Він представляє собою міцну шовкову чи бавовняну стрічку шириною 12-16 мм. З товстим кольоровим краєм. Каптал наклеюють накорінець книги біля нижнього та верхнього зрізу. Призначення капталу – закріплення верхніх та нижніх країв зошитів, що складають книжковий блок. У той же час каптал слугує як прикраса книжного блока. Палітурки, в залежності від матеріалу, що для них використовується, діляться на декілька видів. Згідно з прийнятою класифікацією їх дев’ять (див. 32 додаток № 3). Найбільше книг випускається в палітурках №5 та №7, вони вважаються найкращими [12, с. 76-78]. Край палітурки, що виступає за зріз книжкового блоку називається кант. Палітурка з кантом на відміну від зрізаного (тобто без канта) надійніше захищає блок від пошкоджень. Говорячи про палітурку необхідно згадати про лист, що закріплює та з’єднує палітурку з книжковим блоком – це форзац. Існує задній і передній форзаци. У залежності від об’єму видання, цільового призначення, способу комплектування книжного блока розрізняють наступні види форзаців: приклеєний, пришивний та накидний. Форзац потрібен не лише для скріплення блока із палітуркою, він ще є засобом оформлення книги. Тому форзац може виготовлятися з чистого паперу (білого чи кольорового), на ньому може бути віддрукований той чи інший малюнок. При виготовленні книги, важливу роль у розміщенні тексту та ілюстрацій відіграє елемент без якого жодна книжка не може існувати – це верстка. Верстка має багато визначень, по-перше, верстка – виробничий процес монтажу всіх елементів сторінки видання в смугу. По-друге, версткою називають також тип комплектування ілюстрацій на смузі. Таких типів виділяють декілька: а) відкрита верстка, при якій ілюстрація розміщується зверху або знизу смуги або в одному з її кутів; б) закрита верстка: текст прикриває ілюстрацію зверху і знизу; в) смугова верстка: ілюстрація повністю займає смугу; г) глуха верстка: ілюстрація з усіх сторін прикрита текстом; д) верстка з виходом ілюстрацій за поля так, що поля немає зовсім; е) верстка з ілюстраціями на полях; є) комбінована верстка: поєднуються різні типи верстки (відкрита верстка з закритою і т.д)( ілюстроване доповнення - див. додаток №2). 33 У середині книги, окрім сторінок з текстом є: авантитул, титул, контртитул, а в деяких випадках шмуцтитул та фронтиспис[3]. Окрема смуга книги також ділиться на ряд елементів. Окрім її основи - текстових рядків та ілюстрації – на смузі можуть бути колонцифри, колон лінійки, колонтитули, сигнатура та норма. Крім цих елементів, книга може мати ілюстрації на вкладних сторінках, що друкуються окремо від тексту і вкладаються у відповідних місцях книжки (без урахування спільної нумерації сторінок). Кожна старанно оформлена книга має в собі апарат видання. Це своєрідні тексти, що доповнюють видання, для допомоги читачеві у користуванні ним (довідково – допоміжний апарат видання) і краще зрозуміти його зміст (науково – довідковий апарат видання). До довідково – допоміжного апарату відносяться: зміст, покажчик, колонтитули, анотація, реферат. До науково – довідкового апарату входять: вступна стаття ( розповідає про життя та творчість автора або характеризує твір та допомагає читачеві розібратися у деяких незрозумілих йому фактах), передмова автора, редактора чи видавництва ( розповідає про джерела чи інші особливості створення цього твору), післямова (коментарі чи примітки), бібліографічні посилання (опис творів друку, джерела цитат), книжкові бібліографічні списки та покажчики (допомагають читачеві звернутися до літератури, що розширить та поглибить знання в предметі, якому присвячене видання).[3, с. 16-19] 3.2Оформлення художньої книги Сучасна видавничо-поліграфічна форма розвивається у відповідності з цільовим та читацьким призначенням книги, особливостями її змісту. Аналізуючи книгу як поліграфічне видання потрібно враховувати усі деталі для її створення. Інформація закладена в книзі, її читацьке призначення є основними факторами, що впливають на зовнішній вигляд і внутрішнє оформлення книги. Адже вигляд книги справляє на читача певне враження. 34 З першого погляду книга може привернути до себе увагу або навпаки зовсім не зацікавити читача. Тому розглядаючи декілька видів книжкових видань, необхідно враховувати їх призначення проаналізувавши вплив цього призначення на оформлення. Перш ніж розглянути ці видання, необхідно зауважити, що створюються вони для духовної насолоди читача, для задоволення потреби саме художнім словом казки, оповідання, повісті, романа, а також поезії. Але необхідно все ж таки розрізняти ці книжки, оскільки дитяча література створюється без тих складових, які обов’язково мають бути присутні в художніх книгах. Щодо художньої літератури, то вона може бути насичена будь-якими складовими книги, якими саме - залежить від автора чи замовника. Якісно оформлена книга неодмінно повинна бути в товстій надійній палітурці, закріплена форзацами. Внутрішнє оформлення цих книг має бути з анотаціями, із змістом, передмовою, післямовою, колонтитулами, колонцифрами, колон лінійками інколи з книжковими бібліографічними списками та покажчиками. Окрім цих елементів художня книга може мати ілюстрації на вкладних сторінках, що друкуються окремо від тексту і вкладаються у відповідних місцях книжки (без урахування спільної нумерації сторінок). Деякі книги мають свій художній знак – екслібрис. Він наклеюється на внутрішню сторону палітурки або обкладинки кожної книги із зібрання творів. Цей знак, як правило, замовляють художнику, але іноді його виконує сам автор. У деяких художніх виданнях на палітурку надівають так звану суперобкладинку. Суперобкладинка тримається на палітурці або на обкладинці за допомогою клапанів – широких відворотів, що загинаються на внутрішню сторону палітурки. Суперобкладинка захищає палітурку від бруду та пошкоджень, а також являється чудовим художнім оформленням. Існують різні види суперобкладинок: а) звичайна (для книжок в палітурках та обкладинках); б) сфальцьована впоперек (для книжок в палітурках та обкладинках); 35 в) сфальцьована вздовж і впоперек (для книжок в палітурках); г) з насічкою (для книжок в палітурках та обкладинках); д) подвійна (для книжок в палітурках); е) бандероль (для книжок в палітурках); є) обкладинка-закладка (для книжок в палітурках). Підручники, навчальні посібники, довідники – всі ці книжки необхідні для навчання, для отримання корисної інформації, для розумового розвитку людини. Ось чому, об’єднавши їх в одну групу, можна розглянути спільні та відмінні поліграфічні складові цих видань, їх оформлення. Говорячи про підручники та навчальні посібники, необхідно зауважити, що ці книжки між собою мають деякі відмінності. По-перше, оформлення цих книжок залежатиме не лише від того для якої категорії людей, дорослих чи дітей, вони призначені, але й від того, якій науці присвячені. Отже, якщо підручник друкують для дітей молодших класів загальноосвітньої школи, то звісно більшу увагу приділятимуть ілюстраціям по темі та яскравому, привабливому оформленню, бо як показало опитування учні більше всього критикували оформлення обкладинки підручника, його заголовок. Оформлення обкладинки чи палітурки являється винятково важливою справою для учнів молодших класів, тобто обкладинка призвана привернути їхню увагу; повинна бути захоплюючою, пробуджувати до навчання та праці, впливати на уяву та почуття дітей. Вона найбільше впливає на дітей, ніж будьяка інша сторінка у книзі, тому зараз заголовки друкують великими яскравими літерами. Словацький вчений Думан розкриває питання актуальності комплексного вивчення цінності художнього оформлення підручників. Такі елементи художнього оформлення підручників як ілюстрації, графіки, діаграми, таблиці, схеми являються найчастіше всього інтегральною частиною тексту підручника і складають з нам єдине ціле. Без майстерного художнього оформлення раніше, а тим паче зараз, в умовах високих техніко-графічних можливостей, не можна уявити собі гарний 36 підручник, та й шкільну книжку взагалі. Саме художнє оформлення – ось, що спочатку привертає увагу школяра. Цей самий словацький вчений радить видавцям-поліграфістам, що до славнозвісного «Букваря» в жодному разі не можна ставитись як до книжки з малюнками для дітей дошкільного віку, і тому не можна перевантажувати його надмірною кількістю ілюстрацій. Важливо визначити виправдану, з точки зору педагогіки, їх кількість. Як вважають видатні педагоги саме вдале співвідношення тексту з ілюстраціями – це 1:1, тобто на одну сторінку тексту одну ілюстрацію [15]. Довідкові книжги оформляють по різному. Це в першу чергу залежатиме від призначення цієї літератури, бо вона може призначатися для діте у вигляді дитячих енциклопедій з ілюстраціями, для учнів, студентів, а також для дорослих людей у вигляді довідників, словників різних мов, тлумачних словників і т. д. Переважна більшість довідкових книжок не має в собі ілюстрацій або фотографій, за винятком тих довідників де це в край необхідно (наприклад, фотографії видатних людей про яких іде мова). Текст в цих книжках друкується колонками. Колонцифри розміщуються або зверху, або знизу сторінки з правого краю. Такі книжки оформлюються строго за усіма правилами та нормами. Промислово-інструктивні книжки призначені для спеціалістів, що знають добре свою справу, але користуються цими книжкам з метою отримання підказки чи довідки. Крім тексту промислово-інструктивна книжка може містити в собі різноманітні схеми, таблиці, діаграми і т. д. Ця література має щось спільне як з навчальними посібниками, так і з довідковими книгами. Розроблена нами книга «Белый Клык» була зверстана у програмі «Indesign». Формат А4, разворот А3. Поля (відступ) зверху:20 мм/знизу:18 мм/всередені: 30/зовні: 18мм. Ширина строки 9 квадратів. Шрифт: Times New Roman, кегль шрифта: 10пт, интерлиньяж:12пт. Виключка: по ширині. 37 Під час верстки книги, ми намагалися врахувати всі важливі моменти такі як: однаковість, сторінки книги повинні бути однакової висоти плюсмінус один рядок, основний текст повинен бути набраний однаковим шрифтом, відбиття і відступи різних елементів повинні бути однаковими протягом усього тексту. Також предоставляємо деякі технічні характеристики: Шрифти упаковані Им’я: MinionPro-Regular; Тип: OpenType Type 1, Стан: OK Им’я: Seminaria-Normal; Тип: TrueType, Стан: OK Им’я: TimesNewRomanPS-BoldMT; Тип: OpenType TrueType, Стан: OK Им’я: TimesNewRomanPSMT; Тип: OpenType TrueType, Стан: OK КОЛЬОРИ ТА ФАРБИ 4 Тріадні фарби; 0 Плашечные краски Имя і тип: Блакитна тріадна фарба; Угол: 71,565; Лініатура (lpi): 63,245 Имя і тип: Пурпурна тріадна фарба; Угол: 18,434; Лініатура (lpi): 63,245 Имя і тип: Жовта тріадна фарба; Угол: 0,000; Лініатура (lpi): 66,666 Имя і тип: Чорна тріадна фарба; Угол: 45,000; Лініатура (lpi): 70,710 ЗВ’ЯЗКИ ТА ЗОБРАЖЕННЯ (Тільки відсутні і вбудовані зв'язку) Зображення: 0 Вбудовано, 21 використовують простір RGB ПАРАМЕТРИ ДРУКУ PPD: Adobe PDF, (Файл PostScript ®) Друк на: Віртуальний принтер Кількість примірників: 1 Розвороти в програмі Reader: Так Парні / непарні сторінки: Обидві Сторінки: Всі Перевірка: Ні Мозаїка: Ні Масштаб: 100%, 100% 38 Положення сторінки: Верхній лівий Друкувати шари: Видимі і друкуються шари Типографські позначки: Ні Поля обріза: 0 мм, 0 мм, 0 мм, 0 мм Колір: CMYK без кольороподілу Режим треппинга: Ні Відправити дані зображення: Оптимізована зміна кольору по одному пикселу Заміна зображень OPI / DCS: Ні Формат сторінки: A4 & Розмір паперу: 297,039 мм x 420,158 мм Орієнтація: Альбомна Негатив: Ні Режим відображення: Викл. 3.3 Оформлення середньовічних арабських книг Переважний тип середньовічної арабської рукописної книги на папері кодекс - в більшості випадків виглядає просто і невибагливо (мабуть, за винятком палітурки). За розміром він мало відрізняється від нинішніх друкованих, відображаючи, мабуть, якусь загальнолюдську норму, що диктується практичним зручністю. Формати зазвичай укладаються в межах від 18 до 35 см у висоту і від 13 до 25 см в ширину, хоча є в невеликій кількості книги мініатюрні і дуже великого формату. Рідко зустрічаються книжкові формати, у яких ширина перевищує висоту, тобто типу сучасних альбомів. Поля у рукописів широкі, від 4-5 до 10-11 см; рукописи з вузькими полями рідкісні, як рідкісні й випадки, коли рядки вилазять на поля. Зазвичай текст на сторінці вкладається в прямокутну рамку, рядки прямі, на рівних відстанях один від одного, так як переписувач заздалегідь все вимірював і розкреслюють або писав по транспаранту. Рамка може бути утворена самим 39 текстом або викреслена з однієї, двох і більше ліній (однакової або різної товщини) чорними, кольоровими або золотими чорнилом в різних поєднаннях. Бувають рукописи і більш складно розкреслені, коли різні частини або види тексту (підзаголовки, вірші в стовпець) укладені кожна в особливу рамку. Найчастіше такі випадки зустрічаються в пізніх арабських рукописах XVI-XIX ст., Що походять не з арабських країн і відображають стиль роботи перських, індійських, турецьких писарів. Старовинні арабські рукописи, як і пізніші книги повсякденного вжитку, навчальні та релігійні, прості і суворі по зовнішньому оформленню: рівні прямокутники тексту на тлі білої (потемнілій або пожовклим) паперу - і більш нічого. Заголовки і підзаголовки виділяються більш великим почерком, надкресленням (заміняє підкреслення в європейській традиції), кольоровими чорнилом (зазвичай червоними) або комбінацією цих елементів. Залежно від виду тексту виділяється частиною може стати віршована або коранічна цитата, вокабули - в словниках, ім'я власне або географічна назва - в біографічних та географічних словниках, коментований текст - в коментарях, дата - в хроніках, літерні символи - в математичних текстах і т .п. На зворотному боці аркуша, поза рамки, поміщається своєрідний знак переходу, так званий «охоронець» (хафиз) порядку аркушів (або по-латиною - Кустод). Писар вводить його для зручності під час роботи, але він орієнтує також читача. Хафіз містить початок тексту наступної сторінки. На полях може з'явитися поправка писаря, помітив описку чи пропуск в ході роботи або при звірці з оригіналом; іноді поправка виходить від читача. На полях може бути вміщено і пояснення, зроблене переписувачем або читачем. У деяких рукописах поля можуть бути поцятковані подібними поясненнями і нотатками різних осіб, часом пояснень приймають систематичний характер і переростають в коментар до тексту, суцільний або вибірковий. У пізніх рукописах подібним чином записується іноді повний текст коментаря і навіть іншого твору. Спосіб запису пояснень або коментаря 40 може бути й іншим, а саме між рядками основного тексту, для чого спеціально залишається досить простору. Коментар може відрізнятися від основного арабського тексту за мовою; в такому випадку ми маємо справу з різного роду двомовними рукописами. Арабська рукописна книга не знає таких елементів, як заголовна буква, новий рядок і поділ на абзаци. На її початку коштує зазвичай формула: «В ім'я бога ...», що виділяється в окремий рядок. Назва твору або займає вільну від тексту лицьову сторону першого листа, або окремий рядок перед текстом на зворотному його боці, іноді повторюється і там, і тут; воно може бути повторено ще в колофоне, наприкінці тому, частини або глави твори. Найчастіше воно розкривається в авторській передмові на перших сторінках тексту - це найповніший і надійний варіант, - в інших випадках воно може бути скорочено або спотворено. Назва пишеться іноді власником або бібліотекарем на палітурці, на обрізі книги і т.п. Майже все те ж саме можна було б сказати і щодо імені автора, з тим лише уточненням, що воно частіше опускається. Назва частини, розділу, глави або іншої структурної одиниці твори виділяється зазвичай більш великим почерком і пишеться на окремому рядку, іноді - на окремій сторінці; воно може використовуватися як привід або засіб орнаментації рукописи, писано кольоровим чорнилом, з особливим старанням, витонченістю або хитрощами, укладено в рамку, яка, в свою чергу, може орнаментовані додатково. Коли структурна одиниця твори збігається з окремим томом, її назву може створити ілюзію самостійного твору, що нерідко й трапляється. Розділові знаки в арабському листі застосовуються вкрай мало і рідко. Зазвичай фрази і пропозиції, як і більші відрізки тексту, членуються і з'єднуються за допомогою синтаксичних і протівітельних частинок. Розділовими знаками служать кружечки, овали, сердечка, трикутники, зірочки, з крапкою в центрі або без неї. Пишуться вони по одному, по два і чи по три, ставляться в кінці книги, розділу, глави, відрізка тексту. Полустишия 41 (Місра ') поділяються просто вільними проміжками або одним з названих знаків, частіше - зірочкою. Розділові знаки і поділу використовують нерідко як орнаментальний елемент і пишуть їх кольоровими чорнилом, золотом і т.п. Найстаріший спосіб кількісного обчислення обсягу арабської рукописи зошитами (Куррас) по 10 або 12 аркушів; порядковий номер Куррас пишеться на початку, в лівому верхньому кутку першої станиці. Полистного нумерація зустрічається рідше і пізніше, посторінкова - явище зовсім нове. Головним чином арабської рукописної книги вважалося сам лист, якості виконання якого надавали великого значення. Істотно і те обставина, що напрямок письма - справа наліво і зверху вниз, визначає відлік рядків, сторінок, розділів, томів. Консонантний арабський алфавіт з 28 літер потребує діакритичних точках для позначення відмінностей між графічно подібними літерами та ряді додаткових надрядкових і підрядкових значків для передачі коротких голосних і деяких орфографічних умовностей. Завдяки інший особливості арабського письма - кожна буква крім незалежної алфавітній форми має пов'язане написання - 22 літери набувають по три позиційних варіанту, інші шість букв і двобуквених зрощення лам-аліф - поодному; це немов би збільшує кількість його знаків і робить його графічно більш різноманітним. З повним набором точок і значків арабське письмо, хоча і забезпечує вірне читання тексту, виглядає як громіздка багатоярусна конструкція, і його застосовували рідко, в особливо необхідних і урочистих випадках. Зазвичай значну частину діакритичних крапок і значків свідомо опускають, пропорційно їх числа зростає кількість омографів, можливості різного прочитання і тлумачення тексту. Більшість рукописних книг по насиченості точками і значками коливається в значних межах, лише зрідка справа доходить до того, що на листі залишається один тільки графічний каркас приголосних букв і лігатур. 42 Існуюче розмаїття арабських книжкових почерків проявляється головним чином у накресленні букв і лігатур, їх величині і формі, товщині ліній, взаиморасположении букв, слів і рядків. Хоча, звичайно, густота проставлених діакритичних крапок і орфографічних знаків, їх положення строго над буквою або зі зміщенням в сторону, їх відстань від рядка також впливають на малюнок листи в цілому і на вигляд різних почерків. Почерки розрізняються по епохах, регіонам, сфері вживання, стилям; чимало важливими диференціюючими факторами були писальний матеріал і індивідуальна манера писаря. Одні відмінності накладаються на інші, і загальна картина виявляється досить складною. 43 ВИСНОВКИ: Підсумовуючи дану дипломну роботу, перш за все необхідно сказати, що відповідно до теми роботи було розкрито низку питань, пов’язаних з минулим і сучасним книги як поліграфічного видання, було розроблено зовнішнє внутрішнє оформлення Мета даної дипломної роботи передбачала ознайомлення з таким видом книжкових видань як художні, його форматами та оформленням, внутрішніми та зовнішніми складовими елементами, опис процесу створення книги як поліграфічного видання, показати, що книга є найдавнішим засобом комунікаці. Обрана мною, для виконання дипломної роботи, книга «Рубаи» Омара Хайяма, на мою думку, є дуже актуальною на всі часи. В ній розповідається про життя напів собаки напів вовка, який володів усіма найкращими якостями справжньої людини, такими як: дружба, щира любов, відданість, безстрашність. На превеликий жаль, сучасні люди забули про всі ці якості. Сучасні технології та грошові відносини стали важливіше дружби і щирості. Хочеться вірити, що люди прочитавши цю книгу зможуть переосмислити свої погляди на життя і стануть добрими, щирими, відвертими хочаб до своїх близьких! Що до детальної розробки книги. Книга була зверстана у програмі «Indesign». Формат А5, разворот А4. Поля (відступ) зверху: 20мм/знизу: 18мм/всередені: 30/зовні: 18мм. Ширина строки 9 квадратів. Шрифт: Lasurski, кегль шрифта: 7пт, интерлиньяж:12пт. Виключка: по ширині Під час верстки книги, ми намагалися врахувати всі важливі моменти такі як: однаковість, сторінки книги повинні бути однакової висоти плюсмінус один рядок, основний текст повинен бути набраний однаковим шрифтом, відбиття і відступи різних елементів повинні бути однаковими протягом усього тексту. Конкретніше про розробку. Вибір формату залежить від читацької аудиторії книги, її цільового призначення, обсягу опублікованого матеріалу, 44 від фінансових можливостей видавництва, а також від технічних можливостей друкарні. Одна з головних проблем при виборі формату книги полягає в тому , щоб підібрати оптимальне поєднання ширини і висоти книги. Нами було обрано формат книги А5 60×84/8 –143 х 200 мм. Даний формат використовується для книг з великою кількістю ілюстрованого контенту. Формат книги А4 не є поширеним, що виділяє його на фоні загольноприйнятих розмірів. На нашу думку для книги Джека Лондона «Белый Клык» цей розмір є оптимальним, оскільки сприяє не тільки її читабельності, а й викликає повагу та певний настрой на серйозність даної книги. Ще однією невід’ємною складовою зовнішнього оформлення книги є її обкладинка. На нашу думку ця частина книги є основною, оскільки яскравий та незвичний, для будь якої людини, дизайн обкладинки зацікавлює та змушує звертати до себе увагу. На обкладинці віщезазначеної книги центром композиції є вовк на прізвисько Біле Ікло (Белый клык), який стоїть на верхівці гори, ніби-то на п’єдисталі. Фоном даної обкладинки було обрано білий тон, оскільки він символізує чистоту, святість душі вовка та усі найкращі якості, що може мати людина. Малюнок вовка було виконано від руки за допомогою гушевої фарби, відцифровано та відредаговано за допомогою спеціальної програми «Photoshop». Не меньш важливим елементом обкладинки є вибір шрифта, відповідного пропорціям та змісту книги. Нами було обрано шрифт під назвою «Seminaria Normal», оскільки він відповідає вимогам змісту, та часу «золотої лихоманки». Важливою деталлю внутрішнього оформлення книги є форзац, тобто конструктивний елемент видання в палітурці, основне призначення якого є скріплювати, з'єднувати книжковий блок з палітурною кришкою, а додатково 45 - служити художнім елементом зовнішнього оформлення і повідомляти важливу для користування або просто довідкову інформацію. В нашій книзі форзац є також художнім елементом у вигляді вовченя який знаходиться в правому нижньому куті на білому фоні. Нахзац (задній форзац) відрізняється від форзацу тільки розміром вовка, що символізує про те що читач протягом всієї книги споглядав все його життя і наприкінці вовк зображений дорослим. Обидва малюнки вовка були виконані від руки гушевою фарбою та відцифровані. Одним із елементів внутрішнього оформлення книги є так званий фальшивий колонтитул (колонлінійка). Колонлінійка у вигляді гір аляски різної висоти знаходиться наверхівці кожної сторінки нашої книги. Вона зроблена за допомогою гелевої ручки та потім відцифрована. В якості орнамента нами були обрано саме гори, оскільки вони символізують не тільки місце де відбувалися події, а й різноманітність подій в житті головного героя. Іншою невід’ємною деталлю в розробці внутрішнього оформлення книги є буквиця. Передбачається, що буквиця повинна бути присутня на початку кожної нової глави книги. Нами було виконано три приклади буквиць. Перша буквиця «Б» розташована на титульному листі у назві книги «Белый Клык» за допомогою шрифта «Seminaria Normal». Фоном було взято за основу величезні гори, які також зроблені гелевою ручкою та відцифровані. Тими ж прийомами зроблені ще дві буквиці, які розташовані на початку глав. Перша буквиця «Т» на фоні якої стоїть густий, темний ліс аляски. Друга буквиця «П» зроблена у вигляді вовчиці. Текст книги виконано за допогою гарнітури «Times New Roman». Цей шрифт відносять до перехідної антикви, але зі зверхгострими зарубками і звуженими строчними буквами. Times New Roman володіє рядом особливостей які його виділяють: значний контраст; крупне очко рядкових знаків; короткі виносні елементи; 46 гострі зарубки. Дані особливості шрифту роблять його легким для читання. Завдяки цьому він отримав поширення у сфері друку. Однією з найцікавіших частин у книзі є ілюстрація Її призначення – «освітити», «зробити наочним» те, про що розповідається в книзі, - події та дії, а також загальну ідею, яка спонукала автора написати книгу. Для макету книги «Белый Клык» нами було зроблено шість ілюстрацій формату А4. Дані ілюстрації чітко відповідають тексту. Вони зроблені від руки за допомогою гуашевої фарби. Ілюстрації виконувались експресивно великими широкими мазками, аби передати атмосферу, всю палітру відчуттів та життєвих подій, які траплялись з героями проятгом усієї книги. Відповідно до завдань у першому розділі роботи були розкриті моменти з історії винаходу книгодрукування, початку книгодруку на Русі, та розглянуті основні поняття поліграфії (способи друкування, матеріали для друку). В другій частині детально описується процес створення зовнішнього та внутрішнього оформлення книги «Белый Клык». У третьому розділі дипломної роботи було детально описано технологію створення книги, види книжкової продукції, формати книжкових видань, складові елементи книги без яких неможливо охарактеризувати книгу як видання. 47 Короткий словник поліграфічних термінів Авантитул – перша, яка називається вихідною, сторінка, що передує титульному листу. На авантитулі розміщують деякі вихідні дані: назва видавництва, місто та рік видання, назва серії, організації, від імені якої випустили видання, або друкують якийсь текст (лозунг, крилату фразу і т. д.) або зображення (в основному вид, марку). Анотація – коротка характеристика твору чи видання, що дає уяву про його тематичний зміст, читацьке призначення або інші особливості. Друкується анотація на звороті титульного листа або на уперобкладинці. Закладка представляє собою стрічку (у більшості випадків шовкову сплетену), що наклеюється на верхню частину корінця книжкового блока. Це, так званий, допоміжний елемент книги. Закладка повинна трішки виглядати з книжки (знизу). Вона відіграє службову роль в період читання книги. Закладку, як правило, мають книги, що видані до ювілею. Вони присутні в ділових щоденниках або записних книжках. Зміст – перелік розділів, частин, параграфів твору із вказаними початковими сторінками. Зміст полегшує користування виданням. Допомагає ознайомитись зі змістом твору перед читанням. У наших вітчизняних книгах, як правило, зміст друкують у кінці, але зручніше для читача розміщувати його на початку, перед текстом, після титульного листа. Зноска – розміщена у кінці смуги підрядкова примітка або підрядкове бібліографічне посилання. Індекс класифікації являє собою буквене або цифрове позначення відділу, підвідділу, групи, до яких повинна відноситися за своїм змістом 48 книга у книжковому магазині або в бібліотеці. Цифри та знаки, що знаходяться зверху і знизу на звороті титульного листа – це і є класифікаційні індекси. Зверху бібліотечно-бібліографічний, знизу – книготорговий. Індекс класифікації полегшує класифікацію і розстановку книжок на полицях книгарень чи бібліотек. Проставлений читачем на бланку індекс класифікації допомагає бібліотекарю швидше знайти замовлену книгу. Колон лінійка - являє собою лінійку того чи іншого малюнку (тонку, подвійну, орнаментовану), що розміщується зверху смуги. Колонтитул – розташований зверху смуги й представляє собою рядок тексту з прізвищем автора або назвою книги, або назвою окремих частин або розділів книги. Призначення колонтитула – полегшити читачеві користування книжкою. Колонцифра – слугує для послідовної нумерації сторінок книги. Розміщується вона, в залежності від стиля оформлення видання, на верхньому або нижньому полі сторінки, посередині або збоку. Контртитул – ліва сторінка розвернутого титульного листа. Убагатотомному виданні на контртитулі розміщуються дані, що відносяться до усього видання (відведена права сторінка призначена для даних про саме цей том). Накидний форзац застосовується для книжкових блоків, що скомплектовані вкладкою. Накидний форзац являє собою два листка такого ж формату, що й приклеєний, які сфальцьовані разом в один згин. Зовні по згину цей зошит склеюється стрічкою тканини завширшки 40 мм. У підготовлений таким чином форзац вкладають скомплектований блок і пришивають його разом з форзацом. Норма - це коротка, а частіше скорочена назва видання, або прізвище автора, або номер друкарського замовлення, які розміщуються на нижньому полі першої сторінки кожного зошита (як правило на кожній 17-й або 33-й сторінці) для контролю за комплектуванням зошитів в екземпляри видання 49 (щоб випадково туди не потрапили зошити іншого видання). Нормі передує сигнатура. Разом вони полегшують контроль при процесах брошурування. Покажчик – довідково-допоміжний текст, що допомагає читачеві навести довідки, розшукати у виданні інформацію про об’єкт чи предмет, який цікавить. Приклеєний форзац представляє собою лист паперу, висота якого дорівнює висоті необрізаного книжного блока, а ширина вдвічі перевищує ширину книги. Цей листок складають удвоє, отримуючи таким чином зошит зігнутий один раз. Його приклеюють до палітурки та до першої сторінки першого зошита. Пришивний форзац виготовляється такого розміру, щоб у сфальцьованом вигляді він був на 7-8 мм. ширший від книги. Край корінця такого форзацу відгинають ів нього вкладають перший зошит. При пришиванні книги, разом з першим зошитом пришивається відігнутий край форзаца, що забезпечує його краще закріплення ніж у попередньому випадку. Крім того, відігнутий край підклеюється до останньої сторінки зошита. Аналогічно форзац закріплюють і до останнього зошита. Сигнатура – порядковий номер зошита блоку книги, що розміщується в лівому кутку нижнього поля першої сторінки зошита і повторюється на третій сторінці із зірочкою. Титул – на якому розміщений заголовок книги й підзаголовки, прізвище автора, назва видавництва або організації, що випустила книгу, місце й рік видання, тобто вихідні дані. З титульного листа читач починає вивчати книгу, за титульним листом описують книгу бібліографи. Повторюючи деякі відомості з обкладинки, він доповнює їх іншими, що дають більш повне уявлення про видання. Титул може бути набраний на друкарській машині або намальований художником. У деяких видах видання (особливо у багатотомних збірках) застосовується подвійний титул, що міститься на двох суміжних сторінках. У мало об’ємних виданнях при економному їх оформленні титул замінюють шапкою – короткими даними стосовно 50 заголовку книги, що розміщуються у верхній частині першої сторінки книги, причому іншу частину смуги займає текст. Шмуцтитул – додатковий титул – у стародавніх книгах існував для збереження головного титулу від забруднення. У наш час шмуцтитул розташовується або перед головним титулом, і містить короткий заголовок книги або назву, а іноді марку видавництва, або перед окремими частинами чи розділами книги. В останньому випадку шмуцтитул містить назву даного розділу. Фронтиспис - сторінка із зображенням (портретом, ілюстрацією), що складає ліву частину розгортки з титульною сторінкою. Дуже часто фронтиспис вклеюють у книжку, якщо його надруковано на папері кращої якості. Він відображає характер усієї книги або являється ілюстрацією до найбільш важливого епізоду. 51 Список використаних матеріалів 1. Баренбаум И.Е. История книги: учебник для вузов. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Книга, 1984. -248с. 2. Баренбаум И.Е., Давыдова Т.Е. История книги: Учеб. пособие. – часть вторая. – М.: Книга, 1970. -198с. 3. Баренбаум И.Е. Полиграфическое и художественное оформление книги: Учеб. - метод. пособие по курсу «История книги». – Львов: Феникс, 1968. -51с. 4. Бібліотека, книга, читач: Зб. наукових праць/ АН УРСР, Львів наук. бка ім. В. Стефаника. – К.: Наукова думка, 1987. -137с 5. Валенски В. Бумага + печать: Пер. с немецкого. – М.: Цандерс Дубль В, 1996. -205с. 6. Видавнича справа (про внесення змін до ст. 27 Закону України „Про видавничу справу”) // Відомості Верховної Ради. - 2002.- № 29.-с.6 7. Волчек В.Л. Отделка печатной продукции: Учеб. Пособие. - М.: МПИ, 1975. -156с. 8. Вспомогательные указатели к книжным изданиям/ Призмент Э.Л. и др. – М.: Книга, 1988. -208с.: ил. 9. Гусман Генрих. О книге: Пер. с нем. – М.: Книга, 1982. -112с.: ил. 10. Герчук Ю.Я. Художественная структура книги. – М.: Книга, 1984207с.: ил. 11. Горький М. О печати. – М.: Госполитиздат, 1962. -367с.: ил. 12. Джонсон А. Практическое руководство по переплетному делу: Пер. с англ.- М.: Книга, 1989. -102с.: ил. 52 13. Добкин С.Ф. Оформление книги. - 2-е изд. перераб. и доп. – М.: Книга, 1985. -208с.: ил. 14. Добкин С.Ф. Основы издательского дела и книгопечатания: Учебник для книготорговых техникумов. – М.: Советская Россия, 1961. -248с. 15. Донской Г.М.Функции художественно-графического оформления учебников. – М.: Просвещение, 1986. -127с.: ил. 16. Запаско Я.П. Мистецтво книги на Україні. –Львів: Видавництво львівського університету, 1993.-309с. 17. Книжкова та інформаційна справа. / Ред. кол.: Толстой Г.Л. та ін. – К.: Наук. Думка, 1976.-74с. 18. Кодак Н.Ф. Бытие книги: Заметки о прошлом и настоящем книжного дела. – К.: Лыбидь, 1991. -175с. 19. Конструкція книги/ Гаванко С. та ін. – Львів: Фенікс, 1999. -134с.: іл.. 20. Краткий справочник книголюба. /Сост. и общая ред. А.Э. Мильчина. - 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Книга, 1984.-480с., ил. 21. Немировский Е., Горбачевский Б. Рождение книги. – М.: Советская Россия, 1957.-226с. 22. Никанчикова Е.А., Попова А.Л. Технология офсетного производства. Часть вторая. – М.: Книга, 1980. -287с. 23. Пахомов В.В. Книжное искусство. – М.: Искусство, 1961.-424с. 24. Полянский Н.Н. Основы полиграфического производства. – М.: Книга, 1991.-530с. 25. Попов В.В. Общий курс полиграфии – М.: Искусство, 1952.-503с. 26. Розум О.Ф. Таємниці друкарства. – К.: Техніка, 1980.-143с.: іл. 27. Справочник технолога-полиграфиста: Части 1-6. – М.: Книга, 1981,1988г. 28. Стандарты по издательскому делу. – М.: Юрист, 1998.-340с. 29. Стрелкова А.Н. Справочник полиграфиста. – М.: Книга, 1971.-535с. 53 30. Технология брошюровочно-переплетных процессов/Воробьев Д.В. и др. – М.: Книга, 1989.-307с. 31.Технология печатных процессов/ Раскин А.Н., Ромейков И.В., Бирюкова Н.Д. и др. – М.: Книга, 1989.-206с. 32. Черняк А.Я. История технической книги: Учебник. – 2-е изд., перераб. – М.: Книга, 1981.-320с. 33. Шульц, Думан. Эстетические критерии типизации изданий: Пер. с словац. – М.: Книга, 1982.-144с.: ил. 54 ДОДАТКИ Додаток.А. Додаток.Б Додаток.В Додаток Г 55 Додаток.Д Додаток.Е Додаток.Є 56 Додаток.Ж Додаток.З Додаток.И Додаток.І 57
