Ліверпуль має масу музикантів, що лідують в усьому світі, починаючи із диригента Адріана Болта та Саймона Ратла і джазмена Джорджа Меллі закінчуючи Бітлз; починаючи із сопрано Ріти Хантер та драматичного тенора Альберто Ремедіос закінчуючи групою Спінерс. Найуспішніший музикант у світі ─ Пол Маккартні ─ об’єднав дві половинки ліверпульської музики прем’єрним виступом та записом його Ораторія Ліверпуля, прем’єра якого відбулась у Соборі Ліверпуля у 1991, де брали участь Кірі те Канава, Вілард Вайт, Саллі Бургесс та Джері Хадлі, разом із Королівським Філармонічним Оркестром Ліверпуля із диригентом Карлом Девісом. Дивовижний орган Собора Ліверпуля рідкісний своїми концертною консоллю та рівнем відносно землі, що аудиторія може дивитись як грає органіст Ян Трейсі; з п’ятьма ручниками і педалями ─ це дійсно шоу. Консоль був подарований собору у 1989 Віком Хадсоном Головнокомандуючим Британською Імперією, вічним добродійником музики Ліверпуля. Не дивно, що в Музичному Місті є Університет Ліверпуля, який має процвітаючу музичну сцену із її власними: джаз-бендом, брас-бендом, середньовічним оркестром, ренесансною музичною групою, духовим оркестром, університетським хором, університетськими співаками та Симфонічним Оркестром Університету Ліверпуля. Формально Ліверпуль є першим у світі містом поп-музики, відповідно до Книги Рекордів Гіннеса. З 1953 до літа 2001 там було 53 хіти чартів 23 різних гуртів та солістів, починаючи з Літи Рози закінчуючи Атомік Кітен. Кожен хіт чартів записаний на Стіні Слави Метью стріт (просто сади з Каверну) відкритої у березні 2001 року Літою Розою та лордом Маєром. Чарт був узятий із Рекорд Ретейлер ( зараз М’юзік Вік) що почався в 1952 та незалежно від статусу Першого місця Ліверпуля, перші 3 позиції відійшли Полу Маккартні (21 сингли Перше місце), Джону Ленону (20) та Джорджу Харрісону (18). Четвертим був Елвіс Преслі з 17, а п’ятим Кліф Річард з 14. Маккартні, до речі, досяг Першого місця сам, в дуеті, тріо, квартеті та квінтеті, та також мав шість других місць. Ліверпульське ім’я, якого немає на Стіні, це ─ Білі Фарі: він мав 29 хітів (19 у двадцятці кращих) і пробувши 281 тиждень у чартах, він ніколи не досяг Першого місця. Найвища позиція ─ Друге місце із «Ревнощами» та Третє місце із «На півдорозі у Рай». Френкі Вогхан ─ найбільш популярний виконавець Ліверпуля перед Бітлз ─ мав Перше місце з «Едемським садом», також його гарно пам’ятають за «Дай мені місячне світло». Народившись у 1928 році Френк Ебелсон вирішив що йому потрібне краще сценічне ім’я та зателефонував матері за порадою. « Моя бабуся, нехай Бог благословить її душу, сказала на задньому фоні: «Яке б він не обрав, він завжди буде моїм Номером 1». Я був її онуком Номер один, тому це бу Вогхан». Двоє із хітів Джері Марсдена стали гімнами Ліверпуля: «Ти ніколи не ідеш один» та «Переправа через р.Мерсі». «Джері та Ті, що задають ритм» були першою групою що взяли Перше місце з їх першими трьома синглами, незрівнянними до «Френкі їде в Голівуд» у 1984 та неперевершеними до «Спайс Гірлс» у 1990. Дивовижно, що половина синглів на Стіні Слави створені незрівнянним Джорджом Мартіном, якого варто було назвати шанованим Скаусером (Ліверпульцем) враховуючи як багато він зробив для музикантів міста. Серед приблизно 300 груп виступаючих у Ліверпулі або навколо нього в кінці 50-тих, була лише дюжина які могли похвастатись оригінальним звучанням Мерсі. Такі імена як Фреді Стар та Міднайтерс, Кінгсайз Тейлор та Домінос, Рорі Сторм і Урагани, Кас і Казанови, Фарон і Фламінго. І Бітлз. Фоур Ледс вже майже сотрясали світ із концертними турами, але через декілька років хлопці були міліонерами і найвеличнішою поп-групою яку бачив світ. Це почалось із Кварімен ─ скіфл гурт заснований в 1957 Джоном Леноном і його товаришем Пітом Шоттоном, що були обидва учнями Школи Квері Банк. Інший друг ─ Іван Вогхан, представлений Джоном Полу Маккартні, що був в Інституті Ліверпуля та пізніше того року, Пол залучив ще одного хлопця ─ тринадцятирічного Джорджа Харрісона. Бадді Холлі, що писав та виконував свої власні пісні, показав Ленону та Маккартні що написання їх власного матеріалу можливе і тоді народилась найславетніша співпраця по написанню пісень. Іронічне ім’я надихнула група Бадді Холлі ─ Крікетс, та було запропоновано Стюардом Саткліфом студентським другом Джона (хто до того часу був у Школі Мистецтв Ліверпуля). Саткліф грав на басу та Піт Бест був барабанщиком у Бітлз, коли вони поїхали в Гамбург у 1960 на 4 місяці спочатку граючи в Індрі, а потім у Кайзеркеллєр. Вони виковані галасливим Гамбургом, їх стиль гри став одним цілим, вони навчились тримати аудиторію. Група зробила їх дебютний Каверн в 1961 на розкішну суму в 15 тисяч фунтів кожному, і потім повернулись в Гамбург на декілька місяців, тоді Стю Саткліф покинув групу а інші повернулись додому у Ліверпуль, Саткліф помер через 9 місяців в наслідок крововиливу в мозок. Тепер професіонали в Каверні отримали нового фана ─ Браяна Епштейна, менеджера музичного магазину Немс у Вайтчапел. Йому було цікаво подивитись на групу пісню якої, Моя Бонні, постійно в нього запитували. Епштейн запропонував себе у якості менеджера Бітлз, які були під керівництвом Алана Вільямса, тоді угода була укладена. Лейбл ЕМІ Парлофон підписав з ними контракт в 1962 та поставив під керівництво продюсером Джорджом Мартіном. На цьому етапі Піта Беста замінив Рінго Стар, якого юнаки зустріли у Гамбурзі коли він грав із Рорі Шторм. Гра Беста не була по душі слухачам, але коли на його місце сів Рінго, славетний склад команди був укладений. Дівчата вже кричали ─ Бітломанія вже почалась, але батьки схвалювали їх: це були 4 гарно виглядаючих хлопці, скрипучо чисті, чудово причесані, в строгих костюмах. Але доля підготувала їм декілька сильних шокувань у майбутньому… Перший сінгл Бітлз Парлофон був випущений в жовтні 1962, та попали в чарт на 48 позицію ( Браян Епштейн купив 10 тисяч копій). «Люби мене» досягла 17 місця у грудні та Бітлз вирушили у свою подорож. Бітломанія інфікувала увесь світ, і тур у 1964 був такий успішний, що британський Прем’єр-міністр Алек Дуглас-Хоум сказав що Бітлз були « моею таємною зброєю». А щодо інших, тільки на Марсі не знали про них. Двадцять сім синглів Номер Один, фільми, наркотики, Махаріші, Лінда, Йоко, Еппл, Пеппер… Останній концертний тур ( перше закінчення) був у Сан-Франциско у Кандлстік Парк. Імпровізований концерт на даху будинку Еппл в Лондоні у 1970 (друге закінчення). Групи більше не було, але мрію було знищено у грудні 1980, коли вбили Джона Ленона у Нью-Йорку. Мілліони приїздять у Ліверпуль кожного року на паломництво в честь Бітлз та в 2000 альбом Бітлз «Один» був Номером Один по обидві сторони Атлантики. Популярна музика не почалась із звучання Мерсі у п’ятидесятих ─ співці балад та барди уходять у глибину століть дуже далеко, але, звичайно, без переваг звукозапису. Так як це був порт, моряки приносили сюди їх морські пісні та балади з усього світу. Пісні з дев’ятнадцятого століття показують використання пісень, як політичну сатиру та протест, та розважливі шотландці не повинні були соромитись їх всемогутніх мучителів, супротивників, наймачів та ворогів у нешанобливій, злій та комічній пісні. Нова Пісня на Випуску приблизно із 1870, починається із пісні переконливого чоловіка переконуючого постати проти господарів-будівників, і в останній строфі йдеться: «Підвести підсумки та закінчити/Успіх суппроводжує кожного королівського друга/Що приведе до позики свободи/Звергнути Монополію/ Будьте стійкими, безстрашні, лояльні та правдиві/ Господарібудівники будуть підкорені/ Вони починають боятись/ Тиранічні сутності». У двадцятому столітті між іншими шляхами отримання повідомлень, пісні перетворились більш на розвагу, хоча і не було недостачі в політичній ліриці. Для деяких, музика передбачає втечу з рутини. Мікс мелодійного уельського та ліричного ірландського у шотландських генах сформували Музичне Місто за останні 50 років, та немає ніяких ознак зміни тренду. Імена із Мерсібіт ─ Свінджін Блу Джінс, Моджос, Андертейкерс, Чессмен, Рору Сторм, Біллі Фаррі, Піджей Пробі, Біллі Джей Крамер, Біг Трі, Сілія Блек ─ супроводжувались у семи десятих та восьмидесятих словами «Вах!, Ехо і Баннімен, Айсікл Воркс, Соня…» потім в дев’яності такими словами як « Лас, Рівер Сіті Піпл, Сід, Каст, Спейс зараз Атомік Кітен та Мел Сі». Скільки груп, що роблять новини в 2001 протримаються/залишаться? Які з імен БіБіМак, Джанк Калчер, Глос, Чівер, стануть більш ніж довготривалою згадкою до кінця десятиліття? Поруч із музикантами та співаками виявився ще один феномен ─ зірка ДіДжей. Діск жокеї могли бути і геніальними посередниками як Тоні Блекбьорн та Майк Реад чи експертами як Джон Піл ( екстремальний шотландець) та Боб Харіс. Тепер вони найголовніша принада розповсюдженої клубної культури дев’яностих. Крім ─ суперклуб ліверпуля який зібрав професіональних гравців з усієї Європи ─ та Вуду е світовими брендами, і діджеї Ліверпуля такі як Адам Медокс, Ліл Джон, Свята Кокі та Свята Робінзон розбурхують світ.
