“””Доки будуть говорити і читати українською, доти буде живий Андрій Чайковський” Д.Николишин Чайковський Андрій Якович народився 1857 року в містечку Самбір. В родині дрібного урядовця. Дуже рано залишився сиротою. Малий Андрійко навчився читати польською, оскільки українського букваря тоді не було. До початкової школи не ходив, навчався вдома. Іспити за початкову школу здавав приватно. У цьому кутку села, на правому березі Дністра, що зветься Закуття проходило дитинство А.Чайковського На цьому місці стояла хата, у якій до 1869 року жив малий Андрій Ця книжка перевернула все духовне єство Андрія Чайковського , пробудивши в ньому цікавість до всього,що називалося Україною Закінчив філософський факультет та правничий відділ у Львівському університеті. Рік відслужив воєнну службу та брав участь у придушенні повстання в Боснії у складі 77-го піхотного полку. Там він замалював нариси про свої пригоди, які пізніше були надруковані та визвали велику зацікавленість у галичан та І. Франка, з яким він поступово зближується. «Між Франком і мною завелися сердечні дружні відносини. Я вважав його за вчителя, звертався до нього за порадами, і він мені ніколи не відмовляв» Андрій Чайковський Саме Франко заохочував Чайковського до написання, бачачи у ньому талановитого письменника. Підпис А. Чайковського Пера, якими писав А. Чайковський Перші літературні кроки зробив в 1888 році – в газеті «Діло» опублікували його статтю «Причини зубожілості наших селян в судівництві». Кар’єрне сходження Андрія Чайковського почалося з заснування «Кражка правників». Був одружений з Гладилович Наталією. Подружжя Чайковських прожило разом півстоліття та мало трьох синів та три доньки. У великій пошані в родині Чайковських була музика. Батьки грали на гітарі та з малих років залучали до музики дітей. Двоє старших синів разом з батьком співали під акомпанемент гітари популярні українські пісні «Ой пущу я кониченька в саду», «Закувала та сива зозуля», «Ой наступила та чорна хмара» та інші. При співучасті Андрія Чайковського та відомого українського композитора і диригента Остапа Нижанківського в Бережанах було відкрито хорове то вариство «Бережанський Боян», яке стало центром культурноосвітнього життя. Відкрив власну адвокатську канцелярію. Всі справи в судах та установах вів тільки українсько мовою. Видав нариси «Вуйко», «Образ гонору», «Олюнька», «Рекрут». «Батько в своїй адвокатській роботі був поетом, його виступи-оборони перед присяжними суддями були повні життя та щирого гумору, вони захоплювали слухачів і, звичайно викликали бажаний ефект-виправдання підсудного » Микола Чайковський Андрій Чайковський – засновник першого в Галичині «Товариства українських журналістів і письменників» та гуртожитку для учнів з малозабезпечених сімей «Руської бурси». Був співзасновником ощаднопозичкового товариства «Надія». В роки Першої світової війни був заарештований як українофіл та засланий до львівської в’язниці «Бригідки» на два тижні. Після виходу з в’язниці пише свої найкращі твори – «Віддячився», «Перед зривом», «Сагайдачний», «На уходах», «Полковник Михайло Кричевський». На пробудження національної свідомості й виховання молоді мала значний вплив проза Чайковського в романтичному стилі про Козаччину: «За сестрою» (1907), «Віддячився» (1913), «Козацька помста» (1919), «На уходах» (1921), «Олексій Корнієнко» (1924), «До слави» (1929), «Полковник Михайло Кричевський» (1935), «Перед зривом» та ін. У цих творах Чайковський ідеалізував Запоріжжя і звинувачував Москву за кривди, завдані Україні. Останній ювілей На день 21 вересня 1934-го припала золота дата вінчання, адже пів віку тому доля правника-початківця Андрія Чайковського звела з вчителькою Наталею Гладилович. Однак осінні краєвиди за вікном навіювали депресію, пов’язану з прогресуючою, невиліковною хворобою письменника… − Якби я видужав, казав своїй дружині, і міг би працювати, я написав би ще одну повість, але вона була б зовсім інша, як усі попередні. Але цьому, на жаль, не судилося збутися. А на Різдво, взагалі розплакався, як дитя, бо життєлюбом був, який враз гостро передчував свій близький кінець. Перед Великодними святами Чайковський забажав висповідатися. Святі Таїнства приймав лежачи, бо не міг уже сидіти, проте і з цього сумного епізоду не оминув покепкувати, сказавши: «Тепер маю уже пашпорт на другий світ». 2 червня 1935 року, о 9-й годині «душа його покинула знеможене тіло», Жалобна процесія з тринадцятьма священиками, рушила на старий цвинтар «Монастирок» поблизу церкви Благовіщення. Це були справді «княжі похорони», . Мені байдуже, чи мої письменницькі праці перейдуть до світової письменницької скарбниці. І я не писав на експорт, лише для свого любого, дорогого українського народу. І я щасливий сьогодні, що мої простенькі праці зайшли під селянську стріху і там їх радо прийняли. А.Чайковський. Пам'ятник Андрієві Чайковському в м. Самборі
