Національний університет «Києво-Могилянська
реклама
Національний університет «Києво-Могилянська Академія» Факультет соціальних наук та соціальних технологій Кафедра соціології Соціальний експеримент на тему: «Дослідження рівня та форм ісламофобії щодо представників видимих меншин на прикладі міста Києва» Виконали: Студенти ФСНСТ: Коркач Дарина (політологія -4) Городиська Юлія (політологія-3) Микитяк Наталя (соціологія-3) Київ-2009 1 Зміст Вступ ………………………………………………………………………………………………...3 Реакція киян на зовнішній образ мусульманки…………………………………………………...7 Фінансова мотивація як фактор зниження рівня ксенофобії…………………………...……...12 Гендерний аспект ісламофобії…………………………………………………………...……….15 Реакція чоловіків на мусульманку………………………………………………………………..19 Умови згоди ділити суспільний простір з мусульманами………………………………………21 Роль попередніх стійких зв’язків у ставленні до мусульман…………………………………..23 Ставлення представників інших конфесій до мусульманки на території відповідних храмів………………………………………………………………………………….……………25 Висновки…………………………………………………………………………………………...30 Список використаної та цитованої літератури…………………………………………………33 2 Вступ Ісламофобія. Термін, що у пересічного громадянина викликає лиш смутні асоціації зі схожими словами: «Як Ви кажете? Яка фобія?»1, та нагадує, скоріш, про психічні хвороби, аніж розповідає про соціальну реальність. І це не дивно, адже навіть в наукових колах термін не набув однозначної ясності, хоча, давно вже пора, адже явище, що за логікою має описуватись цим поняттям з кожним роком стає все поширенішим не дивлячись на незліченну кількість міжнародних програм з виховання толерантності. З кожним роком явище ісламофобії набуває нових форм та нових рівнів, а тому і термін забарвлюється все новішими фарбами, і це часто лиш ускладнює розуміння даного феномену, а разом з ним і уповільнює соціальні перетворення, спрямовані на боротьбу з усіма формами ксенофобії, серед котрих конкретно цей різновид актуалізується. Ісламофобія як термін з’явився в 1997 році, коли організація Runnymede Trust опублікувала доповідь про ставлення до мусульман в багатокультурній Великобританії2. Професор Гордон Конвей окреслив головні аспекти та причини дискримінації мусульман в британській спільноті, і їх сукупність назвав ісламофобією, мотивуючи це тим, що в даному процесі має місце також відвертий страх перед іншим (нав’язаний, за його ж уточненням, ззовні), а не просте неприйняття іншої людини на основі несхожості. В контексті публікації згаданої доповіді даний термін було підхоплено багатьма ЗМІ, в тому числі й українською медіа спільнотою3. Але засоби масової інформації в більшості випадків не концептуалізують поняття, що і призвело до його розмивання та нечіткості серед широких верст населення. Сам Гордон Конвей, так би мовити, батько поняття, під ісламофобією розуміє страх та неприязнь до ісламу та мусульман, що притаманні всім ЗМІ та поширені у серед всіх верств населення4. Тим не менш, варто зазначити, що тут мова йде радше про політичний аспект питання, ніж про релігійний, і це уточнення наочно показує наскільки концептуалізація питання є розмитою та все ще потребує додаткових коментарів. На нашу думку, усталення поняття – це виключно справа часу, і уточнення даного терміну має відбуватись в рамках проведення дотичних досліджень, а не теоретичних узагальнень та семантичних пошуків. Отож саме ця причина посідає важливе місце у виборі предмету нашого дослідження, адже 1 Такі вирази дійсно мали місце під час нашого польового дослідження, під час бесіди з респондентом. The Runnymede Trust. Islamophobia: A Challenge for Us All. – Online report 1997, Summary. http://www.runnymedetrust.org/uploads/publications/pdfs/islamophobia.pdf 3 Щука Р. Європейська ісламофобія. – Дзеркало тижня, № 22 (701) 14 — 20 червня 2008. http://www.dt.ua/3000/3050/63200/ 4 Там же. 2 3 не теоретичні узагальнення становлять об’єкт зацікавлення, а вияви ісламофобії в режимі реального часу. Іншою причиною, написання роботи з цієї тематики є значне поширення ксенофобських настроїв в Україні та повідомлення про злочини, скоєні на підґрунті расової ненависті. Вже в 2006-му році від рук расистів постраждали 14 чоловік, а два випадки мали летальний кінець.5 Ця тенденція стає все більш загрозливою для «нових» етнічних меншин, тих, котрі з’явились на території держави впродовж останніх кількох років. Становище новоприбулих національних меншин погіршується не тільки тому, що радикальні рухи правого крила в загальному активізувались, а й тому, що поява людей з новою зовнішністю є незвичним явищем навіть для пересічних громадян. До таких нових, незвичних людей для українців є, в першу чергу, мусульмани. Їх екзотична зовнішність одразу привертає до себе увагу, а статті у засобах масової інформації стосовно загрози тероризму з боку ісламських фундаменталістів безумовно накладають свій відбиток на ставлення населення до мусульман.6 Покладаючись на теоретичні узагальнення попередників та власні гіпотези стосовно становища мусульман в Україні, в цьому дослідженні шляхом соціального експерименту ми вирішили з’ясувати особливості ставлення мешканців Києва до мусульманської спільноти. Метою експерименту є дослідження відносного рівня ісламофобії серед різних соціальних, вікових, релігійних категорій населення; також нас цікавлять форми прояву ісламофобії. Під цим терміном в спрощеному, підлаштованому під завдання дослідження ми розуміємо різновид ксенофобії, сукупність декількох різних форм негативної реакції на іслам, а також явища, соціально з ним пов’язані.7 В даному дослідженні ми не будемо розмежовувати політичні тенденції та релігійні аспекти переконань, що приписуються мусульманам, адже нам важливо зафіксувати реакцію людей на зовнішній вигляд, і згідно з цим потім проінтерпретувати її без попередньої специфікації в одне з двох русел. В нашому (фрагментованому) випадку до соціально пов’язаних явищ може належати гіпотетичне тримання дистанції в місцях скупчення людей, демонстративна реакція на вулицях і т.д. Предметом цього дослідження є реакція мешканців міста Києва на представників видимих меншин за умов прямого контакту з ними. 5 Ліхачов В. Ксенофобия в Украине: текущая ситуация и тенденции. - «Форум націй», Газета Конгресу національних громад України. – Лютий, 2008. - № 69. - http://forumn.kiev.ua/2008-02-69/69-09.htm 6 Гімадутін І. Iнший погляд на події в Криму. - «День» щоденна всеукраїнська газета, 7 листопада 2009, № 202. 7 Islamophobia Watch. Documenting the war against Islam. - http://www.islamophobia-watch.com/islamophobia-adefinition/ 4 Об’єктом експерименту є мешканці міста Києва та учасники дослідницької групи (як представники видимих меншин). Для проведення дослідження ми користуємось методом соціального експерименту, адже вважаємо, що за умов збільшення реальних нападів та злочинів, скоєних на підґрунті расової ненависті важливо дослідити ксенофобію (та ісламофобію, як окремий її прояв) в режимі реального часу, а не лише за допомогою соціологічних опитувань. Отже, сам експеримент провадився за наступною схемою. Експериментатор (дівчина слов’янською зовнішності) переодягається в мусульманський костюм: Абаї – довга легка тканина, що закриває тіло жінки від плечей і до п’ят. Хіджаб – хусточка, що покриває голову жінки та дозволяє приховати волосся. Нікаб – тканина, що закриває обличчя жінки лишаючи проріз для очей. Весь костюм нашого експериментатора був чорного кольору. Одягнена таким чином дівчина ходить по місту (нижче ми наведемо список місць, де проводився експеримент) і запитує у людей або ж дорогу до найближчої станції метро, або ж дізнається котра година, фіксуючи при цьому їхню реакцію та ставлення. Після чого два інтерв’юера підходять до цієї людини та ставлять декілька запитань стовно ситуації, котра мала місце бути, також фіксуючи їхні відповіді. Відповідно надалі дані зіставляються та заносяться в окрему базу. Два запитання, котрі ми ставили респондентам були: - Чи був у Вас страх, коли ця дівчина підійшла до Вас? - Чи хотіли б Ви, щоб ця дівчина і надалі тут ходила? Слід сказати, що ці запитання ставились не для того, аби отримати чіткі відповіді від респондентів на кшталт «так» чи «ні». Вони ставились для того, щоб розговорити співбесідника, а також зафіксувати перші слова, що спадуть йому на думку. Окрім того, в кінці інтерв’ю обов’язково мав місце демографічний блок, дані котрого також заносились в загальну базу. Для спрощення аналізу та систематизації даних ми також виставляли своєрідні оцінки респондентам за нижченаведеною шкалою: -2 - відверта зацікавленість особою -1 - позитивне ставлення 0 - нейтральне ставлення 1 - тримання дистанції 2 - ігнорування запитань 3 - груба відповідь (підкреслення ксенофобськості "понаїхали тут") 5 4 - відверта нецензурна лексика 5 - штовхання, легкий фізичний контакт 6 - агресивний фізичний напад На основі співставлення всіх отриманих даних (демографічний блок, формальні відповіді на запитання, оцінка, характерні висловлення, місце зустрічі та враження експериментатора) ми робили висновки стовно рівня та форм прояву ісламофобії серед мешканців міста Києва. В додатках можна знайти базу з закодованими відповідями. Місця, котрі ми обрали для аналізу, не вирізняються особливою оригінальністю, а навпаки є найбільш звичайними як для мешканців, так і для туристів. Перш за все, це були центральні райони (Хрещатик, Майдан Незалежності, вулиця Софіївська), де ми в загальному шукали реакції звичайних людей, що прогулюються містом на вихідних увечері; також це був ранній похід на ринок, метою котрого було з’ясувати особливості ставлення покупців та продавців, пересічних суб’єктів торгівельної діяльності до видимих меншин. Окрім того, в своєму дослідженні ми намагались охопити представників субкультур, тому для зустрічі з ними відправились на місце збору металістів – на вулицю Велику Житомирську. Також ми намагались дослідити ставлення до мусульман на територіях церков двох патріархатів, Московського і Київського, відповідно до цього, в рамках експерименту ми відвідали Києво-Печерську Лавру та Михайлівський собор. Натомість детальний перелік точок дослідження містить закодована база, що додана до основного тексту роботи. Аби конкретизувати поля дослідження, ми виокремили декілька важливих аспектів: o Ставлення киян до питання поділу суспільного простору з мусульманами після безпосереднього контакту з ними. o Ставлення киян до мусульман за умов ринкових відносин. o Різниця в ставленні до мусульманки з боку представників Київського та Московського патріархатів. o Гендерні фактори та їх вплив на ставлення до мусульманки. o Роль попереднього досвіду спілкування з мусульманами з боку респондента та його вплив на поведінку під час експерименту. Кожен з цих аспектів ми намагались висвітлити в конкретніших питаннях шляхом висунення гіпотез в основному тексті. Всі частини роботи на початку містять гіпотези, що ми намагались перевірити шляхом соціального експерименту, аргументацію до її висунення, а також аналіз отриманих даних. 6 Реакція киян на зовнішній образ мусульманки Завданням, яке передбачене нами у цьому ракурсі дослідження, є з’ясування того, що ж власне означає реакція людей на представницю мусульманської спільноти саме в такому вигляді, і проявом чого така реакція є. На початку нашою гіпотезою є те, що кияни все ж поставляться до мусульманки в такому одязі як до чогось «екзотичного», такого, що викликає лише зацікавленість. Нагадаю, що «наша» мусульманка була одягнена у класичний чорний жіночий мусульманський костюм. Тут варто зазначити, що під час консультування з представницями Центру мусульманської культури, вони сказали, «що в такому одязі самі б боялися тут ходити. В ОАЕ вони так ходили, а в Україні вони намагаються трошки «зливатися». Власне в такому вигляді мусульманки у нашому суспільстві є сформований стереотип про терористку – довгий чорний одяг і повністю закрите обличчя. Як показують дослідження, ставлення до мусульман погіршується в тих країнах, які потерпіли від терористичних актів. Кріс Аллен у авторській статті стверджує, що після подій у США 11 вересня 2001р., «…дискримінація мусульман, яка мала більше расовий характер, перейшла у більш релігійно та культурно вмотивований».8 Розвиток тематики бачимо у статті «Islamophobia and the war on terror»: the continuing pretext for U.S. imperial conquest» Діани Ральф , яка говорить, що насправді «війна з тероризмом» немає нічого спільного із захистом населення США безпосередньо в країні та за її межами, ця подія дала можливість розповсюдити міф про «злих мусульман терористів», і це дає змогу PANC (Project for the New American Century) втілювати в життя свій план про захист всього світу від тероризму. Врешті, боротьба з тероризмом набуває відвертого характеру ісламофобії9. На підтвердження цього беремо приклад країн Європи. Після терористичних актів у лондонському метро у 2005р., чи в Мадриді у 2004р. різко погіршується ставлення до цієї спільноти у цих країнах. І свідченням цього є те, що незадовго після теракту у Лондоні було у Ноттінгемі було вбито 48-річного пакистанця Камаля Раза Батта. Друга половина ХХ ст. характеризується значним притоком іммігрантів у країни Західної Європи. Попервах зі сторони урядів країн Західної Європи цей процес стимулювався з огляду на демографічну кризу та відсутність достатньої кількості робочих рук для відновлення післявоєнного соціально-економічного життя. Дотримуючись ідеї «відкритих дверей», тодішня європейська правляча еліта розвинула і впровадила в життя ідеї 8 Allen Chris. Communities under presuure. From Race to Religion: the New Face of Discrimination. - p.4965. 9 Zarembka Paul. The hidden history of 09-11-2001.Islamophobia and the «war on terror: the continuing pretext for U.S. imperial conquest», р. 261-300. 7 економічного лібералізму, мультикультуралізму, які виражались у дотриманні принципів політкоректності у всіх питаннях, що стосувалися відносин між корінним населенням Європи та іммігрантами. Термін «мультикультуралізм» офіційно було введено в Канаді у 60х рр. минулого століття, як ефективний засіб вирішення проблеми існування франкомовної провінції Квебек і розглядається у двох площинах – теоретичній (публічне обговорення принципів і засад) і практичній (засоби втілення в життя). Даний термін широко застосовується для означення суспільств, що складаються з декількох етносів та політики, яка характеризується визнанням культурної різноманітності суспільства при наявності єдиної політичної системи.10 Проте, зрозуміло, що після подій, описаних вище, ідея мультикультуралізму, за формулюванням професора Яна Буруми, з боку європейців перетворилась в «форму морального расизму». Напевно теж не зовсім позитивну роль відіграють активні відкриття центрів релігійного ухилу, через які здійснюються спроби чинити політичний тиск на європейські уряди для ухвалення певних рішень; зростання політичної активності мусульманських організацій на підставі звинувачень у «переслідування ісламу» та «порушенні основних прав та свобод людини й громадянина». Внаслідок цього бачимо ряд заходів, які вживають країни: Франція - «Закон про заборону носіння релігійних символів», уряди багатьох країн вживають різких обмежуючих заходів для нових хвиль іммігрантів (яскравий приклад Нідерланди). Народна Партія Швейцарії, основним програмним пунктом якої є захист традиційних швейцарських цінностей, кожного року отримує все більшу підтримку на виборах. Разом з Партією Демократичного Союзу, Народна Партія змогла зібрати 115 тис. підписів для проведення референдуму про заборону будівництва мінаретів11. У минулому році результати опитувань громадської думки показали, що близько половини респондентів в Іспанії та Німеччині мають негативну думку про мусульман. В Іспанії цей показник піднявся на 15 пунктів, до 52 відсотків, з 2004 року. На червневих виборах до Європейського парламенту, партійна Вілдерса завоювала 17 відсотків голосів виборців у Нідерландах. Антиімміграційна Британська національна партія, яка попереджає "повзучу ісламізацію" британського суспільства, виграла свої перші два місця. В Австрії Права партія свободи майже подвоїла свою частку голосів на 13 відсотків12. Очевидно, що Україна не може бути відсторонена від подій навколо, і так чи інакше досвід інакших країн формує певне ставлення до цього. Політика інших Європейських країн 10 Глод Оксана. Антиімміграційний рух як радикальна відповідь на сучасні виклики країнам Західної Європию http://natoua.org/news.php?nid=35. 11 Там же. 12 «Why fears of a muslim takeover are all wrong». 8 теж має вплив на формування певної суспільної думки щодо проблеми. Постає питання: проявом якого ставлення є реакція на представницю мусульманської спільноти, враховуючи (на щастя) відсутність попереднього терористичного досвіду України і те, що справді немає такого активного потоку імміграції представників ісламу? 28 липня 2005 року, одразу після терактів у Лондоні, в приміщенні агентства новин УНІАН відбулася прес-конференція представників МАОО „Арраїд” під назвою „Мусульмани проти терору”. Відповідаючи на запитання журналістів, чи змінилося ставлення до мусульман, які проживають в Україні, після терактів, що відбулися у Великобританії і Єгипті, доктор Ашур відповів, що мусульмани живуть в Україні протягом сотень років. Після трагічних подій, що відбулися в США 11 вересня 2001 року, були побоювання щодо фактів дискримінації мусульман в Україні, однак „такі побоювання не виправдалися”, так само як і після останніх трагічних подій у Великобританії і Єгипті13. Ми вважаємо, що відсутність в України досвіду тероризму власне і є тим фактором, який «амортизує» ісламофобські настрої населення. Тому реакція на вигляд мусульман буде проявом цікавості та екзотичності. Для зручності, щоб не виникало великої «прогалини» між двома крайніми точками, які ми вибрали для підтвердження чи спростування гіпотези, маю на увазі, сприйняття як екзотичності та ісламофобія (боязнь через вигляд, що викликає уявлення про тероризм), ми додаємо ще дві проміжні альтернативи – сприйняття як культурного різноманіття та відраза до зовнішності. Слід зауважити, що до уваги береться певне оцінкове судження про зовнішність мусульманки (позитивне чи негативне), тому альтернативи, що відображатимуть нейтральну позицію, ми включаємо. А пояснюємо це тим, що всім респондентам задаються два питання, які для нас носять більш загальний характер, а насправді слугують для того, щоб респондент власне сказав те, що йому в першу чергу спадає на думку. Тобто крім відповіді «так», «ні» респонденти додавали свої коментарі (які власне й складають найбільшу цінність для нашого дослідження). Тобто зрозуміло, що якщо коментар не примусовий, а іде від респондента за власним бажанням, то він носитиме певний оцінковий характер, саме тому нейтральна позиція щодо зовнішності як така – відсутня. Отже, наші градуйовані критерії: 13 Екзотика Культурне різноманіття Відраза до зовнішності «Мусульмани України рішуче засудили нещодавні теракти», 29.07.2005, http://risu.org.ua/ukr/news/article;6432/ 9 Ісламофобія Тепер, щодо самих результатів. По-перше, слід зазначити, що найчастіше про зовнішність власне згадували люди молодого віку 20-30, незалежно від того, чи це чоловіки, чи жінки. Але саме ця вікова категорія виявилась найактивнішою стосовно коментарів до зовнішності мусульманки. Серед жінок поширеними є сприйняття як екзотики чи культурного різноманіття, а серед чоловіків – відраза до зовнішності. Отже, ось які висловлювання на нашу думку розподіляються за цими категоріями. Екзотика: 1. «Маш! Посмотри!», - ч.,40. 2. «Она, наверное, красивая очень».-ж.,14. 3. почали сміятись.-ч.,21-30 – з інтонації сміху зрозуміло, що вони такого ніколи не бачили. 4. «Круто!!!»-ж.,11-15. 5. «Дивилась на неї виключно з цікавості», «Люда смотри, я ще такого не бачила!».-ж.,50. 6. "She is sexy","I love such costumes they’re sexy", "I am for muslims" - ч.,21-30. Культурне різноманіття: 1. «Нам подобається культурне різноманіття. Тероризм – не проблема України. Ми цього не боїмось» -ж,ч.,21-30. 2. «Хай будуть, такие же люди, просто культура другая» - ж.,25. 3. «Я таких людей обожнюю. Я люблю гостроту життя». –ч.,53. 4. «По ній не видно, що вона мусульманка. Хіба що, по костюму…»- ч.,19. Відраза до зовнішності: 1. «Они как смертники».- ч.,25. 2. «Страху нема, а от відраза є». «Нінзя», «алькаїда»- ч.,26 3. «Пусть ходит, но лучше бы она переоделась, а то ходит, как призрак».-ж,ч., 2823. 4. «Хай тільки платок зніме, бо наче терористка якась»-ж.,36. 10 Висловлювань, які б говорили про те, що через зовнішній вигляд у людини виникає боязнь і врешті її крайній вияв стосовно мусульман – ісламофобія – серед наших нотаток ми не виявили. Щодо першої категорії, то ми бачимо, що насправді немає певного домінування чоловіків чи жінок у такому типі реакції, є незначна різниця між кількістю жінок та чоловіків у наступних двох категоріях, де більше чоловіків, ніж жінок висловили свої ставлення у підтримку позиції «культурного різноманіття». Аналогічно за наступним критерієм, хоча варто зазначити, що лексика, яку використовували чоловіки, була набагато агресивнішою (навіть стосовно зовнішнього вигляду), ніж та, яку використовували жінки. Як бачимо, більшість відповідей стосувались власне екзотичності вигляду мусульманки. Тобто можемо зробити висновок, що наша гіпотеза знайшла своє підтвердження у даному полі дослідження. 11 Фінансова мотивація як фактор зниження рівня ксенофобії Перш за все варто наголосити, що дане поле для дослідження ніяк не планувалось нами в рамках попередніх «допольових» розробок. Вже під час експерименту нами було виявлено декілька випадків, коли люди, яким потрібні були гроші, самі підходили до нашого експериментатора з відповідним проханням. До таких прикладів можна віднести поведінку жебрачок біля Михайлівського собору та схоже прохання бездомної на Хрещатику. Показовими в сенсі позитивного ставлення до мусульманки є відповіді двох дівчат продавчинь з крамниці, стосовно котрих навіть експериментатор відмітила привітне ставлення. А чого варте зізнання дівчини з бутіку, мовляв, спочатку в неї страх був, але ж ця мусульманка теж покупець і може принести їй прибуток. Напевно, саме таке пояснення слугувало їй мотивацією бути прихильною до мусульманки. Така кількість позитивних випадків (нейтрально-привітне ставлення продавчинь, а також рідкісна ініціативність інших людей в питанні спілкування з мусульманкою) наштовхнула нас на гіпотезу про те, що ринкові відносини сприяють зниженню рівня ксенофобії. Тут мова йде саме про загальне поняття, котре значно виходить за рамки досліджуваної нами ісламофобії. Слід зауважити, що в контексті даного експерименту ми досліджували виключно побутовий аспект ринкових відносин. Останнім часом світова наукова спільнота прихильна до думки, ніби ріст вільного ринку на Близькому Сході відкриє шлях до соціальної лібералізації та закінченні ери екстремізму. Автор книжки14, котра дала поштовх до проведення дискусії навколо питання вільного ринку в якості медіуму між західним та східним світом, аргументує свою позицію тим, що першочерговість фінансового інтересу відсуне на другий план розбіжності в релігії та політичних поглядах; на підтвердження своєї позиції автор наводить процес зведення міста Дубаї, мовляв, капітал зблизив західний та східний світ в єдиній справі створення нового міста. Загалом, сучасна неоліберальна думка прихильна до такої теорії, і дискусії ведуться лише стосовно деталей: як довго буде тривати такий процес? Які життєві аспекти зблизяться швидше: глобальні чи локальні15? І хоча не все нас влаштовувало в аргументації 14 Nasr Vali. Forces of Fortune: The Rise of the New Muslim Middle Class and What It Will Mean for Our World. Free Press, 2009. – 320 p. 15 Див. наприклад, Alterman, John. Free Markets, Free Muslims. // Foreign Affairs, November/December 2009. http://www.foreignaffairs.com/articles/65497/jon-b-alterman/free-markets-free-muslims 12 даної гіпотези16, але все ж ми вирішили не відставати від наукової спільноти, і на основі отриманих даних перевірити цю гіпотезу на київському ґрунті. До початкового погодження з цією популярною нині гіпотезою нас спонукала і та думка, що на ринку протягом довгого часу працюють представники видимих меншин, а, отже, ставлення інших продавців та відвідувачів ринку, котрі вже звикли до характерних облич, має бути принаймні нейтральним, якщо не позитивним, в разі, коли мова йде про продавців. Наводячи таку аргументацію, ми, звісно, втрачаємо специфіку саме ісламського дослідження, але, як ми побачимо нижче, на результати експерименту таке розширення поняття (від ісламофобії до ксенофобії) не вплинуло. Отже, наше передбачення полягало в тому, що на основі тривалої взаємної праці в середовищі стихійного ринку люди повинні краще пізнати одне одного, та, як наслідок, рівень ксенофобії має бути відчутно нижчим. Здавалось би, логіка залізна. Але по завершенні експерименту ми були вражені отриманими результатами. З одного боку, дійсно, на ринку ми не спостерігали жодного відверто ксенофобського висловлювання на адресу нашого експериментатора. Найпоширенішим аргументом позитивного (радше, нейтрально-позитивного) ставлення до мусульманки було те, що всі їсти хочуть, а, отже, ця жінка має всі підстави для знаходження на цій торгівельній території. Такі твердження ми спостерігали як від продавців, так і від покупців на ринку. Другим за популярністю поясненням позитивного ставлення до мусульманки була тривала співпраця з особами інших національностей. І третім витлумаченням привітного ставлення були вислови, де ключову роль зіграла зацікавленість в отриманні прибутку. Але останнє пояснення ми не схильні зараховувати до позитивних проявів зниження рівня ксенофобії, адже в цьому випадку постає питання: як люди будуть ставитись до видимих меншин поза межами ринку, де відсутній грошовий інтерес? Відповідь на це питання була б не настільки передбачуваною, якби не декілька прямих висловлювань, мовляв, базар – це нейтральна територія. Вирване з контексту це твердження не викликає ніяких реакцій, а тим паче негативних рефлексій. Натомість інтерв’ю продавця 54-ох років показало нам, що трактування нейтральності ринку можуть варіюватись, а інколи такі варіації демонструють не дуже приємні тенденції. Фактично, в своїх виразах він відверто зізнався, що якби був на 20 років молодший, то обов’язково підтримував би скінхедів в їхній діяльності, але на ринку 16 Дутчак О. За кулісами арабського дива: суміш фантазії Діснея і улюбленого архітектора Гітлера. // Громадський портал ZA.UA – 26 жовтня, 2009. http://zaua.org/pg/article/chapeye/read/7866/Za_kulisamy_arabskogo_dyva_sumish_fantaziji_Disneja_i_ulublenogo_ar khitektora_Gitlera 13 вступає у відносини з представниками видимих меншин, адже «базар – це нейтральна територія». Слід зауважити, що враження самого експериментатора від спілкування з цим чоловіком було непоганим і нічим негативним не вирізнялось. Звичайно, відштовхуючи лише від цього інтерв’ю, ми не схильні приписувати ксенофобські настрої всім респондентам, котрі повторювали ключову сентенцію стосовно нейтральності ринкової території. Але саме це, хоча і єдине в своїй жорсткій радикальності інтерв’ю показало нам, що за привітною усмішкою продавця можуть стояти стійкі ксенофобські переконання. І відкритим лишається питання, як вони проявляться поза межами ринку. Врешті, такій ситуації є пояснення: грошовий інтерес часто має одномоментний характер (тут ми маємо на увазі лише модель «продавець-покупець»), тож людина навіть через свої стійкі переконання не схильна відмовлятись від можливості отримання прибутку. Торгівельна операція може бути лише сплеском на фоні загального ксенофобського настрою. На жаль, київська дійсність яскраво засвідчила, що за привітними «торгівельними» посмішками продавців може бути прихована схильність до ксенофобії та банальне бажання отримати прибуток. Такий висновок суттєво поставив під сумнів нашу первинну гіпотезу про фінансову мотивацію як фактор зниження рівня ксенофобії. 14 Гендерний аспект ісламофобії Наступна гіпотеза, запропонована дослідниками, стверджує, що рівень ісламофобії залежить від статі представника спільноти, що досліджується. Мається на увазі, що реакція населення Києва на жінку-мусульманку відрізнятиметься від реакції на чоловіка-мусульманина. Більше того, дослідники зробили припущення, що ставлення до жінки буде більш позитивним, аніж до чоловіка. Спробуємо розглянути цю гіпотезу. На нашу думку, перш за все варто наголосити на специфічному одязі мусульманок та, відповідно, на специфічному ставленні до цього явища киян. Жінка, яка носить хіджаб, може викликати такий собі мікс із почуттів - страху і привабливості. Релігійні причини носіння хіджабу, а за визначенням Баразанґі17 це скромність, приватність і захист, рідко знаходять розуміння в не-мусульман. Серед мусульман хіджаб є тонкою формою невербальної комунікації, яка передає ряд повідомлень про релігійну поведінку жінки, можливо, її соціальний статус або політичні погляди і культурне підгрунтя. Але в не-мусульманському світі паранджа загалом інтерпретується відповідно до «західних культурних норм, згідно з якими мусульманські жінки, які носять паранджу, знаходяться під гнітом, тоді як християнські жінки, які носять покривало, наприклад, чернечі ордени або наречені у вельонах чи вдови у вуалях такими не вважаються»18. Деякі автори19 заперечують твердження, що всі мусульманські жінки є жертвами пригноблення або засвідчують дискримінацію на основі одягу, але все ж більшість висловлює впевненість, що «дехто страждає від реакцій на їхню релігію, зокрема ті жінки, які наочно демонструють їхню мусульманську приналежність, носячи хіджаб»20. Таким чином, мусульманки стають видимими меншинами. Більше того, поширена думка, що мусульманські жінки завжди носять одноманітний неяскравий чорний одяг, і це не просто привертає увагу, а ще й наштовхує на припущення, що вони взагалі не надто цікавляться модою, що вони – девіанти в західному суспільстві і не хочуть дотримуватись усталених норм. Це може спричиняти певну неприязнь. Але насправді деякі автори присвячують дослідженню одягу мусульманок цілі книги, таким чином 17 Barazangi N. H. Arab Muslim identity transmission: Parents and youth, Arab Studies Quarterly Vol. 11 Nos. 2 & 3, 1989, p. 65–81 18 Irene Donohoue Clyn. Muslim Women: Some Western Fictions. Іn: Muslim women in the United Kingdom and beyond, 2005, р. 19 19 Muslims in Britain. Race, place and identities. Ed. by P. Hopkins and R. Gale. Edinburgh University Press, 2009 20 Haifaa Jawad. Muslim Women: Some Western Fictions. Іn: Muslim women in the United Kingdom and beyond, 2005, р.28 15 доводячи, що «жінки в Ірані теж думають про моду, про те, яке поєднання кольорів вибрати, і тому помилково вважати, що всі жінки носять одну чорну паранджу, оскільки вони носять і рузарі (roosari), і манто (manto,) і різні відтінки хіджабу»21. Інший вимір трактування одягу мусульманки – це відомі фрагменти з казок «Тисячі і однієї ночі», де зображується містичний світ привабливих жінок в чорних вуалях. Жінка в східній культурі зажди сприймалась європейцями як таємничий об’єкт22. Так, має місце європейський дискурс навколо гаремів, що традиційні для східного світу, та змалювання їх в інтригуючому світлі. «Образ мусульманської жінки, яка носить хіджаб, або «аббу (abba – плащ на всю довжину тіла), або чадру (chador – довге покривало) став символом пригнічення жінки в мусульманському світі, тоді як бурка (burqa - маска на обличчя з прикрасами) натякає на збудження сексуальності в гаремі»23. Також дослідниця ісламу Брукс зізналась, що вона «була збентежена парадоксом співвідношення сексуальної свободи і сексуального примусу»24. Вона цитує мусульманського вченого, який стверджував, що метою паранджі було «створити справді еротичну культуру, в якій людина обходиться без потреби штучного збудження, яке приносить порнографія»25. На нашу думку, в цьому аспекті важливу роль має сприйняття жіночої сексуальності, що приписується мусульманській культурі. Звичайно, що в цьому сенсі ставлення до жінки мусульманки буде кращим, ніж до чоловіка мусульманина. Що стосується киян, то в ході дослідження ми мали чудову нагоду переконатись в тому, що одяг мусульманки привертає неабияку увагу. Так, достатньо лише згадати про дистанцію, яку тримали люди в метро навколо мусульманки, і почасти довгі настирливі погляди, які кидали на неї люди. Так, одна з опитаних жінок (23 роки) сказала, що хоча і не відчуває страху і не проти, щоб мусульманка ходила по Києву, але «краще би вона переодягнулась, а то ходить, як привид». Інша жінка у віці 71-80 років сказала, що перелякалась, бо подумала, що до неї підійшла циганка, тому і зігнорувала питання мусульманки, як пройти до метро. Всі ці приклади свідчать, що саме яскравий (яким би чорним він не був) одяг мусульманки спричиняє реакцію, яка відрізняється від реакції на чоловіка-мусульманина, який не носить характерного одягу. 21 L. Fatemeh Fakhraie. Effects of Socioeconomic Status on Hijab Style Preferences in Urban Iranian Women. A thesis submitted to Oregon State University, 2008. 22 Eltantawy N. Gender Misrepresentation, Islamophobia & the Western Press: Hypersexuality, Harems & Sex Slaves. – NCA, 2008 Convention. 23 Haifaa Jawad. Muslim Women: Some Western Fictions. Іn: Muslim women in the United Kingdom and beyond, 2005, р.29 24 Brooks G. Nine Parts of Desire: The hidden world of Islamic women, New York: Bantam Books. 1995. р.42 25 Brooks G. Nine Parts of Desire: The hidden world of Islamic women, New York: Bantam Books. 1995. р.42 16 Але також не в останню чергу надмірна увага до мусульманки супроводжувалась стійким інтересом з боку чоловіків. Взагалі варто зазначити, що більше уваги мусульманкам приділяли саме чоловіки, тоді як жінки, як склалось враження у дослідниці-мусульманки, просто проходили мимо, деколи навіть не помічаючи її. Так, скажімо, чоловік, 35 р., сказав, що перед цією дівчиною «страху немає, скоріше інтерес: яке личко ховається за цим чорним костюмом?». До того ж, троє чоловіків-іноземців на Хрещатику (єврей, француз та мешканець Іраку), віком приблизно до 50 років, з великим захопленням сказали, що жінка в паранджі сексуальна, вони «обожнюють такі костюми, вони за мусульманок». Група цих трьох чоловіків за підсумками експерименту отримала оцінку «-2» (див. шкалу в додатку), що свідчить про цілковиту відсутність ксенофобії, радше навіть навпаки. Це можна пояснити власне тим, що чоловікам подобається екзотика невідомого, тим більше, якщо це невідоме виявиться симпатичною жінкою. Можна також припустити, що погана обізнаність з нормами Корану творить образ жінки як вічно пригнобленої, і звідси у чоловіків може виникати закономірне бажання допомогти їй у своєрідному звільненні. Інший представник сильної статі віком до 20 років переконливо наголосив, що мусульманка «не може бути ніякою терористкою», що вона «тендітна така». Ще один респондент на питання, чи не відчуває він страху перед мусульманкою, відповів, що «страху немає. Ми що – не мужики? Нам по барабану, хай ходять». Отримання таких результатів є підтвердженням аргументів на рахунок кращого ставлення до жінок мусульманок ніж до чоловіків26. Можливо, причина в тому, що українське суспільство по своїй суті патріархальне, а тому чоловікам імпонує становище та роль, яку виконують жінки в мусульманському суспільстві. Але в своїй роботі ми не торкаємось цієї проблеми, хоча вважаємо, що в майбутньому цікавим було би дослідити залежність позитивного ставлення до мусульманок від партіархальних установок українських жінок та чоловіків. На завершення наведемо приклад 35-річного чоловіка, який в ході своєї відповіді на питання про відсутність/присутність страху перед мусульманкою сказав, що його «більше бісить, коли мужики араби ходять». Цей вислів якнайкраще репрезентує загальну тенденцію, виявлену в ході експерименту – ставлення до жінки-мусульманки краще, аніж до чоловікамусульманина. Знову ж таки, важко виявити достеменні причини цієї відмінності, адже ми не ставили за мету їх знайти. Тим не менше, факт залишається фактом – ставлення до чоловіка несе радше негативну коннотацію і ми припускаємо, що це серед іншого може пояснюватись тим, що тероризм в ЗМІ пов’язується найчастіше з особами чоловічої статі27. 26 Eltantawy N. Gender Misrepresentation, Islamophobia & the Western Press: Hypersexuality, Harems & Sex Slaves. NCA, 2008 Convention. 27 Nurah Tape. Islamophobia, gender discrimination and the media. – 2002 Іslamic human right commission. 17 Отже, дослідники виявили, що, по-перше, рівень ісламофобії в Києві залежить від статі представника спільноти, що досліджується, а, по-друге, ставлення до жінокмусульманок більш позитивне, аніж до чоловіків-мусульман. 18 Реакція чоловіків на мусульманку Продовжуючи розгляд гендерних аспектів ісламофобоії, розглянемо реакцію чоловіків на мусульманку, де ми проаналізуємо висловлювання чоловіків стосовно мусульманки. Загалом вони стосуватимуться двох аспектів: 1) Агресивна лексика на адресу мусульманки; 2) Реакція респондентів чоловічої статі на питання страху перед мусульманкою. Слід сказати, що нашою первинною гіпотезою в аспекті вивчення гендеру та його зв’язку з ісламофобією було те, що чоловіки будуть послуговуватись більш агресивною лексикою ніж жінки, і зрештою, ця гіпотеза підтвердилась, адже ксенофобські викрики «терористка», «нінзя», «алькаїда» лунали тільки від представників чоловічої статі, чого ми ні разу не спостерігали серед жіночої частини населення. Таку тенденцію ми приписуємо загальній схильності чоловіків до більшої агресивності. Також слід зазначити, що більшість чоловіків, котрі дозволяли собі грубі викрики, були людьми середнього віку, але мали місце й поодинокі випадки серед чоловіків старшого віку. Іншим дуже цікавим, на нашу думку, аспектом реакції чоловіків на мусульманку є відповідь на формальне запитання інтерв’юера «Чи був у Вас страх перед цією жінкою?». Слід сказати, що близько 98% всіх опитаних вказали на відсутність страху, але не статистичні дані нам зараз важливі, а формулювання, котрими послуговувались респонденти для своєї відповіді. Значна частина чоловіків відповідали питанням на питання, дивуючись, мовляв, чого нам її боятись, ми що, не чоловіки? Цей приклад свідчить вже не так про ісламофобію, скільки про захисну реакцію чоловіків, коли мова стосується проявів їхніх соціальних чоловічих якостей. Представникові сильної статі в сьогоднішньому світі не можна чогось боятись, саме тому замість простої формальної відповіді «Ні» значна частина чоловіка привертала увагу до своєї мужності28. На цей приклад можна було б не зважати, але важливо зауважити, що серед таких респондентів більша частина становила знову ж таки чоловіків середнього віку. Якщо ми згадаємо, то така ж вікова категорія мала місце у випадку використання агресивної лексики стосовно мусульманки. На нашу думку, ці дві категорії доцільно об’єднати, і аргументувати ставлення чоловіків до представниці мусульманської спільноти через призму утвердження власної мужності, адже агресивні вислови – це теж певним чином вияв соціально значущої характеристики чоловіка. Відповідно до такого об’єднання стає зрозумілим загальний розподіл серед чоловіків у їхньому ставленні до мусульманки. Отже, є частина, котра не приховує свого нейтрально28 Earp Jeremy, Katz Jackson. Tough Guise: Violence, Media & the Crisis in Masculinity. – MEF, Challenging Media, 1999. 19 зацікавленого (а подекуди навіть позитивного) ставлення до мусульманки через лексику флірту і сексуальну тематику29. Інша ж група чоловіків складається з тих, хто сприймає мусульманку як можливість вияву своєї мужності (через призму агресивної лексики та натяку на свої сильні сторони), але, на нашу думку, це ніяк не свідчить про їх ісламофобські настрої, а лиш свідчить про загальну тенденцію до кризи маскулінності. Отже, розглядаючи це питання у вищеподаному векторі, вважаємо, що навіть агресивні відповіді стосовно мусульманки не варто вважати проявами ісламофобії. 29 Див. попередній розділ роботи. 20 Умови згоди ділити суспільний простір з мусульманами Ще одна гіпотеза нашого дослідження звучить так: «кияни будуть проти поділу суспільного простору з мусульманами». Наперед варто сказати, що ця гіпотеза не підтвердилась, оскільки дослідження показало, що кияни терпимо ставляться до мусульман, якщо вони не надто виділяються із загального натовпу, якщо вони не ходять масово і не організовують ніяких суспільних акцій, насамперед протестного характеру. Дослідження також цього аспекту здалось цікавим з огляду на все зростаючу глобалізацію, за межами якої Україна, а тим паче Київ, зовсім не опинилась. Місто приймає все нових і нових мешканців, які прибувають сюди не лише з інших міст України, а й з мусульманських країн. Національні меншини мусульман об’єднуються, в Києві вже є дві мечеті (вул. Дегтярівська, 25А та вул. Лук’янівська , 46) та мінімум п’ять мусульманських спільнот. Глобалізація розмиває відмінності національних ідентичностей і таким чином «змушує повертатись до ще більш агресивного захисту внутрішніх відмінностей – мови, ментальності, міфів і фантазії, які ще можуть уникнути розмивання. Оскільки глобалізація зближує людей, робить усіх сусідами, руйнує старі межі ідентичностей, позначені особливостями національних або регіональних стилів споживання, люди намагаються зберегти відмінності, які залишились»30. З численних статей, присвячених місцю мусульман в європейському місті, ми бачимо, що мусульмани сприймаються як потенційні «загарбники» Європи. Так, наприклад, в місті Моленбеек (Бельгія), кілька миль від місця розташування головних європейських інституцій, розмови про «перетворення європейського континенту на Євразію більше не здаються абсурдними. Хоча мусульмани складають менше аніж 4% від загального населення ЄС, їхня концентрація в міських районах радикально змінює вигляд деяких європейських міст»31. З огляду на це дослідники вирішили також частково торкнутись питання поділу суспільного простору з мусульманами в Києві. Зважаючи на специфіку дослідження, ми не побували біля місць основного скупчення мусульман – біля мечетей та мусульманського 30 Ignatieff, M. The Warrior’s Honour: Ethnic War and Modern Conscience. New York: Metropolitan Books, 1998, р.58. 31 International: When town halls turn to Mecca; Muslims and city politics. The Economist. London: Dec 6, 2008. Volume 389, Iss. 8609, p. 76. 21 культурного центру. Але навіть в районах, в яких проводилось дослідження, вдалось виявити деякі закономірності ставлення киян до мусульман саме в контексті поділу суспільного простору. Так, наприклад, респондент віком 78 років сказав, що «якщо мусульманка одна, то хай ходить», а інший респондент навіть зауважив, що він не проти, щоб мусульманка ходила по Києву, але за умови, якщо вона одна: «хай ходить, головне – щоб не масово». Усім цим респондентам ми поставили оцінку «0» за розробленою шкалою, оскільки вважаємо, що ці вислови дають підстави говорити про загалом нейтральний рівень ісламофобії. Варто наголосити, що мешканці Києва не проти присутності у їхньому місті мусульман також за тієї умови, що меншина буде неагресивною та, можливо, навіть непоказною. Але цікаво, як будуть реагувати кияни, якщо мусульмани захочуть відстоювати свої права в суспільстві, яке потенційно може ці права обмежувати? Питання залишається відкритим. 22 Роль попередніх стійких зв’язків у ставленні до мусульман Наступний аспект, який ми намагались дослідити в ході експерименту, є роль попередніх стійких зв’язків у ставленні до мусульман. Була запропонована гіпотеза, згідно з якою наявність попереднього досвіду спілкування з мусульманською спільнотою сприяє зниженню рівня ісламофобії. Більше того, цей досвід має бути не випадковим і короткочасним, як-от, наприклад, випадкові зустрічі з мусульманами на вулиці чи на ринку, але саме стійкі соціальні стосунки, такі як, скажімо, наявність родинних зв’язків, спільна робота, довготривале перебування в мусульманській країні. Вже згадана нами глобалізація теж неодмінно впливає на поширення соціальних зв’язків між українцями та представниками інших країн. За рахунок все більшої відкритості світу люди мають можливість ближче знайомитись з іншими культурами, вступати в торгові, соціальні та інші відносини з ними, і за рахунок цих та деяких інших факторів «створення дистанції, байдужість і відверті антагонізми між соціальними групами, які є прямо протилежними, змінюються комунікацією, діалогом і знаходженням спільного грунту між такими групами»32. Щодо ситуації в Києві, то в ході дослідження приблизно 10% всіх змістовних розгорнутих відповідей на питання дослідників стосувались наявності в респондентів попереднього досвіду спілкування з мусульманами. Так, чоловік, 39 р., сказав, що він не має причини для страху перед мусульманами, оскільки він «три роки в Таджикистані воював». Молода 23-річна жінка на запитання про її ставлення до мусульманки сказала, що «вона [мусульманка] теж людина. Хай ходить, у нас родичі з Грузії та Таджикистану на ринку». Таким чином, демонструючи нейтральне ставлення до мусульманки, респондентка отримала 0 балів по розробленій нами шкалі оцінювання. Інша жінка, 50 р., зауважила, що в неї «хороші знайомі азербайджанці», у неї «немає расової дискримінації», і вона вдивлялась в мусульманку «виключно з цікавості». Ми оцінили рівень ксенофобії цієї жінки як «-2» (відверта зацікавленість особою). Оскільки до безпосередньої мети нашого дослідження не належало виявлення кількості стійких соціальних зв’язків між киянами та мусульманами, ми не отримали достатньої кількості інтерв’ю, які б повністю підтверджували нашу гіпотезу. Не зважаючи на це, наявні у нашій базі висловлювання мешканців Києва під час інтерв’ю свідчать, що рівень 32 McGhee Derek. Intolerant Britain? Hate, Citizenship and Difference. Open University Press, New York, 2005, р.11. 23 їхнього ставлення залежить від попереднього досвіду спілкування з мусульманами, і саме наявність тривалого, а не моментного контакту з мусульманами позитивно впливає на зменшення рівня ксенофобії стосовно мусульман. 24 Ставлення представників інших конфесій до мусульманки на території відповідних храмів В даному полі дослідження ми намагались з’ясувати ставлення представників найбільших конфесій в Україні до мусульманки. Не зважаючи на велику кількість різних конфесій в Україні, нашу державу можна назвати християнською, а точніше православною, оскільки на 1 січня 2009р. в Україні офіційно зареєстровано 51,6% (більше 17 тис.) православних парафій від числа усіх релігійних організацій33. Тому свою увагу ми зосередили на православних конфесіях. Для початку пропонуємо розглянути деякі матеріали про ту ситуацію, яка відбувається зараз в процесі міжнародного міжконфесійного діалогу та безпосередньо в Україні, щоб стало зрозуміло, чому нас цікавить розгляд ісламофобії в такому ракурсі, і пояснити логіку висунення такої гіпотези. Почнемо з листа мусульман до християн «The muslim letter to the Christian Religious Authorities. An introduction», написаного Мухаммадом Саммаком (генеральний секретар Національної Ради для ісламсько-християнського діалогу). За словами автора,третина мусульман живе в не мусульманських країнах, тому часто вони відчувають вороже ставлення щодо себе. Вони пропонують одну ініціативу, яка має стати відправною точкою у встановленні відносин між християнами та мусульманами. Ця доктрина має базуватися на одному з трьох принципів – взаємна толерантність, загальна віра і принцип любові. Таким чином, образ ісламу виправиться в очах не-мусульманського світу, оскільки «відділиться релігія від політики», підкреслиться схожість цінностей християнства та ісламу (тут згаданий II Ватиканський Собор, де була висловлена позиція католицької церкви стосовно мусульман та ісламу (1962-65 рр.). ІІІ розділ “Nostra aetate” – декларація Собору “Про ставлення Церкви до нехристиянських реліґій” розпочинається словами: “Церква також із повагою ставиться до мусульман, які вірують в Єдиного Бога, Живого і Сущого, милосердного і всемогутнього, Творця неба і землі, що говорив до людей”). В такий спосіб мусульмани висловлюють своє ставлення до християн – ґрунтуючись на принципі любові. Ці питання були узгоджені на християнсько-мусульманській зустрічі у Ватикані (листопад 2008)34. Якщо говорити про Україну, то можна стверджувати, що українські мусульмани виявляють доволі високий рівень зацікавлення у міжнародному діалозі. Згідно з даними 33 УНІАН-права людини. В Україні зменшується кількість православних парафій. - 11.02.2009 - http://humanrights.unian.net/ukr/detail/189632 34 Sammak Muhhamad. The muslim letter to the Christian Religious Authorities. An introduction // Theological Review XXX, 2009. p. 44-49. 25 соціологічного опитування "Мусульмани в українському суспільстві" (керівник проекту М. Кирюшко), проведеного у 2004 р. Асоціацією громадських організацій "Арраїд", 62,5% опитаних мусульман вважають за необхідне вести діалог з християнами. 54,02% опитаних мусульман поважають християн, 5,75% - дуже поважають. Байдужих до християн виявилося 26,77% респондентів, засуджують християн 5,79% з них, а 1,28% ставляться різко негативно.35 Пропонуємо інше джерело, яке апелює більше до проблеми, яка виникає у зв’язку з висвітленням релігійних питань у ЗМІ. У ХХІ ст. етноконфесійні проблеми стали одними з найактуальніших для соціуму. Якщо беремо безпосередньо приклад України, то постійне протистояння Київського і Московського патріархатів Православної церкви в Україні, конфлікти з мусульманськими та іудейськими громадами, ексцеси з греко-католиками, скандали, викликані самим фактом існування неорелігійних організацій, а іноді й асоціальною поведінкою деяких їхніх членів, та інші численні проблеми стають надбанням мас-медіа, а отже, громадськості. Без сумніву, воно викликає певні суспільні настрої, які й впливають на формування громадської думки і на ставлення до націй та народів (в даному випадку нас цікавить ставлення до тих, хто сповідує цінності ісламу)36. Тепер безпосередньо до головної гіпотези, яку ми висловили: православні київського патріархату виявлять більш приязне ставлення, ніж православні московського патріархату. Формулювання гіпотези будувалось на аналогії, проведеній до попереднього досвіду країни (н-д., приїзд Івана Павла ІІ до України у 2001 ) та особистого досвіду стосовно ставлення православних двох патріархатів до представника католицької церкви. Попередній особистий досвід показує, що представники московського патріархату проявляють більш вороже ставлення щодо католиків, ніж представники київського патріархату, особливо на території відповідних храмів. Коли говоримо про масштаб країни, то показовим є цей самий випадок, коли на п’ятирічну річницю приїзду Папи, на святкування були запрошені представники лише УПЦ (КП), де й власне відбулось деяке примирення (представники московського патріархату та руської православної церкви ставились до цього різко негативно). Тому цікаво було б з’ясувати, чи має місце таке явище, чи існує така різниця у ставленні стосовно представників мусульманської спільноти зі сторін православних двох патріархатів. 35 Кирюшко М.І. Центр інформації та документації кримських татар. «Діалог християн і мусульман: концептуальні підходи», http://www.cidct.org.ua/uk/publications/Panchuk/14.html 36 Бойко А.А. «Характер висвітлення етнорелігійної проблематики у мас-медіа України» journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1968- 26 Щодо цієї тематики в огляді літератури пропонуємо статтю Л.Филипович «Традиція східного християнства у відношенні до міжрелігійного діалогу», в якій авторка стверджує, що реально зацікавленого міжконфесійного діалогу за участі православних та представників інших неправославних конфесій не відбувається. «… Православні церкви зайняті своїми внутрішніми проблемами. Чим більш віддаленою за походженням, за віровченням і обрядами від православ’я є чужі традиції, тим більш приязні (байдужо-нейтральні) відносини у православних з ними». За словами авторки, Українська Православна Церква Московського Патріархату (УПЦ МП) в Україні має контакти лише з визнаними релігіями (іудеями, буддистами, мусульманами) та канонічними церквами (лютеранами, католиками). Спілкування православних з неправославними частіше всього відбувається з ініціативи держави або в рамках офіційних структур (Всеукраїнська Рада церков і релігійних організацій). Найспокійніше православні московського патріархату ставляться до іудеїв та мусульман, оскільки визнають, що ці релігії є історично вкорінені для певної частини громадян України. Що стосується позиції інших православних церков до нехристиян, то УПЦ КП та УАПЦ не проявляють власної ініціативи для підтримки хоч якихось стосунків із ними. Якщо зрідка вони й зустрічаються, то лише під час їхньої присутності на загальнодержавних заходах, куди для представництва запрошують різні релігії, що мають свої всеукраїнські центри в країні. Річ у тім, УПЦ (КП) і УАПЦ не допускаються до цього діалогу як невизнані Вселенським православ’ям церкви, а тому офіційно не запрошуються до спілкування на рівні іноземного та іновірного представництва (виходить, що Україна в міжнародному міжрелігійному діалозі не представлена як країна однієї з найбільших православних громад в світі). Але коли ми говоримо про власне ставлення до мусульман, то очевидно, що йдеться про «офіційні позиції» церков щодо міжконфесійного діалогу, оскільки, як показує практика, реальні відносини представників цих конфесій інакші. І це доводить факт протистояння між УПЦ(МП) і Духовним Управлінням мусульман Криму, коли поверталися депортовані сталінським режимом татари-мусульмани. Авторка говорить, що «…там, де з’являється хоч якесь протистояння або конкуренція православним церковним устремлінням, утворюється напруга у відносинах з іншими релігіями. Так, з Духовним Управлінням мусульман України, яке об’єднує не корінне, а переважно емігрантське мусульманське населення України, проблем не існує».37 37 Филиппович Л. «Традиція східного християнства у відношенні до міжрелігійного діалогу», http://risu.org.ua/ukr/study/research_conference/fylypovych_eastern_christianity/ 27 Узагальнюючи вищесказане бачимо, що Православна церква православного патріархату змальована як більш пасивна (оскільки немає реальних умов розвивати міжконфесійний діалог), а от православна Московського патріархату, незважаючи на офіційне визнання та підтримування контакту з іншими конфесіями (католиками і мусульманами в розглянутих випадках), насправді проявляє свою агресію стосовно представників цих конфесій. Таке двояка позиція власне і стала головною мотивацією поставити гіпотезу саме так. І в даному випадку нас цікавить позиція не лише обивателів та представників певних санів церков, а й самих парафіян (практикуючих віруючих). Для цього ми обрали два найбільші храми, що представляють окремий патріархат кожен – Михайлівський собор та Києво-Печерську Лавру. В спосіб таких відвідин ми намагатимемось отримати дані одразу і від обивателів, і від практикуючих віруючих, які прийшли в храм помолитись. Звичайно, наша мусульманка була одягнена в цей самий чорний мусульманський одяг, як і в інших місцях, де проводився експеримент. Виходячи з того, що часові ресурси дозволили нам зробити лише один візит до кожного з храмів, ми не можемо говорити про високу точність результатів, оскільки кількість обивателів чи прихожан залежали від ситуації і врешті від передбачуваного факту того, що Лавра фізично і за кількістю прихожан і настоятелів церкви більша, ніж Михайлівський Собор. Так ми мали одне інтерв’ю з монахом у Михайлівському Соборі та два інтерв’ю з монахами у Лаврі. Якщо порівнювати інтерв’ю в двох храмах, то у випадку Михайлівського собору воно було абсолютно неупередженим (навіть щодо інтерв’юера!), у двох інших випадках у Лаврі – бачимо неоднозначну ситуацію, оскільки в першому інтерв’ю монах відмовився щось коментувати і не виявив особливої привітності до інтерв’юера, а через декілька хвилин сам підійшов і коротко сказав «А вообще-то это очень хорошо, что другие конфесии посещают Лавру». Друге інтерв’ю було з молодшим за віком монахом (можливо це відіграло роль), в ході якого не виявились якісь прояви ксенофобського ставлення, проте слід зазначити, що, як і в попередній раз, монах з підозрою поставився до інтерв’юера. Якщо аналізувати реакцію самих прихожан церквов, то тут теж важко зробити однозначні висновки, проте ми вважаємо, що показовим є факт того, що за тою умовною робочою шкалою, якою ми користувались для оцінки позитивної чи негативної реакції, серед оцінок реакцій респондентів на території Михайлівського собору відсутня цифра, що перевищує 0 (нейтральне ставлення), більш того присутні цифри -2 (від’ємний показник ісламофобії), що свідчить про дуже позитивне ставлення до мусульманки. На відміну від Лаври, де в такому випадку переважає показник 0 та -1, немає жодної відповіді, яка 28 оцінювалась би в -2. І є відповіді, які заслуговували на 1. І це з урахуванням того, що кількість респондентів при візитах до храмів була різною - в Михайлівському соборі менше. Проте найяскравішими моментами є, коли жінка на території Лаври після того, коли побачила мусульманку, почала хреститись (не можемо бути певні, що це була просто частина її молитви), але її наступна не дуже привітна відповідь38 навіює на сумніви, що це саме реакція на мусульманку. І другим досить показовим прикладом на подвір’ї Михайлівського собору є абсолютно позитивне (ба навіть захопливе!) ставлення жінки до мусульманки – підтримала діалог, зацікавилась прибулицею – туристкою та ще й зробила декілька компліментів. Якщо зробити деякі узагальнення, то бачимо, що наша гіпотеза про те, що представники церкви київського патріархату будуть ставитися до мусульманки більш позитивно, ніж представники московського, в деякій мірі підтверджується. В деякій тому, що ми не побачили справді різко – ворожої та кардинально інакшої реакції в порівнянні візитів до храмів цих патріархатів (це більше стосується прихожан), проте явне більш приязне ставлення православних київського патріархату (а особливо, коли ми говоримо про настоятелів церков) дає нам підстави стверджувати, що наша гіпотеза знайшла своє підтвердження. 38 Див. базу в додатках. 29 Висновки Отже метою проведення нашого експерименту було дослідження відносного рівня ксенофобії серед різних соціальних вікових та релігійних категорій населення, а також дослідження, в якій формі проявляються ісламофобські настрої серед жителів міста Києва. Суть експеримента полягала в тому, щоб відслідкувати реакцію людей на представницю мусульманської спільноти в умовах «тут і зараз» в різних місцях Києва та за різних обставин. Як вже зазначалось наше дослідження було умовно поділено на окремі поля, в межах яких ми висували більш конкретні гіпотези. Щодо гендерного аспекту, то тут слід зазначити, що увага, яку звертали перехожі чи на вербальному чи невербальному рівні на мусульманку була справді різною. По-перше, як вдалось фіксувати лише самій переодягненій мусульманці, більшої уваги, навіть поглядами (незалежно чи вони доброзичливі чи недоброзичливі) приділяли чоловіки – часто це здавалось розгляд ляльки на вітрині магазину (коли мусульманка просто стояла, часто перехожі зупинялись подивитись). Чоловіки, однак, коли висловлюють свої емоції є більш агресивними, ніж жінки. Детальніше питання сприйняття зовнішності ми розглядали у іншому полі, в результаті чого з’ясувалось, що сприйняття мусульманського вигляду викликає враження екзотичності серед населення киян. Відраза до зовнішності мусульманки притаманна більше представникам чоловічої статі. Варто зазначити, що навіть коли респонденти відповідали типу «нам подобається культурне різноманіття, ми її не боїмося», часто додавалось «Та не терористка вона. Тендітна така», тобто можна робити висновок, що десь на підсвідомому рівні мусульманка в такому одязі викликає думки про тероризм – в негативних чи позитивних відповідях респондентів прослідковується тенденція до порівняння мусульманки з терористкою, хоча в жодному питанні цей термін не згадувався. На відповідь «Чи був у вас страх?» більшість відповідали «ні», проте серед чоловіків показовими були відповіді «А ми чьо не мужики?» , тобто виникає питання – це «захисна реакція» на деякий страх і прояв ісламофобії чи взагалі питання кризи маскулінності? Думаємо, що надалі актуально було б розвивати дослідження в такому напрямі. Також з’ясувалось, що незважаючи на те, що власне жіночий одяг нагадував про тероризм, багато респондентів (переважно чоловіки) відповідали «Девушки есть девушки. Нервирует когда тут мужики ходят». Тобто можемо робити висновок, що насправді таке явище як ісламофобія спрямована власне на представників чоловічої статі. 30 Щодо питання ставлення двох патріархатів, то можемо сказати, що наша гіпотеза про більш вороже ставлення зі сторони представників православної церкви Московського патріархату, знайшла (хоч і не однозначне) своє підтвердження. Проте ми вважаємо, що було б корисно розгортати питання дослідження реального міжконфесійного діалогу між представниками не лише православних патріархатів та мусульман, а й представниками різних конфесій. Однією підставою в підтримку такої ідеї стало спілкування нашої інтерв’юерки з представником єврейської спільноти за безпосередньої участі мусульманки у синагозі (її представили як людину, що не розуміє російської і спілкується виключно англійською) – таке собі театральне дійство. Проте отримана інформація не може бути залучена до цього дослідження, оскільки вона не відображений формат «реального часу»: ми мали змогу порозмовляти лише з однією людиною, яка чітко стверджувально сказала, що висловлює думку всієї єврейської спільноти. Тобто ми не отримали реальної, справжньої реакції людей. Саме через це дана інформація не долучається до нашого дослідження, проте ми хочемо наголосити на актуальності подальших досліджень мусульмансько-еврейського діалогу. Щодо питання чи впливають попередні стійкі зв’язки на прояви ісламофобії, то виходячи з даних отриманих в ході нашого експерименту, то це однозначне «так», тобто наша гіпотеза підтверджується. Щодо нашої гіпотези про те, що фінансова мотивація переважає над ксенофобськими почуттями, якщо в особі такої зовнішності вбачають потенційного клієнта, який може принести вигоду. Це абсолютно не свідчить про те, що фінансова мотивація знижує рівень ісламофобії зокрема, проте часті висловлювання типу «ринок - це нейтральна територія» говорять про те, що навіть деяка боязнь чи відраза до людини з такою зовнішністю не стають на заваді отримати прибуток від цієї людини. Так характерним прикладом було висловлювання «Спочатку страх був, адже вона може відлякати клієнтів, проте вона теж покупець і може принести мені прибуток..» Також ми б хотіли сказати декілька слів про дані, які ми не змогли внести до нашого дослідження з причини того, що вони не можуть спростувати чи підтвердити певну гіпотезу, оскільки умовна «вибірка» серед цих представників була абсолютно не репрезентативною. Йдеться про представників субкультур. Ми мали можливість побувати в «живому контакті» з такими групами, проте цього замало для того, щоб генералізувати дані на конкретні субкультури. Нашою метою не було з’ясування ставлення представників власне субкультур (оскільки це вимагає великих часових ресурсів), тому в нашій вибірці не представлене 31 велике різноманіття субкультур, а лише спонтанні інтерв’ю з випадковими представниками. Найпоширенішими серед них були металісти (принаймні так ми їх ідентифікували за типажем). І хочемо сказати, що на початку, коли ми тільки потрапили у середовище де ці представники найбільш зосереджені, у нас були передбачення, що реакція в більшості випадків буде однозначне «тєрарістка». Звичайно такі ситуації були, проте слід зазначити, що це аж ніяк не більшість, і, власне кажучи, в більшості випадків представники субкультур з привітністю вказували дорогу як дійти до метро. Тому нам здається подальші дослідження в такому напрямку були б дуже цікавими та актуальними. Загалом хочемо сказати, що проведення цього експерименту було справді цікавим, та вказало на перспективні поля для дослідження, оскільки набагато корисніше і, на нашу думку, об’єктивніше є отримання даних за умови безпосередньої участі у в процесі, а не з боку спостерігача. 32 Список використаної та цитованої літератури 1. Allen Chris. Communities under presuure. From Race to Religion: the New Face of Discrimination. - p.49-65. 2. Alterman, John. Free Markets, Free Muslims. // Foreign Affairs, November/December 2009. - http://www.foreignaffairs.com/articles/65497/jon-b-alterman/free-markets-free-muslims 3. Barazangi N. H. Arab Muslim identity transmission: Parents and youth, Arab Studies Quarterly Vol. 11 Nos. 2 & 3, 1989, p. 65–81 4. Brooks G. Nine Parts of Desire: The hidden world of Islamic women, New York: Bantam Books. 1995. р.42 5. Brooks G. Nine Parts of Desire: The hidden world of Islamic women, New York: Bantam Books. 1995. р.42 6. Earp Jeremy, Katz Jackson. Tough Guise: Violence, Media & the Crisis in Masculinity. – MEF, Challenging Media, 1999. 7. Eltantawy N. Gender Misrepresentation, Islamophobia & Hypersexuality, Harems & Sex Slaves. – NCA, 2008 Convention. the Western Press: 8. Eltantawy N. Gender Misrepresentation, Islamophobia & Hypersexuality, Harems & Sex Slaves. - NCA, 2008 Convention. the Western Press: 9. Haifaa Jawad. Muslim Women: Some Western Fictions. Іn: Muslim women in the United Kingdom and beyond, 2005, р.28 10. Haifaa Jawad. Muslim Women: Some Western Fictions. Іn: Muslim women in the United Kingdom and beyond, 2005, р.29 11. Ignatieff, M. The Warrior’s Honour: Ethnic War and Modern Conscience. New York: Metropolitan Books, 1998, р.58. 12. International: When town halls turn to Mecca; Muslims and city politics. The Economist. London: Dec 6, 2008. Volume 389, Iss. 8609, p. 76. 13. Irene Donohoue Clyn. Muslim Women: Some Western Fictions. Іn: Muslim women in the United Kingdom and beyond, 2005, р. 19 14. Islamophobia Watch. Documenting the war against Islam. - http://www.islamophobiawatch.com/islamophobia-a-definition/ 15. L. Fatemeh Fakhraie. Effects of Socioeconomic Status on Hijab Style Preferences in Urban Iranian Women. A thesis submitted to Oregon State University, 2008. 16. McGhee Derek. Intolerant Britain? Hate, Citizenship and Difference. Open University Press, New York, 2005, р.11. 33 17. Muslims in Britain. Race, place and identities. Ed. by P. Hopkins and R. Gale. Edinburgh University Press, 2009 18. Nasr Vali. Forces of Fortune: The Rise of the New Muslim Middle Class and What It Will Mean for Our World. - Free Press, 2009. – 320 p. 19. Nurah Tape. Islamophobia, gender discrimination and the media. – 2002 Іslamic human right commission. 20. Sammak Muhhamad. The muslim letter to the Christian Religious Authorities. An introduction // Theological Review XXX, 2009. p. 44-49. 21. The Runnymede Trust. Islamophobia: A Challenge for Us All. – Online report 1997, Summary. - http://www.runnymedetrust.org/uploads/publications/pdfs/islamophobia.pdf 22. Zarembka Paul. The hidden history of 09-11-2001.Islamophobia and the «war on terror: the continuing pretext for U.S. imperial conquest», р. 261-300. 23. Бойко А.А. «Характер висвітлення етнорелігійної проблематики у мас-медіа України» journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=196824. Гімадутін І. Iнший погляд на події в Криму. - «День» щоденна всеукраїнська газета, 7 листопада 2009, № 202. 25. Глод Оксана. Антиімміграційний рух як радикальна відповідь на сучасні виклики країнам Західної Європию - http://natoua.org/news.php?nid=35. 26. Дутчак О. За кулісами арабського дива: суміш фантазії Діснея і улюбленого архітектора Гітлера. // Громадський портал ZA.UA – 26 жовтня, 2009. http://zaua.org/pg/article/chapeye/read/7866/Za_kulisamy_arabskogo_dyva_sumish_fantazij i_Disneja_i_ulublenogo_arkhitektora_Gitlera 27. Кирюшко М.І. Центр інформації та документації кримських татар. «Діалог християн і мусульман: концептуальні підходи», http://www.cidct.org.ua/uk/publications/Panchuk/14.html 28. Ліхачов В. Ксенофобия в Украине: текущая ситуация и тенденции. - «Форум націй», Газета Конгресу національних громад України. – Лютий, 2008. - № 69. http://forumn.kiev.ua/2008-02-69/69-09.htm 29. Мусульмани України рішуче засудили http://risu.org.ua/ukr/news/article;6432/ нещодавні теракти», 29.07.2005, 30. УНІАН-права людини. В Україні зменшується кількість православних парафій. 11.02.2009 - http://human-rights.unian.net/ukr/detail/189632 31. Филиппович Л. «Традиція східного християнства у відношенні до міжрелігійного діалогу», http://risu.org.ua/ukr/study/research_conference/fylypovych_eastern_christianity/ 32. Щука Р. Європейська ісламофобія. – Дзеркало тижня, № 22 (701) 14 — 20 червня 2008. - http://www.dt.ua/3000/3050/63200/ 34 35
